CC BY
5
УДК: 101+316.32
DOI: 10.15587/2313-8416.2015.51179
УПРАВЛ1ННЯ КОМУН1КАТИВНИМ ДИСКУРСОМ У НАУКОВО-ОСВ1ТНЬМУ ПРОСТОР1
© Л. В. Кримець
Науково-освттй npocmip е контекстом, мгрилом i перетином бшьшостг векторгв актуал1зацН соцгаль-ного управлгння. Концепцгя управлгння комуткативним дискурсом у контекстг нацюнального науково-освгтнього простору наглядно демонструе, як змгнюеться та актуалгзуеться суттсть влади у сферг управлтня науково-освгтнгм простором i в яких формах вона проявляе себе в умовах ргзних способгв конструювання онтологи сощальног реальностг
Ключовi слова: науково-освттй простгр, комушкативний дискурс, влада, соцгальне управлтня, наука, освгта
Scientific and educational space is a context, measure and section of the most vectors of mainstreaming of social management. The concept of communicative discourse in the context of national scientific and educational space clearly demonstrates how the actualized essence and power in the field of scientific and educational space and in what form it manifests itself in terms of different ways of constructing ontology of social reality Keywords: scientific and educational space, communicative discourse, government, social management, science, education
1. Вступ
Стратепя формування комушкативного дискурсу в контексп науково-освгтнього простору за-безпечуе трансляцш свгтоглядних та щеолопчних цшностей у сусшльну свщомють, дозволяе передба-чити можливi негативш наслщки i виробити тактику !х попередження i Мкидацд. Звичайно, саме ця тур-бота i виступае сьогодш домшуючим чинником нового типу комушкативно! рацiональностi, оск1льки 11 завданням е формування активно! i вщповвдально! особистосп,здатно! до свщомо! дiяльностi на благо сощуму.
2. Постановка проблеми
Аналiз науково-освiтнього простору, як контексту формування комушкативного дискурсу, пере-важно пов'язаний з тим, що в науцi та освiтi, як феноменах духовного виробництва, увага акцентуеться на трьох фундаментальних сутностях - комушкаци, шформацп та ешстемолопчних цiнностях. Комушкаци в освт складають ядро суб'ект-суб'ектних вщно-син; шформашя - мае сьогоднi особливе функцюна-льне значення i виступае, по суп, фундаментом про-цесу комушкаци; а ешстемолопчш цiнностi, яш зна-ходяться в змiстi як само! шформацп, так в контекс-туальних передумовах !! поширення, ввдбивають ме-тодологiю !! трансляцi!.
3. Ан^з лiтературних джерел
Поняття «комушкативний дискурс» було за-пропоноване Ю. Габермасом, який доводив необхщ-шсть перегляду змiсту комунiкативно! рацюнальнос-п, що розвивалася Р. Декартом, Г. В. Лейбнщом i ш-шими фiлософами. Ю. Габермас зазначав, що: «на змшу старiй парадигмi сьогодш приходить парадигма штерсуб'ективного розумшня комунiкацi!. Фокус дослiдження перемiстився у бж комунiкативно! раць ональностi для яко! характернi не вiдношення окре-мого суб'екта до об'ективного свиу, який можна
представити i яким можна манiпулювати, а м1жосо-бове вщношення, в яке вступають здатш до спшку-вання i дiяльностi суб'екти в середовищi природно! мови» [1].
На вiдмiну вiд Ю. Габермаса, М. Фуко розумiе дискурс як можливють для iнтерсуб'ективного осяг-нення в межах комунiкацi! певних факпв реальностi. На думку фшософа дискурс завжди суб'ективний, тобто вш може не мати едино! лопчно! субстанцi!, але, навпаки, може бути непослвдовним, базувати себе як мовна практика, на штущд. У такш якостi дис-курсивнi практики не нейтрально, рацюнально i вщс-торонено за допомогою логiчно! мови описують те, що вiдбуваеться з об'ектом, але особистюно його за-чiпають. Для М. Фуко, таким чином, комушкативний дискурс виконуе функцш iнтерсуб'ективно! влади, а мовнi практики виконують роль практик тiлесних [2].
Процес вщбору iнформацi!, призначено! для трансляцп в науково-освiтньому просторi актуалiзуе цикл питань, пов'язаних з уточненням !! змiсту, а також значущютю цих цiнностей для вирiшення за-вдань суспiльного розвитку. Певнi побоювання, ввд-носно сучасного розвитку науки i технiки, вислов-люе i Ф. Фукуяма. Вiн вважае, що наука i технiка самi по собi е ключовими уразливими точками на-шо! цивiлiзацi!. Тому, вказуе Ф. Фукуяма, потрiбний значний полгтичний контроль над застосуванням науки i технiки [3].
Зпдно Ю. Габермасу, телеолопчну комушка-тивну дiю можна описати як реалiзацiю стратегiчного плану, який спираеться на об'ективний та штер-суб'ективний контекст. Коли д1яч здiйснюе свiй план стратегiчно! до, вiн опановуе ситуацш, причому си-туацiя, у як1й здiйснюеться д1я, становить собою фрагмент сприйняття дiячем навколишнього середови-ща. Цей фрагмент конституюеться вiдповiдно до мо-жливостей дi!, як1 д1яч вважае релевантними для ус-пiшного здшснення плану. Проблема координацi! дi! постае тод^ коли дiяч може здшснювати свiй план дi!
лише штерактивно, тобто за допомогою ди (або ухи-ляння вщ ди) принаймш ще одного д1яча. Мовно-опосередковаш штеракцп розр1зняються залежно ввд контексту та процесуальних умов [4].
Типи штеракцп в1др1зняються насамперед мехашзмом координацп дп, зокрема тим, чи використо-вуеться мова лише як мед1ум передач! шформацп, чи i як джерело сощально1 штеграци. У комушкативно-му дискурсi телеологiчно-структурованi ланцюги дй' окремих суб'екпв виходять за межi формування про-цесiв взаeморозумiння. Учасникам стратепчно! штеракцп притаманнi цiлеспрямованi дй', як1 пов'язують-ся одна з одною завдяки шформацшно-комушка-тивним засобам. Але дискурс може здшснювати спо-лучну функцш лише тодi, коли структуруе плани стратепчно1 дй', орiенованi на досягнення успiху, i адекватно 1м змiнюе модус штеракцп.
Зпдно позицй' Ю. Габермаса, комунiкативна схема беззастережно виконуваних мовленневих актiв тдводить егоцентричнi, притаманнi конкретному дь ячевi орiентацil щодо реалiзацil комушкативно1 дiя-льностi пiд структурнi обмеження штерсуб'ектив-ного мовленневого простору. Цi обмеження вима-гають вiд дiячiв змши перспектив: вони мають перейти вщ орiентованоl на успiх об'ективютсько! позицй' дiяча, який хоче щось спричинити у свiтi, до позицп мовця, який хоче домовитися з шшою особою про щось у свт. Без такого переходу до умов орiентованоl на взаеморозумшня комушкацп доступ до потенщалу сполучно! енергп мови лишився б для них заблокованим. Тому стратепя формування ко-мунiкативного дискурсу мае грунтуватись на латен-тних перлокутивних мовленевих актах, сутшсть яких складае застосування мовленневих засобiв з метою певного прихованого впливу на партнера по комушкацп.
4. Комунiкативний дискурс у науково-освггньму npocTopi
Автор визначае комушкативний дискурс як iнтерактивну iнформацiйну штерсуб'ективну взае-модiю, що актуалiзуеться в соцюбютехшчнш сис-темi. Стратегiя формування комушкативного дискурсу у контекст науково-освiтнього простору сучас-но! Украши полягае у визначеннi прiоритетних далей щодо консолщацп iдеологiчно, полггично та со-цюкультурного-строкато1 сфери науки та освгти в рiзних частинах краши (включаючи АР Крим та Лу-ганську i Донецьку обласп в повному обсязi) та ро-зробцi вiдповiдного комплексу заходiв для 1х до -сягнення.
Основним мехашзмом актуалiзацil комушка-тивного дискурсу е специфiчна iнтерактивна суб'ект-суб'ектна взаемодiя. Проте в умовах загрози нацюна-льно1 безпеки, коли сфери науки та освгга стають не метою, а засобом цшеспрямованого iдеологiчного впливу на суспiльну свiдомiсть, базовим мехашзмом його формування мае тимчасово стати латентна суб'ект-об'ектна взаемодiя (рис. 1).
Суб'ектами формування комушкативного дискурсу, зпдно авторсько1 концепцп е шдивщуа-льнi (окремi керiвники та громадськ1 активiсти),
груповi (управлiнськi групи та пункти управлшня) та комплекснi (складнi колективнi та оргашзацшш структури управлiння) компоненти. Об'ектами уп -равлшського впливу, в свою чергу е iндивiдуальнi (окремi особистостi), груповi (соцiальнi групи) та комплексш (складнi багатовимiрнi соцiальнi об'ед-нання) компоненти.
Зпдно авторсько1 концепци, для ефективно1 оргашзаци дискурсу та забезпечення досягнення стратепчно1 мети: консолвдацп нацiонального науко-во-освiтнього простору, суб'екти управлiнського впливу мають володгга елементами об'ектностi, а об'екти - елементами суб'ектносп, що дозволить на-дати формуванню дискурсу латентно-стратепчного характеру [5].
1нд. iнд.
So груп. Os груп.
компл. компл.
Рис. 1. 1нтерактивна взаемодiя
Iнтеракцiя досягаеться в першу чергу за раху-нок оргашзаци зворотного зв'язку мiж суб'ектом (об'ектом) та об'ектом (суб'ектом) комушкативного дискурсу, а по-друге, у процеа контролю за вико-нанням досягнення мети, що здшснюеться опосеред-ковано, без демонстрацп прямих втручань, та мютить в собi потенцп до регулятивное' корекцп мети з ура-хуванням поточних змiн (рис. 2).
Мета
Результат --
Рис. 2. Взаемокореляцiя щльово1 та результативно1 компоненти
Безпосередньо досягнення стратепчно1 мети забезпечуе едшсть змiстовного, процесуального та контекстуального компонента.
Змiстовний компонент мiстить в собi сощаль-но-важливий ресурс - шформацш, що включае вщо-мостi про особливосп розвитку регiону, бази даних, нормативно-правову документацш, суттевi теорети-чш положення, науковi розробки, вивiренi шформа-
цшш повiдомлення, рекомендаций шструкцп, пропо-зицi!, аргументи щодо !х доведения, контраргумента для спростування доводiв потенцшних опонентiв, пе-вну соцiально-патрiотичну аптащю, контр-агiтацiю для спростування в разi необхiдностi агiтацiйних закликав протилежно!' сторони, iдеологiчну пропаганду та контрпропаганду (для перiодiв, коли iснуе загроза нацiональнiй безпецi) та iнформацiю, що може пере-даватися за допомогою невербальних екстралшгвю-тичних засобiв.
Процесуальний компонент включае в себе комплекс базових принцитв (аподиктичностi, стш-косл, iнтегративностi та гумаиностi), методiв (аргу-ментацiйнi, демонстративнi, пропедевтичнi та екст-ралiнгвiстичнi) та засобiв (засобiв обчислювально!' технiки, телекомунiкацiйних, мультимедiйних засо-бiв та засобiв захисту iнформацi! та шформацшно! протидп) оргаиiзацi! комунiкативного дискурсу.
Детальшше зупинимося на принципах формування комушкативного дискурсу в межах науково-освгтаього простору.
Принцип аподиктичносп - спiльна стратегiя наукового пошуку, напрямок методологи наукового пiзнания, в основi якого лежить дослiдження фунда-ментальних об'ектiв у !х зв'язках i взаемозалежнос-тях. Методологiчна специфша принципу аподиктич-ностi полягае в тому, що вш орiентуе дослщження на розкриття цiлiсностi об'екта, спрямовуючи механiзми наукового пошуку на виявлення рiзномаиiтних взае-мозв'язк1в складного об'екта i зведення !х в едину за-кономiрнiсть.
Принцип стiйкостi вщображае внутрiшню ед-нiсть об'екта, його вщносну автономнiсть, незалеж-нiсть ввд навколишнього середовища. Поняття стш-косл характеризуе явища, процеси, системи з точки зору наявносл в них основних компоненпв, що за-безпечують у едностi та взаемозв'язку повноцшне функцiонувания.
Принцип гумаиностi передбачае розгляд суб'ек-ту комушкативно! ди з точки зору його здатносп бути стратегом свое!' д1яльносп, ставити i коригувати цiлi, усввдомлювати мотиви, самостшно здiйснювати ди i оцiиювати !х вiдповiднiсть очiкуваиим результатам. Гумаинiсть спрямована на актуалiзацiю суб'ектносп -сощально-щншсно! якостi особистосп, яку необх1дно формувати в процесi комунiкативно! взаемодi!.
Принцип штегративносп передбачае об'еднан-ня в одне цше (впорядковане й структуроване) ранi-ше роз'еднаних, невпорядкованих явищ, частин, еле-ментiв. У процесi штеграци зростають обсяг, частота, iитенсивнiсть взаемоди мiж елементами системи, до-сягаються велика ступiнь Г! цiлiсностi, стшкосп, ав-тономiя та ефективнiсть ди.
Контекстуальний компонент актуалiзуеться через необхщшсть визначати, враховувати та за мож-
ливостi, впливати на формування кшьшсних показ-ник1в та як1сних характеристик територiально-адмi-нiстративноí, демографiчно!, соцiокультурно!, еко-номiчноí, топологiчноí та iнших сустльно-важли-вих сфер.
В контекстi стратепчного планування забезпе-чуеться актуалiзацiя безпосереднього взаемоузго-дження сил та засобiв iнформацiйного, змiстовного та контекстуального компоненпв з метою об'ектив-но! оцшки обстановки та вироблення оптимального ршення щодо ефективно! оргаиiзацi! управлiнськоí д1яльносп. Саме оргаиiзацiя комплексу дiй та захо-дiв, спрямованих на досягнення мети е наступним етапом формування штерактивно! латентно! взаемо-дi! в межах комушкативного науково-освгтаього дискурсу.
1нтенсившсть соцiально! енергi!, спрямовано! на досягнення визначено! мети, визначаеться певною мiрою, i рiвнем матерiального та емоцiйно-моти-вацшного стимулювання. Стимуляц1я являеться ка-талiзатором процесу формування, суттевим важелем на його користь в очах об'екта впливу. Заради вдало сформовано! системи стимулiв та завдяки ефектив-ному впливовi на мотивацiйну сферу об'екта/ суб'екта, вш здатен буде стати учасником конструктивного дiалогу, ^ навiть, тимчасово добровiльно вi-дмовитись вщ певних ознак власно! суб'ектносп. Але тут важливо чiтко дотримуватись принципу гумаиiз-му i стимуляцш здiйснювати з повагою до людини, до !! честi i пдносп, до г! прав та свобод [6].
Наступним кроком щодо досягнення стратеп-чно! мети е здшснення промiжного та заключного контролю i регуляцi! процесу формування iнтеракти-вно! взаемодi! в контекстi науково-освiтнього комушкативного дискурсу. У випадку, якщо результат, досягнутий в результатi !! формування, не задоволь-няе визначеним очшуванням, робиться крок назад i здiйснюеться корекц1я актуалiзацi! органiзацiйного компонента. У випадку, коли мета значною мiрою або повшстю досягнута, на основi отриманих резуль-татiв визначаеться наступна мета.
Особливютю стратегi! формування комушкативного дискурсу е штерактивна можливють не тiль-ки суб'екту впливати на наповнення та забезпечення змiстовного, процесуального, контекстуального та оргашзацшного компонентiв системи, а i об'екту комушкативно! ди, актуалiзуючи певну суб'ектнiсть, за рахунок безпосередньо! або опосередковано! актив-ностi, здiйснювати зворотнш вплив на цi ж компонента, корегуючи !х сутнiсть. Без актуалiзацi! окресле-ного зворотного зв'язку не можливе формування плi-дного конструктивного штерсуб'ективного дискурсу, що забезпечить консолщацш роздабненого науково-освiтнього простору УкраГни в цiлiсну гармонiйну едшсть (рис. 3).
Рис. 3 Стратепя формування комушкативного дискурсу
5. Висновки
В результата тако1 управлшсько1 взаемодй' саме в науково-освггаш площинi буде концентру-ватися шновацшний потенцiал нацп. Нацп', яка вгдчуваючи потребу у творчому оновлеш, буде спрямовувати вектори власного розвитку не лише на досягнення зовнiшнiх, позадержавних орiентирiв, а на вирiшення саме внутршньодержавних, загально-соцiальних актуальних суспiльних цшей та генерацiю шлях1в досягнення внутршньодержавно1 гармони. Цей шлях е оптимальним. Бо тiльки та крана, яка досягла певно1 внутрГшньо1 соцiально-полiтичноl та економГчноИ стабiльностi, може претендувати на повагу та гiдне вiдношення з боку свггового сшвтова-риства. ОсвГтяни i науковцi мають зрозумiти, що пльки збiльшуючи науково-технiчний та сощально-економiчний потенцiал власно1 краíни, можна набли-зити рiвень власноИ життедiяльностi та творчостi до свiтових стандарта.
Науково-освiтнiй простiр е контекстом, мГри-лом i перетином бiльшостi векторiв актуалГзацп сощ-ального управлiння. Саме в науково-освгтньому про-сторi формуеться активний, цiлеспрямований та кре-ативний громадянин, повноцiнний член нацй' i свгго-вого спiвтовариства, що мае прагнути як до свщомо-го та вгдповгдального суспiльного управлiння, так i до сумлiнного виконання управлшськоИ волi в систе-мi владних вiдносин. Концепцiя iнтегративного формування нацюнального науково-освiтнього простору наглядно демонструе, як змiнюеться та актуалГзуеть-ся сутшсть влади у сферi управлшня науково-освiтнiм простором i в яких формах вона проявляе
себе в умовах рiзних способiв конструювання онто-логп сощальноИ реальностi.
Влада у сучаснiй Украíнi е надскладним багато-вимiрним феноменом, що детермшуе процеси державо-творення та актуатзаци нацiональноí 1деологй', спрямо-ваноí на створення правово1, демократичное' держави, яка б утвердила прагнення украíнського народу до не-залежност1 i свггового визнання. Вона мае свою етно-нацiональну специфiку, що розкриваеться в глибинах онтологГчних конструктГв, артикулюеться в площиш Гс-торичного досвгду, в особливостях нацГонально1 мента-льностГ. Вона неповторна i унГкальна. Неповторним i унГкальним е i науково-освГтнГй проспр Украíни. Зви-чайно, ми маемо значне коло проблем, на виршення яких спрямована державна полГтика у сферГ науки та освГти, проте ми маемо i ггднГ наслгдування традицй', цГннГсть яких Гсторично доведена i постГйно артикулюеться украшськими вченими на провгдних наукових майданчиках свГту. I тГльки усвгдомивши i зрозумГвши власну унГкальнГсть, ми можемо ii' ггдно оцГнити i про-класти шлях до ll удосконалення.
Лiтератyра
1. Габермас, Ю. ПосметафГзичне мислення [Текст] / Ю. Габермас // ФшософГя освГти. - 2011. - № 1-2. - С. 41.
2. Фуко, М. Воля к истине: по ту сторону знания, власти и сексуальности. Работы разных лет [Текст] / М. Фуко. - М.: Касталь, 1996. - С. 157.
3. Фукуяма, Ф. Конец истории [Текст] / Ф. Фукуя-ма // Вопросы философии. - 1990. - № 3. - С. 134-148.
4. Хабермас, Ю. Моральное сознание и коммуникативное действие [Текст] / Ю. Хабермас. - СПб.: Наука,
2000. - 58 c.
5. Кримець, Л. В. Фшософсью аспекти влади в управлшш науково-освгтшм простором [Текст]: моно-графш / Л. В. Кримець. - К.: Золота ворота, 2015. - 383 с.
6. Крымец, Л. В. Социальное взаимодействие в контексте постиндустриального общества на современном этапе развития [Текст]: монограф1я / Л. В. Крымец. -Saarbrucken, Germany: Lap Lambert Academic Publishing, 2012. - 163 c.
References
1. Gabermas, Ju. (2011). Posmetafizichne mislennja. Filosofija osviti, 1-2, 41.
УДК: DOI:
1. Вступ
Сучасний перюд суспшьного розвиту характе-ризуетъся новими етико-моральними детермшанта-ми, що визначають провiднi тенденцп культурного розвитку, пов'язаш з наростаючою несумiснiстю економiко-технологiчних та соцюкультурних реалiй XX столiття з цшностями культури постмодерну. Культура новгтньо! доби в цiлому i соцiокультурнi фак-тори економiчного розвитку зокрема, на думку твор-ця теорй' постiндустрiального суспiльства Д. Белла, усвщомлюються як вiдмова вiд «модерну» або навгть його заперечення. Вона викликана неможливiстю по-еднати в нових умовах безособове, вщрване ввд зага-льнолюдських цiнностей виробництво i буття «еко-номiчноl людини», засноване на рацiоналiзмi i цшт-сному унiверсалiзмi [1].
2. Постановка проблеми
Соцюкультурна i економiчна реальнiсть су-часного суспiльства вiдзначаeться формуванням
2. Fuko, M. (1996). Volja k istine: po tu storonu znanija, vlasti i seksual'nosti. Raboty raznyh let. Moscow: Kastal', 157.
3. Fukujama, F. (1990). Konec istorii. Voprosy filoso-fii, 3, 134-148.
4. Habermas, Ju. (2000). Moral'noe soznanie i kommu-nikativnoe dejstvie. Sankt-Peterburg: Nauka, 58.
5. Krimec', L. V. (2015). Filosofs'ki aspekti vladi v up-ravlinni naukovo-osvitnim prostorom. Kyiv: Zoloti vorota, 383.
6. Krymec, L. V. (2012). Social'noe vzaimodejstvie v kontekste postindustrial'nogo obshhestva na sovremennom jetape razvitija. Saarbrucken, Germany: Lap Lambert Academic Publishing, 163.
нових аксюлопчних орieнтирiв, що спонукають до переходу ввд «фшософи контракту», що служила фундаментом економiчноl коопераци iндустрiаль-ного виробництва, до фшософи «сшльно! долЬ>, яка передбачае соцiально-вiдповiдальне виробництво i спiльну роботу суб'ектiв економiчноl практики в iм'я досягнення сощально-значущо! загально! мети. Фiлософiя «сшльно! долi» е новою свиогля-дною та iдеологiчною концепцiею найпотужнiших економiчних гравцiв свiту, транснацiональних кор-порацш та концернiв свiтового значення. На думку Дж. К. Грейсона i К. О'Дейла, вона дозволяе сшв-робiтникам корпораций по-перше, розумiти i роздь ляти проблеми свое! оргашзаци, по -друге, ввдчува-ти себе належними до не!, по -трете, бути впевне-ними, що !хш особистi iнтереси нерозривно пов'язаш з успiхом компани i ll учасникiв, по -четверте, приймати на себе бшьш широку вiдповiдальнiсть, по-п'яте, швидко реагувати на новi запити i мож-ливостi [2].
Рекомендовано до публжаци д-р фтос. наук, професор Самчук З. Ф.
Дата надходження рукопису 23.09.2015
Кримець Людмила Володимирiвна, кандидат фшософських наук, провщний науковий сшвробггник, Науково-дослщна лабораторiя (сощально-гумаштарних проблем), Нацiональний унiверситет оборони Укра!ни iM. I. Черняховського, пр. Повпрофлотський, 28, м. Кш'в, Украша, 03049 E-mail: karnall@mail.ru
100+101+354.2
10.15587/2313-8416.2015.51194
СОЦЮКУЛЬТУРНИЙ ВИМ1Р ЕКОНОМ1ЧНО1 ТЕОР11 I ПРАКТИКИ © I. Г. Остапенко
З метою досл1дження соцюкультурних детермтант економ1чно'{ теорИ та практики в запропонованш статт1 здшснюеться анализ процесу становлення корпоративноi культури як соцюкультурного явища економ1чно'{ сфери сучасного суспшьства, його мгсця i рол1 в духовному та соц1ально-економ1чному життг соцiуму. Соцiально-економiчна корпоративна культура визначаеться як причина i на^док, фун-кщя i сутнють соцiальноi суб'ектностi корпораци, основний фактор безперервностi ii економiчного i соцюкультурного розвитку
Ключовi слова: економiчна теорiя та практика, соцюкультурт детермiнанти, корпоративна культура, економiчна дшстсть
To investigate sociocultural determinants of economic theory and practice in the proposed article it is analyzed the process offormation of corporate culture as a sociocultural phenomenon of economic spheres of modern society, its place and role in the spiritual and socioeconomic life of society. Socioeconomic corporate culture is defined as cause and effect, function and nature of social subjectivity corporation, the main factor of continuity of its economic and sociocultural development
Keywords: economic theory and practice, sociocultural determinants, corporate culture, economic reality
