CC BY
91
УДК 341.231.14:342.72/.73
Г <1> ^
РОЗУМ1ННЯ ТЕРМ1НА «С1МЕИНЕ ЖИТТЯ» В КОНТЕКСТ1 СТ. 8 КОНВЕНЦИ ПРО ЗАХИСТ ПРАВ ЛЮДИНИ I ОСНОВОПОЛОЖНИХ СВОБОД
Ж. В. ЧЕВИЧАЛОВА,
канд. юрид. наук, доцент кафедри мiжнародного права, Нащональний юридичний утверситет iменi Ярослава Мудрого, Украта, м. Хартв
ORCID 0000-0001-9320-9441
Проаналгзовано основнг тенденцтш тдходи до розумтня «сгмейного життя», право на повагу до якого гарантоване ст. 8 Конвенци про захист прав людини I основоположник свобод. Досл1джено прецедентну практику Свропейського суду з прав людини, яка дозволяв оптимальне тлумачення терм1на «сгмейне життя» в умовах сьогодення. Висвтлено ключовг аспекти, що максимально розкривають комплексне розумгння поняття «сгмейне життя». Розглянуто визначальш для формування такого розумтня ршення Свропейського суду з прав людини.
Ключов1 слова: амейне життя, приватне життя, права людини, основоположш свободи, конвенцшне розумшня ст. 8.
Постановка проблеми. З моменту поширення на Украшу юрисдикцн
Свропейського суду з прав людини (дал - Суд), коли 11 вересня 1997 р.
набрала чинност ратифшована 17 липня того ж року Свропейська конвенщя
про захист прав людини 1 основоположних свобод (дал1 - Конвенщя),
з'являються приклади того, як з точки зору додержання положень зазначено!
Конвенци ощнюються норми украшського законодавства в цшому та ст. 8, яка
е предметом нашого дослщження зокрема. На жаль, щор1чна практика Суду
свщчить про невщповщнють законодавства Укра!ни положенням про захист
прав, як гарантуе сама Конвенщя, а також Протоколи до не!. Укра!на стабшьно
входить до п'ят1рки л1дер1в за зверненням до Свропейського суду з прав
людини за захистом порушених прав, 1 це з урахуванням того, що оскаржувати
до Суду можливо лише т порушення, що допущен тсля 11 вересня 1997 р.
Навпаки, стабшьно низьким е вщсоток виконання ршень, винесених Судом © Чевичалова Ж. В., 2015 1
щодо Украши, особливо в частиш вщшкодування шкоди. Зауважимо, що часто порушення положень саме ст. 8, яким буде придшено основну увагу в цш роботi, визнаються серед низки порушень положень шших статей, зокрема, ст. 3 (заборона катувань), ст. 5 (право на свободу та особисту недоторканнють), ст. 6 (право на справедливий суд) та ш Така ситуащя складаеться через безумовно широку й всеохоплюючу сферу прав, що гарантуються шею статтею. Отже, ст. 8 проголошуе право кожного на повагу до свого приватного i сiмейного життя, до свого житла i кореспонденцп.
Мета статть Наша робота присвячена переважно розумiнню поняття «шмейне життя» в контекст зазначено! статтi та його сшввщношенню iз «життям приватним».
Аналiз останшх дослiджень i публжацш. Вiтчизняна доктрина збагачена дослiдженнями з окресленого питання таких авторiв, як Л. I. Григор'ева, Б. Неделек, В. П. Палшк, Н. Петрова, Т. I. Фулей та ш Велику роль у розумшш делшатност та комплексност правового врегулювання тлумачення термша «шм'я» як у загальносвгговому розмаiттi, так i в Укра!ш зокрема, вiдiграють роботи G. П. Бшоножко, В. А. Ватрас, I. В. Жилшково!, Я. М. Шевченко.
Виклад основного матерiалу. Сучасне розумшня поняття «шмейне
життя» Конвенцiею пройшло певний еволюцiйний шлях. Не випадково ст. 8
Конвенцп не використовуе термш «шм'я», вживаючи бiльш багатоаспектну
конструкцш «шмейне життя», безумовно, враховуючи розумiння «шмЧ» у
правопорядках, з якими стикаеться. Трудношд з визначенням поняття «шм'я»
виникають у контекст як мiжнародних, так i внутршньодержавних регуляцiй, а
також ускладнюються необхщнютю врахування позаправових умов. Як влучно
зазначае Я. М. Шевченко, «Ом'я - це складне суспшьне явище, тому не дивно,
що суто правове визначення шм'! встановити неможливо. Ом'я здiйснюе
багатограннi функцп: економiчну, демографiчну, вона також пов'язана з
широким спектром шших вщносин: трудових, житлових, виховних,
органiзацiею дозвiлля, штимними вiдносинами та iн.» [7, с. 208]. На сьогодш © Чевичалова Ж. В., 2015 2
розумшня цього поняття не тшьки розрiзняеться в нацюнальному npaBi держав - учасниць Конвенцп, а ще й постшно змшюе сво! юридичнi ознаки. Поступово стають рудиментарними таю вагомi ранiше аспекти cïm'ï, як релiгiйнiсть, рiзностатевiсть, належнiсть до одше! верстви суспiльства та ш Абсолютною ознакою залишаеться поки що те, що шм'я - це бшьше нiж одна особа. Отже, використання Конвеншею термiна «шмейне життя» надае ш можливiсть для захисту широкого спектру прав, як випливають iз вiдносин такого характеру мiж особами. Окрiм того, виходячи з практики Суду, право, яке за певних причин неможливо розумгги як право на «шмейне життя», захищаеться в рамках ст. 8 Конвенцп як право на «приватне життя».
Термш «шмейне життя», розумiння якого постшно зазнае розширення через вплив найрiзноманiтнiших суспiльних процесiв, вiд мпрацп до розвинених медичних технологiй, як найкраще iлюструе принцип ефективного та динамiчного тлумачення права Судом. Цей принцип обумовлюе еволюцiйну iнтерпретацiю конвенцшних норм, що перетворюе Конвенцiю на живий iнструмент, що реагуе на змши сьогодення, а також дозволяе постшно розширювати гарантiï, встановленi цим документом. Так, у ршенш у справi «Маркс проти Бельгiï» (1979), в якш йшлося про обмеження прав позашлюбно! дитини, зазначалося, що, незважаючи на те, що на час розроблення Конвенцп у бшьшосл европейських краш вважалося нормальним розрiзняти сiм'ï, оформленi вiдповiдно до нацюнального законодавства i, так званi «незаконш», Суд надав вирiшального значення шдходам, якi були загальновизнаними на момент розгляду справи i зазнали суттевих змш iз часiв прийняття Конвенцп. За шею справою Суд дшшов висновку, що факт народження, а саме бюлопчний зв'язок мiж малр'ю та дитиною, як правило, створюють «шмейне життя» у розумiннi ст. 8, навт якщо йдеться, як у даному випадку, про малр та незаконнонароджену дитину.
Бiльше того, взаемовщносини можуть набути статусу «шмейного життя»
у разi з'ясування становища дитини, народжено! батьками, що не перебувають
у шлюб^ У справi «Джонстон проти Iрландiï» (1986) Суд виршив, що © Чевичалова Ж. В., 2015 3
нормальний розвиток вщносин мiж батьками, як не перебувають у шлюб^ та !х дiтьми потребуе рiвностi мiж соцiальним статусом останшх i дiтей, батьки яких е офiцiйним подружжям. Однак для факту наявностi «шмейного життя» необхiдне сумюне проживання вiдповiдних осiб i ведення спшьного господарства.
1ншо! точки зору дотримуеться Суд стосовно обов'язковост сумiсного проживання батьюв та !х неповнолiтнiх дггей. На думку Суду, що була висловлена у справi «Боррехаб проти Нiдерландiв» (1988), «з концепци шмейного життя, на якiй побудовано ст. 8, випливае, що дитина, народжена у рамках такого союзу, е ipso jure частиною таких взаемовщносин; таким чином, з моменту народження дитини i в силу самого цього факту мiж ним i його батьками юнуе зв'язок, що дорiвнюе «шмейному життю», навiть якщо батьки пiзнiше i не проживають разом» [1]. Взагалi в цш справi Суд придiлив багато уваги наслщкам депортацп петицiонера, якi позначилися на його взаемовщносинах iз донькою, i дiйшов висновку, що цей захщ був би неспiврозмiрним мет попередження економiчного добробуту держави.
Разом iз тим само! по собi наявностi вiдносин, подiбних до шмейних, недостатньо для застосування положень ст. 8 Конвенци. Питання щодо кваифшаци життя як «сiмейного» виникае тшьки у разi достатньо близького фактичного зв'язку, емоцшно! едностi, спiльного побуту, проживання, наявност специфiчних взаемних прав та обов'язюв. У кожнiй вщповщнш справi Суд вивчае природу сiмейних вiдносин, на якi посилаеться петищонер. У випадках подружжя, дiтей, народжених у шлюбi та iнших близьких шмейних вiдносинах наявнiсть такого зв'язку розумiеться, за винятком, коли його вщсутшсть е доведеною або очевидною. В шших випадках наявнiсть дшсного сiмейного зв'язку визначаеться окремо в кожному випадку.
Також наведена вище справа «Боррехаб проти Нiдерландiв» у 1989 р.
започаткувала прецеденти з питань захисту права на «шмейне життя» у випадку
депортацп шоземця з територп держави - учаснищ Конвенци. У численних
розглядах Судом справ такого характеру особливо видшяеться проблема © Чевичалова Ж. В., 2015 4
депортацп мггрантгв другого поколгння. У 2001 р. Суд у справi «Бультгф проти Швейцарп», беручи до уваги свою попередню практику з подiбних справ, узагальнив принципи, як стали називатися критерiями справи Булклф. Зазначенi критерiï складаються з оцгнки: характеру та тяжкостi скоеного злочину; тривалостг перебування в цгй державi; часу, який пройшов з моменту вчинення злочину i поведгнки особи в цей пергод; громадянства усiх осiб, на яких вплине депортацгя; сiмейна ситуацiя дано! особи з точки зору ступеня ефективностг гснуючого сiмейного життя; факту того, чи було вгдомо iншому з подружжя (партнеру) про скоення злочину у момент створення сгм'!; факту - чи е в сгм'! дгти та якого вiку; ступеня труднощгв, з якими зiштовхнувся би один iз подружжя (партнер) у державг, в яку вiн мае бути депортований [5].
Пiзнiше, у 2006 р., Суд повторив перелiченi критерп у справi «Унер
проти Нiдерландiв», додавши ще два критерп. По-перше, необхiднiсть
враховувати найкращi штереси та добробут дитини, особливо оцгнку
труднощiв, з якими зiткнулися б дгги у державi, до яко! мала б здiйснитися
депортацiя; по-друге, ступгнь суспгльних, культурних i сгмейних зв'язкгв з
державою, до яко! мала би здгйснитися депортацiя. Застосування Судом
критерпв справи Бультгф до визначених фактичних обставин вщграе певну
обмежувальну роль у достатньо лiберальному пгдходг Суду до справ такого
роду, особливо таких, що стосуються шоземщв, яю iнтегрувалися у суспшьство
держави - учасницi Конвенцп. Наприклад, у зазначенiй вище справi «Унер
проти Нгдерланлгв» Суд виргшив, що порушення ст. 8 Конвенцп не було,
оскгльки депортацгя мала пропорцгйний характер через тяжкгсть скоених
злочингв та гснування перерв у сгмейному житп заявника. Цг критерп були
визнанг бгльш вагомими поргвняно з тими, на якг спирався заявник. Зокрема,
петицгонер мав мщнг зв'язки з Голландгею, в якгй перебував гз раннього
дитинства, разом гз сгм'ею у широкому розумшш; мав двох маленьких дгтей,
народжених у Голландп, у яких, окргм того, були там бабусг i дгдусг з обох
сторгн; а також те, що голландську партнерку заявника очгкували серйознг
труднощг, пов'язанг гз адаптацгею в Туреччинг, до яко! мала бути здгйснена © Чевичалова Ж. В., 2015 5
депортащя [5].
Так само у cnpaBi «Бугханем1 проти Францп» (1996) Суд визнав за можливе, що заявник збер^ зв'язки з крашою депортацп i його претензп, у ceHci ст. 8, можуть бути менш успiшними. Заявник не стверджував, що не володiе арабською, або, що вiн перервав зв'язок iз Тунiсом. Вiн також надав певне значення здшсненим ним правопорушенням i тому факту, що вш сумiсно проживав iз француженкою i мав вщ не! дитину тшьки з огляду на розпорядження про депортащю. Тому Суд дiйшов висновку, що депортащя вщповщае ст. 8 Конвенци.
З огляду на розглянут приклади ми зазначаемо, що тлумачення термша «сiмейне життя» здiйснюеться Судом iз наданням переваги захисту штерешв дiтей, нaвiть якщо порушено не 1'хш права. У свош практищ вiдносно «сiмейного життя», у сферi взaемовiдносин бaтьки-дiти, вiн наголосив, що дитина, народжена у шлюбi, належить до сiм'ï в силу права, i зв'язок, який розумiеться як «шмейне життя», виникае мiж нею i ïï батьками з моменту народження. Переривання цього зв'язку можливе лише у надзвичайних обставинах. Такою обставиною не визнаеться факт розiрвaння союзу мiж батьками, за вщсутнютю спiльного проживання нaйвaжливiше значення надаеться контактам дитини з батьками. У випадку, коли шсля розлучення право на отку передаеться нaцiонaльним судом одному з батьюв, рiшення може порушувати ст. 8 Конвенцiï як таке, що не поважае право того з батьюв, не на користь якого воно винесено, на шмейне життя. На висновок Суду ютотно впливають особливост нaцiонaльного законодавства держави-учаснищ, що не сприяе одномаштност пiдходу до вирiшення розглянутого питання.
1ншим складним питанням е вщносини пiклувaння. Враховуючи
фундaментaльнiсть «сiмейного життя» мiж батьками та дiтьми, Суд закршив,
що рiшення про тклування слiд розглядати як тимчасовий захщ, i будь-якi
кроки, що е необхщними для його втiлення повинш вiдповiдaти кiнцевiй метi,
возз'еднання шмЧ. Тому рiшення про довiчне тклування або нaвiть про
довготривале тклування може бути виправданим тшьки у виняткових © Чевичалова Ж. В., 2015 6
випадках. Показовою y подiбних випадках е справа «Олссон проти Швецп» (1988), в якш три дитини 6ули помщеш y три рiзнi що 1'х прийняли.
Шдтримку контaктiв сyттeво yсклaднювaлa вщстань y сотнi кiлометрiв, на якш перебyвaли дiти один вiд одного та вщ сво1'х бaтькiв. При розглядi питання, чи була така ситуашя сyмiсною iз повагою до «шмейного життя» Суд зауважив, що вщсутш пiдстaви для припущення, що шведська влада не дiялa сумлшно. Однак цього недостатньо для визнання будь-яких зaходiв, що були вжш!, «достaтнiми» у сенсi Kонвенцiï. На думку Суду з урахуванням вивчених аргуменлв Уряду Швецп, iснyють тдстави вважати, що рiшення влади були частково обумовлеш труднощами aдмiнiстрaтивного характеру. Однак у такш основоположнiй сфер^ як повага до сiмейного життя, подiбнi фактори повиннi вiдiгрaвaти бшьш нiж другорядну роль. З урахуванням викладеного вище Суд дшшов висновку, що заходи, вжит для виконання рiшень, не були пiдкрiпленi достатшми пiдстaвaми, якi б дозволяли вважати 1'х спiврозмiрними прaвомiрнiй метi, що переслщувалася. Вiдповiдно вони не були, незважаючи на надану нaцiонaльним властям свободу розсуду, «необхщними у демократичному суспшьствЬ», що призвело до порушення ст. 8 [3, с. 76].
1ншими специфiчними вiдносинaми, що виникають тiльки стосовно
дiтей, е шститут всиновлення. Положення ст. 8 Kонвенцiï застосовуються до
«сiмейного життя» yсиновителiв та всиновлених на рiвних засадах iз захистом
права на таке життя дiтей та !'х бюлопчних бaтькiв. Однак у цiй сферi можуть
виникати певнi трyднощi, наприклад, до Суду можуть поскаржитися на те, що
!х право на повагу до шмейного життя було порушено, батьки, чи!' д^и були
всиновлеш без х'хньох' згоди. При застосуванш iнститyтy всиновлення втручання
в «шмейне життя» е очевидним, проте безпосередньо обставини справи
визначають, чи може бути виправданим таке втручання достатшми причинами,
що стосуються справи, та такими, що стосуються прав i штерешв дитини, про
яку йдеться. Наприклад, у спрaвi «Юган проти 1рландп» (1994) Суд встановив,
що зокрема той факт, що справжнш батько дитини не бере участ у процеш
всиновлення, означае, що дитина миттево передаеться майбутшм прийомним © Чeвuчалoва Ж. В., 2015 l
батькам, з якими в не!' вщразу починае формуватися зв'язок. Особливо важливим е те, що на момент подання до суду заяви проти всиновлення виявляеться, що дитину повшстю прийнято в тому дом^ де ïï всиновили. Таким чином, ситуащя, що визначена законом, не тшьки робить розвиток зв'язюв петищонера iз своею дитиною майже неможливим, а також обумовлюе певне невипдне становище стосовно опiки.
У зазначенш спрaвi Суд вирiшив, що, безумовно, до неповаги шмейного життя заявника у рамках ст. 8 призводить недосконалють процедури, що виявляеться у вщсутност консультацш з неодруженим батьком i в тому, що вш не був шформований про те, куди передають його дитину. Це порушення було визнано, незважаючи на конкретн обставини всиновлення.
Неоднозначною е практика Суду з питання порушення ст. 8 у випадках всиновлення дитини, що було здшснене без згоди батьюв. У спрaвi «Содербак проти Швецп» (1998) заявник скаржився на рiшення про можливе всиновлення свое1' дитини, яке тягнуло за собою розiрвaння зв'язкiв мiж рщним батьком та його дитиною, яка перебувала з мaтiр'ю вiд моменту народження. У ходi вирiшення справи Суд з'ясував низку важливих фaкторiв: по-перше, заявник не брав участ у виховaннi дитини, або шклувався про не1' у будь-який шший спосiб; по-друге, контакти мiж заявником i дитиною не були частими i мали досить обмежений характер; по-трете, коли була надана можливють всиновлення, вш вже певний час не бачився з дитиною; i по-четверте, особа, що всиновила дитину, подшяла тклування про не!' разом iз малр'ю вщ самого народження, i дитина вважала цю особу сво1'м батьком. Отже, грунтуючись на перелiчених фактах, а також оцшюючи нaйвищi iнтереси дитини, що було зроблено нацюнальним судом, Суд дшшов висновку, що в цiй спрaвi порушень ст. 8 Конвенцiï не було.
Протилежне рiшення було винесено судом за аналопчною скаргою у
спрaвi «Йохансен проти Норвегп» (1996), в яюй було визнано, що ршення про
надання можливостi всиновлення дитини петищонера порушуе положення ст. 8,
оскшьки воно не базувалося на достaтнiх i таких, що стосуються справи, © Чевичалова Ж. В., 2015 8
причинах.
Наведеш приклади зайвий раз тдкреслюють складнють та
багатоаспектнють розумшня поняття «сiмейне життя» в контекст ст. 8 взaгaлi i
стосовно дггей зокрема. Природа справ такого роду обумовлюе ситуащю, коли
вжит заходи залежать вiд кожного конкретного випадку. Таким чином, хоча на
нащональнш влaдi лежить обов'язок здшснювати все можливе з метою
полегшення вирiшення питань, нaйвaжливiшим моментом е врахування прав i
обов'язюв ушх учaсникiв, особливо дiтей. I це е основним вектором еволюци
тлумачення термша «сiмейне життя» у практищ Свропейського суду з прав
людини. На тдтвердження зазначеного згадаемо справу «X., Y., Z. проти
Сполученого Королiвствa» (1997). Вiд самого початку справу було ускладнено
вiдсутнiстю загальних европейських стaндaртiв вирiшення спiрних питань такого
роду. У зазначенш спрaвi Суд не зм^ визначити, що повага до «сiмейного
життя», на яке мае право транссексуал, що змшив жшочу стать на чоловiчу, його
партнер та 1'хня донька, що була народжена шляхом штучного заплщнення вiд
донора, передбачае визначення транссексуала батьком дитини в ïï свщощш про
народження. Як вже зазначалося, основою такого рiшення була вщсутнють
единого загальноевропейського шдходу до надання транссексуалам бaтькiвських
прав i законодавчого закршлення вiдносин мiж дитиною, що народилася шляхом
штучного заплщнення вщ донора, та особою, що виконуе сощальну роль батька.
Вщсутнють единого тдходу означае, що держави мають на нaцiонaльному рiвнi
знаходити баланс мш правами однiеï людини i суспшьства. Отже, з урахуванням
важливших iнтересiв дитини, а також прав окремих особистостей, Суд дшшов
висновку, що прaвовi та сощальш незручносп, що супроводжують дитину та ïï
соцiaльного батька, не призведуть до серйозних прикрощiв за таких умов. У
тдсумку вiн вщмовився визнати в контекстi ст. 8 Конвенци наявнють обов'язку
визнавати батьком сощальну особу, що не е бюлопчним батьком, маючи на увaзi
свое переконання, що реестрaцiя заявника як батька шде на користь цш дитинi
чи взaгaлi дггям, що народилися завдяки штучному заплщненню вiд донора [3, с.
70]. Однак дуже важливим кроком з боку Суду було визнання як «шмейне © Чевичалова Ж. В., 2015 9
життя» у розумшш ст. 8 Конвенцп зв'язкгв, що гснували мгж достатньо незвичними заявниками. Це надало можливгсть виргшення подгбних питань вгднести на розсуд нацгонально! влади. Прикладом толерантного варганта тдходу до проблем такого роду може служити шлях, обраний в Англп та Уельсг. На мешканок вказаних територгй, що перебувають в одностатевих стосунках та пройшли процедуру штучного заплгднення, пгсля 6 квгтня 2009 р. поширюються норми закону, якг замгнюють у свгдоцтвг про народження пункти «мати» i «батько» на пункт «батьки», де може записатися пара. Далг, у 2010 р. у справг «Шалк та Копф проти Австрп» Суд визначив, що емоцшш узи одностатево! пари, яка живе у стабгльних партнерських стосунках, повиннг захищатися як «сгмейне життя» у розумшш ст. 8. Конвенцп. До цього прецеденту Суд розглядав одностатевг вгдносини як сферу «приватного життя», яка розумгеться дещо ширше.
Гнучкгсть поняття «сгмейне життя» вгдображаеться i в розматт
взаемозв'язкгв мгж особами, якг мають дещо гншу природу, нгж розглянутг вище,
а саме, мгж сестрами та братами, бабусями, дгдусями та онуками, родичами
ргзного ступеня споргдненостг та гн. Однак потргбно наголосити, що ст. 8
Конвенцп, гарантуючи право на повагу до «сгмейного життя», не припускае
можливостг вимагання права на «сгмейне життя» шляхом фгкцгй або зловживань
положеннями цге! стат. Так само положення ст. 8 Конвенцп не створюе
обов'язкгв держави в гммпрацшнш полгтицг, зокрема надання дозволу на в'!зд на
свою територгю гноземному громадянину з метою створення там сгмейних
стосункгв. Одночасно, гммпрацшне законодавство держав-учасниць не повинно
суперечити !х обов'язкам вгдповгдно до Конвенцп. Як вже було розглянуто вище,
вислання особи з держави, на територп яко! проживають близью члени ïï родини,
може порушувати норми ст. 8 Конвенцп, причому поняття «родина» розумгеться
у достатньо широкому сенсг. Так, у ргшеннг у справг «Абдулазгз, Кабалю i
Балкандалг проти Сполученого Королгвства» (1985) Суд зазначив, що змгст
поняття «повага» в контекст «приватного» та «сгмейного» життя, особливо якщо
йдеться про позитивний обов'язок, не е чгтко окресленим. З урахуванням © Чевичалова Ж. В., 2015 10
рiзноманiтностi практики i ситуацш у державах-учасницях Конвенци вимоги, пов'язаш з повагою до шмейного життя, варшються вiд справи до справи. Вщповщно, держави-учасницi користуються широкою свободою розсуду вщносно визначення необхiдних кроюв для забезпечення додержання Конвенци i надежного врахування потреб i ресуршв суспiльства та iндивiда [2]. Отже, Суд дшшов висновку, що «встановлений ст. 8 обов'язок не може припускати загального зобов'язання Договiрних Сторш поважати вибiр шлюбно! пари держави, яку вони обрали для проживання, i допускати на свою територш подружжя, що не е !! громадянами».
Наступним аспектом, на який потрiбно звернути увагу в контекст захисту права на повагу до «шмейного життя», е обмеження у користуванш таким правом ошб, позбавлених вол^ При вивченнi цього питання органи Ради Свропи перш за все виходили з точки зору, що розлучення ув'язненого з членами його шм'! - обов'язковий наслщок факту позбавлення вол^ Однак це не означае вщсутшсть такого права в особи, позбавлено! волг Навпаки, враховуючи попередню практику Свропейсько! комiсi! з прав людини, Суд тдкреслив, що нацiонадьна влада зобов'язана допомагати особам, позбавленим волi, в !х контактах iз членами сiм'!. Разом iз тим Суд залишае високу межу розсуду для влади, дозволяючи !й обмежувати доступ до ошб, позбавлених вол^ на пiдставах ч. 2 ст. 8 Конвенци, яка закршлюе, що органи державно! влади не можуть втручатись у здшснення цього права, за винятком випадюв, коли втручання здшснюеться зпдно iз законом i е необхiдним у демократичному суспiльствi в iнтересах нащонально! та громадсько! безпеки чи економiчного добробуту кра!ни, для запобiгання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи мораи або для захисту прав i свобод iнших ошб.
Таким чином, практика Суду в цш сферi також достатньо рiзноманiтна. Так, у справi «Пдоскi проти Польшд» (2002) скарга стосувалася вщмови в отриманнi перепустки з метою участ у похоронi чденiв шм'!. У своему висновку Суд тдкреслив, що ст. 8 не гарантуе безумовного обов'язку вщповщних оргашв на видачу подiбних перепусток особам, позбавленим волг
© леоичаюоа ул\. в2015 и
Однак вщмова однозначно е втручанням у право на повагу до «шмейного життя» i ii обгрунтування повинно вщповщати вимогам ч. 2 ст. 8. Отже, Суд в оцшщ обставин справи урахував факт втрати обох батьюв протягом одного мюяця, тяжюсть скоених заявником злочинiв, практику пiдтримки керiвництвом в'язнищ заяв про надання перепусток, факт нерозгляду вiдповiдним судовим органом передбачено! у законi можливостi надання перепустки з ескортом, а також видачу друго! постанови про вщмову наступного дня тсля останнього похорону.
У розглянутш справi Суд вирiшив, що порушення ст. 8 Конвенцп мало мюце, оскiльки в обгрунтуваннi вщмов не було нагально! суспiльноi потреби, так само вщмови не мали пропорцiйного характеру вiдносно мети, що реаизовувалась.
1ншим цiкавим прецедентом е ршення у справi «Мессiна проти 1талп» (2000). Заявник скаржився на порушення ст. 8, оскшьки спещальний режим сiмейних вiдвiдувань у пештенщарному закладi створював обмеження таких вщвщувань до двох на мiсяць та передбачав особливi умови нагляду, як от роздшення осiб скляною перегородкою. Суд постановив, що подiбний режим е втручанням у право на повагу до шмейного життя i його застосування може бути виправдане тшьки за умови додержання конвенцшних стандартiв, що передбачаються ч. 2 ст. 8. У контекст дослщження вщповщност законностi та вiдповiдностi мети досягнення виршальним було з'ясування питання, чи було втручання необхщним i доречним у демократичному суспiльствi. Суд розглянув тяжюсть скоених злочинiв, той факт, що заявник був членом мафп, основою зв'язку яко!, о^м iншого, традицiйно е сiмейнi зв'язки, тривашсть накладення обмежень, !х обгрунтовашсть, допущення певних варiацiй щодо обмежень на користь заявника, i дшшов висновку, що зазначенi обмеження не е порушенням ст. 8 Конвенцп.
У контекст еволюцп розумшня права на «шмейне життя» виникло питання щодо надання особам, позбавленим вол^ можливост вiзитiв з метою здшснення iнтимних контактiв. Пiд час розгляду справи «Аиев проти Укра!ни»
© леоичаюоа ул\. в2015 12
(2003) Суд виршив, що ненадання можливост вiзитiв подiбного роду не е порушенням стандарту ст. 8 Конвенци. Однак у цшому вш тдкреслив позитивтсть припустимостi таких вiзитiв, що було забезпечено у низц краш-учасниць.
1ншим не простим питанням у практиц Суду е оскарження вщмови у наданш можливостi штучного зaплiднення дружинi особи, позбавлено!' волi. Пiд час розгляду цього питання Суд дшшов висновку, що його слщ виршувати з точки зору припустимост невиконання державою-учасницею обов'язюв, що випливають зi ст. 8. Однак необхщно навести особливу думку по цш спрaвi суддiв Касадеваля i Гарлицького, у якш вони висловили зауваження щодо сумшвност запропонованого подiлу пiдходiв до проблеми припущення штимних вiзитiв подружжя i припущенням штучного заплщнення. Зазначимо, що, розглядаючи вказаш питання, Суд послався на взаемну повагу особистого та шмейного життя. Також Суд визнав, що вщмова у наданш можливост штучного заплщнення була видана владою пiсля ретельного вивчення обставин справи i обгрунтовувалася тяжкiстю й природою злочишв, скоених заявником, а також тривашстю термiну позбавлення його вол^ з яко1' випливала тривала вщсутшсть батька i чоловiкa, що наклало би негативний вщбиток на дитину, штереси яко1' мають переважне значення. У зв'язку з цим Суд виршив, що дiя влади не мало довтьного або необгрунтованого характеру, були врiвновaженi протилежнi iнтереси i порушень положень ст. 8 Конвенци не було [5].
Важливою складовою захисту права на повагу до «шмейного життя» в контекст ст. 8 Конвенци е встановлення Судом до зрозумших процесуальних вимог, яких повинш дотримуватись нацюнальш суди при розглядi подiбних справ . Так, наприклад, у спрaвi «W проти Сполученого Королiвствa» (1987) суд виршив, що за обставин, якi мали мiсце у цiй спрaвi, заявник не був попередньо прошформований або, що з ним не обговорювалися цша низка питань, якi стосувалися важливих рiшень, що впливали на його стосунки iз донькою. За таких умов петицюнер не брав достатньо1' учaстi у прийняттi ршення на вирiшaльних стaдiях. Вiдповiдно Суд угледiв порушення положень
© леоичаюоа уЛ\. в*, 2015 и
ст. 8 у недопущенг заявника до необхгдного розгляду його точки зору або до захисту сво!х гнтересгв.
На тгй самгй позицп стопъ Суд у ргшеннг у справг «Хант поти Украши» (2007), в якому вгн дгйшов висновку про наявнгсть порушення права заявника, гарантованого ст. 8, а саме «заявник не був залучений у провадження, в результат яких приймалися ргшення, тгею мгрою, яка е достатньою для забезпечення захисту його гнтересгв, а державнг органи вийшли за межг свое! свободи розсуду i не забезпечили справедливу ргвновагу мгж гнтересами заявника та шших осгб».
На окрему увагу заслуговують дослгдження гншо! групи процесуальних прав кргзь призму украшського судочинства. Зокрема, у стати В. П. Палгюка «Застосування судами загально! юрисдикцп Украши Конвенцп про захист прав людини i основоположних свобод у разг «неякгсного» законодавства (положення ст. 8 Конвенцп щодо права на повагу до приватного i сГмейного життя)» йдеться про достатнють «доказово! бази, яка за потреби може включати показання свгдюв, висновки компетентних оргашв, психолопчш та шшГ експертш висновки та медичш доводки...» [4, с. 85]. Вимоги до наявност тако! бази мютяться у ршенш Суду у справГ «Шульц проти ПольщЬ> (2002), що стосувалася виршення питання про встановлення отки, яка може завершится ршенням про роз'еднання шм'!. Щодо анатзу виршення подГбних справ в Укра1'ш яскравим прикладом е ршення Суду у справГ «Савши проти Украши» (2009), в якому зазначено, що «Суд ставить тд сумшв адекватнють вгдповГдно! доказово! бази для висновку про те, що матерГально-побутовГ умови дГтей були справдГ небезпечними для 1'хнього життя i здоров'я. КрГм того, кшька конкретних висновюв (наприклад, про те, що дней не годують i не вдягають належним чином, а також часто залишають самих удома) грунтувалися виключно на доповгдях, складених представниками вгдповгдних мюьких служб за результатами окремих, не систематичних перевГрок помешкання заявниюв. При цьому суд не розглядав шяких доказГв на тдтвердження тако! шформацп -не заслуховував, наприклад, самих дГтей, не дослщжував !х ш медичш
© леоичаюоа уЛ\. в*, 2015 14
документи, не звертався до висновюв педiaтрiв чи показань сусадв. Фактом е те, що единим об'ективним доказом, наведеним у ршенш суду першо!' шстанци на тдтвердження висновку про незадовшьний стан здоров'я дггей, е медична довiдкa, видана за рш до того, яка засвщчувала перебування О. С. та К. С. на облшу як хворих на анемш першого ступеня, хоч ïï достовiрнiсть, незважаючи на вщповщш спростування з боку заявниюв, не було перевiрено.
Суди не вдавалися до розгляду незалежних докaзiв (наприклад, експертного висновку психолога), аби оцшити ïхню емоцiйну чи психiчну зрiлiсть та мотивaцiю в розв'язанш побутових проблем. У мотивувaльнiй частиш судового рiшення немае й анаизу спроб зaявникiв полiпшити умови свого життя - наприклад, ïхнiх звернень з проханням забезпечити постачання природного газу, компенсувати заборгованост iз зaробiтноï плати i допомогти з працевлаштуванням. Нaтомiсть суди, як видаеться, прийняли на вiру подану мiськими службами шформацш про те, що заявники не спромоглися полiпшити своï мaтерiaльно-побутовi умови та скорегувати свое ставлення, незважаючи на фшансову та шшу пiдтримку, а також заходи з вщповщного консультування. Окрiм описових доповщей, складених за результатами перевiрок, у яких вказувалося на тi сaмi проблеми (скaжiмо, як прогнилий дитячий матрац), суд не зажадав шяких шших даних, наприклад, стосовно фактичного обсягу та достaтностi соцiaльноï допомоги або змюту конкретних рекомендaцiй, наданих пiд час консультування, а також пояснень, чому щ рекомендaцiï не дали результату. Суд вважае, що витребувана конкретна шформащя у цьому зв'язку могла б допомогти визначити, чи виконали вщповщт органи свш конвенцiйний обов'язок зi збереження едност iм'ï i чи дослiдили вони достатшм чином ефективнiсть менш суворих альтернативних зaходiв перед тим, як клопотати про вiдiбрaння дiтей вщ бaтькiв». За цих пiдстaв Суд одноголосно постановив, що мало мюце порушення ст. 8 Конвенци.
Отже, тдсумовуючи викладене, зазначимо, що незважаючи на тривалють практики, ситуaцiï у державах-учасницях Конвенци характеризуються рiзномaнiтнiстю. I на сьогодш залишаеться правильною наведена вище теза,
© леоичаюоа уЛ\. в*, 2015 и
закршлена ще 1985 р. у справГ «АбдулазГз, Кабалю i Балкандаи проти Сполученого КоролГвства», щодо нечпгсостГ окреслення змюту поняття «поваги до приватного та шмейного життя», особливо коли мова йде про позитивний обов'язок, а саме про такий, що зпдно з традищею теорп приватного права потребуе здшснення вгдповгдних дш.
Важливо звернути увагу, що при з'ясуванш наявност позитивного обов'язку належить виходити з необхгдностГ встановлення балансу мГж штересами всього суспшьства i штересами окремо! особи. Таю засади Суд закршив у справГ «РГз проти Сполученого КоролГвства» (1986). Пошук зазначеного балансу притаманний Конвенцп в цшому. Для його досягнення служать, зокрема, штереси i мета, закршлеш у ч. 2 ст. 8, незважаючи на те, що наведеш в ньому положення вгдображають тшьки негативний обов'язок, а саме такий, що потребуе утримання суб'екта вщ здшснення певних дш.
Висновок. У свош практиц Суд вказав на наявнють певних ускладнень, що пов'язаш Гз визначенням точних меж мГж позитивними та негативними зобов'язаннями, яю випливають Гз ст. 8 Конвенцп. З урахуванням специфши прав гарантованих щею статтею, у кожному випадку необхщне додержання справедливого балансу при наданш переваги штересам окремо! особи, з одного боку, i суспшьства - з другого, зважаючи на користування державою певною свободою розсуду.
Стосовно «шмейного життя» значущють цього балансу важко переощнити. Класична дефшщя Арютотеля «шм'я - основа суспшьства» не втрачае свое! актуальности незважаючи на еволющю самих понять «шм'я», «шмейне життя». Повага до «шмейного життя» в тому сенсГ, який обирае для себе особа, за умови додержання зазначеного балансу, сприяе стану повного духовного та сошального благополуччя, що поряд Гз фГзичним благополуччям становлять визначення «здоров'я» зпдно Гз преамбулою Статуту Всесвггаьо! оргашзацп охорони здоров'я, з чого можна вивести дефшщш: «здорова сГм'я -основа здорового суспшьства». Переведення ше! дефшщп з площини теорп у площину практики, безумовно, е опосередкованою метою Конвенцп про захист
© леоичаюоа уЛ\. в*, 2015 16
прав людини i основоположних свобод, що тдтверджуеться практикою Свропейського суду з прав людини.
Список лггератури:
1. Европейские стандарты в области прав человека: теория и практика функционирования Европейской конвенции о защите прав человека и основных свобод [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www1.umn.edu/humanrts/.
2. Как Европейский суд по правам человека понимает частную и семейную жизнь [Электронный ресурс] / Л. В. Туманова, И. А. Владимирова // Защита семейных прав в Европейском суде по правам человека. - Режим доступа: http://pravouch.com/.
3. Килкэли У. Европейская конвенция о защите прав человека и основних свобод. Статья 8. Право на уважение частной и семейной жизни, жилища и корреспонденции. Прецеденты и комментарии / У. Килкэли, Е. А. Чефранова. - М. : РАП, 2001. - 160 с.
4. ПалЮк В. П. Застосування судами загально'1 юрисдикцп Украши Конвенцп про захист прав людини i основоположних свобод у разi «неяюсного» законодавства (положення ст. 8 Конвенцп щодо права на повагу до приватного i амейного життя) / В. П. Пал^к // Часопис цившьного i кримшального судочинства. - 2014. - № 1. - С. 73-78.
5. Уважение частной и семейной жизни, гарантированной ст. 8 Европейской конвенции по правам человека: основные проблемы [Электронный ресурс]. - Режим доступа : http://edu.helsinki.org.ua/.
6. Устав (Конституция) Всемирной организации здравоохранения [Електронний ресурс] : мiжнар. док. вщ 22.07.1946 р. - Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua
7. Шевченко Я. Н. Понятие семьи и семейных правоотношений в семейном и гражданском праве Украины / Я. Н. Шевченко // Право Украины. - 2012. - № 5/6. - С. 207212.
Чевычалова Ж. В. Понимание термина «семейная жизнь» в контексте ст. 8 Конвенции о защите прав человека и основних свобод.
В статье проанализированы основные тенденциионные подходы к пониманию «семейной жизни», право на уважение которой гарантировано ст. 8 Конвенции о защите прав человека и основных свобод. Исследована прецедентная практика Европейского суда по правам человека, позволяющая оптимальное толкование термина «семейная жизнь» в современных условиях. Освещены ключевые аспекты, максимально раскрывающие комплексное понимание определения «семейная жизнь». Рассмотрены решения Европейского суда по правам человека, формирующие такое понимание.
Ключевые слова: семейная жизнь, частная жизнь, права человека, основные свободы, конвенционное понимание ст. 8.
Chevychalova Zhanna. The understanding of the term «family life» in the context of Art. 8 of the Convention for the Protection on Human Rights and Fundamental Freedoms.
The article analyzes the main approaches to understanding «family life», the right to respect for which is guaranteed by Art. 8 of the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms. The case-law of the European Court of Human Rights, which allows optimal interpretation of the term «family life» in modern terms is researched.
Key words: family life, private life, human rights, fundamental freedoms, understanding of the Convention's Art. 8.
Надгйшла до редколегИ 16.10.2015 р.
© Чевичалова Ж. В., 2015
17
Розширена анотащя
статп ЧевичаловоТ Ж. В. на тему: «Розумшня термша <^мейне життя» в контекст ст. 8 Конвенци про захист прав людини i основоположних свобод»
Chevychalova Zhanna, Candidate of Legal Sciences, Associate Professor of Department of International Law, Yaroslav Mudryi National Law University, Kharkiv
An extended abstract of paper on the subject of: "The understanding of the term «family life» in the context of Art. 8 of the Convention for the Protection on Human Rights and Fundamental Freedoms"
Since the extension of jurisdiction of the European Court of Human Rights to Ukraine, when European Convention on Human Rights and Fundamental Freedoms came into force (11 September 1997; ratified on July 17 of the same year), there are examples of estimation of norms of Ukrainian legislation in General, and Art. 8, which is the subject of our consideration, from the point of compliance with the provisions of the Convention. Unfortunately, the annual practice of the Strasbourg Court demonstrates the discrepancy of the legislation of Ukraine with the provisions on protection of rights guaranteed by the Convention itself and the Protocols thereto. Ukraine is consistently among the top five on amount of applications on the protection of violated rights to the European Court of Human Rights, taking into the accountand the fact that object to the appeal against Ukraine could be violations committed since 11 September 1997. On the contrary, there is consistently low percentage of enforcement of the European Court Judgments on Ukraine, particularly in damages. Our work is in grater extent devoted to understanding of the concept of «family life» within the meaning of Art. 8 of the Convention and its relationship with the concept of «private life».
Current understanding of the concept of «family life» by the Convention passed a certain evolutionary way. Not accidentally Art. 8 of the Convention aplies the term «family» using a multifaceted construction «family life», and of coursr, considering understanding of «family» in face legal orders. Understanding of the concept of «family life» constantly goes through expansion due to the influence of different social processes, from migration to advanced medical technologyies, that illustrates the application of the principle of effective and dynamic interpretation of law the Strasbourg court. This principle stipulates the evolutionary interpretation of Convention norms, transforming Convention into a living instrument that responds to the changing of present situation and allows to constantly expand guarantees provided by this document.
In the examples considered in the paper, we note that the interpretation of the term «family life» primarily carried out by the Court from giving preference to protecting the interests of children, even if not their rights are violated in fact.
Key words: family life, private life, human rights, fundamental freedoms, understanding of the Convention's Art. 8.
