CC BY
27
5. Широкалова, Г. С. Предмет исследования: права человека / Г. С. Широкалова // Социол. исслед. — 1999. — № 12. — С. 95-97.
Аннотация
Волянська О. В.
Термины «права человека» и «демократия» вследствие своей методологической неопределенности очень удобны для манипулирования общественным мнением. В статье предложено использовать интегральный подход П. Сорокина как методологическую основу для социологического оценивания уровня соблюдения прав человека. Приведены данные всеукраинского исследования, которые иллюстрируют иерархию субъективных оценок значимости прав человека и соответственно подтверждают тезис П. Сорокина о том, что уровень соблюдения прав человека является индикатором уровня демократичности общества.
Ключевые слова: права человека, демократия, индекс уровня соблюдения прав человека.
HUMAN RIGHTS AS THE SUBJECT OF THE SOCIOLOGICAL
DISCOURSE
Volanska O. V.
Terms of «human rights» and «democracy» owing to the methodological uncertainty are very convenient for a manipulation public opinion. In the article it is offered to use P. Sorokin's integrated approach as a methodological basis for sociological estimation of level of observance of human rights. The article includes the dates of sociological researches which illustrate hierarchy of value judgment of the importance of human rights and accordingly confirm P. Sorokin's thesis that level of observance of human rights is the indicator of level of democratic character of a society.
Key words: human rights, democraticy, an index of level of democratice of human rights
УДК 316:347. 97/. 99
В. Д. Водшк, кандидат фтософських наук, доцент СОЦ1ОЛОГ1ЧНИЙ П1ДХ1Д ДО АНАЛ1ЗУ ПРОБЛЕМ ПРАВОЗАСТОСУВАННЯ В СУСП1ЛЬСТВАХ, ЩО ТРАНСФОРМУЮТЬСЯ Здшснено сощолопчний аналiз проблем правозастосування в сусшльствах, що трансформуються. Обгрунтовано, що право е перетворювальною силою не само по соб^ а в процес його впливу на
розвиток сощально! дшсносл, у регулюваннi та змш 11 сторiн. Проаналiзовано чинники, що впливають на якiсть дiяльностi по застосуванню права. Розглянуто особливий вид застосування права — дiяльнiсть суду, що виражаеться у вщправленш правосуддя. Охарактеризовано рiвнi соцiологiчного дослщження ефективностi правосуддя, соцiологiчнi методи 11 вивчення.
Ключовi слова: правозастосування, правосуддя, ефектившсть, соцiологiчнi методи, судова дiяльнiсть, суддя, суд.
Актуальмсть проблемы. На рубежi двох тисячолiть в Укра!т вiдбуваються складнi i глибок перетворення та докорiннi змiни в суспшьному життi. Змiнюються суспiльнi вщносини, приводиться у вiдповiднiсть з поставленими завданнями структура оргашв державно! влади.
Нормативы правовi акти, прийнятi в кра!ш, свiдчать про те, що держава прагне врегулювати всi сторони громадського життя. Усе це зумовлюе необхiднiсть виробляти адекватнi реалiям життя теоретичш концепцп, науковi висновки i положення, практичнi рекомендацп i пропозицп, пов'язанi з правозастосовною дiяльнiстю.
Пошук шляхiв будiвництва правово! держави в Укра!ш вимагае нових форм i методiв науково-дослдаицько! роботи, нового стилю науково-правового мислення. До !х числа слщ вiднести залучення засобiв сощологи для штеграци наукових пiдходiв, всебiчного аналiзу проблем правозастосування.
Вивченню сощолопчного пiдходу до аналiзу проблем правозастосування на сучасному еташ не придшяеться достатньо уваги, вiдсутнi монографiчнi дослщження з даного напрямку. Проте аналiзу правозастосування в науковiй лiтературi придшялася певна увага й окремi аспекти сощолопчного тдходу до ще! сфери розглядались у працях О. Бобильова, А. Бойкова, С. Горьово!, А. Зайця, А. Закалюка, Г. 1ванець, В. Лазарева, В. Лапаево!, О. Мурашина, В. Наумова, В. Опришко, С. Полетно! та iнших учених юрис^в i соцiологiв.
Метою ще! статтi е визначення специфiки сощолопчного шдходу до аналiзу проблем правозастосування в суспшьствах, що трансформуються.
В умовах кардинальних зрушень суспiльних вщносин правозастосування мае стати чинником, вщ якого значною мiрою залежать формування громадянського суспшьства i побудова демократично!, сощально орiентовано!, правово! держави з ринковою економiкою.
Поряд з активiзацiею правотворчо! дiяльностi в кра!нi остантми роками здшснюеться широкий комплекс заходав щодо вдосконалення процесу реалiзацi! права, змiцнення правопорядку в усiх сферах життя суспшьства.
Прийняття Конституцi! Укра!ни i здшснення державою розгорнуто! системи iнших законодавчих заходов неминучо тягне за собою змiщення центру ваги у справi вдосконалення механiзму юридичного впливу на суспiльнi вiдносини та розвиток правово! основи державного i громадського життя. На перший план все бшьш висуваються питання оргатзацй належно! реалiзацi!
правових норм, зокрема застосування права як одного iз способiв втшення законодавства у життя.
У руслi ще! законом!рно! тенденци актуально зосередити увагу на нерозв'язаних проблемах правореатзуючо! дальность Право тшьки тод виконуе свою сощальну функцiю регулятора суспiльних вщносин, коли воно виконуеться в дшсност! Життя норм права полягае не тшьки i не стiльки в !х наявносп, iснуваннi, скшьки у функцiонуваннi, реашзаци. Лише в рус права вiд можливостi до дшсност^ втiленнi правових приписiв у реальних вчинках i д!ях людей виявляються його призначення, дiевiсть та ефективнють. Право е перетворюючою силою не само по соб^ а в процес його впливу на розвиток сощально! дiйсностi, переходi в цю дшстсть, регулюваннi та змiнi и сторiн. У цьому полягають сощальна сутнiсть i цiннiсть права.
Застосування права е одшею з найважливiших форм його реашзаци. Будучи своерщним органiзацiйно-правовим методом виконання державно-владно! дяльносп, застосування права у багатьох випадках виступае у вигляд складного комплексу матер!ально-правових, процесуальних, оргашзацшних, шформацшних, психолопчних та шших зв'язюв ! в!дносин. Под!бний характер правозастосовно! д!яльност об'ективно зумовлюе необхщшсть м!ждисциплшарного тдходу до 11 дослщження, що передбачае широке використання р!зних наукових методав. М!ж тим у лгтератур! досл!джуються в основному формально-юридичш аспекти здшснення ще! д!яльносп. 1снуе потреба в спещальних досл!дженнях з використанням соцюлопчних метод!в, присвячених комплексному розгляду застосування права як системи ! процесу державно-владно! дяльност!
Застосування правових норм як одна !з форм реашзаци права може бути охарактеризовано як певний результат ! як процес. Воно виконуе посередницьку роль м!ж правовими нормами та !х основними адресатами, забезпечуе цшеспрямований рух правових в!дносин, створюе додатков! гарант!! для правильно! реал!зацп права у правових життевих ситуащях. Правозастосування — це владна, оргатзуюча дяльтсть компетентних суб'екпв.
Правозастосування — особлива розумова та ф!зична праця, яка полягае у здшсненш одна за одною низки внутршшх розумових ! фшсуючих !х зовшштх операцш, спрямованих на встановлення правово! та фактично! основ юридично! справи та !! виршення.
Як р!зновид сощального управлшня правозастосування являе собою складний комплекс правових, оргашзацшних, шформацшних та шших форм ! засоб!в втшення припиав закону в життя.
Сшд указати на важливу властивють, притаманну правозастосуванню як управлшському процесу, а також окремим його стадаям. Його сутшсть полягае в тому, що, незважаючи на р!знохарактершсть ! р!зну масштабнють конкретних правозастосовних процеЫв та !х окремих стадш, ус!м !м притаманш три структурно-часов! компоненти:
1) вихщний початок, тобто !х шформацшт та матер!альт передумови: наявшсть нормативно-правових припишв, як! запроваджують обов'язковють здшснення д!яльност вщповщного виду, !! цт, завдання та засоби !х
досягнення i виршення; наявнiсть спецiальних суб'ек^в здiйснення ще! дiяльностi (органiв держави та !х посадових осiб), у повноваження й обов'язки яких входить реалiзацiя цих цiлей i завдань; наявшсть приводiв i пiдстав до здшснення ще! дiяльностi — сощально! поди або факту, конкретно! життево! ситуаци, яка мае юридичне значення i пiдлягае вирiшенню;
2) переб^ здшснення, тобто динамiчна фаза правозастосування й управлшня його здiйсненням, що е реалiзацiею вiдповiдними державними органами покладених на них обов'язюв шляхом використання ними правових, органiзацiйних, управлшських, iнформацiйних, науково-технiчних та iнших форм, методiв i засобiв пiзнання, ощнювання та правильного юридичного розв'язання ситуаци, ухвалення законного й обгрунтованого ршення; застосування в необхiдних випадках заходав владного примусу тощо;
3) результат здшснення, який вiдбивае та фшсуе завершення тiе! чи iншо! стадй або процесу в цiлому, що об'ективуеться у правозастосовному актi — документ! (управлшському рiшеннi), який винесено [1, с. 30-31 ].
Велике значення мае анашз тих конкретних чинниюв, як впливають на результативтсть правозастосовно! дiяльностi. Вивчення зазначених чинниюв сприяе виявленню причин недостатньо! ефективност деяких правових норм i полегшуе внесення конкретних рекомендацiй, спрямованих як на вдосконалення законодавства, так i полiпшення органiзацiйно! дiяльностi правозастосовних оргашв.
У науковш лiтературi вiдображено результати дослщжень ефективностi дiяльностi по застосуванню права. Так, на основi одного з них в. П. Шикш запропонував таку класифiкацiю чинниюв, яю впливають на яюсть дiяльностi по застосуванню права:
- мiра оптимальностi правово! норми (практично тут йдеться про якост норми);
- стан управлiння (науковють органiзацi! працi тих, хто застосовуе право, оргашзацшна структура установ, що застосовують право, порядок !х даяльносп, чiткiсть розподiлу функцiй, компетенцiй, злагоджешсть усiх ланок системи установ, що застосовують право);
- мжрокшмат, в якому застосовуеться право (дшовитють, творча критика i самокритика, обстановка, в яюй немае мiсця бюрократизму, прояву вiдсталостi, байдужост до людини);
- суб'ективш якостi того, хто застосовуе право (його пол^ична зрiлiсть, знання ним права, рiвень правосвiдомостi, профешйна етика, авторитет, досвiд, високi моральт якост1, загальний культурний рiвень). Тут же доречно нагадати, що важливою умовою ефективност^ правових норм е !х доц1льне застосування;
- матерiально-технiчний чинник, у тому числi естетика процесу застосування норм (зовшшне оформлення та обладнання примiщення, забезпечення транспортом тощо) [2 ].
Чинники, що забезпечують ефективнiсть правозастосовуючих актiв, були також докладно дослiджено та систематизовано В. В. Лазаревим [3]. Автор видшяе так1 чинники: матерiальнi та сощально-полгтичш; iдеологiчнi; органiзацiйнi, правовi. Кожен з цих основних чинник1в вш об'еднуе у певну систему
вщповщних компоненлв. Наприклад, до органiзацiйних чинниюв забезпечення ефективностi aKTiB щодо застосування права В. В. Лазарев вносить належний пiдбiр i розмiщення кадав; планування; забезпечення кожного прaцiвникa конкретними завданнями та оргaнiзaцiю внутрiшнього контролю за ïx виконанням; внутрiшнiй контроль за правильшстю витрачання фiнaнсовиx кош^в i мaтерiaльниx ресурсiв; установлення зв'язку з керiвництвом та пiдлеглими оргашзащями, а також iз суб'ектами, що защкавлеш у цiй дiяльностi; оргашзацш зaсобiв iнформaцiï та ïï систематизацш; оргaнiзaцiю навчання кaдрiв; налагоджування дшових стосунюв, створення сприятливого мiкроклiмaту; належне стимулювання прaцi спiвробiтникiв; оргaнiзaцiю ïx вщпочинку.
Бiльшiсть дослщниюв тд ефективтстю застосування права розумшть мiру досягнення цлей вiдповiдноï дiяльностi. Особливим видом застосування права е дiяльнiсть суду, що виражаеться у вiдпрaвленнi правосуддя, котра, як вiдомо, складаеться з установлення юридичних фaктiв, охоплених гшотезою норми права; ухвалення владного ршення про належну чи припустиму поведшку громадян i юридичних осiб (дозвщ, припис, заборона, якi визначаються диспозищею правово!" норми); застосування юридичних санкцш до осiб, що порушують вимоги закону.
Розвиток конкретно-соцiологiчниx дослiджень правосуддя та умов його ефективносп дозволить угамувати «шформацшний голод» у цш гaлузi наукового знання. Соцiологiчнi методи можуть бути використаш у дослщжент таких нaпрямiв вивчення ефективностi правосуддя.
1. Розроблення загально1' концепци ефективносп правосуддя: цiлi правосуддя та сощальт потреби, якi задовольняються завдяки ïx досягненню; змiст поняття ефективностi правосуддя; сшввщношення оптимaльностi та ефективностi правосуддя; правосуддя як система, умови (гарант) ефективносп правосуддя, 1'х зв'язок i взаемодая, iнформaцiйнa зaбезпеченiсть судово1' системи; методи дослщження ефективностi правосуддя тощо.
2. Розроблення системи критерiïв i показниюв ефективностi правосуддя в цшому i за окремими судовими стaдiями процесу; визначення «вагомих» (цiннiсниx) стввщношень мiж рiзними критерiями i показниками ефективносп; виокремлення критерiïв оргaнiзaцiï та критерив якостi судовоï прaцi; сшввщношення критерив ефективностi правосуддя й ефективносп iншиx видiв судовоï дiяльностi (наприклад, правова пропаганда); визначення ефективносп правосуддя та процесуально! дiяльностi iншиx (^м суду) учaсникiв судочинства; розроблення однозначних критерив для порiвняльноï оцiнки якосп роботи судiв по регiонax i перюдах.
3. Вивчення на теоретичному рiвнi склaдноï системи чинникiв (гарантш), що впливають на ефективнiсть правосуддя; ранжування цих чинниюв за ступенем значущосп, виявлення iерaрxiчниx i координацшних зв'язкiв мiж ними; розгляд ушх чинникiв як склaдноï системи «управлшня» правосуддям, де кожна ïï структурна ланка i кожний елемент виконуе певну функщю; вивчення цих функцш на пiдстaвi знання «сили впливу» чинникiв тепер i в майбутньому; створення структурно-функцiонaльноï, «прaцюючоï на управлшня» моделi чинникiв (умов, гарантий) ефективносп правосуддя.
4. Обчислення ступеня ефективносп правосуддя з використанням лопко- математичного апарату на осжв iнформацiï, яка регулярно надходить, про стан судовоï працi (статистика, дат содюлопчних та iнших дослщжень); вдосконалення методав оброблення й анатзу iнформацiï з використанням сучасно1 обчислювальжй технiки.
5. Виявлення дисфункцiй, «слабких мюдь» у системi гарантiй правосуддя, розроблення науково обгрунтованих заходав щодо пiдвищення ефективносп правосуддя та передавання вiддовiдних управляючих впливiв.
Це програма-максимум усього наукового напрямку. Зараз ми знаходимося лише у його початку.
Можна окреслити три рiвнi содiологiчного дослiдження ефективностi правосуддя.
На першому рiвнi аналiзуються чинники, пов'язанi зi станом i застосуванням судом галузей, iнститутiв та окремих норм права, а також характеристики ефективносп процесуальноï дiяльностi (правовий аспект). На цьому рiвнi вивчаються повнота встановлення предмета доказування, стосунки суду з учасниками процесу, вплив останнiх на внутршне переконання суду, помилки при проведенш окремих продесуальних дш та 1'х вплив на вирiшення справи, а також iншi питання застосування судом норм права.
Другий рiвень дослщження ефективностi правосуддя передбачае використання поряд з соцюлопчним також психологiчного та етичного пiдходiв до вивчення особи суддiв, об'ективних умов, в яких проходять службова дiяльнiсть i взагалi все життя суддi. Ця друга ланка в системi гарантий правосуддя теоретично виявилася малодослiдженою, хоча саме вона значною мiрою визначае ефектившсть дiяльностi по застосуванню права.
Третш рiвень дослiдження ефективностi правосуддя полягае у виявлент залежностей мiж яюстю судовоï прадi та дiею соцiально-економiчних, полiтичних, iдеологiчних гарантiй, загальних для ушх видiв державно1' ,щяльносн. Цей глибинний рiвень значною мiрою визначае характер сощальних чинникiв першого та другого рiвнiв.
У спрощеному вигляд ми показали абстрактну схему (модель) умов ефективносп правосуддя. У реальнш же дiйсностi — це постшно дiюча, динамiчна, прогресуюча, взаемодiюча з шшими содiальними утвореннями система дуже високого ступеня складностi.
Питання про те, як суддя здiйснюе пол^ику, що проводиться через систему юридичних органiв, i яким чином вщбиваються в цьому його особистiснi погляди, може висунути на перший план чинники, що стосуються особи судщ. Йдеться не тшьки про те, наскльки суддя адаптуеться до вимог судово1' полiтики. На його даяльшсть впливае низка позаправових, неформальних чинниюв, наприклад, розумiння ним свое1' ролг Рiч у т^м, що кожне суспiльство i кожна правова система створюють власний тип судд^ який, якщо його взяти абстрактно, може бути щентичним. Однак у кожному суспiльствi i правовiй системi юнуе рiзне розумiння ролi судщ, яке значно впливае на формування цього абстрактного типа.
Праця судщ повинна бути ощнена як надзвичайно складна, осюльки вона потребуе знання квалiфiкованого, всебiчно освiченого юриста, його незалежносп при ухваленнi ршень, умшня керувати не тшьки колективом постшних прадiвникiв суду, а й «колективами» учасниюв процесу, часто численних i спедифiчних у кожнш справ!, вiдповiдальностi за долю людей, високого ступеня штенсивносп прадi.
Виявлення й усунення чинниюв, що негативно впливають на забезпечення належного р!вня яюсних параметрiв особи та дяльносп судщ, — необшдний шлях пiдвищення ефективносп правосуддя.
Можна визначити таю чинники. Насамперед це комплектування кадрiв судщв, рiвень 1'х освгти та яюсть професiйноï тдготовки. Важливо також суб'ективне ставлення судд!в до якост отримано! ними професiйноï подготовки.
Зараз вщсутне теоретичне розроблення професюграми судщ як необхiдноï психологiчноï характеристики особистосп, що е основною у визначенн професiйноï придатностг Тому звичайно, що i практика приймання до юридичних вищих навчальних закладав аж шяк не пов'язана з виявленням придатносп обшняти у майбутньому посаду судщ.
При розробленш професюграми судщ можуть бути враховаш характеристики, яю використовуються, наприклад, для деяких шших видав штелектуальжй пращ, а саме: суспшьне значення пращ вiдповiдноï професи, ïï змют; галузь використання дього виду прадц склад ошб вiдповiдноï професи; особливосп професи: полтична спрямоватсть, професшно-етичт вимоги; загальна i профешйна подготовка; психолопчт особливосп щяльносп: схильшсть до щяльносп; загальн та спещальт здабносп; шдив^ально-психолопчш особливосп (темперамент, характер, вольов! якосп, комуткативт якосп); умови пращ тдвищення кватфшади.
Анатз стану можливих перспектив розвитку кадр!в суддав i планування кадровоï роботи потребують систематичного дослщження таких параметр!в: р!вня i принцитв професiйноï подготовки суддав; умов, яю полегшують професшну адаптадш; процесу тдбору судових кадр!в, формування ïx резерву i рол! у ньому молодих фах!вд!в; характеристик за вжом i стажем роботи судадв; плинносп судових кадр!в i стимулювання тривалосп роботи у судах.
За вшма дими параметрами необхщт постшт спостереження, звичайно, не тшьки шляхом кадровоï статистики, яка забезпечуе загальну «швентаризацда» судових кадр!в, а й шляхом спед!альних дослщжень i перев!рок. У продев такого роду спостережень забезпечуеться опрацьовування системи характеристик, що дають достатньо повт вщомосп про контингент судових пращвниюв.
Наступний чинник — система тдвищення квал!фшадп прад!вниюв юстиди. Це забезпечуе можливють для систематичного тдвищення кватфшаци прад!вниюв судав, яю можуть не тшьки привести у систему своï знання, осмислити та правильно оцшити власний досвщ, а й безпосередньо ознайомитися з даяльтстю дентральних оргатв юстиди та сущв.
Необхщио звернутися ще до однiеï проблеми у Ta^i пiдготовки кaдрiв для судав. Потребують вирiшення питання профешйного навчання не тiльки суддiв, а й шших пращвниюв суду (секретaрi суду, секретaрi судових зaсiдaнь, даловоди). Суддi доводиться витрачати багато часу на навчання цих пращвниюв, перевiрку ïx пращ, а iнодi й виконувати деякi ïx функцiï, що збтьшуе i без того велику нaвaнтaженiсть суддав основною працею та суперечить основним принципам розподалу пращ.
Дослщження особи суддi було б неповним без вивчення його правосвщомосп та морaльно-етичноï' характеристики. Прaвосвiдомiсть суддав вiдiгрaе важливу роль у тлумаченш та зaстосувaннi ними норм права, визначенш мiри покарання, обрaннi найбшьш доцiльноï поведiнки в процесi, коли закон нетвердо детермшуе ïï, визначенш допустимосп та вiдповiдностi докaзiв, стосунках судда з iншими учасниками судового розгляду.
Ефективнiсть правосуддя залежить вщ умов, в яких протiкaе судова даяльнють. Вивчення та свiдомa змша цих умов сприяють пiдвищенню якосп судочинства.
Серед соцiaльниx умов, що впливають на якiсть судочинства, повинш передусiм вивчатися проблеми соцiaльного планування та нaуковоï' оргaнiзaцiï' прaцi в суда. Одна з таких проблем — визначення службового навантаження та необxiдноï кiлькостi судових прaцiвникiв. Актуальшсть цього диктуеться об'ективно iснуючими межами штенсивносп та обсягу прaцi, як гарантують збереження прaцездaтностi суддiв i високу яюсть правосуддя. Для обгрунтування цього положення важливо простежити юнуючий взаемозв'язок мiж обсягом службового навантаження й яюстю судовоï' прaцi.
Сшд зазначити, що скасування та змша вироюв залежать вiд зростання службового навантаження.
Потрiбно вдосконалити обгрунтування як iснуючоï чисельностi судових кaдрiв, так i динам^ ïx зростання. Зараз визначення кaдрiв суддiв недостатньо вщповщае змiнaм кiлькостi справ, якi розглядаються, з демогрaфiчними чинниками, специфiчними терт^альними i правовими умовами в окремих регiонax крaïни.
Прагнення до економи часу при нaдмiрному нaвaнтaженнi судда нерiдко призводять до процесуальних порушень (наприклад, не дотримуються необxiднi процесуальш сроки, формально проводяться вiддaння до суду, немотивовано виклaденi висновки суду у вироку).
Необxiдно розробити принциповi положення, якi дозволили б обгрунтовано визначити прaвильнiсть формування судових кадав i необxiднi змiни чисельностi суддав.
Кiлькiсть справ, що надходять до судав, не завжди поxiднa вщ щ1льност1 населення, територiaльноï протяжностi та сфери дiяльностi судiв. В основi планування розвитку та розподiлу котингенту судадв, мабуть, повиннi лежати середш витрати часу на розгляд справ за окремими кaтегорiями та видами злочишв, якi експериментально встaновленi. Однотипшсть справ кожноï кaтегорiï обумовлюе едину методику ïx розслiдувaння та проведення з кожноï' кaтегорiï взaгaлi одного й того самого комплексу сшдчих i судових дш. Тому таю
середт витрати часу для усiеï маси справ можуть слугувати реальним мiрилом ïx трудомiсткостi.
Необxiдно розглянути ще одне питання, пов'язане з оргатзащею прaцi суддi, а саме: про функцюнальний розподiл ïx пращ. Яюсть пращ суддiв при спещашзаци е вищою. Спецiaлiзaцiя економить час суддiв i е бiльш ращональним методом прaцi. Звичайно, спецiaлiзaцiя не може бути здшснена в судах з невеликою юльюстю суддiв, але в цих судах розглядаеться менша частина усix справ, що проходять через судову систему.
Оцiнюючи судову дiяльнiсть, слiд ураховувати i характер «зовтшнього середовища». При правильних показниках, якi характеризують правосуддя, перевагу слщ вiддaвaти судам, що працюють у бшьш скрутних зовнiшнix умовах (погано розвинута мережа шляxiв сполучення, в результат! чого виникають труднощi при викликанш свiдкiв, потершлих, експертiв; порiвняно високий рiвень злочинност в окремих районах, який збiльшуе службове навантаження судщв; порiвняно низький рiвень зaгaльноï i прaвовоï культури населення, що впливае на поширення неправдивих свдаень свiдкiв, нез'явлення свiдкiв i потерпших до судiв тощо).
Порiвняно несприятливi умови «зовнiшнього середовища» подовжують строки судочинства, тобто знижують продуктивнiсть пращ судадв. Виxiд iз цього становища — штенсифшащя прaцi, тобто бшьша витрата сил на проведення трудових оперaцiй.
У складних умовах «зовтшнього середовища» висок результати досягаються завдяки крaщiй оргaнiзaцiï прaцi, бiльш повному використанню iснуючиx резервiв.
Правосуддя як особливий вид дяльносп по застосуванню права характеризуеться оргaнiчним поеднанням державних i громадських засад. Потреба в здшсненш функдiï правосуддя зумовлена насамперед наявнютю конфлiктiв у суспiльствi та прагненням держави захистити встановлений правопорядок вщ будь-яких посягань.
Сутшсть соцiологiчного тдходу до aнaлiзу застосування права виявляеться передушм у тому, що застосування права починае розглядатися одночасно й як соцiaльний процес, суб'екти якого е разом з тим й учасниками сусшльних вщносин. Як тaкi вони займають, крiм мiсця в посaдовiй структурi правозастосовних оргaнiв, низку шших соцiaльниx позицш.
I оскiльки соцiaльнa поведiнкa людини — функщя ïï мiсця у суспшьств^ на ухвалення нею ршення з окремоï справи впливае не тшьки безпосередньо правова норма, а й уся сукупшсть ïï сощальних зв'язюв, включаючи ïï особисту прaвосвiдомiсть, прaвосвiдомiсть класу або соцiaльноï групи, до якоï вона належить, вплив громад^^ думки про право тощо.
Сощолопчний пiдxiд дае змогу поглибити розумшня змiсту прaвозaстосовноï дiяльностi i побачити, який соцiaльний сенс приховуеться за логiчною оперaцiею пiдведення окремих випадюв пiд д1ю зaгaльноï норми.
Комплекс людських стосунюв, якi виникають при здшсненш правосуддя, в психолопчному вдаошенш може бути поданий як дуже складна
система взаемоди псишчних продешв, властивостей i настрохв окремих ошб та сощальних груп.
Значення оргашв судовоï влади далеко виходить за меж! здшснення ними правосуддя. Оргатзащйно оформлен! сощальш групи, взаемодшчи в умовах громадянського суспшьства, все часпше будують своï стосунки на основ! угод, договор!в. Це дае можливють оформити суспшьш конфл!кти як судов! справи з дшком мирними процедурами ïx розв'язання. Суд, таким чином, е й органом запобк^ання сощальним катактзмам.
Суб'ектом, який здшснюе судову владу, виступае не будь-який державний орган, а лише суд з притаманними тшьки йому можливостями впливу на поведшку людей та сощальт продеси.
Суди, правосуддя та його гаранти можуть розглядатися як р!зновид сощальних систем.
Один содюлопчиих напрямюв дослщження правосуддя — додержання його головного принципу: р!вшсть громадян перед законом. Цей напрямок включае досшдження розм!рносп м!ж складом злочину i м!рою покарання; виявлення порушень принципу !ндивщуальносп покарання, як вщбиваються як у надм!рно суворих, так i в необгрунтовано м'яких ршеннях суду; анал!з причин цих порушень (результат або некомпетентности, або сод!альних тисюв на суди, або шш1 причини).
Отже, содюлопчш методи можуть використовуватися для вивчення правосуддя за такими напрямками.
1. Визначення мюдя i значення правосуддя у бшьш широкш державнш та сощальнш систем!.
2. Сод!альна зумовленють правосуддя як особливого виду державноï i громад^^ дальность
3. Визначення сод!альних потреб, як! задовольняються здшсненням правосуддя, його сощальних цшей i сод!альних функцш.
4. Опеащонашзащя дшей правосуддя як умова використання кшьюсних методов для визначення р!вня його ефективносп.
5. Вивчення системи i структури умов ефективносп правосуддя, включаючи норми права, як! використовуються судом, визначення ïx функцш.
6. Забезпечення теори ефективносп правосуддя шформад!ею про те, як д!е дя система в дшому й окрем! ïï компоненти («зворотний зв'язок» при управлшт системою).
7. Оптим!зад!я правосуддя: практична перев!рка ефективносп заход!в, як мають забезпечити тдвищення р!вня оргатзади i функщонування судовоï системи.
Пщбиваючи шдсумки розгляду проблем, пов'язаних з содюлопчними дослщженнями в галуз! правозастосування в суспшьствах, що трансформуються, слщ вщзначити необхщшсть урахування псного взаемозв'язку двох р!зних вид!в правовоï д!яльносп: правотворчосл i правозастосування. Адже, з одного боку, ефектившсть правозастосування багато в чому залежить вщ якосп правотворчоï д!яльносп, а з другого — саме на стади правозастосування висвгтлюються т дефекти та прогалини в законодавств!, як! слщ усунути i заповнити в продев правотворчость
Тому глибоке вивчення ще! проблематики потребуе комплексного шдходу, який ураховуе як специфшу правотворчо! та правозастосовно! дiяльностi, так i !х взаемний вплив. Тшьки на такш основi можна виробити конструктивы пропозици щодо вдосконалення правотворчостi та правозастосування.
Лiтература
1. Лазарев, В. В., Правоприменительная деятельность органов внутренних дел / В. В. Лазарев, И. П. Левченко. — М.: Акад. МВД СССР, 1989.
2. Шикин, Е. П. Факторы, определяющие эффективность норм права / Е. П. Шикин // Сов. государство и право. — 1973. — № 5. — С. 104-107.
3. Лазарев, В. В. Эффективность правоприменительных актов / В. В. Лазарев. — Казань: Изд-во Казанского ун-та, 1978.
Социологический подход к анализу проблем правоприменения в трансформирующихся обществах
Водник В. Д.
Осуществлен социологический анализ проблем правоприменения в трансформирующихся обществах. Обосновано, что право является преобразовательной силой не само по себе, а в процессе его влияния на развитие социальной действительности, регуляции и изменении ее сторон. Проанализированы факторы, влияющие на качество деятельности по применению права. Рассмотрен особый вид применения права — деятельность суда, выражающаяся в отправлении правосудия. Охарактеризованы уровни социологического исследования эффективности правосудия, социологические методы ее изучения.
Ключевые слова: правоприменение, правосудие, эффективность, социологические методы, судебная деятельность, судья, суд.
The sociological going near the analysis of problems of law application
in the transformed societies
Vodnik V. D.
In the article the sociological analysis of problems of law application in the transformed societies has been carried out. It has been proved that a law is not a transforming force itself, but in the process of its influence on the development of social reality, in regulation and changing of its sides. Factors, influencing the quality of activity on law application have been analysed. The special type of law application has been studied — the activity of court which is expressed in administion of justice. The levels of sociological research of effictveness of justice, sociological methods of its studying have been described.
Key words: use of law, justice, effictveness, methods of sociology, judicial activity, judge, court.
