CC BY
7
УДК 331.1:658.589
СОЦ1АЛЬНИЙ 1МПЕРАТИВ 1ННОВАЦ1ЙНОГО ПРОЦЕСУ: М1КРОЕКОНОМ1ЧНИЙ АСПЕКТ
© 2017 КРАВЧЕНКО Н. В., КОВАЛЬЧУК Т. М.
УДК 331.1:658.589
Кравченко Н. В., Ковальчук Т. М. Сощальний ¡мператив iнновацiйного процесу: мiкроекономiчний аспект
У статт'1 обфунтовано актуальтсть i практичну значим/сть розробки теоретичноi бази для побудови модел/ соц:ал1зацИ нновацшного процесу як необх/дно>умови подолання шновацшно! шертностi суб'ект'в господарювання. На основi анал/зу змсту нновацшного процесу визначено роль соЦально! складовоi через нтегративну цлшсть двоединих аспект'в: сощал/заци iнновацйноi д'тльностi та шноватизаци соцального розвитку. Розкрито основт напрями соцiалiзацi¡ нновацшного процесу на мшрор'вш: соцiалiзацiя соцiально-економiчних вдносин; соцiалiзацiя пращ; соцiалiзацiя розпод'шурезультат'¡в. Акцентуеться увага на соц/ально-культурному аспектi нновацшного процесу i, зокрема, на «культурi б'дностЬ. Визначено, що основним нструментом 'тплементаци соцiалiзацi¡нновацшного процесу е соцiальнi технологи, практична значущсть яких досягаеться через ¡х функцП. Розкрито напрямки та складовi оцнки ефективностi нновацшного процесу. Представлено модель соцiалiзацi¡ нновацшного процесу на основi використання сощальних технологш.
Ключов'! слова: мновацшний процес, соцiалiзацiя, iнновацiйна культура, соцiальнi технологи, ефективнсть. Рис.: 1. Шл.: 17.
Кравченко Наталiя Васил'юна - кандидат економiчних наук, доцент, доцент кафедри економки, органiзацi¡та управл'тня тдприемствами, Кри-вор/зький нацюнальний ушверситет (вул. В'тал'я Матусевича, 11, Кривий Ра, Днтропетровська обл., 50027, Украна) E-mail: [email protected]
Ковальчук Тетяна Михайтвна - кандидат техтчних наук, доцент, доцент кафедри вищо¡'математики, Кривор/зький нацюнальний утверситет (вул. В'тал'т Матусевича, 11, Кривий Р'г, Днтропетровська обл., 50027, Украна) E-mail: kovalchuk.tm.knu@ gmail.com
УДК 331.1:658.589 Кравченко Н. В., Ковальчук Т. М. Социальный императив инновационного процесса: микроэкономический аспект
В статье доказана актуальность и практическая значимость разработки теоретической базы для построения модели социализации инновационного процесса как необходимого условия преодоления инновационной пассивности субъектов хозяйствования. На основе анализа содержания инновационного процесса определена роль социальной составляющей посредством интегративной целостности двух аспектов: социализации инновационной деятельности и инно-ватизации социального развития. Раскрыты основные направления социализации инновационного процесса на микроуровне: социализация социально-экономических отношений; социализация труда; социализация распределения результатов. Акцентируется внимание на социально-культурном аспекте инновационного процесса и, в частности, на «культуре бедности». Определено, что основным инструментом имплементации социализации инновационного процесса являются социальные технологии, практическая значимость которых достигается посредством выполнения ими своих функций. Раскрыты направления и составляющие оценки эффективности инновационного процесса. Представлена модель социализации инновационного процесса с использованием социальных технологий. Ключевые слова: инновационный процесс, социализация, инновационная культура, социальные технологии, эффективность. Рис.: 1. Библ.: 17.
Кравченко Наталия Васильевна - кандидат экономических наук, доцент, доцент кафедры экономики, организации и управления предприятиями, Криворожский национальный университет (ул. Виталия Матусевича, 11, Кривой Рог, Днепропетровская обл., 50027, Украина) E-mail: [email protected]
Ковальчук Татьяна Михайловна - кандидат технических наук, доцент, доцент кафедры высшей математики, Криворожский национальный университет (ул. Виталия Матусевича, 11, Кривой Рог, Днепропетровская обл., 50027, Украина) E-mail: kovalchuk.tm.knu@ gmail.com
UDC 331.1:658.589
Kravchenko N. V., Kovalchuk T. M. The Social Imperative of the Innovation Process: the Microeconomic Aspect
The article proves the relevance and practical significance of development of theoretical base for the construction of model of socialization of the innovation process as a necessary condition to overcome the innovative passivity of economic entities. Based on the analysis of content of innovation process, the role of social component has been defined through integrative integrity of two aspects: socialization of innovation activity and innovatization of social development. The main directions of socialization of the innovation process at the micro level have been disclosed: socialization of socio-economic relations; socialization of labor; socialization of the distribution of results. The emphasis is placed on the socio-cultural aspect of the innovation process and, in particular, on the «culture of poverty». It has been determined that the main instrument of implementation of the socialization of innovation process is social technologies, the practical significance of which is achieved through the performance of their functions. The directions and components of assessment of efficiency of innovation process have been disclosed. A model of socialization of innovative process with use of social technologies has been provided. Keywords: innovation process, socialization, innovation culture, social technologies, efficiency. Fig.: 1. Bibl.: 17.
Kravchenko Nataliia V. - PhD (Economics), Associate Professor, Associate Professor of the Department of Economics, Organization and Management of Enterprises, Kryvyi Rih National University (11 Vitaliia Matusevycha Str., Kryvyi Rih, Dnipropetrovsk region, 50027, Ukraine) E-mail: [email protected]
Kovalchuk Tetiana M. - PhD (Engineering), Associate Professor, Associate Professor of the Department of Higher Mathematics, Kryvyi Rih National University (11 Vitaliia Matusevycha Str., Kryvyi Rih, Dnipropetrovsk region, 50027, Ukraine)
E-mail: kovalchuk.tm.knu@ gmail.com
Вумовах rAo6aAÍ3a^'i шновацшна модершзацш ви-значаеться як безальтернативна основа забез-печення конкурентоспроможност на вах ршнях економки, фундаментом економiчноí мщност краши та 'А перспектив на свитому ринку. I хоча в УкраМ шнова-
цшнии розвиток проголошении прюритетним шляхом за-безпечення високих темшв зростання, проте i на сьогодш збертаеться шновацшна шертшсть вггчизняних п^дпри-емств, а реалiзацiя запланованих заходш щодо впрова-дження шновацшно! моделi не привела до досягнення
бажаних результайв. 1нновацшний процес е складним процесом трансформаци ;дей та знань в шновацшний продукт, багаторiвневою системою в1дносин, якш влас-тивi специфiчнi зв'язки та властивостi, урахування яких е неодмiнною умовою забезпечення ефективност шно-вацшно1 дiяльностi.
Фундаментальне значення в iнновадiйному проце-сi належить соцiальнiй складовiй, яка представлена штегративною цiлiснiстю двоединих аспек-йв: сощалшаци шновацшно1 дiяльностi та шноватизаци соцiального розвитку. Зростання значущостi сощальних аспектiв шновацш можна прослiдкувати за еволющею моделей iнновацiйного процесу: вц лiнiйних («техноло-гiчного поштовху», «ринкового витягування», «лiнiйна зi зворотними зв'язками») до iнтегративних i мережевих (атьових) [1]. Передовi компани свiту базують свою шно-вацшну дiяльнiсть на нелшшних моделях, якi побудованi на взаемоди численних зворотних i паралельних зв'язкш мiж зростаючою кiлькiстю учасниюв. Для украшських суб'ектш господарювання провцною залишаеться лшш-на модель «технолопчного поштовху».
Взаемопроникнення i взаемозалежнiсть «техшч-ного», «економiчного» i «соцiального» у створенш шно-вацiй вимагають нових пiдходiв до оргашзаци та управ-лiння iнновацiйним процесом.
Визначенню мкця i ролi соцiальних чинникiв в економiчнiй динамiдi завжди придкялася значна увага з боку науковцш та практиюв рiзних наук. Увага до !х досль дження особливо посилилася з формуванням економки знань i переосмисленням ролi сощально1 сфери. Пробле-ми сощально1 детермiнованостi та спрямованост шно-вацшно1 дiяльностi знайшли в1дображення в роботах як представникш зарубгано! економiчноl думки (Друкер П., 1ноземцев В., Санто Б., Твiсс Б., Уотермен Р., Хартман В., Шумпетер Й. та ш.), так i в працях вiтчизняних на-уковцш (Бажал Ю., Куценко В., Колот А., Лiбанова Е., Носик О., Семикша М., Федулова Л., Чухно А., Ящишина I. та ш.). У наукових доробках мiстяться результати до-слiджень сутностi iнновадiйного процесу, класифкаци, встановлення характерних ознак [2]. На значенш сощ-ально1 складово1 в шновацшному процесi акцентуе увагу А. Колот [3], мотивацшний механшм шновацшно1 прадi розглядаеться у працях Семикшо1 М. [9]. Методологiчний i практичний iнтерес представляють роботи Носик О., Ящишино1 I., в яких автори обгрунтовують механiзм фор-мування сощально-шновацшно1 моделi розвитку [4; 15].
Разом з тим, не зменшуючи значення здшснених наукових пошукiв у заданому напрямку, варто вцзначи-ти вцсутшсть комплексностi в дослiдженнi дано1 про-блеми; недостатня увага придкяеться соцiалiзацil iнно-вацiйного процесу на мiкрорiвнi, умовам 'й здiйснення, формуванню шституцшного середовища, соцiально-економiчним наслцкам. Окрiм того, iнновацiйний процес - це динамiчна система, яка постшно еволюцiонуе, трансформуються мiжсуб'ектнi вцносини, що потребуе постiйного дослiдження.
Метою стати е обгрунтування теоретичних i ме-тодичних положень, а також практичних рекомендацiй щодо соцiалiзацil шновацшного процесу на мiкрорiвнi.
Iнновацiйний процес е складною i багатоаспек-тною категорiею, що мае багато трактувань [2] з рiзних позицiй i ступенем деталiзацil. У законодавчiй базi Укра-!ни даний термiн не видкений (визначена лише iннова-цшна дiяльнiсть). Узагальнивши результати дослiджень вггчизняних i закордонних вчених по даному питанню, можна зробити висновок, що шновацшний процес - це сукупшсть взаемопов'язаних техшчних, технологiчних, органiзацiйних, економiчних, соцiальних, екологiчних змiн, що в^буваються упродовж зародження iде!, роз-робки, освоення, поширення iнновацil, i практичне за-стосування яко! приводить до отримання сощально-економiчного ефекту. Виходячи з цього визначення необхiдним структурним елементом шновацшного процесу е сощальна складова - як сукупшсть можливо-стей людини, сощально1 групи, оргашзаци створювати, впроваджувати та поширювати шноваци та, як результат, досягати економiчних i соцiально значущих цкей. Iмплементацiя соцiального в iнновацiйний процес до-зволяе говорити про його соцiалiзацiю як «^ висунення на перший план його сощально1 складово1, набуття нею провiдноl ролi як його фактора, умови та критерш оцш-ки результатiв i перспектив» [4, с. 62].
Сощальна природа шновацшного процесу мае багато проявiв i напрямiв реалiзацil. Науковщ про-понують рiзнi пiдходи до визначення структури соцiалiзацil iнновацiйного розвитку в рамках форму-вання сощально-шновацшно1 моделi на макрорiвнi [4, с. 62]. На рiвнi пiдприемства соцiалiзацiю iнновацiйно-го процесу доц1льно розглядати як триедину проблему: 1) соцiалiзацiя економiчних вiдносин - змша сощально-економiчних та органiзацiйно-економiчних вiдносин, що проявляеться у формуванш рiвноправного партнерства, орiентацil на розвиток творчих i духовних якостей та цшностей працiвникiв, оптимальне поеднання iнтер-ейв i ц1лей iндивiдiв з колективними; 2) соцiалiзацiя пращ, яка передбачае змшу змкту i характеру пращ, мкця i ролi людини в сучасному шновацшному вироб-ництвi, перетворення працi iз засобу збагачення у зайб самореалiзацil людсько1 особистостi, и творчих трудо-вих потенцiй, нестандартне, творче ставлення до роботи як критерш професшно1 вимоги; 3) функщональна соцiалiзацiя (соцiалiзацiя розподщ результатiв), яка направлена на формування дiевого мотивацшного поля формування i використання штелектуальних здiбно-стей людини з метою продукування i впроваджування нових цей чи хоча б забезпечення !х подальшого розвитку. Зазначеш напрямки е взаемопов'язаними, взаемо-залежними i взаемовпливаючими складовими процесу соцiалiзацil iнновацiйного потенцiалу як на макро-, так i на мiкрорiвнi, а також на рiвнi окремо1 особистосп [5].
При аналiзi впливу соцiалiзацil працi на iнновацiй-ний процес необхцно акцентувати увагу на формування i розвиток iнновацiйноl пращ, що потребуе розробки ново! оргашзацшно1 парадигми, яка базуеться на вра-хуванш: 1) прiоритетного значення шформаци, знань, iнтелекту для забезпечення конкурентоспроможносп, носiем яких е працiвник; 2) переважно штелектуального i психологiчного характеру вiддачi працiвника; 3) змiну
соцiaльно-кyльтyрного типу прaцiвникa, який вiдрiзня-eться високим рiвнем освiти i вiдповiдaльностi, цшнос-тями, притaмaнними середньому клaсy, y тому числi творчiстю i сaморозвиткy y прaцi.
Оргaнiзaцiя iнновaцiйноï прaцi оxоплюe процеси зaпровaдження нових форм i методiв aктивiзaцiï шно-вaцiйного розвитку господaрськиx структур, яю можнa об'eднaти y двi велию групи: l) орieнтовaнi нa шдвищен-ня позитивного сприйняття iнновaцiй 3a допомогою вдосконaлення мiжгрyповиx i мiжособистiсниx впливiв; 2) зaсновaнi нa соцютехшчному пiдxодi до виробничих структур i зорieнтовaнi нa новi форми оргaнiзaцiï шно-вaцiйноï прaцi. Тaк, починоючи з 60-x рокiв XX ст. для зaбезпечення конкурентних перевaг y передових зо-рyбiжниx компaнiяx впровaджyються i продовжують розвивaтися новi форми оргaнiзaцiï прaцi, якi отримо-ли нозву «посттеxнокрaтичноï революци», «гyмaнiзaцiï прaцi», «розвитку людських ресyрсiв фiрми» тощо, якi спрямовaнi нa подолaння вцчуження прaцiвникiв y ви-робничому процеа, розвиток i реaлiзaцiю ïx творчого потенщолу. Всесвiтньовiдомий спецiaлiст по менеджменту Р. Уотермен вiдзнaчaв: «Коли оргaнiзaцiя пригш-чye особистiсть, вот стaвить пiд зaгрозy свою здaтнiсть змiнювaтись, коли ж оргaнiзaцiя стимyлюe сомовиро-ження особистостi, то ш вaжко не оновлювaтись. 1н-дивци - eдине джерело оновлення компaнiï» [6, с. l6]. Прaктикa свцчить, що чисто теxнiчнi нововведення без aдеквaтного соцiооргaнiзaцiйного пiдкрiплення не до-ють бaжaного резyльтaтy.
Отже, соцiaлiзaцiя прaцi, як компонент шново-цшного процесу пiдприeмствa, xaрaктеризye спроможнiсть до генерyвaння тa реaлiзaцiю iнновaцiй тa мae свiй прояв y особливостях оргaнiзaцiï iнновaцiйноï прaцi.
Соцiaлiзaцiя економiчниx вiдносин лежить y пло-щиш ïx демокрaтизaцiï, переходу вiд теxнокрaтичного до гомоцентричного yпрaвлiння прaцею в умовох шно-вaцiйного розвитку виробництво. Як вiдмiчae Л. Мор-чук: «Кординольно змiнa усто'1в виробництво вимaгae вiдповiдного перегляду постyлaтiв yпрaвлiння персоно-лом. ...ниш yпрaвлiнськa дiяльнiсть мae досягти iншоï мети: перетворити прощвнига но креотивну особис-тiсть, здотну до постiйного пошуку бiльш досконолих способiв реaлiзaцiï виробничих прогром» [7, с. З61].
Особливi нади в спрaвi aктивiзaцiï трудово'1 то творчо'1 aктивностi прaцiвникiв поклодоються но рiзнi форми '1хньо'1 спiвyчaстi в гапп^ то прибутку шдпри-eмствa, но портисипотивне yпрaвлiння. Концепцiя пор-тисипотивного yпрaвлiння орieнтye но широке золучен-ня уск прaцiвникiв оргaнiзaцiï до учост y прийняттi yпрaвлiнськиx ршень. Воно ототожнюe життeвi цiнностi прощвнига iз цiнностями оргaнiзaцiï, yзгоджye взaeмнi цiлi, кyльтивye вiдчyття причетностi до зоильно": спро-ви, об'eднye новоторський потенцiaл уск прaцiвникiв, нодоючи '1м можливiсть приймоти рiшення, пов'язaнi з к фyнкцiонaльними обов'язкоми в орготзоци, то шд-тримye к пропозици щодо вдосконолення своeï роботи чи певних aспектiв дiяльностi оргaнiзaцiï [8]. Отже, пор-тисипотивне yпрaвлiння e одним iз iнстрyментiв форму-
воння iнновaцiйного потенцiaлy пiдприeмствa, оскiльки дae можливiсть рядовим прaцiвникaм сaмостiйно при-ймоти рiшення щодо зaсобiв i методiв викононня роботи, зaлyчae к до рaцiонaлiзaторствa, винох^ни^во, дae змогу '1м сaмостiйно контролювоти свою роботу.
Готовшсть до iнновaцiйноï дшльност то сприйняття (зоперечення) шновоцш богато в чому золежить вц системи мотивувоння iнновaцiйно-aктивноï по-ведшки. Зокордонний досвiд спонугання до шновоцш-но'1 дiяльностi прaцiвникiв в епоху економiки знонь стae вiдобрaженням зночно збогачених пiдxодiв до мотивоци прощ, якi мiстять чотири сaмостiйнi методи мотивоцш l) гpошовий - вплив но трудову поведiнкy прaцiвникa шляхом мaтерiaльного пiдкрiплення ïï божоних проявiв то iгнорyвaння небожоних; 2) щльовий - вишгородо зо процю прямо золежить вiд оцiнки результату роботи прощвнига, що визнaчaeться но пiдстaвi встановле-но'1 системи трудових покaзникiв; З) збагачення змкту npaщ - реструктуризоцш iндивiдyaльниx посодових обов'язкiв (омериганський пiдxiд), реоргaнiзaцiя шдивь дyaльноï прaцi в колективну (зaxiдноeвропейський шд-xiд); 4) napmucunamuBHicmb [9, с. 54-6l].
Рyшiйною силою мотивоцшного меxaнiзмy e очь кувоно виногородо, що постae як стимул i мae певну цш-нiсть для виконовця. Покозовим e приклод Шмеччини щодо спонуконня прaцiвникiв вносити елемент твор-чостi y свою роботу. Ток, доплоти до зaробiтноï плоти персонолу, що зaлyчaeться до НДДКР, становлять до ББ% зaробiтноï плоти знову прийнятого нayково-теxнiчного персонолу (протягом 1Б мiсяцiв); до 4O% зоробп'но'! плоти ноукового спiвробiтникa (протягом п'яти роив); до 25% зоробп'но'! плоти ноукового спiвробiтникa для шд-приeмств iз числом зойнятих до 5OO оаб (но шостий рк) [1O]. В Укрaïнi, всупереч св^вому досвiдy, неприпусти-мi перекоси в оплот прaцi йдуть не но користь квaлiфi-ковaнiй дiяльностi. Зороб^но плота втротило економiч-ний i сощольний вплив.
Зночний вплив но зоохочення iнновaцiй обо не шдтримку 'ix взaгaлi вiдiгрae iнновaцiйнa культуро, яга e результатом соцiaльно-економiчноï взaeмодiï сyб'eктiв iнновaцiйного процесу, оxоплюe вцносини но всьому лонцюжку життeвого циклу зородження, формувоння i комерцiaлiзaцiï шновоцш. В Укрaïнi но зоконодовчому рiвнi iнновaцiйнa культуро визноно стрaтегiчним ресурсом, склодовою iнновaцiйного потенцiaлy [11]. Досль джуючи iнновaцiйнy культуру пiдприeмствa, Шипyлiнa Ю. С. i Стеценко Т. О. видкяють три ïï склодовк 1) оpга-тзацшну, що зaбезпечye взaeмоyзгодженy творчу сшвп-роцю персонолу iнновaцiйного пiдприeмствa зi створен-ня то поширення iнновaцiй; 2) мотивацшну, яга моти-вye персогал пiдприeмствa до октивно'1 iнновaцiйноï дшльностц З) iнтелектуально-кpеативну, яга створюe умови для моксимольно повного зростання то розвитку творчого креотивного потенцiaлy персонолу шдпри-eмствa [12, с. 8O]. Ha ношу думку, цей перелк необхц-но доповнити склодовими регулювоння то оптимiзaцiï. Елементами iнновaцiйноï культури e системо цiнностей, неформaльнi приписи, провило поведiнки, якими керу-ються учосники iнновaцiйного процесу, тобто коли вц-
буваеться регулювання та неформальний контроль за реалГзащею iнновацiйного потенцiалу. Не менш важли-вою е оптимiзуюча складова, яка вiдображаe вiдносини, що складаються по всьому iнновацiйному ланцюжку iз висвiтленням слабко! ланки; iстотно зменшуе опiр до нововведень завдяки культурi змiн та спрямована на оптимiзацiю усГх потенцiалiв, важливих для здшснення iнновацiйного процесу.
Cоцiально-культурний контекст ГнновацГйного процесу тiсно пов'язаний з добробутом домашни господарств, яю е, з одного боку, ресурсом шновацшного процесу, а з шшого - споживачем шновацш. У наукових колах дослГджуеться такий феномен, як «культура бГдностЬ, де бiднiсть постае як узвичаений спосГб i стиль життя i пiд якою розумшть стан незамож-них верств населення, який характеризуеться не тГльки матерiальними злиднями, а й соцiальною, культурною та психолопчною обмеженiстю. Люди, яю звикли до такого способу життя, не прагнуть подолати його Г, вГдпо-вiдно, не хочуть «перестати бути бГдними» [13, с. 13-21]. З точки зору шновативност «культура бцностЬ е перешкодою для формування i розвитку штелектуального, людського i соцiального капiталiв (необхГдних ресурсГв ГнновацГйного процесу), трансформуе процес споживан-ня в бiк попиту на товари першо! необхiдностi, не завжди високо! якостi та шновацшно! спрямованостi. Для Укра!-ни дана проблема е дуже актуальною, оскГльки, за даними ООН, за межею бiдностi проживае понад 60% украшщв. Експерти Укра!нського институту дослiдження екстре-мiзму видГляють такi характеристики бГдносп в УкраМ: масовiсть, працююча бГдшсть, рiзке збiднiння, пасюнар-на бГдшсть, бiднiсть i патерналiзм [14]. Звичайно, такий стан не сприяе шновацшному розвитку та йде в розрiз зi свiтовою практикою, де споживач визнаеться значущим джерелом iнновацiйних Гдей. Як вiдзначае I. В. Ящишина, споживачi «...часто пропонують не лише окремi покра-щення до товару або послуги, а й шляхи техшчного або технолопчного вирГшення запропоновано! новацГ!, ви-ступаючи одночасно i творцем, i замовником, i виконав-цем, i користувачем-споживачем ГнновацГ!» [15, с. 15].
МеханГзмом iмплементацГ¿ та реалГзацГ! соцГально! складово! шновацшного процесу, на нашу думку, е сощальш технологи. Ячний А. М. розкривае суть сощ-альних технологГй як систему виявлення г використання прихованих потенцГалГв соцГально! системи, отримання оптимального сощального результату при найменших управлшських витратах [16, с. 103]. Впровадження со-цГальних технологГй е лопчним продовженням еволюцГ! теорГй менеджменту, яю стали вГддзеркаленням змГн в економщ та в усГй системГ соцГально-економГчних вГд-носин. Витоки технолопзаци соцГальних процесГв ся-гають 50-х роюв минулого столГття, часГв популярностГ «школи людських вГдносин», завданням яко! було ви-вчення впливу соцГальних Г психолопчних особливостей малих неформальних груп на результативнГсть робо-ти оргашзаци та зосередженГсть на способах Г методах налагодження мГжособистГсних вГдносин у колективГ («збагачення працГ», «ротацГя робГт», «розвиток людських ресурсГв»). Напрямки цГе! школи у юнщ 80-90-х
рокГв ХХ столГття доповнили новГ пГдходи в менедж-ментГ, якГ грунтувалися на теорГ! змш Г адаптацГ! органГзацГ! та в межах яких розроблялися методи управлшня органГзацГйними змГнами, культура оргашзаци, лГдер-ство, що спрямовувалися на максимальне використан-ня потенцГалу оргашзаци («сощальна вГдповГдальнГсть», «соцГальне партнерство», «нетиповГ форми зайнятостЬ, «розвиток людського капГталу»).
Значення соцГальних технологГй в шновацшному процесГ реалГзуеться через функцГ!, тобто той конкрет-ний результат, який досягаеться при !х практичнГй реалГзацГ!. До основних функцГй соцГальних технологГй в шновацшному процесГ належать:
+ Ыагностична: означае, що технологГя передба-чае цГльове оцГнювання стану, тенденцш Г перспектив розвитку соцГально! складово! шдпри-емства, Г! сильних Г слабких сторГн; + нормативна: технологГя створюе комплекс за-гальновизнаних правил поведГнки, яка базуеться на системГ цГнностей, формуе корпоративну культуру, яка, своею чергою, сприяе мобшзацГ! шща-тиви працГвникГв, виховуе вГддашсть органГзацГ!, полГпшуе процес комушкацГ! та поведГнку; + регулятивно-управлшська: передбачае, що соцГ-альна технологГя е важливим засобом створення умов для ефективно! реалГзацГ! творчого потенцГалу пращвникГв, формування високого рГвня мотивацГйного поля, покращення трудово! дис-циплГни, полГпшення психологГчного клГмату; + перетворювальна: означае, що технологГя е ш-струментом професшного розвитку персоналу, швестицш у людський капГтал, змГни ставлення пращвниюв до працГ; + рацk)налiзацй та ефективности технологГя спрямована на усунення або мГнГмГзацГю соцГальних ризикГв, е найбГльш рацГональною та ефек-тивною формою органГзацГ! сощального життя. Перелж запропонованих функцГй не е вичерпним Г може бути доповнений у подальших дослГдженнях.
Ефектившсть ГнновацГйного процесу мае оцшюва-тися у двох напрямах: внутршньому (шдприем-ство та Гнтереси персоналу) Г зовшшньому (споживач, Гнвестор, держава), що в загальному виглядГ син-тезуе в собГ оцГнку економГчно!, науково-технГчно!, соцГально! та еколопчно! ефективностГ. Складовими оцГнки ефективностГ ГнновацГйного процесу е визначення: а) за внутрштм спрямуванням: мГри новизни результату; рГвня оптимГзацГ! технГчних параметрГв виробництва; ступшь пГдвищення соцГальних та еколопчних стандар-тГв Г норм виробничого процесу та продукцГ!; спектра економГчних вигГд вГд створення та реалГзацГ! шнова-цГйно! продукцГ!; б) за зовнштм спрямуванням: мГра ГнвестицГйно! привабливостГ ГнновацГйно! дГяльностГ; споживчГ властивостГ ГнновацГйно! продукцГ!; ступшь вГдповГдностГ ГнновацГйно! продукцГ! сощальним та еко-логГчним нормам [17, с. 90-92].
Модель сощалГзацГ! ГнновацГйного процесу на основГ використання соцГальних технологГй представлена на рис. 1.
и
С
Модель соц1ал1зацм ¡нновацмного процесу на основ1 використання сощальних технолопй
е о
■О
м о
Запровадження модел1 управлшня працеюза цтями та результатами
Метатазавдання: виршення складних стратегтних завдань,досягнення запланованих високих економтних результате, пщвищення якосп людського кашталу, всебтний розвиток
Механвм пошуку альтернатив: творчий ¡активний пошук, аналв можливостей I вар1ант1в
Допущения ризиковихдш; балансування варшлв, пов'язанихз ризиком
Удосконалення механвму ¡нноеащйнокистеми оплати працк використання ¡ндивщуальних коеф1ц1ент1в при нарахуванш почасово-премюльноТ колективно! оплати прац1, плата за компетенцмта знания
Створення ¡нтегрованного пщроздтусофального управлшня (фах1вц1 ¡зсоцшьних технолопй, соц1альноТ психологй', соцюлогИ' прац1)
Суб'екти управлшня працею
Формування адаптивних моделей соцюльно-трудових вщносин:
взасмоди на основ1 гадального партнерства, сшвучасп у каштал1 та прибутках,партисипативного управлшня, соц1альноТ згуртованосп, соцшьно! вщповщальносп
<
Зовшшня мотива^я (економтне та соцшьне стимулювання)
ЛгУ
Змши у формах \ методах органвацм прац1, управлшня компетенции \ професшним навчанням, кар'срним просуванням, плануванняусшху
Удосконалення мотивацшного мехашзму ¡новацшноУ пращ
Т
И-к/^ чп^Ч
Перехщ вщ адмшктративного управлшня догнучкого, партнерства у вщносинах
Змша системи жорстких вщносин внутршньокорпоративноисрархм до вщносин демократизаций р1вносл прафвнигав незалежно вщ посад
Застосування нестандартних, гнучких (втьних) режима робочого часу для стимулювання фах1вц1в
1нформатизац1я, пщвищення електроннихнавичок людського кашталу
Об'екти управлшня працею
(людський,соцшьний капггали, формальш та неформальш групи
Внутршня мотиваци (самореалваци працтника)
Змша способу органвацм праф внапрямку мсоц1алвацм(забезпечення умов для вдосконалення прафвнигав)
Рис. 1. Модель соц1ал1зацм ¡нновацшного процесу на основ1 використання сощальних технолопй
1л) -
ЕКОНОМйКА ШН0ВАЦ1ЙН1 процеси
З рис. 1 видно, що сощалГзацГя шновацшного про-цесу передбачае комплекс дш, пов'язаних з вирГшенням триедино! задачи трансформацГя управлГння працею Г формування адаптивних моделей соцГально-трудових вГдносин; вдосконалення мотивацГйного механГзму; змГ-ни у змГстГ та характерГ пращ, направлен на формування !! ГнновативностГ. Причому визначенГ складовГ тГс-но пов'язанГ мГж собою, здшснюють взаемний вплив Г, в кшцевому пГдсумку, сприяють розвитку або гальму-ванню ГнновацГйному процесу.
1нструментом перетворення соцГальних об'ектГв е соцГальнГ технологи, головна риса яких полягае в !х комп-лексностГ. Остання проявляеться у взаемозв'язаному використанш трьох основних етапГв: 1) Ыагностика к-нуючоН ситуаци - визначення структурних елементГв, функцГональних зв'язкГв, кГльюсних Г яюсних параметрГв розвитку, виявлення соцГальних резервГв; 2) регулюван-ня - розробка конкретних способГв, прийомГв, здатних вплинути на об'ект дослГдження (на трудову мотиващю, подолання вГдчуження, розвиток людського Г сощально-го капГталГв тощо); 3) контрольна - забезпечуе «зворот-ний зв'язок» щодо ходу та результатГв впровадження вГд-повГдних соцГальних технологш та реалГзуеться шляхом здшснення соцГального аудиту, монГторингу, оцГнки.
Отже, сощальш технологГ! не тГльки не сторонш ГнновацГйному процесу, а навпаки, значно затребуваш у створеннГ шновацш (оптимГзують мГжособистГснГ сто-сунки, стимулюють професшне зростання, творчу шГща-тиву, дають простГр прояву ГндивГдуально-особистГсним якостям тощо) Г мають значний вплив на пГдвищення його ефективностГ (економГчно!, науково-технГчно!, со-цГально! та екологГчно!).
ВИСНОВКИ
1нновацшний процес мае соцГальну природу, що пГдкреслюе центральну роль ГндивГдГв або !х груп: Г як виробниюв ГнновацГй, Г як споживачГв. Людиноцентрич-нГсть ГнновацГйного процесу дозволяе говорити про необхГднГсть його соцГалГзацГ!, яка на мГкрорГвнГ реалГ-зуеться шляхом вирГшення триедино! задачГ: соцГалГзацГ! соцГально-економГчних вГдносин, сощалГзацГ! працГ, соща-лГзацГ! розподГлу результатГв. Сощально-культурний контекст ГнновацГйного процесу пов'язаний з формуванням ГнновацГйно! культури та виникненням такого феномена, як «культура бГдностГ». 1нструментом здГйснення соцГа-лГзацГ! ГнновацГйного процесу на мГкрорГвнГ е соцГальнГ технологГ!, якГ спрямованГ на переведення теоретичних концепцГй вГдносно соцГальних характеристик, вГдносин Г параметрГв на мову практичних дш, а також на пошук.
ПодальшГ дослГдження можуть бути спрямованГ на розробленнГ соцГальних технологГй, реалГзацГя яких забезпечить «розкршачення» творчого потенцГалу пра-цГвникГв, виявлення гальмГвних соцГальних чинникГв ГнновацГйного процесу та формування ГнновацГйно активно! поведшки суб'ектГв господарювання. ■
Л1ТЕРАТУРА
1. Петухова О. М., Сiлакова Г. В. Розвиток моделей шно-вацшного процесу. ВкникЖДТУ. 2011. № 2. С. 96-103.
2. Олшник Ю. А. Теоретичн засади визначення сутнос-Ti iнновацiйних процесiв в УкраМ Б'знес 1нформ. 2014. № 12. C. 182-187.
3. Соцiалiзацiя вщносин у сферi працi в контекст стшко-го розвитку: монографiя/А. М. Колот, О. А. Гршнова, О. О. Герасименко та ш. Ки'в: КНЕУ, 2010. 348 с.
4. Носик О. М. Теоретичн пiдходи до визначення змiсту со^альночнновацмно! моделi економiчного розвитку. Б'анес 1нформ. 2014. № 4. С. 59-64.
5. Кравченко Н. В. Соцiалiзацiя як фактор розвитку Ыно-вацшного потенцiалу пiдпри£мства в умовах глобaлiзaци. Ефек-тивна економiка. 2016. № 5. URL: http://www.economy.nayka. com.ua/?op=1&z=4961
6. Уотермен Р. Фактор обновления: как сохраняют конкурентоспособность лучшие компании/пер. с англ. под ред.
B. Т. Рысина. М.: Прогресс, 1988. 368 с.
7. Марчук Л. П. Мехаызм управлЫня творчою актившс-тю персоналу пiдпри£мства як зааб шновацшно! трансфор-мацГ'' виробництва. Актуальн проблеми eKOHOMiKU. 2014. № 1.
C. 359-367.
8. Стрижеус Л. В. Особливост розвитку «економки учас-та в оргaнiзaцí''. Ефективна економiкa. 2013. № 4. URL: http:// www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=1941
9. Семикiна М. В., Коваль Л. А. 1нновацшна праця в конкурентному середовищп загальна методологiя, мотивацмы основи регулювання: моногрaфiя. Кiровогрaд: Степ, 2002. 212 с.
10. Слець О. П., СЫн I. I. Мотива^я iнновaцiйноí дiяль-ностi персоналу. URL: http://www.zgia.zp.ua/gazeta/evzdia_6_152. pdf.
11. Закон Укра'ни «Про прiоритетнi напрями шновацшно''' дiяльностi в Укрa'''нi» вщ 16.01.2003 р. № 433-IV. URL: http:// zakon4.rada.gov.ua/laws/anot/433-15/
12. Шипулша Ю. С., Стеценко Т. О. Вплив шновацшно''' культури на формування шновацшно-сприятливого середови-ща пiдпри£мствa. Б'знес 1нформ. 2015. № 12. C. 77-82.
13. Со^альна психолопя бiдностi: моногрaфiя/Т. I. Б£ла-вiнa, В. О. Васютинський, В. Ю. Вiнков та ш.; за ред. В. О. Васютин-ського. Ки'в: Мiленiум, 2016. 294 c.
14. Бiднiсть - головна загроза безпец громадян у 2017 р. Аналггична доповiдь. URL: http://uire.org.ua/wp-content/ uploads/2017/02/bidnist.pdf
15. Ящишина I. В. Трансформування функцш суб'£ктiв ш-новaцiйного процесу. Економка та держава. 2015. № 2. С. 12-15.
16. Ячный А. М. Взаимосвязь понимания содержания задач социальной инженерии и направленности разработки социальных технологий. Гумаштарний вкникЗД1А. 2013. Вип. 52. С. 100-106.
17. Чорна М. В., Глухова С. В. Оцшка ефективност ш-новацшно! дiяльностi пщпри£мств: моногрaфiя. Харш: ХДУХТ, 2012. 210 с.
REFERENCES
Bielavina, T. I. Sotsialna psykholohiia bidnosti [Social psychology of poverty]. Kyiv: Milenium, 2016.
"Bidnist - holovna zahroza bezpetsi hromadian u 2017 r. Analitychna dopovid" [Poverty is a major threat to citizens' security in 2017. An analytical report]. http://uire.org.ua/wp-content/ uploads/2017/02/bidnist.pdf
Chorna, M. V., and Hlukhova, S. V. Otsinka efektyvnosti inno-vatsiinoi diialnostipidpryiemstv [Evaluating the effectiveness of innovation activity of enterprises]. Kharkiv: KhDUKhT, 2012.
Kolot, A. M. et al. Sotsializatsiia vidnosyn u sferi pratsi vkon-teksti stiikoho rozvytku [Socialization of labor relations in the context of sustainable development]. Kyiv: KNEU, 2010.
Kravchenko, N. V. "Sotsializatsiia yak faktor rozvytku inno-vatsiinoho potentsialu pidpryiemstva v umovakh hlobalizatsii" [Socialization as a factor of development of innovative potential of an enterprise in the conditions of globalization]. Efektyvna ekono-mika. 2016. http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=4961
[Legal Act of Ukraine] (2003). http://zakon4.rada.gov.ua/ laws/anot/433-15/
Marchuk, L. P. "Mekhanizm upravlinnia tvorchoiu aktyvnis-tiu personalu pidpryiemstva yak zasib innovatsiinoi transformatsii vyrobnytstva" [Mechanism of management of creative activity of the personnel of the enterprise as a means of innovative transformation of production]. Aktualniproblemy ekonomiky, no. 1 (2014): 359-367.
Nosyk, O. M. "Teoretychni pidkhody do vyznachennia zmistu sotsialno-innovatsiinoi modeli ekonomichnoho rozvytku" [Theoretical approaches to the definition of the content of the socio-innovative model of economic development]. Biznes Inform, no. 4 (2014): 59-64.
Oliinyk, Yu. A. "Teoretychni zasady vyznachennia sutnosti innovatsiinykh protsesiv v Ukraini" [Theoretical principles of determination of the essence of innovation processes in Ukraine]. Biznes Inform, no. 12 (2014): 182-187.
Pietukhova, O. M., and Silakova, H. V. "Rozvytok modelei innovatsiinoho protsesu" [Development of models of innovation process]. VisnykZhDTU, no. 2 (2011): 96-103.
Shypulina, Yu. S., and Stetsenko, T. O. "Vplyv innovatsiinoi kultury na formuvannia innovatsiino-spryiatlyvoho seredovyshcha
pidpryiemstva" [The Influence of Innovation Culture on the Innovation-Favorable Enterprise Environment]. Biznes Inform, no. 12 (2015): 77-82.
Semykina, M. V., and Koval, L. A. Innovatsiina pratsia v konkurentnomu seredovyshchi: zahalna metodolohiia, motyvatsiini osnovy rehuliuvannia [Innovative work in a competitive environment: general methodology, motivational basics of regulation]. Kirovohrad: Step, 2002.
Stryzheus, L. V. "Osoblyvosti rozvytku «ekonomiky uchasti» v orhanizatsii" [Features of the development of the "economy of participation" in the organization]. Efektyvna ekonomika. 2013. http:// www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=1941
Uotermen, R. Faktor obnovleniya: kak sokhranyayut konkuren-tosposobnost luchshiye kompanii [Update Factor: how the best companies retain their competitiveness]. Moscow: Progress, 1988.
Yachnyy, A. M. "Vzaimosvyaz ponimaniya soderzhaniya za-dach sotsialnoy inzhenerii i napravlennosti razrabotki sotsialnykh tekhnologiy" [The relationship between understanding the content of social engineering tasks and the direction of developing social technologies]. Humanitarnyi visnykZDIA, no. 52 (2013): 100-106.
Yashchyshyna, I. V. "Transformuvannia funktsii subiektiv innovatsiinoho protsesu" [Transformation of the functions of the subjects of the innovation process]. Ekonomika ta derzhava, no. 2 (2015): 12-15.
Yelets, O. P., and Silin, I. I. "Motyvatsiia innovatsiinoi diialnosti personalu" [Motivation of innovative activity of the personnel]. http://www.zgia.zp.ua/gazeta/evzdia_6_152.pdf
<
O w
BI3HECIHQOPM № 11 '2017 145
www.business-inform.net
