CC BY
57__PHILOLOGICAL SCIENCES / <<Ш11ШЗДиМ"^©иГМ&1>>#19ШЗ,2(Ш0
81'373.611:141.72]:82-3'06
Заець В. Г.
кандидат педагоггчних наук, доцент кафедри укратськоХ мови Кшвський унгверситет 1мен1 Бориса Гртченка ORCID iD: 0000-0003-1370-697Х DOI: 10.24411/2520-6990-2020-12066 СЛОВОТВ1РН1 ТИПИ ФЕМ1Н1ТИВ1В СУЧАСНО1 ПРОЗИ ТА Л1ТЕРАТУРНА НОРМА
Zaiets V.G.
candidate of pedagogical Seiences, associate Professor, Departament of Ukrainian Language Boris Grin-
chenko Kyiv University
WORD-FORMING TYPES OF FEMINITIVES OF MODERN PROSE AND LITERARY NORM
Анотацш.
У статт1 проаналгзовано словотвгрн! типи фемттив1в художньо'1 прози нов1тньо'1 доби. Зазначено роль сучасного лтературного твору у виробленнг мовно'1 культури читача. Розглянуто способи творення лексем на позначення осгб жточоХ стат1. На тдставг аналгзу пох1дних iменниюв-назв жток увагу зосе-реджено на продуктивних та непродуктивних словотвiрних типах. Прикладами пiдтверджено наповню-ватсть кожного типу фемiнiтивiв за певними ознаками.
Abstract.
The article deals with the word-forming types offemininities fiction of modern times. The role of a modern literary work in the development of the reader's language culture has been noted. Ways of creating lexems to denote females have been reviewed.
Based on the analysis of derived nouns-names of women, attention is focused on productive and unproductive word-forming types.
The content of each type offemininities on certain grounds has been confirmed with examples.
Ключовi слова: дериватологiя, художнш стиль, текст, фемiнiтив, словотвiрний тип, слабка норма, сильна норма, юкстапозит.
Keywords: derivatology, fiction style, text, feminitive, word-forming tyre, weak norm, strong norm, juxtaposition.
Постановка проблеми. Прийнято вважати, що текст художнього твору моделюе авторський щолект ввдповщного часу, показуе здатшсть донести читачев1 тенденци лггературних новацш. Су-часна мовна практика посилила штерес в сошум1 до гендерно! р1вносл, що мае зв'язок з актившстю жь нок та зростанням !х впливу на д1яльшсть р1зних сфер та галузей виробництва. Сусшльш запити носив мови щодо затребуваносп жшки знаходимо в текстах сучасно! р1зножанрово! художньо! прози. Пом1чено, що чисельш фемшиивш лексеми сприя-ють не тшьки ур1вноваженню гендерно! чутливосп, але й усеб1чно передають оцшш характеристики за певними родами, видами д1яльносп, формують у читача сощальш стандарти ставлення до жшки. Мова художньо! лггератури сучасно! доби виступае культурно-естетичним феноменом, який забезпе-чуе поеднання усталено! кодиф1ковано! норми з но-ваторськими пошуками автор1в, !х щостилем, що подекуди впливае на коливання норми, нестшшсть до вживання певних морфем.
Постмодерна укра!нськомовна проза мае чисе-льний корпус 1менникових найменувань апелятив1в на позначення ос1б жшочо! стат1, як1 потребують анал1зу регулярносп або нерегулярносп словотв1р-них титв укра!нськомовного словотворення. Зафь ксоваш пох1дш деривати розглянемо як одинищ мовлення, що шдтверджують реал1защю прескрип-тивно! та дескриптивно! норми в художньому стил1 сучасно! укра!нсько! мови.
Джерельною базою проведеного дослвдження фемшпив1в стали художш твори таких сучасних письменник1в: С. Батурин (роман «Шизгара», 2016) [2], Г. Вдовиченко (романи «Шв'яблука», 2014, «1нш1 шв'яблука», 2013) [5; 6], Л. Денисенко (роман «Кавовий присмак кориш», 2007) [9], Ж. Куява (роман «1з медом полин», 2013) [16], М. Соколян (роман «Серце гарпи», 2013) [20], Люко Дашвар (роман «Село не люди», 2016) [8], В. Шкляр (роман «Маруся», 2014) [23].
Аналiз останшх дослiджень i публiкацiй. Змши у практищ мовно-мовленнево! д1яльносл но-вггаьо! доби постшно фжсуе сучасна укра!шстика, що шдтверджують монографи ввдомих дослщни-к1в: К. Городенська («Укра!нське слово у вишрах сьогодення») [7], О. Стишов («Укра!нська лексика к1нця ХХ столптя (на матер1ал1 мови засоб1в масо-во! шформаци») [21], О. Тараненко («Актуал1зоваш модел1 в систем! словотворення сучасно! укра!нсь-ко! мови (кшець ХХ-ХХ1 ст.)» [22]. А. Нелюба та £. Редько кодиф1кували лексико-словотв1рн1 шно-ваци 2015-2016 рр. [17]. Фундаментальна праця Л. Кислюк «Сучасна укра!нська словотв1рна номь нащя: ресурси та тенденц1! розвитку» розкривае роль норми в сучасному словотворенш [13]. Заува-жимо, що культурно-юторичш зм1ни в сусп1льств1 суттево позначилися на лггературнш норм1, впли-нули на !! нест1йк1сь та рухлив1сть. У зв'язку з цим цшком обгрунтованими е застереження £. Карп1-
<<ШУШетиМ~^©и©Ма1>#19Ш)),2©2© / РШШШвГСЛЬ 8С!Б1ЧСБ8
ловсько!, що «нехтування стiйкiстю норми призво-дить до мовного хаосу, навиъ до розпаду едино! мови» [10, с. 43]. Тому актуальними вважаемо тео-ретико-практичнi питання спiввiдношення литературно! норми й сучасно! мовно! практики, висвгт-ленi в монографп «Лиертурна норма i мовна практика» [18]. Колектив спiвавторiв С. Ермоленко, С. Бибик, Т. Коцъ та ш. розкрили динамiку лексич-но! та граматично! норми з погляду И кодифшацп [18]. Викладенi в монографи погляди щодо ролi мови художньо! лiтератури у формуваннi норм лш-гвокультури можна згрупувати за такими параметрами: так1, що прагнуть «до шдивГдуалГзаци висло-влення, до пошуку таких засобiв мовно! виразносп, як1 б асоцiювалися з шдивщуальною мовотворчь стю, з мовним новаторством, iз характерними озна-ками мовно! особистосп» [18, с. 42]. Так, прийнято вважати, що фемiнiтиви характерш для укра!нсъко! мови. Сучасна лшгвоукра!шстика пiдходитъ до ви-вчення «суфшсально! фемiнiзацi! (моцi!)» з огляду наукових положень творення слГв I. Ковалика [15]. Учений передбачав високу «регуляршсть словотвь рних типiв назв оаб чоловiчо! статi i вiдповiдних назв оаб ж1ночо! статi, що виявляеться в кореляти-вних iменниках з паралельними суфiксами: -ник-, ниця, -ист-, -истка-, -ач-, -ачка-, -ець-, -ка» [15, с. 227]. Суфiксалъну фемшзащю О. Тараненко на-зивае «тематичною сферою», яка е «однiею з найа-ктуалънiших у мовному житп сучасного сустльс-тва» [22, с. 68]. Мовознавець подiляе моцiйнi утво-рення на такi словотвiрнi типи: «деривати iз суфiксом -к- (а)»; «деривати iз суфiксом -ниц-(я)»; «деривати iз суфiксом -(к)ин- (я)» [22, с. 103-105]. На думку Л. Кислюк, «творення назв оаб жшочо! стап, або моцiй суфжсальним способом належить до системно-структурних та типолопчних ознак ук-ра!нсько! мови [13, с. 327]. До того ж науковиця об-грунтовуе саме «прагматичними факторами (зрос-танням сустльно!, професiйно! та творчо! активно-сп ж1нок, змiнами !хньо! ролi та ваги в сусшльствГ) збiлъшення «динашки словотвiрно!' норми в цiй ка-тегорп» [13, с. 330]. Окреслену проблему словотвь рно! фемiнiзацi!' постшно порушуе А. Архангель-ська [1]. Дослщниця акцентуе увагу на продуктив-ностi певних словотвiрних гнiзд фемiнiтивiв, що постали в резулътатi лiбералiзацi!' норм [1]. Нову концепцш дослщження «фемiнiтивно!' пгдсистеми» пропонуе М. Брус, також вгдстежуе iсторичнi аспе-кти вживання фемiнiтивiв, окрiм того показуе змши та тенденцi!' у назвах оаб жшочо! стaтi, видiляе продуктивш та мaлопродуктивнi фемiнiтивнi суфь кси [3; 4, с. 18]. Попри те, що продуктивш словот-вiрнi типи фемштивних утворень художньо! прози ще не знайшли повного висвилення в наукових ро-звгдках, уважного ставлення дослiдникiв вимагае питання твiрноl' основи, «роль яко! в деривацшному aктi не менша, н1ж словотворчого форманта» [19, с. 6]. Беручи до уваги основоцентричний пвдхвд, М. Брус зауважуе, що «у межах словотвiрних типiв фемiнiтиви мотивуються рiзними за структурою твiрними основами» [4, с. 19].
Анaлiз фемiнiтивно! групи лексем сучасно! художньо! прози дае шдстави стверджувати, що в но-мiнувaннi aпелятивiв здебiлъшого залучаеться вну-трiшнъомовний потенцiaл (питомi морфеми), рщше - непитомi, зaпозиченi морфеми, як результат по-ширення полГкультурно! тенденцi!. Актуальними е питання виявлення та aнaлiзу словотворчих зaсобiв, що постали в результата лiберaлiзaцi! норм до ви-бору iменникiв-фемiнiтивiв.
Отже, вплив лiнгвокулътурних чинник1в поз-начився на мовнш прaктицi вживання фемiнiтивiв у лексиконi художньо! прози новггаьо! лiтерaтури, що загалом посилюе експресившсть мовлення, пев-ною мiрою впливае на лиературну норму, формуе в читача ставлення до геро!ш твору, закршлюе розу-мiння соцiaлъних стандарпв ролi жiнки.
Формулювання мети i завдань статтi. Мовна практика новггаьо! доби пiдвищилa iнтерес до фе-мiнiзaцi!, вiдтaк чиселънiстъ фемiнiтивних утворень, зокрема в художнш прозГ, помггао зросла, що потребуе обгрунтованого aнaлiзу нормaтивностi продукованих деривaтiв, виважено! клaсифiкaцi!' словотворчих aфiксiв для посилення експресивно-сп iменникiв aпелятивiв на позначення оаб жшочо! стал. Художня проза С. Батурина Г. Вдовиченко, Л. Денисенко, М. Соколян, Люко Дашвар, Ж. Куяви вгдображае сучасш тенденцп назв фемiнiтивiв художньо! прози та вадповадшсть словотвГрного типу номшацш стандартам лiтерaтурно! норми. Метою роботи е дослгдження словотвГрних титв назв жь нок у художнш прозГ новггаього перiоду та зв'язок назв Гз лпературною нормою. Завдання розвщки -визначити продуктивш словотвГрш типи, вказати на частотшсть уживання та вадповадшсть лиерату-рним нормам.
Виклад основного матерiалу дослiдження. Художня проза новиньо! доби здатна передавати оцшш характеристики геро!нь засобами деривато-логи, зокрема морфолопчного способу словотво-рення.
Актившсть ж1нок у сустльно-политичному житп, виборювання однакових Гз чоловГками прав сприяе збшьшенню в узуа назв оаб жшочо! стал, утворених за регулярними словотвГрними типами. Практика мовлення аналГзованих художшх текспв показуе, що у «фемшГстичнш шдсистемЬ> високу частотшсть вживання мають похгдш деривати, що постали вгд маскулшативГв здебшьшого шшомов-ного походження та додаванням афГкса -к-(а), на зразок: авторка, акторка, акомпататорка, вахтерка, дизайнерка, директорка, тженерка, офiцiан-тка, перукарка, поштарка, репортерка, саттарка тощо. На думку Т. Коць, висока продуктившсть словотвГрного типу викликала «зниження стилюти-чно! маркованосп Гменнишв жшочого роду з суфь ксами -к-, а в окремих випадках Г до повно! швеля-цИ», дослгдниця причину вбачае у вадставанш пре-скриптивно! норми вщ позначення тенденцш дескриптивно! норми [14, с. 198]. ТодГ як Л. Кислюк стилютичну нейтральшсть вважае результатом до-тримання системних вимог узгодженосп родових форм, перемГну гендерних орГентацш сучасного
украшського сусшльства, що вплинуло «на поси-лення характерно! для укра!нсько1 мови тенденцп до суфжсального творення спiввiдносних з iменни-ками чоловiчого роду ^в жiночого роду 3i збере-женням нейтральносп» [12, с. 58]. Щлком подм-емо думку дослвднишв, серед яких О. Тараненко, Л. Кислюк, Т. Коць, М. Брус та ш. про те, що суфжс -к- мае високу продуктившсть [22, с. 68-69; 13, с. 329; 14, с. 198; 4, с. 18]. Динамжа похщних дери-вапв у сучаснiй художнiй прозi i3 вищеназваним суфiксом пояснюеться не стилютичною нейтраль-нiстю, а тим, що за цим словотвiрним типом проду-куються назви осiб ж1ночо! стал за рiзними семан-тичними ознаками, що е результатом мовленнево! д1яльносп носiя мови. Пор. : КлïeHmKu прийшли в одязi eid улюблено'1' дизайнерки - чи то в капелю-шку eid 1рини, чи з торбинкою eid не'1' nid пахвою [5, с. 146]; Ä6imypieHmKa знаходить мкце за першою партою [13, с. 42].
Зiбраний та проаналiзований фактичний мате-рiал номшацш оаб жшочо! стап дозволяе видшити окремий словотвiрний тип, що виявляе здатнють вь дад'ективною твiрною основою та суфiкса -к- про-дукувати похiднi деривати зi значенням 'жiночостi' за вiком, на зразок: молодичка, юнка. Пор. : Моло-дичка заглядае до nаnерiв, тоdi, <...>, починае допит [16, с. 42]; Бо за кшькаротв кровинка ваша ви-тягнеться у привабливого плечистого хлопця чи миловидну ладну юнку з абсолютно новими вподо-баннями та ттересами [2, с. 57]. Впм, основоцен-тричний шдхвд до аналiзу фемiнiтивiв художньо! прози також дае можливють видiлити продуктившсть суфжса -к- в апелятивах жшочо! стап, що е результатом «передномшацшного мисленневого освоення об'екпв найменування» [19, с. 9]. На думку науковщв, вщприкметникова основа виражае «внутрiшнi якостi людини, !! зовнiшнi ознаки, ознаки особи за родом ïï дiяльностi, за сощальним статусом та вiковими особливостями» [19, с. 9]. Так, до художнього стилю часто потрапляють дери-вати, що постали за вищеназваним словотвiрним типом iз мови пiдлiткiв, на зразок: русачка (вчите-лька росшсько'1' мови), англшка (вчителька англт-n^ï мови), математичка (вчителька матемаи-тки), укра'шка (вчителька укра'шсько'1' мови). Пор. : За цей час педколектив його альма матер зазнав непоправних втрат, та все з числа улюблених учи-телiв: русачка та англшка тшли на пенсю, математичка - до престижно'1' школи [2, с. 67]; .Звшь-нилася навiть незмтна класна керiвничка - украХ-нка Марiя Феdорiвна, за незбориму вимогливiсть прозвана учнями всiх поколть Марфою - за анало-гiею i-з вidомою своею суворктю новгородською посадницею [2, с. 67]. Помiчено динамжу словотвiр-них титв завдяки прагненню до експресивносп у висловлюванш автором оцшщ за певними ознаками герошь твору, на зразок: бшявка, нiмкеня, ру-дявка. Пор. : З нею були Верка Сердючка i ще dвi жiнки, одна як dвi краnлi води - Шер, друга - миловидна бтявка [6, 16]; Незнайомка всмiхаеться, жаdiбно зводячи брови [20, с. 27]; Остання нт-кеня - бабуся - зiстрибнула з мiстка i вчепилася i-з запитаннями до фермера [7, 57].
Лггературний текст постмодерно!,' прози в на-звах герошь показуе поеднання стш^' та нестш^' норми, що помiченi як результат ввдхилення ввд ко-дифiкованоï прескриптивноï норми, на зразок: фе-льдшерка та фелшарка. Рiзниця в назвах особи, що постала ввд маскулшатива фельдшер, безумовно, ть сно пов'язана мисленневою дiяльнiстю, загальним рiвнем культури та освгга мовця. Пор. : - Буде довi-дка... Я фелшарку у Килимiвки привезу [8, с. 154]; То до Килини ïï [Марусю] веди. Баба знатна... Мо ', й вилтуе, - сказала фельдшерка [8, с. 241]. У зв'язку з цим важливими для нашого дослщження е погляди С. Ермоленко щодо ролi норми лгтератур-но1' мови у формуванш свщомого ставлення до культури наци, ввдома дослщниця вбачае в тому, що «в художньому стилi мова стала засобом творення художньо-естетичних цшностей i виразником нащ-онально!' сввдомосп» [18, с. 46]. Це переконливо до-водять приклади аналiзованих фемiнiтивiв сучас-них творiв, що постали також ввд маскулiнативiв з малопродуктивним нинi афжсом -ун-, на зразок: ча-клун, вщун. Пор.: Чаклун, сказалаМаруся, i в ïïпо-гляdi промайнув такий дивний полиск, наче вона й сама була чаклункою[23, с. 34]; Така ви [баба Ки-лина] вщунка ... не страшна [8, с. 25]. Таку ж де-ривацшну спроможшсть показують маскулшативи з афшсом -ач-, на зразок: вткач. Пор. : Оберта-еться втжачка - аж за спиною низьке вжно, до якого уже зазирае знайомерум'яне лице [13, с. 16].
Образносп герошям художшх творiв надають деривати з основою маскулiнативiв на -iü-, -юй-, -тель-, що вже поступово виходять на периферш продуктивности проте в аналiзованiй прозi експль цитно виявляють оцiнне значення, на зразок: кра-дшка, нехлюйка, носшка, правителька. Пор. : Першi два тижнi Тася i Богдан Крупки обережно придив-лялися: що за особу nidкинув синочок?А що як вона крадшка? Чи просто нехлюйка?.. [8, с. 205]; Кузь-кта-Мать замiсть Марфи - це занадто, тим паче, що викладала рidну мову тезка суворо'1' середньовi-чно'1' правительки не в замiру краще вid носшки стткого фразеологiчного пр1звиська [2, с. 67].
Матерiали здшсненого обстеження фемшти-вiв художньо].' прози дозволяють виокремити слово-твiрний тип номшацш з афжсом -иц(я). Семантика твiрноï мотивувальноï основи, як бачимо з аналiзо-ваних фемiнiтивiв на -иц(я), мае велике значення «не пльки для характеристики словотворчого меха-шзму мови, а й для з'ясування окремих проблем ш-знавальноï дiяльностi людини» [19, с. 8]. Утвореш за цим зразком лексеми «фемiнiтивноï пвдсистеми» мають вiдтiнок розмовносп, на зразок: блудниця, володшьниця, грiшниця, манекенниця, музейниця, начальниця, спшьниця, чарiвливиця, чужаниця. Пор. : Гршниця я велика [23, с. 7]; Влад позирае на «жо-нку» якось так схвально, тепло, мовби й сnравdi у ворожбi йому «сптьниця» [20, с. 54]; Любили Вальку в селi. Хiба niвdiвоньки заздростили такш лю-бшусiм чарiвливицi [16, с. 13]; Якщо Крадуниха на весiллi рidноï доньки змогла учварити таку катава-сю, що гостi не знали, куди приткнутися, то що вже казати про ней чужаницю [16, с. 110]. Iншi потрапили в мову художнього стилю новiтньоï
<<ШУШетУМ~^©У©Ма1>#19Ш)),2©2© / PHILOLOGICAL sciences
доби завдяки ЗМ1, на зразок: радниця, розпоряд-ниця, спгврозмовниця, шанувальниця. Пор. : <...> -пристрасно заявила гаряча шанувальниця таланту Фортуна Ярова [2, с. 131]. Погоджуемося з думкою О. Тараненка, що деривати 1з суфшсом -(н)иц-я перебувають на меж1 з оказюнал1змами [22, с. 105]. Пор.: На прохальницюможна сказати й не глянув [13, с. 59].
Тв1рна основа в1д маскулшатива ф1лософ вра-злива до фемштивного афшса -к-, тому похщний дериват фшософиня е зразком сильно! норми. Пор. : Овва! - оцгнила Жанночка Катрине жгноче ество. - 1ди спати, фЫософине ... [8, с. 198].
Окрем1 похвдш на позначення жшочого роду показують коливання норми, можливють носив мови диференцшвати афжси, на зразок красуха -красуня, свекруха - свекруня. Пом1чена конкуренщя афжав -ух- та -ун- експл1цитно тдтверджуе ввдл-нок розмовност1, якому властива неусталешсть, вь дхилення в1д норми. Пор. : Вставай, спляча кра-суне [8, с. 32]; Кр1м того, до ф1лармони мали прип-хатися з десяток унгверситетських викладачгв, I Крупц дуже корт1ло, щоб вони повмирали вгд зазд-рощ1в, дивлячися на красуню, яка поряд 1з ним [8, с. 194]; Л мати Шолудиха дивилася скоса на ц н1-сеттт посиденьки, але гостя не зважала: як то вона почне гтватися на ту, що ось уже за кшька лт може стати гй за свекруню?! [16, с. 9]. Така ж нейстшшсть пом1чена в назв1 мама, матуся. Як по-казуе анал1зована проза продуктившсть, частот-шсть конкуренци показують словотв1рш типи -ан-, -к-, -ус-, на зразок: мамка, маманя, матуся. Пор.: Маманю понесло за село до покинутих будинюв, ве-лта мет в хатг прибрати [8, с. 106]; Мамка спала I всмгхалася вв1 сш [8, с. 30]; Мен1 матуся лгфчика купила! [8, с. 41].
Пом1чено, що в шших словотв1рних типах фе-мшпив1в певт похвдш деривати виконують оцшне навантаження, мають експресивне забарвлення, на зразок: баба, бабуся, бабусенька, бабця, бабега, бабоньки. Аф1кси -ег-, -ус-, -усеньк-, -оньк- несуть рь зне семантичне навантаження в назвах оаб похи-лого в1ку жшочо! стал, передають любов, прихиль-н1сть, переб1льшену ознаку зовшшносп. Пор. : Бабця, та завжди дивилася на свгт очима матерI [2, с. 192]; Замгсть не! з 'явилася Лариса 1ван1вна -здоровенна бабега зрудою дулею на потилицI <... > [2, с. 67]; - Та чим же ми, земн та гршт, годы допомогти? - в один голос залепетали бабоньки, сумтваючись у свогх можливостях [16, с. 10].
Доповнюють «фемшпивну подсистему» аналь зовано! прози одинищ, що постали за допомогою малопродуктивних словотв1рних титв, -ес-, -ис-, -оз-, на зразок: директореса, директриса, клоунеса, поетеса, професореса, х1моза. Про «конкуренцш м1ж мощйними дериватами з суфжсом -к- та шшо-мовними -ес-, -ис-» слушно зауважуе О. Тараненко [22, с. 105]. Пор. : Поетеса мала [8, с. 98]. Бшьше того, окреме фемштивне утворення хгмоза ексль цитно шдтверджуе хитання у вибор1 засоб1в словотворення на позначення професп вчителя х1ми. По-х1дний дериват е результатом не лише мисленневих
процеав, а й мовленневих, що позначае основа твь рного слова з додаванням запозиченого аф1кса -оз-та флексп -а, на зразок: <.. .> вони звали и хмозою [6, с. 168]. Зауважимо, що суфжс -оз- властивий те-рмшолопчнш лексиц1 медично! галуз1. Проте в ана-л1зованому текст1 ф1ксуе мовлення учн1всько! молод!, яка волод!е терм1нолог1чною базою р1зних га-лузей знань (бюлогп, анатомп), вводить у мовну практику запозичен1 аф!кси, що 1мплщитно передае ставлення до професп вчителя.
Пом1чено малопродуктивний словотв1рний тип, утворений ввд 1н1ц1альних букв пр1звища 1мен1 та по батьков1 педагога, на зразок: ТПК (Тетяна Петргвна Красильник) - читаемо «тепека». Пор. : Наша класна кергвничка - ТПК (Тетяна Петргвна Красильник) [6, с. 170]; ТПК давала ш не завжди зрозумти теми для творгв [6, с. 170]. Анал!зова-ний словотв1рний тип належить до слабко! норми, е показником прагнення молодого поколшня до зао-щадження мовного ресурсу. Прагматико-лшгвюти-чний шдхвд до анал!зу номшаци показуе результат мовленнево-мисленнево! д1яльност1 представник1в старшого шкшьного в1ку.
Заф!ксован1 нерегулярн1 утворення з суфшсом -ш(а), що також мають ввдтшок розмовност1 в ху-дожньому текст1, на зразок: директорша, кюске-рша, отаманша. Пор.: Цей-таки вгтер пгдхопив I потс половину Марусиного втська разом з ота-маншею [23, с. 95]; Тамарка-кюскерша 1з синами та чоловгком Федькою, Людчин1 батьки з дочкою <...> [8, с. 241].
Також постмодерна художня проза виявляе продуктившсть словотв1рного типу «фемшиивно! тдсистеми», що е складеними найменуваннями (!менники-юкстапозити), на зразок: дгвчина-близ-нючка, дгвчина-хостеса, дгвчина-саттарка, дгв-чата-майстрит, дружина-домогосподарка, ж1-нка-газетярка, журналгстка-фрилансерка, зуб-ршка-ботатчка, клоунеса-фея, майстринь-вишивальниць, подружки-дгвчата, одноплемгнницI-одновгрки, суадки-медсестри, сус1дка-кв1ткарка, художницячлюстраторка. Пор.: 1рина купила юлька вишиванок у майстринь-вишивальниць на львгвському ВернисажI - «п 'ятачку» перед театром Заньковецьког, розр1зала гх на фггурнг клаптики та смужки й нашила на ллянг сукт, сорочки, штани у новш послгдовностг [5, с. 7]. Зафшсоваш похщш номшаци у склад! мають ототожнення жшочого роду дгвчина-, д1вчата-, жшка-, сусгдка-, дружина-та характеризатор, що фжсуе вщпнок розмовносп. Пор.: <...> I невдовзI опинилася 1рина з незактче-ною вищою освтою у втськовому мгстечку непо-дал1к Свердловська в статусI офщерсько'1 дру-жини-домогосподарки [2, с. 195]. Продуктившсть зазначеного словотв!рного типу, ниш пом!ченого в художнш проз!, е результатом не лише взаемопро-никнення стил!в, а й нестшкосп норми, Г! хитання. Щлком погоджуемося з думкою С. Ермоленко, що в «кульмшацшний шк, коли мова художньо! лггератури долае свою обмежешсть естетично маркова-ного високого стилю й стае виразником, вдентифь катором нацюнально! культури, починае викону-вати нащетворчу й культуротворчу функцп» [18, с. 46]. Спираючись на погляди Л. Кислюк, що саме
«пiд впливом офщшного дiлового стилю викорис-товують iменники чоловiчого стилю i в шших стилях» «з уточненням-щентифшатором дiва-, дГв-чина-, ж1нка» [13, с. 334], розумiемо, що фшьтр но-рмативностi виявляе нестiйкiсть, непослщошсть у зафiксованих номiнацiях художньоï прози номша-тиви ж1ночого роду, на зразок: diвчина-круn 'е, diв-чина-продавець, жшка- екскурсовод, жтка-мене-джер, жтка-помреж. Вищеназваш деривати ма-ють у постпозицп iменник чоловiчого роду (маскулiнатив). Нормативна узгоджешсть присудка з пiдметом настае за умови наявносп ототожню-вача жшочого роду, яким виступае дешифратор жнка-. Пор. : Схожа на шкшьну вчительку жтка-екскурсовод говорила з протяжною тформащею [20, с. 232]; Жмка-менеджер натомiсть вигля-дала, наче королева [20, с. 32]; Жтка-помреж - в сльози [2, с. 141].
Таким чином, неусталешсть норми здатна впливати на продуктившсть юкстапозипв, що екс-плщитно показують неоковиршсть замши назви жгнка-помреж одно^вним фемштивом iз суфж-сом -к- - помрежка, жшка-екскурсовод - екскурсо-водка. Продуктившсть вищевказаного словотвiр-ного типу зростатиме в подальшому завдяки здат-носп юкстапозитiв передавати характеризатором, що може стояти не лише у препозици, оцшне значення за певними особливостями вдачi герош, со-щально1 визначеностi, професшно1 придатностi тощо.
Висновки. Отже, лiтературна норма мае пс-ний зв'язок iз мовою сучасного художнього твору, що мае чисельну «фемiнiтивну пiдсистему» з рГз-ними словотвiрними типами. Аналiзованi тексти художньо1 прози дають щдстави виокремити «фе-мiнiтивну пiдсистему» художньо1 прози украшсь-ко1 мови за словотвiрними типами, як показують дiевiсть сильно1 норми, причини слабко1 норми. Фемiнiтиви художньо1 прози новiтньоï доби експль цитно показують б№ш продуктивнi морфеми, а також позначають менш уживаш типи морфем. За-уважимо про далекосяжшсть вживання в текстах художньо1 прози юкстапозитiв, що мають стилюти-чно маркованi дефiснi утворення для маркування фемiнiтивiв. Перспективнiсть використання таких деривапв в художньому стилi полягае в посиленш розповГдно1 манери твору, в наданш тексту вираз-носп, образностi. Проведене дослiдження не прете-ндуе на вичерпнiсть.
Список лггератури:
1. Архангельська А. М. До проблеми словотвь рно1 фемшшзацп в украшсьшй мовi новггаьо1 доби: традищя i сучаснiсть. Мовознавство. 2013. №6. С.27-32.
2. Батурин С. Шизгара. Роман. Кшв : Нора-Друк, 2016. 206 с.
3. Брус М. П. Фемшггави украïнськоï мови в переплетшш давнiх i сучасних тенденцш. Вiсник Львiвського унiверситету. Сер1я фiлологiчна. 2009. С. 61-69.
4. Брус М. П. Словотвiрна термшолопчна база фемiнiтивноï пiдсистеми украïнськоï мови. Лшгвю-тичнi студй'. 2011. №23. С. 18-23.
5. Вдовиченко Г. Iншi пiв'яблука : роман / Галина Вдовиченко; передм. М. Рудськоï. Харк1в : Книжковий Клуб «Клуб Омейного Дозвiлля». 2013. 256 с.
6. Вдовиченко Г. Шв'яблука : роман / Галина Вдовиченко; передм. Г.Погутяк. Харшв : Книжковий Клуб «Клуб Омейного Дозвшля». 2014. 208 с.
7. Городенська К. Г. Украшське слово у вимь рах сьогодення : монографiя. Киïв : КММ. 2014. 124 с.
8. Дашвар Люко. Село не люди : роман. Харшв : Книжковий Клуб «Клуб Омейного Дозвiлля». 2016. 270 с.
9. Денисенко Л. В. Кавовий присмак корищ : роман. Кив : Нора-Друк. 2007. 256 с.
10. Карпшовська £. А. Норма в сучасному украïнському словотвореннi: зразок i реальшсть. Культура слова. 2011. № 74. С. 43-51.
11. Кислюк Л. П. Словотвiрна номшащя в су-часнiй украïнськiй мовг система - узус - щолект : дис. д-ра. фшол. наук : 10.02.01. Киïв, 2018. 616 с. URL : http ://shron1. chtyvo. org.ua/Kysliuk_Larysa/Slovotvir na_nominatsiia_v_suchasnii_ukrainskii_movi_system a_uzus_idiolekt.pdf (дата звернення: 02.07.2020).
12. Кислюк Л. П. Сучасна словотвiрна норма украïнськоï мови: мовна практика та кодифжащя. Украïнська мова. 2012. № 1. С. 52-66.
13. Кислюк Л. П. Сучасна украшська словотвь рна словотвiрна номiнацiя: ресурси та тенденцп ро-звитку : монографiя / за ред. G.А.Карпiловськоï. Кшв : Видавничий дiм Дмитра Бураго, 2017. 424 с.
14. Коць Т. А. Лггературна норма у функцюна-льно-стильовiй i структурнiй параджтш : моногра-фiя. Киïв : Логос, 2010. 303 с.
15. Ковалик I. I. Вчення про словотвiр : вибранi працi / упоряд. В. В. Грещук. 1вано-Франшвськ-Львiв : Мiсто НВ, 2007. 404 с.
16. Куява Ж. 1з медом полин : роман / Жанна Куява; передм. Р. Сьоми. Харшв : Книжковий Клуб «Клуб Омейного Дозвшля», 2013. 272 с.
17. Лексико-словотвiрнi шновацп (2015-2016). Словник / А. М. Нелюба та ш. ; за ред.
A. М. Нелюби. Харшв : Харшвське юторико-фшо-лопчне товариство, 2017. 204 с.
18. Лггературна норма i мовна практика : моно-графiя / С. Я. Ермоленко та ш. ; за ред. С. Я. Ермоленко. Кшв, 2013. 320 с.
19. Нариси з основоцентричноï дериватологи /
B. В. Грещук та ш. ; за ред. В. В. Грещука. 1вано-Франшвськ : МГсто НВ, 2007. 348 с.
20. Соколян М. Серце гарпи : роман. Кшв : Нора-Друк. 2013. 252 с.
21. Стишов О. А. Украшська лексика шнця ХХ столитя : на матерiалi мови засобiв масовоï Гнфор-мацiï : монографiя. Киïв : Пугач. 2005. 388 с.
22. Тараненко О. О. Актуалiзованi моделi в си-стемi словотворення сучасноï украïнськоï мови (ш-нець ХХ-ХХ1 ст.) : монографiя. Ки1в : Видавничий дГм Дмитра Бураго. 2015.248 с.
23. Шкляр В. М. Маруся : роман. Харшв : Книжковий Клуб «Клуб Омейного ДозвГлля». 2014. 384 с.
