Організація та розвиток мисливського господарства в Україні у 1955-1960 рр. Текст научной статьи по специальности «Ветеринарные науки»

16. Усцький 1.М., Плугатар Ю.В., Папельбу В.В. Вплив пожеж на люи та тсляпо-жежний розвиток лiсових формацш // Лiсiвництво i агролiсомелiорацiя. - Харюв, 2008. - Вип. 112. - С. 182-188.

17. Мухин В.В., Кузнецов А.Я. Крымские горы: возвращение к истокам. - К. : Изд-во "Стилос". - 2007. - С. 157-160.

УДК 637.7 Доц. П.Б. Хоецький, канд. с.-г. наук - НЛТУ Украти, м. Львiв

ОРГАН1ЗАЦ1Я ТА РОЗВИТОК МИСЛИВСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА В УКРА1Н1 У 1955-1960 РР.

За перюд з 1955 по 1960 рр. в журналi "Охота и охотничье хозяйство" про мис-ливське господарство опублшовано майже 70 статей, повщомлень. У публшащях вь дображено стан, проблеми та перспективи розвитку мисливського господарства.

Ключов1 слова: Украша, мисливське господарство, мисливсью звiрi, браконьерство, а^матизащя.

Assoc. prof. P.B. Khoeckiy - NUFWT of Ukraine, L 'viv

Organisation and development of the hunting economy in Ukraine in 1955-1960 years

Articles of magazine "Hunting and the hunting economy" which concern conducting the hunting economy in Ukraine are analysed. In period from 1955 to 1960 are emitted 70 articles, reports. In publications the state, problems and prospects of development hunting economy in the country is described.

Keywords: Ukraine, hunting economy, hunting animals, poaching, acclimatising.

У ХХ ст. в Укра1ш найбшьш поширеним i популярним перюдичним виданням, присвяченим веденню мисливського господарства, полюванню був росшський журнал "Охота и охотничье хозяйство" (заснований в жовтш 1955 р.). Перш1 номери журналу вийшли тиражем 45 тис. екземпляр1в, через 5 роюв (1960 р.) тираж сягнув до 237 тис. В Укра1ш станом на 1960 р. перед-плату журналу здшснили понад 21 тис. громадян, найбшьше в Донецькш (по-над 3 тис.) та Луганськш (понад 2 тис.) областях. У журнал! розглядалися пи-тання оргашзаци та ведення мисливського господарства, бюлоги мисливсь-ких зв1р1в та птах1в, способ1в 1х добування, придшялася увага проблемам охо-рони фауни, собаювництва, збро! та спорядження набо1в, давалися поради молодим мисливцям. Систематично на сторшках журналу висвгглювався дос-вщ роботи мисливських товариств. Журнал знайомив читач1в з веденням мисливського господарства в шших кра!нах.

Ми проанал1зован1 публжаци журналу за перюд з 1955 по 1960 рр., в яких висвгглювалися питання ведення мисливського господарства на теренах Укра!ни. Одним 1з найактуальшших питань мисливського господарства Ра-дянського Союзу i, зокрема, Укра!ни в 50-х роках ХХ ст. була боротьба з вов-ком [19, 21, 62]. В Укра1ш до 1941 р. вш траплявся на Полюс та в Карпатах. Щор!чно добували 300-400 гол!в. У перший шслявоенний рж вовюв було зни-щено в 4 рази бшьше, шж в 1940 р. За добування хижака виплачувалася пре-м!я: за знищення вовчищ - 500 карбованщв, за вовка - 400 крб., таку ж суму виплачували за вовченя. Винагорода в розм!р! 50 % вщ преми за добутих осо-

бин передбачалася за виявлене л^во. Колгоспам, на землях яких добули вовка, рекомендували видавати мисливцю премiю натурою (порося, ягня) [51].

З метою зменшення чисельност хижака створювали бригади в ба-гатьох областях Украши (Кшвська, Львiвська, Рiвненська, Донецька, Черш-гiвська, Харкiвська та iн.). Загалом, таких бригад було створено понад 900. До складу бригади входили 3-5 досвщчених мисливщв. Координували дiяль-нiсть бригад мисливствознавцi та егерь" вовчатники" [3, 51].

Значну увагу придшяли досвiду оргашзацп та ведення мисливського господарства в рiзних областях (Чернтвська, Донецька, Хмельницька та iн.). В публжащях характеризувалися умови iснування, поширення, чисельнiсть, захворювання основних видiв мисливських звiрiв у Карпатах, Прикарпаттi, Волиш та iнших регiонах Украши. Висвгглювався досвiд мисливськогоспо-дарсько! роботи обласних та районних товариств мисливщв, зокрема щодо використання, охорони та вщтворення ресурЫв дичини, здiйснення бютех-шчних заходiв, створення iнфраструктури господарства, ращонального добу-вання мисливських звiрiв та птахiв, ефективних способiв знищення хижаюв [1, 14, 16, 18, 26, 28, 34, 38, 43-45, 47, 48, 57, 58, 59, 61, 63].

З метою збагачення мисливських упдь Украши здшснювались заходи з акшматизаци та реакшматизаци оленiв благородного та плямистого, фазана мисливського (Донецька, Волинська, Харювська областi, Азово-Сивашське за-повiдне мисливське господарство), ланi, сайгака (Азово-Сивашське заповщне мисливське господарство), зайця (Донецька обл.), бобра (р. Стохщ) [8, 36, 59, 68]. В рiзнi мисливськi господарства завозили оленя благородного з Воронезь-кого заповщника, Криму [56]. Поряд з усшшною аклiматизацiею були i невдалi. Визнаеться помилкою аклiматизацiя в Укршт енотоподiбного собаки. Шерсть собаки погiршилась, порiвняно з особинами з природного ареалу, вш завдавав значно! шкоди мисливськш фаунi, особливо це стосувалося мисливських госпо-дарств, де здшснювали бютехшчш заходи з охорони та вщтворення фауни [55].

Заслуговуе на увагу стаття М. Шарлеманя (1957) про розселення в Ук-ра1т фазана, лише нижньодншровська популяцiя якого знаходилася в задо-вiльному станi. Автор аналiзуе причини невдалих спроб УТМР оселити фаза-нiв у мисливських упддях Ки!всько1 областi. Невдалими були i першi спроби акшматизаци фазана в Криму (1947) [4]. Лише в 1956 р. шсля завозу фазашв з Харювсько1 областi, завдяки налагодженiй егерськiй охоронi в упддях Ки-1всько1 областi вдалося досягти успiху. У публжаци подано поради щодо про-цедури випускання, охорони i збiльшення чисельностi поголiв,я виду. Зазна-чено, що единим правильним методом розведення фазашв е лише шкубащя яець у мюцях випуску, нетривала перетримка молодняка у вольерах i випуск птахiв в упддя, в яких не трапляються хижi тварини (вороновi птахи, 1жак, лисиця та ш.). Загалом, пiдбираючи мюця для випуску фазана, необхiдно вра-хувати, що крiм наявностi густих чагарниюв, наявностi кормiв, води, вщсут-ностi хижакiв та глибокого сшгового покриву, необхiдно, щоби грунт мютив вапняковi домiшки [64].

Вщгуком на статтю М. Шарлеманя була публжащя А. Кiстякiвського (1957), який причинами невдало1 акшматизаци фазана вважав вщсутшсть бь

отехнiчних заходiв, надмiрну чисельнiсть хижакiв (лисиця, яструби), випуск дорослих птахiв в упддях восени (перюд осiннiх кочiвель), коли вони розль талися на значш вiдстанi. Вiдмова вiд випускання у дику природу дорослих птахiв означае фактичну вiдмовi вiд акшматизацй птаха, тому що для шкуба-цй та вирощування фазанят у неволi необхiднi досвiдченi фахiвцi-фазанярi, громiздке обладнання, спещальш корми та iнше, що не шд силу багатьом господарствам. Фазан - пластичний вид, легко пристосовуеться до життя в нових умовах, до нового корму, тому е необхщшсть подальшо1 акшматизацй виду - робить висновок автор [25, 37, 49].

У 50-х роках минулого столггтя мисливствознавщ Украши стурбоваш зменшенням поголiв,я багатьох видiв мисливських звiрiв та птахiв пропону-ють рiзнi заходи, якi змогли б привести до збшьшення чисельностi дичини: нормування добування звiрiв, чiткого встановлення термов вiдкриття та за-кшчення полювання, заборону полювання, проведення бютехшчних заходiв, знищення хижакiв та ш. [23, 27, 34, 66]. В деяких публжащях ставиться пiд сумшв твердження, що заборона полювання, навггь за належно1 охорони угiдь, але без здiйснення бiотехнiчних заходiв, може забезпечити збшьшення чисельшсть диких тварин. На зменшення чисельност дичини може вплинути непродумашсть оргашзацй полювання. Прикладом цього став Волнахiвський район (Донецька обл.), де було заборонене полювання на зайця в 19521953 р. Заборона полювання привела до збшьшення чисельност виду, проте шсля й вщмши першо1 ж недш полювання ситуацiя докорiнно змiнилася. В мисливськ угiддя району полювати пршхали сотнi мисливцiв. Полювання значно1 кшькост мисливцiв "пiдковою" призвело до того, що в 1955 р. заець в Запорiзькiй та Донецькш областях став рщюсним [65]. В Одеськш областi полювання таким методом спричинилося до швидкого зменшення поголiв,я не тшьки зайця, але й дрохви, Ыро1 курiпки [23].

Депресiя поголiв,я зайця в 50-х роках пояснювалася несприятливими умовами для розмноження i надмiрним добуванням. 1нтенсивна експлуатацiя ресурЫв зайця не давала можливостi вщновити материнське поголiв,я i шдви-щити темпи розмноження [23, 67]. Заборона полювання на 1-2 роки на пропо-зищю багатьох мисливцiв, методично виявилась невiрною та економiчно не-вигiдною. Як показала практика, вщновлене поголiв,я вiдстрiлюеться протя-гом одного перюду полювання (за двохрiчноl заборони) або до третього року (за 5-6^чно1 заборони). Пропонувалось покращити ситуацш шляхом заборони полювання в кожнш областi в межах вщ 2 до 3 районiв у рiзних й части-нах. Наступного року в цих районах дозволяли полювати, а заборона поши-рювалася на iншi декiлька районiв область Заборону в певному райош пропо-нувалося вводити пiсля облiкiв зайця, з врахуванням його чисельность

1ншою проблемою мисливського господарства було (е i сьогоднi) по-рушення правил полювання [6, 10, 12, 13, 28, 29, 44, 57]. Президiя УТМР видала постанову "Об усилении борьбы с браконьерством на территории УССР", де одним iз заходiв боротьби з браконьерством пропонувалося вик-лючати iз члешв товариства оЫб, якi порушили правила полювання [46]. Це викликало справедливу критику мисливщв, яю вказували, що пропозищя су-

перечить Статуту. Порушення правил полювання може бути свщомим, що заслуговуе суворого покарання (виключення) i випадковим, з необережност (забув мисливський квиток, в густому чагарнику замють вальдшнепа добув рябчика i тощо), що не заслуговуе сурового покарання. Виключати i3 члешв товариства необхiдно лише злiсних порушниюв правил полювання [2]. На сторшках журналу досвщом ведення мисливського господарства та боротьби з браконьерами дшилися мисливщ Вiнницького обласного товариства мис-ливцiв та рибалок. Мисливець, який затримав браконьера, отримуе вiд облас-но1 Ради товариства 50 карбованщв. К^м того, мисливець, який склав протокол на браконьера, отримуе половину суми штрафу, який отримують вщ по-рушника правил полювання [20, 26].

Yd роки велися пошуки оптимальних форм ведення мисливського господарства. Дискушя про доцiльнiсть об'еднання мисливського та лiсового господарства завершилась створенням у складi Головного управлшня люово-го господарства i полезахисного люорозведення Мiнiстерства сiльського господарства Украши спецiального пiдроздiлу - Управлшня мисливського господарства [32]. 1з залученням лiсовоï охорони до боротьби з браконьерством, поменшало порушниюв правил полювання, активiзувались бiотехнiчнi заходи [53]. На люову охорону покладалися обов'язки охорони мисливських ре-сурсiв та контроль за дотриманням правил полювання. Бiльшiсть працiвникiв люового господарства сумлiнно ставилися до своïх обов,язкiв, проте були ви-падки браконьерства, здшснеш представниками лiсовоï охорони [5, 39]. Одним iз чинниюв браконьерства вважався вiльний продаж мисливсько1' зброï. Власникiв зброï нараховувалося набагато бiльше, нiж членiв мисливських то-вариств. Так, в одному iз районiв Черкасько1' областi лише у 33 % власниюв зброя була зареестрована. Тому виникла необхщшсть в заборонi вiльного продажу мисливсько1' збро1' [40].

Y 1957 р. ввели новi правила полювання, зпдно з якими всiм мислив-цям необхiдно було скласти екзамен з мисливського мммуму. Мисливця, який не здав мшмуму, не допускали до полювання [7, 9]. Програма, яку про-понувалося освогги мисливцю-початювцю, нескладна. Y нiй передбачалися питання, пов'язаш з правилами i термшами полювання, користування мис-ливсько1' зброею шд час облавних, групових полювань, шд час транспортуван-ня та ш. Введення екзамену викликало жваву дискусш на сторiнках журналу. За переконанням одних мисливщв, такий захщ мав сприяти пiдвищенню те-оретичних знань з мисливствознавства, етики полювання. Противники введен-ня вважали, що це збiльшить браконьерство за рахунок не атестованих мисливщв, яю, маючи зброю, будуть полювати. Тому необхщно вводити не мшь мум, а шдсилити охорону мисливських упдь.

Y 1960 р. Рада МLнiстрiв Украши затвердила "Положення про мис-ливське господарство УРСР", в якому було окреслено основш напрями роз-витку мисливського господарства краши. Один iз шляхiв покращення ведення мисливського господарства полягав у закршленш мисливських угiдь за ко-ристувачами. До 1957 р. мисливськ угiддя передавалися обласним радам УТМР та окружним радам вшськових товариств мисливщв, згодом - район-

ним товариствам мисливщв та крупним колективам. Полювання дозволялося в мисливських упддях закршлених за користувачами, а у вшьних упддях полювання прирiвнювалося до браконьерства [54]. У 1957 р. в Укра1ш створено 142 приписних господарств (площа 1522 тис. га), у 1959 р. кшьюсть госпо-дарств збшьшилась до 337, а в 1960 р. - до 560. К^м приписних мисливських господарств, створювались державш мисливсью, лiсомисливськi та заповщ-но-мисливськi господарства [15].

З метою збереження та вщтворення мисливсько1 фауни в Украïнi створювались комплексы лiсомисливськi заказники. У 1956 р. оргашзовано три заказники, один iз них - Цуманський (Волинська обл.) - розташований в За-хiдному регiонi Украïни [33]. Крiм лiсомисливських заказникiв, створювалися Державнi мисливсью заказники республжанського та обласного значення, а також заказники районного та мюцевого значення. У вЫх заказниках полювати заборонялося. Основним ïхнiм завданням було збереження материнського поголiв,я, збiльшення дичини i розробка форм та методiв полювання. У юнщ 50-х рокiв в Украïнi було понад 300 заказниюв площею понад 2,5 млн га.

На сторшках журналу йшлося про потребу комплексного ведення ль сового та мисливського господарств [53]. Зазначалося, що практичне вирь шення цього питання можливе за умови тдвищення рiвня тдготовки спещ-алiста-лiсiвника, який зможе, поряд з люовим, одночасно вести i мисливське господарство. В Украш на факультетах люового господарства вищих нав-чальних закладiв лише курс бюлоги лiсових звiрiв та птахiв, це визнавалося недостатнiм для пiдготовки такого спещалюта [7]. З метою тдвищення про-фесiйного рiвня егеря в Димерiвському приписному господарствi (60 км вщ Киева) проводили республiканськi курси егерiв Львiвськоï, Миколаïвськоï, Харкiвськоï та шших областей.

Висловлював стурбованiсть щодо скорочення в Укра1'ш популяци ба-бака директор заповiдника мСтрiлецький степ" Г. Модш (1956). Вiн зазначав, що залишилося лише 4 мюця iснування виду в Луганськiй, Харювсьюй областях та асканiйському степу. У 1955 р. внаслщок винищення звiра значно змен-шилась його чисельшсть у Стрiлецькому степу. Вважають, що звiр шкодить сiльському господарству. Проте, бабак уникае розораних земель i на оранку не переходить. Вш е осшим видом i мшрацш не здшснюе. Якщо переорали щ-лину в серединi або в кшщ лта i звiрi не встигли залишити розоранi дшянки, то зимою вони гинуть через недостатню кшьюсть жирових вiдкладiв [41].

Значною популяршстю серед мисливцiв Украши користувалися бу-динки вiдпочинку мисливця i рибалки "Бь^'вка", "Кринки". Будинок вщпо-чинку "Кринки" знаходився мiж Херсоном i Каховкою на березi р. Конка. Тут вiдпочивали i полювали в днiпровських плавнях Остап Вишня, Максим Рильський [11, 15, 30]. Пониззя Дншра вщзначаеться рiзноманiтним i бага-тим видовим складом мисливських звiрiв та птахiв: вовк, енотоподiбний собака, лисиця, заець, дика свиня, козуля, iз птахiв - качки, гуси, лебедi. У 1935 р. в с. Буркути (фшал Аскани-Ново1') було завезено 45 особин оленя плямистого, до початку 1941 р. чисельшсть збшьшилась до 80 голiв. На початку Друго1' св^ово!" вшни оленiв випустили в плавш Днiпра. Чимало ix бу-

ло знищено в роки вшни. Пiсля вшни повторно завезли 13 оленiв з Далекого Сходу [60]. Для створення нових популяцш оленя плямистого завозили не тшьки на швдень Украши, але й в iншi област Укра!ни: Вiнницьку, Кшвську [36]. Лише в 1956 р. понад 150 голiв було вщправлено iз Асканп-Ново! в за-повiдники та мисливськ господарства Укра1ни [60].

Розумiючи, що собака значно полегшуе полювання, робить його бшьш здобутливим, мисливцi Львiвськоl областi розводили схiдно-европейських лайок, гончих та норних собак. На Харювщину, з метою покращити поголiв,я руських гончаюв, завозили собак iз розплщника ВНИО (Росiя). Крiм гончаюв, придiлялась увага розведенню норних собак, зокрема такс. 1з рiзних райошв СРСР завозили сетерiв, континентальних лягавих, спанiелiв. Хорошими мисливськими якостями зарекомендували себе кримськi пойнтери, про що засвщчила кшвська виставка мисливських собак в 1955 р. Правильно на-лагоджена селекцшна робота, тривалий сезон полювання, що сприяло нагро-мадженню практичного досвiду, фiзичноl шдготовки - дали закономiрний результат. Племшна робота полягала в забезпечеш пiдбору таких плiдникiв, якi стшко передавали потомству найбiльш цiннi мисливсью задатки [3].

Загалом, мисливське господарство Укра!ни в 50-х роках ХХ ст. пере-бувало на стади формування, тобто переходу вiд полювання з використанням наявних ресурЫв дичини до господарства як комплексу заходiв з охорони, вщтворення та ращонального використання мисливських звiрiв та птахiв.

Л1тература

1. Адамович В. Туляремийные эпизоотии зайцев // Охота и охотничье хозяйство. -1958. - № 12. - С. 29-30.

2. Баталин С. О мерах борьбы с браконьерством // Охота и охотничье хозяйство. -1957. - № 12. - С. 16.

3. Беловол В. На Карпатах // Охота и охотничье хозяйство. - 1957. - № 3. - С. 13.

4. Белоглазов И. Избежать ошибок! // Охота и охотничье хозяйство. - 1957. - № 5. - С. 31.

5. Беркута К. Лесники задерживают нарушителей // Охота и охотничье хозяйство. -1960. - № 1. - С. 29.

6. Бондаренко М. Ссылаясь на фамилии // Охота и охотничье хозяйство. - 1958. - № 3.

- С. 15.

7. Брыгинский А. Программу нужно пересмотреть! // Охота и охотничье хозяйство. -

1957. - № 8. - С. 28.

8. Винник К. Зайцы из Чехословакии // Охота и охотничье хозяйство. - 1960. - № 5. -

С. 59.

9. Воронец А. Охота стала организованней // Охота и охотничье хозяйство. - 1957. - №

11. - С. 58.

10. Гейнбергер А. Конференция охотников-горняков // Охота и охотничье хозяйство. -

1958. - № 3. - С. 57.

11. Губский В., Гиоргиенко И. Дом отдыха на плаву // Охота и охотничье хозяйство. -

1959. - № 7. - С. 23-24.

12. Демьянов В. Так надо охранять фауну // Охота и охотничье хозяйство. - 1958. - № 6. - С. 25.

13. Долбоносов Г. Браконьеры наказаны // Охота и охотничье хозяйство. - 1957. - №

12. - С. 53.

14. Дремов И. В приписных хозяйствах на Черниговщине // Охота и охотничье хозяйство. - 1959. - № 11. - С. 8-10.

15. Дурдин А. Семилетний план Украинских охотников // Охота и охотничье хозяйство.

- 1960. - № 5. - С. 10-12.

16. Жагло В. Лось на Черниговщине // Охота и охотничье хозяйство. - 1959. - № 9. - С. 60.

17. Жарич К. Состязания гончих на Украине // Охота и охотничье хозяйство. - 1959. -№ 11. - С. 38.

18. Зубец Т. Новоселы лесов Донбасса // Охота и охотничье хозяйство. - 1959. - № 4. -

С. 57.

19. Иванов П. Сьезд охотников Украины // Охота и охотничье хозяйство. - 1958. - № 8.

- С. 18.

20. Ингор М. Из опыта винницких охотников // Охота и охотничье хозяйство. - 1957. -№ 12. - С. 7-9.

21. Исаев В. План заготовки пушины должен быть реальным // Охота и охотничье хозяйство. - 1957. - № 11. - С. 9-10.

22. Калиновский Н. В угодьях Черниговщины // Охота и охотничье хозяйство. - 1957.

- № 1. - С. 10-11.

23. Кириллов Ю. Заяц-русак на Украине // Охота и охотничье хозяйство. - 1956. - № 10. - С. 11.

24. Киселев В. Браконьерский "котел" // Охота и охотничье хозяйство. - 1956. - № 7. -С. 17-18.

25. Кистяковский А. Об акклиматизации фазана на Украине // Охота и охотничье хозяйство. - 1957. - № 9. - С. 33-34.

26. Кистяковский А. Об организации утиных охотничьих хозяйств в Лесной зоне // Охота и охотничье хозяйство. - 1958. - № 5. - С. 7.

27. Кодаков А. Зайцев больше // Охота и охотничье хозяйство. - 1957. - № 12. - С. 51.

28. Колосов А. Днестровский лиман // Охота и охотничье хозяйство. - 1959. - № 3. - С. 19.

29. Компанец В. Лось в деревне // Охота и охотничье хозяйство. - 1958. - № 4. - С. 58.

30. Котовицкий И. Крынки // Охота и охотничье хозяйство. - 1956. - № 6. - С. 19-20.

31. Крайнев Е. В заказниках Украины // Охота и охотничье хозяйство. - 1956. - № 6. - С. 63.

32. Крайнев Е. Лесники и охота // Охота и охотничье хозяйство. - 1958. - № 7. - С. 8.

33. Крайнев Е. Новые заказники на Украине // Охота и охотничье хозяйство. - 1957. -№ 7. - С. 63.

34. Крайнев Е. Обогащаем охотничьи угодья // Охота и охотничье хозяйство. - 1957. -№ 9. - С. 17-18.

35. Крайнев Е. Приписные хозяйства на Украине // Охота и охотничье хозяйство. -1959. - № 7. - С. 14.

36. Крайнев Е. Расселение оленей на Украине // Охота и охотничье хозяйство. - 1956. -№ 7. - С. 27.

37. Лавров А., Невенгловский И., Торопов И. Фазаны на Буковине // Охота и охотничье хозяйство. - 1960. - № 11. - С. 57.

38. Лобанов Н., Треус В. Аскания-Нова // Охота и охотничье хозяйство. - 1959. - № 12.

- С. 22-26.

39. Малышко К. Лесная охота и охотничья фауна // Охота и охотничье хозяйство. -1957. - № 7. - С. 17.

40. Мартыненко Д. За охрану и воспроизводство дичи // Охота и охотничье хозяйство.

- 1957. - № 9. - С. 35.

41. Модин Г. Байбак на Украине // Охота и охотничье хозяйство. - 1956. - № 6. - С. 15.

42. Модин Г. Охрана садов от зайцев, мышей и полевок // Охота и охотничье хозяйство.

- 1959. - № 8. - С. 33.

43. Нечаев Б. На островах Сиваша // Охота и охотничье хозяйство. - 1958. - № 11. - С. 20-22.

44. Новодворский Б. Организуем охотничье хозяйство // Охота и охотничье хозяйство.

- 1960. - № 3. - С. 10.

45. Обыденов Б. Дикий кролик // Охота и охотничье хозяйство. - 1959. - № 6. - С. 56.

46. Павлов Б. Решение Научно-технического совета // Охота и охотничье хозяйство. -1957. - № 8. - С. 15.

47. Пархоменко В., Титов Г. На Украине // Охота и охотничье хозяйство. - 1959. - № 6. - С. 23-24.

48. Пархоменко В. Обогащение охотничьей фауны Украины // Охота и охотничье хозяйство. - 1956. - № 3. - С. 16.

49. Пархоменко В. Фазанник на Холодной горе // Охота и охотничье хозяйство. - 1959.

- № 1. - С. 15-17.

50. Полосухин Л., Нуждин В. В защиту охоты с гончей // Охота и охотничье хозяйство.

- 1958. - № 8. - С. 34-35.

51. Радчук В. Борьба с волками // Охота и охотничье хозяйство. - 1957. - № 2. - С.

12-13.

52. Радчук В. Новые правила охоты на Украине // Охота и охотничье хозяйство. - 1956.

- № 11. - С. 8.

53. Радчук В. С участием лесных специалистов // Охота и охотничье хозяйство. - 1959.

- № 8. - С. 28.

54. Радчук В. Так создаются охотничьи хозяйства на Украине // Охота и охотничье хозяйство. - 1960. - № 8. - С. 1-3.

55. Ризнич И. Снять ограничение отстрела енотовидной собаки // Охота и охотничье хозяйство. - 1957. - № 4. - С. 61.

56. Салганский А. Новое в акклиматизации оленей // Охота и охотничье хозяйство. -

1958. - № 10. - С. 26-27.

57. Самойленко Г. Заботы охотников Прикарпатья // Охота и охотничье хозяйство. -

1959. - № 9. - С. 59.

58. Селиванов Г. Охотники Донбасса // Охота и охотничье хозяйство. - 1957. - № 1. -С. 17-18.

59. Сивер Н., Плотников И. В лесах Волыни // Охота и рыбалка. - 1958. - № 11. - С. 5.

60. Слесь И. Олени на Украине // Охота и охотничье хозяйство. - 1957. - № 5. - С.

33-34.

61. Стрелков С. В долине Десны // Охота и охотничье хозяйство. - 1958. - № 7. - С.

57-58.

62. Фесько В. Опыт истребления волков чабана Белича // Охота и охотничье хозяйство.

- 1959. - № 9. - С. 10.

63. Шанин В., Иванов П. На Харьковщине // Охота и охотничье хозяйство. - 1956. - № 6. - С. 16-18.

64. Шарлемань Н. Фазан на Украине // Охота и охотничье хозяйство. - 1957. - № 2. -

С. 27.

65. Шаптала М. Отстрел зайца // Охота и охотничье хозяйство. - 1957. - № 5. - С. 58.

66. Шаптала Я. Силами охотничьей общественности // Охота и охотничье хозяйство. -

1960. - № 9. - С. 24-25.

67. Щербак Н. В защиту зайцев // Охота и охотничье хозяйство. - 1958. - № 2. - С. 27.

68. Шлапак Г. Фазан на острове Бирючем // Охота и охотничье хозяйство. - 1958. - № 3. - С. 13-14.

УДК 633.881:582.675 Викл. В.В. Коротченко - Укратська

вшськово-медична акадмя, м. Кит

ОСОБЛИВОСТ1 ОНТОГЕНЕЗУ HELLEBORUS PURPURASCENS WALDST. ET KIT. (RANUNCULACEAE JUSS.).

Дослщжено особливосп онтогенезу Helleborus purpurascens Waldst. et Kit. (Ra-nunculaceae Juss.) за штродукцп у львов!. Установлено, що першого року життя бшь-шють рослин виду досягае ювеншьного стану; на другому рощ особини дослщжено-го виду переходять у iматурний стан; на третьому - рослини у в1ргшшьному сташ i на четвертому рощ особини H. purpurascens досягають генеративного стану. Установлено морфолопчш параметри в особин H. purpurascens у процес дослщження вщ початкових до старших етатв онтогенезу.

Ключов1 слова: Helleborus, штродукщя, вшов1 стани, онтогенез.

Lecturer V. V. Korotchenko - Ukrainian military medical academy, Kyiv

Peculiarities of ontogenesis of Helleborus purpurascens Waldst. et Kit.

(Ranunculaceae Juss.)

The features of the ontogenesis of Helleborus purpurascens Waldst. et Kit. (Ranunculaceae Juss.) on introduction in Lviv are investigated. It established, that on the first year