CC BY
16
eighteenth century. In Europe, in the nineteenth century, the idea began to be actively developed by scientists at the theoretical level. The result of this was the evolution of the essence of the concept of "civil society". The traditional application of this term to the designation of a peaceful political system, governed by the law (societas civilas), gave way to its application to designate a separate institutional sphere of life that did not correspond to the institutions of state power existing at the appropriate stage of social development. In the period from 1750 to 1850, this concept became the subject of a scientific research and discussion.
Today the theme of civil society is actively examined in different scientific directions: by lawyers, philosophers, sociologists, and political scientists. A problem of civil society always was actual and it remains as such in our time.
Thus, all mentioned above let it possible to draw a conclusion that civil society in the countries of Western Europe is on the considerably higher stage of development than in Ukraine. Therefore, the state must carry out the process of its creation by combination of Ukrainian and European experience. At the same time, it is possible to state that civil society of Ukraine expresses the independence of Ukraine because only in the days of independence it got possibilities for the development. Thus, a subject and a base of a democratic state and its ideology is civil society. Therefore, in case of its absence, it can become completely reasonable to characterize it as not fully democratic.
A selection and, accordingly, research of a concept "civil society" was founded as early as the epoch of Platoon and Aristotle and resulted in future, in appearance of integral studies about society, state and man. Scientists and thinkers of Renaissance and New time age paid considerable attention to the research of the problems of the scientific world and mutual relations of man with power.
Keywords: civil society, democratization, institute of civil society, political parties, public organizations.
УДК 316.472.3
М. В. Туленков
СОЦЮЛОГ1ЧНА КОНЦЕПТУАЛ1ЗАЦ1Я ОРГАНВАЦШНО1 ВЗАСМОДП ЯК ФОРМИ СОЦИАЛЬНО! СОЛ1ДАРНОСТ1
У cmammi анал1зуються суттсть i змгст оргашзацтног взаемоди як форми сощально'г солiдарностi в умовах глобальних змт i сустльних трансформацт. Зокрема, предметно розглядаються родовi ознаки та структурно-функщональт властивостi даного сощального феномену, призначеного для забезпечення миру i злагоди украгнського соцуму, а також спрямування останнього на розбудову дтсно демократичног, правовог, сощальног та европейськог держави.
Ключовi слова: оргатзащя, взаемодiя, солiдарнiсть, оргатзацтна взаемодiя як форма сощально'г солiдарностi.
Проблема концептуалiзащi категори «оргашзацшна взаeмодiя» мае неабияке значення для розвитку формотворчих засад солщарносп шдиввдв i сощальних груп в межах сощальних оргашзацш для досягнення визначено'1' мети та реалiзащi сво'1'х особливих i загального штереав. Адже не шзнавши сутносп людських взаемодш, що вщбуваються в рамках формальних оргашзацш, неможливо ефективно скеровувати дп
останнiх, а також використовувати !х можливостi на благо кожно! людини та в iнтересах уах людей. Аналiз при цьому показуе, що концептуалiзацiя категори «оргашзацшна взаeмодiя» в контекстi сощально! солiдарностi залишасться поза увагою сощолопчно! науки. Зокрема, дана категорiя ще не поста чiльного мiсця в фiлософських i соцiологiчних словниках, що обмежуе !! використання в соцiологiчних дослiдженнях для пояснення складних оргашзацшно-управлшських явищ i процесiв транзитивного суспiльства.
Об'ективна наукова потреба в розробщ концептуальних засад оргашзацшно! взаемоди як форми сощально! солiдарностi iндивiдiв i соцiальних груп зумовлюе головну мету дано! статп, яка полягае в з'ясуваннi сутносп, змiсту та пiзнавальних можливостей категори «оргашзацшна взаемодiя» як форми сощально! солщарносп в сучасному соцiологiчному дискура.
З метою концептуалiзащi категори «оргашзацшна взаемодiя» необхiдно уточнити сутнiснi ознаки двох й складових - «взаемодiя» та «органiзацiйне», а вже полм проаналiзувати !хнш взаемозв'язок у складi цiлого як форми сощально! солщарносп.
Передусiм визначимо родовi ознаки категори «взаемод1я», яка вщображае процес взаемовпливу рiзних об'ектiв, !хнш взаемозв'язок, взаемозумовленють, взаемоперехiд, а також породження одним об'ектом другого [1, с. 81]. 1з цього приводу Ф. Енгельс у «^алектищ природи» свого часу писав: «коли ми розглядаемо в цшому матерш, що рухаеться, то взаемодiя - це перше, що постае перед нами з точки зору тепершнього природознавства» ... «взаемодiя е iстинною i остаточною причиною уах речей, оскiльки ми не можемо пгги далi пiзнання ще! взаемоди саме тому, що за нею вже немае чого тзнавати» [2, с. 546].
Тим часом С. Ожегов пояснював цю категорш через «взаемний зв'язок двох явищ», наприклад, «взаемодiя попиту та пропозицй» [3, с. 68]. Як бачимо сощальна взаемодiя виступае формою сощально! комушкаци (або спiлкування), що складаеться з сощальних дiй щонайменше двох шдивщв (чи двох соцiальних сптьнот) або iндивiда i сощально! спшьноти [4, с. 57]. Вона, як будь-яка поведшка iндивiдiв (чи групи людей), мае певне значення для солщаризаци iнших iндивiдiв (соцiальних груп чи суспшьства в цiлому) в даний момент i в майбутньому, оскiльки вiдображае характер i змют вiдносин мiж людьми (соцiальними групами) як постшними носiями якiсно рiзних видiв сощально! дiяльностi, що вiдрiзняються одне вiд одного сво!ми сощальними позицiями (статусами) i соцiальними ролями (функщями) [5, с. 63]. Тому незалежно вщ того, в якш сферi життедiяльностi суспiльства (економiчнiй, полгтичнш, духовнiй, органiзацiйно-управлiнськiй тощо) вiдбуваеться взаемодiя, вона завжди за сво!м характером е сощальною, оскiльки вiдбивае ютотш зв'язки мiж iндивiдами i групами людей, тобто л зв'язки, що опосередковуються цiлями, якi кожна iз взаемодiючих сторiн прагне досягти.
Варто пщкреслити, що хоча соцiальна взаемодiя i соцiальна дiя - процеси, що схожi за змiстом i характером, але механiзм !х протжання е рiзний. У соцiальнiй дп бере участь один iндивiд, а в сощальнш взаемод11 щонайменше двое шдиввдв. Соцiальна взаемодiя вiдбуваеться там i тодi, де i коли хоча б двое шдиввдв взаемно впливають одне на одного, оскшьки поза межами дано'1' взаемод11 людсью дii виступають не як суспшьш (соцiальнi), а як iндивiдуальнi (особисп) дГ!. Звiдси випливае, що сощальна взаемодiя - це двоспрямований процес обмшу соцiальними дiями мiж двома чи бшьше iндивiдами, а сощальна дiя - односпрямований процес, тобто взаемодiя - двоспрямоване контактне чи безконтактне згткнення двох факторiв, що мютять у собi очiкування зворотно! реакцii. Отже, ключовою ознакою сощально'! взаемодй е зворотний зв'язок. Причому сощальна дiя iндивiда може бути як
спрямованою, так i не спрямованою на iншого iндивiда. Однак тшьки та соцiальна дiя, що спрямована на iншу людину (а не на фiзичний об'ект), а також викликае в не'1 зворотну реакщю, може бути квалiфiкована як сощальна взаемодiя.
Багато уваги аналiзу структури сощально'! взаемоди присвятив вщомий соцiолог П. Сорокiн, на думку якого все суспшьне життя складаеться iз взаемоди iндивiдiв: на акти взаемоди розпадаються всi соцiальнi вщносини, починаючи з виробничих i закшчуючи релiгiйними, правовими i науковими. Структуру сощально 1' взаемоди П. Сорокш визначав як зв'язок трьох елеменпв: 1) iндивiдiв (мiнiмум двох), що вступають у акт взаемоди, яка зумовлюе '1хню поведшку; 2) «ак^в», тобто власне '1хшх дiй; 3) «провщниюв» цих дiй, тобто звукових (наприклад, мова), свггло кольо рових (наприклад, малюнок), рухових (наприклад, мiмiка), предметних. Усi акти сощально'! взаемоди П. Сорокш подшяе на штенсивш та слабкi, миттевi та тривал^ свiдомi та несвiдомi. Кожний акт взаемоди, вважае вчений, з одного боку, е внутршньою реалiзацiею власного психiчного життя iндивiда, а з другого - стимулом або подразником, що викликае певну реакщю в шших людей. Тож сощальне життя людей, таким чином, е майже суцшьним потоком сощальних акцш i психолопчних реакцiй [6, с. 16-29].
Водночас одним iз засновникiв теори сощально'! взаемоди вважають американського сощолога Дж. Хоманса, який суть мехашзму сощально'! взаемоди бачить у прагненш людей до одержання винагороди, вигоди i взаемному обмiну ними. Найважливiшi принципи концепцИ социального обмгну (сощально! взаемоди) Дж. Хоманса зводяться до наступного: 1) чим бшьше винагороджуеться визначений тип сощально'! взаемоди, тим частше вiн буде повторюватися; 2) якщо винагорода за визначенi типи сощально'! взаемоди залежить вiд якихось умов, то iндивiд (чи спшьнють) прагне вiдтворити цi умови; 3) якщо винагорода е великою, то людина (спшьнють) готова витратити бшьше зусиль заради и отримання; 4) коли потреби людини е близькими до насичення, то вона меншою мiрою здатна до взаемоди заради !'хнього задоволення [7, с. 150].
При цьому аналiз показуе, що сощальна взаемодiя може бути безпосередньою i опосередкованою сощальною дiею. Наприклад, акт купiвлi будь-яко'! речi - це безпосередня взаемодiя покупця з продавцем, де сощальний характер ди е очевидним. Однак опосередкована сощальна взаемодiя не е настiльки очевидною, оскшьки iнша сторона взаемоди в цьому випадку е, як правило, невидимою. Бшьше того, дшчий сощальний суб'ект може навпъ заперечувати п наявнiсть. У зв'язку з цим соцiальну поведiнку будь-якого iндивiда можна визначити як серш взаемопов'язаних сощальних ак^в, або як систему взаемозумовлених сощальних дш. Наприклад, поведiнка споживача в основi яко'1 лежить усвщомлення власних потреб та iнтересiв, включае вибiр товару, процес торгу, використання купленого товару i багаторазове повторення цього циклу стосовно шших товарiв у шший час, а ^м того ще й визначення мюця дii, тобто ринку товарiв i послуг. Отже, ринок - це форма соцiальноi взаемодП продавця i покупця, яка передбачае iхнi ди та впливи стосовно одне одного. Причому сощальна дiя, пiд якою розумiеться односпрямоване контактне (чи безконтактне) згткнення одного соцiального актора (шдивща) з другим, не обов'язково передбачае зворотну реакщю. А вплив, який е односпрямованим безконтактним зпкненням одного актора (шдивща) з другим, обов'язково передбачае зворотну реакщю - фiзичну (чи духовну), поведшкову, вербальну чи психолопчну. Тому сощальна взаемодiя завжди е двоспрямованим контактним (чи безконтактним) згткненням двох шдиввдв або сощальних груп, що мiстить у собi очiкування зворотно!' реакцii.
У даному контексп, соцiальна поведiнка - це сукупнють або система рухiв, акпв i
дiй людини, котрi можуть спостерiгати iншi люди, у присутносп яких вони здiйснювалися. Дiяльнiсть (на вщмшу вiд поведiнки) може бути внутршньою (наприклад, розумова дiяльнiсть) i зовнiшньою, а поведiнка - тшьки зовнiшньою. Поведiнка, таким чином, це зовшшня форма людсько! дiяльностi, один з !! аспектiв. Це дiяльнiсть, яку можна безпосередньо спостерiгати, в той час як сама дiяльнiсть е свщомою «довiльною поведiнкою» людини. Основними елементами сощально! поведшки, як показуе аналiз, е: потреби, штереси, мотиви i очiкування (або експектацй). Порiвнюючи дiяльнiсть i поведiнку, не важко помгтити мiж ними певну рiзницю. Дiяльнiсть мiстить у собi свiдомi цiлi та спланованi дп заради яко!сь винагороди (наприклад, заробГтку, гонорару, пiдвищення на посадi тощо), яка виконуе функщю зовнiшнього стимулу, а поведшка, у свою чергу, не мютить у собi мети як головного, виршального елементу, а найчаспше вона мае певнi напрями та очжування, потреби i мотиви. Останш, на вiдмiну вiд стимушв, е не зовнiшнiми, а внутршшми спонуками. Одиницею поведiнки при цьому е вчинок, який хоча й вважаеться свщомим, але не мае мети чи намiру. Тобто дп людини завжди на щось спрямованi, а вчинки - нi.
Слщ пiдкреслити, що соцiальнi дГ! притаманш тiльки соцiальним суб'ектам, тобто шдивщам як представникам певно! сощально! групи. Бiльше того, дГ! людини завжди орiентованi на iншу людину, тобто вона уявно передбачае реакщю друго! людини на сво! дп. А оскшьки ця уявна дiя ще не реалiзувалася, тому вона, як поведшковий акт, е односторонньою. Якщо шша людина вiдповiдае на сощальну дiю такою ж дiею, то вщбуваеться социальна взаемодгя, яка передбачае два поведшкових акти: прямий i зворотний. Тобто взаемодiя як двостороннш процес з'еднуе двох соцiальних суб'екпв (iндивiдiв). За сощально! дГ! орiентацiя на iнших е уявною, а за сощально ! взаемодГ! -реальною, оскшьки тут присутня зворотна дiя. Соцiальна взаемодiя як двостороннш процес передбачае таким чином два поведшкових акти: прямий i зворотний. Вона е системою взаемозумовлених сощальних дш, за яких дп одного суб'екта одночасно е причиною i наслщком зворотних дiй других. Вона мае мюце там i тод^ де i коли люди взаемно i сполучно, порiвняно глибоко, стало i регулярно впливають на поведшку одне одного, в результатi чого вщбуваеться не тшьки вщновлення, але й змша соцiальних вiдносин.
Не менш складною е iнтерпретацiя поняття «оргамзацтне», яке дае можливiсть уточнити про яке саме явище йдеться. Сутшсть та змют цього поняття, як показуе аналiз, фактично й зумовлюе специфiчний характер оргашзацшно! взаемодГ!. Для з'ясування цього звершмося до визначення бшьш фундаментального поняття «оргашзащя», яке стало загальнонауковим i спираеться на матерiали дослiджень багатьох наукових дисциплiн. У сво!й працi «Загальна теорiя життя» Г. Югай пише, що «слово «органiзацiя» походить вщ давньогрецького «органон», що означае частину оргашзму, яка виконуе певнi функцп цiлого, або вiд латинського «органум», що означае знаряддя або шструмент для досягнення певних цiлей чи результа^в. В обох випадках пщ «органiзацiею» розумiеться взаемодiя частини i цiлого» [8, с. 95]. Натомють у «Фiлософському енциклопедичному словнику» (1983 р.) подано найбшьш вдале визначення оргашзаци, як внутрiшньоi упорядкованостi, узгодженосп, взаемодГ! бiльш -менш диференцшованих та автономних частин цiлого, зумовлених його будовою; як сукупнють процеав або дiй, що ведуть до утворення та вдосконалення взаемозв'язкiв мГж частинами цiлого; об'еднання людей, яю спiльно реалiзують програму або мету i дiють на основi певних процедур i правил» [1, с. 463].
Водночас у визначенш авторiв «Фiлософського енциклопедичного словника» (2002р.) за редакщею В. Шинкарука органiзацiя трактуеться як «форма усталеного
взаемозв'язку елементiв системи вщповщно до закошв ïï iснування; процес або стан упорядкування, будова, тип функцюнування системи тощо, а основними характеристиками оргашзаци е упорядкування i спрямованють упорядкування» [9, с. 453]. Таку ж багатозначнють пропонуе й словник шшомовних слiв: «оргашзащя (вщ франц. «organization») - 1) будова, устрш будь-чого; 2) сукупнiсть людей, груп, об'еднаних для досягнення певно'1' мети, вирiшення певного завдання на основi принципiв подiлу працi, розподшу обов'язкiв та iерархiчноï структури; громадське об'еднання, державна установа» [10, с. 358]. Причому дiеслово «оргашзувати», що виражае дш з утворення чого-небудь означае: по-перше, влаштувати, з'ясувати, створити, поеднати в едине цше, а по-друге, упорядкувати, надати будь-чому планомiрностi, наприклад, оргашзувати свою роботу. Отже, поняття «оргашзащя» може означати об'ект, властивостi об'екта та дiяльнiсть (процес) i вживатися для позначення рiзних семантичних категорiй: сощально'1' оргашзаци або шституту (статика) i процесу оргашзаци управлшня як свщомо'1' дiяльностi з упорядкування та координування (динамша).
Систематизуючи напрями аналiзу феномену оргашзаци та концепцш ïï побудови В. Казмiренко визначив значення та обсяг самого термша «оргашзащя» в поглядах вщомих учених [12, с. 22-29]. Так, М. Вебер визначав оргашзацш як шструмент для досягнення групових цшей, а Т. Парсонс, Ф. Селзшк, Ч. Перроу, Е. Акофф - як едине цше, тобто як функцюнальну гомеостатичну систему. Водночас у визначеннях цього поняття в шших дослщниюв е певш вщмшносп. Наприклад, польський соцюлог Я. Щепанський розглядае органiзацiю як: 1) об'еднання людей, яю прагнуть до реалiзацiï мети органiзованим способом; 2) способи керiвництва та координаци, гармонiзацiя цшей та спрямування 1'хшх результатiв на досягнення мети; 3) функцюнування спшьнот як системи способiв (взiрцiв) дiяльностi, засобiв соцiального контролю, соцiальних ролей та систем цшностей, що забезпечуе спшьне життя членiв спiльноти, гармошзуе прагнення та ди, встановлюе допустимi способи задоволення потреб, розв'язуе проблеми та конфлжти, забезпечуе порядок сощального життя. Згiдно з визначенням шшого польського соцiолога Я. Меленевського, оргашзащя - це, по-перше, ознака об'екта, тобто оргашзацшна структура взагалi; по-друге, категорiя об'ектiв, яким належать атрибутивш значення; по -трете, результат процесу оргашзаци, перетворення оргашзацшно'1' структури у вщповщносп до критерiю сприяння усшху цiлого. Росiйський соцiолог А. Пригожин дае таю визначення поняття «оргашзаци»: 1) стацюнарний об'ект - штучне об'еднання шституцшного характеру з окресленими функщями та статусом; 2) процес - дiяльнiсть з подшу функцiй, налагодження зв'язкiв, координац11'; 3) ступшь упорядкованостi - структура, будова, тип зв'язюв як специфiчний споаб поеднання, тобто властивiсть цiлого.
Як бачимо, в дослщженнях рiзних учених юнуе певна еднiсть поглядiв щодо сутностi, змiсту i обсягу поняття «оргашзащя», яку можна представити як: 1) процес або дiяльнiсть з подшу функцш, налагоджування зв'язкiв, координування, а також як шструмент або зааб керiвництва та координування, гармошзаци цiлей та спрямування ïхнiх результа^в на досягнення спiльноï мети; 2) результат процесу оргашзаци, ступшь упорядкованосп; 3) система або множина елемещпв, що перебувають мiж собою у вщношеннях i зв'язках, утворюють певну цшснють, еднiсть. В останньому значенш поняття «органiзацiя» можна застосувати до таких сощальних утворень, як пщприемство, установа, фiрма, спiльнота тощо, тобто об'еднань, що виросли з потреб людей у кооперуванш зусиль для досягнення сво'1'х особистих цшей у зв'язку з наявнютю в них низки фiзичних, психолопчних i сощальних обмежень.
Причому, оргашзаци можуть бути як формальними, так i неформальними.
Критерieм подiлу тут е наявнiсть або вiдсутнiсть адмiнiстративно-правового статусу, що ставить шдивща в залежнють вiд функцiональних зв'язкiв та норм поведшки. Але в межах дано'1 статл будемо свiдомо уникати вживання поняття «оргашзащя» у значеннi об'еднання людей, якi спiльно реалiзують деяку програму чи мету i дшть на основi певних процедур i правил. Найповшше для цiлей нашого аналiзу смисл поняття оргашзаци вщображають перше i друге визначення цього термшу, тобто як дiяльностi чи процесу та результату цього процесу, або як ступеня впорядкованосп. Ц визначення мютять спiльну частину, що полягае в сукупносп процесiв або дш, якi ведуть до утворення або вдосконалення взаемозв'язюв частин цшого, 1хньо1 внутршньо1 упорядкованостi та узгодженосп. Поеднання обох визначень в едине цше, на наш погляд, найповшше зможе вщобразити смисл поняття «оргашзащя», оскшьки упорядкованють або органiзованiсть виявляеться в узгодженосп структур та елементсв, якi беруть участь у взаемоди, за 1хшми якiстю величиною, функщями, часовими та просторовими параметрами [13, с. 48-56].
Водночас найширше розумшня поняття оргашзаци, що охоплюе як матерiальнi, так i абстрактнi системи вперше запропонував О. Богданов у свош працi «Тектологiя або загальна оргашзацшна наука». Тектолопя (вiд грецького тектоп - будiвник, творець та logos - вчення; наука про оргашзацш, будiвництво всього сущого) вивчае найзагальнiшi форми, принципи та закономiрностi оргашзаци явищ та процесiв, а також способи ïx застосування у шзнавальнш дiяльностi. Основне поняття тектологи О. Богданова - «органiзацiя» - випливае iз само'1 назви науки, а також методiв та пiдxодiв до будь-якого пiзнавального або практичного завдання, виршення якого вiн вбачае в найдоцшьшшому, найоптимальнiшому розташуваннi елемешив, 1хшх складових.
Водночас багато дослщниюв звертають увагу на той факт, що в пращ О. Богданова немае чггкого визначення цього поняття. Але О.Богданов у свош пращ розкривае змют понять «оргашзованють - де зоргашзованють», зводячи 1хню сутнють до поеднання активностей, взятих з 1хнього практичного боку. В його формулюванш це звучить так: «оргашзоване цiле практично бiльше суми сво'1'х частин» [14, с. 114]. У даного визначення е свш пщтекст - мова йде про життездатнють, або здатнiсть даного органiзацiйного комплексу вижити i розвиватися в протистоянш та боротьбi з навколишнiм середовищем. Найчастiше, пiдкреслюе вчений, термiн «оргашзащя», «оргашзовувати» вживаеться тодi, коли мова йде про людей, 1хню працю та ïxнi зусилля. Наприклад, «оргашзувати дослiдження», «виробництво», «пiдприемство », «захист» та iн., тобто згрупувати людей для досягнення якоьнебудь мети, тобто координувати та регулювати ïxнi дп в дусi доцiльноï едностi [14, с. 117-119].
З'ясувавши змiстовнi характеристики понять «оргашзацшне» та «взаемодiя», важливо розкрити ïxнi властивостi в словосполученш «оргашзацшна взаемодгя», щоб наблизитися до визначення прояву оргашзацшно!' взаемоди шдивщв i сощальних груп як форми соцiальноï солщарносп в системi сощального управлiння. Визначення категорй «органiзацiйна взаемодiя» можливе, на наш погляд, в широкому i вузькому значеннях, оскшьки вона вщображае змютовну сторону оргашзацшних (в тому числi й управлшських) вiдносин i зв'язкiв мiж шдивщами i соцiальними групами незалежно вщ сфер i видiв 1хньо1 життедiяльностi, а також вiд рiвня оргашзаци суспiльного життя.
Виходячи з цього, пщ оргамзацтною взаемодгею в найширшому значеннi будемо розумiти вид соцiальноï взаемодГ, яка забезпечуе комплексний i взаемоузгоджений оргашзацшний зв'язок елементiв соцiальноï системи та ïï органiзацiйноï структури управлшня при взаемоузгоджених вiдносинаx iз зовнiшнiм середовищем, в якому функщонуе ця соцiальна система. Адже стабшьна органiзацiйна взаемодiя як форма
солiдарностi в межах сощально'1 оргашзаци (мiкрорiвень), а також мiж взаемозалежними соцiальними органiзацiями i навколишшм середовищем (макрорiвень) забезпечуе нормальне функцюнування системи сощального управлшня в цГлому. У вузькому сена оргатзацтна взаемодгя представляе собою взаемовигщш та взаемоузгодженш (за цiлями, часом, мiсцем, ресурсами тощо), тобто солщарш дп людей як члешв органiзацiйних формувань (контрагенпв, учасникiв, партнерiв, спiввиконавцiв тощо), яю е суб'ектами господарсько' та управлшсько! дiяльностi, тобто фiзичними, юридичними i посадовими особами [13, с. 57-68]. Усередиш цих сощальних утворень оргашзацшна взаемодiя мiж ïï структурними пщроздшами (службами) i посадовими особами визначаеться, як правило, чинними формальними нормативно-правовими актами, якi спрямованi на регламентащю та впорядкування стльно'' та солщарно' дiяльностi людей заради реалГзаци загально'' мети. Причому сама система стащонарних органiзацiйних взаемодiй, що здшснюються мiж iндивiдами в режимi звичайного функцюнування сощально' оргашзаци, зумовлена подГлом мiж ними функцiй i певною технолопею спiльного виконання необхiдних робГт Водночас система нестандартних органiзацiйних взаемодш, необхiднiсть яких диктуеться iнновацiйним характером виконуваних завдань (зокрема, випуском ново'' продукц iï, завоюванням нового сегмента ринку, реконструкщею чи перепрофiлюванням виробництва тощо), може вимагати вщ людей, яю беруть участь у спшьнш дiяльностi даного соцiального утворення, додаткових взаемних зобов'язань стосовно змши в ньому оргашзацшно'' структури управлiння.
Поряд iз цим, органiзацiйна взаемодiя як форма солщарносп в будь -якому сощальному утвореннi виникае на основi розподiлу функцiй i повноважень мiж структурними пiдроздiлами, рiвнями управлiння та пращвниками та 'хшх взаемних зобов'язань. Причому форми реалГзаци органiзацiйноï взаемоди як форми солщарносп завжди визначаються залежно вщ становища (статусу) того чи шшого структурного пщроздшу (або шдивща), формального чи неформального характеру 'хнього юнування, а також вщ характеру шформаци, що використовуеться в ходi взаемоди цих суб'ектiв управлшня (простий обмш iнформацiею або консультативна, методична чи оргашзацшна шформащя тощо). Можливосп органiзацiйноï взаемодП як форми солщарносп в будь-якому соцiальному утворенш детермiнованi насамперед структурою органiзацiйних зв'язюв i вгдносин, а також розвиненютю органiзацiйних комунiкацiй. Ця взаемодiя формуеться, як правило, керiвниками й менеджерами оргашзацш, тобто суб'ектами управлшня, котрг вщповщають за виконання контрольно-координацшних функцгй, або встановлюеться в порядку самооргашзаци соцiальноï дгяльностг на основг вгльно'' домовленостi учасникiв спгльних дш [13, с. 74-82].
соцгологгчнг дослщження органГзацГйно'' взаемодГ' як форми сощально'' солГдарностГ здГйснюються, як правило, на двох рГвнях: 1) на мгкроргвнг вивчаеться взаемодГя членГв соцГально'' оргашзаци в межах конкретно'' оргаМза^йно'' структури управлшня, тобто 'хня мГжособистГсна штеракщя; 2) на макрор1вт дослГджуються зв'язки сощально'' органГзацГ' зГ спорГдненими оргашзащями та з бГльш широким сощальним середовищем, у якому вони функцюнують. При цьому поняття «оргатзацтна взаемодгя» е похщним вГд таких понять, як «оргашзацшна дГя», «органГзацГйний зв'язок», «органГзацГйний контакт» i проявляеться в таких солщарних формах, як оргашзацшш вГдносини, органГзацГйнГ процеси, органГзацГйнГ структури управлшня або в шших оргашзацшних та шституалГзованих формах рГзноманГтних сощальних утворень.
Натомють соцГологГчний пГдхГд до аналГзу органГзацГйно'' взаемодГ' як форми сощально'!' солГдарностГ, вказуе на той факт, що вона являе собою взаемний вплив
рiзниx соцiальниx суб'ектiв один на одного в процес стльно! дiяльностi, а також е необхщною передумовою бiльш повно! реалiзацiï функцш будь-яко! сощально! системи (оргашзацй), що визначае характер функщонування й розвитку дано! системи, а також масштаби i темпи сощального прогресу в цшому. Якщо ж характеризувати оргашзацшну взаемодiю як форму солiдарностi в процесуальному аспекп, то вона як цшеспрямований процес включае в себе певш етапи (чи ситуацп), а саме: оргашзацшну дш, органiзацiйний зв'язок, оргашзацшний контакт, власне органiзацiйну взаемодш та органiзацiйнi (в тому чист й управлiнськi) вiдносини.
Що стосуеться само! оргамзацтног diï, то вона мютить такi елементи: а) дшчий iндивiд (або група людей) зi сво!ми потребами, iнтересами i цшями; б) конкретне органiзацiйне середовище, в якому вщбуваеться дiя («ситуацiя»); в) орiентацiя суб'екта дй на конкретш умови даного середовища (на «ситуацш»), що дозволяе визначити конкретнi шляхи досягнення поставлено! мети; г) орiентацiя суб'екта дй на других, тобто на !хню реакцiю на його дш, врахування яко! е не менш важливою для досягнення обрано! ним мети, шж орiентацiя на умови середовища. При цьому оргашзацшна дiя, що виражае залежнiсть i сумюнють людей (або !хшх груп), виступае як оргатзацтний зв'язок (взаемозв'язок). Вш включае таю основш елементи: а) суб'екпв цього зв'язку; б) предмет зв'язку, що характеризуе його змютовну сторону; в) мехашзм здшснення зв'язку та його свiдоме регулювання.
Отже, поведшка людини залежить не тшьки i не стшьки вщ не! само!, скiльки вiд спшьно дiючиx людей, якi справляють взаемний солщарний вплив на поведiнку одне одного. При цьому з прогресом суспшьства така залежнють невпинно зростае та посилюеться. Оргашзацшний зв'язок може виражатися в рiзниx формах: як у виглядi оргатзацтного контакту, коли мова йде про зовшшш, неглибою, поверхов^ найчаспше швидкоплиннi зв'язки людей одиничного чи багаторазового характеру, що не спричиняють ютотного впливу на !хню життедiяльнiсть, так i у виглядi оргамзацтног взаемодИ', коли мова йде про взаемозумовлеш органiзацiйнi дп, за яких дй одного суб'екта управлiння одночасно е причиною i наслщком зворотних дiй других суб'екпв управлiння. Тобто вона мае мюце там i тодi, де i коли люди взаемно i порiвняно глибоко, стало, регулярно i солщарно впливають одне на одного, що в результат приводить не тшьки до вщтворення, але зазвичай i до змши оргашзацшних вiдносин.
Оргашзацтш в1дносини - це одна з форм прояву органiзацiйноï взаемодй (поряд з оргашзацшними структурами, iнститутами, оргашзацшними процесами, формуваннями тощо), яка вiдрiзняеться тривалiстю, сталiстю i систематичнiстю солщарних органiзацiйниx взаемодiй, !хньою само вщновлюванютю та широтою змiсту органiзацiйниx зв'язюв. Органiзацiйнi вiдносини (як органiчна частина управлшських вiдносин) вiдображають взаемозв'язки елеменпв органiзацiйноï структури управлiння, тобто мюце, функцп, права i вiдповiдальнiсть кожного працiвника (або пiдроздiлу), а також конкретш технолопчш, економiчнi, виробничi й управлшсью зв'язки мiж ними. За характером взаемодй видшяються органiзацiйнi вщносини субординацй та координацй [15, с. 131], а за змютом - вони е надзвичайно рiзноманiтними. Це визначаеться передуам великим розма!ттям цшей i цiннiсниx орiентацiй, якими керуються в сво!х взаемовiдносинаx суб'екти сощального управлшня (багатство, влада, знання, статус, престиж, справедливють, доброта, дружба тощо).
Таким чином, оргатзацтна взаемодгя - це свщомий i керований процес, який визначаеться рiвнем сшввщношення потреб, штереав i цiлей с солщарних i оргашзованих суб'ектiв дiяльностi, тобто члешв тiеï чи iншоï соцiальноï органiзацiï. Управлiння процесом органiзацiйноï взаемодй е невщривним вiд управлiння
соцГальною системою (органГзацГею) як такою, що перебувае в постшному розвитку, i передбачае наявнють достовГрно'' шформаци про цГлГсне функцГонування дано'' сощально'' системи, а також особливосп й можливосп реалГзацГ' ГнновацГйних проекпв, спрямованих на постГйне вдосконалення ïï дГяльностГ. Це характеризуе органГзацГйну взаемодш як багаторГвневу солГдарну систему з широким спектром розподГлу органГзацГйних сил суб'ектГв соцГального управлГння, що дае змогу виявляти, уточнювати й формувати спшьш цш, а також упорядковувати органГзацГйнГ зв'язки та вщносини мГж цими суб'ектами.
Варто зазначити, що розстановка органГзацГйних сил сощальних суб'ектГв в будь-якш соцГальнГй системГ формуеться 'хньою позицГею, мотивами, цГлями, Гнтересами, уподобаннями, ГдеологГею, системою щнностей, а також програмами спшьно'' дГяльносп й формами солщарно'' оргашзацшно'' поведшки. Отже, соцГальнГ суб'екти, що входять до певно'' сощально'' системи, солщарно утворюють органГзацГйнГ механГзми функцГонування i змш, едностГ дГй i поведшки, внаслщок чого, власне, i формуеться цшсна система оргашзацшно'' взаемодГ', яка постае в повсякденному житп як вщповщна форма сощально'' солГдарностГ, тобто як сощальна оргашзащя, або як шституалГзована оргашзацшна структура соцГального управлГння. Оргашзацшна взаемодГя як форма солГдарностГ суб'ектГв соцГального управлГння може проявлятися в рГзних варГантах, зокрема в таких, як обмш шформащею, сшвробГтництво, консенсус, кооперацГя, спГльне планування, спГльна дГяльнГсть, узгодження спГльних дГй, гегемошя, панування, керГвництво, контроль, нейтралГзацГя, Гзолящя, конфлГкт, конфронтацГя, боротьба тощо.
Поряд з цим, у системах соцГального управлГння з розгалуженою ГерархГчною оргашзацшною структурою можна визначити такГ види солщарно'' оргашзацшно'' взаемодГ': вертикальна (або субординацгйна), що виникае мГж суб'ектом i об'ектом управлГння рГзних ГерархГчних рГвнГв системи соцГального управлГння, а також мГж адмГнГстративними працГвниками усередиш апарату управлГння; горизонтальна (або координацгйна), що здшснюеться на кожному ГерархГчному рГвнГ будь-якого соцГального утворення мГж об'ектами управлГння, тобто мГж структурними одиницями (ланками, пщроздшами, службами) певно'' сощально" оргашзацп; дгагональна (або консультацгйна), що реалГзуеться у формГ методичних консультацГй мГж вищими функщонально спецГалГзованими органами (суб'ектами) управлГння (чи адмГнГстративними пщроздшами) i нижчими лшшними органами (суб'ектами) управлГння (структурними ланками), яю для перших не е об'ектами безпосереднього пщпорядкування [13, с. 57-68].
Оргашзацшна взаемодГя як форма солГдарностГ бувае також формальною i неформальною; шститущональною i функщональною; прямою i непрямою; ешзодичною, систематичною i постшною; односторонньою i двосторонньою; короткостроковою i довгостроковою; безпосередньою i опосередкованою. Оргашзацшна взаемодГя як суспГльний феномен мае об'ективний i суб'ективний бГк. Об'ективними е таю органГзацГйнГ вщносини i зв'язки, що не залежать вщ окремих керГвниюв i сшвробГтникГв сощально'' оргашзаци, але опосередковано впливають на змют i характер 'хньо'' оргашзацшно'' взаемодГ'; суб'ективними - свщомГ (мГжособистюш) вщносини i зв'язки члешв сощально'' оргашзаци (керГвниюв i пщлеглих), що складаються в конкретних умовах 'хньо'' спшьно'' дГяльносп на основГ формально визначених органГзацГйних норм, правил i щнностей, а також очГкувань вщповщно'' оргашзацшно'' поведшки [5, с. 63].
Виходячи з цього, мехашзм оргашзацшно'' взаемодГ' як форми солГдарностГ охоплюе шдиввдв (як головних елеменпв сощально'' системи), що здшснюють певш
органiзацiйнi дй; самi щ дй, що спричиняють змiну елеменпв оргашзацшно! структури певно! системи сощального управлшня в зовнiшньому оточеннi; вплив цих змш на iншиx шдиввдв та !хню зворотну реакцiю. Отже, щоб зрозумгти змiст оргашзацшно! взаемодй як форми солщарносп, потрiбно насамперед визначити властивосп тих органiзацiйниx сил (тобто суб'екпв соцiального управлiння), яю взаемодiють у рамках органiзацiйниx структур управлшня, а також змютовний бж !хньо! взаемодй. Адже кожну людину як суб'екта дiяльностi постiйно оточують рiзноманiтнi органiзацiйнi структури управлiння (родинш, виробничi, суспiльно-полiтичнi, соцiально-економiчнi тощо), яю е для не! оргашзацшним середовищем. Причому кожна з цих оргашзацшних структур прагне до ефективносп при досягненнi сво!х цiлей, вимагаючи вщ сво!х членiв виконання загальноприйнятих норм i правил, а також поводження в цшому вщповщно до того, що «наказуе» 1м дана формальна структура, яка обмежуе i визначае оргашзацшну поведшку людини в будь-якш сощальнш оргашзацй. Органiзацiйне оточення, таким чином, впливае на оргашзацшну свщомють людини, спонукаючи ïï до конкретних солiдарниx органiзацiйниx взаемодiй (спрямованих на це ж саме оргашзацшне оточення), що змшюють його стан [16, с. 38].
Вщбиття оргашзацшних норм i цшностей у свщомосп людей (як членiв сощально! оргашзацй) та !хш реальнi органiзацiйнi дй на основi осмислення цих норм i цшностей, власне, й визначають споаб оргашзацшно! взаемодй як форми солщарносп iндивiдiв з iншими шдивщами як усерединi сощально! оргашзацй, так i з бшьш широким оргашзацшним оточенням в цшому. Причому сам споаб оргашзацшно! взаемодй людей мае, як правило, таю складов^ передачу шформацй, ïï одержання, реакцiю на не!, а також передачу вже перероблено! шформацй, ïï одержання та реакщю на не!.
Примпно, що головною метою оргашзацшно! взаемодй шдиввдв i соцiальниx груп у демократичнш системi соцiального управлiння е !хне прагнення досягти оптимального спiввiдношення (гармони) особливих iнтересiв рiзниx суб'ектiв (оргашзацшних сил), а також групових штереав певних сощальних утворень i загальносуспшьного iнтересу в цiлому. Саме завдяки оргашзацшнш взаемодй iндивiдiв i сощальних груп на основi узгодження цих штереав шляхом досягнення консенсусу, а також за допомогою кооперацй та ствробпництва як усерединi соцiальноï оргашзацй, так i мiж нею та зовшшшм оточенням досягаеться необxiдний рiвень солiдарностi, що забезпечуе стабiльнiсть функщонування й подальшого розвитку суспiльноï системи в цшому. Бшьше того, завдяки оргашзацшнш взаемодй вщбуваеться постшне перетворення оргашзацшно! цiлiсностi (соцiальноï системи) на нову з притаманним !й синергетичним ефектом, який сприяе досягненню спшьного успixу будь-якого соцiального утворення та суспшьства в цiлому.
У результат проведеного дослiдження слiд зробити наступш висновки:
1.У широкому сенсi оргашзацшна взаемодiя - це форма сощально! солщарносп, яка забезпечуе комплексний i взаемоузгоджений зв'язок елеменпв сощально! системи (оргашзацй) та ïï оргашзацшно! структури управлшня при взаемоузгоджених вщносинах iз зовшшшм середовищем. У вузькому сена - це взаемовигщш та узгоджеш за цшями, часом, мюцем i ресурсами солщарш дй! учасникiв оргашзацшних формувань (контрагенпв, партнерiв, виконавцiв), якими можуть бути суб'екти господарсько! та управлшсько! дiяльностi (фiзичнi, юридичнi i посадовi особи).
2. У будь-якому сощальному утвореннi (пiдприемство, органiзацiя, фiрма тощо) органiзацiйна взаемодiя виникае на основi солiдарного розподiлу мiж структурними пщроздшами, рiвнями управлiння i сшвробгтниками дiяльностi, повноважень, функцiй i взаемних зобов'язань. Форми реалiзацiï органiзацiйноï взаемодй визначаються залежно
вГд статусу структурного пщроздшу чи працГвника, характеру технологГй виконання роботи, розвиненосп органГзацГйних комунГкацГй тощо. Оргашзацшна взаемодГя, як правило, формуеться керГвниками i менеджерами, що вщповщають за виконання контрольних i координацшних функцГй, або встановлюеться в порядку самооргашзацп на основГ солщарно'' та вшьно'' домовленостГ учасникГв спшьно'' дГяльносп.
3. ОрганГзацГйна взаемодГя - багаторГвнева солГдарна соцГальна система з широким спектром розподГлу органГзацГйних сил мГж суб'ектами соцГального управлГння, що дае змогу солГдарно виявляти й уточнювати 'хш цГлГ, сукупнГсть формальних i неформальних органГзацГйних зв'язкГв i вщносин мГж ними. ОрганГзацГйна взаемодГя виявляеться в таких формах солГдарностГ, як ствробГтництво, консенсус, узгодження, гегемошя, контроль, панування, керГвництво, ГзоляцГя, нейтралГзацГя, боротьба, суперництво тощо. У складних системах соцГального управлГння з розгалуженою ГерархГчною структурою органГзацГйна взаемодГя подГляеться на вертикальну, горизонтальну i дГагональну.
4. МеханГзм оргашзацшно'' взаемодГ' як форми солГдарностГ, що базуеться на системГ органГзацГйних норм, культури i щнностей, охоплюе: а) шдивдав (члешв оргашзаци), що здГйснюють тГ чи шшГ дГ'; б) дГ', що спричиняють змши в зовнГшньому середовищГ; в) вплив цих змш на шших шдиввдв - члешв органГзацГйно'' системи; г) зворотну реакщю шдиввдв. При цьому спосГб органГзацГйно'' взаемодГ' включае, як правило, шють основних аспекпв: 1) передачу шформаци; 2) одержання шформаци; 3) реакщю на отриману шформащю; 4) перероблену шформащю; 5) одержання перероблено'' шформаци; 6) реакщю на перероблену шформащю.
5. Враховуючи розма'ття органГзацГйних зв'язкГв, вщносин, дш i взаемодш мГж суб'ектами та об'ектами управлГння не тшьки усередиш соцГальних утворень, а й мГж спорГдненими соцГальними утвореннями (органГзацГями) i навколишшм середовищем, що вГдбивають складш органГзацГйно-управлГнськГ явища i процеси, як постГйно змГнюються пГд впливом зовшшшх i внутрГшнГх факторГв, видаеться цГлком логГчним i правомГрним вГднести категорш «органГзацГйна взаемодГя» до предметно'' сфери сощолопчно'' науки. Це, на нашу думку, сприятиме не тГльки подальшому розвитку таких галузей соцГологГчного знання, як сощолопя органГзацГй та управлГння, але й створенню ютотних передумов для подальших наукових розвГдок, спрямованих на вивчення актуальних органГзацГйних проблем сучасного укра'нського суспГльства, що трансформуеться.
Список використаноУ л1тератури
1. Философский энциклопедический словарь / гл. ред. : Л. Ф. Ильичёв, П. Н. Федосеев. - Москва : Сов. энциклопедия, 1983. - 840 с. ; Filosofskiy entsiklopedicheskiy slovar / gl. red. : L. F. Ilichev, P. N. Fedoseev. - Moskva : Sov. entsiklopediya, 1983. - 840 s.
2. Маркс К. Сочинения / К. Маркс, Ф. Энгельс. -2-е изд. - Москва : Госполитиздат, 1961. - Т. 20. - 671 с. ; Marks K. Sochineniya / K. Marks, F. Engels. -2-e izd. - Moskva : Gospolitizdat, 1961. - T. 20. - 671 s.
3. Ожегов С. И. Словарь русского языка / С. И. Ожегов; под ред. Н. Ю. Шведовой. - Москва : Русский язык, 1985. - 797 с. ; Ozhegov S. I. Slovar russkogo yazyka / S. I. Ozhegov; pod red. N. Yu. Shvedovoy. - Moskva : Russkiy yazyk, 1985. - 797 s.
4. Управление организацией [Текст] : энциклопедический словарь / ред. А. Г. Поршнев, А. Я. Кибанов, В. Н. Гунин. - Москва : ИНФРА-М, 2001. - 822 с. ; Upravlenie organizatsiey [Tekst] : entsiklopedicheskiy slovar / red. A. G. Porshnev, A. Ya. Kibanov, V. N. Gunin. - Moskva : INFRA-M, 2001. - 822 s.
5. Российская социологическая энциклопедия / под общ. ред. Г. В. Осипова. -
Москва : НОРМА-ИНФРА, 1999. - 672 с. ; Rossiyskaya sotsiologicheskaya entsiklopediya / pod obshch. red. G. V. Osipova. - Moskva : NORMA-INFRA, 1999. - 672 s.
6. Сорокин П. А. Система социологии в 2-х т. / П. А. Сорокин. - Сыктывкар : Коми кн. изд-во, 1991. - Т. 1. - 118 с. ; Sorokin P. A. Sistema sotsiologii v 2-kh t. / P. A. Sorokin. - Syktyvkar : Komi kn. izd-vo, 1991. - T. 1. - 118 s.
7. Лукашевич М. П. Соцюлопя. Загальний курс : тдруч. / М. П. Лукашевич, М. В. Туленков. - Кшв : Каравела, 2011. - С. 145-163 ; Lukashevych M. P. Sotsiolohiia. Zahalnyi kurs : pidruch. / M. P. Lukashevych, M. V. Tulenkov. - Kyiv : Karavela, 2011. - S. 145-163.
8. Югай Г. А. Общая теория жизни : (Диалектика формирования) / Г. А. Югай. -Москва : Мысль, 1985. - 256 с. ; Yugay G. A. Obshchaya teoriya zhizni : (Dialektika formirovaniya) / G. A. Yugay. - Moskva : Mysl, 1985. - 256 s.
9. Фшософський енциклопедичний словник / за ред. В. Шинкарука. - Кшв : Абрис, 2002. - 742 с. ; Filosofskyi entsyklopedychnyi slovnyk / za red. V. Shynkaruka. -Kyiv : Abrys, 2002. - 742 s.
10. Словарь иностранных слов / ред. В. В. Пчелкина. - 18-е изд., стеретип. -Москва : Русский язык, 1989. - 624 с. ; Slovar inostrannykh slov / red. V. V. Pchelkina. -18-e izd., steretip. - Moskva : Russkiy yazyk, 1989. - 624 s.
11. Управление персоналом : энциклопедический словарь / под ред. А. Я. Кибанова. - Москва : ИНФРА, 1998. - 456 с. ; Upravlenie personalom : entsiklopedicheskiy slovar / pod red. A. Ya. Kibanova. - Moskva : INFRA, 1998. - 456 s.
12. Казмиренко В. П. Социальная психология организаций : моногр. / В. П. Казмиренко. - Киев : МЗУУП, 1993. - 384 с. ; Kazmirenko V. P. Sotsialnaya psikhologiya organizatsiy : monogr. / V. P. Kazmirenko. - Kiev : MZUUP, 1993. - 384 s.
13. Туленков М. В. Теоретико-методолопчш основи оргашзацшно'1 взаемоди в сощальному управлшш : моногр. / М. В. Туленков. - Кшв : Каравела, 2009. - 512 с. ; Tulenkov M. V. Teoretyko-metodolohichni osnovy orhanizatsiinoi vzaiemodii v sotsialnomu upravlinni : monohr. / M. V. Tulenkov. - Kyiv : Karavela, 2009. - 512 s.
14. Богданов А. А. Всеобщая организационная наука. Тектология в 2-х т. / А. А. Богданов. - Москва : Экономика, 1989. - Т. 1. - 304 с. ; Bogdanov A. A. Vseobshchaya organizatsionnaya nauka. Tektologiya v 2-kh t. / A. A. Bogdanov. - Moskva : Ekonomika, 1989. - T. 1. - 304 s.
15. Булыгин Ю.Е. Организация социального управления (основные понятия и категории) : словарь-справочник / Ю. Е. Булыгин. - Москва : Контур, 1999. - 254 с. ; Bulygin Yu.Ye. Organizatsiya sotsialnogo upravleniya (osnovnye ponyatiya i kategorii) : slovar-spravochnik / Yu. Ye. Bulygin. - Moskva : Kontur, 1999. - 254 s.
16. Бех В. П. Оргашзацшна свщомють: питання, припущення, гшотези / В. П. Бех, О. М. Токар // Нова парадигма. - 2004. - Вип. 36. - С. 36-46 ; Bekh V. P. Orhanizatsiina svidomist: pytannia, prypushchennia, hipotezy / V. P. Bekh, O. M. Tokar // Nova paradyhma. - 2004. - Vyp. 36. - S. 36-46.
Стаття надшшла до редакци 08.11.2017 M. Tulenkov
SOCIOLOGICAL CONCEPTUALIZATION OF ORGANIZATIONAL INTERACTION AS A FORM OF SOCIAL SOLIDARITY
In the article, the author analyses the essence and maintenance of organizational
interaction as a form of social solidarity in the conditions of global changes and public transformations. In particular, the author studies the generic features and structural-functional properties of this social phenomenon for providing the consent of the world's and Ukrainian society; the author also studies the aspiration for the development of a European state - democratic, legal, and social.
The problem of the concept of a category "organizational interaction" has an outstanding value for the development of formative form principles of solidarity of individuals and taskforces within the limits of social organizations for the achievement of a certain goal and for the realization of special and general interests. In fact, not knowing the essence of human interactions, which take place within the framework of formal organizations, it is impossible to direct effectively the actions of the latter and to use their possibilities for the good for everybody and in the interests of all people. The analysis shows that the concept of categories "organizational interaction" in the context of social solidarity remains out of eyeshot of sociological science. In particular, this category did not yet take the main place in the philosophical and sociological dictionaries that limits its use in sociological researches for explanation of the difficult organizational-administrative phenomena and the processes of society.
With the aim of the concept of the category "organizational interaction" there is the essence signs of the two its constituents -" interaction" and "organizational", which are specified in the article. This gives an opportunity to analyse their intercommunication in the composition unit as a form of social solidarity.
It is necessary to underline that although social interaction and social action are the processes that are alike in maintenance and character, but the mechanism of their development is different. One individual participates in a social action, and in a social interaction, there are at least two individuals. Social interaction takes place there and then, where and when even two individuals mutually influence on each other, as out of limits of this interaction human actions come forward not as public (social), but as individual (personal) actions. From this judgement, we can conclude that social interaction is a process of the exchange of social actions between two or more individuals and it is directed in two social actions. Thus, the key sign of a social interaction is a feedback.
Key words: co-operation, organizational interaction as a form of social solidarity, organization, solidarity.
УДК 316:37
В. В. Чепак
СОЦИОЛОГИЯ ОБРАЗОВАНИЯ В ПРОБЛЕМНОМ ПОЛЕ СОВРЕМЕННОГО НАУЧНОГО ЗНАНИЯ
В данной статье рассматриваются проблемы научного статуса социологии образования в контексте современной социологической аналитики. Наряду с этим на основе анализа понятийно-категориального аппарата и предмета социологии образования обсуждается также методологическая роль данной отрасли социологического знания в контексте отношения с другими научными дисциплинами, изучающими образовательную сферу, в частности такими, как педагогика, педагогическая психология и образовательный менеджмент.
Ключевые слова: методология социологии образования, предметная сфера
