CC BY
22
6. Правовi системи сучасность Глобалiзацiя. Демокра^я. Розвиток / за ред. В. С. Журавського. — К.: Юршком-1нтер, 2003. — С. 30.
7. Фомин, А. А. Правовое образование, правосознание и юридическая безопасность: проблемы взаимообусловленности в современном обществе / А. А. Фомин // Право и образование. — 2005. — № 3. — С. 81-82.
8. Шакун, В. И. Украина: общество и преступность / В. И. Шакун // Право и образование. — 2005. — № 1. — С. 161.
9. Украшське сусшльство 1992 — 2006. Соцюлопчний мошторинг / за ред. В. Ворони, М. Шульги. — К.: 1н-т сощологп АНУ, 2006.
Закон как ценность правосознания и правовой культуры украинских граждан
Климова Г. П.
Проанализирована сущность закона как ценности правосознания и правовой культуры. Рассмотрены критерии, разводящие правовой и неправовой законы. Раскрыта значимость закона в системе ценностно-правовых ориентаций украинского общества.
Ключевые слова: закон как правовая ценность, правосознание, правовая культура, ценностно-правовые ориентации.
Klimova G. P.
The nature of law as value of legal conscience and legal culture has been analysed in the article. The criteria which separate legal and nonlegal law have been studied as well as the importance of law in the system of valuable-legal orientations of Ukrainian society.
Key words: law as legal value, legal conscience, legal culture, valuable-legal orientations.
УДК 316. 334. 4
Н. П. Осипова, доктор фтософських наук, професор
СОЦЮКУЛЬТУРШ АСПЕКТИ ПРОБЛЕМИ ВИБОРУ
Розглянуто змгст та особливост1 впливу сощокультурних аспектгв I породжених ними механгзмгв на вибгр людини в умовах глобалгзованого сустльства споживання.
Ключовi слова: свобода, виб1р, сощокультурне простгр, эмердженттсть, ноосфера, сустльство споживання
Актуальмсть теми статл зумовлена тим, що практичним виразом i формою реалiзацil свободи, вищого принципу людського юнування е вибiр,
який в свою чергу мае не тшьки особистюно-психолопчш, а й сощокультурш аспекти. Розкриття значущост i можливостей впливу соцiокультурних аспектiв вибору означае розумшня тих теоретичних положень i практичних настанов, якi можуть бути керiвними положеннями при визначеннi сощокультурних можливостей стосовно вибору людини.
Наукова розробка проблемы вщзначаеться наявнiстю фундаментальних джерел, якi можуть бути використаш при дослiдженнi започатковано1 теми. З ще1 точки зору слiд вщзначити працi В. I. Вернадського [8^ Пьера Тейяра де Шардена [2], в яких окреслено сучаст фундаментальт змiни в культурно-дiяльнiсному просторi людини, що радикальним чином впливае на характер 11 вибору. В працях лауреа^в Нобелiвськоl преми Джеймса Бьюкенена [4] i Конрада Лоренца [3] сформульовано принципи i основоположнi засади шдходу до вибору як сощокультурно! дiяльнiсноl характеристики людини на сучасному еташ розвитку людства. На особливу увагу заслуговують твори I. Пригожина [9], де викладено методологiю шдходу до явищ, якi розвиваються нелшшно, що е особливiстю розвитку сучасно! сощокультурно1 ситуаци, яка впливае в першу чергу на особливост вибору. Набули подальшого розвитку, зокрема в працях Талкотта Парсонса [6], класичш погляди Гегеля[1] на змiст поняття i реальний прояв свободи. Опора на фундаментальт досягнення представниюв рiзних галузей науки е необхiдною, оскшьки питання вибору, особливо в умовах глобальних трансформацiй людства, мають як об'ект дослщження мiжпредметний характер. Наукова розробка проблеми створюе передумови як для подальших теоретичних узагальнень, так i для практичних пiдходiв стосовно не1.
Зважаючи на тi сторони проблеми, якi ще потребують подальшо1 науково1 розробки, мета статтi полягае в тому, щоб з усього рiзноманiття соцiокультурних аспектiв процесу вибору виокремити основоположш з них та проаналiзувати !х вплив на стан вибору в сучасному суспшьствь
Людство перебувае на еташ становлення тако1 епохи, у порiвняннi з якою трансформаци всiх попереднiх епох, якими б грандюзними вони не здавалися, з соцюкультурно1 точки зору становлять взагалi не такi вже ютотт змiни. Сутнiсть ще1 епохи полягае в завершены процесу об'еднано1 сощокультурно1 орiентацil людства як рушiйноl сили уЫх аспектiв його iснування. I з методолопчно1, i з практичное' точки зору змiни в орiентацil пов'язанi з розумiнням i способом реалiзацil свободи людини як основоположно1 екзiстенцiальноl передумови И iснування.
Проблема свободи, а також сшввщношення И з необхщшстю така ж стара, як i наукове мислення стосовно людини. Якщо звернутися до И сощокультурного аспекту, то плiдним, на наш погляд, е тдхщ, запропонований Гегелем. Вш виходив iз такого: «Свобода, яка немае в собi шяко1 необхiдностi, а також одна лише гола необхiднiсть без свободи суть абстрактш i, отже, не ютинш визначення. Свобода iстотно конкретна, вiчним чином визначена в собi i, отже, разом з тим необхщна. Коли говорять про необхщшсть, то зазвичай розумiють пiд цим лише детермшащю ззовнi_. Це,
однак, лише зовшшня, а не дшсно внутршня необхiднiсть, адже остання е свобода « [1, с. 143].
Якщо це положення накласти на проблему сощокультурних аспекив вибору, то сутшсть ще! проблеми полягатиме в тому, щоб, по-перше, визначити ту внутршню необхiднiсть, яка виступае як сощокультурне явище при спiлкуваннi людей у формi свободи, а по-друге, знайти мехашзм i визначити його основоположш ланки, завдяки яким долаеться абстрактний шдхщ до взаемозв'язку i взаемозалежностi свободи i необхiдностi.
Вщповщь на перше питання полягае в тому, що внутрiшня необхiднiсть е перетвореною формою впливу сощокультурного простору юнування окремих особистостей або 1х спiльнот на вiльно обраний змют i стиль соцiокультурного спiлкування. Висхщною позицiею при вiдповiдi на друге питання може бути погляд на особистють як сощокультурний феномен, завдяки якому долаеться абстрактний шдхщ i до свободи, i до необхщность 1ншими словами, головною ланкою подолання абстрактност свободи е особистiсть.
При цьому надзвичайно важливим е аспект, на який звертав особливу увагу Поль Теяр де Шарден. [2, с. 216 ]. Сутшсть його полягае в тому, що сукупна впливовють дiяльнiсно i культурно об'еднано! спiльноти людей е вищою, тж впливовiсть суми iндивiдуальних досягнень учасниюв ще! спiльноти. Цiлком очевидно, що причина такого явища криеться у таких зв'язках мiж учасниками спшьноти, завдяки яким вони створюють певну систему. Осюльки це так, то впливовють системи, яка виступае як сощокультурне поле дiяльностi кожно! особистост^ що входить до не!, визначаеться юльюстю i якiстю зв'язкiв, в яю включений кожен учасник системи.
1з цього випливае фундаментальний висновок: сукупна впливовють системи зростае швидше, нiж кiлькiсть 11 учасникiв. Прошюструемо це простим прикладом. Припустимо, що у спшьнот системи беруть участь чотири суб'екти, вщповщно з цим мiж ними iснують шiсть зв'язюв, кожен з яких дае свш ефект. Припустимо далi, що число учасниюв зросло до шести, тобто в 1, 5 рази, число ж зв'язюв мiж ними збшьшиться до п'ятнадцяти, або в 2,5 рази. Зважаючи на те що кожен зв'язок робить свш внесок у сукупну впливовють зв'язюв, то вона вщповщно зросте також у 2,5 рази. При цьому досить типовою е ситуащя, яка в сучасних умовах стае все бшьш реальною, що деяю iз зв'язюв зроблять в сукупну впливовють навггь не нульовий, а вщ'емний внесок. Тодi i переважаюче зростання впливовосл зв'язкiв порiвняно iз зростанням юлькос^ суб'ектiв почне набувати соцiокультурно негативного змюту.
На цей аспект впливу емерджентнос^ особливу увагу звернув Конрад Лоренц. Вш зробив висновок про те, що скупчешсть людських мас веде до того, що люди в безмежнш юлькос^ зв'язкiв уже не здатш вiдрiзняти окремих особистостей, а головне шклування городянина — «не приймати шчого близько до серця», тобто культивувати жорсткiсть, яка вщповщно до описаного вище мехашзму зростае швидше, нiж сама скупчешсть людей i
досягае в мегаполюах страхiтливих po3MipiB [3, с. 2-3]. В такому сощокультурному npocTopi вибiр все бiльше орiентуеться на запобiгання його страхiтливим наслщкам, що веде до вимушено!' opieHTa^i' на засоби, якi абсолютно шнорують сoцioкультуpний свiт iнших людей. Висновки Лоренца можуть здатися перебшьшено песимютичними, oскiльки при зpoстaннi сoцioкультуpних зв'язюв мiж людьми збiльшуються не тшьки !'х негaтивнi, а й позитивш аспекти. Бiльш того, якби зростали лише негaтивнi аспекти, то людство просто загинуло б.
Пояснити феномен впливу негативних аспекпв сощокультурних зв'язюв на вибip людей може явище, яке Джеймс Бьюкенен назвав дieю закону Грешема в спшкуванш [4, с. 114-121].
Закон Грешема, в oснoвi якого лежить щея, що негaтивнi i менш яюст явища витiсняють пoзитивнi i бшьш якiснi, вiднoснo недавно став використовуватися як анал^ичний iнстpумент у piзних науках гумаштарно!' спpямoвaнoстi [5, с. 79-84]. Зважаючи на це, здаеться цшком пpaвoмipним використання зазначеного закону при дослщженш сoцioкультуpних aспектiв вибору людини. а також впливу на нього характеру сшлкування мiж ними. На користь цього свщчить поки ще нiким не спростоване твердження Гоббса, що хоча кшьюсть порочних людей менша вiд кiлькoстi праведниюв, нам завжди доводиться пiдoзpювaти, прислухатися, очжувати неприемностей, захищати себе, тдкоряти сoбi нaвiть тoдi, коли справа маеться з найчесшшими людьми, оскшьки ми не можемо вiдpiзнити людей порочних i праведних. Аpгументaцiя Гоббса може бути поеднана з баченням взаемоди людей i його впливу на !'х вибip, що запропоновано Геpi Беккером. Згiднo з його теоремою, якщо iндивiд А вчиняе поступки, що е сприятливими для шдивща Б, а Б у подальшому мае можливють здiйснити ди, якi стануть сприятливими для А, то повторення тако!' взаемозалежност^ в oснoвi яко!' лежить взаемна зaцiкaвленiсть, стае звичкою, що впливае на характер поведшки, а по^м стае сoцioкультуpнoю традищею. Якщо розглядати не двi особистост^ а бiльш численну групу, то дана аргументащя дае змогу припустити, що «за наявност певно!' критично!' маси альтру'с^в може мати мюце тенденцiя до створення альтру'стичного суспшьства, в якому значна частка вигод здобуваеться завдяки такш взaeмнiй поведшщ, що не стосуеться безпосередньо обмшу» [4, с. 116]. В свою чергу, якщо в такому суспiльствi кшьюсть альтру'с^в суттево знижуеться або стимули !'х пoведiнки стають невизначеними а тому неефективними, засади очшувано!' сприятливо!' взaeмнoстi руйнуються i люди починають захищати себе вщ наслщюв ерози взaeмнoстi. А це означае й ерозда альтру'стичних засад вибору поведшки.
З огляду на стан сучасного суспшьства аргументащя Гоббса виявляе себе в шшш мoделi поведшки i вибору, яка досить суттево вiдpiзняeться вщ мoделi Беккера. Сутшсть процесу становлення ще!' друго!' мoделi полягае в такому. Можна уявити сoбi як типову таку ситуащю, коли певна людина М отримуе задоволення, а чaстiше всього i вигоду шляхом зaпoдiяння шкоди людиш Н. Це означае, що Н буде вимушена задля оборони дiяти на шкоду М, незважаючи на байдужють стосовно не!'. Це щось на кшталт того, як
висловлюються repoi сучасних фiльмiв, вбиваючи людину: «Шчого особистого, це лише 6i3Heo>. 1ншими словами, зловмисна поведiнка М е заразливою i поширюеться за принципом ланцюгово! реакци, тобто врешть решт кожна особистiсть, можливо, буде вимушена, навiть готова дiяти, хоча б i частково, на шкоду кожному, осюльки будь-який стороннiй може виявитися М. Можливють тако! поведшки визначатиметься рiвнем соцiокультурних i матерiальних витрат, пов'язаних з ii вибором тако! поведiнки.
В цьому випадку ми вважаемо за дощльне розвинути думку Бьюкенена. Витрати, пов'язанi з вщповщдю на зловмисну поведiнку, визначатимуть характер i глибину тако! вщповщ, але сама ii neo6xidnwmh залишаеться.
По особливому виявляе себе закон Грешема в ситуацiях, коли, по-перше, вiдносини мiж людьми i пов'язаний з ними вибiр мають змагальний характер, унаслiдок чого все дютаеться небагатьом i досягаеться як дотриманням, так i недотриманням певних правил; по-друге, за умов, коли щ вщносини охоплюють значну юльюсть людей, неправедна поведiнка небагатьох стае катастрофiчною для решти. Якщо цю ситуащю перенести на все суспшьство в цiлому, то iснуе певна юльюсть «неправедних», вище яко! «праведш альтруюти» проводитимуться як закiнченi егоюти. Отже, навiть якщо кiлькiсть добропорядних людей буде бшьше, нiж кшьюсть порочних, вс люди можуть опинитися вимушеними поводитися недобропорядно з неминучими для суспшьства негативними соцiокультурними наслщками [4, с. 118].
У сощокультурнш сферi, особливо в сучасних умовах, дiя закону Грешема посилюеться додатковими обставинами.
ПередуЫм рiзниця мiж праведшстю i неправеднiстю в соцiокультурнiй сферi мае досить розмитий характер. Бшьш того, досить поширеними е ситуацп, коли неправедне, тобто те, що суперечить фундаментальним соцiокультурним засадам юнування суспiльства, пiд впливом викликаного прагматикою \х недотримання починае розглядатися як еталон поведiнки та вибору i поширюеться за принципом епiдемii. Особливють цiеi епiдемii полягае в тому, що кожен iз учасникiв, охоплених нею, не прораховують загальних сощокультурних втрат i навiть деградацii сукупно: поведiнки всiх учасникiв, яка неминуче виникае тд впливом моди на неправедних.
Друга обставина пов'язана з перетворенням засобiв масовоi iнформацii (ЗМ1) на регулятивний чинник соцiокультурного вибору. Взаемний вплив «праведних» i «неправедних» починае визначатися не !х кiлькiстю, а кiлькiстю, перемноженою на шдтримку ЗМ1. Символiчно це можна виразити таким чином: П, перемножеш на ЗМ1, змагаються з НП, перемноженими на ЗМ1, де П — праведш аспекти поведшки i вибору, а НП — неправедш. В такш ситуацii роль ЗМ1 в динамщ соцiокультурного вибору може виявитися визначальною, оскiльки навiть висока питома вага праведних, але не шдтриманих ЗМ1, буде безсилою перед мiзерною кiлькiстю неправедних, але пiдтриманих ЗМ1. В той же час цшком реальною може бути й шша ситуацiя, коли невелика кiлькiсть праведних, шдтриманих ЗМ1, принаймнi з точки зору
тенденци соцюкультурного руху суспiльства, виявиться бшьш впливовою, нiж навiть значна кшьюсть неправедних.
При цьому все ж слщ сказати, що внаслiдок ди законiв сощальноï психологiï перша ситуащя частiше за все виявляеться бшьш стшкою, нiж друга. Тому вплив вщносно невеликоï кiлькостi «праведниюв», шдтриманих ЗМ1, неодмiнно мае доповнюватися тенденщею пiдтримки з боку суспiльства ïx кiлькiсного зростання. Якщо цього не вщбуваеться, то в соцiокультурнiй позицп «праведниюв» та можливостях ïx впливу на норми соцюкультурного вибору виникае певна вада, долати яку необхщно вже не за допомогою ЗМ1, а шляхом змши як позитивних сощокультурних параметрiв самого суспiльства, так i реально1' оцiнки з реальними висновками стосовно дiяльнiсного ставлення до юнуючих форм соцiокультурного вибору.
Вибiр як реальнiсть виявляеться в дiяx людини i з соцiокультурноï точки зору юнуе у двох формах — вибору виключно в штересах особистостi i вибору суспiльного, тобто такого, який розраховуеться на взаемозв'язок з суспшьством i вплив на нього. Вщмшносл мiж iндивiдуальним i суспшьним соцiокультурним вибором мають фундаментальний i далекосяжний характер. Перша iз цих вiдмiнностей полягае в тому, що суспшьний вибiр мае багатоперюдний i вiдповiдно з цим ступеневий характер. При цьому на кожнш сходинщ виникають не тiльки новi елементи, а й новi комбшацп всiеï системи вибору [2, с. 211]. Друга вщмштсть полягае в тому, що при здшсненш шдив^ального соцiокультурного вибору особистiсть вибирае мiж варiантами, якi мають безпосереднiй i бшьш-менш чiтко прогнозований характер.
При суспшьному виборi д^', здiйсненi певною особистютю, доповнюються через деякий час вибором другоï особистостi. Далi, вибiр ix обох може доповнитися вибором третьоï людини i так далi. Тобто, сощокультурний вибiр може здiйснюватися i як кшцевий результат визначатися невизначеною кшьюстю особистостей. iнакше кажучи, вш не пiддаеться кiлькiсному оцiнюванню, що мае своï наслiдки. По-перше, у шдивща немае абсолютно надiйниx способiв дiзнатися, за якими соцiокультурними критерiями iншi люди корегуватимуть обранi ним переваги. По-друге, у окремого учасника спшьного соцюкультурного вибору юнують певна можливють i необxiднiсть спиратися на спещальш соцiальнi iнститути при здшсненш вибору. Учасника ж виключно iндивiдуального вибору та^ можливостi позбавлено. Це означае, що юнують спецiальнi засоби й шститути, пов'язанi з можливостями впливу на соцiокультурний вибiр, причому впливу, який зумовлений не лише особистою культурою. Цей факт е одним iз джерел можливостей маншуляци при здшсненш вибору.
Аби запобшти цьому, повинна юнувати едшсть високого шдивщуального соцiокультурного рiвня особистостi й адекватноï ïh вiдповiдальностi соцiальниx шститу^в, що справляють вплив на вибiр. Порушення цiеï едностi з будь-якого боку може мати катастрофiчнi наслщки. Про це, зокрема, свiдчать негативш соцiокультурнi процеси сучасного суспiльства, яю набули глобального характеру.
Перш за все слщ вщзначити поширення процесу втрати iнформацiï i сощокультурних орiентирiв стосовно того, що необхщно, аби бути корисним членом суспшьства. Таку втрату Лоренц [3, с. 3-10] порiвнював з розвитком ракових кштин органiзму, оскiльки вона (ракова кштина) характеризуемся генетичною нездатнiстю орiентуватися на потреби органiзму в щлому, i орiентуватися в своему поширенш виключно на себе.
До негативних фундаментальних соцiокультурних процесiв, що впливають на характер вибору, слiд вщнести рiзке послаблення сприятливого характеру зовтштх сил, пiд впливом яких здшснюеться вибiр.. Пiдкорення навколишнього середовища владi людини призвело до того, що единим дiяльнiсним соцiокультурним чинником впливу на вибiр стало змагання людини з людиною. Сталося так, що бшьшють сучасних людей сприймають як щншсть лише те. що дозволяе ï^ перегнати спiвбратiв, причому уявляеться також щншстю будь-який засiб, що це забезпечуе. Сощокультурний аспект мотивiв дiй людини перетворився на бш наввипередки з самим собою, що веде навггь не в глухий кут, а до катастрофи.
Орiентацiя виключно на почуття задоволення стала джерелом процесу, який Лоренц назвав «тепловою смертю почуття». Його сутшсть полягае у звиканш до задоволення i втрат намагання вкладати зусилля у щось таке, що принесе задоволення лише в майбутньому. Мати «все i одразу» стало своерщним гаслом сучасность Гонитва за ситуащями задоволення розвивае загальну байдужють, оскiльки безперервно замшюваш одне одним задоволення швидко втрачають свою привабливiсть.
Однiею iз соцiокультурних проблем, яка мае далекосяжш наслiдки стосовно процесу вибору, е хибна думка, шбито справжнiм здобутком людського знання е лише те, чого можна досягти власним розумом i лопчно довести. Такий шдхщ особливо притаманний сучаснш молодi i е одним iз соцiокультурних джерел «вшни поколiнь». В його основi лежить нерозумiння того, що значушдсть багатьох основоположних соцiокультурних цiнностей випливае не iз логiчних конструкцiй, а iз досвiду багатьох поколiнь, юнування i використання якого е передумовою перетворення минулого, сучасного i майбутнього на единий процес, тобто передумовою соцiокультурноï життездатност суспшьства.
Шдсумовуючи викладене, можна сказати, що вс зазначеш проблеми е проявом особливостей суспшьства споживання. Загроза з ïx боку самому iснуванню суспiльства пояснюеться тим, що воно (суспшьство споживання) мае специфiчний меxанiзм саморозвитку. Його сутшсть, за Лоренцом, полягае в тому, що в ньому вщсутня зворотна негативна ланка, тобто ланка, здатна чинити ошр впливу шших ланок — i тим бшьший ошр, чим бшьшим е тиск на не].'. Пояснимо цю тезу. Уявiмо собi систему, яка складаеться з ряду елеменпв, кожен iз яких шдсилюе дiю наступного: елемент А шдсилюе дiю елемента В, той шдсилюе дш елемента С i так дал^ аж доки елемент Z, у свою чергу, не шдсилить дш елемента А. Подiбний цикл з позитивним зворотним зв'язком i за вщсутнос^ зворотного негативного зв'язку якогось
елемента веде до лавиноподiбного наростання функцп всього ряду в цшому. Саме такими е цикли споживацького суспшьства, прагнення до постшного розширення споживання у ньому i набуло характеру саме лавини, що врешть решт i призвело до нинiшньоï свiтовоï кризи. Зупинити цю лавину може лише введення в регулятивну сощокультурну систему суспшьства певноï ланки iз негативним зворотним зв'язком, яка здатна так вплинути на вибiр, що вш перетворюеться на стабiлiзуючий сощокультурний чинник всiеï системи. Подiбною конкретною ланкою е така система щнностей, яка здатна забезпечити адекватш уявлення людини стосовно самоï себе, ïï мiсця в спiльнотi людей, на Землi i у Всесвiтi.
Основою мехашзму становлення такоï ланки може бути врахування запропонованих Талкоттом Парсонсом [6, с. 722-723] принцишв свободи, реалiзацiя кожного з яких стала б сходинкою такого становлення. Висхщною сходинкою е шформацшна, тобто свобода доступу до шформацп. Другою сходинкою виступае щншсна i моральна, тобто та, завдяки якiй особистiсть на основi культурного стану суспiльства i його вимог опановуе суспшьно щнш норми i зразки поведiнки. Змютом третьоï сходинки е гносеологiчне опанування соцiокультурноï дiйсностi, тобто таке, що завершуе перетворення стану свщомост самоï особистостi на засадах культурних i щншсних досягнень. Нарештi, четверта сходинка — це та, яка реалiзуе вибiр на дiлi з урахуванням того, що засвоено i стало особистюними сощокультурними якостями людини на сходинках попередшх.
Висновки. Соцiокультурнi аспекти проблеми вибору на практищ виявляють себе в необxiдностi подолання негативних наслщюв ди меxанiзмiв емерджентностi, закону Грешема, а також впливу фундаментальних процеЫв i суперечностей суспiльства споживання. Завдяки такому подоланню забезпечуються сощокультурна стабшьшсть суспiльства i можливiсть реалiзацiï людиною ïï позитивних соцiальниx якостей як члена соцiокультурноï спiльноти.
Проблема вибору в сучасних умовах все бшьше спираеться на вибiр, який здшснюе людство. З другого боку, вибiр людства залежить вiд того,як соцiокультурнi надбання стали атрибутивними якостями особистость З цього приводу юнують принаймнi двi точки зору. Перша з них яскраво виявлена Освальдом Шпенглером i мае песимютичну спрямовашсть. Констатуючи крах фаус^всь^ людини як соцюкультурного виразу специфши Заxiдноï Свропи, Шпенглер вiдзначае, що вона «буде зруйнована зсередини як i вс великi форми всix культур» i далi продовжуе: «Ми народженi в цей час i повинш смшиво пройти до кiнця визначений нам шлях. 1ншого немае. Терпляче i без нади стояти на програних позищя — такий наш обов'язок» [7, с. 492]. Протилежну думку виразив наш сшввггчизник В. I. Вернадський у вченш про ноосферу. В останнш прижиттевш статтi вш писав, що iдеали нашоï демократ^ iдуть в унiсон iз законами природи, вщповщають ноосферi i черпають в нш сили для свого здшснення [8].
Глобалiзацiя процесiв вибору в сучасних сощокультурних умовах не принижуе, а звеличуе роль особистость Ми живемо в епоху флуктуацш,
тобто такого стану суспшьства, коли формою шщшвання подальшого розвитку все бшьше стае конкретна шдивщуальна дiя [9, с. 20]. Це означае, що вс соцюкультурш аспекти вибору людини поеднуються в нш як вiдповiдальнiсть i перед самою собою, i перед людством в цiлому.
Л1ТЕРАТУРА
1. Гегель, Г. В. Ф. Энциклопедия философских наук. Т. 1. Наука логики/ Г. В. Ф. Гегель; [ пер. с нем. ]. — М.: Мысль, 1975 (Акад. наук СССР. Ин-т философии. Филос. наследие).
2. Шарден, Пьер Тейяр де. Феномен человека/ Пьер Тейяр де Шарден: [пер. с франц. Н. А. Садовского]. — М.: Прогресс, 1987.
3. Лоренц, К. Восемь смертных грехов цивилизованного человечества/ Конрад Лоренц: [пер. с нем. Г. Швейника] // Знание — сила. — 1991- № 1. — С. 1-12 ( Время и мы).
4. Бреннан, Дж. Причина правил / Джеффри Бреннан, Джеймс Бьюкенен: [пер. с англ., под ред. А. П. Заостровцева]. — СПб: Экон. шк., 2005 (Сер. «Этическая экономия: исследования по этике, культуре и философии хозяйства». Вып. 9).
5. Осипова, Н. П. Сощально-правовий конструкт у створенш нових правил функцюнування пол1тично'1 системи суспшьства / Н. П. Осипова// Методолопя, теор1я та практика соцюлопчного анал1зу сучасного суспшьства: зб. наук. праць. — Х.: Вид. центр Харюв. нац. ун-ту 1м.. В. Н. Каразша, 2005. — С. 79-84.
6. Кребер, А. Понятие культуры и социальной системы/ А. Кребер, Т. Парсонс; [пер. с англ. А. Харраша] // Парсонс Т. О социальных системах [под ред. В. Ф. Чесноковой и С. А. Белановского]. — М.: Акад. Проект, 2002. — С. 687-776
7. Шпенглер, О. Человек и техника/ О. Шпенглер; [пер. с нем. А. М. Руткевича] // Культурология. ХХ век. Антология. — М.: Юристъ, 1995. — С. 454-496 (Лики культуры).
8. Вернадский, В. И. Несколько слов о ноосфере. Успехи современной биологии. / В. И. Вернадский //Вернадский В. И. Труды по общей истории науки. — М.: Наука, 1988. — С. 48-80.
9. Пригожин, И. Кость еще не брошена/ И. Пригожин. [ пер. с англ. Э. Н. Князевой] // Синергетическая парадигма. Нелинейное мышление в науке и искусстве. — М.: Прогресс -Традиция, 2002. — С. 15-22.
Социокультурные аспекты проблемы выбора Осипова Н. Ф.
Рассмотрены содержание и особенности влияния социокультурных аспектов и порожденных ими механизмов на выбор человека в условиях глобализированного общества потребления.
Ключевые слова: свобода, выбор, социокультурное пространство, эмерджентность, ноосфера, общество потребления.
The Social and Cultural aspects of the choice problem.
Osypova N. F
The article deals with the contents and the special features of the Social and Cultural aspects and the mechanisms of the influence of human choice in the sphere of globalized society of consumption.
Key words: freedom, choise, Social and Cultural spase, emerdgence. noosphere, society of consumption.
УДК 304. 4
О. В. Волянська, кандидат соцюлопчних наук, доцент
ПРАВА ЛЮДИНИ ЯК ПРЕДМЕТ СОЦ1ОЛОГ1ЧНОГО
ДИСКУРСУ
Термши «права людини» i «демократ1я» внаслщок свое1 методолопчно1 невизначеносп е дуже зручними для маншулювання суспшьною думкою. У статп обумовлено доцшьнють використання штегрального тдходу П. Сорокша як методолопчно1 основи для соцюлопчного оцшювання р1вня дотримання прав людини. Наведено даш всеукрашського дослщження, що шюструють 1ерарх1ю суб'ективних оцшок значущосп прав людини i вщповщно тдтверджують тезу П. Сорокша, зпдно з якою р1вень дотримання прав людини е шдикатором р1вня демократичности суспшьства.
Ключовi слова: права людини, демократ1я, ¡ндекс ргвня дотримання прав людини
Права людини у загальному виглядi окреслюють свободи окремо взято" особистос^ вщносно держави, позначаючи кордони, яю остання може порушувати тiльки в надзвичайних випадках [1, с. 68]. Сьогодш в наущ i публiцистицi е рiзнi шдходи до оцiнювання демократiï та дотримання прав людини. Щ термiни внаслщок своеï методологiчноï невизначеностi е дуже зручними для маншулювання суспшьною свщомютю. Предмети полемжи навколо прав людини е рiзними залежно головним чином вщ економiчного розвитку держави. Для одних проблема прав людини може бути пов' язана з надто широким тлумаченням свободи однiеï особистост^ що водночас може обмежувати свободу iншоï особистостц для iншиx — права, задеклароваш в Конституцiï, е настшьки ж далекою вiд життя абстракщею, як i безкоштовна медицина.
Так, у сучаснш Нiмеччинi висока судова шстанщя може довго розв'язувати проблему: чи е справедливою вимога батьюв звшьнити !хню дочку вiд занять фiзкультурою, оскiльки Бiблiя (чи Коран) забороняють ш носити чоловiчий одяг або зшмати паранджу, або наскшьки справедливою е шкiльна програма з бюлоги, що розкривае лише еволюцшне походження живоï природи усупереч бажанню батьюв, яю е прибiчниками Старого Завггу? Можливо, це дрiб'язки, але якщо йдеться про права людини, то вони або неухильно, у суровш вщповщнос^ з Законом, дотримуються, або шноруються [1, с. 70].
