CC BY
53
УДК 340.12 О. Л. Чорнобай
1нститут права та психологи Нацюнального ушверситету "Львiвська полггехшка",
канд. юрид. наук, доц., доц. кафедри теори та фшософи права
КОМУН1КАТИВНА Л1НГВ1СТИКА (МОВНА КОМУН1КАЦ1Я) ЯК ОСНОВА ОПАНУВАННЯ ЗАСОБ1В ЮРИДИЧНО1 КОМУН1КАЦП
© Чорнобай О. Л., 2015
Одним iз наслщюв впливу на сучасний свiт процепв глобалiзацiT та шформатизацн, бурхливого розвитку шформацшних i комунiкацiйних технологiй е формування сучасного iнформацiйного суспiльства, в якому знання й шформащя стають ключовими ресурсами державного i сусшльного розвитку. Протягом уаеТ кторн людства шформащя розглядалася як важливий вшськовий, полiтичний, економiчний, соцiологiчний чинник, що значною мiрою зумовлював поступ держави, сусшльства, а також прогрес кожного його члена. Володгги певною шформащею означало мати упевненiсть у вир1шенн1 важливих суспiльних проблем. Здатнiсть iндивiдуума збирати, накопичувати, трансформувати й передавати шформащю стала визначальною у формуванш його як iстоти сощальноТ, як особистостц надшеноТ iнтелектом, креативнiстю. Саме ця здатшсть дала змогу передавати досвщ i знання з поколшня в поколiння, що забезпечувало сусшльний прогрес. Соцiальна взаемодiя окремих людей сощальних груп, соцiуму загалом грунтуеться передусiм на обмiнi 1нформац1ею.
Ключовi слова: комунiкацiя, юридична комунiкацiя, риторична традищя, риторика, соцiальна психологiя.
Е. Л. Чорнобай
КОММУНИКАТИВНАЯ ЛИНГВИСТИКА (ЯЗЫКОВАЯ КОММУНИКАЦИЯ) КАК ОСНОВА ОВЛАДЕНИЯ СРЕДСТВАМИ ЮРИДИЧЕСКОЙ КОММУНИКАЦИИ
Одним из последствий влияния на современный мир процессов глобализации и информатизации, бурного развития информационных и коммуникационных технологий стало формирование современного информационного общества, в котором знание и информация становятся ключевыми ресурсами государственного и общественного развития. В течение всей истории человечества информация рассматривалась как важный военный, политический, экономический, социологический фактор, который в значительной степени предопределял продвижение государства, общества, а также прогресс каждого его члена. Владеть определенной информацией значило быть уверенным в решении важных проблем общественного характера. Способность индивидуума собирать, накапливать, трансформировать и передавать информацию стала определяющей в формировании его как существа социального, как личности, наделенной интеллектом, креативностью. Именно эта способность дала возможность передавать опыт и знание из поколения в поколение, которая обеспечивало общественный прогресс. Социальное взаимодействие отдельных людей социальных групп, социума в целом основывается прежде всего на обмене информацией.
Ключевые слова: коммуникация, юридическая коммуникация, риторическая традиция, риторика, социальная психология.
O. L. Chornobay
ROLE CULTURE OF COMMUNICATION IN PROFESSIONAL ACTIVITIES OF LAWYERS
One of consequences of influence on the modern world of processes of globalization and informatization, rapid development of information and of communication technologies there is forming of modern informative society, in that knowledge and information become the key resources of state and public development. During all history of humanity information was examined as a military, political, economic, sociological factor, that predetermined advancement of the state, society, and also progress of every his cock largely, is important. To own certain information meant mother confidence in the decision of important problems of public character. Ability of individuals to collect, to accumulate, to transform and pass information became qualificatory in forming of him as a creature social, as the personality, provided with an intellect, creativity. Exactly this ability gave an opportunity to pass experience and knowledge from a generation in a generation that provided public progress. Social co-operation of separate people of task forces, society on the whole is base on foremost exchange information.
Key words: communication, legal communication, rhetorical tradition, rhetoric, social psychology.
Для ефективного опанування 3aco6iB i Mexarn3MiB комушкацп npaBH^OBi noTpi6rn знання не лише з теори мовно1 комушкацп (комушкативно1 лшгвютики), а й, так би мовити, з a3iB мовознавства. Вживаючи низку понять, на юторичних аспектах 1х походження, на обумовленостi 1хньо! штерпретацп у конкретних контекстах не акцентують. Крiм того, доцiльно також розкрити взаемозв'язок теори комушкацп з рiзними галузями гуманiтарних знань, а також 11 вплив на спрямованiсть дослщжень у лiнгвiстицi, юриспруденцп та шших науках.
Постановка проблеми. Уся дiяльнiсть працiвникiв вiдбуваeться у межах правового регулювання. Вже пiд час планування, окреслення цшей кожен юрист подумки здшснюе зiставлення сво!х майбутнiх дш iз нормами чинного законодавства, як регламентують цi ди. Ефективнiсть юридично! дiяльностi значною мiрою залежить вщ того, наскiльки чiтко i ясно сформульоваш 11 цiлi. Вивчення практичного досвщу юристiв свiдчить про можливють формування цiлей як з погляду отримання результата, яю в перспективi плануються, так i з погляду процесу дiяльностi, в який залучено правниюв. Окрiм того, варто враховувати вс наявнi альтернативи (верси) досягнення цшей. Постановка цшей сприяе як шдивщуальному, так i колективному характеру юридично1 дiяльностi.
Мета статп полягае у дослiдженнi комушкативно1 лiнгвiстики як основи опанування засобiв юридично1 комушкацп.
Стан дослщження. Питання комушкацп в правовш дiяльностi порушено у працях В. Г. Андросюка, Л. I. Казмiренко, Я. Ю. Кондратьева, В. Л. Васильева, М. В. Костецького, В. М. Розша, Г. О. Юхновця та ш. Зауважимо, що, придiляючи значну увагу психологiчному забезпеченню професшно1 пiдготовки правникiв, науковцi все ж не розглядають комунiкативну культуру як безпосереднш i доволi важливий чинник професiоналiзацil. Натомiсть (безперечно, цшком слушно) бiльше уваги звертають на оволодшня базовими знаннями, на засвоення й тзнання елементарних поняттевих категорш у цiй дiлянцi правознавства, а також юридично1 психологи, що у масштабно ширших обсягах передбачено осягнути тд час вивчення вiдповiдних куршв.
Bиклaд ошовнга положeнь. Вивчення мовно'' комушкацп (комyнiкативноï лiнгвiстики) значною мipою rpyнтyeться на загальнiй теоpiï комyнiкацiï.
Теоpiя комyнiкацiï - галyзь наyкових дослщжень, яка вивчаe yнiвеpсальнi механiзми та закономipностi iнфоpмацiйного обмiнy в пpиpодi й сyспiльствi.
Пеpшi паpостки ^eï галyзi з'явилися напpикiнцi 40-х - на початку 50-х pp. XX ст., однак дос ця наука вважаeться не цiлком сфоpмованою. Теpмiн "теоpiя комушкацп" впеpше вжили елекфотехшки, якi займалися математичним аналiзом сигналiв. Заpодження наyки теоpiï комyнiкацiï пов'язують iз пyблiкацiями амеpиканських математикiв К. Шеннона i H. Вiнеpа. ^отягом XX ст. iнтеpес сyспiльства до вивчення ^облем комyнiкацiï постiйно зpостав, що 6уло зyмовлено насампеpед науково-техшчним пpогpесом, yпpовадженням нових технологiй. Час вщ часу комyнiкацiя опинялась в ^rnpi уваги пyблiчних дебатiв ^о демокpатiю, а також пpопаганди, мас-медiа, поп-кyльтypи та мiжособистiсних вiдносин.
На початку XX ст. комушкащя як фоpмальна категоpiя знань насампеpед асощювалася iз комеpцiйними та вiйськовими пеpевезеннями. З виникненням i пошиpенням елекфонних засобiв зв'язку комyнiкацiю почали pозглядати як пеpедавання iнфоpмацiï за допомогою технологiчних каналiв. 1з часом ïï дедалi частiше визначали як iнтеpактивний пpоцес, спpямований на здiйснення важливих функцш у piзних сфеpах сусшльного життя.
У 70-S0-тi pоки XX ст. теоpiя комyнiкацiï пеpебyвала тд впливом piзноманiтних наукових тpадицiй та напpямiв. Вона yвiбpала i тpансфоpмyвала чимало iдей лiнгвiстiв, антpопологiв, соцюлопв, психологiв, фiлософiв, юpистiв i почала pозвиватися як мiждисциплiнаpна галузь, ^едмета дослiджень яко' не визначено однозначно. До pечi, e багато пiдходiв до ïï вивчення. Так, сучасний амеpиканський учений Джеймз Андеpсон у raroi "Комушкативна теоpiя: епiстемологiчнi основи" (199б) пpоаналiзyвав понад 240 концепцш теоpетичного обrpyнтyвання комyнiкацiï. 1нший амеpиканець - Р. Кpейг видiлив шм тpадицiйних напpямiв у теоpiï комушкацп, якi найбiльше вплинули на ïï pозвиток: pитоpичний семiотичний, феноменологiчний, кiбеpнетичний, соцiопсихологiчний, соцiокyльтypний, кpитичний. Очевидно, з цими на^ямами (тpадицiями) ваpто ознайомитися, оскшьки вони певною мipою дотичш до пpоблем, якi pозглядаe фiлософiя пpава, а також пов'язанi з основами комушкативно'' кyльтypи пpавника.
Риторична традищя. Пов'язана з мистецтвом оpатоpськоï майстеpностi, яке заpодилося у Давнш Гpецiï, - pитоpикою.
Ритоpика (з ^ец. rhetorike - мистецтво кpасномовностi) - теоpiя, методика i ^акт^не мистецтво кpасномовностi.
Одним iз головних сощальних фактоpiв, що спpияли цьому ^оцесу, було заpодження iнститyтy лiдеpства в цивiлiзованiй фоpмi, а також дiяльнiсть давньогpецьких фiлософiв Платона, Аpiстотеля, Демосфена, давньоpимського оpатоpа Цицеpона та ш. За Цицеpоном, оpатоpське мистецтво мало тpи пpизначення: вчити, усолоджувати та спонукати. Аpiстотель вважав, що завданням pитоpики e не пеpеконання в кожному окpемомy випадку, а пошук способiв пеpеко-нання.
Саме вщ класично'' pитоpики пеpейнято iдею, що комушкащю можна вивчати та pозвивати як пpактичне мистецтво дискypсy (мовлення). Вона pозглядала пpоблеми комyнiкацiï як сощальш явища, що потpебyють колективно'' pозсyдливостi й можуть бути pозв'язанi за допомогою кpасномовностi з метою пеpеконання аyдитоpiï.
Для теоpiï комушкацп важливi загальнi положення pитоpики ^о впливову силу слiв, цiннiсть твеpезого судження, можливiсть удосконалення пpактики мовлення, а також ^о те, що слова не e вчинками, а зовшшнш ефект не e pеальнiстю; що не можна ототожнювати стиль i змют, погляди та ютину. Теоpiя комyнiкацiï запозичила частину теpмiнологiï з pитоpики, зокpема такi теpмiни, як "мистецтво", "метод", "комyнiкатоp", "аyдитоpiя", "стpатегiя", "лопка" тощо.
Сeмioтична традищя зумовлена ш^окою попyляpнiстю знаково'' теоpiï, яка e основою семiотики.
Семютика (з гpец. semeiotikos - знаковий) - наука ^о знаки i знаковi системи.
Основне поняття семютики - "знак", який визначають як матеpiальний, чyттeво спpийманий пpедмет, що в ^оцес пiзнання та спшкування слyгye замiнником iншого пpедмета i який
застосовують для отримання, збертання, перетворення й передавання шформаци. Поняття "знаковють" використовували сто!ки (вказували на двосторонню сутшсть знака), а також фiлософ i епископ Гiппонський Аврелiй Августин, англшський фiлософ Джон Локк, нiмецький фшософ i лiнгвiст Вiльгельм фон Гумбольдт, укра!нський мовознавець Олександр Потебня, росшсью лшгвь сти Пилип Фортунатов, 1ван Бодуен де Куртене та ш. Засновниками семiотики вважають американського фшософа i логiка Чарльза Пiрса i швейцарського лiнгвiста Фердинанда де Соссюра, яю наприкiнцi XIX ст. незалежно один вщ одного сформулювали загальш принципи семiотики як науки про знаки (Ч. Ирс намагався створити особливий варiант математично! логiки, т. зв. чисто! (умоглядно!) граматики; а Ф. де Соссюр - визначити змютовий, предметний аспект рiзних знаюв). Вагомим внеском у розвиток семютики стали працi американського фiлософа Чарльза Морюа, в яких вiн штерпретував мову як цiлеспрямовану поведiнку, впровадив поняття "знакова ситуащя", а також виокремив три рiвнi семiотики: семантику (вщношення знака i референта, або об'екта, позначеного знаком), синтактику (вщношення знака i знака) та прагматику (вщношення знака i людини, яка його вживае).
Отже, семютика причетна до знакових аспекнв комушкацп. Велику частину семютично! термшологп ("знак", "символ", "шдекс", "значення", "референт", "код", "медiум" тощо) активно використовують у дослщженнях комунiкативних процесiв. З погляду семютики, особливютю семiотичного типу аналiзу стае намагання знайти стат одиницi коду - знаки, зрозумгги особливостi !х поеднання в одиницi вищого рiвня, знайти особливостi !х використання людиною. Проблеми комушкацп, на думку дослщниюв, виникають через непорозумшня, зумовленi неадекватним сприйняттям знакiв, специфiкою певних знакових структур, неправильним вживанням знаюв. Семютика щкава теори комушкацп ще й тому, що дае змогу об'еднати зусилля пщ час аналiзу складних комушкативних процесiв, побудованих на передаванш шформаци вiдразу багатьма каналами.
Феноменологгчна традицгя. Виникла вона пщ впливом суб'ективно-щеалютичного вчення про шляхи розвитку людсько! свiдомостi, яке запропонували шмецький фiлософ Едмунд Гуссерль та його учш на початку XX ст. Це вчення отримало назву "феноменолопя".
Феноменолопя (з грец. phainotenon - той, що з'явився, i logos - вчення) - напрям фшософських дослщжень, який зводить усе суще до феномешв (явищ свiдомостi) й описуе !х за допомогою штущп.
Основними завданнями феноменологil вважали перетворення фiлософil на сувору науку iз чiтким поняттево-категорiальним апаратом i послщовною аргументацiею висновкiв, створення чисто! лопки наукового пiзнання. Наголошуючи на прюритетносп свiдомостi, Е. Гуссерль намагався виокремити "чисту свiдомiсть", вiдокремлену вiд буття та свiдомостi конкретного суб'екта. На його думку, об'екта тзнання не юнуе без спрямовано! на нього свщомосп суб'екта: вiн розкриваеться внаслщок спрямовано! на нього iнту!цi!.
Феноменолопя зараховуе несвщоме до загального обсягу предмета аналiзу як особливу модальнють свiдомостi. Це положення мае вагоме значення для теори комушкацп, оскшьки роль несвщомого в органiзацi! мовленнево! дiяльностi та мовних уявлень дуже важлива. 1нша ключова iдея феноменологи полягае в тому, що це фiлософiя iнту!цi!. Iнту!цiя означае присутнють певного об'екта у свiдомостi, що в сучаснш науцi визначаеться термшами "сприйняття", "уявлення", "увага", "пам'ять", "уява" тощо. Отже, наука не обмежуеться лише дослщженням емпiричних об'ектiв. Цей висновок дуже важливий для мовленневого спшкування, яке часто мае справу з феноменами нереального характеру: сюжетами, образами, фаш^ями.
Спостертаеться зв'язок феноменологи з прагматикою, оскшьки феноменолопя, наголошуючи на активнш ролi шдивщуально! свщомосп та придiляючи увагу безпосередньо досвщу, стимулюе вивчення реального функцiонування мови з погляду суб'екта. 1снуе пряма методолопчна спадковiсть, що пов'язуе феноменолопю з iдеями лiнгвiстично! прагматики через етнометодолопчну традицiю у соцiологi!, в надрах яко! зародився конверсацiйний аналiз. У сучаснiй соцiологi! отримав визнання i поширення теоретичний напрям - феноменолопчна соцiологiя, який розглядае суспшьство як феномен, постiйно створюваний i вiдтворюваний у взаемодi! iндивiдiв. Дослщження феноменологiчно! соцiологi! вплинули на розроблення проблем мовно! соцiалiзацi!, соцiально! лшгвютики, екстралшгвютично! комунiкацi!, теорi! конфлiктiв тощо.
KpiM того, за допомогою теоретичного апарату феноменологи дослщник здатен обгрунтувати розумшня науковостi, виявити релевантнi аспекти взаемоди психiчного та соцiального в актах мовленневого спiлкування, сформувати методологiю дискурс-аналiзу.
Юбернетична традицгя. Це одна з новггшх традицiй у теорп комушкацп, започаткована у працях англшського антрополога Грегорi Нейтсона, американських математикiв Клода Шенона, Воррена Вiвера, Норберта Вшера, "батька юбернетики".
Кибернетика (з грец. kybernetes - керманич) - наука про загальш закономiрностi процесiв управлшня i передавання шформацп в оргашзованих системах (машинах, живих органiзмах i суспiльствi). Вона розглядае комунiкацiю як опрацювання шформацп та пояснюе, як функщонують рiзноманiтнi комплекснi системи, чому виникають перебо! в цих системах тощо. Кiбернетика проводить аналогiю мiж живими та неживими системами, заперечуе усталений погляд про важливють свщомосп та емоцiй, ставить пiд сумшв розмежування духовного i матерiального, форми i змiсту, реального i штучного. Вона також наголошуе на складнш природi процесiв комушкацп, на проблемах технолопчного контролю, труднощах та непередбачуваносп процесiв зворотного зв'язку, велико! ймовiрностi того, що комунiкативнi акти матимуть неочшуваш наслiдки, незважаючи на певш штенци комунiкантiв.
Вагомим внеском юбернетики в теорiю комушкацп стала модель комушкацп, яку запропонували, що К. Шенон i В. Вiвер охоплюе п'ять елементiв: джерело шформацп, передавач, канал, приймач i кiнцева мета. Крiм того, К. Шенон впровадив поняття "шум" (пiзнiше пов'язане з поняттями "ентрошя" i "негентрошя") та "надмiрнiсть". Цю статичну модель Н. Вшер доповнив поняттям "зворотний зв'язок", що робило !! ближчою до реальносп людсько! взаемоди в комушкацп. До реч^ тепер у комушкативнш лiнгвiстицi використовуються поняття "iнформацiйний шум" i "комунiкативний шум". Перше - '^зш форми перекручення, деформування, змш у повiдомленнях тощо, якi затруднюють процес передавання та/чи сприйняття шформацп в комушкацп", друге - "^зномаштш форми порушень та/або деформацп повщомлень, якi утруднюють процес передавання або сприйняття шформацп" [1, с. 360].
Щоб модель комушкацп вщповщала потребам рiзних сфер, науковцi запропонували iншi динамiчнi теори комушкацп. Так, австро-американський фiзик i математик Гайне фон Ферстер запровадив поняття "юбернетика другого порядку", яке звертае увагу на людину, на те, як вона мислить. Учений наголошував на дiалогiчному характерi комушкацп, шд впливом цього твердження сучасний чилiйський фiлософ Умберто Матурана запропонував iдею консенсуально! взаемоди самоорганiзувальних систем. Вiн порiвнюе мовну дiяльнiсть iз танцем, якому притаманш не iерархiя та управлiння чи конкуренщя, а взаемнi припасування дш, спiвпраця, ставить пiд сумнiв термш "передавання iнформацil", бо, на його думку, шд час реально! мовленнево! взаемодi! нiхто нiчого не передае в прямому розумшш.
Соцiопсихологiчна традищя пов'язана з формуванням наприкiнцi 90-х роюв XIX ст. нового напряму в психологп на стику iз соцiологiею - соцiально! психолог^.
Сощальна психологiя (з грец. psyche - душа i logos - вчення) - галузь психологи, що вивчае закономiрностi поведшки i дiяльностi людей, зумовлеш фактом !х належностi до сощальних груп, а також психолопчш характеристики цих груп. I! основне завдання - формулювання об'ективних закошв взаемоди психолопчних i соцiальних факторiв iндивiдуально! та колективно! дiяльностi людей. Сощальна психолопя розглядае комунiкацiю як сощальну взаемодiю людей та !хнш вплив один на одного, акцентуючи, що комушкащя завжди передбачае шдивщв з особливостями характерiв, власними думками, поглядами, емоцiями. Соцiальна поведiнка експлшуе i пояснюе вплив цих психолопчних чинниюв, модифiкуе !х у процеш взаемод^! комунiкантiв, якi часто усвь домлюють, що вiдбуваеться. Вплив здебшьшого здiйснюеться вiд джерела до одержувача i спрямований на змiну комушкашгв, щоб досягти колективного результату. З огляду на це комушкащю можна вважати конструктивним сощальним процесом.
Проблема комушкацп, з погляду сощально! психологи, пов'язана з ефективнютю керування сощальними взаемодiями (iнтеракцiями) з метою досягнення очшуваних результатiв. Це потребуе розумшня комушкативного процесу. "Урахування психологiчно! ролi спiврозмовника, -
пщкреслюють украшсью мовознавцi О. Семенюк i В. Паращук, - дае змогу ефективному комушканту проаналiзувати характер i напрям розвитку сощально! iнтеракцiï, розглянути причини i природу мiжособистiсних конфлшнв, скласти схеми як ефективних, так i комушкативно невигiдних сценарiïв взаемоди 3i своïми партнерами по спшкуванню" [2, с. 67]. Дослiдження в галузi теорiï комунiкацiï завжди асоцдаеться i3 соцiальною психологiею. Тому не дивно, що ця теорiя швидко абсорбувала класичнi теорiï соцiальноï психологи, зокрема теорда групово1' динамiки шмецько-американського психолога Курта Левiна, теорда переконання американського психолога Карла Говланда, теорда когштивного дисонансу американського психолога Леона Фестшгера, теорда сощальних ролей американських соцюлопв Толкотта Парсона i Роберта Мертона. Теоретики комушкацп активно використовують термшологда соцiальноï психологiï (наприклад, термши "поведшка", "ефект", "особиситють", "штеракщя", "ставлення", "шзнання" тощо).
Соцiокультурна традищя бере початок у XX ст. вщ соцiологiчноï та антропологiчноï думки психолога Л. Виготського, фшософа i фшолога М. Бахтша, американського лшгвюта i антрополога Е. Сепiра, етнографа Б. Ворфа, яю акцентували на взаемозв'язках мови, культури i мислення. Поширенню цiеï традицiï сприяли пращ сучасного американського антрополога, психолога i лшгвюта Д. Верча, який впровадив термш "соцюкультурний пiдхiд", наголошуючи на залежносп людсько1' дiяльностi (зокрема й комушкативноГ) вiд культурних, iсторичних та шституцшних чинникiв, зробив iстотний внесок у розвиток теори сощокультурно1' комушкацп.
Теорiя соцiокультурноï комунiкацiï - вчення про процеси взаемоди мiж суб'ектами соцюкультурно1' дiяльностi (iндивiдами, групами, оргашзащями) з метою передавання або обмшу iнформацiею за допомогою прийнятих у певнш культурi знакових систем (мов), прийомiв i засобiв 1'х використання.
У цш теорiï комунiкацiя розглядаеться як один з основних механiзмiв i невщ'емна складова соцiокультурного процесу, що уможливлюе формування соцiальних зв'язюв, управлiння життедiяльнiстю людей i врегулювання ïï окремих галузей, накопичення i трансляцда соцiального досвiду. Комунiкацiя представляеться як символiчний процес, що породжуе та вщтворюе певнi соцiокультурнi модели У такому розумiннi комунiкацiя може пояснювати, як створюеться i реалiзуеться соцiальний лад (феномен макрорiвня) i як вш трансформуеться в штерактивш процеси (мiкрорiвень). Соцiокультурна теорiя визнае культурне рiзноманiття та культурний релятивiзм, шануе терпимiсть i порозумiння, акцентуе на колективнш вiдповiдальностi. Дiалог е як самостшним об'ектом аналiзу, так i засобом дослщження цiннiсно-смислового змюту соцiокультурноï реальностi. На думку М. Бахтша, будь-яка зус^ч людини зi свiтом культури стае "запитуванням i бесщою" i той, хто прагне знати, "повинен запитувати", володiти мистецтвом запитування та вщповщ. Ця вимога стосуеться й сшвбесщника, тобто дiалог iмплiкуе (логiчний зв'язок) запитання пщстави для пошуку правильно!' вiдповiдi.
Проблеми комушкацп у соцюкультурнш традицiï пов'язують iз розривами у просторi (маючи на увазi соцiокультурне рiзноманiття та релятивiзм) та часi (йдеться про соцюкультурш змiни), через що стають неможливими штеракцп. Вважаеться, що конфлшти, непорозумiння та труднощi координування зростають, коли певш соцiальнi умови спричиняють нестачу правил та очшувань, яю сприймають усi члени суспiльства. Соцюкультурна теорiя здатна пояснити рiзноманiтнi процеси в суспшьсга, пов'язанi з технолопчними змiнами, руйнуванням традицiйного соцiального ладу, урбашзащею, бюрократичною рацiоналiзацiею, постмодернiстським культурним розподiлом та глобалiзацiею. Термiнологiчний арсенал теори комушкацп значно поповнився соцюкультурною термшолопею (вживанням понять "суспiльство", "устрш", "практика", "ритуал", "правило", "соцiалiзацiя", "культура", "щентичнють" тощо).
Критична традицгя. ïï появу в науковому арсеналi пов'язують з творчим доробком шмецьких фiлософiв i соцiологiв Франкфуртського iнституту сощальних дослщжень М. Хоркхаймера, Г. Маркузе, Т. Адорно та ш., яю у 30-тi роки XX ст. обгрунтували критичну теорiю.
Критична (з грец. krites - судити) теорiя - неомарксистський пщхщ до аналiзу соцiальних процесiв у суспiльствi.
Ця теорiя грунтуеться на iдеях К. Маркса i Г. Гегеля, австршського невропатолога З. Фройда, на поеднанш елементiв критичного пiдходу до буржуазно! культури К. Маркса з дiалектикою Г. Гегеля та психоаналiзом 3. Фройда. Однак для не! характерне ширше розумшня культури та щеологп, що передбачае меншу залежшсть вщ економiчних класових вiдносин. Отже, у цш традицп об'еднанi рiзнi концепцн, спiльним для яких е пщвищений рiвень критичностi. Прихильники цiе! традицп вiдкидають принцип абсолютно! пiдтверджуваностi знань (вважають !х лише вiрогiдними), допускають взаемодоповнюванють та конкуренцiю рiзних теорш i концепцiй. Вони вважають, що ращонально дiе лише той, хто, висуваючи смiливi науковi гiпотези, проекти, програми, сам спростовуе !х, щоб очистити !х вiд iррацiоналiзму, суб'ективiзму, волюнтаризму. З погляду критично! теори комушкащю визначають як вщдзеркалений, дiалектичний дискурс, що охоплюе культурнi та щеолопчш аспекти влади, протидiю гнобленню та емансипацп в суспiльствi. Велик надп покладаються на фiлософiю комушкацп, що мае допомогти зрозумгги i подолати засади соцiальних структур, яю пригнiчують людей та домiнують над ними. Водночас поширюються застереження вщ слшо! вiри в науковий прогрес. Шмецький фiлософ i соцiолог Ю. Габермас у працях "Теорiя комушкативно! дп" (2 томи) та "Моральна свщомють i комунiкативна дiя" реконструював критичну теорда з урахуванням таких ключових понять, як "комушкативна дiя" та "систематично викривлена комунiкацiя". За Ю. Габермасом, комунiкативна дiя спрямована на досягнення взаеморозумшня, а вплив суспшьств узалежнений вiд свобiдно! волi людини в обстоюваннi власних поглядiв, що сприяе досягненню автентичностi комушкацп. Учений запропонував принципи постконвенцшно! етики, яка грунтуеться на консенсуально-дискуральнш лептимацп моральних i правових норм, на регулятивному принцип iдеально! комунiкативно! спшьноти, умовами яко! е права людини i симетричнi стосунки в комушкацп.
У теорп комушкацп висувають таю термши критично! традицп, як "щеолопя", ""щалектика", "пригноблення", "опiр", "емансипацiя", "розвиток свiдомостi" тощо.
В усiх розглянутих традищях знаходимо, так би мовити, "вщгомш" найважливiших iнтелектуальних джерел, яю впливають на змiстове наповнення теори комушкацп, але вони не охоплюють !! сфер. 1де! теори комушкацп численш та рiзноманiтнi, тому структуру комушкацп неможливо вщтворити за спрощеною схемою. Адже, незалежно вiд конкретного призначення назваш традицп взаемопов'язанi (наприклад, теорда постструктуралiзму, що запозичуе ще! семiотики та феноменологи, часто розглядають як вид риторично! теорп, яка також перебувае пщ сильним впливом сучасних сощокультурно! та критично! теорш).
Висновок. Отже, теорiя комунiкацi! акумулюе та штегруе результати, отриманi за допомогою теоретичного арсеналу багатьох наук. Це сприяе становленню i розвитку самостшно! науки про комушкащю, яку ще називають комушкативютикою, комушколопею. Науковий потенщал тако! науки можна ефективно реалiзовути лише на основi дiалектично! едностi, взаемопроникнення i доповнення !! власно! та мультидисциплiнарних комунiкативних теорш. А !х аналiз i вивчення може лише стати основою опанування засобiв правово! комунiкацi!, що дуже важливо для формування комушкативно! культури правника, а вщтак для пщвищення !! рiвня у процесi професшно! дiяльностi.
1. Бацевич Ф. С. Словник терм^шв м1жнародног комумкацИ / Ф. С. Бацевич. - К. : Дов1ра, 2007. - 205 с. 2. Семенюк О. А. Основи теорИ' мовног комумкацИ : навч. noci6. / О. А. Семенюк, К. Ю. Паращук. - К. : ВЦ "Акадeмiя", 2010. - 240 с. 3. Фыософський енциклопедичний словник / ред. кол. : В. I. Шинкарук (гол. редкол.) та т. - К. : Довipа, 2002. - 744 с. 4. Яшенкова О. В. Основи теорИ'мовног комумкацИ': навч. поаб. /О. В. Яшенкова. - К. : ВЦ "Акадeмiя", 2010. - 312 с.
