CC BY
19Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского Серия «Биология, химия» Том 17 (56). 2004 г. № 2. С. 82-89.
УДК 599.32+599.35/38 (477.6)
СКЛАД I СТРУКТУРА СХОЖОСТ1 М1КРОТЕРЮФАУН ЗАПОВЩНИХ Д1ЛЯНОК СХ1ДН01 ЧАСТИНИ УКРАШИ
Кондратенко О,, Загороднюк I.
ВСТУП
Схвдш терени Украши ще й дос1 залишаються недостатньо вивченим зоологами природним рег1оном Украши. Hapa3¡ вщбуваються надзвичайно потужш процеси антропогенно! трансформаци природи цього репону i руйнащя зональних фаушстичних комплексов, зокрема колись характерного для сходу Украши степового фаунютичного ядра [2]. Природш рослинш i тваринш угруповання збереглися тут лише на невеликих дшянках. Об'екти природно-заповщного фонду вищого р!вня, якими е вщцшення Укра'шського степового та Луганського заповщниюв, мають вкрай незначну площу, вщ 260 (Груцпвська дшянка "Провальського степу") до 1134 га ("Крейдяна флора"). До того ж, вони розташоваш серед фактично суцшьного arpo- i техноландшафту. Сдиним винятком е Нащональний парк "Cbstí гори", що займае площу близько 40600 га [9J, проте бшышстъ uie'í теригори - рекреацшна зона та люомисливськ! угщдя, тобто в p¡3híñ Mipi порушен! дшянки.
Основною задачею нашого дослщження було з'ясування та пор1вняльыий анал1з су-часного стану мжротерюфауни природно-заповщних дшянок репону з огляду на ix "ост-р!вний" характер i роль цих своерщних осередк!В у збереженш наявного бюр1зномаштгя.
МАТЕР1АЛ I МЕТОДИКА
В основу uie'í пращ покладено результата облшв фауни др1бних ссавщв (мжромаммалш) на заповщних дшянках схщних терешв Укра'/ни, яю доповнено критичним анал1зом даних з лггерагури [1, 3-8, 10-12], результатами перегляду колекцш зоолопчних музеТв та особистими повщомленнями колег.
Дослщженнями охоплено 7 заповщних дшянок вищого рангу, як! вщносяться до трьох р1зних установ ПЗФ Украши: Луганського природного заповедника (три дшянки), Укра'шського степового природного заповщника (три дшянки), та Национального природного парку "Cbatí гори". Мережа цих дшянок задовшьно репрезентуе наявне ландшафтно-бютопне р1зномашття репону i е основним осередком мешкання природних популяцш др1бних ссавщв на схщних теренах Украши у незайманому господарською д1яльшстю людини ландшафт.
За перюд 1998-2002 роюв на зазначених дшянках вщпрацьовано 17994 пастко-доби, 1101 канавко-доба, проанапнзовано bmíct близько 300 пелеток сов та здобуто 2256 особин др1бних ссавщв 20 вщцв. В музеях переглянуто близько 800 екземпляр1в др1бних ссавщв 17 вид1в, що здобуп в межах досл1джених заповщних територш. Техшка лов1в i таксономш вщцв вщповщають наведеним у "Польовому визначнику др\бних ссавщв Украши" [3].
СКЛАД I СТРУКТУРА СХ0Ж0СТ1 М1КР0ТЕР10ФАУН ЗАП0В1ДНИХ Д1ЛЯН0К СХ1ДН01 ЧАСТИНИ УКРА1НИ
РЕЗУЛЬТАТИ ТА ОБГОВОРЕННЯ
Видовий склад I поширення. Даш щодо розподшу вид!в за заповщними дшян-ками ПЗФ вищого р1вня зведено в табл. 1. Цд даш враховують ощнки присутност1 й вщносноУ чисельиост1 в ид ¡в, оцшеш уЫма способами лову, за чотирибальною шкалою [2]. В таблиц! також наведено даш щодо розповсюдження мжромаммалш за заповщними дшянками, що базуються на огляд1 спещально'1 л!тератури та особистах повщомленнях колег. Загалом ¡з 23 в ид ¡в на заповщних дшянках зареестровано 20 вид1в, тобто 87 % наявного видового багатства. Два види - Сгослёига 1еисойоп та ЕИоЫш Iа1ртш - не зареестроваш на жоднш ¡з дшянок, присугшсть ще одного -Ыеотуь апота1т - лише припускаеться для територп ШТП "Свят1 гори".
Таблиця 1
Розподш вщив др^бних ссавщв за територ1ями природно-заповщного фонду
вищого эангу* та бальш оцшки íx BÍflHOCHOÍ чисельност1 *
Вид мжромаммалШ Луганський природний заповщник НПП Свят! гори УкраУнський природний степовий заповщник
SS PZ PS SG KF HS км
Crocidura suaveolens + + + + + + +
Crocidura leucodon - — — — — — —
Neomys anomalus — — — + — — —
Neomys fodiens + + + + Н - - ■
Sorex minutus + + + + + - +
Sorex araneus ++ ++ ++ ++ + + -
Dryomys nitedula + + ++ + + - —
Sicista subtilis — + - + + +
Sicista severtzovi - — — - - - -
Sicista strandi + — + - - - -
Micromys minutus + + + + + + +
Apodemus agrarius — — — ++ ++ + +
Mus musculus ++ ++ ++ ++ ++ ++ ++
Mus spicilegus ++ — + — + ++ ++
Sylvaemus tauricus + +++ ++ +++ ++ - —
Sylvaemus sylvaticus - + + + + + -
Sylvaemus uralensis +++ +++ +++ +++ ++ +++ +++
Cricetulus migratorias ++ — + - + ++ +
Ellobius talpinus - — - - - - -
Myodes glareolus ++ +++ — +++ ++ - -
Lagurus lagurus + — - - - + +
Terrícola subterraneus — + + + - - -
Microtus levis ++ ++ ++ ++ ++ ++ ++
• Коди дшянок: - вщдшення "Стршыцвський степ"; - "Придшц1вська заплава"; Р8 -■ "Провальський степ"; - НПП "Свят! гори"; КР - в1ддшення "Крейдяна флора"; Ш
- "Хомутовський степ"; КМ - "Кам'яш Могили".
012345678 ктькють дтянок
Рис. 1. Залежнють м1ж ступенем поширено-ctî виду в perioHi i середшм балом його чисельност1 (на пщ-CTaei даних з табл. 1).
Найбшьш поширеними видами, що зустр1чаються на bcïx досл1джених заповщних дшянках, е лише три види: MHmi Mus musculus та Sylvaemus uralensis, а також нориця Microtus levis. Широке поширення (¡з 7 дшянок 1-2 - "пщ питаниям") характерне для землерийки Crocidura suaveolens та миий Micromys minutus. U,i п'ять вид ¡в др!бних ссавшв е не пльки широко поширеними, але й типовими представни-ками терюфауни регюну загалом.
Ряснота eudie. Наявш даш дозволяюгь говорити про Т1сний зв'язок м^ж поширенням виду в perioHi та загальним р1внем його чисельноеп. Такий зв'язок мае характер майже прямолш1йно'1 залежность Як видно з наведених на рис. 1 даних, найвищий середнш бал чисельност1 мають виключно широко поширеш в perioHi види, тод1 як жодний з виддв з обмеженим в perioHi поширенням школ и i нще не досягае помкноУ чисельность
Рейтинг дтянок. Найбыьшим видовим багатством характеризуются три д1-лянки, на яких присутнi 70 % видового складу мжротерюфауни репону: Сгршьщвський степ, Провальський степ та Крейдяна флора (по 16 вид iß). Найменшим видовим багатством характеризуються дшянки ПЗФ Приазовських стетв: Кам'яш Могили (11 вщпв) та Хомупвський степ (12 вид1в: табл. 2). Ц1 в1ДМ1нност! можна поясните тим, що nepmi три дшянки розташоваш на теренах швшчно!' та середньо'1 частин perioHy, де присутня значна частка вид1в люового i заплавного комплексе (зокрема, Dryomys nitedula, Myodes glareolus, Neomys fodiens\ mkî не зустр1чаються y Приазовських степах (частково також Sylvaemus tauricus).
Схожкть фаун заповщних територш ощнена за Жаккаром (табл. 3). В ycix парах пор1внянь вщм1чено bhcokî щдекси схожост!, яю у бшьшосп випадюв перевищують значения 1=0,5 (тобто бшьше 50 % схожост1 списюв локальних фаун). Лише у кшькох випадках значения шдексу становило менше число (в межах 0,33-0.47). Вщповщно, Bei дшянки за ступенем схожост! формують щшьний кластер (рис. 2). Ochobhï вщмшност5 м^ж терюкомплексами цих дшянок полягають у формуванш р1зних комбшацш спшьного для Bcix них списку ввддв. Сдиним винятком е наявшсть Sicista severtzovi у Стршьщвському степу.
СКЛАД I СТРУКТУРА СХ0Ж0СТ1 М1КР0ТЕРЮФАУН ЗАП0В1ДНИХ ДЩЯНОК СХЩНОТ ЧАСТИНИ УКРА1НИ
Таблиця 2
Розподш числа таксошв pÍ3Horo рангу за дшянками природно-заповщного фонду
(за даними з табл. 1; дшянки розмщено у порядку зменшення ___таксоном1чного багатства)__
Дшянка ПЗФ Родин Род1в В ид i в % вид1в * Сума таксошв
Разом для репону 6 15 23 100,0 44
Стршьщвський степ 6 12 16 69,6 34
Крейдяна флора 6 12 16 69,6 34
Провальський степ 6 11 16 69,6 33
Свят! гори 4 11 15 65,2 30
Придщщвська заплава 4 10 13 56,5 27
Хомупвський степ 5 10 12 52,2 27
Кам'яш Могили 5 10 11 47,8 26
Прим1тка; *- вщ загального обсягу мжротерюфауни репону.
Таблиця 3
Ощнка cxo>koct¡ фаушстичних списюв заповщних територш за шдексами Жаккара та Смирнова (анал!з якюних даних за таблицею 1)
Дшянка SS PZ PS SG КF HS КМ
SS 1Л&8 0,611 0,684 0,550 0,684 0,474 0,500
¡PZ -0,117 0,823 0,706 0,867 0,706 0,389 0,333
PS 0,021 0,043 0,692 0,632 0,778 0,556 0,500
SG -0,336 0,605 -0,176 ШШ 0,722 0,421 0,368
KF -0,124 -0,052 0,036 -0,015 . 0,452-; ' 0,647 0,588
HS -0,423 -0,606 -0,263 -0,569 -0,103 - 1,283 0,769
КМ -0,205 -0,693 -0,351 -0,657 -0,190 0,685 1,414
Примака: Верхшй трикугник - розрахунки шдексу Жаккара, нижнШ - таксоном1чне вщношення Смирнова; на д1агонат - оригшальшсть за Смирновим.
Структура схожости 1снуе кшька груп д1лянок, схожих за складом фауни, i'x число яких може бути визначено як дв1 (на píbhí 1-0,5), три (1~0,65) або чотири (1,75) (рис. 2). Найбшьшою схожютю характеризуються "Придшшвська заплава" i "Свят! гори" (1=0,87), розташоваш в заплав1 С1верського Дшця. Друга група - "Крейдяна Флора" та "Провальський степ" (1= 0,78), под1бш через наявнють сптьних 6ioronÍB (зокрема, байрачних лкйв) та вщповщних терюкомплекЫв.
Третя група - "Хомупвський степ" i "Кам'яш Могили" (1=0,76). Остання група [цлянок найбшьш вщокремлена вщ ¡нших (на pÍBHi 1=0,48), що визначаеться Yx географ^чною вщдалешстю вщ шших дшянок та вщсутшстю ряду ушкальних 6io-ronie (зокрема, заплавних й байрачних д1бров) та вщповщного набору вид1в.
Найбшьш вщокремленим е терюкомплекс "Стршыцвського степу". Тут немае Sylvaemus sylvaticus, Terrícola subterraneus, Sicista subtilis, проте присутш Sicista itrandi, S. severtsovi та Lagurus lagurus. Схожють фауни Стршьщвського степу з фа-
уною Придшщвсько! заплави, Святих rip, Провальського степу i Крейдянсн флори (1-0,69) досягаеться за рахунок наявност1 кшькох спшьних вид1в мжромамалШ ль сового i заплавного комплекав: Sylvaemus tauricus, Dryomys nitedula, Micromys mi-nuíus, Neomys fodiens, Sorex araneus та S. minutus - у п'яти випадках, Myodes gla-reolus - у чотирьох (рис. 2, праворуч).
1,0
SS PZ
SG KF PS HS KM
SS PZ SG KF PS HS KM
шш шщвшж
SSE
[LAG]
J^nanM I
(¡)[TER] Q [SSU] Ó Г [LAG] O
0,5 ' 2
тштштшт 1
NFO
DNI
STA
\
I
MMI MMU SUR MLE
0,0 J-
Рис. 2. Структура схожоеп локальних фаун семи заповщних дшянок за даними з табл. 3 (кластеризащя методом UPGMA). Шворуч (А) - pÍBHÍ схожостц праворуч (Б) - та сама схема з позначенням вщив ссавщв, що € iндикатерами окремих фаунютичних комплекс1в (Види позначено акрошмами Yxhíx латинських назв; назви вид1в, що е неповними ¡ндикаторами, подано в квадратних дужках).
Види-шдикатори. 1снують види, яю е ушкальними для окремих фаун (рис. 2). Так, комплекс заповщних дшянок Донецько-Донського та Донецького стешв i заплави Дшця характеризуеться наявшстю Neomys fodiens, Dryomys nitedula та Sylvaemus tauricus, вщсутшх на íhiiihx дослщжених дшянках. Для групи, що включае заповщш дшянки Приазов'я (Кам'яш Могили i Хомупвський степ), немае жодного индикатора. До певноГ м!ри шдикатором остаиньо!" пари територШ с Sicista subtilis, яка зустр1чаеться також у "Провальському степу" та "Крейдянш флорГ. Для "Придшщвсько! заплави" i "Святих rip" спшьним видом е Terrícola subterraneus, яка, проте, зустр!чаеться i в "Провальському степу", а спшьним для "Стршьщвського степу" i заповщишав Приазов'я видом е Lagurus lagurus.
Оцшки оригшальност1 фаун. Под1бш результати дали розрахунки Таксоном1чного вщношення Смирнова (ТВС). Особлив1сть uie'í оцшки полягае у наданш ваги схожост списюв не тшьки за наявшстю, але й за вщсутшстю ознак (в нашому випадку - вид1в) i мoжливicть оцшки орипнальносп. Остання визначаеться вщсотком вид!в, вщсутшх або рщкюних у шших списках. Результати розрахушов зведено у табл. 3 (нижнш трикутник) i представлено у вигляд1 кластер-д1аграми на рис. 3.
СКЛАД I СТРУКТУРА СХ0Ж0СТ1 М1КР0ТЕР10ФАУН ЗАП0В1ДНИХ Д1ЛЯН0К СХ1ДН01 ЧАСТИНИ УКРА1НИ
со m о г а. s
г
о
о; х х <и 3 о
х
S
ш
а> х х
2 о х о
о
1.5 Г
1,0 --
0,5
0,0
-0,5 J-
SS 1,19
PZ
0,82 ©
Lifl
SG 1,15
о
HS
1,28 ©
КМ 1,41
KF 0,45
PS
0,69 Q
0,69
"0,05
О
L2£i
-о. я
-0,37
Т
Рис. 3. Структура схожост1 та орипнальнють локальних мшротерюфаун на пщстав1 даних з табл. 3 (кластериза-щя методом UPGMA).
Найвищу схожють мають Приазовсью дшянки - HS+KJVI (ТВС=0,69), яким притаманна i найбшьша орипнальшсть фаун (1,28-1,41).
Друге м1сце (ТВС=0,61) посщають дшянки, розташоваш в заплав1 Дшця (SG+PZ), при цьому "Свят1 гори" займають високу позищю i за оригшальжстю фаун (1,15). Третю групу складають "Провальський степ" i "Крейдяна флора" 'PS+KF), з дуже низьким ¡ндексом схожост1 (0,03) та оригшальност1 (0,69-0,45). 'Стршьшвський степ" займае третю позищю за оригшальнютю, а його схожють з фаунами заповщних дшянок Донецьких cTeniB i долини Дшця низька (ТВС=М),14).
Порыняння методик. Схема схожост1 локальних фаун, побудована на ni д став i розрахунюв таксоном ¡иного вщношення (рис. 3), не тшьки повторюе структуру схо-«octî фаун за ¡ндексом Жаккара, але й дeтaлiзye п, дозволяючи оцшити ори ri нал ь-нють фаун за наявнютю (наприклад, "Стршьшвський степ") чи вщсутшстю (При-азовсью дшянки) окремих вид{в. Звертае на себе увагу ¡дентичшсть структури схо-«octî угруповань, оцшено'1 р1зними методами, що говорить про високий стушнь aocTOBÎpHocTi отриманих результате.
висновки
1.1УПкротерюфауна схщних терешв Украши загалом складаеться з 23 вид1в, 21 з них зареестроваш в результат! цього дослщження в межах семи юнуючих заповщних дшянок вищого рангу (природш заповедники та нащональш парки).
2. Типовими представниками мжротерюфауни репону е 5 вид!в. Три з них {Mus musculus, Sylvaemus uralensis, Microtus laevis) зустр1чаються на ecix дослщжених цшянках i входять до групи домшанпв або субдомшанпв. Ще два (Crocidura suaveolens, Micromys minutus) зустршаються на бшылосгп дшянок, проте школи не цосягають пом1тно'1 чисельноон.
3. Серед об'екпв ПЗФ вгацого рангу, ¡снуючих в perioHi, найбшьше видове ба-гатство характерне для трьох дшянок: Стршьщвський, Провальський степ i Крейдя-на флора (по 16 вид ¡в). Найменшим багатством характеризуються заповщники При-азов'я: Кам'яш Могили (11 вщйв) та Хомупвський степ (12 вщпв).
4. Встановлено прямопропорцшний зв'язок м1ж поширенням виду в perioHi i загальним р]внем його чисельность Найвищий серед нж бал чисельнос-п мають виключно широко поширеш в perioHi види, тод1 як види з обмеженим поширенням школи i шде не досягають помитноУ чисельность
5. За показниками схожост! фаун Bei заповщш дшянки формують кластер ¡з двох груп: (1) дшянок Донецько-Донських та Донецьких стешв i долини Дшця, що включають види лкового та заплавного комплексе, (2) дшянок Приазов'я. 1снують види ¡ндикатори окремих заповщних терюкомплекав р1зного рангу.
6. Оцшки схожост! локальних фаунютичних комплексш за ¡ндексом Жаккара i таксоном1чним вщношенням Смирнова дають под1бн! результати. Висом показники орипнальноеп локальних фаун Приазов'я визначаються вщсутшстю вид1в, що характерш для заплавних люових дшянок (зокрема, Крейдяна фЛора i Свят1 гори) та твшчних (Стршьщвський степ) i схщних (Провальський степ) BapiaHTiB степу.
Список Л1тератури
1. Боровик Е. Н. Численность редких и охраняемых видов млекопитающих в заповедном массив«.,.
«Стрельцовская степь» // Вестник зоологии. - 1999. - Т. 33. - № 4-5. - С. 80.
2. Загороднюк I. В. Степове фаушстичне ядро CxiaHOi Свропи: його структура та перспективи
збереження // Доповда HAH УкраГни. - 1999. 5. - С. 203-210.
3. Загороднюк I. В. Польовий визначник др!бних ссавц1в Укршни. - КиГв, 2002. - 60 с. - (Пращ
ТерюлопчноТШколи. - В. 5).
4. Загороднюк I. В., Кондратенко О. В. Бютопна диференшашя вид1в як основа пштримання високого
р1вня видового р13номан1ття фауни // В ¡сник Льв^вського ун!верситету (Cepiii б1олопчна). - 2002. -В. 30.-С. 106-118.
5. Козлова J1. В. Сезонная динамика численности мышевидных грызунов в основных -бйотопах
заповедника «Хомутовская степь» / Почвенно-биогеоценологические исследования в Приазовье. -Москва, 1978.-В. 3.-С. 98-101.
6. Кузнецов В., Кондратенко О. Мшротерюфауна заповшних територШ Луганщини за результатами
анал1зу погадок хижих rrraxiB // Запов1дна справа в Украш1. - 1999. - Т. 5. - № 2. - С. 28-29.
7. Лиманский С. В., Кондратенко А. В. Современное состояние териофауны заповедника «Меловая
флора» // BicHHK Луганського державного педагопчного ушверситету. - 2002. - № 1 (45). - С. 25-28.
8. Марочкина В. В. Видовой состав и численность хомяковых и степных заповедниках юго-востока
Украины / Хомяковые фауны Украины: фаунистика, систематика, экология и практическое значение. - Киев, 1987. - Ч. 3. - С. 3-6 (Препр. Ин-тазоол. АН УССР № 87.8).
9. Марочкина В. В., Гимошенков В. А. Материалы по численности и распространению грызунов юго-
востока Украины / Динамика численности грызунов в некоторых регионах Украины. - Киев, 1990. - С. 10-16. - (Препринт Ин-та зоол. АН УССР, № 90.15).
10. Модш Г. В. Замггки про вухатого 1жака i лкову миипвку в Стрьтыцвському степу // Зб1рник праць
Зоол. музею АН УРСР. - 1956. - № 27. - С. 154-159. - (Окремий вщбиток).
11. Природно-заповщний фонд УкраГни загальнодержавного значения: Довщник / Редкол.: В. Б. Лео-
ненко та iHiui. - Кшв, 1999. - 240 с.
12. Сиренко В. А. Видовой состав и численность грызунов в «Хомутовской степи» / Географические
проблемы заповедного дела: Тез. докл. Всесоюз. научн. конфер. - Самарканд, 1986. - С. 175-176.
СКЛАД I СТРУКТУРА СХОЖОСТ1 М1КР0ТЕРЮФАУН ЗАП0В1ДНИХ Д1ЛЯНОК СХ1ДН01 ЧАСТИНИ УКРАТНИ
13. Сиренко В. А., Мартынов В. В. Фауна наземных позвоночных Украинского степного природного
заповедника (пресмыкающиеся, птицы, млекопитающие) / Труды филиала УСПЗ «Каменные Могилы». Юбилейный сборник 1997 г. - Киев: Фитосоциоцентр. 1998. - В 1. - С. 63-82.
14. Скоков А. П. Млекопитающие / Скоков А. П., Кочегура В. Л., Тимошенков В. А. Позвоночные животные Луганского заповедника. - Москва, 1992. - С. 18-43. - (Серия "Флора и фауна заповедников СССР").
Поступила в редакцию 28.04.2004 г.
