CC BY
22психологически науки
Михальчук Юлiя Олександрiвна ПСИХОЛОГ1ЧНИЙ СУПРОВ1Д ...
UDC 159
ПСИХОЛОГ1ЧНИЙ СУПРОВ1ДД1ТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ: ТЕОРЕТИЧНЙ АСПЕКТ ВИВЧЕННЯ
© 2018
Михальчук Юлiя Олександрiвна, кандидат психологiчних наук, доцент кафедри психологи, заввдувач кафедри психологи Мiжнародний економжо-гуматтарний yHieepcumem iMeHi arndeMirn Степана Дем'янчука (33001, Украта, PieHe, вулиця Степана Дем'янчука, 4, e-mail: yulimik@ukr.net)
Анотащя. В останш роки в Укра1ш штенсиф^валися процеси створення класiв з шклюзивно! освгтою у закладах середньо! освгга, що мають на метi створення такого простору освггаього середовища, що буде розвиваль-ним та враховуватиме шдиввдуальш можливостi дiтей незалежно вщ 1х психофiзичного розвитку. Мiжнародний економшо-гумаштарний унiверситет iменi академiка Степана Дем'янчука, враховуючи вимогу часу, готуе фахiвцiв з психологiчного супроводу в шклюзивнш освiтi, що працюватимуть як з дпъми з особливими потребами, так iз 1х батьками. Схарактеризовано психолопчну сутнiсть та виокремлено складовi шклюзивного навчання. Розкрито сутнiсть та особливосп психологiчного супроводу в освiтнiй дiяльностi, видiлено основнi завдання та види соцiально-психологiчного супроводу. Вказано, що робота фахiвця з психологiчного супроводу дитини-швалвда передбачае, крiм провщно! дiяльностi - взаемоди з дитиною з особливими потребами, також Й психологiчну допо-могу батькам дитини у виршенш проблем та труднощiв, що виникатимуть у процесi розвитку, навчання, вихован-ня. Так, автор вважае за доцшьне розвиток вмiнь та навичок психолога для розробки просвпницьких, корекцшних та розвивальних заходiв, проведеннi груп взаемодопомоги та пiдтримки для батьшв дiтей з особливими потребами.
Kro40Bi слова: дитина з особливими потребами, сощально-психолопчний супроввд, iнклюзивна освiта, толерантшсть, емпатiя, взаемодiя, корекцiя, розвиток.
PSYCHOLOGICAL SUPPORT OF CHILDREN WITH SPECIAL NEEDS: THE THEORETICAL ASPECTS OF STUDY
© 2018
Mikhalchuk Julia Aleksandrovna, candidate of psychological sciences, associate professor, department of psychology, head of the department of psychology International economic and humanitarian University named after academician Stepan Demyanchuk (33001, Ukraine, Rivne, Stepan Demyanchuk Street, 4, e-mail: yulimik@ukr.net)
Abstract. In recent years, the processes of creating the classes with inclusive education in secondary education institutions have intensified in Ukraine with the aim of creating such a space of educational environment that will develop and take into account the individual possibilities of children irrespective of their psychophysical development. International economic and humanitarian University named after academician Stepan Demyanchuk, taking into account the time requirement, prepares specialists in psychological support in inclusive education, that could work with children with special needs and their parents. The psychological essence is described and the components of inclusive education are singled out. The essence and features of psychological support in educational activity are revealed, the main tasks and types of socio-psychological support are singled out. It is specified that the work of a specialist on psychological support of a disabled child implies, in addition to conduct activities - the interaction with a child with special needs, as well as psychological assistance to the parents of the child in solving problems and difficulties that will arise in the process of development, education and upbringing. Thus, the author considers it expedient to develop the skills and abilities of a psychologist to develop educational, corrective and developmental measures, conduct mutual assistance groups and support for parents of children with special needs.
Keywords: child with special needs, social and psychological support, inclusive education, tolerance, empathy, interaction, correction, development.
Постановка проблеми в загальному вигляд1 та и зв 'я-зок 1з важливими науковими та практичними завдання-ми. Профес1я психолога належить до гуманних професш, де найвищою цшшстю е людина. У площиш гуманних ввдносин вщбуваеться прояв вищих духовних потреб особистостг жити задля блага шших, адже психолопч-ною основою останшх, на думку А. В. Петровського, е готовшсть суб'екта ввдчувати, переживати, дiяти так, шби шшим е вш сам [1].
Зпдно внесеним змшам до Закону Укра!ни «Про загальну середню освиу» з 2010 року загальноосвпш заклади мають право створювати спешальш та шклю-зивш класи для навчання дггей з особливими потребами. Проте, базовим документом для створення шклюзивно! освгги в Укрш'ш е концепщя «Ново! украшсько! школи», яка була затверджена Нацюнальною Радою Реформ у квиш 2018 року. Так, Нова укра!нська школа забезпе-читиме iндивiдуальну програму розвитку, лшування та оргашзацш корекцшних заходiв для дней з особливими потребами, де навчання останшх ввдбуватиметься зi здо-ровими однолитами. Адже, iнклюзiя передбачае ютотш змши в культур^ полггаш та практичнш дiяльностi шшл [2, с. 97].
Анализ остантх дослгджень та публ1кац1й, в яких розглядалися аспекти ц1е! проблеми I на яких обтрунто-вуеться автор; видтення невирШених ранше частин загально'1 проблеми. Проблеми впровадження шклюзивного навчання обгрунтовували та вивчали вичизня-ш й зарубiжнi автори: О. В. Краснова [3], А. Колупаева
[2; 4], В. О. Феоктистова [5] та iH. [6-11]; ставлення сошуму до людей з особливими потребами науковцг Л. С. Виготський [12], С. Я. Рубшштейн [13], О. О. Ста-вицький [14]. Проте, в наукових пошуках йшлося, передуем, про пГдготовку помiчникiв педагопв початкових клаав, а не про тдготовку психолопв, що також можуть здшснювати психологiчний супровiд.
Формування щлей cmammi (постановка завдання). Метою публшаци е теоретичне вивчення сутностi феномену психолопчного супроводу в iнклюзивнiй освт.
Виклад основного матерiалу до^дження з повним обтрунтуванням отриманих наукових результатiв. 1нклюзивна освгга (iнклюзiя - inclusion (англ.) - залу-чення), передбачае створення такого освггаього середовища, яке б вщповщало потребам i можливостям кожно1 дитини, незалежно вГд особливостей ïï психофГзичного розвитку [4, с. 13.].
1нклюзивне навчання е гнучкою, iндивiдулiзованою системою навчання дггей з особливостями психофГзич-ного розвитку в умовах масово1 загальноосвiтньоï школи за мюцем проживання [4, с. 13].
Так, А. А. Колупаева зазначае цшшсть вах дггей у сустльст й вказуе на те, що взаемодiя зГ здоровими дпъми сприяе когниивному, фГзичному, мовному, со-шальному та емоцшному розвитку дггей з особливими освишми потребами [4, с. 14]. Ми шлком пГдтримуемо думку авторки щодо навчання природньому сприйман-ню дпей-швалщв здоровими дпъми, розвитку толе-рантносл, чуйносп, готовносп до взаемодопомоги [4,
Mikhalchuk Julia Aleksandrovna psychological
PSYCHOLOGICAL SUPPORT ... science
с. 14].
Щкавим е дослiдження В. В. Абраменково!, яка, ви-вчаючи розвиток гуманних ввдносин в дитячих колекти-вах, видiлила два типи таких вщносин: спiвпереживання як спiвчуття шшому у ситуаци неблагополуччя та ствп-ереживання як спiврадiсть [15].
В контексп дослiдження теоретико-практично! пвд-готовки майбутнiх психологiв за спецiальнiстю 053 «Психолопя» М1жнародного економшо-гумаштарно-го ушверситету iменi академiка Степана Дем'янчука (Укра!на, м. Рiвне) до набуття професшно! квалiфiкацi! «фахiвець з психологiчного супроводу в iнклюзивнiй освiтi» та роботи у навчальних, розвивальних та реабь лiтацiйних центрах нас цiкавлять обидвi вказанi фор-ми прояву шдиввдуальних емоцiйних переживань - як ствпереживання, так й спiврадостi. Завдяки та через стлкування з дорослими ввдбуваеться формування осо-бистостi дитини-iнвалiда, вона набувае досвщ поведiнки у сусшльсга, отримуе знання, що !х транслюе дорослий. Тому, власне, вiд психолопчно! готовностi студента, який здiйснюватиме сощально-психолопчний супроввд дитини з особливими потребами в шклюзивнш освiтi, що включае професiйну, особистiсну готовнiсть та емо-цiйну стiйкiсть залежатиме успiх штеграцп дитини-шва-лiда у соцiальне середовище. Основою м1жособиспсно! взаемодп в дiадi «студент-дитина-iнвалiд» е комушка-цiя, що мае бути оргашзована в просторi гуманiзму та на засадах прояву толерантности пiклування, чуйностi, приймаючи цшшсть дитини-iнвалiда як повноцiнного члена суспшьства, його iндивiдуальних особливостей та повазi до етапiв його особистiсного розвитку.
Розглянемо основнi аспекти подготовки студен-тiв-психологiв та сутнiсть психологiчного феномену «сощально-психолопчний супровщ».
У спiльнiй дiяльностi в площинi функцiонування рольових ввдносин в найбiльшому ступенi реалiзуеться «ситуащя разом» дитини з особливими потребами та психологом, що здшснюе сощально-психолопчний су-провiд; з'являеться нова форма щентифжацп - ставля-чи себе на мюце дитини-iнвалiда студент-психолог мае можливють налагодити тiсний емоцiйний зв'язок. Так, безпосередня взаемодiя з дпъми-швалвдами штерюри-зуе вказанi вище почуття в особистiснi смисли та фор-муе психологiчну готовнiсть майбутнiх психолопв до роботи з останнiми.
Сощально-психолопчний супровщ передбачае ово-лодiння новими навичками взаемодп зi свiтом, надання психолопчно! пiдтримки, що актуал1зуе особиспсний потенцiал та попереджае вiдчуження останнього ввд со-цiального оточення, адже, супроввд е процесом спшьно-го «руху крiзь життя», що базуеться на допомагальних вiдносинах у складних життевих ситуацiях. Отже, соць ально-психолопчний супровiд е простором дiяльностi та стлкування.
Стлкування е взаемодiею, видом дiяльностi, способом реалiзацil суспшьних вiдносин, полем розвитку потенцiалiв взаемовпливу, взаеморозумшня, е стороною колективно! дiяльностi [16]. Спiлкування е одним iз най-важливiших факторiв психiчного та сотального розвитку дитини. Завдяки спшкуванню ввдбуваеться усвщом-лення партнерами свое! ролi та мiсця у мiжособистiсних вiдносинах, розумiння змiн у поведшщ станах, особи-стiсних смислах, а, отже, мотивiв, потреб, щнностей. Спiлкування е умовою життедiяльностi людей, життево необхiдною потребою. Спiлкування ввдбуваеться в рiз-них видах дiяльностi, в тому числ1, в провш.
Повертаючись до соцiально-психологiчного супроводу в шклюзивних класах, слад зазначити важливють формування особистiсно-розвивального та комфортного середовища для всiх учасникiв взаемодп, що мае стати толерантним та довiрливим.
Завданням соцiально-психологiчного супроводу е забезпечення оптимально! адаптованостi дитини-шва-лвда в освiтньому середовищi та створення толерантних 22
вiдносин, що е особливим видом ввдносин, адже вони включають готовнiсть суб'екта вiдчувати переживания партнера, приймати його iндивiдуальнi особливосп та вiдмiнностi.
Iндивiдуальний соцiально-психологiчний супроввд е цiлiсним процесом соцiальноi та психолопчно! тдгрим-ки, що передбачае едшсть дiагностики, консультатив-них та корекцшних заходiв вiдповiдно до особистюно! ситуацii' розвитку дитини. Психолог у вказаному процесi виступае посередником мiж дитиною-iнвалiдом та соцi-умом, що повинен забезпечити еколопчшсть розвитку дитини-швалвда [17], активiзацiю сильних сторiн дити-ни-iнвалiда та гармонiзувати внутрiшнiй свп' останнього та його мiжособистiснi ввдносини. Адже, власне, у мi-жособистюних вiдносинах з однолiтками дитина-iнвалiд може зустрггася iз негативними емоцiйними реакщями оточуючих з приводу iнвалiдностi: насмшками, пре-зирством, що може бути основою для формування емо-цшного бар'еру на шляху до зближення та налагоджен-ня контактiв з однолгтками та сформувати бажання до iзоляцii. Так, дитину можуть не приймати в irp^ з ним можуть не хотiти товаришувати, в результап стае висо-кою вiрогiднiстю збiльшення емоцiйного напруження у дитини, що може призвести до появи невротичних симп-томiв та психопатичних форм поведiнки.
Основним завданням психолога, що здшснюе сощ-ально-психолопчний супровiд е забезпечення позитив-них змiн особистостi дитини-iнвалiда. Вказаш позитивнi змiни стануть можливими завдяки формуванню толерантного середовища закладу освгш, в тому числi, педа-гогiчноi толерантностi.
Педагогiчна толерантнiсть е сотальною категорiею, що проявляеться в установт на прийняття iншоi люди-ни, вiдкрите та довiрче стлкування, емпатичне розумiн-ня [18, с. 58]. Так, педагопчна толерантнiсть е здатшстю педагога зрозумiти та прийняти дитину такою, якою вона е, враховуючи особливосп ii внутрiшнього свиу, стан, у якому знаходиться дитина з повагою до особи-стiсного простору та форм поведшки себе з оточуючи-ми, ii цшносп, логiку мислення, особливостi поведшки.
Основним завданням психолога, що здшснюе соць ально-психолопчний супровiд е забезпечення позитив-них змiн особистостi дитини-швалвда.
Основними видами соцiально-психологiчного супро-воду психолога е:
- сприяння в становленш дитини-iнвалiда як особи-стостi; розвиток пiзнавальноi, емо^йно].', вольово! та по-ведiнковоi сфер (допомога в засвоенш цiнностей, норм, настановлень, зразшв поведiнки даного сотального оточення);
- допомога в адаптацп дитини-швалща до умов жит-тедiяльностi;
- сприяння налагодженню м1жособиспсних контак-тiв з однолiтками через розумшня емоцiйних станiв та переживань оточуючих;
- формування навичок спiлкування, спiвпрацi, подо-лання комунiкацiйних бар'ерiв у спшкуванш, вирiшеннi конфлiктiв в дiадах «дитина-швал^-однолики» та «ди-тина-iнвалiд-вчитель», допомога у формуванш емоцiйно комфортного та особиспсно-розвивального середовища спiлкування та взаемодii';
- тдвищення мотивованостi до активностi та само-розвитку;
- розвиток творчого потеншалу особистостi дитини-iнвалiда;
- умшня виявляти iнтереси та потреби, труднощi дитини-iнвалiда в рiзних видах д1яльносп та надання допомоги у цих труднощах;
- реалiзацiя потреб, штереав та бажань дитини-швалща;
- розвиток iндивiдуальностi дитини, допомога у са-моствердженнi в сошальному середовищi.
В результатi соцiально-психологiчноi' адаптацп фор-муються такi соцiальнi якосп спiлкування, поведiнки та Humanitarian Balkan Research. 2018. № 1
психологически науки
Михальчук Юлiя Олександрiвна ПСИХОЛОГ1ЧНИЙ СУПРОВ1Д ...
дiяльностi, що прийняп у суспiльств, завдяки чому осо-бистiсть реал1зовуе власнi потреби та штереси.
За теорiею сощально! адаптаци А. А. Реана Г! модель включае внутрiшнiй та зовшшнш критерп [19]. Внутрiшнiй критерiй передбачае психоемоцшну ста-бiльнiсть, стан задоволеносл, вiдсутнiсть дистресу, ввд-чуття загрози або стану психоемоцiйного напруження. Зовшшнш критерш характеризуеться вiдповiднiстю реально! поведшки особистостi вимогам середовища, правилам, нормам сощуму.
Отже, сощально-психолопчний супровiд, що е про-фесшним та екологiчним щодо дитини-iнвалiда розви-вае iнтелектуальну сферу особистостi останнього, роз-ширюе досвiд соцiальних вщносин, забезпечуе набуття духовного та емоцшного досввду та сприяе iнтеграцi! у систему сощальних мiжособистiсних стосунк1в.
Крiм основно! роботи iз дитиною-iнвалiдом в шклю-зивнiй освiтi соцiально-психологiчний супровщ передбачае роботу iз ам'ею, що включае, передусiм, консуль-тування батьк1в.
Сiм'я е найзначущiшою рушшною силою у процесi соцiалiзацi! дитини, на не! лягае основна вщповвдаль-шсть у лiкуваннi, реабiлiтацi!, вихованш, освiтi, шдго-товцi до життя дитини-iнвалiда.
Метою допомоги сiм'ям, що виховують дитину з особливими потребами е досягнення гармонiйного життя iз нестандартною дитиною, максимальний розвиток г! потенцiйних можливостей з подальшою успiшною адап-тацiею та штегращею у суспiльство.
Проблеми та труднощ^ з якими стикаються батьки дитини з особливими потребами:
- нестача шформацп у питаннях розвитку, вихован-ня, навчання;
- прийняття себе у новш рол1 - ролi батьшв дити-ни-iнвалiда (криза iдентичностi);
- почуття провини, сорому перед ам'ею (родиною), страху перед труднощами;
- напруга у стосунках з шшими членами родини, що пов'язано iз необхiднiстю розв'язання проблем щодо л1-кування, реабiлiтацi!, навчання, виховання;
- труднощi у спшкуванш з дитиною тощо.
Народження хворо! дитини завжди викликае стрес як
реакцш на когнiтивний конфл1кт. Спрямовуючи власнi зусилля на щоденне тклування за дитиною, батьки, а особливо мама дитини-швалвда може знаходитись у сташ хронiчного стресу. Слад зауважити, що саме раннiй вiк характеризуеться тюною емоцiйною прив'язанiстю дитини до мами, власне, ввд мами дитиш передаеться впевненiсть, любов та довiра. Виходячи iз тези про можливють перебування мами у станi хрошчного стресу та факту зазначено! емоцшно! прив'язаностi, стае оче-видним порушення емоцiйного розвитку дитини з особливими потребами, що потребуватимете спещально розроблених корекцiйних засобiв.
Отже, психолопчний супровiд дитини з особливими потребами передбачае, ^м взаемодi!, власне, з дитиною допомогу батькам в площиш вироблення ефективних способiв ефективно! допомоги у проце-сах соцiалiзацi!, навчання, виховання дитини задля Г! устшного унiкального розвитку.
Висновки до^дження i перспективи подальших розвiдок цього напряму. Приватний вищий навчаль-ний заклад «М1жнародного економiко-гуманiтарного унiверситету iменi академiка Степана Дем'янчука» готуе фахiвцiв спецiальностi 053 «Психологiя» до набуття професшно! квалiфiкацi! «фахiвець з психолопчного су-проводу в iнклюзивнiй освт» та передбачае iнтеграцiю професiйно!, особистюно! готовностi та емоцiйно! стiйкостi психолопв, що працюватимуть в класах-iнклюзiях та реабiлiтацiйних центрах.
Перспективи подальших дослщжень вбачаемо в обгрунтуваннi важливосп професiйно! та особистiсно! готовностi психолопв до розробки корекцiйних заходiв для групово! взаемодi! з батьками дггей-швалвдв._
СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ:
1. Петровский А. В. Личность. Деятельность. Коллектив. М.: Политиздат, 1982. 255 с.
2. Колупаева А. А. 1нклюзивна освта: реалИ' та перспективи //Монографiя. К.: САММ1Т-книга, 2008. 270 с.
3. Краснова О. В. Психология инвалидности: хрестоматия. М.: МПСИ. Воронеж: МОДЭК. 2011. 352 с.
4. Колупаева А. А. Основи iнклюзивноï освiти: навчально-мето-дичний поабник. К.: «А. С. К.», 2012. 308 с.
5. Феоктистова В. А. Очерки истории зарубежной тифлопедагогики и практики обучения слепых и слабовидящих детей. Л. 1973.
6. Демчук А.В. Экспериментальная работа по формированию профессиональной готовности будущих учителей к реализации инклюзивного образования // Азимут научных исследований: педагогика и психология. 2017. Т. 6. № 1 (18). С. 66-69.
7. Ахметова Д.З. Идеи концепции непрерывного инклюзивного образования //Карельский научный журнал. 2014. № 1 (6). С. 44-46.
8. Максименко М.А. Анализ существующих концепций к определению инклюзивного образования детей с ограниченными возможностями здоровья в США //Азимут научных исследований: педагогика и психология. 2017. Т. 6. № 2 (19). С. 93-96.
9. Яковлева Е.Л. Другой как центральная фигура инклюзии (анализ концепций Э. Левинаса, С. Франка, А. Шюца) //Балтийский гуманитарный журнал. 2014. № 4 (9). С. 34-37.
10. Денисова Р.Р., Рудакова Н.П. Организация профессиональной переподготовки в аспекте инклюзивного образования // Азимут научных исследований: педагогика и психология. 2016. Т. 5. № 4 (17). С. 111-114.
11. Чайковский М.Е. Инклюзия как условие развития свободной личности // Азимут научных исследований: педагогика и психология. 2014. № 1 (6). С. 77-81.
12. Выготский Л. С. Проблемы дефектологии: сборник работ. М.: Просвещение. 1995. 527 с.
13. Рубинштейн С. Я. Психология умственно отсталого школьника. М.: Просвещение. 1986. 192 с.
14. Ставицький О. О. Психологiя гандикатзму // Монографiя. Рiвне: Принт Хаус. 2011. 342 с.
15. Абраменкова В. В. Совместная деятельность дошкольников как условие гуманного отношения к сверстникам. Вопросы психологии. 1980. № 5. С. 60-70.
16. Петровский В. А., Виноградова А. М., Кларина Л. М. Учимся общаться с ребенком. М.: Просвещение, 1993. 191 с.
17. Божович Л. И. Личность и ее формирование в детском возрасте. М, 1968. 464 с.
18. Молчанова А. О. Толерантн^ть як щнн^на основа професшноï дiяльностi педагога: поабник. Кшв: 1нститут педагогiчноï освти i освти дорослих НАПН Украши, 2013. 188 с.
19. Реан А. А. К проблеме социальной адаптации личности //Вестник С-Пб ГУ, Сер. 6. 1995. вып. З. (№ 20). С. 74-79.
