CC BY
67
ГЕРМЕНЕВТИЧЕСКАЯ ЛОГИКА: МЕРИОЛОГИЧЕСКИЙ АСПЕКТ СТРУКТУРИРОВАНИЯ
Юркевич Е. Н.
Рассматрена логика понимания и интерпретации в аспекте мериологического структурирования логических объемов. Предложена переоценка некоторых логических форм и аналитических приемов, необходимых в герменевтическом процессе, с позиций мериологии.
Ключевые слова: мериология, целое и часть, мериологическое множество, мерио-логическое деление, частное понятие, холистическое понятие, мериологический скачёк.
HERMENEUTIC LOGIK: MERIOILOGY ASPECT OF STRUCTURING
Yurkevych O. M.
The article discusses the logic of understanding and interpreting the aspect meriological structuring of logical volumes. It is proposed revaluation of certain forms of logical and analytical techniques required in the hermeneutic process, from the standpoint meriologic.
Keywords: meriologic, whole and part, meriological set, meriological division, the concept of part, holistic concept, meriological race.
УДК 371.13.37
С. М. Мануйлов, доктор фшософп, професор
МОРАЛЬНО-ЕТИЧНА ВЩПОВЩАЛЬШСТЬ СУБ'£КТ1В Д1ЯЛЬНОСТ1
Розглянуто суттсть та структуру морально-етичног вiдповiдальностi суб 'eктiв дiяльностi. Доведено, що морально-етична вiдповiдальнiсть на вiдмiну вiд юридичног та професШног являе собою внутршню складову вiдповiдальностi, котра характе-ризуе людину як «приватну» iстоту поза гг сощальног ролi.
Ключовi слова: мораль, етика, вiдповiдальнiсть, дiяльнiсть, професшна дiяль-тсть, особист^ть, суспыьство,
Актуальтсть проблеми. Вже в античносп було чгтко сформульоване поняття про те, якою мiрою людина свщомо i добровшьно е творцем сво!х учинюв i якою мiрою вона за них вщповщае.
24 © Мануйлов е. М., 2011
Ниш проблема вщповщальносп зумовлена особливими вимогами, що !х накладае на людину вщповщна професiйна дiяльнiсть як на фах1вця. Останшми роками у науковому просторi значно пiдвищився штерес до проблеми вщпо-вiдальностi взагалi i морально-етично!, зокрема як необхщно! умови виховання вшьно! особистостi, здатно! до реалзаци ценностей демократичного сусшльства. Наразi спостерiгаеться помiтне збiльшення дослщжень, присвячених вивченню проблем вiдповiдальностi. I вггчизняш i зарубiжнi автори активно звертаються до ще! теми. (Г. Балл, О. Бондаренко, Ф. Валилюк, Г. Васянович, С. Носенко, В. Понок, В. Рибалко, В. Семиченко, О. Титаренко, I. Тимощук та ш.). У !х роботах розкриваються види вiдповiдальностi, аналiзуються причини та меха-нiзми виникнення вщповщальних викреслень профемйно! етики на рiвнi осо-бистост! У той же час практичний аспект проблеми морально-етично! вщпо-вiдальностi суб'екта дiяльностi залишаеться недостатньо розробленим.
Метою статтi е визначення поняття морально-етично! вiдповiдальностi суб'екта дiяльностi, окреслення i! ролi у забезпеченш ефективно! та сощаль-но адекватно! професшно! дiяльностi в умовах трансформацп суспiльства.
Вщштимо, що проблема вщповщальносп аналiзуеться в основному на тт права, тобто юридично! вiдповiдальностi, i почасти професiйно! вщповщально-ст! Щоправда, вже у Платона i Арютотеля право мало маральнi аспекти (поряд з сощальними i полiтичними), оскшьки правове i неправове характеризуе да лю-дини. Але нас щкавлять не морально-етичнi аспекти правово! вщповщальносп, а морально-етична вщповщальтсть суб'екпв даяльност! I тут треба вiдрiзняти щ подходи. Якщо розглядати правову i професiйну вщповщальшсть, то вони на щдивщуальному рiвнi становлять зовнiшню складову вiдповiдальностi, а мораль-но-етична складова е внутрiшньою складовою вiдповiдальностi, котра характеризую людину як «приватну» iстоту поза !! публiчно! рол^
Мораль як регулятор людсько! поведшки виконуе так основнi функцi!: регулятивну, виховну, вiдображальну, оцiнну, цiннiсно орiентовану, мотива-цiйну, комунiкативну та ш.
Провiдна функцiя моралi — регулятивна, що дозволяе деяким авторам визначати мораль як особливий спомб регуляци суспiльних вiдносин, що, безумовно, мае пщстави.
Зазвичай зазначають, що моральне регулювання поведiнки на вiдмiну вщ правового не шдкоряеться органiзацiйнiй силi суспiльних установ, i воно е по-заiнституцiйним. Хоча ця вщмшшсть не безумовна, а вщносна (в iсторi! нередко траплялося так, що норми моралi пiдкрiплялися силою сощальних шсти-тутiв, у тому чи^ держави. У давньоiндiйськiй держав^ наприклад, навiть iснувала посада мжстра моралi. У деяких кра!нах юнував орган держави i церкви — полщя вдач [9, с. 102]. Разом з тим слщ мати на уваз^ що мораль внутршньо взаемоперехрещуеться з правовим регулюванням: адже злочин (наприклад, крад1жка, фальсифiкацiя або насильство) засуджуе не тiльки закон, а й сустльне обурення. Крiм того, правове регулювання здiйснюеться на основi
закошв сусшльства, що адресуються певним особам, колективам, оргашза-цiям, у той час як у морат адресат не чпко визначено, и вимоги звернено «до всiх людей». Правовi норми здiйснюються спецiальними шститутами (органами влади, судом, прокуратурою). Мораль же спираеться передумм на переко-нання, традици, звича!, на силу сустльно! та шдивщуально! свщомосп i само-свщомосп. I тут треба вказати на те, що юнують сфери, в яких характер реал^ заци моральних принципiв мае специфiчнi моменти. Це стосуеться i морально-етично! вiдповiдальностi суб'ектiв д1яльносп.
Вщступлення вiд деяких норм моралi для окремих професiй е одночасно порушенням юридично закршлено! норми. Навпъ вимоги статупв, iнструкцiй, якi приймаються в органiзацiях, фiрмах, корпорацiях, спираються не тiльки на юридичну, а й на моральну основу.
Говорячи про особливост моральних вимог стосовно вiдповiдальностi суб'екпв д1яльност1, треба звернути увагу i на особливiсть реатзаци морально! свщомосп та моральних категорiй. Так, автори довщкового видання «Морфоло-пя культури: тезаурус» стверджують, що вiдповiдальнiсть — це поняття морально! свщомосп i категор1я етики, яка характеризуе вiдповiднiсть дiй, поведiнки вимогам морального обов'язку, виходячи з можливостей особистосп.
Серед чинник!в, якi слщ ураховувати при аналiзi морально! вщповщаль-носп, — спроможнiсть людини виконати приписи, вимоги, як! ставляться до не!; повнота !! обiзнаностi з реальними обставинами поведшкового акту та мiра !х розумшня i тлумачення; чи повинна вона вщповщати за досягнення результату та наслiдки сво!х дш, на як! впливають зовншш обставини; чи може вона передбачити щ наслщки; як далеко поширюються меж !! д1яль-нисних здiбностей тощо.
Вiдповiдальнiсть мае два вим!ри: за що вщповщати людиш; перед ким вона вщповщае. У моралi людина вiдповiдае перед собою, перед шшими, перед сустльством.
Мiра вiдповiдальностi тюно пов'язана i визначаеться м!рою свободи та прав, як! надае людиш сустльство. Свобода — це простр для вщповщаль-ност! Людиш притаманш свобода вибору, свобода дп, вона здатна обм!рко-вувати, проектувати ди, обирати засоби для досягнення результату, а тому мае вщповщати за обране, вчинене нею [1, с. 232-233].
Виходячи з наведених положень, можна стверджувати: морально-етична вгдповгдальнгсть суб 'ект1в дгяльностг — це властивють фах!вця, що характеризуемся вмшням ощнювати свою поведшку з точки зору корисп для тих, хто його оточуе, ! для сусшльства. Це готовшсть ! здатшсть омб р!зних про-фесш вщповщати за доручену справу, ухвалеш ршення, скоеш вчинки з по-зицш моральних принцишв перед собою ! сустльством.
Звернемося тепер до дослщжень морально! вщповщальносп з точки зору фшософсько! етики. Як стверджують дослщники ще! проблеми (О. Титарен-ко, I. Тимощук), вс дискуси щодо теорп морал визначаються розмежуванням
трьох точок зору: аргументащя розгортаеться з арiстотелевських, кантiвських або утилгтариських позицiй. Усi iншi теорi! можна охарактеризувати як на-магання синтезувати назваш подходи. Це, наприклад, можна вщнести до ре-лтйно! етики [12, с. 99].
Класичний шдхщ до морально! вiдповiдальностi пов'язаний з обумовле-ною орiентацiею iндивiда на вчинки, тобто, як «Я» мае поводитися, що «Я» мае робити. Причому це питання треба вирiшувати практично. I залежно вщ того, на яку точку зору доцшьносп ми станемо, — блага чи справедливости на нас чекатимуть рiзнi пiдходи до уведення морально-етичних норм.
Представники утилгтарисько! етики виходять з того, що моральш дi!, вчинки, лжя поведiнки iндивiда приносять найб^шу користь переважнiй кiлькостi людей. Поняття користi в утилiтаристськiй етицi пов'язуеться тшь-ки з наслiдком певних дш або вчинюв. Вiдповiдно в утилiтаризмi особлива увага звертаеться на процес обрання засобiв для його досягнення. У цьому вiдношеннi утиттаристська етика е теологiчною, оскшьки нашi дi! пщдаються моральним оцiнкам, i результати цих дiй уже частково детермшовано нашими цiлями i цшностями. Свобода нашого вибору фактично пов'язана тшьки з iснуючими альтернативами в обранш засобiв. У тако! ситуацп вибору ми ви-ходимо iз уявлення ефективностi або якихось шших принципiв, не виходячи за межи рацюнальносп. Моральнi норми мають тут форму зумовленого iм-перативу, змют якого може бути iнтерпретований як вщносини повинностi. Подiбна моральна норма стверджуе, що «повинно» або що «необхщно» зро-бити для реалiзацil певних цiлей.
Разом з тим, як пльки самi цiлi або цшносп стають проблематичними, ситуац1я вибору виводить нас за меж цшерацюнальносп. Тут мова йдеться про важливi цiннiснi рiшення, яю, починаючи з Арiстотеля, розглядаються як кардинальнi питання життя, яке треба добре прожити. Тут вибiр робиться з позицп блага, i ми тим самим вступаемо у сферу етики.
Отже, вибiр з позицi! блага е розумшням людиною само! себе, яке залежить не тшьки вщ того, як вона сама себе описуе (дескриптивна компонента), а й вщ тих зразюв, яким вона наслщуе (нормативна компонента). Вибiр у ще! ситуацi! орiентований на якусь абсолютну мету, на благо самодостатнього життя.
!ншими словами, те, що «повинно» або «необхщно» робити, означае: для iндивiда поводитися таким чином «добре», причому «добре» завжди або у крайньому разi в перебiгу тривалого часу, доки зберiгаеться самототожнiсть «Я». Саме у цьому зв'язку Арютотель говорить про шляхи досягнення доброго i щасливого життя. I в цьому пiдходi етичнi питання ще не потребують повного розриву з егоцентричною точкою зору.
Як слушно вiдмiчае О. Тiтаренко [12, с. 101-102], тшьки категоричний iмпе-ратив I. Канта вперше поривае з егоцентризмом. Представники деонтологiчного шдходу всл^д за Кантом припускають, що юнують майстерно вбудованi розумом моральт правила — !мперативи, насл^дуючи яким суб'ект дiе морально.
Якщо розглядати проблему вщповщальност з розглянутих пiдходiв, то вiдповiдальнiсть з позицп утилiтарисько! етики виглядатиме так: «Бшьше користi для бiльшо! кшькосп людей» [4, с.43].
Оскшьки поняття «користь» (добро) в утилiтаристськiй етищ пов'язане тiльки з результатом i моральнi норми мають характер вщносно! повинностi, то суб'екти дiяльностi можуть нести морально-етичну вiдповiдальнiсть тшь-ки за результати певних дiй, виходячи, наприклад, зi спецiально розроблених для такого аналiзу «прибутку» i «витрат». Вони не несуть будь-яко! морально-етично! вiдповiдальностi за запобiгання якому-небудь збитку, або за просу-вання тих чи шших товарiв та послуг. Вони вiдповiдальнi тiльки за рацюналь-не обрання засобiв для досягнення певних цшей. Питання про цМ залиша-еться тут за межами етично! вiдповiдальностi. Такий пщхщ використовують бiльшiсть суб'ектiв дiяльностi у США, Захщнш Сврош.
Прихильники фшософського прагматизму також вважають, що суб'екти д1яльносп дiють морально вiдповiдально, якщо вони дгать практично, до-цшьно, цiлерацiонально.
Iнший змiст вкладають у поняття морально-етично! вiдповiдальностi суб'екта дiяльностi представники деонтологiчного пiдходу, заснованого на Канпвському iмперативi. У цьому пiдходi поняттю обов'язка надаеться пер-шорядне значення. Тобто, повиннiсть розглядаеться як незалежне ш вiд суб'ективних цшей i переваг, нi вiд абсолютно! для шдивща мети (доброго життя). «Обов'язково» або «необхiдно» означае справедливе, i тому це е наш обов'язок. Виходячи з цього, будь-який суб'ект дiяльностi несе вщповщаль-шсть за порушення цiе! морально! норми. Отже, подiбна вiдповiдальнiсть не диктуеться нi юридичними, нi професiйними нормами, а пов'язана з юнуван-ням власних моральних настанов.
Сучасний пiдхiд до аналiзу морально-етично! вщповщальносп суб'екта дiяльностi також мае свою специф^.
Так, на думку шмецького фiлософа Х. Йонаса роль влади i знания в сучас-них умовах збшьшуеться. Вони сравляють суттевий вплив на сощальне, по-лпичне i техиiчне дiйство. Тому змiнюеться роль знання в моралi. Звщси на перший план виходить етика вiдповiдальностi. У цiе! етицi присутшсть лю-дини в свiтi мае стати першою аксюмою, iз яко! можуть виводитися всi iншi ще! про обов'язковiсть людсько! поведiнки [6, с. 10]. Цей новий iмператив, який вщповщае новим типам людських дiй i адресований новим типам аген-тiв дiй, повинен, по ствердженню Йоноса, починатися так: «Дш так, щоб на-слiдки тво!х дiй були сумiсними з мщшстю людського iснувания» [6, с. 11].
Вп^чизнянний дослiдник влади i знання В. Копилов, також вважае, що роль влади i знання в сучасних умовах простежуеться у тому, що на «людей знання» прямо покладаються завдання якнайшвидшо! «шформатизацп» вме! сощально-полгтчно! системи, подготовки справжньо! «шформацшно! рево-люцi!», переважно на своему робочому мiсцi, де iнтелектуали завжди й ви-являли найбiльшу владу (7, с. 398).
Отже, новий !мператив стверджуе, що морально-етична вщповщальшсть у сучасних умовах виходить на перший план. Бшьш того, в умовах трансфор-мацп суспшьства, економ!чних реформ неминуче виникае необхщшсть у розширення вщповщальносп, оскшьки зб!льшуються могутшсть ! масштаб наших дш, можливосп оцшити наслщки цих дш ! брати на себе вщповщальшсть за !х результати.
Розглянемо тепер значения структурних елеменпв морально! вщповщальносп суб'екпв д!яльност! Тут суб'ект вщповщальносп — фах!вець, хоча траплялися спроби поширити цю вщповщальшсть на колектив ! навгть на сощальний шститут. Бшьшють дослщниюв вщстоюють саме шдивщуальну вщповщальшсть, мотивуючи це таким. Якщо в деяких випадках, коли !нди-вщуальш дп суб'екта д1яльност! не можуть бути розщнет як результат дея-кого наслщку через включення цих дш у спшьну д!яльшсть колективу або сощального шституту, тим не менш суб'ект д!яльност! ! в цьому раз! несе шдивщуальну моральну вщповщальшсть через власне самовизначення як суб'екта д1яльност! (фах!вця) в тш чи шшт сфер!. Предметом вщповщальносп, що наслщуе !мперативу морально-етично! вщповщальносп, мае бути збереження можливост людського юнування в майбутньому, що у множит потенцшних становищ у бшьшш м!р! вщповщае наслщкам дш, хоча не ви-ключае ! результат. 1нстанщею морально-етично! вщповщальносп можуть бути трансцендентальна сутшсть (наприклад, Бог, як у етищ Канта або Джеймса та ш.), щеальний суб'ект («майбутне людство»), !ндивщ ! група (яка роз-глядаеться як сукупшсть шдивдав), час вщповщальносп — безкшечний, безперервний, минулий, сучасний та майбутнш. Простр вщповщальносп не локал!зовано.
Отже, можна стверджувати, що юнують достатш фшософсью пщстави для розгляду морально-етично! вщповщальносп суб'екпв д1яльносп. Ця вщповщальшсть може визначатися по-р!зному ! мати р!зш значення залежно вщ того, з позицп якого подходу ми розглядатимемо морально-етичш напрями. Оскшьки вс традицшш етичш теори не були по сут ор!ентоваш на майбутне, то жодна з них не може у чистому вигляд! слугувати фундаментом для побу-дови ново! етики в^дповздальносп. Тим не менш юнуе вщносна правомочшсть використання вмх трьох напрям!в етично! теори, кожний з яких надае проблем! вщповщальносп особливого значення: класичного, прагматичного або деонтолопчного (морального) залежно вщ обраних точок зору доцшьносп, добра ! справедливост [12, с. 127].
Висновки. Ощнювання суб'екта д!яльност! з погляду морально-етично! вщповщальносп не обмежуеться застосуванням до нього деонтолопчних чи утиттаристських пщвалин. Вщповщальний суб'ект дояльносп повинен д1яти, усвщомлюючи бшьш широку шкалу чинниюв, нгж людина «обов'язку» або людина «корисп».
Л1ТЕРАТУРА
1. Морфолопя культури: тезаурус / за ред. В. О. Лозового. - Х. : Право, 2007. — 384 с.
2. Аристотель. Никомахова этика / Аристотель // Соч. в 4 т. ; пер. с древнегр.; общ. ред. А. И. Довотура. — М. : Мысль, 1983. - С. 53-293.
3. Кант И. Критика практического разума / И. Кант. — СПБ. : Наука, 1995. — 528 с.
4. Балацкий Е. Социальные инвистиции компаний: закономерности и парадоксы / Е. Балацкий // Экономист. — 2005. — № 1. — С. 64-81.
5. Зеленкова И. Л. Нравственная свобода и ответственность личности / И. Л. Зелен-кова. — Минск : О-во «Знание» БССР, 1981. — 21 с.
6. Йонас Г. Принципи вщповщальностг У пошуках етики для технолопчно! цившь зацй / Г. Йонас ; пер. з шм. — К. : Лiбра, 2001. — 400 с.
7. Копилов В. О. Влада i знання: генезис вде! етстемократй / В. О. Копилов — Х. : НАУ iм. М. С. Жуковського «ХАТ», 2009. — 514 с.
8. Матюс А. В. Змют та сутшсть адмшстративно! вщповщальносп / А. В. Матюс // Право Украши. — 2006. — № 1. — С. 33-37.
9. Мануйлов С. М. Етика : навч. поаб. / С. М. Мануйлов, М. П. Требш. — Х., 2001. — 240 с.
10. Овсянша Л. Моральш критерй тдприемницько! дiяльиостi / Л. Овсянша // Люди-на i полiтика. — 2002. — № 3. — С. 136-143.
11. Сичивица О. М. Моральная ответственность ученого и общественно-исторический процесс / О. М. Сичивица // НАН Украины, Ин-т экон. прав. исслед. Акад. техн. наук Украины. — Донецк : Юго-Восток, Лтд, 2003. — 246 с.
12. Титаренко О. Вщповвдальтсть в управлшт (сощально-фшософський аналiз) : дис. . _ канд. фiлос. наук : 09.00.03 / О. Г. Титаренко. — ХУПС iм. I. Кожедуба. — Х., 2006. — 178 с.
13. Тимощук I. Г. Формування морально-етично! вiдповiдальиостi особистостi май-бутнього практичного психолога : дис. ... канд. психолог. наук : 19.00.07 / I. Г. Тимощук. — К., 2003. — 20 с.
14. Фиглин Л. Модель управления качеством социальной ответственности организации / Л. Фиглин // Проблемы теории и практики управления. — 2003. — № 2. — С. 86-90.
МОРАЛЬНО-ЭТИЧЕСКАЯ ОТВЕТСТВЕННОСТЬ СУБЪЕКТОВ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ
Мануйлов Е. Н.
Рассмотрены сущность и структура морально-этической ответственности субъектов деятельности. Доказано, что морально-этическая ответственность в отличии от юридической и профессиональной является внутренней составляющей ответственности, которая характеризует человека как частное лицо вне его социальной роли.
Ключевые слова: мораль, этика, ответственность, деятельность, профессиональная деятельность, личность, общество.
MORAL AND ETHICAL RESPONSIBILITY OF A DOER
Manuylov E. M.
The aticle deals with the essence and structure of moral and ethical responcibility of a doer and proves that moral and ethical responcibility of activity subject unlike the legal and professional liability is internal component of responsibility that characterizes personality as a private individual beyond their social role.
Keywords: morality, ethics, responcibility, activity, professional activity, personality, society.
УДК 130.122
А. П. Алексеенко, доктор фшософських наук, професор; В. Г. Левчук, кандидат фшософських наук, доцент
СИСТЕМНИЙ ХАРАКТЕР ДУХОВНОСТ1 У ДИСКУРС ПРАВОСЛАВНО! Ф1ЛОСОФ11
Розглянуто духовтсть як феномен у цiлiсностi як едтсть ращонального та iр-ращонального, манентного та трансцендентного. Вияв духовностi як системного явища свiдчить про перетворення, урезультатi якого здшснюеться перехiд вiд одного ятсного стану до тшого. У виявлент духовностi видыено певт ступет, кожна з яких дозволяе людиш тднятися вгору шляхом духовног досконалостi. Показано необ-хiднiсть поеднання науково-фыософського i фiлоcофсько-теологiчного пiдходiв для пояснення духовностi.
Ключовi слова: духовтсть, цiлiснiсть, системтсть, ращональне та iррацiональ-не, iманентне та трансцендентне, апофатичний та катафатичний
Актуальтсть проблеми. Р!зномашття пщход!в до вивчення проблеми духовносп свщчить про те, що йдеться про складний багатор!вневий феномен. Разом з тим розгляд духовносп насамперед як !ррацюнального, що виходить за меж ращонального осмислення, яке важко виразити рацюнальними методами, створюе певш трудност в и розумшш. Але духовтсть завжди виявля-еться в цьому свт, в людиш, в суспшьств! у цшому. Тому !! рацюнальна складова може бути подана певним чином ! виражена рацюнально. Проте слщ зазначити, що розумшня духовносп як трансцендентного пов'язане з певни-ми труднощами.
Метою статп е з'ясування можливост! фшософсько-теолоочного шд-ходу, що дозволить полегшити ! доповнити розумшня дано! проблеми.
© Алексеенко А. П., Левчук В. Г., 2011 31
