CC BY
102
УДК 130.2
Б.С. Золотух1н Г.В. Ан1к1на А.З. Шайхатдшов
ВПЛИВ МАСОВО1 КУЛЬТУРИ НА СОЦЮКУЛЬТУРНЕ СЕРЕДОВИЩЕ.
У статт1 висвтлюеться вплив масовог культури кр1зь засоби масовог ¡нформаци на соцюкультурне середовище. Розглядаються поняття, структура та елементи масовог культури, гг мантулювання масовою св1дом1стю та психолог1ею сучасног людини.
Клю^о^^ слова: масова культура, мода, св1дом1сть, засоби масовог ¡нформаци
Поняття масово! культури, особливо в останш десятил^я, широко дослщжуеться, багато написано i сказано про феномен «маскульту», ^ здавалося б, що ще можна додати? Однак масова культура мщно увшшла в сучасне життя будь-якого суспшьства i досi не вщухають суперечки про 11 сутнiсть.
Масову культуру можна розглядати з рiзних позицш:
- з точки зору естетично! цiнностi його творiв - прийнято оцiнювати 11 як профанащю культури, орieнтовану не так на шедеври, як традицiйне мистецтво, а на свщомо пересiчнi (а головне касов^ твори;
- з точки зору форм його поширення - це циркулюе по каналах масових комушкацш продукцiя, призначена для духовного споживання мшьйошв людей. Але головне призначення масово! культури полягае в тому, що, з одного боку, вона виконуе функщю адаптаци людини до сучасного суспiльства, з шшого, використовуеться як засiб для маншуляцп масами.
Масова культура е специфiчною iндустрiю, яка виробляе «масову» людину, яка запозичуе «сво!» думки з радю- i телепередач, газет i реклами, i який перетворюеться в простого виконавця заданих ролей з атрофiрованной особистiстю.
Термiн «масова культура» справляе враження, що мова йде про культуру мас. Однак, те, що ним позначаеться, насправдi являе собою культуру для мас, орiентовану на мантулювання !х свщомстю.
Сощальш функцп масово! культури неоднозначнi i часто мають прихований характер. Духовна продукщя для мас нав'язуе !м певнi норми i цiнностi як основу !х повсякденному життi, при цьому вона активно впливае на психолопю людини, особливо на область тдсвщомого, намагаючись стимулювати певнi шстинкти. I! намагаються робити красивою, привабливою, естетично!, забавною або iронiчною.
Масова культура часто виглядае повчальною i дуже схожою на правду, вона тримае глядача в напрузi i iнтригуе його, i разом з тим вщводить людину в св^ передбачення i iлюзiй, i, що найголовшше, вона заповнюе його вшьний час. Людина опиняеться бранцем ще! культури, яка дбайливо проводиться для нього засобами масово! комушкацп.
Часто масова культура визначаеться як псевдокультура, яка не володiе шяким позитивним св^оглядним, виховним, художнiм або естетичним змютом. Вченi-культурологи позначають масову культуру як ерзац-продукт, тобто сурогат - предмет, лише по деякш схожосп е замшою натурального, як явище лише зовнi нагадуе культуру. Вважають, що масова культура мютифшуе реальш процеси i вiдбуваеться вiдмова вщ рацiонального початку у свiдомостi. [1]. Тобто, не вбачаеться в !! основi розумно обгрунтованих, доцiльних дш i характеризують !! як псевдо культуру. У чому ж полягае негатившсть масово! культури?
Серед !! напрямiв i проявiв:
- засоби масово! шформаци - ЗМ1 - транслюють населенню поточну iнформацiю i штерпретують цю iнформацiю в руслi i ракурсi, вiдповiдному iнтересам. ангажують дане ЗМ1 «замовника», так само формують громадську думку в iнтересах даного замовника;
- система оргашзацп та стимулювання масового споживчого попиту - реклама, мода, секс-шдус^я й iншi форми провокування споживчого ажютажу навколо речей, щей, послуг, що перетворюе процес невпинного споживання соцiальних благ у самоцшь iснування;
- шдус^я формування iмiджу;
- iндустрiя дозвшля, що включае в себе «масову художню культуру» мiстить: «бульварну» л^ературу, аналогiчнi розважальнi жанри кiно, комшси в образотворчому мистецтвi, рок-, поп-музику, конферанс i «розмовнi жанри», рiзнi види шоу-шдустрп, де використовуються техшчш прийоми та виконавська майстернiсть "високого" мистецтва для передачi спрощеного смислового i художнього змiсту, адаптованого до невибагливих штелектуальним i естетичним запитам масового споживача. [1]
Масова культура виникла спочатку на Заходi як продукт бiзнесу, вона зазвичай розглядаеться як псевдокультура. 1! основш риси:
- примiтивiзм зображення людських вщносин,
- розважальнiсть, стандартизацiя змiсту,
- культ устху i споживацтва, насадження конформiзму. [ 1].
Метою масово! культури е не стшьки заповнення дозвшля i зняття напруги i стресу у людини iндустрiального i постшдус^ального суспiльства, скiльки стимулювання споживчо! свщомосп, що в свою чергу формуе особливий тип - пасивного, некритичного сприйняття ще! культури у людини. Все це i створюе особистють, яка досить легко пiддаеться маншулюванню. «МК» бiльшою мiрою орiентуеться не на реалютичш образи, а на штучно створюваш образи (iмiджi) i стереотипи.
В рамках таких !! жанрiв як детектив, вестерн, мелодрама, мюзикл, комшс створюються спрощенi «версп життя». Незважаючи на свою уявну беззмютовшсть, МК мае вельми ч^ку свiтоглядну програму [2].
Масова культура - потужний зааб впливу на суспшьну свiдомiсть для нiвелювання поглядiв i смакiв пiд сформований обивательський стереотип. Вона мае негативш наслщки для суспiльного життя. Вона - це натуралiзм, який грае на прим^ивнш чуттевостi, !! природа - товар для ринку; ставка на видовищшсть призводить до морально! нерозбiрливостi; !! спрямованiсть - утилiтарно-розважальна. На та мудрих навчань свiтових релшй i кращих творiв свiтового мистецтва серед прекрасних творшь красного письменства i наукових досягнень видатних умiв височiе «Вавилонська вежа». Це потворна споруда височiе як докiр людству, що вщдае перевагу сутiнки нев^ластва свiтлу Знань про свiт духовносп i краси [2].
Основним недолгом багатьох дослiджень, е те, що в них вивчаються, насамперед, щеолопчна функщя !! або !! естетичш компоненти, найчастiше з суб'ективно! точки зору автора, з позицш його художшх уподобань. Подiбний, досить спрощений пiдхiд до масово! культури не тшьки е гносеологiчно безперспективним, але й не в змозi пояснити внутршш механiзми серйознiшого впливу !! на сучасне суспiльство, його культурну i навiть полiтичну динамiку. Таким чином, можна констатувати, що на сьогодшшнш день не iснуе розгорнутого анал^ичного концепту масово! культури, з одного боку, - задовольняе реальнш практицi, тобто здатного виступити робочим принципом при аналiзi та ощнщ явищ сучасно! культури, з шшого - вiдповiдного сучасному рiвню фшософсько-культуролопчного знання, тобто що включае, а не ^норуе тi розумовi модел^ якi акумулювалися в посткласичному тзнавальному досвiдi [2].
Наприкiнцi XX в. в промислово розвинених кра!нах вщбувалися процеси, якi створили у провщних соцiологiв, економiстiв, культурологiв переконання в тому, що людство, в тому чи^ i Укра!на, вступило в нову фазу розвитку. Головна вщмшшсть цього
суспiльства вiд традицшного промислового, або iндустрiального полягае в тому, що в ньому вчиняеться штенсифшащя штелектуальних технологiй, перетiкання пращвниюв зi сфери виробництва речей в сферу виробництва послуг та шформацп, що призводить до акцентування рiзних способiв задоволення культурних потреб населення, а трансляцiя, обробка i споживання шформацп перетворюеться на головний вид дiяльностi. Глобалiзацiя iнформацiйних процесiв викликала до життя розмах проявiв масово! культури, до яко! можна вщнести шоу-бiзнес, iндустрiю культури; все це впливае на технологи реклами. Вона означае одночасно унiверсалiзацiю i iнституцiалiзацiю трансльованого соцiального досвiду, цiннiсних орiентацiй, норм поведiнки. Вiдбуваеться iнiцiювання споживчого попиту на стандартизоваш форми сощальних благ i атрибутiв престижностi в масштабi великих соцiальних груп i всього суспiльства.
Подiбний стан породжуе манiпулювання свiдомiстю масового споживача, якому пропонуються iмiджi товарiв, послуг, пол^ичних дiячiв i навiюеться думка про необхщшсть користування ними [3].
Виникае об'еднання iнформацiйних середовищ, що використовують електронш технологи. Таким чином створюеться едина однорщна iнформацiйне середовище -вiртуальна комп'ютерна реальнiсть, для багатьох людей практично замшюе собою реальний св^. Багато сучаснi рекламнi продукти стають результатом застосування систем мультимедiа. У мультимедшних установках з'еднуються текст i зображення, музика i мова, комп'ютерна ашмащя i телебачення. 1нформацшне суспiльство в цiлому сьогоднi стае суспшьством видовищ.
Особливу частина шдустрп культури становить система оргашзацп ажютажу навколо престижних iнтересiв, потреб, способу i стилю життя, iмiтацii в сершних моделях елiтних зразкiв виробiв. Процес придбання престижних благ перетворюеться на самоцшь iснування
[3].
У зв'язку iз зазначеними процесами, що вщбуваються сьогоднi у свiтовiй, в тому чист i украшськш економщ та культурi, не викликае подиву, що реклама ввдграе все бшьш помiтну роль в системi комушкативних засобiв i технологiй, а !! функцп виходять за рамки первюно! мети - iнформування про товари i послугах, заради яко! реклама з'явилася на св^. До тепершнього часу стае все очевиднiше, що рекламна дiяльнiсть в !! численних рiзновидах (графiчний дизайн, реклама в електронних ЗМ1 та iн.) Утворили автономну сферу всередиш художньо! культури з власними естетичними, моральними та економiчними принципами i нормами дiяльностi.
Соцiокультурнi, антропологiчнi, соцiально-психологiчнi аспекти рекламно! дiяльностi, рiзноманiтнi форми !! впливу на масову свщомють, мораль i смаки публiки - все це вимагае найпильшшо! уваги i серйозних наукових дослiджень.
Вiтчизнянi дослiдники соцюкультурних аспектiв реклами виходять з передумови про те, що дiапазон впливу реклами будь-якого виду надзвичайно широкий. Реклама школи не говорить прямо: «Купи цю рiч». Здшснюючи тдмшу термiнiв, реклама перестерiгае: «Подаруй собi гарний настрiй, купи собi здоров'я, придбай впевненють у собi, тдшми свою сексуальну привабливiсть». 1накше кажучи, як дотепно зауважують дослщники, реклама пропонуе купити саме те, що по народнш мудрости «за грошi не купиш». Реклама здiйснюе перенесення сощального, морального, психологiчного статусу людини на певний предмет. Ось ми i купуемо не одяг, акцп, напо!, продукти, автомобiлi, а свш iмiдж в сiм'i, на робот^ в очах iнших. I все, що пов'язано з кутвлею, - час i мiсце, де вона вщбулася, - залишаеться у свщомосп святково маркiрованим [3; 208].
Дослщник росiйськоi реклами А. Левiнсон також зазначае, що привнесення свята в людське життя - це одне з сощально-культурних призначень реклами. Ефектившсть «сучасно! реклами багато в чому грунтуеться на цшеспрямованому використаннi
iнструментарiю сощально! мiфологп та риторики. Вiдкриттям науки минулого столбя став факт iснування мiфологп не тiльки в арха!чних, але i в найсучаснiших культурах. Виявляеться, що спосiб представлення життя в масовш свiдомостi людей будь-яко! епохи збер^ае багато рис мiфологiчного. Вiчною проблемою людини е те, що, з одного боку, вш хоче мати достовiрну iнформацiю про св^, а з iншого - прагне вселити собi й iншим переконання в тому, що вiдбуваеться насправдi повнiстю вiдповiдае його уявленням та очшуванням. Якщо в арха!чш епохи мiфологiчна свiдомiсть складалося стихiйно, то в сучаснш цившзацп воно спещально органiзуеться i утримуеться владними структурами, яю використовують для виконання сво!х завдань засоби i технологи масово! комушкацп, семiотичнi системи i, нарешт^ сама мова, що е природним засобом спшкування (як вербальну мову, так i вiзуальний, тобто зображення). Мiфологiчна свiдомiсть, як у минулому, так i в сьогоденнi моделюе найважливiшi та найбiльш широкi проблеми буття людини i народу таю, як народження, смерть, сенс життя, сенс ютори, генезис моралi та шших фундаментальних цiнностей. 1ншою назвою мiфологп е iдеологiя, яку можна визначити як суспшьне цiннiсна свщомють, засноване на iррацiональних мотивах. Вiра в цiнностi, iдеали, норми поширюеться по каналах ЗМ1 i осщае у свiдомостi кожного члена суспшьства, роблячи його схожим на вах iнших. Механiзми роботи реклами д^ть в тому ж напрямку: через св^ i мiф речей вони «занурюють» людини в море усталених цiнностей i iнтегрують його в суспшьство. У цьому сенсi графiчний дизайн можна назвати дизайном мiфологГ! або мiфодизайна, що переростае у моду тепершнього часу [4].
Про моду говорити фшософськи не прийнято. Це явище сощальне, масово-культурне, засноване на дуалiзмi психологiчних потреб до наслщування та шдивiдуалiзацп, що вже тут замислюватися про метафiзичних пщставах. З iншого боку, М приваблива саме своею невловимютю. Людинi властиво шукати свою приналежнiсть - культурну, сощальну, релiгiйну, професiйну - в безкрайньому океаш соцiокультурних «маркувань», що дозволяють вщповюти на питання «хто я зараз?». Людина примножуе i вiдтворюе знання та вмiння шляхом традицп, i це змушуе його шукати в традицп опору свого юнування. Звичка, проходження зразком, наслщування як основа i початок самовизначення лежать в основi ритуальностi культури, механiзмiв !! вiдтворення i розвитку. Традицп в культурi надiляються емощйно! цiннiстю, вони iменуються, ототожнюються з ноаями цих традицiй i тому можуть вщхилятися, деформуватися [3]. Iсторiя розвитку моди демонструе нам взаемодiя вiрностi традицп i прагнення до змш, властивих людському духу. Як явище культури мода -ритуальна, оскшьки сприяе сталост культурно! традицп: в будь -якш культурi на кожному етат !! розвитку. Мода шформативна як усерединi свое! культури, так i в iсторичнiй перспективь Усерединi культури мода характеризуе динамшу часу, особливiсть стану економiки i духу часу. В iсторичнiй перспективi мода дозволяе глибоко судити про досягнення культури, !! цiнностi, рiвень соцiального та економiчного розвитку.
Крiм iнформацi! про саму культуру, мода, безперечно, передае повщомлення про сощальну приналежшсть, фiнансовий добробут, виховання, смак i становище людини, наступного !й. Мода маркуе приналежнiсть до рiвних по положенню, спочатку вона доступна меншосп i лише з часом стае загальноприйнятою. У цьому !! парадоксальний характер: завоювавши перемогу, вона перестае бути модою.
Крiм того, як культурний ритуал, мода мае функщю спрямовано! поведiнки: вона визначае рамки дозволеного i бажаного. Необхiдно носити приписаний костюм з пристойшстю i гiднiстю; вона, таким чином, виявляеться символом статусу, та тягне за собою певну манеру триматися, поставу, форми спшкування. Сощальш установки можуть бути прийнят! як власш через модну рiч, яка володiе цшшстю [4].
Мода стае засобом досягнення сощального визнання, складовою частиною образу «Я», мотиващею в конструюваннi власно! iдентичностi.
Мода стала профеаею, де iм'я диференщювалося вiд особистостi, як диференцiюеться займана посада, вщ особи, яка його займае. Але про не! не можна судити лише як про сощальне або психолопчне явище. Представляеться невiрним твердження Г. Зiммеля, що «Мода е просто результатом сощальних чи формально психолопчних потреб». Поза всяким сумшвом, форми моди, !х циклiчна змiна обумовленi об'ективним розвитком культури [4].
До масово! культури традицшно вiдносять такi великi области, як кiно, телебачення, радiо, масова друк, популярна музика, феномени з обласп моди i способу життя, бiльш того весь рiзноманiтний комплекс умов, в яких живе сучасна людина. Якщо в рамках одного поняття вмщаються настiльки рiзнi явища, важко уникнути суб'ективiзму в !х оцiнцi.
Щоб краще зрозумiти феномен масово! культури, необхщно уникнути деяких стереотитв, пов'язаних з його сприйняттям:
1. Схильнiсть протиставляти продукти «МК» i творiння «художньо! культури», шбито що витiсняеться i скасовуються. До художнш культурi вiдносять давно сформоваш, традицiйнi види мистецтва (лiтература, живопис, скульптура, арх^ектура), а до масово! - те, що пов'язано з використанням техшчних засобiв (кiно, радю, ТБ, звукозапис, фотографiя i т.д.). Звичайно, юнуе якiсна рiзниця мiж творами, розрахованими на вузьке коло адресатив, i творами, якi створюються для найширшо! аудитора. Але зведення ще! вiдмiнностi до категоричного протиставлення «масова - художня» е неточним i спрощеним, що вводить в оману.
2. С й ще одне джерело помилок. Це - уявлення про комерцiалiзацiю масово! культури (продукти !! виступають в якости товару) як !! неодмшно!, обов'язковому властивосп. Але мистецтво здавна служило предметом торгiвлi та в бiльшiй сво!й частинi складалося на замовлення. Не завжди, наприклад, поети творили, тдкоряючись натхненню. Любовний сонет або вiрш на випадок у ХУШ-Х1Х ст.. можна було замовити в точносп так само, як i сьогоднi. Тому не варто iдеалiзувати старе мистецтво як шбито абсолютно безкорисливе i некомерцшне.
3. Критики масово! культури бачать в нш знаряддя перетворення сучасного суспiльства в суспшьство автоматiв, мислячих i реагують одномаштно. У свою чергу захисники (а !х чимало) стверджують, що ця культура, незважаючи на свое безсумшвно ушфшуе вплив (i навiть завдяки йому), дозволяе нам легше пережити потрясшня, тривоги i незручностi нашого часу, допомагае людинi примиритися з самим собою, наскшьки це взагалi можливо в сучасному суспiльствi. Це питання е ключовим у наших мiркуваннях про масову культуру та !! вплив на людину. Доюр в ушфшацп звучить в тисячах варiантах - вiд наукових до суто емоцшних. Справедливостi заради варто пом^ити, що обурення викликае не стандартизащя виробництва продуктiв культури, а ушфшащя поведiнки, тобто слухняне слщування багатьох людей единим зразком. Впроваджуеться ж цей зразок засобами масово! комушкацп [4; 156].
Масова культура - це не просто спрощення, це створення певних стереотитв сприйняття i поведiнки, зведення всього рiзноманiття художнього та естетичного досвiду до повсякденного, тривiального. Унiфiкацiя поведiнки веде до спотворення природи людини, втискуючи !! в жорсткi, нав'язанi ззовш форми, до збитку для неповторно! людсько! iндивiдуальностi. Тому тривога, яку викликае ушфшуе вплив масово! культури, цшком правомiрна. Ми зараз бачимо, що в даний час вийшли на перше мюце за популяршстю телесерiали, так званi «мильнi опери». Вони загальнодоступш, розрахованi на величезну аудиторiю, на масовий, середнiй рiвень сприйняття, iнтересiв, розумовий рiвень тдл^ка. Популярнiсть таких серiалiв - показник змш, що вiдбулися у сферi культури. Зникае поняття «культурна публша». Фiльм адресуеться кожнiй або бшьшосп, а бiльшiсть в будь-якому суспiльствi становлять аж нiяк не глядачi з розвиненим смаком i культурними запитами. На екраш перед втомленим, обтяженим денними турботами глядачем (часпше глядачкою)
розгортаеться нескiнченне полотно красивого життя: красивi успiшнi геро!, прекрасна навколишня !х природа. Тим бшьше, що в цьому казковому свт все «як у житп», а тому й зрозумiло. Як же не дивитися, кинувши все? Сюжет простий i зрозумший, добро торжествуе, зло покаране, меж добра i зла визначенi чiтко, розбиратися не потрiбно. А якщо комусь не тдходить рiвень дитячо! тсочнищ, можете не дивитися! А що дивитися? Вибiр не такий вже й великий. У буденний день на 16 каналах ТБ демонструеться близько 50 серiалiв! Побоювання викликае не солодкуватють i банальнiсть деяких з них, а те, що жива, рiзноманiтна дiйснiсть спрощуеться у свщомосп людини (особливо дитини) до упаковки в прозорш плiвцi i з рожевим бантиком, нав'язуеться майбутнiй стандартний спосiб життя, встановлюеться iерархiя цiнностей. У подiбних «казках» св^ iснуе синтетичним, спрощеним, «геро!» «виготовлеш» на стереотипах, розрахованi на швидкорозчинний рiвень споживання. Саме такi «казки» вплiтаються в тканину «МК», заколисуючи не тшьки розум, а й почуття Першi плоди цього явища вже е: замкнутють на соб^ дефiцит читання, низький рiвень грамотност пiдлiткiв i бiдний словниковий запас [2].
«Якщо суспшьство хоче вижити, а тим бшьше розвиватися, у нього немае шшого шляху, о^м як удосконалювати людину». З цього випливае, що суспшьство, яке придшяе максимальну увагу культур^ отримуе завдяки цьому максимальш можливостi власного розвитку. I, навпаки, суспшьство, якому байдуже, що читають, дивляться i слухають його члени (головним чином, юш), встае на шлях самознищення [4].
Дуже часто масову культуру розум^ть обмежено - як низькопробне видовищне мистецтво, орiентоване на широкий ринок. Але вона являе собою не тшьки твори масового мистецтва, це i споаб життя, i споаб духовного споживання. Як правило, тд гарною зовшшньою оболонкою ховаеться головна - !! iдеологiчна функцiя , яка полягае у формуванш випдних суспiльству цiннiсних орiентацiй особистостi. Одним iз призначень масово! культури виступае «оргашзащя» вiльного часу людини, для штенсивного iдеологiчного впливу на нього.
Вшьний час виявляеться регламентованим суспшьством, що створюе для кожного конкретного шдивща певну iлюзiю свободи вибору - свободи вибрати з запропоновано! йому для споживання засобами масово! комушкацп тсе! чи шшо! продукцп. Цiлком природно, що чим вище осв^нш рiвень аудитора, тим бшьше усвщомлюються прихованi завдання та функцп масово! культури. Тому вона аж шяк не е чимось статичним i незмiнним. Вона пристосовуеться до мшливо! юторично! ситуацп. Намагаючись зберегти i розширити свою аудиторiю, вона виробляе цший ряд нових якостей i засобiв - пiдвищуеться рiвень оригiнальностi !! творiв, вона ускладнюеться i орiентуеться на бiльш освiченi i бiльш розвиненi в естетичному вщношенш верстви населення. Таким чином, масова культура переходить вщ первюно!, прим^ивно! свое! форми на вищий щабель поп-культури. Але ж не юнувало б !! без самих мас. Люди вже самi не уявляють свое життя без не!.
Орiентування на захщний стиль життя, на цшносп захiдного суспiльства руйшвно впливае на наше суспiльство. Культура в будь-якому суспшьст - це результат його юторп. Вона вщображае ставлення людини до моральних норм, iдеалiв, цiлей i цiнностей. Бездумне, безвщповщальне ставлення до загальнолюдських цшностей, руйнування вiкових пiдвалин пiдривае самий фундамент нашого суспшьства.
Список використано'1 л1тератури.
1. Бодлер Ш. Об искусстве / Ш. Бодлер. - М.: Искусство, 1986. - 450 с.
2. Круглова Л.К. Дефицит культуры: пути преодоления / Л.К.Круглова. - М.: Панорама, 1990. - 126 с.
3. Корзун Н. Рок, игры, мода и реклама/ Н.Корзун . - М.: Башня, 1989. - 215 с.
4. Теплиц К.Т. Все для всех. Массовая культура и современный человек / К.Т. Теплиц. -
М.: Академия, 1996. - 173 с. Стаття надшшла до редакцп 1.10.2014
B. Zolotukhin, G. Anikina, A. Shaihatdinov
MASS EFFECT OF CULTURE ON THE SOCIO-CULTURAL ENVIRONMENT
The article highlights the impact of popular culture through media in socio-cultural environment. The concepts, structure and elements of popular culture and its manipulation of mass consciousness and psychology of modern man.
Key words: popular culture, fashion, consciousness, media
УДК 78.1
B. В. Марченко
C. В Виткалов
РЕГЮНАЛЬНИЙ КУЛЬТУРНИЙ ПРОСТЕР УКРА1НИ ЯК ФАКТОР АКТИВ1ЗАЩ1 МИСТЕЦЬКО1 1Н1Ц1АТИВИ
Анал1зуються причини активгзацп регюнального культурного чинника в сучасних умовах I на 1х тл1 розкрито творч1сть сучасного представника образотворчого мистецтва Р1вненщини Вттора Гвоздинського.
Клю^о^^ слова: регюнальна культурно-мистецька практика, образотворче мистецтво, творч1сть, виставкова д1яльн1сть.
Незважаючи на вкрай несприятливий для творчосп стан, обумовлений вшною на Сходi кра!ни, непопулярними економiчними кроками нового Уряду, культурне життя, здаеться, навпаки активiзувалось на уах його щаблях i виступае свщченням здорового нацюнального коду Укра!ни.
Тож регюнальний культурний проспр сьогодш е тсею цариною, що найбшьш активно розробляеться у сучаснш кра!ш, оскшьки саме регюни являють собою низку оригшальних культурних шщатив; саме там зосереджено яскравi пам'ятки нацюнально! архiтектури чи скульптури; являе штерес цей простiр i з точки зору наявносп творчих особистостей, яю активно змiнюють сьогоднi регюнальну культурну площину. Становить iнтерес дослщниюв i аналiз сутностi мiсцевого художника, який в сучасних умовах займаеться не лише мистецтвом, але й змушений сумщати власну творчу дiяльнiсть з бiзнесом, викладацькою працею тощо, що також певним чином дае шшу шформащю стосовно сутностi художньо! практики, адже така дiяльнiсть несе на собi вiдбиток широких шокультурних контактiв зi сферою бiзнесу чи педагогики, психологii чи юриспруденцii.
Упм, узагальнюючо! лiтератури про регiональну культурну практику, !! специфiку, форми репрезентаци у сучасних умовах, мiжкультурнi взаемини тощо, небагато. Це переважно розвщки мюцевих авторiв (переважно краезнавцiв або молодих науковщв-педагогiв ВНЗ) та першi дисертацiйнi дослiдження: I. Ян (Харювщина), I. Бермес, В. Дутчак (Львiвщина), Г. Карась (Львiвщина), О. Легкун (Тернопшьщина), Г. Борейко, С. Виткалова, Т. Смирново!, М. Ясшського (Рiвненщина), В. Охманюка, Л. 1гнатово! (Волинь) та iн., якi згодом, сподiваемося, знайдуть утiлення у монографiчних дослiдженнях. Причому цi
