CC BY
17
УДК 130.122:330.1:316.64
В. Г. Левчук, кандидат фшософських наук, доцент А. П. Алексеенко, доктор фшософських наук, професор
ДУХОВН1СТЬ ЯК ЕЛЕМЕНТ Ц1Л1СНОСТ1 ЕКОНОМ1ЧНО1 СВ1ДОМОСТ1
Розглянуто феномен духовностi як елемент цiлiсностi економiчноi свiдомостi. Видтено таю якостi духовностi, як «об 'еднуюче начало сусптьства» та «сощальний каттал». У дискурс ктори економiчноi думки до^джено виявлення духовностi в економiчнiй свiдомостi на етат виникнення економiчноi науки (Арiстотель) i в сучас-нихумовах (моральтсть сучасноi економiчноi дiяльностi й духовтсть «людини еко-номiчноi»). Узв 'язку з цим звернуто увагу на те, що духовтсть ерефлекЫею транс-формацп цiлiсностi кнуючих економiчних систем.
Ключовi слова: духовтсть, цтктсть, економiчна свiдомiсть, економiчна дiяль-тсть, матерiальний ттерес, моральний критерШ, господарювання, гуманна еконо-мiка, хрематистика, економiчна теорiя.
Актуальтсть теми. Цшюшсть економiчноl свщомосп, як i сама еконо-мiчна свщомють, включае такий елемент, як духовтсть. Те, що проблема духовносп економiчноl свщомосп належать до сфери малодослщженого — недивно. Труднощi в ращональному тлумаченш духовного, духовносп, як \ застосування до аналiзу духовносп принципу редукщошзму, — це один iз аспекпв проблеми. Економiчна теорiя протягом уме! юторп свого розвитку прагне найбшьш «передових» критерив науковосп i для цього робить усе, аби наблизитися до еталошв науковосп (на прикладi природничих наук). Тому звернення до проблеми, якою традицiйно займаеться фiлософiя або культу-рологiя, е досить проблематичним. Але, з другого боку, специфта економiчноl дiяльностi, а отже, i економiчноl свiдомостi, вплетена в загальний соцiальний процес, що iманентно передбачае людину, 11 дiяльнiсть як фундамент юнуван-ня економiчноl свiдомостi, ставить i економiчну теорго, i економiчну свщо-мiсть на загальну тдставу з гуманiтарним знаниям, а звщси вщразу ж виникае проблема духовносп.
Стутнь досл1дженост1 теми. Невипадково, починаючи з Арiстотеля, у середнi сторiччя, у перiод розквiту класично! економiчноl теорп й дотепер проблема духовносп в економiчнiй свiдомостi, або прямо, або опосередкова-но через взаемовщносини економiчноl сфери та держави присутня постiйно. Але якщо позицiя вщ Арiстотеля (у перiод античностi) i Томи Аквiнського (у середнi столгггя) порушуе питання про моральнiсть, духовтсть економiчноl дiяльностi, то протилежна лжя, позицго яко! висловлюе М. Фрщман, напо-лягае на тому, що в економiчнiй дiяльностi iснуе тшьки одна форма соцiальноl
28 © Левчук В. Г., Алексеенко А. П., 2010
вщповщальносп — тдвищення власного прибутку настшьки, наскшьки до-зволякть правила гри. У кожному разi необхщно вщзначити, що проблема духовностi в економiчнiй дiяльностi, 11 моральних критерпв юнуе, як i проблема духовносп економiчноl свiдомостi.
Метою статп е осмислення духовностi у структурi економiчноl свщо-мосп, аналiз 11 специфiки та значення для сучасно! економiчноl теорп та практики.
Духовнiсть у найбшьш загальному сенсi — це сукупшсть виявiв духу в свт i людинi. У соцюлогп, культурологи, а ще частiше в публщистищ духо-внiстю часто називають об'еднукге засади суспiльства, що виражаються у виглядi моральних цiнностей i традицш, сконцентрованих, як правило, у рел^ гiйних ученнях i практиках, а також художтх образах мистецтва. Вже у цьому найбiльш загальному визначент духовностi треба видiлити два моменти.
По-перше, духовнiсть як об'еднукче начало сусшльства, а економiчна дiяльнiсть е одшек з складових дiяльностi i лкдини, i суспiльства, тобто духовшсть виступае внутрiшньок i зовнiшньок складовок цшюносп як економiчноl дiяльностi, так i економiчноl свiдомостi. Крiм того, слщ зверну-ти увагу на те, що i соцiологiя, i соцiальна фiлософiя визначакть «свггський» варiант духовностi як соцiальний капiтал, що е цшком рацiональним з огляду на лiнiк в науцi, у тому числ в економiчнiй, в якш однieк з яскравих вiх е дух капiталiзму М. Вебера [1].
По-друге, сучасш дослiдники при вивченш духовностi традицiйно видi-лякть ще одну особливiсть: духовнiсть — властивiсть душi, що виявляеться у переважанш духовних, моральних та штелектуальних iнтересiв над матерi-альними. На перший погляд економiчна дiяльнiсть i економiчна свiдомiсть, як рефлексiя ще1 дiяльностi е осередком матерiальних iнтересiв. Але, як уже вiдзначалося, i вклкчення принципiв «схвалення» та «осудження» у структу-ри, якi регулккть економiчну дiяльнiсть у Арiстотеля, i використання не-схвалення лихварства у Томи Аквшського, i тривала в економiчнiй науцi дискусiя про роль держави в економiчнiй дiяльностi сусшльства i межах такого втручання явно фiксукть наявнiсть феномену духовносп як в економiч-нiй свщомосп, так i як чинник його цшюносп.
У економiчнiй дiяльностi лкдини штереси i потреби вибудовукться в певну ieрархiк. Нагромадження знань, досвщу, культури дозволяе постiйно полiпшувати, вдосконалквати цк ieрархiк для того, щоб у найбiльш повнiй i ефективнш формi задовольняти iнтереси i потреби господарккчого суб'екта. Економiчна свiдомiсть — не просто вищий рiвень психiчного вiдбиття еко-номiчних процесiв i вiдносин суспiльно розвинено1 лкдини та 1хшх рефлексiй, а й певний вид духовносп — господарська духовшсть, точнше економiчна духовнiсть. При цьому духовшсть яка входить до структури економiчноl свi-домостi поряд зi знанням, повсякденними уявленнями та теоретичнок реф-
лекмек, так i е зовншньок, трансцендентнок стосовно економ!чнох свщо-мостi структурок, що задае певнi правила економ!чнох поведiнки в щтснос-тi суспiльства. Тут необхщно ще раз звернутися до проблеми нередукованос-тi як свiдомостi взагал!, так i економiчноI свiдомостi зокрема, особливо з огляду на 1хнк цiлiснiсть. Рiч у тiм, що дослщження духовностi взагалi, як вищо! трансценденци, що е присутньок апрюрно в буттi лкдини, II д!яльнос-тi, у тому числi економiчнiй, вiдразу ж створке спокусу вивести економiчну дiяльнiсть за рамки духовносп, або виклкчити духовнiсть iз цтсносп еко-номiчноI свiдомостi, або ж представити економiчну духовнiсть як феномен, прямо редукований з духовностi взагалi як вищо! цiнностi, моральностi, гу-манностi i т. д. Такий собi «категоричний iмператив» проектуеться на систему економiчноI дiяльностi, економiчних вщносин. У такому разi, справжнiй дух господарквання е прагненням лкдини не бшьше робити i споживати, а роби-ти це краще, гуманнше, моральнiше. 1нша поведiнка тлумачиться як вщсут-нiсть духовностi. Тому й надмiрне нагромадження багатства, за Арютотелем, заслуговуе не схвалення, а засудження. У рамках такого пiдходу, якють господарквання, економ!чнох дiяльностi визначатиметься саме духовнок скла-довок, точнше, моральним вектором економiчноI дiяльностi. Цжаво те, що духовнiсть у цьому разi пов'язуеться з вектором так званих «розумних» потреб, тобто потреб, сформульованих у дискурсi щтсносп суб'екта економ!ч-но! дiяльностi та сусшльства. Якщо ця духовна складова домiнуe над повсяк-денним, психчним у структурi свiдомостi лкдини як господарккчого суб'екта i орieнтованого на протиставлення суб'екта економiчноI дiяльностi, то у ньо-му виявлякться духовш феномени, що виступакть пiдставами цшюност суспiльства, так! як служения сусшльним цiлям, патрiотизм, софiйнiсть, со-боршсть, косм!зм (прагнення жити в гармони з космосом), еколопзм (праг-нення жити в гармони з навколишньок природок) тощо.
При дом!нуванш ж протилежного вектора в економ!чнш свщомосп ! дефщип духовност! лкдина як господарккчий суб'ект лише рацюнал!зуе свок господарську д!яльшсть, причому робить це, як правило, у систем! ми-нущих, кон'кнктурних координат, виступае як технократ, гедошст, прагматик, нарешт!, як цишк ! егоIст [2] . Дв! сторони економ!чнох свщомосп лкдини зумовлккть ! два типи економ!ки: гуманну економжу (сощальну економжу) та хрематистику (термш Ар!стотеля). «Чи юнуе межа багатства?» — ось пи-тання, яким задався Ар!стотель, ! вщпов!в на нього позитивно. Така вщповщь лог!чно випливала з арютотел!вського розумшня багатства як «сукупност засоб!в... необхщних для життя ! корисних для державно: та шмейнох громади». 1ншими словами, якщо умови нормального життя забезпечеш ! лкди захище-ш вщ голоду, холоду та негоди, виходить, що багатство (як сукупшсть саме засоб!в) е в статку. «Якщо кожне мистецтво, — писав Арютотель, — безмежне в досягненш сво!х цшей... то засоби, яю ведуть мистецтво до досягнення його 30
мети, обмежеш... сама мета слугуе у цьому разi... межею» [3, с. 393]. Малося на уваз^ що наявшсть багатства саме й дае вшьнт людинi можливiсть займати-ся гiдними 1й справами — такими, як служшня суспiльству або вдосконален-ня в «безмежних» за сво1ми цiлями науках i мистецтвах.
Цей погляд на багатство лежить в основi знаменитого протиставлення «економп» та «хрематистики». Широко вiдома, але спрощена його верс1я зво-диться до розмежування мистецтва ведення господарства («економп»), що, за виразом Арiстотеля, «заслуговуе на похвалу», i мистецтва нагромадження грошей, або наживи («хрематистики»), що, навпаки, «за справедливою викликае засудження». Але бiльш уважне прочитання античного мислителя, запропоно-ване американським економютом i антропологом К. Полаш, показало, що думка Арiстотеля е бiльш багатшою. Хрематистика (вщ грец. хремата — пред-мети необхщносп) — це вмiння забезпечувати себе предметами необхiдностi, мистецтво запасатися необхщним (зовсiм не тiльки грошима!). Хрематистика природно доповнюе економiю як мистецтво користуватися i розпоряджатися наявним майном [4]. «...Грошi не щншсть, якщо не вмiеш користуватися ними», — говориться в трактап Ксенофонта. I пояснюеться: «...якщо хто стане користуватися грошима так, що купить собi коханку i через не1 ушкодить тiло, ушкодить душу, ушкодить державу, хiба... будуть йому грошi корисш?» [5, с. 199]. У XX ст. ждаб-ний аргумент навряд чи вплине на економiста. Реакцiею буде скорiше мелан-холiйне нарiкания: як переваги — така й кориснiсть! Арiстотель не засуджував хрематистику в цьому широкому сени — без запамв шяке господарство не-можливе. Однак його щкавили цiлi, яким слугувало це мистецтво. Вщповщно, Арiстотель видiляв два види хрематистики: один забезпечуе запаси, необхщт для ведення господарства (економп), шший — скерований на накопичення по-над так потреби. Запаси звичайних продуктiв мають розумну межу, свою при-родну межу — вони псуються вщ часу, вимагають багато мiсця для зберiгания тощо. Одним словом, збшьшувати !х надмiру — собi у збиток.
1накше виглядае справа з нагромадженням грошей. Вщповщно до Арю-тотеля грошi виникли з потреб мшово1 торгiвлi — як так вони настшьки ж необхiднi, як i натуральт запаси, тому що сприяють добуванню засобiв жит-тя. Однак нагромадження грошей не мае пе1 природно1 межi, що притаманна натуральним запасам. У зв'язку з цим Арютотель i фiксував явище, за тих чамв нове i незвичайне: «Вш, хто займаеться грошовими обмiнами, прагнуть збiльшити кiлькiсть грошей нескiиченно». Тобто, замiсть того, аби бути засобом, багатство саме стае метою i починае конкурувати з iншими щлями, бiльш значущими в тодiшньому сустльств^ Зв1дси й неприйняття такого типу по-ведiнки. «В основi цього напряму, — писав Арiстотель, — лежить прагнення життя взагалi, але не благого життя». Так що рiч не в самiй хрематистищ, а в тому особливому тит поведiнки (сьогоднi ми називаемо його економiчним), що з нього виростае.
Продовжукчи свок думку, Ар!стотель зробив важливий висновок: «...! тому що ця спрага безмежна, то й прагнення до тих засоб!в, як! слугукть для угаму-вання ще1' спраги, також безмежне» [6, с. 393]. У цих словах означено головну умову, за якок виникае проблема обмеженост! (р!дкост!) ресурс!в — центральна проблема сучасноI мжроекономши, !менована нерщко екожмчнок проблемок як такок. Якщо нагромадження запас!в (у тому числ! грошових) в!д!грае службову роль, то це означае, що потреба в них обмежена ! може бути задово-лена повнютк. Тодо звичнш для економют1в передумов! обмеженосп ресурмв просто немае мюця! I навпаки, як тшьки переважакчим принципом поведшки лкдей стае прагнення зб!льшити свое багатство, обмежен!сть ресурс!в виявля-еться невщ'емнок рисок будь-якох господарськох д!яльноеп.
Таким чином, античне мистецтво «економи» (домогосподарства) ! сучасна економ!чна теор!я, що розв'язуе проблему розподшу обмежених ресурмв, не просто розр!знякться колом явищ, що вклкчакться в поняття «екожмчного ». Р!ч у т!м, що вони макть справу з р!зними життевими ситуащями. У ГрецiI в епоху Ксенофонта та Арютотеля прагнення примножити грошове багатство ще не стало нормок повед!нки; б!льш того, така повед!нка не вписувалася у заведений порядок життя. Засуджукчи нагромадження грошей, Арютотель прагнув попередити погрозу цьому порядку. Звщси критичний пафос у його ставленн! до тих конкретних вид!в д!яльност!, з якими новий тип повед!нки був пов'язаний тюнше за все: до комерцшнох торпвл! (на вщмшу вщ мшовох, чи бартерно!) ! особливо до лихварства. Погляди Арютотеля на щ питання ув!йшли в сустльну свщом!сть ! дали напрям економ!чнш думщ, щонаймен-ше, на два тисячор!ччя уперед. Уже одшех щех обставини досить, аби спещ-ально зупинитися на цих темах.
Перший тип економ!ки пов' язаний !з пр!оритетом духовних п!дстав, со-щально! ор!ентацп у свщомосп та поведшки господарккчого суб'екта, другий тип — з 1'хтм недооцшкванням або повним забуттям. Ця лопчна конструкц!я могла б припустити, що хрематистика (в хх другому тлумаченнх) — нижчий р!вень економ!чного розвитку пор!вняно з гуманнок (соц!ально ор!ентованок) економ!кок та економ!чним гуман!змом. Це було б так, якби не одне але... «Але» досить !стотне. Саме ор!ентац!я на цшносп хрематисти-ки в х! «другому» тлумаченш Арютотелем якхсно прискорке економ!чний ! сощальний розвиток, трансформуе економ!чну волк в економ!чний егохзм, але при цьому надае сустльству, його економ!чнш сфер! граничне приско-рення. Не можна не зробити ще одне зауваження. Перехщ вщ економп до хрематистики мае цшком об'ективну тдставу: становлення грошей як особливого економ!чного !нструменту, як особливого економ!чного !нституту.
Через два з половинок тисячор!ччя, анал!зукчи ситуащк з роллк мо-ральних принцишв в економ!чнш д!яльност!, а отже, ! проблему духовност в сучаснш економ!чнш свщомост! у США, Ричард Т. Де Джордж звертае увагу на так! аспекти проблеми. 32
По-перше, протягом досить тривалого перюду в американськш економiч-нiй наущ та американському суспiльствi присутнiй <^ф про аморальнiсть бiзнесу», що фжсуе популярний, досить поширений погляд на американський бiзнес, а отже, i на економiчну дiяльнiсть у цшому. Подiбно бiльшостi мiфiв, вiн виступае у декiлькох варiантах. «Мiф» е присутшм у свiдомостi i тдпри-емцiв, i найманих робiтникiв. Вш е досить стiйкою структурою в економiчнiй свiдомостi сучасно1 Америки. Оскшьки iснувания «мiфу» вимагае серйозноl уваги не тшьки дослiдникiв, а й сусшльства в цiлому, доводиться зробити висновок про те, що в економiчнiй свщомосп стiйко присутнi структури, яю мiстять елементи того, що прийнято називати «бездуховнiстю». Але саме тому що Р. Т. Де Джордж обгрунтовуе позицию, яка спростовуе цей мiф, вiн досить переконливо показуе, що вiн (мiф) вщбивае лише частку iстини i у той же час значну частку реальное' дiйсностi приховуе [7, с. 20]. З одного боку, бiзнес защкавлений головним чином у витяганш прибутку. Щоб одержати прибуток, вш робить товари або надае послуги, займаеться купiвлею i продажем. Однак вщповщно до названого мiфу пщприемства i люди у свiтi бiзнесу не демон-струють явно1 прихильносп до проблем моралi. Вони не е неетичними або аморальними; вони, скорше, аморальш тiею мiрою, в якш вважають, що моральнi мiркування у бiзнесi недоречнi. З шшого боку, бiльшiсть учасниюв бiзнесу не надходять аморально або зловмисно. I у своему приватному житп, i в дiловому вони вважають себе людьми моральними. Вони просто думають, що не справа бiзнесу тклуватися про мораль. 1накше кажучи, якщо тлумачи-ти моральнi норми абсолютно, в тому 1хньому прочитаннi, сформульовано стосовно життя суспiльства, людини в цшому, то виникае проблема незасто-совност таких норм в економiчнiй сферi. Якщо згадати про вщсутшсть у бiзнесу турботи про схороншсть довкшля, розташованi на належних тдпри-емствам територп селищах, коли мюцевий завод закриваеться, i взагалi про благо населения в цшому, то слщ погодитися з тим, що фiрми дгють вщповщ-но до вимог економiчного життя, тобто аморально не з бажання робити зло, а просто у мiру того, що вони прагнуть витягати прибуток i тому ^норують наслiдки свое1 дiяльностi. Власне, тут ми спостер^аемо позицiю, чiтко ви-ражену М. Фрщманом.
По-друге, позищя, що виводить економiчну дiяльнiсть за межi духовнос-тi, звiльияе економiчну свiдомiсть вщ духовностi (у будь-якому разi ту, що пов'язана з моральшстю, мораллю), почасти в1дбивае, а почасти ^норуе той факт, що американський бiзнес е органiчним елементом американського сусшльства i роздiляе його цшносп. Р. Т. Де Джордж пщкреслюе, що бiзнес — це частина сусшльства, а тому ди людей, що займаються бiзнесом, пiдкоряють-ся правилам мораль [8, с. 31]. Як аргументи до тако1 точки зору можуть бути застосованi положения про те, що i шдприемщ, i найманi робiтники, тобто ва учасники економiчноl дiяльностi, е членами сусшльства i п1дкоряються мо-
ральним та правовим нормам цього сустльства. Виникае подвшна детермь новашсть економiчноl дiяльностi: економiчнi системи е частиною сощальних систем у цшому i взаемодiють iз полiтичними та сощальними системами в суспiльствi. Крiм того, кожиа людина, включена в економiчну дiяльнiсть, е членом сустльства i включена в систему моральних та правових вщносин у сустльства Невипадково соцiально-iсторичний контекст задае як функцп економiчноl дiяльностi, функцп економiчноl системи, так i спрямованiсть, вектор И розвитку, а отже, i змiст економiчноl духовностi в економiчнiй св1-домостi, економiчних системах на кожному етат 1хнього розвитку. Визна-чення бiзнесу як такого i кола притаманних йому функцiй — це сусшльне питания, вiдповiдь на яке треба шукати у сощальному контекстi. До ведомого ступеия й надаваний бiзнесу мандат також встановлюе меж властиво1 йому дiяльностi i тих методiв дiяльностi, як сощально неприпустимi. По сутi те, що створюе коло обов'язюв бiзнесу, вже само по собi становить моральний вибiр, вибiр, зроблений суспiльством i реалiзований 1'м на практицi. Оскшьки бiзнес е частиною суспiльства, вш цiлком правомiрно бере участь у сустль-ному визначеннi кола обов'язюв самого бiзнесу, хоча у деяких кра1нах i еко-номiчних системах саме представники великого бiзнесу прагнуть нав'язати суспiльству сво! уявлення про щ рамки i функцп. Але в цшому, як показуе вся iсторiя розвитку, економiчна дiяльнiсть — це справа суспшьна. Меж И д1-яльностi встановлюються суспiльством. Вони часто е моральними, але також часто визначаються й законом.
По-трете, економiчна духовнiсть, або духовтсть, притаманна економiчнiй свiдомостi, не е щось абсолютне. Це процес, що розвиваеться, може бути зрозумший i проаналiзований тiльки у сво1й 1сторп. Р. Т. Де Джордж звертае увагу на те, що американську економiчну систему часто називають системою вшьного пiдприемництва. Американський бiзнес пщтверджуе, що на вiдмiну в1д соцiалiзму в ньому в1дсутня державна власшсть i що вiн вiльний вщ державного контролю, що воля — це дшсно цiннiсть, що створить важливу основу економiчноl дiяльностi у Сполучених Штатах [9, с. 24]. Економiчна воля — це один з основних принцишв американського сустльства. I цей принцип заданий певною традищею, зафжсованою М. Вебером як дух капiталiзму, що становив один з найважливших елемеипв економiчноl духовностi американського сустльства. Iсторiя розвитку бiзнесу в Америщ досить цiкава. На зор1 юторп США бiльшiсть американських пiдприемств були дрiбними. Вплив протестантсько1 етики пращ був великим; вона створювала i мотиващю, 1 виправдания для д1яльност1 бiзнесмена. В1дпов1дно до етичних принцишв протестантства доброго ! працьовитого Бог обдаруе багатством, а ледачий ! недотепний житиме в нестатку. Стшкий iндивiдуалiзм виступав i як оргатч-ний елемент етики працi, ! як вiчна моральна ц1нн1сть, найважливший елемент економiчноl духовност1 [10, с. 35]. Отже, усе починалося як система в!льного 34
п!дприемництва. Але тому, що економ!чну д!яльн!сть, економ!чну систему сустлъства вклкчено в сощально-полггичну систему, вона д!е в едносп з нек. I в сощально-поттичнш систем! формукться принципи, як! не тшьки закрш-лккть основний !мператив духовносп в економ!чнш свщомосп т!е1' епохи, а й забезпечукть 11' збереження на досить тривалому вщр!зку юторп. У цьому контекст! волк в економ!чн!й систем! обмежено традиц!йними ц!нностями, що визнакться як !деали. Р. Т. Де Джордж вид!ляе так! традиц!йн! ц!нност! американського сустльства, а отже ! його духовшсть: принципи справедливой! та р!вних можливостей, прагматизм та ефектившсть. [11, с. 26, 27]. Поняття справедливости — це типово американська цшшсть; дшов! операци, правочини макть бути справедливими. Кожна з! стор!н вступае у правочин з меток домогтися власно! вигоди, ! кожна цього домагаеться за умови, що правочин е справедливим. При цьому можливост! обох стор!н повинн! бути р!вними. Дв! шш! цшност! американсько! економ!чно1 системи, а отже, ! еко-ном!чно1 свщомосп, притаманш цш систем!, — це прагматизм та ефектив-н!сть. Прагматичний принцип американц!в п!дкреслке переважання практичного над теоретичним; вони не в!рять в абстракци ! постшно прагнуть вияви-ти результати. Прагматизм добре погоджуеться !з принципом ефективност! !з ц!нн!стк, що ототожнкеться з економ!чнок системок, заснованок на вол! економ!чно1 д!яльност! та вшьнш конкуренцп. Чесна конкуренщя винагоро-джуе найефектившших, а саме тих, хто здатний робити, причому за бшьш низькими цшами, товари, якють яких дор!внке або вище якосп товар!в кон -курента. Принцип прагматизму в економ!чн!й св!домост! в американськ!й економ!чнш систем! не тшьки е ютотним у розумшш II духовност!, а й клк-човим методологчним принципом у теоретичнш рефлекс!' ще! економ!чно1 системи.
Анал!з кожного !з цих принцитв, кожного з елеменпв економ!чно! духо-вност! показуе 1'хнк вщносшсть. Якщо для прикладу взяти принцип вол!, точнше, стосовно економ!чно1 д!яльност! — вол! конкуренцп, то виявляеться таке. Можливють поводитись вшьно тдвищуе сощальну ! географ!чну мо-б!льн!сть !ндив!дуум!в, так само як ! моб!льн!сть грошей та ресурс!в. Право менеджера наймати ! звшьняти робггниюв сполучаеться з вшьним правом роб!тник!в обирати свш рщ занять, а в певних межах — ! наймача.
Однак воля несе !з собок й ризик невдач!, причому вона, ця воля, часто б!льш сприяе шдприемству, шж шдивщуальному пращвников! чи лкдиш, яка шукае роботу. Лкди, що вступакть до ринку, здшснккть операщк, пере-сл!дукчи власну вигоду. Сама система об!цяе можлив!сть виробництва това-р!в у великому достатку, задоволення потреб ! бажань лкдей та забезпечення 1'м б!льш високого р!вня життя, шж той, який колись уявлявся реальним.
Висновки. Як ми бачимо, система цшностей американського б!знесу являе собок сум!ш позитивного ! негативного. Чи варто робити ставку б!льше на
волю, н1ж на безпеку, або бшьше на конкуренцию, шж на piBHicTb? Як поста-вити межу негативним аспектам одних щнностей i запобiгти небажаним на-слщкам, коли додержусться iнших? Чи перетерплюе змши система цiнностей? Чи не е застаршими деякi цiнностi, наприклад, ri, що Грунтуються на достатку? Багато хто ставить щ питання в умовах, коли наше сустльство бореться з реальними проблемами обмеженост ресурмв, коли розширюються вимоги як економiчноï, так i полiтичноï рiвностi, коли зростае пресинг iноземноï конкуренци, коли вщбуваються старiння багатьох наших галузей виробництва, забруднення атмосфери, води, Грунту. Як! цiнностi е морально виправданими? I наскшьки морально виправдана сама по со6! система вшьного пщприемни-цтва? А якщо так, то за яких умов? [12, с. 29].
Як бачимо, питання, як! ставить американська економiчна наука, аналiзу-ючи фундаментальнi принципи економiчноï' духовност американського суспiльства, е досить ютотними i фжсують необхiднiсть розглядати навiть традицiйнi iдеали в дискурс! сощально^сторичного процесу.
Л1ТЕРАТУРА
1. Вебер, М. Протестантская этика и дух капитализма [Текст] : пер. с нем. // М. Вебер Избранные произведения. — М., 1994. — 650 с.
2. Фридман, М. Капитализм и свобода [Текст] / М. Фридман. — М., Новое изд-во, 2006. — 240 с.
3. Аристотель. Метафизика: о душе : сочинения в 4 т. [Текст] / Аристотель. — М. : Мысль, 1975. — Т. 1. — 550 с.
4. Polanyi, К. Aristotle Discovers the Economy [Text] / К. Polanyi // Trade and Market in the Early Empires : Economies in History and Theory. — Glencoe : Free Press, 1957. — P. 64-94.
5. Аристотель. Метафизика: о душе : сочинения в 4 т. [Текст] / Аристотель. — М. : Мысль, 1975. — Т. 1. — 550 с.
6. Там само.
7. Джордж, Р. Де. Деловая этика. Экономическая школа : в 2 т. [Текст] / Р. Де. Джордж. — СПб., 2001. — Т. 1. — С. 20.
8. Там само.
9. Там само.
10. Там само.
11. Там само.
12. Там само.
ДУХОВНОСТЬ КАК ЭЛЕМЕНТ ЦЕЛОСТНОСТИ ЭКОНОМИЧЕСКОГО СОЗНАНИЯ
Левчук В. Г., Алексеенко А. П.
Рассмотрен феномен духовности как элемент целостности экономического сознания. Выделены такие качества духовности как «объединяющее начало общества»
и «социальный капиталл». В дискурсе истории экономической мысли показано проявление духовности в экономическом сознании; на этапе возникновения экономической науки (Аристотель) и в современныхусловиях (моральность современной экономической деятельности и духовность «человека экономического»). В связи с этим обращено внимание на то, что духовность является рефлексией трансформации целостности существующих экономических систем.
Ключевые слова: духовность, целостность, экономическое сознание, экономическая деятельность, материальный интерес, моральный критерий, хозяйствование, гуманная экономика, хрематистика, экономическая теория.
SPIRITUALITY AS AN ELEMENT OF THE INTEGRITY OF ECONOMIC CONSCIOUSNESS
Levchuk V. G., Alexeenko A. P.
The article discusses the phenomenon of spirituality as an element of the integrity of economic consciousness. Highlighted the qualities of spirituality as "unifying beginning of society" and "social capital". Shown in the discourse of the history of economic thought manifestation of spirituality in economic consciousness, and on the stage of economic science (Aristotle) and the present conditions (the morality of modern economic activity and spirituality of "economic man"). In this connection, attention is drawn to the fact that spirituality is a reflection on the integrity of the transformation of existing economic systems.
Key words: spirituality, integrity, economical consciousness, economical activity, material interest, moral level, economy, the humane economic, chremastic, the economical theory.
УДК 130.3
В. А. Кротюк, кандидат фшософських наук УКРАШСЬКИЙ НАЦ1ОНАЛ1ЗМ ЯК Р1ЗНОВИД ФАШИЗМУ
ЗдШснено спробу теоретично осмислити поняття «укратський ттегральний нацiоналiзм», «нацизм» та «фашизм», з 'ясувати вiдмiннi та сптьт риси мiж ними. Проаналiзовано iснуючi науковi тдходи: вiд ототожнення до протиставлення цих складних соцiокультурних явищ.
Ключовi слова: нацiоналiзм, нацизм, фашизм, iнтегральний нацiоналiзм.
Актуальтсть проблеми. 1деолопя украХ'нського нацюнал!зму як система щей, погляд!в у сфер! полтики, права, фшософп, морат, естетики та релтХ стала зароджуватися в УкраХ'ш у другш половин! XIX ст. II поява була зумовле-
© Кротюк В. А., 2010
37
