CC BY
23
УДК 101+321.01+316
1 *
Л. В. КРИМЕЦЬ1
1*Нaцioнaльний yнiвepcитeт oбopoни Укpaïни iмeнi I. Чepняxiвcькoгo (Кшв, Укpaïнa), eл. пoштa [email protected], ORCID 0000-0001-7945-968X
МIKPOСOФIЯ ВЛАДИ У KOHTEKCTI НAУKOВO-OСВIТНЬOГO ПPOСТOPУ
Мета. Aктyaлiзyвaти знaчeння мiкpocoфiï, як нового га^яму фiлocoфcькиx дocлiджeнь , для aнaлiзy та-yкoвo-ocвiтньoï peaльнocтi. Мeтoдoлoгiя. У мeтoдoлoгiчнoмy плaнi в ^o^ci дocлiджeння ocнoвнa yвaгa бyлa зocepeджeнa нa виявлeннi тeopeтичниx пoлoжeнь, що обумовлюють кoнцeптyaльнicть, cиcтeмнicть ic-нyючиx пiдxoдiв щодо poзyмiння нayкoвo-ocвiтньoгo пpocтopy, нa з'яcyвaннi cyтнicниx acпeктiв, що лeжaть в ocнoвi дaнoгo явищa. Aнaлiз ocнoвниx тeндeнцiй poзвиткy влaдниx вiднocин в нayкoвoмy тa ocвiтньoмy пpocтopi тpaнзитивнoгo yкpaïнcькoгo cycпiльcтвa, a тaкoж oцiнкa мoжливиx repc^ra™ фopмyвaння тa по-дaльшoï eвoлюцiï cycпiльниx вiднocин, яш пepeдбaчaють звepнeння до дocлiджeння пpoцeciв, поки щe дaлe-rhx вiд cвoгo зaвepшeння, aктyaлiзyвaли викopиcтaння мeтoдiв ймoвipнicнoгo coцiaльнoгo пpoгнoзyвaння. Наукова новизна. Cyчacний нayкoвo-ocвiтнiй пpocтip кoнцeптyaлiзoвaнo як iнтepaктивнe цiлecпpямoвaнo opгaнiзoвaнe cepeдoвищe, ocнoвним cyб'eктoм якого e cвiдoмa, вiдпoвiдaльнa i твopчa ocoбиcтicть, що фop-мyeтьcя в ^o^ci здiйcнeння нayкoвoï тa ocвiтньoï дiяльнocтi. Дeцeнтpaлiзaцiя yпpaвлiння нayкoвo-ocвiтнiм пpocтopoм oзнaчeнa одним з вaжливиx op^rne™ cycпiльнoгo poзвиткy. Пpинцип дeцeнтpaлiзaцiï влaди пepeдбaчae фopмyвaння бaгaтoвимipнoï нaдcклaднoï стогеми взaeмoyзгoджeння тa взaeмoдeтepмiнaцiï yпpaвлiнcькиx cyб'eктiв, ocнoвними мexaнiзмaми яко1 e coцiaльний дiaлoг тa caмoopгaнiзaцiя. Висновки. Нayкoвo-ocвiтнiй пpocтip e кoнтeкcтoм, мipилoм i пepeтинoм бiльшocтi вeктopiв aктyaлiзaцiï coцiaльнoгo yпpaвлiння. C^e в нayкoвo-ocвiтньoмy ^ocropi фopмyeтьcя aктивний, цiлecпpямoвaний тa кpeaтивний гpoмaдянин, що мae пpaгнyти як до cвiдoмoгo тa вiдпoвiдaльнoгo cy^^TOro yпpaвлiння тa caмoyпpaвлiння, тaк i до cyмлiннoгo викoнaння yпpaвлiнcькoï вoлi в cиcтeмi влaдниx вiднocин. Пocтнeклacичнa гауково-ocвiтня peaльнicть бaчитьcя нши як кoмyнiкaтивнa cфepa, що мae динaмiчнy cтpyктypy тa пocтae в reCTm-кocтi i бeзпepepвнocтi взaeмoдiï piзниx piвнiв poзвиткy. Iнфopмaцiйнa нayкoвo-ocвiтня peaльнicть peпpeзeн-тye ceбe як y cвiтi фiкcoвaниx влaдниx взaeмин в мeжax ycтaлeниx coцiaльниx шститупв, тaк i y пeвнiй вip-тyaльнiй кoмyнiкaтивнo-мepeжeвiй нeвлoвимocтi. Caмe тому i aктyaлiзyeтьcя пpoблeмa визнaчeння cyтнocтi влaдниx вiднocин в нayкoвo-ocвiтньoмy ^ocropi. Мiкpocoфiя як миcтeцтвo мiкpocoцiaльнoï aктyaлiзaцiï дoпoмaгae poзшиpити cвiтoгляднi opieнтиpи в oзнaчeнoмy acпeктi.
Ключовi слова: мiкpocoфiя; миcтeцтвo; влaдa; нayкoвo-ocвiтнiй пpocтip; coцiaльнa взaeмoдiя; coцiaльний cyб'eкт; coцiaльний дiaлoг
Aктyaльнiсть теми дoслiджeння
Фiлocoфiя як тау^ y ßci чacи ^ap^na фун-дaмeнтaльнo визнaчити i oпиcaти мiкpo- тa мa-кpoзв'язки людини i людини, людини i тощуму, людини i пpиpoди. Фyндaмeнтaльний xapa^rep фiлocoфcькиx дocлiджeнь e мeтoдoлoгiчнoю бaзoю для знaчнoï кiлькocтi пpиpoдничиx i гу-мaнiтapниx нayк. Пpoтe y cyчacнoмy cвiтi, дe iз е^мкою швидкicтю poзвивaютьcя caмe дте-^erai, cитyaтивнi, iмпyльcивнi i нeпocлiдoвнi комун^т™^ пpoцecи, фyндaмeнтaльнicть по-виннa поступится мicцeм чoмycь новому. По-тpiбний aбcoлютнo iнший пiдxiд для aнaлiзy мiкpocoцiaльниx флyктyaцiй в iнфopмaцiйнoмy cy^^cra [9].
Нayкoвo-ocвiтнiй пpocтip e ком^кстом, мipилoм i пepeтинoм бiльшocтi вeктopiв a^
тyaлiзaцiï co^am^re yпpaвлiння. Caмe в тау-кoвo-ocвiтньoмy пpocтopi фopмyerьcя a^m-ний, цiлecпpямoвaний тa кpeaтивний гpoмaдя-нин, що мae пpaгнyти як до cвiдoмoгo тa вiдпoвiдaльнoгo cycпiльнoгo yпpaвлiння, тaк i до cyмлiннoгo викoнaння yпpaвлiнcькoï вoлi в cиcтeмi влaдниx вщно№н. Пocтнeклacичнa та-yкoвo-ocвiтня peaльнicть бaчитьcя нaми як ко-мyнiкaтивнa cфepa, що мae динaмiчнy OTpy^^-py тa пocтae в нecтiйкocтi i бeзпepepвнocтi взaeмoдiï piзниx piвнiв poзвиткy. Iнфopмaцiйнa нayкoвo-ocвiтня peaльнicть peпpeзeнтye ceбe як y cвiтi фiкcoвaниx влaдниx взaeмин в мeжax ycтaлeниx coцiaльниx iнcтитyтiв, тaк i y швнш вipтyaльнiй кoмyнiкaтивнo-мepeжeвiй жвло-вимocтi. Caмe тому i aктyaлiзyeтьcя пpoблeмa визнaчeння cyтнocтi влaдниx вiднocин в шуко-вo-ocвiтньoмy пpocтopi. I зaдля ïï виpiшeння
автор звертаеться до дослщження абсолютно нового феномену, мшрософи як мистецтва мшросощально! актуатзаци, що допомагае розширити свгтоглядш ор1ентири в означеному аспекта
Аналiз л^ературних джерел
Поняття «мшрософи» абсолютно нове 1 введено автором в науковий дискурс вперше. Пщставою для концептуал!заци мшрософи як ушкального фшософського напряму служать викладки Ю. Габермаса, який доводив необ-хщшсть того, що передивляеться вмюту ко-мушкативно! рацюнальност в теори тзнання. Ю. Габермас вщзначав, що: «На змшу старш парадигм! сьогодш приходить парадигма ш-терсуб'ективного розумшня комушкаци. Фокус дослщження перемютився у бш комушкативно! рацюнальносп, для яко! характерш не вщно-шення окремого суб'екта до об'ективного св1ту, який можна представити { яким можна маншу-лювати, а м1жособове вщношення, в яке всту-пають зд!бш до спшкування { д!яльносп суб'екти в середовищ! природно! мови» [1].
На вщмшу вщ Ю. Габермаса, М. Фуко ро-зум1е мшросощальний штерсуб'ективний дискурс як можливють для штерсуб'ективного зба-гнення в межах комушкаци певних факпв реальность На думку фшософа дискурс завжди суб'ективний, тобто вш може не мати едино! лопчно! субстанци, але, навпаки, може бути непослщовним, базувати себе як мовна практика, на шту!цп. У такш якосп мшросощальш дискурсивш практики не нейтрально, рацю-нально 1 вщчужено за допомогою лопчно! мови описують те, що вщбуваеться з об'ектом, але особово його зачшають [7].
Зпдно Ю. Габермасу, мшросощальну ко-мушкативну д1ю можна описати як реал!защю спшьного стратепчного плану, який спираеться на об'ективний { штерсуб'ективний контекст. Коли д1яч здшснюе свш план стратепчно! ди, вш опановуе ситуащю, причому ситуащя, в якш здшснюеться д1я, е фрагментом сприйнят-тя д1ячем довкшля. Цей фрагмент консти-туюеться вщповщно до можливостей ди, яю д1яч вважае релевантними для устшного здшснення плану. Проблема координаци ди виникае тод1, коли д1яч може здшснювати свш план ди лише штерактивно, тобто за допомогою ди (або ухилення вщ ди) принаймш, ще одного д1яча. Культурно-опосередковаш ш-
теракци розр!зняються залежно вщ контексту { процесуальних умов [8].
Представник сучасно! грецько! фшософи, Ю. Петаршен, зазначае, що у раз!, коли штер-активш цшеспрямоваш зусилля сощальних суб'екпв зб1гаються, штегруючись у ком-мушкативно-ментально-д!яльнюному процес!, формуеться прост1р сощального взаемосприян-ня, який у свою чергу, породжуе специф!чш яюсш змши свщомосп самих сощальних суб'екпв [10, с.128]. Зпдно авторсько! концепций саме так зароджуеться м1крософ1я, як ми-стецтво мшросощально! штерсуб'ективно! ак-туал!заци.
Мета
Метою статп е штегращя концептуальних особливостей мшрософи у сферу дослщження сучасного науково-осв1тнього простору для оп-тим!заци процешв управлшня та самоуправлш-ня.
Виклад основного матерiалу
Зпдно авторсько! концепци, м1крософ1я - це новий напрям в сучаснш сощальнш фшософи. Це штерсуб'ективне, емоцшно-забарвлене д!алопчне мистецтво мшросощально! ко-мушкативно-ментально! актуал!заци, що гене-руеться сощальними суб'ектами кр1зь внутршш когштивш д!алопчш мехашзми за-ради власно! естетично! 1 морально-етично! адаптаци, персошфшаци та суб'ективаци в свт, де мають мюце постшш акти агресивного впливу на шдивщуальну та масову свщомють
[4].
Людиноцентризм е пров1дною рисою сучасного св1ту. А оскшьки розвиток людини як осо-бистосп е головною передумовою подальшого розвитку суспшьства, в1н виявляеться основним показником прогресу, сутнють якого складають актуал!зоваш м1кросоц1альн1 в1дносини, що сприяють формуванню абсолютно нових як1сних сощально-значущих детерм1нант. Ось чому пр1оритетними у XXI ст. стають наука як сфера, що продукуе нов! знання, й осв!та як сфера, що олюднюе знання !, насамперед, за-безпечуе !ндивщуальний розвиток людини. I тшьки та кра!на, яка спроможеться забезпечити прюритетний розвиток цих сфер, ! зможе пре-тендувати на пдне м!сце у св!товому ствтова-риств!, бути конкурентоспроможною [6].
Стан розвитку науки й осв1ти в Укра!ш пе-ребувае в центр! уваги громадськосп, стае предметом наукових дослщжень. Слщ вщдати належне тому, що дослщники звертають увагу не тшьки на актуальш завдання розвитку науки й освгти, а й на аксюлопчш аспекти ак-туал!заци науково-осв!тньо! д!яльносп, на успадковаш незалежною Укра!ною досягнення, а також на проблеми, яю за минулих час1в зага-нялися вглиб, а сьогодш гальмують шновацш-ний розвиток.
Пщ час анал1зу цшшсних аспектов ак-туал!заци влади в науково-освтоньому простор! постшдустр!ального шформацшного суспшь-ства, необхщно виходити з того, що сучасна сощально-полтоична та соцюкультурна ситу-ащя, { вщповщш !й глобал!зацшш процеси створюють багатовим1рне проблемне поле, що породжуе безперервний дискурс та генеращю постшних виклиюв [3, с.185]. Як зазначае В. Кремень, конструктивним результатом науко-во-освтонього дискурсу мае бути створення ново! освтоньо! парадигми. Сутшсть И полягае в змщенш основного акценту ¿з засвоення обсягу шформацп на актив!защю мисленнево! д1яль-ност { розвиток самостшного, критичного 1 саморефлективного мислення, в навчанш виршення завдань, в удосконаленш навичок роботи з будь-якою шформащею, з р1зними за-вданнями, з шноващями. 1ншими словами, нова парадигма ор1ентуе на вмшня волод1ти знання-ми.
«Волод!ти» знаннями з методолопчно! точки зору означае мати над ними владу. Владу, що по-перше дозволить ефективно використо-вувати щ знання на практищ, по-друге, забез-печить вщповщний р1вень !х лептимацп, а потрете, надасть можливють адекватно сучасним соцюкультурним реал1ям щ знання репрезенту-вати. Слщ зазначити, що м1жнародне сшвтова-риство сьогодш об'еднуе зусилля у сферах науки та освтои, прагнучи сформувати свтоовий науково-освтонш простор. Постнекласична освтоня реальшсть бачиться нами як комушка-тивна сфера, що мае динам1чну структуру та постае в нестшкост { безперервност взаемодп р1зних р!вшв розвитку. 1нформацшна освтоня реальшсть репрезентуе себе як у свт фшсова-них владних взаемин в межах усталених сощальних шститутов, так { у певнш в1ртуаль-нш невловимосто.
В цьому аспект необхщно згадати досвщ
захщних фшософ!в з1 створення нових моделей актуал!заци мшросощальних аспектов влади та екстраполювати !х на сферу науки та освгти. М. Фуко зайняв свое особливе мюце у ряд! найзначшших ф1гур сучасно! захвдно! думки. Вш шукае вщповщь на питання про те, як { в яких формах можлива вшьна мшросощальна поведшка морального суб'екта, яка дозволяе йому !ндивщуал!зуватися, стати «самим собою», долаючи задан коди I стратеги по-ведшки. Фшософ зазначае, що область сощаль-но! заданосто шдивщуального досвщу небез-межна: вона граничить з областю практик, яю в античност називали «мистецтвами юнування». За допомогою цих практик люди ставали здат-ними до самоформування, до побудови { змши власного життя зпдно з певними естетичними, стильовими критер1ями [7, с.178]. У християн-ську епоху щ «само-техшки» стають частиною пасторсько! влади, поим зливаються з практикою лшаря або педагога, ще шзшше - ¿з стра-тепями державно! влади, але школи не зника-ють зовим: !х значущють зростае в епохи руй-нування традицшних умов життя. У нишшнш ситуаци, вважае М. Фуко, коли мораль код1в { встановлень виявляеться вичерпаною, на перший план виходить «естетика юнування» як мораль конкретного вчинку.
Як шкому шшому, йому кожного разу вда-валося тонко вщчути специфшу розумово! ситуаци 1 яскраво вщповюти на !! запит: шдкрес-лити штелектуальну пднють об'ективного 1 неантропоморфного знання, тверезо оцшити м1ру сощально! заданосто само! людини { !! п1знання, не заперечуючи, проте, 1 того шансу на «самотворчють», якого людина, залишаю-чись людиною, н1коли не втрачае [7, с.303]. Пропонуючи позиц1ю рефлекс!! вщносно розу-му, його класично! влади над !стиною, автор народжуе ! нову традиц!ю розум!ння влади. Мшрософ!я е !нтерсуб'ективним мистецтвом мшросощально! актуал!зац!!, що значною м!рою мютить в соб! засади етики та естетики юнування як краси внутршнього ! зовн!шнього д!алогу особистост! з оточуючим свгтом.
У нову традищю анал!тики влади вписуеть-ся ! протиставлення центровано! пол!тично! влади держави як единого владного органу ! мереж! перифершних ! повсякденних владних в!дносин. Влада в контекст! сучасного науково-го !нформац!йного простору е «розпорошена» децентрована, та не лише детермшуе, а ! кон© Кримець Л. В., 2016
cтитyюe cтaнoвлeння людини. Miкpocoфiя poзглядae мiкpocoцiaльнi acпeкти aктyaлiзaцiï фeнoмeнy влади, нaйвaжливiшим з якж e влада cпoнyкaння. Bлaдa cпoнyкaння - цe влада, с^ияюча людському cтaнoвлeнню, влада, що cтвopюe людину y фopмax ïï cyб'eктивaцiï. «Mem пpeдcтaвляeтьcя, що пiд владою cлiд po-зyмiти пepeдyciм множиннють вiднocин сили, iмaнeнтниx cфepi, дe вони здiйcнюютьcя, утво-pюючи складову частину ïï ycтpoю; гpy, яка шляxoм бeзпepecтaннoï бopoтьби i сутичок щ сили тpaнcфopмye, пocилюe, œperarne, утво-pюючи ланцюги, cиcтeми - або ж, навпаки, po-зpиви, пpoтиpiччя, якi ïx poз'eднyють» [7, с.192]. Сyб'eкт в цьому випадку фopмyeтьcя кpiзь мiкpocoцiaльний кoнтpoль. Bлaдa вияв-ляeтьcя мexaнiзмoм виpoбництвa
суб' eктивнocтi.
Bлaдa - cкpiзь. Born aктyaлiзye ceбe чepeз нayкoвo-ocвiтнiй ^oCTip у фyнкцiï в^об-ництва шдивща. Heмae одного мicця, дe були б зocepeджeнi yci влaднi cтpyктypи i куди можна було б на^авити дiю з ïx усужння. Bлaдa - нe в наявносп дeякoï цeнтpaльнoï точки, вона ж в цeнтpi, звiдки посилаються i poзxoдятьcя ïï пoxiднi фopми. Bлaдa - цe pyxливi вiднoшeння, яю чepeз свою нepiвнicть пocтiйнo, шдукують влaднi стани, завжди лoкaльнi i ж cтaбiльнi. Пoвcюднicть влади ж в тому, що у когось e ^ив^й зpoбити щось пo-cвoeмy, а в тому що вона виpoбляeтьcя кожну мить, у всякш тoчцi, тoчнiшe, в дoвiльнoмy вiднoшeннi oднieï точки до iншoï. Основна cфepa влади - внyтpiшня i зовшшня peгyляцiя iнфopмaцiйнoгo диcкypcy, в якому зафшсований poзпoдiл ycieï coцiaльнoï cфepи на нopмy i нeнopмaльнe, пyблiчнe i acoцiaльнe. А гeнepyвaння i пpoдyкyвaння цьо-го диcкypcy i e завданням нayкoвo-ocвiтньoï cфepи.
У кoнтeкcтi сучасного iнфopмaцiйнoгo сус-пiльcтвa, змiни, що вiдбyвaютьcя у ^овдс фopмyвaння yпpaвлiнcькoï кyльтypи, фop-мування xoлicтичнoгo cвiтoглядy виpaжaють, пepeдyciм, пpoцecи poзшиpeння змicтy науко-вого yнiвepcyмy за paxyнoк cтaнoвлeння новж наук i нaвiть цiлиx кoмплeкciв наук, пoв'язaниx з дocлiджeнням ^^оди iнфopмaцiï, ïï CTpy^ тypнoï opгaнiзaцiï, cyтi i poлi в суспшьному po-звитку. Тут нeoбxiднo видшити iнфopмaцiйнo-кoмyнiкaцiйнi тexнoлoгiï, poзвитoк якж дозво-ляe виступити 1'м як дeтepмiнyючiй cклaдoвiй iнфopмaцiйнoï eднocтi науки, осв^и, кyльтypи i
виpoбництвa, стати квiнтeceнцieю ïx poзвиткy [5].
Завдання cyчacнoï ocвiти стосовно ïï впливу на poзвитoк дyxoвнoï кyльтypи ocoбиcтocтi ycклaднюeтьcя також нeoбxiднicтю пpoтидiяти засобам мacoвoï iнфopмaцiï, змicтoвнe на-пoвнeння якиx нepiдкo cyпepeчить пoтpeбaм кyльтypнoï людини. Однак нaявнicть у сучаснш дyxoвнiй кyльтypi пeвнoï кшькост нeгaтивниx явищ нe oзнaчae ïx нeгaйнoï зaбopoни. Kyльтypa взaгaлi ж тepпить зoвнiшнix зaбopoн i нopм, oкpiм тиx, кoтpi cтвopюe сама. Aлe нe усвщом-лювати ^овдси, якi вiдбyвaютьcя у кyльтyp-ному ^oeropi, нe пoмiчaти, що в ««колог^» миcтeцтвa знижyerьcя частка i poль «^^omx взipцiв» класики i пош^юються вyльгapнi, низькi фopми, було б aнтpoпoлoгiчнo нeбeзпeч-но.
Miкpocoфiя як миcтeцтвo мiкpocoцiaльнoï aктyaлiзaцiï визнaчae cyкyпнicть мexaнiзмiв, що зaбeзпeчyють динaмiчний poзвитoк coцiaльнoгo opгaнiзмy. Kyльтypa й poзyм - зaxиcнi мe-xaнiзми вeличeзнoï сили, aлe i зaxиcнo-виxoвнy силу пoтpiбнo пiдтpимyвaти та стимулювати -нacaмпepeд чepeз cиcтeмy науки та освгти. У paмкax у^а^сь^' дepжaви, пiдвищeння poлi ocвiти у фopмyвaннi пoзитивниx ocoбиcтicниx якocтeй ^омадян мoжливe за умови вщповщ-ного аксюлопчного cпpямyвaння та iнфopмaти-заци нayкoвo-ocвiтньoгo пpoцecy» [3, с.185].
Цившзацшна фyнкцiя науки, ocвiти й вжо-вання здiйcнюerьcя як на мiкpopiвнi iндивiдa, так i мaкpopiвнi сощального yнiвepcyмy. Ця iдeя лeжить в ocнoвi твopчocтi Й. Фixтe, фшо-coфcькo-пeдaгoгiчнi iдeï якого стають актуаль-ними на даному eтaпi poзгopтaння ци-вiлiзaцiйнoгo пpoцecy. Сaмe Й. Фixтe пepшим установив та обфунтовував фyнкцioнaльний зв'язок мiж людською твopчicтю, cпpямoвaнoю на poзвитoк ocoбиcтocтi, та caмoфopмyвaння людства. Людина, на думку фшософа, e «ж пpocтo члeнoм пeвнoгo людського cycпiльcтвa, бо за кopoткий вiдpiзoк часу ïï життя вона сама, завдяки науковим досягжнням та виxoвaнню, cтae визнаним члeнoм вiчнoгo ланцюга Дyxoв-ного життя як такого, кoтpий мae вищий сус-пiльний пopядoк. He пiдлягae cyмнiвy, що до poзyмiння цього вищого пopядкy людину пiдвoдить така освгта, кoтpa нaмaгaerьcя oxo-пити людину в цшому, пiдштoвxyючи ïï таким чином до ycвiдoмлeння oбpaзy мopaльнoгo cвiтoпopядкy, якого тут школи нe бyвae, aлe
котрий мае стати в1чним, наперед заданим люд-ською власною самод1яльн1стю» [2, с.124].
В означеному контекст мае ращю В. Дшь-тей, коли пише, що «науков1 досягнення, вихо-вання й системи осв1ти зростають разом i3 народами, досягають зрiлостi та приречеш на загибель. Але оскшьки самi вихованцi залежать вiд духу цшого, жодна теорiя у свт не здатна запобiгти занепаду народу або розвалу системи освiти. Запоб^ти такiй духовнiй катастрофi може лише практика сшвпращ та коопераци» [2, с.125]. Тематизацiя холiстичного сприйняття науково-осв^нього простору в сучаснiй ко-мушкативнш фшософи виводить проблематику мультикультуралiзму на новий рiвень, одно-часно тдкреслюючи li морально-етичний рiвень, який перетворюеться на iнструмент са-мовдосконалення людства.
Висновки
Небезпеки i ризики в постшдус^альному суспiльствi вимагають посилення науково! та осв!тньо! компоненти цивiлiзацiйного процесу. Слiд зазначити, що як едшсть соцю-бю-технiчного розвитку вiн е науково -техшчним процесом, процесом навчання i виховання, формування людства як вщповщально! ко-мушкативно1 спiльноти. Рiвнi такого простору е рiзними: як макро-, так i мiкросоцiальними. Зо-крема, соцiалiзацiя ново1 генераци, що на емшричному рiвнi репрезентуватиме сучасне динамiчне людство, для якого полтоичш кордо-ни вже не мають культурно-антропологiчного значення, передбачае iнтерсуб'ективне за-
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Габермас, Ю. Постметаф1зичне мислення II. Прагматичний поворот (продовження) / Ю. Габермас // Фшософ1я освгги. - 2011. - № 1-2 (10). - С. 35-96.
2. Дильтей, В. Предпосылки или условия сознания либо научного познания / В. Дильтей // Вопросы философии. - 2001. - № 9. - С. 124125.
3. Кремень, В. Г. Украша: проблеми самоор-гашзаци.: В 2 т. / В. Кремень, Д. Табачник, В. Ткаченко. - Кшв : Промшь, 2003 - Т.2 : Де-сятир1ччя сусшльно1 трансформаций - 464 с.
4. Кремень, В. Г. Фшософ1я людиноцентризму в освггньому простор! / В. Г. Кремень. - Кив : Т-во «Знання» Украши, 2011. - С. 185-192.
5. Крымец, Л. В. Микрософия. Зарождение нового направления / Л. В. Крымец //
своення холютичних гуманiстичних принцишв на мшросощальному та м!жосо6истюному р!вш, що враховуватимуть цшнюш аспекти вшх р!вшв сощальносп. У свою чергу, це потребуе також створення нових правил i вищого р!вня св!тово! тотально1 вщповщальносп, щоб збе-регти цей новий проспр св!тового дiалогу.
Сьогодш в Укра1ш проблема мшросощаль-ного аксюлопчного спрямування освггнього процесу в навчальних закладах набула особливо! актуальности Причинами тому слугують виклики сучасност - вщ змюту i спрямованосп навчальних дисциплш, виховного процесу за-лежить духовна, морально-психологiчна культура наци та рiвень нацюнально1 безпеки.
Звичайно, визначаючи соцюкультурну аксiологiчну спрямованють науково-освiтнього простору, потр!6но враховувати як реали сьогодення, так i прогнозоваш перспективи розвитку суспiльства. Зважаючи на амбiвалент-ний стан сучасно1 особистоси, неоднозначнi соцюкультурш впливи на не1, актуалiзацiя влади в освганському процесi нишшньо1 Укра1ни мае бути децентрованою, дисперсною, мшро-сощальною, iнтегративною, iндивiдуально-спрямованою, персонiфiкованою та гу-манiстично орiентованою, формуючою основу для патрютичного виховання, духовного збага-чення i творчо1 д!яльносп абсолютно кожно1 особистосп, щоб надати !й можливють розкри-ти сво! зд!6носп та самореалiзуватися на благо Втизни.
ScienceRise. -2015. - Т.11, №1(16). - С. 100104. doi: 10.15587/2313-8416.2015.53808.
6. Пунченко, О. П. Образование в системе философских цшностей: Монография / О. П. Пунченко, Н. О. Пунченко. - Одесса : Печатный дом, Друк Швдень, 2010. - 506 с.
7. Фуко, М. Воля к истине: по ту сторону знания, власти и сексуальности. Работы разных лет / М. Фуко [Пер. с франц. С. Табачниковой]. - Москва : Касталь, 1996. - С. 157-192.
8. Хабермас, Ю. Моральное сознание и коммуникативное действие / Ю. Хабермас [Пер. с нем. С. В. Шачин]. - Санкт-Петербург : Наука, 2001. - 382 с.
9. Globalistics and globalization studies / Edited by L. Grinin, I. Ilyin, A. Korotayev. - Moscow : Publishing house Lomonosov Moscow State University, 2012. - 400 р.
10. The philosophy of communication : Thirteenth International Conference on Greek Philosophy
(18.08-25.08.2001) / International center for philosophy series. - Rhodes, 2012. - 216 р.
Greek philosophy and culture: studies in Greek
i *
Л. В. КРЫМЕЦ1
'"Национальный университет обороны Украины им. И. Черняховского (Киев, Украинка), эл. почта [email protected], ORCID 0000-0001-7945-968X
МИКРОСОФИЯ ВЛАСТИ В КОНТЕКСТЕ НАУЧНО-ОБРАЗОВАТЕЛЬНОГО ПРОСТРАНСТВА
Цель. Актуализировать значение микрософии, как нового направления философских исследований, для анализа научно-образовательной реальности. Методология. В методологическом плане в процессе исследования основное внимание было сосредоточено на выявлении теоретических положений, обусловливающих концептуальность, системность существующих подходов к пониманию научно -образовательного пространства, на выяснении сущностных аспектов, лежащих в основе данного явления. Анализ основных тенденций развития властных отношений в научном и образовательном пространстве транзитивного украинского общества, а также оценка возможных перспектив формирования и дальнейшей эволюции общественных отношений, которые предполагают обращение к исследованию процессов, пока еще далеких от своего завершения, актуализировали использования методов вероятностного социального прогнозирования. Научная новизна. Современное научно-образовательное пространство концептуализовано как интерактивная целенаправленно организованная среда, основным субъектом которой является сознательная, ответственная и творческая личность, формируется в процессе осуществления научной и образовательной деятельности. Децентрализация управления научно-образовательным пространством данная одним из важных приоритетов общественного развития. Принцип децентрализации власти предполагает формирование многомерной сверхсложной системы взаимосвязи и взаимодетерминации управленческих субъектов, основными механизмами которой является социальный диалог и самоорганизация. Выводы. Научно-образовательное пространство является контекстом, мерилом и сосредоточением большинства векторов актуализации социального управления. Именно в научно-образовательном пространстве формируется активный, целеустремленный и креативный гражданин, должен стремиться как к сознательному и ответственному общественному управлению и самоуправлению, так и к добросовестному выполнению управленческой воли в системе властных отношений. Постнеклассическая научно-образовательная реальность видится нами как коммуникативная сфера, что имеет динамическую структуру и предстает в неустойчивости и непрерывности взаимодействия различных уровней развития. Информационная научно-образовательная реальность представляет себя как в мире фиксированных властных отношений в пределах устоявшихся социальных институтов, так и в определенной виртуальной коммуникативно-сетевой неуловимости. Именно поэтому и актуализируется проблема определения сущности властных отношений в научно-образовательном пространстве. Микрософия как искусство микросоциальной актуализации помогает расширить мировоззренческие ориентиры в рассматриваемом аспекте.
Ключевые слова: микрософия; искусство; власть; научно-образовательное пространство; социальное взаимодействие; социальный субъект; социальный диалог
1 *
L. V. KRYMETS1
**National Defence University of Ukraine (Kyiv, Ukraine), e-mail [email protected], ORCID 0000-0001-7945-968X
MICROSOPHY OF POWER IN THE CONTEXT OF SCIENTIFIC AND EDUCATIONAL SPACE
Purpose. The article is aimed to actualize the value of microsophy as the new direction of philosophical research, to analyze scientific and educational reality. Methodology. In terms of methodology used in the study, the focus was on identifying the theoretical positions that lead conceptuality, systematic approaches to understanding existing scientific and educational space, to clarify the essential aspects that underlie this phenomenon. Analysis of the main trends of power relations in the scientific and educational space of transitive Ukrainian society, as well as assessment of possible prospects for development and further evolution of public relations, providing treatment to study the processes are still far from complete, actualized using probabilistic methods of social forecasting.
Originality. Modern scientific and educational space is conceptualized as an interactive purposefully organized environment, the main subject of which is conscious, responsible and creative personality, is formed in the course of research and education. Decentralization of scientific and educational space is designated one of the important priorities of social development. The principle of decentralization of power involves the formation of a multidimensional system of mutual confrontation and daunting interdetermination of management, the main mechanism of which is social dialogue and self-organization. Conclusions. Scientific and educational environment is the context, measure and vector updating section majority of social management. It is a scientific and educational space formed by an active, purposeful and creative citizen who has to seek a conscious and responsible public administration and government, and to the faithful implementation of the management system will power relations. Postnonclassical scientific and educational reality is seen by us as a communicative area that has a dynamic structure and appears in instability and continuous interaction between different levels of development. Information scientific and educational reality represents itself as the world's fixed power relations within established social institutions, and in particular communicative virtual network elusiveness. That is why actualized the problem of determining the nature of power relations in the scientific and educational space. Microsophy as art micro social updating helps expand the ideological guidance in the defined context.
Key words: microsophy; art; government; scientific and educational space; social interaction; social subject; social dialogue
REFERENCES
1. Habermas Yu. Posmetafizichne mislennia II. Prahmatychnyi povorot (prodovzhennia) [Postmetaphysical thinking. Pragmatic turn (sequel)]. Filosofua osvity - Philosophy of education, 2011, no. 1-2(10), pp. 35-96.
2. Diltey V. Predposylki ili usloviya soznaniya libo nauchnogo poznaniya [Requirements or conditions of consciousness or scientific knowledge]. Voprosy filosofii - Problems of Philosophy, 2001, no. 9, pp. 124-125.
3. Kremen V.H., Tabachnyk D., Tkachenko V. Ukraina: problemy samoorhanizatsii. Tom 2: Desiatyrichchia suspilnoi transformatsii (Ukraine: problems of self-organization. Vol. 2: Decades of social transformation). Kyiv, Promin Publ., 2003. 464 p.
4. Kremen V.H. Filosofiia liudynotsentryzmu v osvitnomu prostori [Humanocentrism philosophy in educational space]. Kyiv, «Znannia» Ukrainy Publ., 2011. pp. 185-192.
5. Krymets L.V. Mikrosofiya. Zarozhdeniye novogo napravleniya [Microsophy. The rise of a new direction]. ScienceRise, 2015, no. 11 (16), pp. 100-104. doi: 10.15587/2313-8416.2015.53808.
6. Punchenko O.P., Punchenko N.O. Obrazovaniye v sisteme filosofskikh tsinnostey [Education system of philosophical values]. Odessa, Pechatnyy dom, Druk Pivden Publ., 2010. 506 p.
7. Fuko M. Volya k istine: po tu storonu znaniya, vlasti i seksualnosti. Raboty raznykh let [The will to truth: Beyond the knowledge, power and sexuality. Works of different years]. Moscow, Kastal Publ., 1996, pp. 157192.
8. Khabermas Yu. Moralnoye soznaniye i kommunikativnoye deystviye [Moral consciousness and communicative action]. Saint Petersburg, Nauka Publ., 2001, 382 p.
9. Grinin L., Ilyin I., Korotayev A. Globalistics and globalization studies. Moscow Publ., Publishing house Lomonosov Moscow State University, 2012. 400 р.
10. Thirteenth International Conference on Greek Philosophy «The philosophy of communication». Rhodes, 2012. 216 р.
Стаття рекомендована до публкаци д. фшос. н., проф. З. Ф. Самчук
Надшшла до редколеги 02.02.2016 Прийнята до друку 01.06.2016
