CC BY
9
5. Кримець, Л. В. Фшософсью аспекти влади в управлшш науково-освггшм простором [Текст]: моно-граф1я / Л. В. Кримець. - К.: Золота ворота, 2015. - 383 с.
6. Крымец, Л. В. Социальное взаимодействие в контексте постиндустриального общества на современном этапе развития [Текст]: монограф1я / Л. В. Крымец. -Saarbrucken, Germany: Lap Lambert Academic Publishing, 2012. - 163 c.
References
1. Gabermas, Ju. (2011). Posmetafizichne mislennja. Filosofija osviti, 1-2, 41.
УДК: DOI:
1. Вступ
Сучасний перюд суспшьного розвиту характе-ризуеться новими етико-моральними детермшанта-ми, що визначають провiднi тенденцп культурного розвитку, пов'язаш з наростаючою несумiснiстю економiко-технологiчних та соцюкультурних реалiй XX столiття з цшностями культури постмодерну. Культура новггньо! доби в цiлому i соцiокультурнi фак-тори економiчного розвитку зокрема, на думку твор-ця теори постiндустрiального суспiльства Д. Белла, усвiдомлюються як вiдмова вiд «модерну» або навпъ його заперечення. Вона викликана неможливiстю по-еднати в нових умовах безособове, вщрване ввд зага-льнолюдських цiнностей виробництво i буття «еко-номiчноl людини», засноване на рацiоналiзмi i цшт-сному унiверсалiзмi [1].
2. Постановка проблеми
Соцюкультурна i економiчна реальнiсть су-часного суспiльства вiдзначаеться формуванням
2. Fuko, M. (1996). Volja k istine: po tu storonu znanija, vlasti i seksual'nosti. Raboty raznyh let. Moscow: Kastal', 157.
3. Fukujama, F. (1990). Konec istorii. Voprosy filoso-fii, 3, 134-148.
4. Habermas, Ju. (2000). Moral'noe soznanie i kommu-nikativnoe dejstvie. Sankt-Peterburg: Nauka, 58.
5. Krimec', L. V. (2015). Filosofs'ki aspekti vladi v up-ravlinni naukovo-osvitnim prostorom. Kyiv: Zoloti vorota, 383.
6. Krymec, L. V. (2012). Social'noe vzaimodejstvie v kontekste postindustrial'nogo obshhestva na sovremennom jetape razvitija. Saarbrucken, Germany: Lap Lambert Academic Publishing, 163.
нових аксюлопчних орiентирiв, що спонукають до переходу вщ «фшософп контракту», що служила фундаментом економiчноl коопераци iндустрiаль-ного виробництва, до фшософп «спшьно1 долЬ>, яка передбачае соцiально-вiдповiдальне виробництво i спiльну роботу суб'ектiв економiчноl практики в iм'я досягнення сощально-значущо! загально! мети. Фiлософiя «спшьно1 долЬ> е новою свиогля-дною та iдеологiчною концепцiею найпотужнiших економiчних гравцiв свiту, транснацiональних кор-порацш та концернiв свiтового значення. На думку Дж. К. Грейсона i К. О'Дейла, вона дозволяе сшв-робiтникам корпорацп: по-перше, розумiти i роздь ляти проблеми свое1 оргашзаци, по -друге, вщчува-ти себе належними до не1, по -трете, бути впевне-ними, що 1хш особистi iнтереси нерозривно пов'язаш з успiхом компанп i и учасникiв, по -четверте, приймати на себе бiльш широку вiдповiдальнiсть, по-п'яте, швидко реагувати на новi запити i мож-ливостi [2].
Рекомендовано до публжаци д-р фтос. наук, професор Самчук З. Ф.
Дата надходження рукопису 23.09.2015
Кримець Людмила Володимирiвна, кандидат фшософських наук, провшний науковий сшвробггник, Науково-дослшна лабораторiя (сощально-гуманггарних проблем), Нацiональний унiверситет оборони Украши iM. I. Черняховського, пр. Повпрофлотський, 28, м. Кшв, Украша, 03049 E-mail: karnall@mail.ru
100+101+354.2
10.15587/2313-8416.2015.51194
СОЦЮКУЛЬТУРНИЙ ВИМ1Р ЕКОНОМ1ЧНО1 ТЕОР11 I ПРАКТИКИ © I. Г. Остапенко
З метою досл1дження соцюкультурних детермтант економ1чно'{ теорИ та практики в запропонованш статт1 здшснюеться анализ процесу становлення корпоративноi культури як соцюкультурного явища економ1чно'{ сфери сучасного суспшьства, його мгсця i рол1 в духовному та соц1ально-економ1чному життг соцiуму. Соцiально-економiчна корпоративна культура визначаеться як причина i на^док, фун-кщя i сутнють соцiальноi суб'ектностi корпорацп, основний фактор безперервностi ii економiчного i соцюкультурного розвитку
Ключовi слова: економiчна теорiя та практика, соцюкультурт детермiнанти, корпоративна культура, економiчна дшстсть
To investigate sociocultural determinants of economic theory and practice in the proposed article it is analyzed the process offormation of corporate culture as a sociocultural phenomenon of economic spheres of modern society, its place and role in the spiritual and socioeconomic life of society. Socioeconomic corporate culture is defined as cause and effect, function and nature of social subjectivity corporation, the main factor of continuity of its economic and sociocultural development
Keywords: economic theory and practice, sociocultural determinants, corporate culture, economic reality
3. Аналiз лiтературних джерел
Необхвдно вщзначити, що оргашзацшна культура 1ндустр1ального типу виробництва тдготувала грунт для становления корпоративно! культури су-часного сустльства. Ю. А. Васильчук стверджуе, що оргашзацшна культура 1ндустр1ально! епохи являла собою не тшьки школу дисциплши пращ, але була одночасно 1 школою масового вироблення морально! 1 полиично! свшомосп 1 ди, тобто вироблення соща-льно розвинено! активно! особистосп [3].
Умови 1ндустр1ально! оргашзацп пращ були найважчими, але багато в чому необхвдним процесом дискредитацп та ввдаву асощально!, шдивщуалюти-чно! особистосп, утвердження в мас людей вдеал1в справедливости ршносп 1 колектив1зму. Головне до-сягнення оргашзацшно! культури 1ндустр1ально! епохи полягало в тому, що квал1ф1кована ф1зична праця стала шеалом, що набув характеру сощально! щннос-т1. Б1льш того, любов до пращ та вироблення досввду освоення техшки формували елементи творчосп у професшнш д1яльност1 людини. Оргашзацшна культура не тшьки викувала нового, фабрично-конвеер-ного пращвника, а й зруйнувала його колишню ато-м1зацш, змусила мислити 1 д1яти колективно, захи-щати сво! права, апелюючи до сов1сп, закошв 1 до держави. Конвеерна праця, представляючи собою, важке насильство над особиспстю, вимагаючи шд-порядкування сво!х бажань штересам товариства, ви-сокого уявлення про потреби близьких, стала голов-ним чинником становлення емоцшно розвинено! особистосп.
В юторичнш динашщ розвитку 1ндустр1ально-промислового кашталютичного сустльства оргашзацшна культура постшно вдосконалювалася, знахо-дячи р1зш форми прояву. У процес !! еволюцп видь ляють три основних епохи: «наукового менеджменту», «людських вадносин» 1 «техно-сощальних систем» [4].
Дж. В. Ньюстром та К. Девю вважають, що зростання 1ндустр1ального виробництва США, Зах1д-но! Свропи в 30-50 рр. XX столптя викликало необ-хвдшсть пошуку нових метод1в шдвищення штенсив-носл пращ, вдосконалення оргашзацшно! культури. Дана обставина стимулювала розвиток «школи люд-ських вадносин», для яко! було характерне звернення до пращвника як до сощально! одинищ, як до сум-лшно! в1дпов1дально! людини. Життя його, поряд з економ1чними, визначалося також сощальними ште-ресами: свободою вибору, почуттям сощально! в1д-поввдальносп, прагненням до самовираження [5]. Економ1чна оргашзащя починае розглядатись як со-щальна система, найважлившим елементом яко! е пращвник, а завданням культури оргашзацшного управлшня е мотиващя творчо активно! природи людини, шдвищення внутршньо! задоволеносп кожного пращвника.
Величезний вплив на поведшку сшвробггаишв мае 1 колективна свщомють неформальних груп все-редиш виробничо! оргашзацп. Неформальш групи представляють собою сукупшсть особистих 1 соща-льних ввдносин, шяк не обумовлених формальною оргашзащею, що виникають спонтанно як результат
взаемодй' сшвробинишв. У неформальних групах ос-новну роль грають !х члени та !х взаемини, тодi як у формальних органiзацiях акцент робиться на офщш-них ролях в термшах посадових прав i обов'язк1в ш-дивiдiв. Неформальна влада звертаеться до людини як до особистосп, тодi як формальна - до займано! спiвробiтником посади. Д. Кракхард та Д. Хансон вшзначають, що якщо формальна органiзацiя пред-ставляе собою скелет компанп, то неформальна - !! центральну нервову систему, що забезпечуе процес колективного мислення, дiяльностi i реакцй' !"! сшвробинишв [6].
4. Соцiокультурнi детермiнанти eKOHOMi4HOi дiйсностi
Отже, протягом минулого столптя в системi органiзацiйно! економiчно!' культури вшбулася змiна зразк1в культурного регулювання професiйних вадно-син засновано! на принципах: не примушувати - а пояснювати, стимулювати, щдтримувати особисту шщативу, культивувати толерантнiсть, враховувати iндивiдуальнi особливосп особистостi. Соцiальний простiр економiчно! iндустрiально! органiзацi! зазнав iстотних змiн - вш став двовимiрним, бiполярним. У першому вимiрi, який був ввдомим класичнiй школi Ф. Тейлора, М. Вебера i А. Файоля, людина розгля-далася лише як функщонер. У другому вимiрi, введе-ному гуманiстичним напрямком, людина була представлена як особиспсть.
Отже, прогресивш, iнновацiйнi змiни сощаль-но-економiчних вадносин у кра!нах Заходу в другш половинi XX столiтгя сприяли становленню сучасно-го типу цивiлiзацi! i трансформацп свiтоглядних орь ентирiв особистосп пiд впливом наступних факторiв:
- по-перше, технiчний прогрес звiльнив бага-тьох вiд ручно! працi характерно! для iндусгрiаль-но! епохи;
- по-друге, рушiйною силою розвитку суспшь-ства стало виробництво iнформацiйного продукту, а не продукту матерiального;
- по-трете, зазнало змiн спiввiдношення «вшь-ного» i «робочого» часу;
- по-четверте, зб№шилася к1льк1сть ролей, в яких кожна людина в сучасному суспiльствi може спробувати себе;
- по-п'яте, як обов'язкова умова для здшснення професшно! дiяльностi в рамках шформацшного сус-пiльства та подальшого кар'ерного зростання серед-нiй рiвень освiченостi бiльшостi людей пвдвищився.
Дана обставина викликала явище, яке А. Тоф-флер озвучив як «ера змщення влади», коли посту-пово розпадаються ва iснуючi в свiтi владнi структу-ри i зароджуються новi. Високоосвiчена людина не бажае покорно i беззаперечно пiдкорятися адмшст-рацп, бути «слухняним гвинтиком» адмiнiстративно! машинi. Вона все часпше вимагае у керiвництва по-яснень власних дiй, ставить шд сумнiв свое мiсце i роль в ситуацп соцiально! iерархi!. У пiдсумку як ке-рiвник пiдприемства, так i проввдний майстер, ввд-значають, що робiтники вже не схильш беззаперечно виконувати накази. Вони вимагають !х пояснения та обгрунтування. Аналогiчну поведiнку спостерiгають
офщери у солдатiв, начальники силових структур у сво1х пiдлеглих i особливо - викладачi у студенпв.
Демократизацiя економiчного життя веде до того, що ввд працiвника, що формально не належить до категорп економiчного менеджера, все бiльше ви-магають володiння здiбностями, що рашше вважали-ся винятковою прерогативою управлшщв або оргаш-заторiв виробництва. Дж. Ходжсон стверджуе, що розмивання меж1 мiж менеджерами та працiвниками економiчно! практики веде до «спрощення» тради-цшно! iерархiI, розподiлу вiдповiдальностi, яка раш-ше зосереджувалася на верхньому поверсi iерархiI, по всiй оргашзаци. Тим самим послаблюеться опiр змь нам: бiльш «плоска» iерархiчнi структури сприяють органiзацiйному ускладненню.
Отже, зб№шення iнтенсивностi залучення працiвникiв у справи пiдприемства веде до скорочен-ня розриву мiж рiвнем полггачно! та економiчно! демократа, сприяе зняттю протирiччя м1ж двома про-тилежними ролями людини: як повноправного гро-мадянина в демократичному суспiльствi i шдлеглого у виробництвi.
Отже, соцiокультурний шдхвд до розвитку корпорацп, виступае похвдною ввд управлшсько! культури керiвникiв та обумовлюе синергетичний ефект в оргашзацшному розвитку, тобто передбачае опору на «внутршш» резерви суспiльно-економiчного розвитку, гармонiйну еднiсть штереав персоналу i економь чно! корпорацп.
Сутшсною рисою сучасно1 економiчно! корпорацп виступають партнерськ1 вiдносини на рiвнi вза-емоди iнтересiв двох сторш - керуючо1 i керовано1: корпорацiя повинна збагачувати тих, хто з нею пов'я-заний, а працюючi в нiй робiтники мають отримувати задоволення ввд свое1 справи. У процеа становления, розвитку i функцiонувания економiчно! корпорацп формуеться специфiчна цiннiсно-нормативна система, вiдповiдна корпоративним цiлям, що враховуе важливi для И ствробинишв оргаиiзацiйнi та корпо-ративнi цiнностi. У дiяльностi сучасно1 корпорацп актуалiзуеться И соцiальний компонент - людський капiтал. Використовуючи засоби власно1, корпоративно! культури, корпоращя забезпечуе досягнення ба-жаного майбутнього шляхом реалiзацi! системи И внут-рiшнiх, социально значущих цiнностей. Отже, форму-вання i функцiоиуваиня сучасних економiчиих корпораций будуеться на бая !х ввдкритосп та сощально! орь ентоваиостi.
Кожен суб'ект ринкових ввдносин вирiшуе са-мостiйно питання не тiльки внутршньо! оргашзаци, а й уае! сукупностi зв'язк1в iз зовнiшньою групою осiб, що об'еднуеться спiльнiстю професiйних iнтересiв, як, наприклад, корпоративнi iнтереси. Вiд успiшностi виршення цих проблем залежить ефективнiсть робо-ти економiчноl корпораци.
Нова соцiально-економiчна управлiнська парадигма iстотно щдвищуе значущiсть корпоративно1 культури та етики. Викликано це тим, що корпоративна культура вщграе важливу роль в самооргашзацп дiяльностi корпораци, И направленому розвитку. Корпоративна культура пов'язана зi сприйняттям соща-льно1 реальностi i регулюе соцiальну поведiнку. II зо-
вшшшм проявом е оргаиiзацiйна поведiнка, через яку вщбуваеться взаемодiя з навколишшм свiтом, оцiнка цiнностей суспiльства. Вона може гальмувати i сти-мулювати розвиток корпораци, впливати на розробку стратеги спрямованого розвитку i можливосп И реа-лiзацil. Отже, ушкальшсть феномена корпоративно! культури полягае в тому, що вона забезпечуе досяг-нення бажаного майбутнього корпорацп шляхом реа-лiзацil системи И внутршшх цiнностей.
Авторська позищя полягае в наступному. У контекст сучасно! економiчно! дiйсностi доцiльно артикулювати соцiально-економiчний та соцюкуль-турний змют поняття «соцiально-економiчна корпоративна культура», що являе собою не тшьки оригь нальну сумiш цiнностей, вщносин, норм, звичок, традицiй, форм поведшки i ритуалiв, характерних для конкретно! економiчно! оргашзаци, а й середо-вище самоактуалiзацi!!! !! членiв, властивий !й стиль вiдносин i поведшки в сощумг У кожному з цих елеменпв простежуеться певна стутнь сшввщно-шення мiж соцiально-економiчною корпоративною культурою i людиною, !х iманентна причетнiсть од-не до одного, яка необхщна як для юнування людини, так i для культури вае! економiчно! корпораци. У цьому ключi доречним е ви^в Ж.-П. Сартра про те, що культура шчого i нiкого не рятуе, та й не ви-правдовуе. Культура створюе людину, яка себе про-ектуе в нш, впiзнае в нiй себе, i тiльки в цьому критичному дзеркалi бачить вона свiй вигляд.
Отже, соцiально-економiчна корпоративна культура сприяе створенню комфортного середовища життедiяльностi в колективi, як сума загальноприй-нятих значень вона дозволяе членам групи жити i працювати у простора який вони однаково сприйма-ють, вчиняти ди, характер яких зрозумiлий всiм ш-шим, регулювати соцiальнi та виробничi взаемодп в рамках прийнято! конвенци дано! економiчно! оргашзаци. Людськi ресурси, яш у рамках корпоративно! культури, об'еднаш корпоративним духом, дозволя-ють ютотно полiпшити базову характеристику сучас-ного виробництва - продуктившсть працi. Сощально-економiчна корпоративна культура виступае як фактор, що тегруе штереси працiвника i роботодавця за допомогою закршлення певних «правил гри», тобто очшуваних поведiнкових установок для конкретно! ситуацп, поведiнкових стереотитв, пов'язаних з виконанням конкретно! роботи i дотриманням норм.
Необхвдно вщзначити, що сощально-еконо-мiчна корпоративна економiчна культура сучасного суспiльства е практичним способом реалiзацi! певно! теоретично! надбудови - корпоративно! фiлософi! «спiльно! долЬ), де прописанi соцiально-значимi принципи економiчноI практики, зобов'язання суб'ек-тiв економiчноI дiяльностi перед рiзними верствами суспшьства, в тому числi i перед власними сшвроби-никами. Корпоративна фiлософiя е свiтоглядним фундаментом комушкативно! та виробничо! економiч-но! дiяльностi будь-якого сучасного господарського оргаиiзму. Етичш, правовi, соцiальнi зобов'язання роблять оргашзацш бiльш привабливою для зовшш-ньо! аудиторi!, з iншого боку, вони стверджують принцип командного пiдходу, единого корпоративно-
го творчого духу, створення гуматстичного ставлення до кожного працiвника на його робочому мiсцi.
В рамках сучасно! фiлософi! корпоративно! культури виршенням проблеми вiдчуження в дихо-томи «керуючi-керованi» стае модифiкацiя внутрь шшх рис працi, що формуе характер самореалiзацi! особистостi як працiвника, так i управлiнця, в «ро-бочий» час. У результатi вiдбуваеться зби цiнностей корпорацi! i персоналу в межах трудового процесу, а продуктивна дiяльнiсть стае важливим джерелом розвитку особистосп, пов'язаним з максимiзацiею яшсного полiпшення дiяльностi економiчно! оргашзацп в цiлому.
5. Результати дослвдження
Корпоративна культура сучасного суспiльства формуеться тд впливом корпоративно! фiлософi! корпоративно! фшософи як свiтоглядного фундаменту ви-робничо! економiчно! дальноси, що полягае у штегру-ваннi етичних, правових та соцiальних зобов'язань сучасного господарства перед власними пращвниками i соцiокультурною спiльнотою яка забезпечуе та тдтри-муе розвиток соцiально-орiенованого господарства.
Соцiально-економiчна корпоративна культура сучасного економiчного виробництва грунтуеться на постшнш роботi з персоналом, спрямованiй не тшьки на активiзацiю чисто професшних здiбностей, щдви-щення квалiфiкацi!' та самовiддачi працiвникiв, а й на гармотзащю вiдносин i психологiчного ктмату, що сприяють розвитку особистостi. Зростае значения людських ресурав, якiсть яких все частiше включа-еться в «нематерiальний актив» корпорацiй, i орiен-тац1я на дiалог i партнерство керiвництва з персоналом. Економiчне управлiния набувае «порадний» характер, а критика керiвництва з боку тдлеглих лега-лiзуеться, набувае форми зворотного зв'язку.
Таким чином, на нашу думку, сощально-економiчна корпоративна культура сучасного сустльства являе собою складне багатогранне соцюкультур-не явище, засноване на цiнностях «спшьно! долi», професiоналiзму, самовираження i саморозвитку, ств-творчостi, спiвучастi особистостi в д1яльносп сучасно! економiчно! оргаиiзацi!' i суспiльства, визначальний сенс iснуваиия корпораци, !! ставлення до ствробп1-нишв i суспiльства. Соцiально-економiчна корпоративна культура являе собою не ильки орипнальну сумiш цiнностей, вщносин, норм, звичок, традицiй, форм по-ведшки i ритуалiв, характерних для конкретно! оргашзацп, а й середовище самоактуалiзацi! i саморозвитку економiчно! структури, властивий !й стиль ввдносин i поведiнки в соцiумi. Соцiально-економiчна корпоративна культура виступае фактором шновацшних пере-творень, як1 виводять на перше мюце «людський ресурс», що набувае домшуюче значення i статус вимь рювача економiчного устху сучасно! корпораци.
6. Висновки
Соцiально-економiчна корпоративна культура е способом виршення протирiччя м1ж суб'ективнiстю економiчно! корпораци i суб'ективнiстю Г! учасник1в, що дозволяе !й, як самоорганiзованiй систем^ долати точки бiфуркацi! за допомогою вибору оптимально! стратеги управлшня економiчною дiяльнiстю. Вона виступае причиною i наслiдком, функцiею i сутнiстю сощально! суб'ектносп корпораци, основним фактором безперервносп !! економiчного i сощокультурно-го розвитку.
Соцiально-економiчна корпоративна культура сучасного сустльства е практичним способом реаль заци корпоративно! фшософи «спiльно! долi», що ви-значае соцiально-значимi принципи економiчно! практики, зобов'язання суб'ектiв економiчно! д1яль-ностi перед рiзними верствами сустльства, в тому чи^ i перед власними ствробиниками. Уткаль-нiсть феномена економiчно! корпоративно! культури полягае в тому, що вона забезпечуе досягнення бажа-ного майбутнього економiчно! корпораци шляхом реалiзацi! системи !! внутрiшнiх цiнностей.
Лiтература
1. Белл, Д. Социальные рамки информационного общества [Текст] / Д. Белл; под ред. П. С. Гуревича. - Новая технократическая волна на Западе. - М.: Прогресс, 1986. - С. 330-342.
2. Грейсон, Д. Американский менеджмент на пороге XXI века [Текст] / Д. Грейсон, К. О'Делл; пер. с англ. - М.: Экономика, 1991. - 319 с.
3. Васильчук, Ю. А. Социальное развитие человека в XX веке [Текст] / Ю. А. Васильчук // Общественные науки и современность. - 2001. - № 1. - С. 5-26.
4. Шкаратан, О. И. Информационная экономика и пути развития [Текст] / О. И. Шкаратан // Мир экономики. - 2002. - Т. 11, № 3. - С. 44-61.
5. Ньюстром, Дж. В. Организационное поведение [Текст] / Дж. В. Ньюстром, К. Дэвис. - СПб.: Издательство Питер - Юг, 2000. - 296 с.
6. Krackhardt, D. Informal Networks: The Company Behind the Chart [Text] / D. Krackhardt, J. R. Hanson // Harvard Business Review. - 1993. - Vol. 71, Issue 4. - P. 100-115.
References
1. Bell, D.; Gurevicha, P. S. (Ed.) (1986). Social'nye ramki informacionnogo obshhestva. Novaja tehnokraticheskaja volna na Zapade. Moscow: Progress, 330-342.
2. Grejson, D., O'Dell, K. (1991). Amerikanskij mene-dzhment na poroge XXI veka. Moscow: Jekonomika, 319.
3. Vasil'chuk, Ju. A. (2001). Social'noe razvitie che-loveka v XX. Obshhestvennye nauki i sovremennost', 1, 5-26.
4. Shkaratan, O. I. (2002). Informacionnaja jekonomika i puti razvitija. Mir jekonomiki, 11 (3), 44-61.
5. N'justrom, Dzh. V., Djevis, K. (2000). Organizacion-noe povedenie. Sankt-Peterburg: Izdatel'stvo Piter - Jug, 296.
6. Krackhardt, D., Hanson, J. R. (1993). Informal Networks: The Company Behind the Chart. Harvard Business Review, 71 (4), 100-115.
Рекомендовано до публгкацИ д-р ф1лос. наук, професор Боринштейн Р. С.
Дата надходження рукопису 23.09.2015
Остапенко 1рина Tp^opiBHa, здобувач, кафедра фшософи та сощологи, ШвденноукраТнський нащональний педагопчний утверситет iм. К. Д. Ушинського, вул. Старопортофраншвська, 26, м. Одеса, Укра!на, 65000
