CC BY
41
числе и отраслевых) теорий, формирующихся при более высоком уровне взаимодействия социологов с представителями других научных дисциплин. Определены основные исследовательские направления социологии профессионализма, к которым отнесены «профессионализм и его основные характеристики», «социальные причины и последствия профессионального маргинализма», «механизмы формирования личности профессионала», «социальные условия и факторы достижения вершин профессионального и социального развития», «пути предотвращения профессиональных деформаций личности» и др.
Ключевые слова: профессионализм, социология профессионализма, проблемное поле социологии профессионализма
THE PROBLEM AREA OF SOCIOLOGY OF THE PROFESSIONALISM AS A NEW BRANCH SOCIOLOGICAL DIRECTION
Pogribna V. L.
In the article the appropriateness of creation and scientific development of its new branch — .sociology of the professionalism and sociological paradigms being theoretical basis of the latter are given on the grounds of the analysis of current state of development of the sociology. The author has outlined the problem area of this branch of sociology, has formed such problems as "professionalism and its characteristics», "results and consequences of the professional marginalization», "rezones and consequences of the professional deformation» est.
Key words: professionalism, sociology of the professionalism, the problem area of sociology of the professionalism
УДК 316: 347
В. Д. Воднгк, кандидат фшософських наук
СОЦЮЛОГ1ЧШ АСПЕКТИ ДОСЛ1ДЖЕННЯ СУДОВО1 Д1ЯЛЬНОСТ1 В УМОВАХ СУДОВО1 РЕФОРМИ В УКРА1Н1
Здтснено соцiологiчний аналiз проблем судовоЧ дiяльностi, таких основних на-прямiв: судовий процес як сощальна взаeмодiя, соцiологiчне тлумачення закону, со-цiальнi аспекти судових помилок, соцiологiчна експертиза, умови ефективностi правосуддя.
Ключовi слова: правосуддя, ефективтсть, судова дiяльнiсть, суддя, суд, соцю-лог1чна експертиза, судова помилка, соцiологiчне тлумачення закону.
Актуальтсть проблеми. Трансформащя сустльних вщносин у кра!ш потребуе вдосконалення правового регулювання. Судова влада — це той по© Водшк В. Д., 2010 237
лгтичний i правовий феномен, який адекватно вщображуе прагнення побудо-ви на украшськш землi правово! держави, засновано! на доктринi подiлу влади.
Конститущя Укра!ни визначае, що Укра!на е демократичною, соцiальною, правовою державою. Крiм того, людина, й жиггя i здоров'я, честь i гтдтсть, не-доторканнiсть i безпека визнаються в Украiнi найвищою социальною цштстю.
Значення судово! системи у захисп прав i свобод громадян, а також у боротьбi зi злочиншстю i правопорушеннями у будь-якому суспiльствi на-стiльки велике, що аналiз дiяльностi суду в соцюлогп видiляеться у само-стiйний напрям — судову соцюлоою. Пошук шляхiв будiвництва правово! держави в Укра!ш вимагае нових форм i методiв науково-достдницькш роботи, нового стилю науково-правового мислення. До !х числа слад вщнести залучення засобiв соцiологii до штеграцй наукових пiдходiв, всебiчного аналiзу проблем судово! дiяльностi. Загальною метою соцюлопчних дослщжень, що визначае також особливосп методiв та прийомiв збирання i аналiзу шформацп, е на-дання судам та суспiльству шформацп про стан судочинства та визначення шляхiв розв'язання iснуючих проблем.
Наукове забезпечення розроблення i здiйснення судово! реформи Укра!ни е гарантiею Г! ефективносп.
Соцiологiчному вивченню проблем судово! д1яльносп на сучасному ета-пi не придшено достатньо! уваги, вiдсутнi монографiчнi дослщження з цього напряму. Проте анал1зу правозастосування в науковш лiтературi придiлялася велика увага й окремi аспекти соцiологiчного подходу до ще! сфери розгляда-лися у працях Г. Батурова, С. Боботова, Г. Смельянова, В. Кудрявцева, В. Кази-мирчука, Ж. Карбонье, В. Лазарева, В. Лапаево!, Т. Марiтчак, Т. Морщаково!, I. Петрухiна, Н. Радутно!, В. Сирих, Л. Черечукшо! та ш.
Метою статп е визначення соцюлопчних аспекпв проблем судово! д1ялъ-носп, в дослiдженнi яких можуть бути використанi соцiологiчнi методи. Це:
- дослщження соцiально! ролi судово! влади. Треба зазначити, що «социальна роль судово! влади в демократичному сустльстга полягае в тому, щоб у рiзного роду юридичних конфл1ктах забезпечувати панування права, висловле-ного насамперед у Конституцi! та шших законах, м1жнародних договорах i у приршняних до закону щдзаконних актах» [1, с. 5]. Особливе мiсце вщводить-ся дослщженню судового захисту прав людини:
- розроблення шляхiв побудови моделей судово! влади, покликано! реально забезпечити планування щей справедливой й ефективного захисту законних прав та штеремв особистостк
- дослiдження додержання головного принципу правосуддя: рiвностi громадян перед законом. Цей аспект включае вивчення розмiрностi мгж складом злочину i мiрою покарання; виявлення порушень принципу шдивщуаль-ностi покарання, як вщбиваються як у надмiрно суворих, так i в необгрунто-238
вано м'яких ршеннях суду; аналiз причин цих порушень (або результат некомпетентности або соцiальних тисюв на суди чи iншi причини);
- потребуе соцiологiчного дослiдження доступшсть правосуддя як одше!' з передумов становлення судово! влади — повноцшного та самодостатнього механiзму захисту прав i свобод людини [2]; якост роботи суду [3];
- визначення мiсця i значения правосуддя у б^ш широких державних та сощальнш системах;
- оптимiзацiя правосуддя: практична перевiрка ефективностi заходiв, по-кликаних забезпечити пiдвищения рiвия оргашзацп i функцiонувания судово! системи;
- соцiальна обумовлешсть правосуддя як особливого виду державно! та громадсько! дiяльностi;
- визначення сощальних потреб, як! задовольияються здшснениям правосуддя, його соцiальних цшей та функцiй;
- операцiоналiзацiя цшей правосуддя як умова використання кшькюних метсдов для визначення рiвия його ефективносп;
- вивчения системи i структури умов ефективностi правосуддя, включа-ючи норми права, як! використовуються судом, визначения !х функцiй;
- забезпечення теорп ефективностi правосуддя шформащею про те, як дiють ця система у цшому й окремi !! компоненти («зворотнш зв'язок» при управлшш системою);
- соцiальнi аспекти судових помилок;
- соцюлопчна експертиза, соцюлопчне тлумачення законiв та ш.
Зупинимось на деяких iз зазначених аспектах.
Суд i судова система в !х конкретностi завжди породжуються певною суспiльною системою. Суд засновано для охорони i змiцнения правопорядку, тобто певно! системи суспiльних вщносин, якi врегульованi, закрiпленi, а iнодi й викликанi до життя нормами права. Суспшьний сенс дiяльностi суду як специфiчного соцiального iнституту полягае у захисп i регулюваннi право-вих вiдносин шляхом неухильного додержання законностi.
Правовi явища i процеси не можуть бути глибоко i всебiчно вивченi поза !х зв'язком iз суспiльством як соцiальною системою, тобто поза сощальними зв'язками. Для соцюлопчних дослiджень права суттево, що соцiальна дiя, тобто дiяльнiсть, яка вщбуваеться у суспiльствi, являе собою взаемодга.
Суди, правосуддя та його гарантп можуть розглядатися як рiзновид со-цiальних систем, а судовий процес — як сощальна взаeмодiя.
Судовий процес як соцiальна взаeмодiя мае такi аспекти.
1. В основi судового процесу лежить сощальний за змiстом конфлiкт, що прийняв юридичну форму. Цей соцiальний конфлжг, набуваючи юридичного статусу, все ж збер^ае свою соцiальну природу, а тому юридичш факти, яю шдлягають судовому розгляду, мають подвiйну природу — як оцшюване
правом явище i як певна сторона сощального конфлжту. Лише розкривши сощальну природу конфлiкту i надавши йому юридично! оцiнки, суд може ухвалити по-справжньому правове i сощально значуще рiшення.
2. Субекти судових правовщносин мають подвiйну природу. В них орга-нiчно поеднуються процесуалъш та соцiальнi характеристики, як вщбивають, з одного боку, !х роль в судовому процем, а з другого — !х мiсце у сусшльнш системi. Взаемодiя цих характеристик може стати основою сусшльних за своею природою суперечностей, починаючи вщ статусних i заюнчуючи пси-холопчними. Врахування i подолання цих суперечностей з метою досягнення правового та сощально ефективного рiшення е одшею з найбiльш складних, але неминучих сусшльних вимог до суду.
3. Наявшсть сощально-психолопчно! взаемодi! субекпв судового про-цесу. При ухваленнi колепального судового рiшення, наприклад, судом при-сяжних, соцiально-психологiчнi закономiрностi «працюють» у чистому ви-глядi. Крiм того, при будь-якш формi ухвалення судового ршення суддя дiе на пiдставi власно! переконаностi. Але i на групове стлкування в процем колепального ршення, i на iндивiдуалъну переконашсть суддi завжди впли-вають певш соцiальнi чинники. I щоб судочинство було правовим i справед-ливим, не можна !х iгнорувати i вiдкидати так питання: хто засщае у суд1 присяжних (або хто е народними заседателями), якi сощальш i особистi якос-тi мае суддя? Як склад суду може позначитися на характерi розгляду певно! конкретно! справи? Американська соцiологiя права, наприклад, вважае щ питання для справедливого судочинства ключовими.
4. Наявшсть процесуальних конфлшпв, як1 врештi-решт, е сощальними за своею природою. Наприклад: яким чином i чому саме так слщчий домага-еться свщчень? Чим пояснюеться нез'явлення до суду? З яко! причини дають-ся неправдивi свiдчення? Цi питання мають глибокий соцiалъний контекст, 1 суддя, аби устшно керувати соцiальною взаемод!ею учасникiв судового про-цесу, мае розумии соцiальний пiдтекст цих та под!бних питань у процес! розгляду конкретних судових справ. 1гнорування цього боку справи може негативно вплинути на правовий характер протжання судового процесу ! самого судового ршення.
5. Одшею з фундаментальних засад сощально! взаемоди в судовому процеа е презумпция знання права. У реальному житп так! знання дуже р1зн1, а 1нод1 майже вщсутш Це е одним з вияв1в фактично! соцiалъно! нерiвностi учасникхв судового процесу. Аби подолати цю нерiвнiсть, й 1снують призначенi судом за-хисники, оф1ц1йн1 експерти тощо. Таке подолання е одшею з передумов опти-малъностi не т1льки процесуально!, а й соцiалъно! взаемодi! учасниюв судового процесу, без чого неможливе справжне правосуддя взагалi.
6. Взаемодiя е формою спiлкування 1з зовншшм сусп1льним середови-щем судового процесу. Суд школи не е iзольованим в1д суспiльства та його 240
локальних проблем. На ршення суддiв неминуче тieю чи iншою мiрою впливають традицп, громадська думка, конкретна сощальна ситуащя, стан системи державно! влади тощо. Нереально абсолютно вщкидати i не врахо-вувати зазначений вплив. Але при цьому юнуе однозначна вимога — нiщо зовншне не повинно вплинути на правовий i справедливий характер суду та його ршень.
Наведеш аспекти судового процесу як сощально! взаeмодiï набувають значущостi i можуть бути враховаш за умови, що вони впливають на мехашзм судочинства та ухвалення судових ршень.
Якщо пщходити до мехашзму судового процесу як до сощально! взаемо-д^", то сустльна значущiсть судового рiшення залежить не тшьки вiд його юридичного рiвня, а й вiд того, чи внутршньо сприймають це рiшення учас-ники судового процесу та громадська думка взагалг
Належну увагу сощолопя придiляe вивченню системи i структури умов ефективностi правосуддя. Це:
1) розроблення загально! концепцiï ефективностi правосуддя: його цМ та соцiальнi потреби, як задовольняються завдяки досягненню; змiст понят -тя ефективностi правосуддя; сшввщношення оптимальностi та ефективносп правосуддя; правосуддя як система, умови (гарантп) ефективносп правосуддя, 1х зв'язок i взаeмодiя, iнформацiйна забезпеченiсть судово! системи; ме-тоди дослщження ефективносп правосуддя тощо;
2) розроблення системи критерпв i показниюв ефективностi правосуддя в щлому та за окремими судовими стадiями процесу; визначення «вагомих» (цiннiсних) спiввiдношень м1ж рiзними критерiями i показниками ефектив-ностi; виокремлення критерiïв органiзацiï та критерiïв якосп судово! працi; спiввiдношення критерiïв ефективносп правосуддя та ефективносп шших видiв судово! дiяльностi (наприклад, правова пропаганда); ефективносп правосуддя та процесуально! дiяльностi iнших (крiм суду) учасниюв судочинства; розроблення критерiïв для порiвняльного оцiнювання якостi роботи судiв за регюнами i перiодами;
3) вивчення на теоретичному рiвнi складно! системи чинниюв (гарантiй), якi впливають на ефектившсть правосуддя; ранжування цих чинниюв за сту-пенем значущостi, виявлення ieрархiчних i координацiйних зв'язюв м1ж ними; розгляд усiх чинниюв як складно! системи «управлiння» правосуддям, де ïï кожна структурна ланка i кожний елемент виконують певну функщю; вивчення цих функцiй на пiдставi знання «сили впливу» чинниюв тепер i в майбут-ньому; створення структурно-функцiональноï, «працюючоï на управлшня» моделi чинниюв (умов, гарантiй) ефективносп правосуддя;
4) обчислення ступеня ефективносп правосуддя за допомогою лооко-математичного апарату на основi iнформацiï, яка регулярно надходить, про стан судово! дiяльностi (статистика, данi соцiологiчних та шших дослщжень);
удосконалення методiв оброблення та аналiзу шформацп з використанням сучасно! обчислювально! техшки;
5) виявлення дисфункцш, «слабких мюць» у системi гарантiй правосуддя, розроблення науково обгрунтованих заходiв тдвищення ефективностi правосуддя. Це, якщо можна так висловитися, програма-максимум усього науково-го напряму.
У науковш лiтературi вщображено результати дослiджень ефективност правосуддя. Так, на основi одного з них G. Шикш запропонував таку класифь кащю чинниюв, як впливають на яюсть дiяльностi щодо застосування права:
- мiра оптимальностi правово! норми (практично тут йдеться про якост норми);
- стан управлшня (науковють органiзацiï працi тих, хто застосовуе право, органiзацiйна структура установ, що застосовують право, порядок !х дiяль-ностi, чiткiсть розподiлу функцiй, компетенцш, злагодженiсть та узгодженiсть усiх ланок системи установ, що застосовують право). Одна з проблем — визначення службового навантаження та необхщно! юлькосп судових пращв-ниюв. Актуальшсть цього диктуеться об'ективно iснуючими межами штен-сивностi та обсягу пращ, яю гарантують збереження працездатностi суддiв i високу якiсть правосуддя;
- мiкроклiмат, в якому застосовуеться право (дшовитють, творча критика i самокритика, вщсутшсть виявiв бюрократизму, вiдсталостi, байдужост до людини);
- суб'ективнi якост того, хто застосовуе право (його сощальна зрiлiсть, знання ним права, рiвень правосвiдомостi, професiйна етика, авторитет, до-свiд, високi моральнi якосп, загальний культурний рiвень);
- оргашзацшно-техшчний чинник, у тому числi естетика процесу застосування норм (зовншне оформлення та обладнання примiщення, забезпечен-ня транспортом тощо) [5].
Вивчення та свщома змiна цих умов сприятимуть пiдвищенню якостi судочинства.
Одним iз аспектiв соцiологiчного дослiдження судово! дiяльностi е со-цiологiчна експертиза, яку можна розглядати як ощнювання сощально! об-Грунтованостi пропонованих правових норм, прогнозування !х соцiальних наслiдкiв та ефективност !х дiй.
Соцiологiчна експертиза може виконувати рiзнi функцп, наприклад, доказ професшних звича!в, значущих в торговельному та трудовому правi. Часто для тдтвердження факту iснування таких звича!в користуються висновком спецiальних експерпв. Сторона, яка збираеться послатися на звичай, подае вщповщне свiдоцтво, пщготовлене професiйною органiзацiею — торговою палатою, стлкою пiдприемств, профспiлкою тощо. Ця процедура вiдбивае процес бюрократизации права (згадаемо закон М. Вебера ). Недивно, що деяким 242
висновкам цих оргашзацш може бути кинуто доюр, що вони витримаш в дуа захисту власних професшних iнтересiв. Суд одержав би бшьш об'eктивну експертизу, якби звернувся до соцюлогп. Експерт — соцiолог пщшшов би до питання з двох боюв, вiдповiдно до двох аспекпв, притаманних класичному аналiзу звичаю. Перший — вивчення фактично! сторони справи, з тим аби виявити, яка дшсна практика. Другий — вивчення громадсько! думки для з'ясування питання про те, чи супроводжуeться ця практика тим, що заведено називати opinio necessitatis, або opinio juris. Наприклад, ггалшська преса по-вщомила, що у 1977 р. один з прокурорiв у Мiланi попросив 1нститут громадсько! думки вивчити шляхом опитування поняття «загальновизнане уявлення про соромливiсть», яке e в кримшальному законодавствi. Треба зазначити, що органiзацiя та проведення опитування досить коштовш, i сторони у процем навряд чи вiзьмуться проводити його за власний рахунок.
Сила судово! влади — у повазi людей до права i до суду як професшного тлумача закону та справедливого правозастосовувача. Саме ця вимога: суд — професшний тлумач закону та справедливий об ' eктивний правозастосовувач—e найголовтшим критерieм органiзацiï та дiяльностi суду. У ньому закладено квiнтесенцiю, ядро, сенс та призначення судово! влади. Суддя e носieм судово! влади вщ низових до верховних судових оргатв, бо кожен iз суддiв, незалежно вщ свого мтсця в систем^ вирiшуe конкретнi справи самостiйно, керуючись законом i правосвщом1стю [1, с. 5]. Тлумачення норм права розглядасться у загальнш теори права переважно з погляду результатов тлумачення та !хшх ролей у процесах реатзацц, правозастосування права. При цьому основна увага придiляeгъся методам, використовуваним у процесi з'ясування змiсту норм права, i видам офщшного та неофщшного тлумачення норм права.
У соцюлоги права проблема тлумачення правових норм доповнюeгься такими питаннями: 1) процес одержання громадянином та шшою особою необхщно! пра-вово! шформаци; 2) система джерел правово! шформованосп в сучасному суспiль-ствi; 3) чинники, що впливають на правовi оигнювання громадянином та гншими особами результапв тлумачення норм права [6, с.179].
Соцiологiчне тлумачення законiв — роз'яснення глибинно! сутностi правових норм, !х ролi в системi соцiальних зв'язк!в, надання допомоги суддям у розумiннi цього — один iз аспектiв дослiдження судово! дiяльностi.
1снують декiлька концепций соцiологiчного тлумачення. Одна з них тлумачить соцюлопчне як соц^альне, i тлумачення erae соцiологiчним тодi, коли суспiльство виступаe у ньому на перший план, вщтюняючи iндивiда. Одразу ж виникаe не-безпечнiсть того, що в результап ототожнення цих двох понять соцюлопчне тлумачення може штовхнути суддю в^д науки до полiтики. Такий ризик не мож-на не враховувати, але на нього свщомо йдуть i навiть виправдовують.
У радянськш Росй та кра!нах народно! демократ набув офiцiйного ви-знання метод тлумачення, який також не може бути квалiфiкований як власне
соцюлопчний, осюлъки вш пов'язаний 1з сощальним iнтересом (особливо з штересом робгтничого класу) i пщкорений йому. Цей метод формулюеться по^зному. Один варiант — суддя повинен був ухвалювати рiшення зпдно з1 своею сощалютичною правосвiдомiстю; другий — вщповщно до економiч-ного i сощального ладу кра!ни.
Вважаеться, що ця техшка використовувалася головним чином у пере-хщш перiоди, коли збер^али дгю багато законiв, успадкованих без змш вщ капiталiстичного режиму. Особливе правило тлумачення дозволяло присто-совувати щ закони до нових вимог сусшльства, що змiнюеться в очшуванш радикального законодавчого перегляду. На думку В. Сренко, «на суди не може бути покладено завдання захищати певний економiчний, соцiальний i поль тичний лад, бо це перетворюе суди на органи вщкрито! политично! репресив-но! ди» [1, с. 5].
Отже, проблема праворозумшня, тлумачення закошв е вельми складною. Соцюлопчний тдхвд, соцюлопчний погляд на норму закону характеризуются тим, що соцюлог якби наповнюе загальнi, певною м1рою абстракгнi, юри-дичш формули значеннями того, що вiдбуваеться у реальному житп, як нов1 тенденцп, зрушення, процеси е визначальними у сустльному житп.
Соцiальнi аспекти судових помилок також е об'ектом соцюлопчного до-слiдження [4]. Тут «викривальна» функ^ судово! соцюлогп виявляеться з найбшьшою силою. Судова помилка — це хибшсть у думщ та д1ях правосуддя, розумшш мотиву злочинного д1яння, його квалiфiкацi! i ухваленнi вироку. Одним з джерел судових помилок е обвинувальний ухил, що сформу-вався у нас в авторитарш роки i певною м1рою зберiгся й зараз. Дослщження виявили так! причини i умови помилок в д1яльносп посадових омб з кваль фжацп злочишв, що найчастше зустрiчаються в практицi: неясшсть, супе-речливiсть законодавства; вщсутшсть стабшьно! юридично! практики; недо-статнi юридичш знання в особи, що квалiфiкуе злочини; протид1я защкавле-них ошб; несприятливi умови д1яльност1; недолiки у до6ор1 i розстановцi кадрiв; одно61чшсть i неповнота доказiв; складнiсть процесуальних вимог до вчинення окремих юридичних дш; значна посадова завантаженiсть; вщсут-шсть спецiалiзацi! у роботу несумлшне ставлення посадових омб суду, на-самперед судд1в, до виконання службових обов'язюв при розгляд1 конкретно! справи; здшснення ними при розгляд1 справи неправомiрних дш.
Судова д1яльшсть щодо вщправлення правосуддя, кр1м гарних правових й шших знань i умшня ними розпоряджатися, ставить до судд1 численнi ви-моги, що стосуються насамперед шдивщуальних психолопчних властивостей його особи.
В iдеалi суддя як особа повинен мати тдвищеш можливост до учасп у сусшльних вiдносинах, високий рiвень !хнього усвiдомлення, правильне 244
ставлення до сусшльства в цшому та окремих його членiв, а також до себе, сво!х громадських та службових обов'язкiв.
Реалiзацiя професшних обов'язюв суддi вимагаe вщ нього великих зд!6-ностей i творчих можливостей, емоцiйно-вольових i iнтелектуальних якостей високого рiвня. Вiн також мусить бути здатним до адекватних дш у важких умовах, до встановлення доброзичливих вщносин з людьми, мати високороз-винене почуття справедливостi i чесп, виявляти рiшучiсть i наполегливiсть у досягненнi поставлених завдань i цшей.
Питання про професшний рiвень знань суддiв, його формування та по-стiйне пiдтримання, взагалi вивчення особи суддiв, а також дослщження об'eктивних умов, за яких проходять службова дiяльнiсть i взагалi все життя суддi, теоретично виявилися малодо^дженими. Хоча саме вони значною мiрою визначають ефективнiсть дiяльностi щодо застосування права.
При доборi кадрiв до судових оргашв необхiдно враховувати !х фаховi, дiловi та моральнi якосп, як! повиннi бути закладенi у вщповщних освггаьо-професiйних програмах тдготовки кандидатiв у судд! [7, с.18; 8]. При роз-робленнi професюграми судд!в можуть бути використанi соцюлопчш методи, зокрема, опитування, методологiя карток громадянського звiтування, аналiз документiв,
Висновки. Слщ вщзначити необхiднiсть соцюлопчних дослщжень судово! д!яльност! для !х урахування в умовах судово! реформи в Укра!ш. Вони дають змогу охопити право в цшому, побачити його як частину сощального цшюного. Тшьки на такш основ! можна вести мову про вдосконалення судово! системи, яке належить до прюритетних завдань у становленнi реально! демократ в украшському суспшьств!.
Л1ТЕРАТУРА
1. Сренко, В. Деяю проблеми реформування судово! влади в Укра!ш [Текст] / В. Сь ренко // Право Укра!ни. — 2010.- № 5. — С. 4-13.
2. Бойко, П. Доступ до правосуддя: м!ж irKoieKi i реальшстю [Текст] / П. Бойко // Юрид. вгсн. Укра!ни. — 2004. — № 9 (453). — С. 1, 4; Ларш, М. Право на доступ до правосуддя: шюзорне чи реальне? [Текст] / М.Ларш // Юрид. вгсн. Укра!ни. — 2003. — № 40. — С. 5; Марочкш I. G. Доступнiстъ правосуддя та гарантл його реалiзацiï [Текст] / I. G. Марочкхн // Судова реформа в Укра!т: проблеми i перспективи : матер. наук.-практ. конф., Харкiв, 18-19 кв!т. 2002 р. — К. ; Х. : Юршком 1нтер, 2002. — С. 31-34; Овчаренко, О. М. Доступтсть правосуддя та гарантИ його реалiзацiï [Текст] : монографiя / О. М. Овчаренко. — Х. : Право, 2008. — 304 с.
3. Оцшка ршня задоволеностп громадян як!стю окремих аспектiв функцiонування судв: Харкiвсъкого апеляцгйного адмiнiстративного суду та Харювського окружного ад-мiнiстративного суду: звгт за результатами дослiдження / Проект USAID «Укра!на: верховенство права»; Харювська мiсъка громадська органiзацiя «1нститут приклад-
них гуматтарних дослщжень»; I. Пщкуркова, В. Губша, С. Леонтьева, Д. Чучко.-Харюв, 2010. — 54 с.
4. Жилин, Г. А. Целевые установки гражданского судопроизводства и проблема судебной ошибки [Текст] / Г. А. Жилин // Государство и право. — 2000. — № 3. — С. 51-58; Черечукша, Л. Тернистий шлях виправдувального вироку [Текст] / Л. Черечукша // Право Украши. — 2000. — № 12. — С. 52-55; Марггчак, Т. Причини помилок у квашфжацп злочишв: результати соцюлопчного дослщження [Текст] / Т. Мартчак // Право Украши. — 2001. — № 7. — С. 48-51.
5. Шикин, Е. П. Факторы, определяющие эффективность норм права [Текст] / Е. П. Шикин // Сов. государство и право. — 1973. — № 5. — С. 104-107.
6. Социология права [Текст] : учеб. пособие / В. В. Глазырин, Ю. И. Гревцов, В. В. Зенков и др. ; под ред. проф. В. М. Сырых; Ин-т законодательства и сравнительного правоведения при Правительстве Российской Федерации. — М. : Юрид. Дом «Юстицинформ», 2001. — 480 с.
7. Опришко, В. Основш засади судово! реформи [Текст] / В. Опришко // Право Украши. — 2010. — № 5. — С. 14-19.
8. Кузнецова, Н. До питання про тдвищення професшно! тдготовки суддiвських кадрiв [Текст] / Н. Кузнецова // Право Украши. — 2010. — № 5. — С. 25-29.
СОЦИОЛОГИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫ ИССЛЕДОВАНИЯ СУДЕБНОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ В УСЛОВИЯХ СУДЕБНОЙ РЕФОРМЫ В УКРАИНЕ
Водник В. Д.
Осуществлен социологический анализ проблем судебной деятельности, таких основных направлений: судебный процесс как социальное взаимодействие, социологическое толкование закона, социальные аспекты судебных ошибок, социологическая экспертиза, условия эффективности правосудия.
Ключевые слова: правосудие, эффективность, судебная деятельность, судья, суд, социологическая экспертиза, судебная ошибка, социологическое толкование закона.
SOCIOLOGICAL ASPECTS OF RESEARCH TO JUDICIAL ACTIVITY IN TERMS JUDICIAL REFORM IN UKRAINE
Vodnik V. D.
The sociological analysis of problems of judicial activity is carried out, such basic directions: trial as social co-operation; sociological interpretation of law; social aspects of judicial errors; sociological examination; terms of efficiency ofjustice.
Keywords: justice, efficiency, judicial activity, judge, court, sociological examination, judicial error, sociological interpretation of law.
