Socio-psychological training of formation professional empathy in future rescuers Текст научной статьи по специальности «Науки об образовании»

PSYCHOLOGICAL SCIENCES

СОЩАЛЬНО-ПСИХОЛОГШНИЙ ТРЕН1НГ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕС1ЙНО1 ЕМПАТП

МАЙБУТН1Х РЯТУВАЛЬНИК1В

Вавритв О.С.

Викладач кафедри практичног психологИ та педагогки Львський державний унгверситет безпеки життедгяльностг, м. Льв1в

SOCIO-PSYCHOLOGICAL TRAINING OF FORMATION PROFESSIONAL EMPATHY IN FUTURE

RESCUERS

Vavryniv O.

Lecturer, Department of Practical Psychology and Pedagogy, Lviv State University of Life Safety, Lviv, Ukraine

АНОТАЦ1Я

У статл проаналiзовано погляди науковщв на феномен емпати. Визначено основш особливосп умов формування професшно! емпати. Охарактеризовано особливосп професшно! дiяльностi майбутнiх ряту-вальник1в. Проаналiзовано результати експериментального дослiдження професшно! емпати майбутшх рятувальник1в. Описано завдання соцiально-психологiчного треншгу, спрямованого на формування професшно! емпатй' майбутнiх рятувальникiв. ABSTRACT

The article analyzes the views of scientists on the phenomenon of empathy. The main features of the conditions of formation of professional empathy are determined. The features of the professional life of future rescuers are described. The results of an experimental study of the professional empathy of future rescuers are analyzed. The task of social-psychological training aimed at forming professional empathy of future rescuers is described. Ключевi слова: емпатш, професшна емпатш, емпатшний дистрес, майбутш рятувальники. Keywords: empathy, professional empathy, empathy distress, future rescuers.

Анатзуючи погляди на емпатш можна ствер-джувати, що здебiльшого вона розглядаеться в двох основних контекстах - загальнолюдському та про-фесiйному. В рiзних психолопчних теорiях ем-патiю вважають важливим чинником iндивiдуаль-ного та професшного розвитку особистостi. Також емпатiя е необхвдною умовою розвитку особи-стосп, !! емоцiйноi зрiлостi та мiжособистiсного взаеморозумiння.

Зазвичай здатнiсть до емпати розглядають як вмiння надати емоцшну вiдповiдь на переживання, думки та почуття об'екта емпатй. Проте, М.Гофф-ман чи не вперше почав розглядати емпатiю як бiологiчно обумовлену схильнiсть до альтру!стич-но! поведшки. У сво!х працях вiн наголошуе на тому, що щире ствчуття (емпатiя) породжуе аль-тру!стичну мотивацш допомагаючо! поведiнки [7, с.188]. О.К. Тихомiров та О.Я. Чебикiн розглядають емпатшшсть, як умову розвитку морально! свщо-мостi та певну форму емоцшно! поведiнки [4, с.189]. У роботах В.А. Петровського, В.В. Шпалин-ського, П.М. Сршова емпатiйне переживання розглядаеться, як мотив альтру!стично! поведшки. Деяш автори (Н.Н. Обозов, С.А. Тарновський) видiляють окрему дiяльнiсну емпатш, яка характеризуемся активною ств дiею, допомогою iншiй людинi [1, с.98].

На основi праць М.Гоффмана ми розумiемо емпатiю як поведшкову здiбнiсть, яка проявляеться в допомагаючш, сприяючiй та альтруiстичнiй по-ведшщ у вiдповiдь на переживання чи проблеми iн-шо! людини.

На основi теоретичного аналiзу науково! лгге-ратури, можна стверджувати, що емпатiя це бага-торiвневий, складний феномен який являе собою сукупнiсть емоцiйних, когнiтивних та поведшко-вих здiбностей особистостi.

Розглядаючи емпатш в професiйнiй дiяльностi беремо до уваги роботу фахiвцiв, яка полягае у наданш допомоги людям, яш потрапили у складну життеву ситуацiю. Це представники таких професш як психологи, медики, соцiальнi пращвники, працiвники аварiйно-рятувальних служб (рятувальники) та шшг Емпатiя сприяе розвитку гуманних ввдносин, альтруютичного стилю поведшки. Ем-патiйне спiвчуття, спiвпереживання виступае моти-вуючим фактором у дiяльностi допомагаючих про-фесiй. Проблема емпати як мотива-посередника у допомагаючiй дiяльностi виступае у рiзних формах, таких як допомога, просощальна та альтру!стична поведiнка. Ряд науковцiв вважають, що аль-тру!стична поведiнка - справжня, яка не вимагае соцiального заохочення та спрямована на допо-могу, вмотивована саме емпатiею [3, с.189; 5, с.261].

Ч. Батсон сво!х працях говорить про такий феномен як емпатшний дистрес. Феномен ем-патшного дистресу вiн пояснюе як процес виник-нення негативних ввдчутпв та емоцiй у людини, яка спостерiгае страждання iншоi. Також, вш говорить, що людина у яко! спостерiгаеться високий рiвень емпатшного дистресу швидше готова прийти на до-помогу [6, с.520].

Формування професшно1 емпати ввдбуваеться в певних умовах. Розглянемо 1х детальнiше:

- Професiйна емпатiя мае обов'язковий характер. Тому, що не надання необх1дно1 допомоги може нести за собою покарання у рiзних формах. Тому формування та прояв професшно1 емпати впливае не лише внутршнш мотивацiйний фактор, а й зовтшт, зумовленi особливостями професшно! дiяльностi.

- Регулярне надання допомоги. Часто емоцшне вигорання представник1в допомагаючих професiй зводить емпатiю до формального прояву.

- Надто високий рiвень дистресу. Особливi умови працi пращвнишв допомагаючих професiй часто провокують пвдвищення особистiсного дистресу, з яким важко впоратися. В роботi рятуваль-ник1в чи медиков надто висока цша помилки, хоча часто в професшнш дiяльностi у них виникають негативнi почуття та переживання: можливють травматизацп, страх смертi, суспiльний осуд та шше [2, с.16 ].

Варто наголосити на тому, що рятувальники сввдомо йдуть на ризик. I устх у виконаннi служ-бового обов'язку залежить не лише ввд знань, вмiнь та навичок отриманих в перiод навчання, а й ввд мо-тивацiйного компоненту, моральних та вольових якостей особистосп рятувальника. Через постiйну

напруженiсть при виконання аварiйно-рятувальних робiт та реальну небезпеку у рятувальникiв часто викликае нервове збудження. Саме емпатiя, у формi допомагаючо1 поведiнки мобiлiзуватиме та спону-катиме !х до здiйснення аваршно - рятувальних дiй, спрямованих на порятунок потерпших.

На етапi констатувального дослiдження з метою визначення рiвня емпати у майбутнiх рятуваль-никiв було проведено дослiдження за допомогою методики визначення рiвня розвитку емпатшних здiбностей В.В.Бойка та тесту <^вень емоцiйного ввдгуку» А.Меграбiана - М.Епштейна. До-слiдження проводилось на базi Львiвського державного ушверситету безпеки життедiяльностi. У до-слщженш взяли участь 228 курсантiв (18-21 ргк).

З метою проведення формувального експери-менту з уае1 вибiрки нами було виокремлено 2 групи контрольну А та експериментальну Б. Для формувального експерименту, групи було сформовано за приблизно однаковими показниками рiвнiв емпати.

Результати до проведення розвивального тренiнгу за методикою А. Мехрабiана та Н. Епштейна у контрольнiй та експериментальнш групах представлено на рисунку 1.

5

4 4 4 4

■ 3

1

1 ■

ГРУПАА ГРУПА Б

дуже високии р1вень

високии р1вень

нормальнии р1вень;

низький р1вень

дуже низькии р1вень

Рисунок 1. - Результати за методикою А. Мехрабiана та Н. Епштейна у контрольтй та експериментальнш групах до проведення формувального експерименту.

Результати дослвдження за методикою дiагностики рiвня емпатшних здiбностей Бойка В.В наведеш на рисунку 2.

Рисунок 2. - Результати за методикою дiагностики рiвня емпатшних здiбностей» Бойко В.В у контрольны та експериментальнш групах до проведення формувального експерименту.

З метою тдвищення рiвня емпатiйностi було складено та апробовано тренiнгову програму. Для розробки Програми ми опиралися на вже iснуючi програми розвитку емпатiйностi: сощально-психо-лопчш тренiнги розвитку емпатii О. Алпатово!', М. Барни, Л. Журавльово!', В. Савченко, Е. Гури, Я. Су-хенко, О. Юдшо!', кiнотренiнг актуалiзацii емпатii' особистостi А. Е. Ахмедзяново!', формування ем-патii у студенпв педагогiчного вузу засобами пси-холопчних дисциплiн, запропонований А. Штейн-мецем, програма поетапного розвитку у студенпв педагопчно!' емпатii протягом всього терм^ !х навчання О. Д. Кайрю та iн.

Програма складалася iз 7 тренiнгових занять, як1 включають в себе 49 вправ та техшк (групова дискусiя, мiнi-лекцiя, iгровi методи (ситуацшно-ро-льовi, рольовi ^и та iн.)), психомалюнки, психо-пмнастика (руханки), вправи-релаксацп, медитацii та вiзуалiзацi!', вправи для сприяння мiжосо-биспсному спiлкуванню, методи аутогенного тре-нування). Також до тренiнгових занять було включено вщео iз стихшних лих, катастроф, пожеж, надзвичайних та екстремальних ситуацiй. Пiсля перегляду вщбувався психологiчний аналiз ситуацii, емоцш та переживань !'!' учаснишв. Заняття розра-хованi на 1,5 - 2 години групово!' роботи.

Основш завдання програми сощально-психо-логiчного треншгу:

1) формування внутршньо!' мотивацii допо-магаючо!' поведiнки;

2) розвиток навичок емпатiйноi поведiнки та активного емпатшного слухання;

3) визначення та розвиток найб№ш опти-мальних (ефективних, адекватних) видiв ем-патшно!' взаемодп;

4) формування гумашстично!' та альтру!стич-но! спрямованостi по ввдношенню до шшо!' людини, що лежить в основi емпатii;

5) актуалiзацiя емпатшно!' установки, розви-вати здатнiсть до анатзу та оцiнки ситуацii;

6) формування навичок саморегуляцп та самоконтролю в стресових ситуа^х;

7) активiзацiя процесiв самопiзнання та само-анатзу, а також розвиток навичок рефлексп;

8) формування позитивно! орiентацii без-умовного прийняття себе та шших;

Досягнення ще!' мети здiйснювалось шляхом порiвняння особливостей формування емпатiйних здiбностей особистостi в цiлому та окремих и по-казник1в на констатуючому та контрольному ета-пах експерименту. Ддагностичне дослiдження на контрольному еташ експерименту проводилось за допомогою такого ж набору експериментальних методик, яш визначають рiвень розвитку емпатш-них здiбностей, що i на констатуючому еташ до-слiдження.

Оцiнюючи ефектившсть представлено! методики формуючого експерименту, прослвдкуемо в узагальненому виглядi динамшу змiни емпатiйних здiбностей як в контрольнш, так i в експеримен-тальнiй групах за методикою «Шкала емоцшного ввдгуку» А.Меграбiана - М.Епштейна (рис. 3.) та методикою визначення рiвня розвитку емпатiйних здiбностей В.В.Бойко (рис. 4.)

дуже високии високии нормальнии низькии р1вень дуже низькии р1вень р1вень р1вень; р1вень

ГРУПАА ГРУПА Б

6

5

4

3

2

1

0

Рисунок 3. - Поргвняльн! дгаграми динамжи емпатИ особистостг майбуттх рятгвникгв за методикою «Шкала емоцшного в1дгуку» А.Меграбгана - М.Епштейна (%)

Рисунок 4. - nopieHmbHi дiаграми динамки емпатП oco6ucmocmi майбутмхpnmieHume за методикою

визначення емпатшних 3di6Hocmeü В.В.Бойко (%)

Досвщ роботи в процеа проведения психо-лого-педагопчного експерименту показав, що Bei види i засоби формуючого впливу адекватш завдан-иям формувания емпатiйних здiбностей у кур-сантiв. Про це сввдчать змiии, яш объективно спо-стерiгаються, а також iитерпретацiя даних, одержа-них на констатуючому i контрольному етапах дослiджеиия.

За результатами формуючого експерименту доведено, що емпатшш здiбностi особистостi шд-даються цшеспрямованому розвивальному впливу.

Тренiнгова програма формування емпатiйних здiбностей особистостi враховуе афективно-ко-гнiтивно-поведiнкову природу емпатп, як1 опосе-редковано допомагають актуалiзувати й формувати емпатiйнi якостi, емпатiйну спрямованiсть, що зумовлюють суб'ективнi дiевi та альтруютичт ем-патiйнi ставлення.

Лiтература

1. Обозов Н.Н. Межличностные отношения: науч.пособ.: Ленинград, 1989. 151с.

2. Поддубная Т.В. Проблематика эмпатии в исследованиях психологических аспектов профессиональной медицинской деятельности (обзор).

Консультативная психология и психотерапiя: собр.науч.тр. Москва, 2015. Т. 23. Вып. 2. С. 9-36. doi:10.17759/ cpp.2015230202

3. Чалдини Р., Кенрик Д., Нейберг С. Социальная психология: Пойми других, чтобы понять себя! - Агрессия: уч. пособ. Санкт-Петербург: Прайм-ЕВРОЗНАК, 2002. 256 с.

4. Чебыкин А.Я. Методика диагностики эмоциональной зрелости. Социально-психологическая природа эмпатии: проблемы и перспективы исследования: собр. науч. тр. Одесса: ЮПУ, 1996. С.187 - 190.

5. Шермазанян Л.Г. Мотивация помогающего поведения в контексте житейской и профессиональной помощи. Консультативная психология и психотерапия: собр.науч.тр. Москва, 2015. Вып.5. С. 257—289.

6. Batson Ch.D. Self-other merging and the empathy-altruism hypothesis: Reply to Neuberg et al. // Journal of Personality and Social Psychology. 1997. Vol. 73(3). P. 517—522.

7. Hoffman M.-L. Empathy and Moral Development: Implications for Caring and Justice. New York: New York University Press, 2002. 342 p.