CC BY
20
Л1тература
1. Рубцов Л.И. Садово-парковый дандшафт / Л.И. Рубцов. - К. : Изд-во АН УССР, 1956. - 212 с.
2. Кучерявий В.П. Озеленення населених мюць : пщручник / В.П. Кучерявий. - Львiв : Вид-во "Свгг", 2005. - 456 с.
3. Кузнецов С.1. Паркознавство як бiоекологiчна основа паркобудiвництва / С.1. Кузнецов, Ю.О. Клименко // Iнтродукцiя рослин. - К. : Вид-во "Академперюдика", 2003. - № 1-2. -С. 131-141.
4. Энциклопедический словарь. - В 60-и т. / Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон. - СПб. : "Издательское дело", 1990. - Т. 30. - С. 955-956.
5. Косенко 1.С. Дендролопчний парк "Софивка" / 1.С. Косенко, Г.Ю. Храбан, В.В. Mi-тш, В.Ф. Гарбуз. - К. : Вид-во "Наук. думка", 1996. - 187 с.
6. Библия / Юбилейное издание 1000-летие крещения Руси. - Стокгольм : Изд-во Б. Ге-це, 1988. - 889 и 288 с.
7. Поиск Эдема. [Електронний ресурс]. - Доступний з http://www.google.com/imgres?.
8. Куда исчез Эдемский сад?. [Електронний ресурс]. - Доступний з http://webcache. googleusercontent. com/search?.
9. Мифы народов мира : терминол. слов. - В 2-ух т. / гл. ред. С. А. Токарев. - М. : Изд-во "Советская Энциклопедия", 1980. - 1392 с.
10. Иванов В.Н. Императрица Фике : роман / В.Н. Иванов. - М. : Изд-во "Армада", 1995. - С. 5.
11. Калшш Ю.А. Релтезнавство : пщручник / Ю.А. Калшш, С.А. Харьковщенко. - К. : Вид-во "Наук. думка", 2002. - 352 с.
12. Находил ли кто-нибудь Эдемский сад?. [Електронний ресурс]. - Доступний з http://webcache.googleusercontent.com/search?.
13. Косенко И.С. дендрологический парк "Софивка" : монографiя / И.С. Косенко. -Умань : Вид-во "Ремарк", 2006. - 208 с.
14. Косенко 1.С. Mатерiалiзацiя образiв Гомерово!' "Одюе'Г в паркових композищях / 1.С. Косенко // Miжнародна наукова конференщя. - Умань-Варшава, 2001. - С. 49-54.
15. Гомер. Одиссея : пер. В. Жуковского. - М. : Изд-во "Правда", 1985. - 68 с.
16. 1стор1я стародавнього свггу : атлас / В.В. Ставнюк. - К. : ДНВП "Картографiя", 2008. - С. 3.
Шлапак В.П. "Софиивка" как загадочная тайна Эдемского сада
Дендрологический парк "Софиивка" в реальности является материализованным прообразом Эдемского сада, затерянного рая, сказочно прекрасной и изобильной страны. "Софиивка" является неисчерпаемым миром самых волшебных тайн человека и природы, целительным источником из глубокой мудрости, высокой духовности и любви к родной земле.
Shlapak V.P. "Sofiyivka" as a mysterious secret of the Garden of Eden
The arboretum of "Sofiyivka" is a materialized in reality prototype of the Garden of Eden, of the lost paradise, fabulously beautiful and abundant country. "Sofiyivka" is an inexhaustible world of the most fascinating human and natural mysteries, a healing spring of profound wisdom, lofty spirituality and love for the native land.
УДК 639.1 Ст. викл. О.Л. Кратюк, канд. бюл. наук - Житомирський НАЕУ;
доц. П.Б. Хоецький, канд. с.-г. наук - НЛТУ Украти, м. Львiв
СОЦ1АЛЬНЕ ЗНАЧЕННЯ ПОЛЮВАННЯ
До 40-х роюв ХХ ст. у Захщному репош Украши утверджувалися традицп ель тарного полювання, у другш половиш минулого столбя - егал^арного. На початку ХХ1 ст. у мисливському господарста простежуються тенденцп ел^арносп полювання. Створено близько 50 мисливських господарств з приватною формою власносп.
Площа господарств незначна, становить понад 8 % вщ загально! площi мисливських угщь регiону.
Ключовi слова: елiтарнiсть, Захщний регiон Укра!ни, мисливськi звiрi.
Перепади чисельност та незначна щшьтсть багатьох вид1в мисливських зв1р1в в Укра!ш часто актуал1зують проблему отримання фактичного права полювання. Дефщитш види полювання юнували, починаючи приблизно з Х ст. Можливють брати участь у такому полюванш забезпечували представники полггично!, адмшютративно!, фшансово! влади, за деклараци, зокрема консти-туцшно!, р1вносп людей. Такий розподш набував сощально несприйнятливий характер. Непричетш до влади мисливщ вщповщали браконьерством, поглиб-люючи дефщитшсть ресурс1в [8]. У замкненому кол1 цих взаемодш здшснюва-лось, з р1зним ступенем професюнашзму й устшносп, управлшня популящ-ями мисливських зв1р1в { птах1в. Метою дослщження е анал1з реал1заци права полювання в Укра!ш, досвщу европейських { швшчноамериканських кра!н з функщонуванням ел1тарност1 та егал1тарност1 системи користування мис-ливськими ресурсами.
1стор1я розвитку полювання може бути представлена як ютор1я бороть-би двох протилежних тенденцш - ел1тарно! (корпоративно!) { егал1тарно! (зас-новано! на всезагальносп). Ел1тарна концепщя оргашзаци полювання утверди-лася в Сврош, базуеться на правом1рност1 персошфжованого обмеження доступу громадян до полювання з боку шших громадян. Сучасне право доступу до полювання визначаеться приналежшстю громадян до товариства (землев-ласники, членська оргашзащя та ш.) [8].
Становлення мисливських регалш { прившегш пашвних клаЫв, а також боротьба з ними нижчих верств населення - процеси загальш для Свропи. З огляду на значш сощальт змши (револющя), питання законодавчого затвер-дження ел1тарност1 або егалггарносп полювання неодноразово обговорювали на найвищих р1внях державно! влади. Револющя робила право полювання все-загальним, пот1м настав протилежний рух. Громадськ об'еднання мисливщв, як утворилися шсля революци 1917 р., не приймали у сво! члени представни-юв "експлуататорських клас1в" (позбавлення права членства наставало шсля конституцшного позбавлення виборчих прав) [8]. При цьому товариства обов'язково претендували:
• на отримання права полювання тшьки через членство у громадському
об'еднант;
• на можливост дов1льно! ввдмови у прийом1 у члени товариства 1 виключення
1з нього.
Так повноваження давали змогу товариствам мисливщв регулювати персональний склад { чисельшсть користувач1в права полювання.
Шсля Друго! свггово! вшни в Укра!ш значна кшьюсть зареестрованих { незареестрованих мисливщв полювали, де кому заманеться, мисливськ колек-тиви працювали неоргашзовано, приписних мисливських господарств не було, що призвело до ютотного зменшення чисельност мисливських зв1р1в. Так, перша таксащя мисливських зв1р1в у Волинськш обл., проведена у 1958 р., встановила незначну чисельшсть мисливських зв1р1в, зокрема: дико! свит на-раховувалося 80-100 особин, козул1 - 200-300 гол1в, зайця - 8-10 тис. [19]. Пе-
редбачеш радянським законодавством органи управлшня мисливським госпо-дарством не мали значних штат1в на мюцях. Внаслщок знову вщродилася щея про оренду мисливських упдь товариствами мисливщв на всш територи СРСР. Тому, одним 1з основних питань ведення мисливського господарства у 50-х роках минулого стол1ття в Укра!ш було закршлення мисливських упдь за користувачами, оргашзащя приписних мисливських господарств. Передбача-лося у кожнш област 25-30 % мисливських упдь, переважно земель Держшс-фонду, вщвести для оргашзаци державних мисливських господарств республь канського й обласного значення, решту - для оргашзаци приписних мисливських господарств, громадських { кооперативних оргашзацш [6]. До 1957 р. мис-ливськ упддя передавалися обласним радам Укра!нського товариства мисливщв { рибалок та окружним радам вшськових товариств мисливщв, згодом -районним товариствам мисливщв та великим колективам. Полювання дозво-лялося в мисливських упддях, закршлених за користувачами, а у вшьних упд-дях полювання прир1внювалося до браконьерства [14]. У 1957 р. в Укра!ш ор-гашзовано 142 приписних господарств (площа 1522 тис. га), у 1959 р. кшьюсть господарств збшьшилась до 337, а в 1960 р. - до 560 [5]. У 1968 р. в УТМР Украши було 551 приписне господарство площею понад 10 млн га { 34,7 млн га закр1плених за майже 11 тис. колектив1в. Створення единого вертикально ш-тегрованого громадського об'еднання мисливщв, за яким закршлялись упддя, передбачало безконфлжтшсть розподшу. Однак, незабаром почалася боротьба за упддя м1ж багатими (впливовими) { бщними товариствами. Мисливськ ко-лективи облвиконком1в займали упддя районних товариств [10], мюью товариства претендували на упддя районних [2, 9, 11].
Обов'язковють членства у громадських об'еднаннях для отримання права на полювання була встановлена { послщовно проведена з друго! половини 50-х роюв ХХ ст. У захщних областях Укра!ни, БшоруЫ, прибалтшських кра-!нах, де ел1тарний шдхщ був традищею, примусове членство обернулося масо-вим виключенням мисливщв 1з члешв товариств. У Лита за три роки 1з члешв товариств було виключено третину складу (5 тис. ос1б), у Латви в ход1 пере-реестраци члешв республжанського мисливського товариства, проведено! з метою "покращення складу", було виключено (вщмовлено у прав1 полювання), понад 40 % члешв [17]. Товариства вир1шували завдання повного охоплення мисливщв до початку 70-х роюв ХХ ст. { тшьки у 70-х роках вщмовилося вщ планування збшьшення чисельност члешв товариства та прийняло тактику стримування юлькосп мисливщв [4]. УТМР у 70-80-х роках минулого столггтя нараховувало понад 437 тис. члешв. З метою зменшення чисельност мисливщв, встановили граничну норму плошд на одного мисливця (не менше 100 га упдь), шдвищили вступш внески до 10 крб { щор1чш членськ внески до 8 крб. У середньому по кра!ш площа мисливських упдь на одного мисливця була де-що бшьшою, тж 100 га, у деяких областях, зокрема Закарпатськш, була мен-шою (77 га), тому пропонували утримуватися вщ подальшого прийому нових члешв до тих тр, поки площа упдь не буде вщповщати нормь 1нструмент ново! полггики (наприклад, кандидатський стаж) { !! ефектившсть вивчено недос-татньо { не висв1тлено у мисливськш лггературь Р1чний кандидатський стаж ввели у деяких областях. Надал1 приймати нового члена, замють вибулого, ре-
комендували шсля 3Aa4Ï мисливського мммуму та проходження кандидатсь-кого термшу [18]. Первинним оргашзащям були доведенi плани за кшьюстю членiв, яких необхiдно виключити Ï3 мисливського товариства. Адмiнiстрaцiя товариства намагалася знайти привiд для позбавлення прав мисливця у корис-туванш рушницею, первиннi оргaнiзaцiï з рiзного приводу затягували прийом членських внесюв, оргaнiзaцiю трудовоï учaстi, а по^м, з причини недотри-мання Статуту, виключала громадян iз членiв мисливських товариств [3]. Все це призвело до зменшення чисельност членiв товариства.
Одним iз основних формaлiзовaних проявiв елiтaрного шдходу в Укра-ïm була масова оргaнiзaцiя мисливських господарств з обмеженим доступом. У 1956 р. в Укршш оргaнiзовaно три заказники, один iз них - Цуманський (Во-линська обл.) - розташований у зaхiдному регiонi [7]. Загалом, станом на 1956 р., в Укршш iснувaло 285 заказниюв, а нaприкiнцi 50-х - понад 300 заказ-никiв, площею понад 2,5 млн га. У 1960 р. Рада М1тс^в Украши затвердила "Положення про мисливське господарство УРСР", в якому зазначалося, що один iз шляхiв покращення ведення мисливського господарства, ^м створен-ня приписних мисливських господарств, полягав у створенш державних мисливських, люомисливських та заповщно-мисливських господарств [5]. Основна мета - забезпечення мисливських потреб мисливщв шляхом оренди мисливських упдь, право полювання в яких мали тшьки члени товариств (i 1'х гос-тi). Деяю укрaïнськi зaповiдники (Кримський, Азово-Сиваський та ш.) були реоргaнiзовaнi у заповщно-мисливсью господарства [1]. Тут полювали лише вишд пaртiйнi керiвники СРСР. Зокрема, у заповщно-мисливському господар-ствi "Залюсся" полював лише перший секретар КПРС Л.1. Брежнев i закордон-ш гостi, керiвники соцiaлiстичних крaïн (Хоннекер, Йосиф Броз Tîto, Чаушес-ку, Ф. Кастор та iн.). 3i середини 70-х рокiв ХХ ст. рiзнi вiдомствa, мшютер-ства, вiйськовi округи, обкоми i райкоми КПРС створювали держaвнi мис-ливськi заказники республжанського та обласного значення, а також заказники районного та мюцевого значення. У Тернопшьсьюй област одним iз мисливських упдь, де полював перший секретар обкому КПРС Тернопшьсько1" об-лaстi, було Городницьке люництво (тепер ПЗ "Медобори"). Площа заповщно-мисливського господарства у Чершвецьюй облaстi становила 33,7 тис. га, у Львiвськiй облaстi заповщно-мисливським господарством у 60-70-х роках ми-нулого столiття було господарство "Майдан" (66,6 тис. га). Були заповщно-мисливсью господарства у Зaкaрпaтськiй област^ зокрема: Бистра (41,0 тис. га), Добронь (4,5 тис. га), Чизай (1,8 тис. га) та ш. [15].
Одним iз основних питань, як i рашше, так i зараз, е: персональне право полювання, право полювання на певнш територи, певш види дичини та ш. Ви-дiлення кaтегорiï "крaсноï дичини", полювання на яку становило прерогативу пашвних клашв, у Захщнш Сврош зaкрiплялось нормативно, в Укрaïнi належало представникам влади. У радянський перюд сощальний склад мисливцiв, яю мали право на престижнi, дефщитш види полювання, не фжсували i не вивча-ли. Оскiльки процедури реестраци шдив^альних заявок у втизнянш прак-тицi не було, неможливо визначити величини попиту. Загалом, ел^ний характер легального полювання на деяю види мисливських звiрiв, а сучасний - на ратичш та ведмедя, не викликають сумнiву. За св^енням лiсовоï охорони, у
70-х роках ХХ ст. у Стшвських Бескидах rnppi4HO восени на ведмедя полю-вав М1шстр лiсового господарства Украши Б.М. Лук'янов.
США i Канада, як не зазнали самодержавства i диктатури, родово! аристократи i знат^ у сучасний перiод iстотно зняли расовi конфлiкти i класовi суперечность Егалiтарна концепцiя, загальноприйнята у швшчноамерикансь-ких крашах, признае регулювання доступу до полювання прерогативою дер-жави, при цьому функщя останньо! - забезпечення максимально вшьного i рiв-ного доступу до полювання претендеипв. Право полювання не залежить вщ приналежностi до корпорацiï, рiвнiсть доступу забезпечуеться використанням механiзмiв випадкового вибору претенденпв.
Обидвi концепцiï i вщповщш практичнi стратегiï, що долають дисбаланс мiж попитом на полювання i його (недостатньою) пропозицiею, здшсню-ють рiзними способами. Свропейська схема забезпечуе обмеження кшькосп мисливцiв, iз них, як реально полюють i надалi займаються найпопуляршши-ми видами полювання. Швшчноамериканська система стимулюе зростання кшькосп мисливцiв, обмежуе ïхню мисливську активнють iз дотриманням принципiв рiвностi, якi доповнюються мiркуванням справедливостi. Свро-пейська схема надае кращi мисливськ можливостi соцiально успiшним, швшчноамериканська - рiвнi можливостi кожному.
Головною метою системи лотерейного розподшу дефщитних лщензш е зняття соцiального напруження шд час збiльшення дефiцитного мисливського ресурсу. Розiграшi за лiцензiями на бшьшють ратичних звiрiв здiйснюють у червш, лiцензiï, якi залишилися, поступають у вшьний продаж у вересш. У пiвнiчноамериканських крашах у випадку, якщо кiлькiсть мисливцiв, якi бажа-ють взяти участь у полюванш, перевищуе кiлькiсть дичини, яку можна добути, то лiмiт дичини розподшяеться за допомогою лотере!'. У засобах масово!" ш-формаци публiкуеться мюце i дата проведення лотере:, видiв полювання, мисливських дiлянок, термшв вiдкриття i завершення сезону. Плата за участь у лотереï незначна i становить вщ 3 до 15 доларiв.
Так, у провшци Нова Шотландiя у 1999 р. 36,5 тис. претенденпв розш-рували 17,1 тис. ярликiв (лiцензiï) на велику дичину (2,1 претендента на 1 яр-лик), у 2000 р. - 35,6 тис. претенденпв на 25 тис. ярлиюв (1,4 до 1). У провшци Юкона у сезош 2002-2003 рр. проводили лотереï на бiзона, лося, карибу та ш. У Британськш Колумби система обмеженого доступу застосовувалася до полювання на ведмедя, бiзона, карибу, лося, чорнохвостого i бшохвостового олешв, лань та iн. У 2002 р. для мисливщв провшци Альберта проводилося 22 лотере1\ Перевагу в учасл у лотереï мають мисливщ, як бажають полювати групою (залежно вiд провiнцiï - вщ 4 до 10 осiб). Перевага полюванням групи обгрунтовуеться як необхщшсть збереження соцiально-культурних традицiй групового полювання, так i намагання надати можливють учасл у полюваннi максимальнiй кшькосп мисливцям [8, 16].
Пiсля лотереï всiх учасникiв письмово повiдомляють про ïï результати i про посадових оЫб, якi органiзовували i проводили лотерею. У деяких провш-щях Канади у засобах масовоï шформаци повiдомляють результати з оголо-шенням прiзвищ мисливцiв, якi отримали лщензи на добування звiрiв.
У 2002 р. у провшци Саскачевань чверть Bcix лщензш на чорнохвосто-го оленя, яю призначалися для лотере!, розiгрувались окремо серед юних мис-ливцiв (вiд 12 до 15 роюв). У випадку неправильного заповнення заяв молодим мисливцям продовжували термш i надавали можливiсть повторного по-дання заяв [8]. У Канадй лщензи на добування звiрiв дешевшi, нiж у США [16]. Тут лiцензiя на добування ведмедя становить 300-400 доларiв, лося, оленя - 300-400, бiзона - 500-600 дол. [13].
Географiчнi та iсторичнi реали зумовлюють популяршсть у Захiдному регiонi Украши саме европейсько! концепци. Через об'ективш особливост мисливського господарства будь-яке закрiплення мисливських угiдь за оргаш-зацiею, самостшно керуючи мисливським доступом, означае виникнення природное' монополи. Законодавство не протидiе зловживанням домiнуючим становищем на локальному мисливському ринку. Сучасне розширення спектра категорш довготривалого використання мисливських угiдь iз зростаючим зна-ченням фiнансових факторiв актуалiзуе небезпеку сторiчноl давностi можли-востi монополiзування ринку мисливських послуг особам, яю мають значнi кошти. У сучасних умовах ел^ний характер полювання забезпечуеться, ^м кращих угiдь, якi знаходяться в орендi приватних господарств, фшансовими механiзмами. Зокрема, пiдвищенням цiн на добування дичини, до рiвня, який не може оплатити рядовий мисливець. У мисливському господарста ТзОВ 1КК "Ушверсал-Контракт" за добутого трофейного оленя платять 1 тис. дол. За добуту самицю дико! свит платять штраф 1 тис. грн, а якщо ll добув егер, то йому не виплачують заробггно! плати протягом трьох мюящв.
Рис. Приватт мисливсьш господарства у 3axidHOMy регюш Украти
1з середини 90-х роюв ХХ ст. у регюш появилися мисливсью господарства, яю належали товариствам з обмеженою вщповщальшстю, приватним особам та ш. Першими приватними мисливськими господарствами були МГ "Космечара" (!вано-Франювська обл.), МГ "Фемща-штер" (Волинська обл.) та
in. З 2007 р. створено понад 20 нових мисливських господарств приватно! фор-ми власност (рис.).
Однак, чисельшсть користувачiв мисливських угiдь з шшо! формою власностi становить понад 16 % вщ загально! чисельностi мисливських господарств регюну, площа е незначною i становить понад 8 % вщ загально! площi мисливських упдь регюну.
Набувають поширення, зокрема у Рiвненськiй областi, укладання договору з мисливським господарством на спшьне ведення справ без створення юридично! особи, за принципом мисливських клубiв Англi!' [12]. Мисливський клуб вкладае кошти в розвиток господарства, а взамш отримуе певну кшьюсть лiцензiй. Якщо збiльшилось, внаслiдок сшвпращ, поголiв,я ратичних, то клуб отримуе бшьше дозволiв на добування звiра.
Л1тература
1. Борейко В.Е. "Царские охоты". От Владимира Мономаха до Владимира Щербицкого / В.Е. Борейко. - К., 2000. - 95 с.
2. Виноградов И. Удовлетворить нужды охотников Подмосковья / И. Виноградов // Охота и охотничье хозяйство. - 1959. - № 1. - С. 20.
3. Гаращук В. Против необоснованных ограничений / В. Гаращук // Охота и охотничье хозяйство. - 1988. - № 4. - С. 2-3.
4. Дежкин В.В. Эколого-экономические методы и возможность их использования в охотничьих хозяйстве / В. В. Дежкин // Экономика, организация и использование охотничьих ресурсов РСФСР. - М. : Изд-во "Колос", 1981. - С. 164-188.
5. Дурдин А. Семилетний план украинских охотников / А. Дурдин // Охота и охотничье хозяйство. - 1960. - № 5. - С. 10-12.
6. Крайнев Е. В охотничьем хозяйстве Украины / Е. Крайнев // Охота и охотничье хозяйство. - 1961. - № 3. - С. 10-11.
7. Крайнев Е. Новые заказники на Украине / Е. Крайнев // Охота и охотничье хозяйство. - 1957. - № 7. - С. 63.
8. Матвейчук С.П. Канадский опыт обеспечения равнодоступности охотничьих ресурсов / С.П. Матвейчук // Охотоведение: Ежегодный научно-теоретический журнал ГНУ ВНИИОЗ им. проф. Б.М. Житкова РАСХН. - 2004. - № 2 (52). - С. 60-74 с.
9. Недосеков А. Правильно распределять охотничьих угодья / А. Недосеков // Охота и охотничье хозяйство. - 1960. - № 2. - С. 56.
10. Нещеретов П. Охотничий коллектив и приписные хозяйство / П. Нещеретов // Охота и охотничье хозяйство. - 1959. - № 2. - С. 59.
11. Панкратов В. Не каждый коллектив может вести хозяйство / В. Панкратов // Охота и охотничье хозяйство. - 1960. - № 2. - С. 10-11.
12. Петелько В. Охота в Англии / В. Петелько // Оружие и охота. - 2001. - № 4. - С. 39.
13. Петелько В. Охота в США / В. Петелько // Оружие и охота. - 2001. - № 5. - С. 39.
14. Радчук В. Так создаются охотничьи хозяйства на Украине / В. Радчук // Охота и охотничье хозяйство. - 1960. - № 8. - С. 1-3.
15. Татаринов К.А. Фауна хребетних заходу Укра!ни / К. А. Татаринов // Еколопя, зна-чення, охорона. - Льв1в : Вид-во Льв1в. ун-ту, 1973. - 254 с.
16. Фокш Сергш. Канада мисливська / Сергш Фокш // Люовий i мисливський журнал.
- № 1. - 2008. - С. 30-31.
17. Холостов В. В угодьях Литвы / В. Холостов // Охота и охотничье хозяйство. - 1959.
- № 9. - С. 14-17.
18. Шкабура П. Нужды украинских охотников / П. Шкабура // Охота и охотничье хозяйство. - 1972. - № 7. - С. 1-2.
19. Ярощук Е. В лесах Волыни / Е. Ярощук // Охота и охотничье хозяйство. - 1969. -№ 5. - С. 3-4.
Кратюк А.Л., Хоецкий П.Б. Социальное значение охоты
До 40-х годов ХХ ст. в Западном регионе Украины утверждались традиции элитарной охоты, во второй половине прошлого века - эгалитарной. В начале ХХ1 в. в
охотничьем хозяйстве прослеживаются тенденции элитарности охоты. Роздано около 50 охотничьих хозяйств с частной формой собственности. Площадь хозяйств незначительна, составляет свыше 8 % от общей площади охотничьих угодий региона.
Ключевые слова: элитарность, Западный регион Украины, охотничьи звери.
Kratyuk O.L., Khoyetskyy P.B. Social importance of hunt
To 40th of ХХ item traditions of elite hunt became firmly established in the Western region of Ukraine, in the second half of the last century - not elite hunt. At the beginning of ХХ1 item the tendencies of elitenes of hunt are traced in a hunting economy. It is created near 50 hunting economies with the private pattern of ownership. The area of economies is insignificant, is more than 8 % from the general area of hunting lands of region.
Keywords: elite hunt, Western region of Ukraine, game animals.
УДК 639.1(438) Ст. викл. Г. Ф. Проще - 1вано-Франювський HTyHir;
головний спец. О.Р. Проще - 1вано-Франк1вське ОУЛМГ
ОСОБЛИВОСТ1 РОЗВИТКУ ПОЛЬСЬКШ МИСЛИВСЬКШ ТЕРМШОЛОГП У ГАЛИЧИН1Х1Х - ПОЧАТКУ ХХ СТОЛ1ТЬ
Певний вид людсько'1 дiяльностi мае свою специфiчну термшолопю, яка роз-кривае властивi лише 1и визначення. Проаналiзовано особливосп формування польсько1 мисливсько1 термшологл у Галичиш та головш чинники, яю впливали на ïï формування. Прошюстровано заходи, яких вживали мисливсью товариства, науко-вi оргашзацп для збереження польсько1 мисливсько1 термшологл як на територп Га-личини, так i на територп шших кра'н, де проживали носп польсько'' мови.
Ключов1 слова: мисливська термшолопя, Галичина, полювання, мова.
Еволюцшний розвиток суспiльства у галузi мисливства змiнюе методи полювання, для чого застосовуються найрiзномаштшшi мисливськi знаряддя, зброя i т. iн., що зумовлюе виникнення та використання новоутворених слiв, яю входили i зникали з ужитку. 1ншим чинником формування польсько'' мис-ливсько'' мови був вплив чужих культур, важливе значення мали адмшютра-тивнi та пол^ичш чинники.
Ця проблематика широко висвгглювалась у перюдичнш пресi Республь ки Польща, а саме: у журналах "Lowiec" ("Мисливець"), який виходив у Льво-вi як друкований орган Галицького мисливського товариства з 10 шчня 1878 р., а також у журналi "Lowiec Polski" ("Мисливець польський"), що виходив у Варшавi як орган цiсарського товариства правильного полювання Поль-щi з 1899 р. У цих журналах друкували публжаци таких дослiдникiв, як Й.-В. Кобилянський, С. Гоппе, I. Шлез^ер, З.-А. Папара, Б. Дяковський, Д. Бор-ковськi, В. Мшьке, В. Козловський, Л. Семенський, М. Рейман, А. Вага, А. Кринський, Я. Стольчман.
Метою до^дження е висв^лення головних чинниюв, яю впливали на формування польсько'' мисливсько'' мови та мисливсько'' термiнологiï на територп Галичини.
Будь-яка сфера дiяльностi людини впливае на культуру та мову наци. Не винятком у цьому е мисливство. Воно вщоме з чаЫв юнування людського роду на земль У Польшд, i зокрема в Галичинi, (Польща входила у XIX ст. до складу Австри, Пруси, Росiï) мисливство з найдавшших часiв перебувало на високому рiвнi органiзацiï. Ця галузь та пов,язанi з нею рiзнi дiï та функцiï,
