CC BY
133
_ЗАГАЛЬНА ПЕДАГОГ1КА_
загальнi, так i конкретнi групи якостей та особиспсних характеристик. Вони можуть бути систематизоваш за кiлькома ознаками: видами щншсного освоения навколишньо! дiйсностi (моральш, iнтелектуальнi, фiзичнi, естетичнi, трудовi, професшш та iн.); соцiально-рольовими видами дiяльностi людини (особистiснi або загальнокультурнi, громадянсьш, професшно-трудовi та iн.); видами ввдносин (ставлення до себе, до шших людей, до справи). Остання типологiя вiдображае психологiчний механiзм виховання, визначае, що пiдлягае змiнi, дозволяе розглядати сформованi вiдносини на рiзних ршнях. Наприклад, ставлення до шших людей при визначенш самооцiнцi е основою для виховання як моральности так i громадянськостi й вщповвдальносп. При цьому ставлення до справи (професп) повинно стати головним стрижнем виховання майбутнього фахiвця;
• розгляд засобiв i умов виховання у вищш школi показуе складнiсть оргашзацп та управлiння системою виховання. На кожному з рiвнiв управлiння до певного суб'екта виховання виявляеться власний аспект i бачення проблем та протирiч виховно! дiяльностi. Об'еднання !х единою методологiчною основою, погодження, оргашзащя наступностi, взаемодоповнення повинно бути предметом уваги й оргашзацшно! дiяльностi керiвництва вузу. Найбiльш загальною тенденцiею розвитку засобiв виховно! дiяльностi варто вважати перехвд вiд оргашзацп виховних заходiв до оргашзацп виховного простору вузу, його системного впливу на особиспсть майбутнього фахiвця;
• органiзацiя виховно! роботи у вузi вимагае враховувати обмежешсть можливостей цiлеспрямованого виховання, вплив на особистiсть молодо! людини безлiчi об'ективних i суб'ективних факторiв. До першихишв можливо вiднести вплив загально! сощально-економiчно! обстановки в кра!ш, ршень розвитку суспiльно! свiдомостi, щншсних орiентирiв, що розповсюджуються засобами масово! iнформацi!, та iн. До суб'ективних чинникш вiдносяться сформованi до моменту вступу до ВНЗ мотиви вибору професп i вузу, iндивiдуально-типологiчнi особливосп студентiв, рiвень !х iнтелектуального розвитку тощо. Складовi цих чинник1в е змшними, однак для цього потрiбен значний час, який нерiдко перевищуе термiн навчання у вузi.
Л1ТЕРАТУРА
1. Ануфрiев М. I. Вищий заклад освiти МВС Укра!ни: наук.-практ. поЫбник / М. I. Ануфрiев, О. М. Бандурка, О. Н. Ярмиш. - Х.: Ун-т внутр. справ, 1999. - 369 с.
2. Белова Л. О. Виховна система ВНЗ: питання теорп та практики / Л. О. Белова. - Х.: НУА, 2004. -264 с.
3. Мануйлов Ю. С. Средовый подход в воспитании / Ю. С. Мануйлов. - Педагогика. - 2000. - № 7. - С. 36-41.
4. Ортинський В. Л. Педагопка вищо! школг навч. поЫбник / В. Л. Ортинський - К.: ЦУЛ, 2009. -470 с.
5. Сафронова Е. М. Воспитательная деятельность в контексте личностного подхода в образовании / Е. М. Сафронова // Педагогика.- 2003. - № 3. - С. 38-44.
6. Селиванова Н. Л. Современные представления о воспитательном пространстве / Н. Л. Селиванова // Педагогика. - 2000. - № 6. - С. 35-39.
7. Степанов Е. Н. Методология моделирования воспитательной системы образовательного учреждения / Е. Н. Степанов // Педагогика. - 2001. - № 4. - С. 14-19.
8. Харламов И. Ф. Формирование личностных качеств в процессе воспитания / И. Ф. Харламов // Педагогика. - 2003, № 3. - С. 52-59.
УДК 372.4
О. Т. ПИСАРЧУК
ОСВ1ТНЬО-РОЗВИВАЛЬНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ПОЧАТКОВО1 ШКОЛИ ЯК ФАКТОР СТАНОВЛЕННЯ ДУХОВНОСТ1 МОЛОДШИХ ШКОЛЯР1В
Дослiдженi чинники, умови та особливостi оргатзацИ освтньо-розвивального середовища початково1 школи як фактора становлення духовностi молодших школярiв. Конкретизоват поняття та визначеш основш компоненти освтньо-розвивального середовища початковог школи у контекстi становлення духовностiучтв, а такожумови забезпечення йогорезультативностi.
Ключовi слова: духовтсть, середовище, освтньо-розвивальне середовище, початкова школа, молодшi школярi.
О. Т. ПИСАРЧУК
ОБРАЗОВАТЕЛЬНО-РАЗВИВАЮЩАЯ СРЕДА НАЧАЛЬНОЙ ШКОЛЫ КАК ФАКТОР СТАНОВЛЕНИЯ ДУХОВНОСТИ МЛАДШИХ УЧЕНИКОВ
Исследованы факторы, условия и особенности организации образовательно-развивающей среды начальной школы как фактора становления духовности младших школьников, конкретизированы понятие и выделены основные компоненты образовательно-развивающей среды начальной школы в контексте становления духовности учеников, а также условии обеспечения его результативности.
Ключевые слова: духовность, среда, образовательно-развивающая среда, начальная школа, младшие школьники.
O. T. PYSARCHUK
EDUCATIONAL AND DEVELOPMENTAL ENVIRONMENT OF THE PRIMARY SCHOOL AS THE FACTOR OF SPIRITUAL FORMATION OF JUNIOR PUPILS
This article explores the factors, conditions and peculiar features of organizing of educational and developmental environment of primary school as the factor of formation of spirituality of junior pupils; the concepts are concterized and main components of educational and developmental envorinment of the primary school are defined in the context of spiritual formation of pupils and also the conditions of its effectiveness are outlined.
Keywords: spirituality, environment, educational and developmental environment, primary school, junior
pupils.
Духовшсть e основою, на якш мае будуватися сучасне сустльство. Разом з тим сучасний стан духовного розвитку молодого поколшня не може не викликати занепокоення. «Сучасна система освии орieнтована передуем на набуття школярами загальноосв^шх знань, умшь i навичок; формування ж духовно1 культури, набуття тдростаючим поколшням загальнолюдських духовних щнностей ввдходить на другий план», - стверджуе М. Боришевський [4, с. 3].
До проблеми духовносп з чаив Сократа i Платона зверталися в сво1'х до^дженнях багато фiлософiв (В. Бачинш, М. Бердяев, В. Двденко, В. Рябов, I. Олуянова, Й. Сковорода, В. Соловйов, I. Степаненко, О. Угледов, В. Федотова, П. Флоренський та ш.) i психолопв (В. Асеев, I. Бех, Л. Виготський, В. Вшюнас, В. Крутецький, О. Петровський, П. Якобсон та ш.). Педагопчш аспекти духовно-морального виховання школярш висвiтленi в дослiдженнях Ю. Азарова, Д. Водзшського, А. Кияновського, С. Тищенко. Особливiстю дослiджень, присвячених педагопчному формуванню рiзних аспектiв духовностi, е те, що вони орieнтованi переважно на учшв середнього i старшого шильного вшу, а роль i можливосп виховання молодших пiдлiткiв у контекст формування основ 1хньо1 духовносп залишаються нерозкритими.
Перспективною для розвитку духовносп молодших школярiв у школах нашо1 краши е концепцiя освiтньо-розвивального середовища, яке формуеться шляхом створення сприятливих умов для суб'екпв педагогiчного процесу, забезпечуе eднiсть дiй учителiв, дией та батьк1в на основi духовно1 спiльностi, взаeморозумiння, взаeмодiï та ствроб^ництва. Атмосфера сприятливого середовища початковоï школи мае грунтуватися на довiрi i любов^ спiвпереживаннi, позитивнiй тональностi, що визначають перспективну лiнiю успiху як освiтньоï установи, так i вих суб'eктiв педагогiчного процесу.
Створюючи для особистосп молодшого школяра сприятливе середовище як тдгрунтя формування духовностi, сустльство збагачуеться i змiцнюeться, вiдкриваe широку перспективу для ïï рiзнобiчного розвитку. Змша соцiальноï ситуацiï, суспiльноï сввдомосп, цiннiсних орieнтацiй зумовлюе пошук нових пiдходiв, пов'язаних не тiльки з удосконаленням змiсту,
_ЗАГАЛЬНА ПЕДАГОГ1КА_
методiв i технологiй розвитку духовностi, а й 3i створенням ocBiTHbo-розвивального середовища початково! школи.
До^дження освiтньо-розвивального середовища визначаеться вiтчизняними i зарубiжними вченими як одна з найважливших педагогiчних проблем. З ïï вирiшенням пов'язуеться можливiсть його педагопзаци, змiни з метою посилення виховного впливу на особислсть, оск1льки навчання розглядаеться як перший крок до перетворення середовища сучасноï' школи.
Незважаючи на те, що проблема створення творчого осв^ньо-виховного середовища в закладах освии е вiдносно новою для украïнськоï педагогiчноï' науки, ïï розробка ведеться не на порожньому шсщ. На теперiшнiй час у монографiях, дисертацiях та iнших наукових працях висвiтлено теоретичнi концепцiï, класифiкацiï, дефшщп «середовище» (К. Ясперс, В. Ясвш, С. Сергеев та iн.). Набув поширення термiн «освине середовище» (£. Бондаревська, А. Лукина, В. Веснш, I. Левицька, Л. Кепачевська, I. Улановська), класифшовано види освiтнiх середовищ. Категорiю «освиньо-виховне середовище» вивчали Л. Буева, Ю. Мануйлов, Л. Новикова, Н. Селиванова, В. Петрiвський, I. Якиманська, В. Ясвiн та iншi науковцi. Такi поняття, як «споиб життя закладу освии», «дух школи», «корпоративний дух школи», «оргашзацшний ктмат школи» дослiджував О. Гуменюк, «освинш простiр», «виховна система» -В. Докучаева, Л. Новикова, С. Савченко, В. Селиванова та ш., «творче освине середовище» -В. Ясвш. I. Фурман, Б. Ельконш, А. Валицька називають розвивальне освiтне середовище шшльним середовищем, яке вiдтворюе в змюп освiтнiх програм модель культури в процесах ïï iсторичного розвитку.
Анатз педагогiчноï' та психологiчноï лиератури, педагогiчноï' практики свiдчить про штерес до проблеми становлення духовностi, пов'язаш з гуманiзацiею середовища (I. Песталоцщ, Я. Корчак, В. Сухомлинський та ш.), iнтеграцiею впливу соцiального середовища на розвиток особистосп (Л. Буева, С. Моложавий, С. Шацький), оргашзащею цiлiсного виховного процесу в розвивальному середовищi (Р. Фахрутдiнова), створенням комфортного середовища навчального закладу (О. Воробйова, Т. Лошакова).
Вплив освинього середовища на актуалiзацiю духовно-творчого потенцiалу особистосп дослiджували Ш. Амонашвiлi, А. Анохш, Ю. Бродський; А. Трошева, Н. Романченко вплив культурного середовища; А. Воронш, С. Дерябо, В. Левш - освiтнього; В. Афанасьев, Г. Тараскша - навколишнього середовища; Н. Йорданський, Г. Ковальов, Я. Новшова -дитячого середовища.
Вивчення науковоï лiтератури засвiдчуе, що середовище е одним iз чинник1в формування духовностi особистостi. У теори розглядаються, а на практищ реалiзуються окремi, часто розрiзненi компоненти розвитку духовносп людини та управлшня ним. Обгрунтування ж сутностi освиньо-розвивального середовища початковоï школи як чинника розвитку духовност молодших школярiв, його моделювання й органiзацiï' не було предметом спещального вивчення. У наявних до^дженнях вiдсутнiй взаемозв'язок мiж роллю середовища, розробкою адекватноï' моделi формування освиньо-розвивального середовища школи першого ступеня та становленням духовностi учнiв.
Метою статт е обгрунтування вимог до створення освiтньо-розвивального середовища початковоï школи як чинника становлення духовносп молодших школярiв.
Духовнiсть особистостi на вах етапах розвитку людського суспiльства перебувае в епщешр уваги вчених та ïхнiх наукових домагань. Так, у поглядах античних фiлософiв (Аристотель, Герактт, Платон, Сократ) набула поширення думка, що найбшьш доступною для людини сферою е ïï внутршнш свщ ïï власна поведiнка, тому основне тзнання мае спрямовуватися на самого себе, на дiяльнiсть душi.
Середньовiчна патристична фiлософiя Августина Блаженного i Фоми Аквшського вивчала духовнiсть на перетиш двох меж - людськоï i божественноï, тодi як у епоху В^одження мислителi (Леонардо да Вшч^ Т. Мор, А. Данте, Р. Декарт, М. Монтень, Т. Кампанелла) розглядали духовшсть як синтез св^ об'ективного i свiту, що створюеться людиною. Нiмецькi фiлософи I. Кант i Г. Гегель значно розширили уявлення про духовнiсть, дослвдили вплив реальност на свiдомiсть людини i формування ïï внутршнього (духовного) свггу [5, с. 22].
В украшськш фшософи, педагопщ й психологи певною м1рою ввдображеш суперечносп як природи, так [ структури та функцюнування мехашзм1в духовносп в розвитку особистосп [ суспшьства. Пращ О. Гшярова, I. Опенка, С. Русово1, Г. Сковороди, В. Сухомлинського, К. Ушинського з проблем виховання духовносп у д1тей е основою сучасно! педагопчно1 науки виховання духовност особистосл разом з досягненнями педагопчно! I психолопчно1 науки нашого часу.
У в1тчизнянш фшософськш традици (Г. Сковорода, П. Юркевич) проблема духовност розглядаетьсяеться в межах «фшософи серця», в контекст проблемного поля нащонально! самосввдомосп, виявлення суттевих особливостей ментальносп укра!нського народу, осмислення трапчно! дол1 й перспектив укра!нсько1 державносп [9, с. 12]. Сповщуючи принцип активносп особистосп, с1м'1", суспшьства в осягненш свггу та певну залежшсть людини в1д сил, нетдвладних 1й, вони розглядали духовшсть як найвищу мету [ щншсть у розвитку шдиввда. При цьому в розвитку духовносп особистосп мають враховуватись вроджеш нахили [ задатки, що е 11 духовним потенщалом, який збагачуеться залежно ввд сощального середовища I умов виховання. Духовшсть особистосп - явище динам1чне I формуеться та зм1нюеться протягом життя людини.
Для сучасних наукових досл1джень (В. Бачинш, Г. Горак, Н. Караульна, С. Кримський, М. Лук, В. Малахов, В. Пазенок, I. Олуянова, I. Степаненко, С. Тищенко, А. Угледов, В. Федотова, В. Шинкарук, Ж. Юзвак та ш.) характерною е багатоаспектшсть тлумачення поняття «духовшсть», що полягае у визначенш його особливостей, досл1дженш взаемозв'язюв з буттям людини, обгрунтуванш тдстав для виникнення й формування духовносп, досл1дженш як психолопчного феномена, визначення його гумашстично1 сутносп.
Анал1з представлених шдход1в до визначення духовност (М. Боришевський, О. Киричук, П. Симонов, Г. Шевченко) дае змогу розглядати останню як «процес особистий, зумовлений нейродинам1чною оргашзащею людини, спрямований на добро, моральшсть, альтру!зм» [3, с. 51]. Духовшсть - це «внутршне життя суб'екта, його почуття, думки, погляди, стосунки, що спрямоваш на усввдомлення та засвоення 1стини, Добра I Краси» [7, с. 52].
М. Боришевський характеризуе духовшсть як ознаку довершеносп особистост! Вчений вважае, що «духовшсть - багатовим1рна система, складовими яко! е утворення у структур1 сввдомосп та самосввдомосп особистосп, у яких ввддзеркалюються 11 найактуальшш1 морально домшантш потреби, штереси, погляди, ставлення до навколишньо1 дшсносл, до шших людей, до себе самих» [4, с. 3].
Щнним е тлумачення духовносп яке подають В. Киричук та О. Киричук, вони визначають 11 як категорш, без яко1 людське життя юнувати не може. Враховуючи те, що найвищими духовними цшностями е життя й людина, духовшсть необхвдно розглядати як щншсть [ як неввд'емну характеристику людини. Ми погоджуемося з думкою О. Колюника, що «духовшсть - внутршня енергетична сила особистосп, стрижень життя, 1ерарх1я загальнолюдських, нащональних щнностей, творчють за законами краси [ краса вчинку. Духовшсть грунтуеться на триедносл 1стини, Добра та Краси» [8, с. 12].
К. Журба духовшсть пов'язуе з нащональним вихованням школяр1в. Вш стверджуе, що формування духовного розвитку особистосп - це розвиток 11 свшомосп, свггогляду, прилучення до економ1чного, полиичного й культурного життя народу; це уклад життя с1м'1", роду, народу, наци. Ми погоджуемося з ученим, що «головне - прищепити дитиш доброту [ чесшсть, здатшсть здшснювати благородш вчинки, вмшня мислити й ввдстоювати сво1 переконання. А в1ра чи нев1рство - цей виб1р мае бути самоусввдомленим» [6, с. 4].
Отже, на шдстав1 викладених вище узагальнень духовшсть можна охарактеризувати як специф1чну форму самореал1заци особистосп, що пов'язана з 11 свтоглядом, св1дом1стю, сшвчуттям; як детермшанту активносп школяра, котра в1др1зняеться цшсшстю рецептивного та продуктивного структурних компоненпв [ виявляеться в практичнш духовнш д1яльност1.
Сучасш науковщ, обгрунтовуючи особливосп формування розвивального осв1тнього середовища початково1 школи, тдходять до обгрунтування його впливу на розвиток духовност дитини. Зокрема О. Сухомлинська, I. Зязюн, О. Савченко, вважають, що за сучасних умов шдвалинами осв1тньо1 системи, [ методологи педагопки е гумашстичш щнносп. Аналопчну думку висловлюе В. Петровський, стверджуючи, що оргашзащя навчально-виховного процесу
_ЗAГAЛЬHA ПЕДАГОГЖА_
иа гадфунп певииx цiииостей - це головиий иа^ямок y фоpмyваииi особистостi дитиии та ïï дyxовного свiтy [11, с. S8]. H. Cиpоветиик, pозкpиваючи аксiологiчиy сyтиiсть особистiсиоï' моделi иавчаиня, вiдзиачаe, що гyмаиiстичиi цiииостi e пpовiдиими засадами для такого типу иавчаиня [12]. Hа думку В. Слободчикова, pозвивальие иавчаиня стаиовить осиову кyльтypио-сyспiльиого коитексту, вписye осв^те сеpедовище в меxаиiзми дyxовиого pозвиткy дитиии, визиачаючи ïï цiльове i фyнкцiональне пpизиачеиня [13, с. 47].
Шйчастше викоpистовyють так1 паpиi xаpактеpистики для оцiики й аиалiзy дyxовного потеицiалy освiтиьо-pозвивальиого сеpедовища сyчасиоï початковоï школи: демокpатичиiсть -автоpитаpиiсть ввдносин [2], активиiсть - пасивиiсть учшв, твоpчий - pепpодyктивиий xаpактеp пеpедання зиаиь [1], вузьк1сть - багатство кyльтypного змiстy тощо. [14, с. 47]. Вся багатомаштшсть пpедметiв людсь^' дiяльиостi, сyспiльииx вiдиосии може бути дyxовними явищами - об'eктами цшшсного ставлення, тобто оцiиюватися молодшими школками категоpiями добpа та зла, ютини та xибиостi, кpаси та потвоpностi, пpиeмиого та иепpиeмиого, спpаведливого та неспpаведливого та iи. Розyмiиня сутносп дyxовиостi даe змогу виокpемити в ïï стpyктypi такi компоиеити: pецептивний (можливiсть спpиймаиня дyxовииx цiииостей, емоцшне ставлення до ииx, задоволеиня ввд побачеиого, почутого) та пpодyктивиий (виявлжться у твоpчостi, дyxовиiй дiяльиостi, ствоpеннi дyxовииx цiииостей) [9, с. 19].
Таким чином, тд дyxовиим потенщалом освiтиьо-pозвивальиого сеpедовища початковоï школи ми pозyмieмо педагогiчиий феномен зyстpiчi та взаeмодiï молодшого школяpа з оточуючими його дyxовиими цiииостями, в pезyльтатi чого вiдбyваeться ïx осмислеиня, тзнання та пpийияття. У змiст цього педагопчного феномену вкладаeмо смисл спещально оpгаиiзоваиого педагогiчиого сеpедовища як стpyктypованоï системи педагогiчииx фактоpiв та умов ïx освоeння особистiстю у ^оцес ïï становления. Таке pозyмiиия дyxовного потеицiалy освiтиього сеpедовища змiщye акценти у визиачеииi цiлей школьного навчання та засобш виpiшеиня пpоблем, як вииикають у зв'язку зi змшами паpадигми освiти.
Aктyальиiсть ствоpеиня спещального осв^ньо^озвивального сеpедовища початковоï школи, iз зиачиим дyxовиим потеицiалом, визиачаeться специфшою молодшого школьного вiкy. Так, саме в цьому вiковомy пеpiодi вiдбyваeться оволодiиия учнями моpальио-дyxовиими цiииостями, а також ïx пpийняття як кеpiвництва до дiï. Щодо цього освиньо^озвивальне сеpедовище e сyкyпиiстю соцiальио-псиxологiчиоï, педагопчио].', iифоpмацiйиоï, теxиiчиоï та iишиx тдсистем, як1 фоpмyють дyxовиiсть школяpiв. Ыожиа визиачити освiтиe сеpедовище початковоï школи як сукупшсть дyxовио-матеpiальииx умов ïï функцюнування, що забезпечують pозвиток i pеалiзацiю дyxовиого потеицiалy дитиии. Освиге сеpедовище e фyикцiоиальиим i пpостоpовим об'eдиаиням матеpiальииx умов та суб^кпв освiти (вчителiв та yчиiв), мiж якими встаиовлюються тiсиi piзиоплаиовi взаeмозв'язки, i може pозглядатись як модель соцiокyльтypного пpостоpy, в якому вiдбyваeться становления дyxовиостi особистостi.
Фоpмyваиия pозвивального освiтиього сеpедовища школи пеpшого ступеня озиачаe оpieитацiю змiстy, фоpм, методiв, засобiв, xаpактеpy взаeмодiï учасиик1в навчально-виxовного пpоцесy иа особистiсть учня, що с^иж pозвиткy його дyxовиого потенщалу, фоpмyваиию здатиост особистостi до самостшио].', активиоï' дiяльиостi. Оpгаиiзацiя освiтиьо-pозвивальиого сеpедовища для становления дyxовиостi його учаснишв загалом мiстить: ствоpеиня атмосфеpи добpозичливостi; оpieитацiю иа вищi дyxовиi щнносп; иадаиня можливостi учням вiльиого вибоpy еталоиiв та моделей поведiики [10, с. 6].
^облема фоpмyваиия освiтньо-pозвивального сеpедовища в сyчасиiй початковiй школi пеpекоиye, що иеобxiдио системно застосовувати шновацшш педагогiчиi пiдxоди до оpганiзацiï освiтиього пpоцесy. Особислсиий пiдxiд визнаe иосieм освiтиього пpоцесy не учня як шдиввда, а його особиспсть та ïï дyxовио-моpальиi якост! Утвеpдження особистостi молодшого школяpа иайвищою щншстю буття, иавколо якоï' гpyпyeться pешта освiтиix пpiоpитетiв, xаpактеpизye особистiсио-дyxовиий пiдxiд в иавчальио-виxовиомy пpоцесi. Kyльтивyваиия гумашстичнж цiииостей, оpieитиpiв, як1 втiлюють нацюнальш й загальиолюдськi цiииостi дyxовиого життя сyспiльства та стаиовлять одну з його сутшси^ основ, деклаpye цшшсний пiдxiд до педагогiчииx теxиологiй.
Cтвоpення комплексу освiтиix умов у початковш школi мiстить: yсвiдомлеиня цiлей дiяльностi; культивуваиня дyxовио-моpальииx цiииостей, якi сукупно спpиятимyть засвоeиию
учнем особистiсно й сощально значущих cnoco6iB дiяльностi. Все це комплексно характеризуе середовищний пiдхiд в арсеналi сучасно1 педагогiки [14, с. 48].
Формування освинього середовища сучасно1 початково1 школи здiйснюeться за три етапи: етап становления, етап функцюнування й етап удосконалювання [15]. Перший характеризуемся розробкою вiдповiдноï концепцiï i програми розвитку духовностi молодших школярiв, другий - створенням необхiдних умов для плвдного функцiонування позначеного середовища, залученням до роботи найбiльш тдготовлених i творчих кадрiв, батьк1в, як розумiють i пiдтримують концепцiю розвитку цього середовища. Етапу удосконалення освинього середовища початковоï школи вiдповiдае постшний пошук ефективних засобiв його розвитку, проведення iнновацiйноï дослiдницькоï роботи, поширення прийнятих духовних цiнностей вiдповiдно до потреб учаснишв педагогiчного процесу.
При цьому освiтне середовище повинно генерувати зусилля щодо розширення сфери свого впливу за межi певно1' школи, змщнюючи постiйно сво1' зв'язки, виконуючи системотвiрну функцiю розвитку духовностi молодших школярiв.
Таким чином, на основi основних властивостей освiтньо-розвивального середовища початково1' школи доцiльно теоретично визначити систему критерш оцiнки ефективностi його функцюнування щодо становлення духовност молодших школярiв: 1) можливостi освiтнього середовища забезпечити духовний розвиток учнiв; 2) результатившсть морально-духовно1' дiяльностi дiтей; 3) створення умов для духовно1' самореалiзацiï особистостц 4) здатнiсть середовища задовольнити комплекс духовних потреб дитини i сформувати в не1' систему духовних щнностей. На нашу думку, штегрованим критерiем якостi освiтньо-розвивального середовища е його спроможшсть забезпечити всiм суб'ектам освинього процесу систему можливостей для ефективного духовного та особистiсного саморозвитку.
Шд час моделювання духовних компонентiв освиньо-розвивального середовища початково1' школи вважаемо за необхвдне враховувати наступнi психологiчнi аспекти:
• факторами формування освинього середовища е компоненти життевого простору особистосп як специфiчного фiзичного оточення, соцюкультурних обставин, що визначають загальний уклад i ритм життедiяльностi;
• освпне середовище повинно бути вiдкритою системою й забезпечувати дiалогiчнiсть усiх контакпв дитини;
• обов'язковим е створення простору повного вираження iндивiдуальних i вшових можливостей школярiв;
• введення ритуальних процедур як умови опредметнення освiтнього середовища;
• причетнiсть особистосп школяра до освiтнього середовища сприяе прийняттю загальнолюдських духовних цiнностей як сво1'х особистiсних переконань.
Отже, створення освиньо-розвивального середовища у школi першого ступеня - це багатоплановий процес, який е результатом думок, зусиль та дш рiзних суб'ектних сторш i потребуе глибокого педагогiчного до^дження.
Органiзацiя освiтнього розвивального середовища сучасно1' початково1' школи визначаеться як забезпечення сукупностi умов, пов'язаних з матерiально-технiчним i програмно-методичним забезпеченням навчально-виховного процесу, створенням умов творчо1' комфортно!' взаемоди школярiв мiж собою, з учителями, батьками, використанням рiзних методiв i засобiв активiзацiï дiяльностi, що забезпечуе духовний розвиток особистостi.
Створення збагаченого духовними цiнностями освiтньо-розвивального середовища початковоï школи мiстить усвiдомлення педагогом цшей дiяльностi та культивування духовно-моральних щнностей, ям сприятимуть духовному розвитку його особистосп.
Перспективи подальших дослщжень полягають у розробцi технологiï та методики реалiзацiï духовного потенцiалу освиньо-розвивального середовища початковоï школи.
Л1ТЕРАТУРА
1. Беляев Г. Ю. Педагогическая характеристика образовательной среды в различных типах
образовательных учреждений / Г. Ю. Беляев. - М.: ИЦКПС, 2000. - 288 с.
2. Береснева З. И. Организация образовательного пространства и развивающей среды в ДОУ / З. И.
Береснева // Управление ДОУ. - 2006. - № 6. - С. 60-70.
_ЗАГАЛЬНА ПЕДАГОГ1КА_
3. Бех I. Д. Особисткно зоркнтоване виховання: Наук.-метод. пос. - К.: 1ЗМН, 1998. - 240 с.
4. Боришевський М. Й. Духовшсть як ознака довершеност особи / М. Й. Боришевський// Педагогiчна газета. - йчень - 2006. - № 1.
5. Васильченко Л. Л. Проблеми духовност людини / Л. Л. Васильченко// Педагопка i психолопя формування творчо! особистостi: проблеми i пошуки: Зб. наук. праць - К.-Запорiжжя, 2004. - Вип. 32. - С. 21-23.
6. Журба К. Що таке духовшсть? / К. Журба // Шкшьний свгг. - 2002. - № 9. - С. 3-4.
7. Караульна Н. Духовшсть: сфера сутност чи кнування людини? / Н. Караульна// Вкник НАН Укра!ни. - 2002. - № 11. - С. 46-53.
8. Киричук О. В., Киричук В. О. Народження та зростання духовно! особистостi: теорш, дiагностика, тренiнг /О. В. Киричук, В. О. Киричук. - К.: Либвдь, 2008. - 90 с.
9. Колкник О. П. Саморозвиток духовност особистосп / О. П. Колкник // Практична психологiя та сощальна робота. - 2006. - № 2. - С. 12-19.
10. Крутш К. Л. Освгшш простар дошкiльного навчального закладу: монографш: У 2-х ч. - Ч. 1 / К. Л.Крутш. - К.: Освiта, 2009 — 302 с.
11. Кулюткин Ю., Тарасов С. Образовательная среда и развитие личности / Ю. Кулюткин, С. Тарасов // Новые знания. - 2001. - № 1. - С. 6-7.
12. Михайлова И. В. Пути формирования духовных свойств личности / И. В. Михайлов // Педагогика. - 2009. - № 4. - С. 7-13.
13. Петровский В. А. Построение развивающей среды в дошкольном учреждении / В. А. Петровский, Л. М. Кларина, Л. А. Смывина, Л. П. Стрелкова // Дошкольное образование в России / Под ред. Р. Б. Стеркиной. - М.: АСТ, 1996. - С. 57-90.
14. Психолого-педагопчш умови оргашзацп розвивального середовища в закладах освгга: Матер. Всеукр. наук.-практ. конф. 6-7 травня 2010 р. - Херсон, 2010. - 368 с.
15. Сироветник Н. О. Оргашзащя виховного середовища в початкових класах: навч.-метод. поЫбник / Н. О. Сироветник. - К.: Володарка, 2009. - 100 с.
16. Сироветник Н. О. Оргашзащя виховного середовища в початкових класах: навч.-метод. помбник / Н. О.Сироветник. - К.: Володарка, 2009. - 100 с.
17. Слободчиков В. И. Образовательная среда: реализация целей образования в пространстве культуры / В. И. Слободчиков // Новые ценности образования: культурные модели школ. - Вып. 7: Инноватор Bennett Colledge. - М.: Смысл, 1997. - С. 34-52.
18. Ткачук М. Виховний потенщал середовища як фактор нацюнального становлення особистоста М. Ткачук // Роль едукацшного середовища у шдготовщ вчителя сшьсько! школи: Матерiали мiжнародноl науково-практично! конференци. - Умань: РРЦ «Софiя», 2007. - С.46-48.
19. Ясвин В. А. Образовательная среда: от моделирования к проектированию / В. А. Ясвин. - М.: Смысл, 2001. - 366 с.
