CC BY
48
УДК 130.2
О. А. Стасевська, кандидат фшософських наук, доцент
людина в пошуках ц1нн1сних смисл1в у контекст культури постсучасност1
Стаття присвячена досл1дженню базовог характеристики людини постсучас-ного культурного простору, анал1зу гг як суб'екта творення та оновлення духовних ценностей. У статт1 розглядаються сучасн ттерпретацп осмислення людського ¡снування з точки зору пошуку щншсних смисл1в у контекст7 культури XXI ст.
Ключовi слова: людина, постсучасмсть, ц1нност1, тформацтне сустльство, смисли життя, глобалгзацгя.
Актуальтсть до^дження. Одна iз найпоширешших тем фшософсько-го аналiзу проблем культури — осмислення специфши сучасно'1' сощокуль-турно'1 ситуацп в рiзних п ракурсах, в межах якого е абсолютно тривiальною констатащя кризи сучасного духовного життя як людства в цiлому, так i окремих спiльнот, що не зменшуе значущостi питання. Аналiз останнiх дослщжень i публiкацiй вказуе на те, що на сучасному етат вчеш визна-чають новий виток духовно! кризи суспшьства, ознакою яког е те, що увага людини спрямована не на усвщомлення щншсних смиошв свого буття, а на матерiальний добробут, соцiальний статус, особистiснi досягнення та !х практичний результат. Однак людина, яка не прагне осягнути сенс буття, визначити вищi цш свого життя, з'ясувати свое мюце у свiтi та мiжособис-тюних стосунках, легко перетворюеться на зааб маншуляцп iншими людьми. Отже, сьогодш е найважливiшим питання осмислення само! людини як ноЫя i творця цiннiсних смислiв у контекстi культури постсучасностi. Цiнностi надають сенсу не тшьки реальнiй дiйсностi, а й постають як основа людського буття у свт. Актуальшсть ще'1' роботи зумовлена завданням сучасно'1' фшософп осмислити якiснi модифшацп людини постсучасносп, виявити Г! базовi характеристики, а також гГ ставлення до цiннiсних основ життя в умовах розвитку шформацшного суспiльства, яке трансформуе осо-бистiснi та соцiальнi орiентири людини.
Аналiз до^джень i публшацш. Осмислення проблеми щнностей мiститься у працях вщомих фiлософiв XX ст.: захщноевропейських — за-сновника аксюлопчного напряму фшософп Г. Лотце, представниюв нео-кантiанства Г. Рiккерта та В. Вшдельбанда, М. Шеллера, Г. Мюстенберга, М. Вебера; росшських — Л. Столовича, М. Кагана, В. 1лына та ш.; укра'ш-ських — С. Кримського, М. Поповича, В. Табачковського, Ф. Лазарева тощо.
58
© Стасевська О. А., 2016
Проблема сутшсних змш людсько! особистосп в iснуючiй соцiокультурнiй ситуацп, визначення людини постсучасностi розроблялась у працях Ф. Фу-куями, Ж. Бодршяра, К. Хейлза, Дж. Хакслi, Н. Бострома, Е. Тоффлера, Й. Масуди та ш. До не! активно зверталися представники в^чизняно! науко-во! думки В. Петрушенко, В. Петрушова, С. Куцепал, В. Лук'янець, Н. Лу-бенець, Н. Хамiтова, В. Табачковський та ш. Проблема людини постсучас-ностi е предметом дослщжень таких представникiв трансгуманiзму (сучасно! фшософсько! концепцп, що вивчае наслiдки використання людством досяг-нень науки i технологи та !х впливи на розумовi та фiзичнi можливостi людини), як Д. Хаксш, Н. Востром, Р. Еттшгер, Ф. Фукуяма та ш.
Метою дослiдження е виявлення та окреслення основних характеристик сучасного тлумачення людини в наявнш сощокультурнш ситуацп та 11 перспектив щодо пошуку нових щншсних смислiв.
Виклад основного матерiалу. Протягом декшькох столiть людина вба-чала головною метою свое!' дiяльностi тдкорення природи та перетворення свiту. Ичим не обмежений оптимiзм таких поривань призвiв у ХХ ст. до ситуацп, коли виробничi технологи перевищили можливостi культурних регуляторiв, а людство перетворилося в силу, спроможну знищити себе та свою людянiсть. Змша щншсно! парадигми детермiнуеться такими чинни-ками, як iнтеграцiя, технократизацiя, глобалiзацiя, iндивiдуалiзацiя сучасного свiту. Означеш фактори, у свою чергу, обумовлюють становлення ново! сощокультурно! ситуацп, важливими рисами яко! е переоцiнка щнностей i поява ново! щншсно! iерархii.
Визначальною ознакою розвитку людства XXI ст. е об'ективний процес наростаючо! культурно! глобалiзацii, який постае як принципово нове яви-ще людсько! юторп, а не продовження попередшх iнтеграцiйних свiтових тенденцiй. Культура сьогодш осмислюеться як визначальний чинник глоба-лiзацii, а не як наслщок економiчноi штеграцп. Водночас неправильно сприймати культурну глобалiзацiю як встановлення культурно! однорщнос-тi у свiтовому масштаба культурнi зiткнення i конфлiкти — ознаки сучасного полшолярного св^. У загальному виглядi глобалiзацiя не корисна, але й не шюдлива культура оскiльки по сутi е результатом компромюу культур.
Процес культурно! глобалiзацii в постсучасних суспiльствах призводить до того, що багато регюшв, що зазвичай характеризувалися культурною та етшчною гомогеншстю, стають космополiтичними, включають у свою структуру цш райони, населеш мiгрантами з iнших культур i етносiв.
Окрiм цього, межа ХХ-ХХ1 ст. постае як час переосмислення сутност само! людини, п цiннiсних орiентирiв, цiннiсних смислiв культури. Таке завдання потребуе вщповвд на питання, якими е характеристики людини постсучасносп.
Умови шдус^ального суспшьства ХХ ст. спричинили домшування со-щальних шститу^в над людиною. Техшка перетворилася не лише на чинник сощального поступу, а й у форму оргашзацп людського життя. Стандарти-зацiя життя i мислення набули невщомого для попереднiх епох поширення. Iндустрiальне суспiльство сформувало таю св^оглядш настанови, в рамках яких природа i суспiльство пiдлягають рацiонально-утилiтарному переупо-рядкуванню з метою удосконалення вщповщно до цiлей, якi визначае лю-дина, Гг розум. Переконана в абсолютнш рацiональностi свiту, людина почала вважати, що немае шчого такого, чим не можна було б оволод^и за допомогою «розрахунку». Якщо природа перетворювалась за допомогою техшки, то суспiльство — за допомогою тотально! iнституалiзацii, втшенням якоТ е бюрократiя. Як наслщок, людина опинилася у залежностi вщ технiки та бюрократичних установ.
Розвиток iндустрiального суспiльства як процес повшьно зростаючого розриву мiж людиною, суспiльством i природою в останнш третинi ХХ ст. завершився зародженням нового явища, яке отримало назву постшдустрь ального або шформацшного суспiльства, що спричинило загрозу перетво-рення людини у засiб шформацшних технологiй.
Сьогоднi iнформацiя стала найважлившим засобом управлiння духовним життям людини, ушверсальним засобом впливу на п поведiнку. Ставлення до iнформацii стало мiрою особистiсноi культури людини, вираженням п життевоТ позицii i критерiем моральностi. Iнформатизацiя життя значно ускладнила св^: людина стала абсолютно вщкритою для iнформацii про подii у свт, краiнi, в природi i космосi, родинi та трудовому колективь Все це проходить крiзь призму власного «Я», викликае розмаТття думок та на-пруження емоцiйного життя.
1нтенсифшащя iнтелектуального розвитку — ще одна важлива риса су-часноТ людини. Iнформацiя ранiше служила орiентацii людини у свiтi, нинi вона як самостшна система мае власш тенденцii розвитку. Умiння спiлку-ватися з шформацшним простором постае як умова ефективного самотз-нання i самоствердження людини. Iнформацiя трансформувалася на унiвер-сальний засiб впливу на св^, а своерiдний iнформацiйний вибух обумовив темпи змш само! людини.
Гiпертрофiя споживання кардинально повернула i ставлення до само! людини, у нш тепер цiнуються перш за все не людяшсть, а функщональнють. Мислителi ХХ ст. неодноразово наголошували на тому, що вiдбуваеться процес становлення ново! людини:
- Х. Ортегач-Гассет говорив про панування в суспшьсга «масовоТ лю-дини»;
- Р. Гвардш наголошував на незб^у цiлей та результатiв людсько! дь яльностi, визначав «некультурну культуру»;
- М. Бердяев вщзначав трапчну особливiсть сучасностi у перевазi ци-вшзацп над культурою i в утрат сенсу людського iснування;
- Е. Фромм звертав увагу на втрату людиною свободи i перетворення п на гвинтик колосально! оргашзацшно! машини.
Отже, постсучаснiсть породила безсилу та одиноку людину, що постае як елемент складно! системи зi стереотитзованими свiдомiстю, поведiнкою, потребами тощо. Надмiрна спецiалiзацiя життя обмежуе духовний i ште-лектуальний рiвень людини, чим пояснюеться тяжшня до емтричного, принципово атеоретичного знання.
Людина в контекст культури постсучасностi отримала потужш науково-технiчнi можливостi та водночас перетворилася в незршу iстоту в моральному сена. 1гнорування моральних норм i принципiв виливаеться у дегума-нiзацiю соцiуму, наслiдком чого е формування агресивно-споживацько! особистостi. Сьогодш реально постала загроза перетворення людини на егоГ'стичну, iндиферентну, знеохочену, нечутливу до проблем шших iстоту, яка не готова жити моральними зусиллями, а iнодi не усвщомлюе необхщ-ностi морального вдосконалення. Як наслщок «людина-маса» стае iнертною в дiях i думках, живе iлюзiею вибору, не визнае шяких авторитетiв, зокрема авторитету мораль Сутшсними Г! характеристиками е орiентацiя на спожи-вання, стандартизовашсть, егоГ'стичшсть, посереднiсть, агресивнiсть, при-мiтивнiсть мислення, iнтелектуальне зубожiння. Усе це разом робить ГГ ке-рованою, перетворюе в об'ект маншулювання. «Людина-маса» творить навколо себе масову культуру: стандартизовану, спрямовану на формування «усередненоГ» людини iз домiнуванням споживацьких настро'Гв, орiентова-ну на мiфологiзацiю життя та на розважальнiсть. Мислителi XX ст. по-рiзному оцiнювали це явище: однi вважали масову культуру засобом поширення здобуткiв свiтовоi культури i спiлкування людей (Т. Парсонс, Л. Уайт), iншi — сощальним злом, що призводить до вщчуження вiд культурних цiн-ностей (О. Шпенглер, М. Бердяев, Е. Фромм).
Формально масова культура безмежна, пронизуе весь культурний проспр i буквально керуе людиною, позбавляючи '11 можливосп вибору та нав'язуючи стандартнi зразки та потребу Гх використовування. Основна функщя масово! культури полягае в тому, щоб регулювати поведiнку людей, ушфшувати Гх духовне життя, штелектуальний та емоцiйний свiт. Масова культура пов'язана з комерщею та бiзнесом, що вiддзеркалюеться у поняттях «комер-цiйна культура», «iндустрiя розваг». Оскшьки ГГ завданням переважно стае релаксащя i розвага, то головними ознаками е простота, яка межуе з при-м^ившстю, i нацiленiсть на формування «щасливо! свiдомостi». Часто
твори масовоТ культури апелюють до людських шстинкпв. Вони створю-ються не одним автором, а колективом, Тх мета — задоволення потреб спо-живача. Масова культура, виправдовуючи порiвняння з виробничим про-цесом, принципово удаеться до тиражування вЫма засобами масовоТ шформацп i комушкацп, тому масовою культурою можуть стати твори «високоТ культури». В умовах втрати власного «Я» виникае потреба в куль-турно-поведшкових стереотипах, яю поширюються через засоби масовоТ комушкацп. Стереотипний характер зразюв масовоТ культури, експлуатацiя тематики, зрозумшоТ й актуально! для бшьшосп людей, 11 гнучкiсть та все-проникнiсть зробили масову культуру доступною всьому населенню глоба-лiзуючого св^у. Прагнення максимально швидко реагувати на культурш змiни, на швидкоплиннi потреби й запити перетворило масову культуру у «поводаря» сучасноТ людини в мшливому свiтi. Використання новiтнiх наукових технологш забезпечило домiнування масовоТ культури. Комп'ютери, домашш кiнотеатри та шше поступово стають повноцiнними складовими життя сучасноТ людини, часто замiнюють Тй бiльшiсть сфер життедiяльнос-тi, дозволяють «не виходячи з дому» задовольняти практично вс своТ потреби i реалiзовувати комунiкативнi намiри. Таке напiввiртуальне iснування перетворюеться на норму життя.
Людина в культурi постсучасносп не зберiгае свою iндивiдуальнiсть, не вщчувае потреби духовного самовираження, вона вимушена бути як всi. Колектив набувае безумовноТ значущостi: колективнi щеТ та настанови сприймаються окремою людиною як своТ; людина перестала мислити i дi-яти самостiйно, легко сприймаючи ^ форми i способи ^нування, якi нав'язуються Тй ззовш. Високий рiвень матерiального виробництва, легка ствпраця в колективi спонукають до конформiзму.
Саме надмiрнiсть конформiзму обумовлюе формування нездатносп або небажання особи виробляти шдивщуальну життеву позицiю, власш погляди, оцiнки, цiннiснi орiентири. Така людина вже не здатна до самостшносп в дiях, вона з готовшстю наслiдуе поширенi у суспшьсга цiнностi, потреби, смаки, тобто майже розчиняеться у сощумь Визначальним чинником дш для неТ стають не вищi цiнностi, а прагматичний штерес, розрахунок, ко-ристь. У таких умовах людина постае не як активний i самостшний творець культури, а як споживач 11 готових зразюв.
Водночас iндивiд не втрачае прагнення будь-яким способом тдкреслити власну ушкальшсть, неповторнiсть. Вiдсутнiсть високого рiвня особистiсноi форми культури сьогодш призводить до того, що свою неповторшсть людина стверджуе виключно через зовшшш прояви (зовнiшнiсть, одяг, манери поведшки тощо), що е приховуванням бщносп внутрiшнього свiту, а головне, позбавляе шдивща можливосп не тiльки творити новi духовш цiнностi,
а й розпредмечувати багатства культури, яю накопичеш людством. Це при-звело до втрати людиною свое! самостшносп та перетворення '11 на складо-ву соцiального механiзму.
Теоретики «масового суспiльства» стверджують, що воно сприяе ушфь кацп та знеособленню людських потреб. Масове виробництво та масове споживання призвело не тшьки до ушфшованих споживацьких стандартв, а й до змагання у сферi споживання, що стало ще одшею знаковою тенден-цiею постсучасностi. Бшьш глибокий аналiз тако! ушфшацп i стандартиза-цп потреб демонструе наочний процес розмивання групових стандартв споживання й мотивацш, якi в минулому символiзували i закрiплювали соцiальну щентичшсть особистостi.
У той же час необхщно вiдмiтити паралельну тенденцiю ХХ1 ст. — сут-тевi змши соцiальних зв'язкiв та сощально! структури суспiльства: класи, страти, прошарки, професшш групи та iн. переформатовують свш внутрш-нiй склад та «кордони», а також вiдбуваеться перегляд Гх групових iнтересiв у зв'язку iз динамiзмом сучасного життя. Сама особистють втрачае тiсний зв'язок iз якоюсь конкретною сощальною групою. Можна вщм^ити наяв-нiсть нового етапу iндивiдуалiзацii суспiльного життя. Це зумовлено рiзни-ми причинами: по-перше, рiзке зростання темтв соцiальних змiн (для су-часно! людини е нормою швидкий перехiд iз одше'Г сощально! групи до шшоГ), що ускладнюе процес щентифшацп людини з конкретною групою; по-друге, iнтернацiоналiзацiя, стандартизацiя, масовiзацiя, спрощешсть життя ускладнюють процес оформлення субкультур, Гх чiтке окреслення та наповнювашсть.
Проблеми iндивiдуалiзацii, соцiальноi iдентифiкацii переносяться на буття етнiчних груп, тобто можна сказати, що ознакою часу е також проблема нацюнально-етшчно! щентичносп. Безумовно, нацюнально-етшчне значно мщшше укорiнюеться у свiдомостi, нiж сощальне, оскiльки спира-еться на таю базовi елементи, як спiльна мова, юторична пам'ять, мiфи, символи, традицп, якi закарбованi на пiдсвiдомому рiвнi, отже, е бiльш не-залежними вщ актуального досвiду. Проте питання iнтернацiоналiзацii та iндивiдуалiзацii стосуються й нацюнально-етшчних груп, хоча вони значно ефектившше протистоять «розмиванню», нiж сощальш групи. Посилення нацiональних рухiв, активiзацiя фундаменталiстських течiй та подiбних явищ е вщбиттям ускладнення проблеми нацюнально! iдентичностi в сучас-ному свт. Можна припустити, що злет нацюнальних почуттiв, посилення етнiчного «я» е спробою компенсувати втрату соцiальноi щентичносп, що створюеться через дестабiлiзацiю сощального середовища.
У межах традицiйноi культури юнував визначений набiр цiнностей та потреб, яю давали вiдповiдь людиш на ключове питання «хто я е?». У су-
часному мшливому та динамiчному свт така визначешсть вщсутня, мину-лий досвiд не дае ч^ких орiентирiв, i людина вимушена сама шукати вщ-повщь Окремi iндивiди (як i групи) не завжди здатш адекватно реа-гувати на змiни, знаходити вщповвд на нагальнi питання щодо щнностей життя. Таким чином, за поверховою стандартизащею i масовiзацiею при-ховуеться значно розширене поле вшьного самовизначення людини. Вибiр цiнностей i потреб е вкрай складним, що посилюеться негативними озна-ками сучасного життя: безроб^ям, наркомашею, невмотивованою злочин-шстю, вседозволенiстю, агресивнiстю, байдужiстю тощо. За таких обставин розгублена людина ще бшьше намагаеться самовизначитись та реалiзувати власне неповторне «я». Так постае питання пошуку щншсних смиошв: людина визначае, з'ясовуе щнносп й цш, види дiяльностi, якi наповнюють або визначають сенс життя. Вщсутшсть ч^ко визначеноТ системи цiнностей вимагае вщ людини самостiйного пошуку сми^в життя, але цей шлях до-сить хитливий, втiм, вiн дае (завдяки сумшвам i помилкам) безщнний досвiд, оскiльки самостiйно здобуте знання е бшьш тривким, нiж те, що отриму-еться у виглядi готових аксiом. Наслiдком цього е поява ново! самостшнос-тi людського мислення, яка формуеться на основi критичного ставлення до дшсносп. Як вщповщь на стандартизацiю з'являеться певний критицизм сустльного мислення, що тепер (на вiдмiну вiд попереднiх чаав) перестае бути привiлеем iнтелектуальноi ел^и i стае рисою масовоТ свщомосп. Про-те це не означае, що переважна бшьшють людей набувають таких рис — стають самостшно мислячими особистостями i здатнi виробляти власний св^огляд. Така iнтелектуальна самостшшсть виявляеться здебiльшого у негативнiй формг у недовiрi до компетентностi суспшьних i полiтичних iнститутiв, до офщшно функцiонуючоi iнформацii.
Отже, ознакою сучасносп постае перехiд до якiсно нового стану суспшь-ства, яке характеризуеться поширенням i прискоренням глобальних про-цесiв в усiх сферах людськоТ дiяльностi, швидким зростанням ролi шфор-мацiйних процесiв. Таке суспiльство переживае девальващю моральних цiнностей, що загрожуе шляхом до хаосу. Однак залишаеться сподiватися, що людина знайде в собi сили i здiйснить оновлення системи щнностей сустльства, сформуе новi позитивнi тенденцii морального життя глобального св^у на основi переосмислення надбань минулого.
Найбшьш значним, за своТми наслiдками, е вплив глобалiзацii на систему духовно-моральних щнностей людини — щнностей, що пов'язаш зi смислом буття, розкривають його сенс, максимально повно вщбивають осо-бистiсний вимiр людини. Поширеною сьогодш е теза про протистояння двох систем щнностей — системи, що мае витоки у традицшному суспшьсга, i системи, що побудована навколо лiберальних та демократичних орiентацiй.
Проте означеш системи е рiвною мiрою актуальними для сучасностi, досвщ яко! переконливо демонструе органiчне входження традицшних структур в оновлене сьогодення.
Висновки. Реальна ситуащя становлення цiннiсних смислiв сучасного св^у людини досить складна: формування прийнятно! для всiх системи цiнностей, що сприятиме духовному оновленню людини, тривае. Ознакою часу е, швидше, цшшсна простращя, цiннiсно-орiентацiйна розгубленiсть людини, що спричинюе пасившсть життево! позицп, апатш i соцiальну фрустрацiю. На наш погляд, виходом iз тако! ситуацп може бути утворення ушверсально! системи духовно-моральних, смисложиттевих цiнностей. За-перечення можливосп та необхiдностi цього лунають як на теоретичному, так i на практичному рiвнi, вiдстоюючи плюралютичну позицiю. Проте реальнiсть переконливо демонструе, що плюралiзм у цiннiсних орiентацiях перетворюеться в цiннiсну анархiю. Як результат ми маемо вщсутшсть мо-ральних засад в усiх сферах людсько! дiяльностi, масове манiпулювання сустльною та особистiсною свiдомiстю, духовно-моральну дезорiентацiю i навiть зубожiння особистостi.
До характерних ознак системи цшностей культури постсучасностi мож-на вiднести таю:
- трансформащя статусу традицiйних цшностей: послаблюються колек-тивiстськi начала; креатившсть пiдмiнюеться працелюбнiстю; космополь тизм доповнюеться мюцевим патрiотизмом; громадський патрiотизм замь нюеться нацiональним;
- змiнюеться змютовне наповнення цiнностей: свобода як автономiя особистостi перетворюеться у свободу вибору само! системи моральности автономна особистють iндивiда з усталеними моральними переконаннями замшюеться iндивiдом iз гнучкою щентичшстю; змiнюються прiоритети в системi матерiальних та духовних цiнностей;
- у контексп культури постсучасностi провiдне мюце посiдае толерант-нiсть як еднальний фактор моральность
Фактом культурно! глобалiзацii е безпрецедентний за глибиною i масштабом обмш локальними (нацюнальними) моральними цiнностями, iдеала-ми, нормами, що по суп означае можливють створення унiверсальноi мо-ралi, ушверсально'! системи моральних цiнностей.
Загальна цшшсна орiентацiя постсучасностi iнодi характеризуеться як постутил^аризм. Хоча традицiйнi норми i принципи продовжують свое функцiонування в новому цшшсному контекстi. Зокрема, колективiзм i iн-дивiдуалiзм: традицiйний колективiзм забезпечувався iснуванням великих соцiальних груп, приналежшсть до яких була оргашчною для iндивiда. На сучасному етат iндивiд не належить, а зараховуе себе до безлiчi локальних
спшьнот, тобто ця причетшсть до них — шдивщуально обрана. У свою черту, принцип iндивiдуалiзму, що базувався на автономп особистосп, також зазнав змютовних змш. Новий виток iндивiдуалiзму i самостiйностi призвiв до самотност людини, яку вона намагаеться подолати через сощальну само-визначенiсть, ствпричетшсть до якоТсь сощально! групи. Автономного ш-дивiда замiнив модульний шдивщ iз мiнливою iдентичнiстю: його шди-вiдуалiзм виражаеться не стiльки в шдивщуальнш дiяльностi, скiльки в шдивщуальносп споживання, а також в шдивщуальносп способу життя. Iндивiдуалiст-конформiст не протиставляе себе суспшьству, а самовиража-еться всередиш наявного соцiального порядку i зацiкавлений у його тд-тримщ. Людина постсучасностi заглиблена у свш внутрiшнiй свiт; вона живе сьогоденням i характеризуеться неперспективнiстю свiтобачення та св^о-вiдчуття.
Вiдповiдним чином змшився сенс тако! фундаментально! морально! цшносп, як свобода. Свобода автономного шдивща попереднього перiоду спиралася на його гарантоваш економiчнi та полiтичнi права. У сучасному свт iдеал свободи заснований на множинносп, це свобода споживання не-скiнченного рiзноманiття культури.
Працьовитють i професiоналiзм як людсью чесноти рiвною мiрою пiд-даються трансформацп в постiндустрiальному суспiльствi. Праця продовжуе вважатися фундаментальним вираженням людсько! гiдностi. Втiм праця, як i професiйний працiвник в умовах гнучко! зайнятостi та мобiльностi робочо! сили стають зайвими. Людина все бшьше перетворюеться iз професiонала на новатора, для якого головним е не творення продукту, а особистюна само-реалiзацiя. При цьому виникае ч^кий розподiл мiж поняттями «творчiсть» i «креатив». У класичнiй культурi творчiсть мислилась як унiверсальна властивiсть та цшшсть людини. Креативнiсть е породженням культури постсучасносп i на вщмшу вiд творчостi (що е творенням ново! сутносп) часто задовольняеться виробництвом симуля^в, коли досить виявити чер-гову «вiдмiннiсть», щоб стати автором яко!сь «новизни». Результатом креативу не обов'язково е самобутнш твiр, ним може бути компiляцiя, колаж тощо. Саме тому «креативник» у сучасному суспшьсга протиставляе себе «професюналу».
Ствердження можливостi, прийнятностi унiверсальних моральних цш-ностей виключае абсолютну ушфшащю людського буття. Визнання переваги загальнолюдських, ушверсальних духовно-моральних цiнностей над локальними не заперечуе цшшсно! рiзноманiтностi. Унiверсалiзацiя систе-ми цiнностей вимагае i зобов'язуе поважати рiзноманiтнiсть конкретних проявiв духовностi, сприяти розвитку рiзних культур. Водночас критерiем
локально-спшьнотних систем цшностей постае саме унiверсалiзацiя, здат-нiсть окремо! культури вбирати загальнолюдсью духовнi начала.
Людина в пошуках смисшв життя в контекст культури постсучасност постае суперечливою, амбiвалентною. Кардинальнi трансформацп в суспшь-ствi, зрушення у стосунках «людина — сощум» призвели до переоцшки значимостi бiльшостi фундаментальних цiнностей. Людина постсучасност втратила цiннiснi критерп життя та дiяльностi, правильностi чи неправильности особистiсних цiнностей.
Л1ТЕРАТУРА
1. Бауман З. Индивидуализированное общество : пер. с англ. / З. Бауман. - М., 2002.
2. Бердяев Н. О назначении человека / Н. Бердяев. - М., 2006.
3. Гвардини Р. Конец Нового времени / Р. Гвардини // Вопр. философии. - 1990. -№ 4.
4. Бубер М. Проблема человека : пер с нем. / М. Бубер. - М., 1993.
5. Зыкова А. Б. Учение о человеке в философии Х. Ортега-и-Гассета / А. Б. Зыкова. -М., 1978.
6. Киселев Г. С. Человек, культура, цивилизация на пороге ХХ1 века / Г. С. Киселев. -М., 1999.
7. Крымский С. Б. Ценностно-смысловой универсум как предметное поле философии / С. Б. Крымский // Фшософ. думка. - 1996. - № 3-4. - С. 102-116.
8. Ручка А. О. Цшносп { смисли як компоненти соцюкультурно! реальност / А. О. Ручка // Смислова морфолопя сощуму / за ред. Н. Костенко. - К., 2012. -С.91-123.
9. Тульчинский Г. Л. Новая антропология: личность в перспективе постчеловечности / Г. Л. Тульчинский // Вопр. философии. - 2009. - № 4. - С. 41-56.
10. Салихов Г. Г. Человек, общество и проблемы глобализации / Г. Г. Салихов // Социально-гуманитарные знания. - 2008. - № 9.
11. Фромм Э. Иметь или быть? / Э. Фромм. - М., 1990.
ЧЕЛОВЕК В ПОИСКАХ ЦЕННОСТНЫХ СМЫСЛОВ В КОНТЕКСТЕ КУЛЬТУРЫ ПОСТСОВРЕМЕННОСТИ
Стасевская О. А.
Статья посвящена исследованию базовых характеристик человека культурного пространства постсовременности, анализа его как субъекта создания и обновления духовных ценностей. В статье рассматриваются современные интерпретации осмысления человеческого существования с точки зрения поиска ценностных смыслов в контексте культуры XXI в.
Ключевые слова: человек, постсовременность, ценности, информационное общество, смысл жизни, глобализация.
man in search of meaning value
in the context of the culture of the postmodernity
Stasevska O. A.
Analysis of recent publications indicates that at present scientists identify new round of spiritual crisis of society, a sign of which is that the person's attention is not aimed at the realization of value meanings of their existence, and the material well-being, social status, personal achievements and their practical results. So, today is the most important question of understanding the person as a carrier of meaning and value creator in the context of the culture ofpostmodernity. The urgency of this task is conditioned by modern philosophy to understand the qualitative modification human postmodernity, identify its basic characteristics and its relation to the value foundations of life in the development of the Information Society, which transforms social orientations person.
The real situation becoming valuable human meanings of the modern world is quite complicated: the formation of a system acceptable to all values that promote human spiritual renewal continues. Signs of the times are rather values prostration, value-orientation confusion of man that causes passivity life position, social apathy and frustration. The denial of this possibility and necessity heard both theoretical and practical level, defending pluralist position. However, reality clearly shows that pluralism of value orientations values converted into anarchy. As a result we have a lack of moral principles in all areas of human activity, mass manipulation ofpublic consciousness and personal, moral impoverishment of disorientation and even personality.
The total value orientation postmodernity sometimes described as postutilitarianism. Although the traditional rules and principles will continue to function in the new context of values. At the present stage does not belong to the individual, and considers himself to many local communities, that this involvement with them - individually selected. Autonomous individual replaced with a flexible modular individual identity. His individualism is expressed not only in individual activities, but in individual consumption as well as to individual lifestyles. The individualist-conformist does not oppose themselves to the society within the existing social order and is interested in its support. Man postmodernity deepened in his inner world; she lives present and characterized absence of perspective outlook and attitude.
Man in search of meaning of life in the context of the culture ofpostmodernity appears contradictory, ambivalent. The dramatic transformation in society, changes in the relationship «man - society» led to a reassessment of the significance of mostfundamental values. Man postmodernity lost value criteria of life and work, the correctness or incorrectness of personal values.
Key words: man, postmodernity, values, information society, the meaning of life, globalization.
