CC BY
24
llNJj
М1ЖНАРОДНИЙ НЕВРОЛОГ1ЧНИЙ ЖУРНАЛ
INTERNATIONAL NEUROLOGICAL JOURNAL 1
МЕЖДУНАРОДНЫЙ НЕВРОЛОГИЧЕСКИЙ ЖУРНАЛ ОРИГИНАЛЬНЫЕ ИССЛЕДОВАНИЯ /ORIGINAL RESEARCHES/
УДК 616.89-008.48:159.923:615.851-055
ПЮНТКОВСЬКА О.В., МАРКОВА М.В.
КЗОЗ «Обласна дитяча кл!н!чна л!карня № 1», м. Харюв
Харшвська медична академ!я п1слядипломно! освти МОЗ Укра/'ни
стан амейнот вза6модп як ¡нтегральний
критерм реабштащйного ресурсу родин д&ей
з онколопчною патолопсю
Резюме. Уроботг здшснено вивчення подружтх та дитячо-батькгвських стосункгв у аспектI функцгональностг амейног системи, а також проведено оцтку реабыгтацтногоресурсу амИ. Встановлено, що амейне дисфункцгонування в цыому характеризувалося порушенням мгжособистгсног взаемодп мгж подружжям, диспропорцшним навантаженням матер1, формуванням психологгчног залежностг вгд процесгв, що вгдбуваються у амИ, зростанням амейног конфлгктностг, порушенням контакту з дитиною у виглядг емоцшного дистанщювання, надмгрног концентрацгг на дитинг. Виявлено, що порушення амейного функцюнування супроводжувалося зниженням реабытацшного ресурсу родини, а амИ з низьким реабытацшним ресурсом мають значим! проблеми в пристосуванш до стресогенног I психотравмуючог ситуаци, у них виникають зриви адаптаци, що супроводжуються подальшим поглибленням амейного неблагополуччя.
Ключовi слова: амейне функцюнування, онкологгчна патологгя, дти, реабытацтний ресурс.
Ом'я вдаграе значну роль у розвитку дитини та й адаптаци до оточуючого свггу [1]. Особливо важ-ливими для психолойчного розвитку й актуального стану дитини е стосунки батьюв мiж собою, а також вщносини мiж батьками та дитиною, адже перше уяв-лення про свгг та себе в ньому дитина отримуе саме вщ батька та матерь
Родина не тшьки стае середовищем для розвитку дитини, але й мае потужний ресурс тдтримки в кризових чи стресових життевих ситуащях [2, 3]. Шд час штенсивних стресових подш шм'я змшюе свое функцюнування та намагаеться адаптуватися й виро-бити новi стратеги внутршньошмейно! взаемодп в разi тривало юнуючо! кризи [4, 5].
Адаптащя та ресурсшсть им'!, вщносини в родит, у тому чист м1ж батьками, а також мiж батьками i диъми, е вкрай важливими для психолойчного благополуччя дитини. Саме тому вивчення подружшх i дитячо-батьювських стосункiв — важливий та актуальний на-прямок дослщження сучасно! психоонкологп в аспект
Адреса для листування з авторами:
Маркова Марiанна Владиславiвна Харкiвська медична академш шслядипломно! освiти Укра!на, м. Харив, вул. Корчагiнцiв, 58 mariannochka1@ukr.net
© Шонтковська О.В., Маркова М.В., 2013 © «Мiжнародний неврологiчний журнал», 2013 © Заславський О.Ю., 2013
розробки, оргашзацп та впровадження в клшчну практику заходiв медико-психолопчно! допомоги у сферi дитячо! онкологи.
З метою виршення поставленого завдання про-тягом 2011—2012 роыв на базi дитячого онколопчного вiддiлення КЗОЗ «Обласна дитяча клшчна лiкарня № 1» (м. Харюв) нами було проведене психодiагностичне об-стеження 428 батькiв дiтей i3 дiагнозом онкологiчного новоутворення (214 родин).
Для оцшки внутрiшньосiмейних вiдносин було ви-користано методику вивчення батьывських установок Parental Attitude Research Instrument — PARI [6]. Методика PARI складаеться з 23 шкал, 8 з яких описують став-лення до шмейно! ролi, тодi як 15 — власне вщносини мiж батьками та дитиною, що згрупованi у три змiстовнi блоки, а саме: емоцшний контакт, емоцшна дистанцiя та надмiрна концентрацiя на дитиш. Також як метод вивчення системи амейних вiдносин проводилося клшшо^агностичне напiвструктуроване iнтерв'ю з батьками онкохворих дггей.
Опитуванi родини було розподшено на групи за методикою PARI залежно вщ стану подружнiх взаемовщносин та функцiональностi амейно! системи в ситуаци наявностi онкологiчного захво-рювання в дитини. Група 1 — 80,8 % амей (173), що вщзначали наявнiсть напруженостi в амейних вiдносинах, сiмейних конфлiктiв, що були пов'язаш як з л^ванням дитини, так i з ескалащею iснуючих ранiше мiжособистiсних та подружшх проблем, що призводило до дистанцшвання та зниження внутрiшньосiмейного ресурсу. У груш 2 — 19,2 % родин (41), амейна система яких характеризувалася згуртовашстю, здатшстю до гнучко! адаптацп до стресово! ситуацп та ресурсом виршувати актуальнi проблеми, що виникали пiд час лiкування дитини.
За результатами застосування PARI були виявлеш суттевi вiдмiнностi у ставленш до шмейно! ролi в шм'ях
i3 групи 1 та 2 (табл. 1). Родини з групи 1 пор1вняно i3 сiм'ями групи 2 вiдзначалися залежшстю батьыв вiд ciM'i' (15,4 ± 0,4 бала i 13,2 ± 0,5 бала у матерiв i чоловiкiв групи 1 та 13,7 ± 0,5 бала i 10,2 ± 0,6 бала вiдповiдно в груш 2), вщчуттям самопожертви у подружжiв (18,2 ± 0,3 бала i 14,2 ± 0,5 бала в груш 1 та 15,6 ± 0,5 бала i 12,4 ± 0,6 бали у групi 2), а також серед жшок незадоволенiстю роллю домогосподарки (17,0 ± 0,6 бали у матерiв з групи 1 та 11,5 ± 0,7 бали в жiнок i3 групи 2), несамостiйнiстю матерi (17,4 ± 0,5 бала та 10,2 ± 0,6 бала у групах 1 та 2 вщповщно) та скаргами жшок на байдужють чоловша та вiдсутнiсть достатньоi сiмейноi шдтримки (16,3 ± 0,7 бала в груш 1 та 9,6 ± 0,6 бала в групi 2). Слщ окремо вiдмiтити такий показник, як шмейш конфлiкти, який за своiм змiстом вiдображав загальний психолопчний фон у родинi. Так, у груш 1 за шкалою внутршньошмейних конфлшпв значення показникiв становило 17,2 ± 0,4 бала та 15,8 ± 0,5 бала серед матерiв та батькiв, тодi як у груш 2 — 11,2 ± 0,6 бала та 10,9 ± 0,6 бала вiдповiдно.
При аналiзi подружнього функцiонування бiльш ви-сокий рiвень сiмейного дистресу рееструвався в матерiв порiвняно з батьками незалежно вiд групи. Саме ж1нки здшснювали основний догляд за дитиною й перебували з нею в лшувальному закладi, тобто по сутi перебували в критичнш близькостi до етцентру стресогенно! та психотравмуючо'1' ситуацп. Однак у жшок з групи 1 прояви шмейного неблагополуччя були значимо вишд. Матерi з групи 1 вказували на численнi проблеми, що виникали в родиш у зв'язку iз захворюванням дитини. Такими труднощами були: зрушення у психоемоцiйному сташ дитини та ii поведiнцi, спричинеш реакцiею на за-хворювання, л^вання та змiну звичного укладу життя; психiчне напруження в iнших члешв сiм'i, пов'язане з актуальним стресом; змша соцiальноi ролi одного з подружжя (графш роботи, звiльнення, зростання робочого навантаження); перерозподш обов'язкiв у
Таблиця 1. Особливост ставлення до с1мейно/ ролi батьюв д'пей з онколопчною патолопею
Шкали Група1,n = 346 Група 2, n = 82
Жшки, n = 173 Чоловiки, n = 173 Жiнки, n = 41 Чолов^и, n = 41
Запежнють вщ ciM'i 15,4 ± 0,4 13,2 ± 0,5 13,7 ± 0,5 10,2 ± 0,6
Вщчуття самопожертви 18,2 ± 0,3 14,2 ± 0,5 15,6 ± 0,5 12,4 ± 0,6
Сiмейнi конфл^и 17,2 ± 0,4 15,8 ± 0,5 11,2 ± 0,6 10,9 ± 0,6
Сильний авторитет 6aTbKiB 16,5 ± 0,6 15,3 ± 0,6 8,7 ± 0,6 9,0 ± 0,7
Незадовопенicть роллю господарки 17,0 ± 0,6 - 11,5 ± 0,7 -
Включенють подружжя в справи родини 16,3 ± 0,7 - 9,6 ± 0,6 -
ДомЫування матерi 12,6 ± 0,6 10,5 ± 0,7 7,4 ± 0,7 6,9 ± 0,7
Неcамоcтiйнicть матерi 17,4 ± 0,5 14,6 ± 0,6 10,2 ± 0,6 10,8 ± 0,6
родинi (наприклад, мати займаеться суто дитиною, батько — фiнансовими питаннями); зменшення часу на вiдпочинок, спшкування з друзями та фiзичне й емоцшне вiдновлення вiдповiдно; необхiднiсть адапту-ватися до незвично! навколишньо! обстановки, сприй-мати нову i незрозумту iнформацiю, приймати складнi рiшення; побутовi та фiнансовi проблеми.
Особливо гостро жшками сприймалися зростан-ня !х функщональноi' ролi матерi, дистанцiювання та неучасть чоловша в доглядi за дитиною i справах им'!, вщчуття щлковито! поглиненостi хворобою дитини та 11 лiкуванням всупереч власним потребам, залежшстю вiд обставин. Загалом матерi з групи 1 описували поди в поняттях безвиход^ що вщповщно викликало внутрiшньоособистiсний конфлiкт мiж неможливютю вийти з ситуацп та бажанням 11 по-кинути. Подiбнi переживання спричиняли значний психiчний дискомфорт у жшок, викликали по-чуття провини, подальше зростання внутршньо! напруженостi та порушення мiжособистiсноl, у тому чи^ сiмейноl, взаемодп. У цiлому рашше наявнi
проблеми в стосунках мiж батьками на тлi стресово1 ситуацп лише поглиблювалися.
Матерi з групи 2 переживали суттево менший шмейний дистрес. 1х сприйняття ситуацii не мало такого напруженого й вимушеного характеру, а поведiнка була орiентована на вирiшення практичних проблем, що психолопчно надавало вiдчуття впевненост та здатностi контролювати ситуацiю.
Близько 1/3 чоловшв з групи 1 вщзначали емоцiйне дистанцiювання дружин або, навпаки, зростання !х психолопчно! залежносп, що приводило до дисбалансу в подружшх стосунках, вторинного шдвищення внутрiшньопсихiчного напруження. 68 % батьыв iз групи 1 вважали догляд за дитиною суто жшочою справою, що нiбито й надавало !м право тiсно не взаемодiяти з нащадком. Подiбна поведiнка викликала вкрай не-гативну реакцiю дружин, що вщбивалося на сiмейних стосунках у подружжi й спричиняло конфлшги. Мiж тим подружнi вiдносини в груш 2 були бтьш збалансо-ваними та рiвноправними. Визнання вкладу зусиль як дружини, так i чоловiка щодо дiй у данiй ситуацii, об-
Таблиця 2. Особливост дитячо-батьювських вдносин м'ж батьками та дтьми з онколопчною
патологею
Шкали Група1,n = 346 Група 2, n = 82
Жшки, n = 173 Чолов^и, n = 173 Жшки, n = 41 Чоловiки, n = 41
ОцЫка оптимального емоцмного контакту
Вербалiзацiя 13,9 ± 0,4 10,1 ± 0,8 18,7 ± 0,3 15,4 ± 0,7
Партнерсью стосунки 14,2 ± 0,3 10,0 ± 0,7 17,5 ± 0,3 15,4 ± 0,7
Розвиток активносп дитини 11,5 ± 0,4 9,2 ± 0,7 15,5 ± 0,4 13,4 ± 0,8
Стосунки на рiвних 10,5 ± 0,2 8,6 ± 0,8 17,1 ± 0,3 15,4 ± 0,8
Оцiнка надмiрноi емоцшно'! дистанц^ з дитиною
Дратiвпивicть 16,1 ± 0,7 13,4 ± 0,8 9,3 ± 0,7 8,6 ± 0,8
Надмiрна cтрогicть 13,2 ± 0,8 12,3 ± 0,7 8,4 ± 0,7 9,0 ± 0,8
Ухилення вiд контакту 14,6 ± 0,3 13,4 ± 0,6 8,5 ± 0,3 9,4 ± 0,7
Оцшка надлишково! концентрацй на дитинi
Надмiрна турбота 15,8 ± 0,3 10,3 ± 0,7 12,5 ± 0,5 10,2 ± 0,6
Пригнiчення вопi 12,2 ± 0,5 10,4 ± 0,7 8,2 ± 0,3 8,9 ± 0,6
Боязнь образити 14,5 ± 0,3 13,5 ± 0,8 15,5 ± 0,3 14,4 ± 0,7
Виключення позаciмейних вппивiв 14,4 ± 0,5 12,4 ± 0,8 12,7 ± 0,5 11,0 ± 0,7
Пригнiчення агресивносп 14,8 ± 0,4 12,3 ± 0,7 11,4 ± 0,4 10,1 ± 0,7
Пригнiчення cекcуальноcтi 14,3 ± 0,6 12,7 ± 0,7 11,0 ± 0,4 9,4 ± 0,5
Надмiрне втручання у св^ дитини 15,9 ± 0,3 12,7 ± 0,5 10,5 ± 0,4 9,1 ± 0,5
Бажання прискорити розвиток дитини 12,2 ± 0,5 11,1 ± 0,7 13,4 ± 0,4 12,1 ± 0,7
говорення ролi та функцш кожного з члешв подружжя мало позитивний вплив на стосунки й дозволяло уни-кати конфлшпв i непорозумiнь. Вiдповiдно, шм'я була бiльш функцiональною й ресурсною.
Таким чином, у родинах i3 групи 1 имейне дисфункцiонування в цшому характеризувалося по-рушенням мiжособистiсноf взаемода мiж подружжям, диспропорцiйним навантаженням матер^ формуванням психолопчно! залежностi вщ процесiв, якi вiдбуваються в шм']', зростанням шмейно! конфлiктностi.
Вивчення дитячо-батьывських вiдносин за методикою PARI виявило наступш вiдмiнностi в групах 1 та 2 (табл. 2). Для батьыв групи 1 були наявними пору-шення емоцiйного контакту з дитиною, що виражалося в труднощах спiлкування з дитиною, недостатньому вмшш доступно пояснювати та виражати сво! пере-живання стосовно пе! чи шшо! ситуащ] й стимулювати активнiсть дитини, побудовi стосункiв з дитиною з позици домiнування батьыв на вшмшу вiд вiдносин партнерства й рiвноправностi. Також у груш 1 як у матерiв, так i в батькiв вiдмiчалося не лише порушення комушкаш! з дитиною, але й дистанцiювання чи уник-нення контакту з нею, високий рiвень роздратованостi, пов'язаний зi взаемодiею з дитиною, надмiрна строгiсть. Батьки з групи 1 були надмiру ошкаючими, рiзко обмежували будь-якi сторонш впливи на дитину, iнтенсивно втручалися в if внутрiшнiй свiт, нав'язували сво! рiшення, часто не враховуючи бажання само! дитини, ]'м були притаманш намагання контролювати прояви агресивност та сексуальностi в дитини.
У груш 2 у батьыв стосунки з диьми були бшьш гармоншними. Вони спiлкувалися з дiтьми вщкрито, вмiли встановити з дитиною партнерсьы стосунки, надавали !й можливють почуватися на рiвних, що сприяло оптимальному емоцшному контакту. У шм'ях iз групи 2 батьки та матерi намагалися встановити близькi та довiрчi стосунки з дитиною, були менш роздрато-ваними при взаемодГ^' з нею, не виявляли надмiрноl строгостi чи численних обмежень. У груш 2 батьки виявляли чутливють до потреб дитини та if волевияв-лення, турбота не мала нав'язливого, домшуючого чи контролюючого характеру.
Отже, у родинах iз порушенням сiмейного функцiонування спостерiгалися суттевi порушення в дитячо-батьывських вщносинах, якi проявлялися рiзними за змiстом симптомами, що в цшому чинили негативний вплив на адаптацш шм']' до онколопчного за-хворювання дитини, знижували if реабштацшний ресурс.
Виявленi за методикою PARI вщмшност в подружнiх та дитячо-батьывських вщносинах дозволили не лише описати стан амейних стосуныв на поточний момент, але й оцшити реабiлiтацiйний ресурс сiмей шляхом аналiзу окремих шкал i ступеня вираженост показникiв. На пiдставi аналiзу парних та множинних кореляцiй прямих та зворотних зв'языв у загальнш сукупностi показникiв залежно вiд тюноти
]'х зв'язку та ступеня впливу видшеш шкали, що з найбшьшою часткою вiрогiдностi дозволили отрима-ти данi щодо стану шмейно! взаемодif як первинного критерш реабiлiтацiйного ресурсу родини.
Для скриншгу подружнiх вiдносин було викори-стано шкали 7 (шмейш конфлiкти) та 17 (включешсть подружжя в справи родини), дитячо-батьывських стосуныв — шкали 14 (партнерсьы вщносини з дитиною) та 16 (ухилення вщ контакту з дитиною). За вищенаведеним алгоритмом було проаналiзовано стан шмейного функцiонування в родинах з групи 1 та 2. Так, у груш 1 родини характеризувалися низьким або середшм з тенденщею до низького реабштацшним ресурсом, тодi як у груш 2 — високим. Таким чином, було зроблено висновок, що деформащя сiмейноf взаемодif супрово-джувалася зниженням реабiлiтацiйного ресурсу родини.
Отже, важливим значенням для медичноf практики й надання медико-психологiчноf допомоги щодо ви-значення реабiлiтацiйного ресурсу шм'! е те, що родини з високим ресурсом демонструють ефективну поведшку в ситуацif стресу та високий рiвень психологiчноf адаптацif, тодi як сiм'f з низьким реабштацшним ресурсом мають значимi проблеми в пристосуванш до стресогенноf й психотравмуючоf ситуацif, у них виникають зриви адапташ'].', що супроводжуються по-глибленням шмейного дисфункцiонування.
Наведене дозволяе стверджувати, що оцшка реабiлiтацiйного ресурсу шм']' — важлива складова медико-психологiчноf допомоги в дитячiй онкологif, у якш медико-психологiчнi заходи мають були зорiентованi на посилення реабiлiтацiйних можливо-стей родини й базуватися на них.
Список л1тератури
1. Кришталь В.В. Системная семейная психотерапия нарушений здоровья семьи / В.В. Кришталь // Медицинская психология. — 2007. — Т. 1, № 2. — С. 3-8.
2. Маркова М.В. Медико-психологическое сопровождение семьи, воспитывающей ребенка с нарушением психического развития: идеология и эффективность внедрения / М.В. Маркова, Т.Г. Ветрила // Таврический журнал психиатрии. — 2011. — Т. 15, № 3(56). — С. 131-132.
3. Основные направления психологической помощи семьям с детьми, страдающими онкологическими заболеваниями, в условиях стационара / С.В. Климова, Л.Л. Микаэлян, Е.Н. Фарих [и др.] // Журнал практического психолога. — 2009. — № 2. — С. 87-102.
4. Psycho-Oncology/ J.C. Holland, W.S. Breitbart, P.B. Ja-cobsen [et al.]. — Oxford University press, 2010. — 745р.
5. Шонтковська О.В. Дитяча психоонкологiя: проблеми та шляхи гх виршення/ О.В. Шонтковська//Архiв психiатрu. — 2012. — Т. 19, № 4(71). — С. 76-84.
6. Практическая психодиагностика. Методики и тесты. Учебное пособие / Под ред. Д.Я. Райгородского. — Самара: Бахрах-М, 2001. — 672 с.
Отримано 17.07.13 □
Пионтковская О.В., Маркова М.В.
КУЗ «Областная детская клиническая больница № 1»,
г. Харьков
Харьковская медицинская академия последипломного образования
СОСТОЯНИЕ СЕМЕЙНОГО ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ
КАК ИНТЕГРАЛЬНЫЙ КРИТЕРИЙ РЕАБИЛИТАЦИОННОГО РЕСУРСА СЕМЕЙ ДЕТЕЙ
С ОНКОЛОГИЧЕСКОЙ ПАТОЛОГИЕЙ Резюме. В работе выполнено изучение супружеских и детско-родительских отношений в аспекте функциональности семейной системы, а также проведена оценка реабилитационного ресурса семьи. Установлено, что семейное дисфункционирование в целом характеризовалось нарушением межличностного взаимодействия между супругами, диспропорциональной нагрузкой матери, формированием психологической зависимости от процессов, происходящих в семье, ростом семейной конфликтности, нарушением контакта с ребенком в виде эмоционального дистанцирования, чрезмерной концентрации на ребенке. Выявлено, что нарушение семейного функционирования сопровождалось снижением реабилитационного ресурса семьи, а семьи с низким реабилитационным ресурсом имеют значимые проблемы в приспособлении к стрессогенной и психотравмирующей ситуации, у них возникают срывы адаптации, которые сопровождаются дальнейшим углублением семейного неблагополучия.
Ключевые слова: семейное взаимодействие, онкологическая патология, дети, реабилитационный ресурс.
Piontkovska O.V., Markova M.V.
Municipal Healthcare Institution «Regional Pediatric Clinic № 1», Kharkiv
Kharkiv Medical Academy of Postgraduate Education of Ministry of Public Health of Ukraine, Kharkiv, Ukraine
STATE OF FAMILY INTERACTION AS AN INTEGRAL CRITERION OF REHABILITATION RESOURCE IN FAMILIES OF CHILDREN WITH CANCER PATHOLOGY Summary. This paper presents the study ofmarital and parent-child relationships in the aspect ofthe functionality ofthe family system, and an assessment of the rehabilitation resource of the family. It is found that the family dysfunctioning as a whole was characterized by violation ofinterpersonal interaction between the spouses, the disproportionate burden the mother, the formation of psychological dependence on the processes occurring in the family, the growth of family conflict, loss of contact with the child in the form of emotional distance, over-concentration on the child. It was revealed that the violation of family functioning was associated with decreased rehabilitation resource of the family, and families with low rehabilitation resource have significant problems in adapting to stressful and traumatic situations, they develop adaptation failures, which are accompanied by the further deepening of family problems.
Key words: family interaction, cancer pathology, children, rehabilitation resource.
