CC BY
23Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского Серия «Биология, химия» Том 17 (56), 2004 г. № 2. С. 134-143.
УДК 502.7: 599 (477.82)
ТЕРЮФАУНА ШАЦЬКОГО НАЦЮНАЛЬНОГО ПРИРОДНОГО ПАРКУ
Сребродольська €. Б., Дикий I. В., Мисюк В. О.
ВСТУП
Шацький нацюнальний природний парк (ШНПП) розташований на швшчному заход] ВолинськоУ облает] Укра'ши в perioni Волинського Полюся. Територ1я Парку охоплюе цший комплекс Шацьких озер (22, озера) i займае площу 32,5 тис. га.
Терюфауна територп ШНПП протягом останшх 15™ рокш залишалася малодосл¡дженою. Перший фаушетичний список ссавшв Шацького нацюнального природного парку був складений у 1988 р. прашвниками наукового вщдшу. До 1994 р. на дашй територп нараховувалося 44 види ссавщв [1]. 3 2000 р. розпочат! детальш комплекеш терюлопчьп досшдження територп ШНПП [2].
МАТЕР1АЛI МЕТОДИКА
Ochobhî обл1ки терюфауни проводились у л1тшй: та зимовий перюди 2000-2003 pp. в межах озер Пюочне, Мошно, Кримно, Луки, Перемуг та Свггязь (Шацький р-он, Волинсько'х обл.). Проводилися в1зуальш спостереження за тваринами, троплення на вологому грунп i CHiry, пошук та облк жилих Hip, а також застосовувався метод опитування пращвниюв парку та лковсп охорони. Облк др!бних ссавщв проводився методом пастко-лшш (пастками Геро на стандартну приманку) та канавок. Тушки вщловлених особин збернаються в Зоолопчному музеГ ÏM. Б. Дибовського ЛНУ ¡м. I. Франка. Облк кажатв проводився ультразвуковим детектором D-200. 3 його допомогою знаходили материнсью колона кажашв. Встановлення видового складу материнських колонш здшснювалося з допомогою вщлову тварин орштолопчною павутинною еггкою. Вщловлеш кажани кшьцювалися польськими х1роптеролопчними кшьцями (м. Краив).
РЕЗУЛЬТАТЫ ДОСЛ1ДЖЕНБ
В межах парку досить широко росповсюдженим i малодосл!дженим е ряд Мщицепод1бш - Soriciformes , який представлений трьома родинами.
Родина 1жаков1 Erinaceidae представлена одним видом Ужак бшочеревий Erinaceus concolor Martin, 1838. Рашшс поширене визначення в Л1тератур1 звичайних 1-жашв як Erinaceus europens L., 1758 переглянуте на користь ïx в1днесення до Е. concolor [3]. Останнш е звичайним видом на теренах парку. Широко розповсюджений синантропний вид. Неодноразово . спостеркався та вщловлювався на територп бюстацюнару ЛНУ iM. I. Франку та в околицях населених пункт Шадьк, Светязь та ш. Надае пере вагу заростям чагарнИкй
листяних та мшганих nicie. Уникае сильно заболочених 6ioToniB. Антропогенний вплив - вщолп випадки загибел! тварин вл1тку на автодорогах у шчш години.
Родина KpoToei Talpidae представлена також одним видом KpiT европейсышй Talpa europaea L., 1758. Вид широко розповсюджений на територп парку i е звичайним за чисельшстю. Надае перевагу узлюсям, галявинам та пасовищам з вологим грунтом. Уникае орних земель та соснових 6opiB на сухих шщаних грунтах. Поширений по околицях ycix населених пункпв.
Родина Мщицев! Soricidae на теренах парку представлена ипстьма видами. 3 них найбшьш поширеними на данш територп е мщиця звичайна Soreх araneus L., 1758, мадиця мала Sorex minutus L., 1766, мщиця середня Soreх caecutiens Laxm. та бшозубка бшочерева Crocidura leucodon Herm., 1780. Неодноразово вщловлювалися на територп бюстацюнару ЛНУ iM. I. Франка
Населяють волоп дшянки л icy з добре розвинутим трав'яним покривом, заболочен! луки, заплави р1чок. Зустр1чаються поблизу людських буд!вель. Нерщко вщм!чаються знахщки мертвих особин даних вщцв на люових грунтових дорогах. Причини загибел1 тварин не всгановлеш. Малочисельним видом е рясотжка мала Neomys anomalus Cabrera, 1907, яка занесена до ЧервоноУ книги УкраТни. Вид населяе узбережжя водойм, заплави pi40K, луки та болота. Зустр1чаеться у nicax i3 густим чагарниковим шдшском. В ¡домоет! про мщицю середню, яка занесена до фаушетичного списку ссавщв парку, у нас вщеутш. Знахщки останнього виду в твшчних районах УкраУни визнаш необгрунтованими [4]. ;
yci мщицев1 е вразливими видами через Ух досить вузьку харчову спещал1защю. Антропогенне забруднення екосистем р13номаштними х1м1чними агентами може призвести до порушення мезофаутстичних угрупувань, що становлять основу ix кормовоУ бази. yci представники даноУ родини мають охоронний статус згщно додатку 3 до БернськоУ конвенцп.
Одним з малодослщжених ряд1в ссавщв в межах нащонального парку на сьогодшшнш день е ряд Лиликопод1би1 - Vespertilioniformes, представлений лише одшею родиною Гладеньконоа Vespertilionidae. Х1роптерофауна repHTopii ШНПП практично до 2000 року залишалася недослщженою. В окремих публкацшх мютяться фрагментарьп даш щодо кажагав даноУ територп [1, 5, 6]. 3 2000 р. були розпочат1 деталь Hi дослцркення територп i3 застосуванням ультразвукового детектора D-200, вщлову та кшьцювання кажашв [2, 7].
ШНПП е ушкальною територ1ею для даноУ групи тварин, так як охоплюе цший комплекс Шацьких озер, що сильно приваблюе представниюв даного ряду. На даний час в межах парку було вщомо 5 вид ¡в кажанш: вухань звичайний Plecotus auritus L., 1758, пергач шзнШ Eptesicus serotinus Schreber, 1774, веч^рниця доз1рна Nyctalus noctula Schreber, 1774, нетопир карликовий Pipistrellus pipistrellus Schreber, 1774 i один вид вказано ¡з помилкою в латинськш назв1 - шчниця водяна вказана як Myotis dasyeneme Boie, 1825 [1]. KpiM цього за даними Н. ПолушиноУ (1998), у квггш 1974 р. тут зареестровано пергача швшчного Eptesicus nilssoni Keyserling et Blasius, 1839 [6].
3 допомогою детекторних обл1К1В на данш територп влггку 2000 року шдтверджено наявшеть шчнищ водяноУ Myotis daubentonii Kuhl., 1817. Звичайний
вид парку. Характерними стащями виду е водойми парку (озера, ставки та мелюративш капали). Найчастше зустр^чаеться в польо'п над вщкритими спокшними дшянками водойм. Вдень ховаетъся в дуплах, штучних гнпдщлях, щшинах мост1в, рщше - на горищах. У 2000-2003 рр. у присмерковий час над оз. Шсочне спостериали водяних шчниць М. daubentonii у кшькосп 2-4 особини. Вл'ггку 2001 р. знайдена мертвою самиця водяноУ шчниц]' на територп бази УДЛТУ (Пп - 37,0 мм), тушка якоУ збер^гаеться в колекшях Зоолопчного музею ¡м. Б. Днбовського ЛНУ ¡м, t, Франка. Рештки ще одного екземпдяра дан ого виду знайдеш там же. Це дозволяе припустити ¡снування материнськоУ колони водяно'1 нЗчнищ на данш територп бази УДЛТУ.
За характерним низьким польотом над землею i великими розм^рами тша ¡дентиф¡ковано новий для украУнського По:псся вид - тчницю велику Myotis myotis Borkhausen, 1797 [7]. Це малодослщжений вид парку. Харакгерш л1тш сховища -горища будинкт. Зустр^частъея поблизу водойм. Утворюе колони. Поширення виду на територп ШНЛП потребуй бшьш грунтовних доелщжень.
Нетопир карлико вий Pipistrellus pipistrellus — звичайний перелпний вид, типовий для антропоценозт парку. Оселяеться колошями на горищах, гид стр!хами, в покинутих будинках, ¡нколи в дуплах або пщ корою дерев. В червш 2000 р. на oiocTauionapi ЛНУ, знайдено дв1 материнсью колошУ нетопира карликового Р. pipistrellus в бущвлях бюстащонару (визначив- 1. Загороднюк). Одна з колонш знаходилась за дерев'яною обшивкою житлового будинку на висов 2,5 метри. Загалом чисельшсть кажатв в колона сягала 21-25 особин. 3 щеУ колошУ було вщловлено 6 самиць даного виду, з них 5 закшьцьовано i одну зафшсовано для подальшого точного визначення (вологий препарат).
У червш 2001 р. на TepHTopi'i ШНПГ1 в буд!влях довкола оз. Шсочне виявлено 5 материнських колонш двох вщцв рукокрилих:
1. Р. pipistrellus > 30 особин материнська колошя пщ дерев'яною обшивкою даху житлового корпусу бази "Медик";
2. Р. pipistrellus + Pipistrellus nathusii Keyserling et Blasius, 1839 > 30 особин материнська колошя пщ дахом сауни на бюсташонар!;
3. Р. pipistrellus + Р. nathusii > 60 особин материнська колошя (велика юльюсть молодняка, були MepTßi ос.) шд дахом рятувальноУ станщУ санаторш ".flicoBa шсня";
4. Р. nathusii - 10-15 ос. материнська колошя пщ дахом корпусу №2 бюстащонару (спостер^алися випадаюч! моло,щ ос.);
5. Р. nathusii - 10 ос. материнська колошя в щшиш шд дахом гаражу на територй" бюстащонару.
Загалом було вдаовлено 36 особин (23 особини Р. pipistrellus та 13 особин Р. nathusii). 3 них 20 ос. нетопиря карликового та 11 ос. нетопиря лкового були закшьцьоваш.
Колони № 1 та № 2 були знайдеш влггку 2000 р. У червш 2001 р. вони зареестроваш на минулор1чних мюцях. Вщм1чено збшьшення юльюсного складу материнськоУ колошУ № 1 (понад 30 ос.). Материнська колошя № 2 виявилася пол1видовою (Р. pipistrellus + Р. nathusii). Склад та розмщення колонш на 2002 р.
збер1гався сталим. За винятком колошУ № 2 - стала псшвидовою i колони № 3, де юльюсть кажашв перевищувала 100 особин. Загалом вщловлено 21 особину P. pipistrellus та 23 - P. nathusii. отримано три звороти кшець: три самищ P. pipistrellus закшьцьоваш на колонн № 1 20.06.2001 р. та 11.06.2002 p. i на колони № 2 - 29.06.2001 р. Впродовж червня 2003 р. виявлено помп-не зменшення колонш цих внщв. Зникли колони № 4 та № 5. Кшьцюваня та вщлов тварин не проводились.
Вухань звичайний Plecotus auritus - осший вид парку. Найчастше зустр1чаеться на горищах, в пивницях, ¡нколи в дуплах дерев та в штучних гшзд5влях. Завдяки висоий стшкосп до низьких температур, зимуе у лггшх сховищах. Типовий вид люовоУ зони та антропоценоз1в.
Веч1рниця доз1рна Nyctalus noctula - перелпний малочисельний вид парку. Типовий дендрофш старих .niciB та сад1в. Оселясться колошями в дуплах широколистяних дерев, ¡нколи в бущвлях. Часто спостериаеться на меж1 nicy i агроценоз!н, поблизу водойм. Вщшчений в польет за допомогою детектора в межах бюстацюнару. Одну особину виду вщловлено в пол1видов]й материнсьюй колонп№ 1 разом з P. pipistrellus та P. nathusii. У червш 2002 р. знайдено моновидову материнську колошю (до 10 особин) цього виду в души сухоУ вшьхи в 3 м вщ люовоУ дороги (берег оз. ГПсочне). Одна ваптна самиця була вщловлена. Ще одна самиця даного виду в1дловлена над водою оз. ГПсочне. У 2003 р. колошя в цьому мющ не зареестрована.
Пергач тзшй Eptesicus serotinus - типовий осший си&антропний вид парку. Характерш л]тш сховища - горища людських бущвель, порожнини \пж обшивками стш i дах1в, карнизами тощо. Полюе в межах населених пункт!в. Зустр1чаеться в смт. Шацьк.
До нових знахщок рукокрилих в лггнш перюд на територи ШНПП слщ вщнести реестрацт двох материнських коло Hi й шчнищ ставковоУ (Myotis dasycneme) на горищах будинив в смт. Шацьк (1995 р.) та с. Свггязь (2001 р.) [8]. Влггку 2002 р. виявлена ще одна материнська моновидова колотя ставковоУ шчнищ пщ деревяною обшивкою л1во'У стши (вщ входу) нового корпусу бази "Медик" в Юм вщ пол1видовоУ колошУ Лг21. Bi3yajibHO нараховано 76 особин даного виду. Вщловлено 9 ос. Закшьцьовано - 6, одна особина знайдена мертвою- зроблена тушка. Протягом червня 2003 р. колошю на цьому мющ не знайдено, але вид постшно рееструвався детектором над оз. Шсочне. Вид е малочисельним i малодослщженим на територи парку. Занесений до списюв ЧервоноУ книги УкраУни (3 категор1я).
У публисащУ В.В. Ткача та ¡н. [5], у якш проведено анал1з фауни рукокрилих ВолинськоУ облает!, для територи ШНПП наводиться знахщка в смт. Шацьк широковуха Barbctstella barbastellus Schreber, 1774. Це - едина знахщка даного виду для територп ВолинськоУ облает]. Поширення виду потребуй грунтовнших дослщжень. Занесений до списав ЧервоноУ книги УкраУни (3 категор!я).
За повщомленям Н.А. ПолушиноУ, у квггш 1974 р. на бюстацюнар1 ЛНУ вщм1чено пергача швшчного Eptesicus nilssonii [6]. Це найшвшчшша знахщка виду для TepHTopii' УкраУни. Пергач швшчний Е. nilssonii - рщюсний вид на територи парку. Характерними стащями виду е узлгсея поблизу водойм. Материнсью колошУ
влаштовуе в дуплах дерев та щщинах бущвель. 3 1974 р. на данш територй" вид не рееструвався.
Поряд з тим ¡снують неопублжоваш даш про знахщку I. Ф. Смельяновою в KiHui серпня 1970 р. на територй бюстацюнару шчнищ вусатоУ Myotis mystacinus Kühl, 1817. Екземпляр даного виду збериаеться в колекцп рукокрилих Зоолопчного музею iM. Б. Дибовського ЛНУ iM. I. Франка. Визначення виду гпдтверджено Н. А. Полушиною та I. В. Загороднюком. Це - найшвшчшша знахщка М. mystacinus на територй" УкраУни [9].
Антропогенний вплив - турбування в пер ¡од розмноження, руйнащя схованок материнських колонш та вилучення старих дерев ¡з природними схованками (дуплами та щшинами).
Облики видового складу кажашв протягом литого перюду 2000-2003 pp. в околицях оз. Шсочне дозволили зафжсуваги иисть вид ¡в кажашв - нетопир малий P. pipistrellus, нетопир люовий P. nathusii, вечфницю дозфну N. noctula, шчницю водяну М. daubentomi, ставкову М. dasycneme \ велику М. myotis. Три видн для територй' ШНПП виявлено вперше. Знайдено 7 материнських колон ¡й чотирьох вид1в P. pipistrellus, P. nathusii, М. dasycneme, N. noctula-. 4 моновидових та 3 по.'пвидовк Сучасний список кажашв Шацького нацюнального парку включае 11 вщцв. ГТодальш! дослщження дозволять грунтовшше з'ясувати видовий склад та бюлопчш особливост1 щеУ малодослщженоУ та рщюсноУ групи тварин, бшыхпеть яких мають охоронний статус згщно додатку 2 до БернськоУ конвенцп.
НайбЬып багаточисельним рядом даноУ територй' е Мишопод1бш - Muriformes . Останш представлен! трьома родинами, яю включають 17 вид1в.
Найменш представленою у видовому р!зномант е родина Бмяч1 Sciuridae. Сюди належить лише один вид бшка звичайна Sciurus vulgaris L., 1758. Звичайний вид парку, який населяе Л1си р!зних тишв. Надае перевагу високим хвойним та мшаним люам, часто вщм1чаеться поблизу населених пунк-пв, турбаз. Постшно спостеркаеться на територй" бюстацюнару.
Достатньо розповсюдженою на данш територй' е родина Вовчкових Myoxidae, яка представлена трьома видами: вовчок арий Myoxus gl is L., 1766, вовчок m совий Dryomys nitedula Pall., 1779 та вовчок гор1ШНиковий Muscardinus avetlanarius L., 1758. Ус! три види неодноразово спостер!галися та в i дл о вл ю вал и ся в околицях бюстацюнару. Надають перевагу миианим люам ¡з переважанням дуба та густого л ¡типового пщлюку. Тримаються узлюь та JiicocMyr. Вовчок арий М. glis та люовий D. nitedula на територй' парку часто використовують в якосп кубла штучш гшзд1вл1 для сшвочих maxie (останш у великш юлькост1 розвшгаш" на деревах в бшьшосп квартал ¡в парку). Нередко зустр1чаються в межах населених пунктов, будуючи кубла на горищах дерев'яних буд!вель. Вовчок гор!шниковий М. avellanarius надае перевагу листяним люам i найчаепше спостер1гаеться в лшосмугах вздовж дорн. Тварин легко виявити за добре пом1тними гнездами кулястоУ форми М1Ж гшками дерев листяних порщ та куццв. Антропогенний вплив в межах парку на даш види невеликий. Ус1 представники даноУ родини мають охоронний статус згщно додатку 3 до БернськоУ конвенцп.
Родина Mhiiiíbkobí Sminthidae на територп парку представлена одним видом миппвка л ¡сова Sicista betulina Pall., 1779. Рщюсний вид парку. Вщом1 знахщки S. betulina Смельяновою 1.Ф. на початку 1970х рр. в околидях смт. Шацьк (14-18.IV. 1971) та двох самиць даного виду в Ростанському люництв] (28. V. 1971р.) та (14. X. 1971). S. betulina надае перевагу вересково-березово-сосновим та дубово-грабовим лгсам дано"1 територй' [10]. Поширення виду потребуе грунтовшших досл1джень.
Родина Мишач1 Muridae представлена шклгьма видами. Найбшьш поширеними i багаточисельними з них е миша звичайна Mus musculus L., 1758 Í польова Apodemus agrarius Pall., í 771 та мишак л ¡совий Sylvaemus sylvaticus L., 1758 i мишак жовтогорлий Sylvaemus tauricus Melchior, 1834, а також пацюк с!рий Rattus norvegicus Berkenhout, 1769. Останнш надае перевагу населеним пунктам, хоча зустр1чаеться i поза }'х межами. Yci види широко розповсюджеш на данш територп неодноразово вщловлювалися i зустр1чаються, як на сухих дшянках, так i у вологих 6ioTonax. Уникае суцшьних лгсових масив1в мишка маленька Micromys minutus Pall., 1771. Вона надае перевагу зволоженим бютопам: р1чковим долинам, берегам водойм ¡з чагарниками.
Родина Хом'яков1 Cricetidae вщсутня у видовому списку ссавщв парк>'. Представлена одним видом хом'як звичайний Cricetus cricetus L., 1758, який е малочисельним на данш територп. У червш 1994 року вперше нами була зареестрована жила нора даного виду на околицях смт. Шацьк в 500 м вщ оз. Свггязь. Нора (11 х 13 см) була влаштована на оброблешй присадибн1й дщянщ. Вид надае перевагу с/г упддям, що не обробляються з допомогою с/г техники, поблизу населених пункт1в. Антропогенний вплив полягае у використанн! с/г техшки при обробщ орних земель, що призводить до загибел1 тварин i руйнаци Hip.
Родина Норицев1 Arvicolidae на територй' парку е досить багаточисельна у видовому pÍ3HOMaHÍTTÍ. Вона нараховуе 7 вид!в. Найбшьш багаточисельними i розповсюдженими е таю види як нориця руда (люова) Myodes glareolus Schreber, 1780, нориця польова Microtus arvalis Pall., 1779 та щур водяний Arvícola amphibius L., 1758. Нориця руда М glareolus населяе л1си ycix тишв, суцшьн1 л1сов1 масиви i перелюки. Надае перевагу зволоженим л1сам з густим щщпском i трав'яною рослиншстю. Неодноразово вщловлювалася на територп бюстацюнару. Нориця польова М. arvalis здебшьшого тримаеться в1дкритих д1лянок пол!в, пасовищ i долин p¡40k. Щур водяний A amphibius поширений майже у bcíx 6ioTonax парку i eiflirpae немалу роль у троф1чних зв'язках багатьох хижих nTaxie i ссавщв.
Нориця темна Microtus agrestis L., 1761, нориця чагарникова (пщземна) Terrícola subterraneus de Selys Longchamps, 1836 та нориця сиб1'рська (економка) Microtus oeconomus Pall., 1776 вщносяться до малочисельних вид1в фауни дано'1 територп. Населяють затшеш волог1 л!си з добре розвинутим травяним покривом, здебшьшого поблизу водойм.
Ондатра Ondatra zibethicus L., 1766 - представник гмвшчноамериканськоУ фауни, акл1матизована в перш1й половин! минулого стол^ття. Вид проник на територп парку природним шляхом з територп Польиц. Перш1 поселения цього гризуна виявлеш у 1948 р. на озерах Свггязь, Луки та Перемут [11]. У 1970х рр.
поселения вщличеш на Зкболот1вських та шших озерах, Туршському канал! i на заплавних водоймах вздовж pifen Typií.Y kíhlú 70х рр. ондатра заселяе yci придатш для виду водойми Волиш, проте густота популяцй' помггно скорочуеться [12]. За даними дипломанта кафедри зоологи ЛНУ Кравчука А.С., який проводив спостереження за видом на теренах парку, на 1986 piK поселения ондатри (хатки) вщмшеш на 10 озерах (Свггязь, Луки, Перемут, Люцимер, Остр1в'янське, Кримне, Соминець, Чорне Велике, Довге та Кругле) та в канал!, що веде до оз, Мошно бшя с. Затишшя i OpixoBO. На озерах Пулемецьке, nicoHHe та Мошно вид не був вщм1чений.
ГОд час наших дослщжень влтсу 1994 р. 2 хатки ондатри вдончено на берез1 оз. Клим1вське. У 2000 р. - 1 хатка ондатри на оз. Мошно. У 2001 р. в оз. ГОсочне поблизу бюстацюнару знайдено мертву дорослу самицю ондатри (L - 30,5 см; Са -20,8 см; Аи - 1,5 см; Р1 - 5,5 см), на 6epe3Í оз. Перемут вщм1чено 2 нори цього виду. Таким чином, помггне поширення виду на територп парку в швшчно-схщному капрямку. Як правило, ондатра надае перевагу затишним дшянкам водойм та заболоченим м!сцям з повшьною теч1ею. Гшздову камеру влаштовуе як в добре помгиих хатках, гак i в норах. Звичайний вид даноУ територй'. Антропогенний вплив - вщлов з допомогою капкашв, руйнац1я хаток та розкопування Hip.
Ряд Зайцепод1б(п - Leporiformes представлений на теренах парку лише одн1ею родиною Заяч1 Leporidae та одним видом - заець cipnft (русак) Lepus europaeus Pall., 1778. Звичайний вид даноУ територй'. Уникае суцшьних л1сових масив1в. Тримаеться чагарникових дшянок узл1сь, долин р1чок та с1ножатей. Антропогенний вплив -браконьерське полювання, загибель пщ колесами автомобшв.
Ряд Собакопод1бн1 - Coniformes, найповшше на теренах парку представлений родиною Куницевих Mustelidae, яка нараховуе 7 вщпв.
Ласка Mustela nivalis L., 1766 - звичайний вид територй' парку. Надае перевагу узлшсям, садам, р!зномаштним с/г уг1ддям. На берегах водойм тримаеться заростей верби та вшьхи. Найбшыпа чисельн1сть виду в!дм1чаеться поблизу населенних пунктгв, де концентруються мишовидн'| гризуни.
Горностай Mustela erminea L., 1758, занесений до ЧервоноУ книги УкраУни, зустр!чаеться спорадично на болотах, бия мелюративних канал1в, рщше в садах i населених пунктах, в л1с1 на зрубах i вздовж узлюь. Вид tícho пов'язаний 13 основним кормовим об'ектом - щуром водяним (A. amphibius). Добувався бшя оз. Кругле.
Txip чорний (люовий) Mustelaputorius L., 1758 - звичайний вид парку. Широко розповсюджений з високим ступенем синатропность Поряд з населеними пунктами, характерними стащями для виду е затоплен)" дшянки л1су. Неодноразово добувався в околицях Шацька.
Куниця л1сова Martes martes L., 1758 - звичайний вид люових ценоз1в парку. Характерн1 стацй' - люи типу св1жоУ дубово-ялиновоУ cy6opi. За сл1дами життед1яльност1 вид облкувався поблизу озер Луки та Перемут та бшя бюстацюнару. Вщм1чеш част1 випадки знищення куницею л1совою гтзд з кладками хижих та сшвочих птах!в.
Куниця кам'яна Martes foina Erxleben, Mil — малочисельний вид парку. Надае перевагу населеним пунктам та люовим упддям Í3 старими насадженнями, ¡нколи зустр^чаеться на заростаючих згорших дшянках л icy.
Видра piHKOBa Intra lutra L, 1758 - малодослщжений вид територн парку, занесений до ЧервоноУ книги УкраУни i мае охоронний статус зпдно додатку 2 до БернськоУ конвенцй. H.A. Полушина [13] стверджуе, що група Шацьких озер е постшним мюцем перебування цього виду, який надае перевагу важкодоступним заболоченим берегам озер. Вщом1 нори в райош озер Кругле, Довге, Велике Чорне та Свггязь. Може влаштовувати нори в берегах мелюративних канагив. У червш 2003 року одна молода особина видри спостериалася на o3epi Пюочне. Вщм1чений помп-ний 3picT HHcejibHocTi виду на територи парку за останш три роки. Антропогенний вплив - бракоиьерське полювання, використання електровудочок, фактор турбування тощо.
Борсук Meies meles L., 1758 - небагаточисельний вид парку, занесений до ЧервоноУ книги УкраУни. Щшьшть населения виду складае 0,3 особини на 1 ООО га придатних угщь. Облковано 8 поселень тварини в Пуль\пвському та Мельниювському люництвах, з них 3 жилих. Нори з невеликою юлькierro вхщних OTBopiß (3-4), переважно влаштовуються у мезофшьних борах i суборях та в мезо-пгрофьльних борах. Чисельшсть виду обмежена природньою вщеутнютю великоУ к1лькост1 горбистих дшянок рельефу з низьким piß нем грунтових вод та вщповщними грунтами. Вщчутний антропогенний прес h¿ поселения у вигляд1 фактору турбування, руйнащУ ход1в та браконьерства.
Майже yei представники куницевих мають охоронний статус згщно додатку 3 до БернськоУ конвенцй'.
Родина Co6a4Í Canidae представлена трьома видами: лисиця звичайна Vulpes vulpes L., 1758, енотовидна собака Nycte rentes procyonoides Gray, 1834 та вовк С an is lupus L, 1758.
Лисиця звичайна V. vulpes - звичайний вид парку. Щшьшсть населения виду коливаеться в межах 10-12 на 1000 га. На TepnTopii парку облжовано 40 заселених та 27 нежилих Hip лисищ. 3 них 18 були розкопаш. Влаштовуючи нори, тварина надае перевагу узлюсям, ковальерам мел1оративних канал1в та осушеним торфовищам. Основна KijibKiCTb Hip знаходиться на пщвищених сухих дшянках болт ПостШно рееструються 1-2 нори виду в околицях б1остащонару. Антропогенний прес на поселения лисищ сильний, проте суттево не впливае на стабшьний стан популяцй'виду.
Снотовидна собака N. procyonoides - нечисельний ¡нтродукований вид парку. На оз. Луки в лютому 1991 р. вщм1чеш слщи двох особин цього виду. Тварина майже не влаштовуе власн! нори, використовуючи нежил! нори лисиць i борсуюв. Вид надае перевагу болотистим стащям.
Вовк С. lupus - рщюсний швазшний вид парку. В кшщ 70х роюв XX ст. добувався поблизу оз. Мошно. На даний час рееструються заходи окремих особин Í3 прикордонноУ зони з боку Полыщ, зокрема, ¡з Ростанського лкництва. Антропогенний вплив — вщетрш.
Родина Kothhí Felidae до цього часу у фаушстичних списках парку не значилася, хоча за лггературними даними на Волинському Ilojiicci у 1950х pp. кота люового Felis sylvestris Schreber, 1777 вважали звичайним, хоч i не численним видом [14, 15]. Вже у 1970х pp. на Волиш вид вважався вщсутшм [16]. PÍ3Ke скорочення чисельносп привело його до включения у списки обох видань Червоно'1 книги Украши (1980, 1994) та включения до списюв тварин додатку 2 Бернсько!' конвенцп. Одна особина F. silvestris спостер1галася Прушинським М. в червш 1992 року на yxiicci поблизу с. Шща. За усним повщомленням доцента каф. зоологи' ЛНУ ím. I. Франка Горбаня 1.М. у червш 2003 р. вщм]чеш слщи доросло! особини дикого кота в люовому масив1 поблизу оз. Мошно.
Ряд Ратичш Cerviformes [Artiodactyla] представлений двома родинами.
Родина Свиняч1 Suidae представлена одним видом - кабан звичайний Sus scrofah., 1758. Звичайний вид парку, який надае перевагу зволоженим люовим упддям i чагарниковим заростям на узбережжях водойм, jiícobhm болотам та заростям очерету. Постшно рееструеться на nieocTpoBi м1ж оз. Луки та Перемут i в околицях оз. Мошно. Антропогенний вплив - браконьерське полювання, турбування у пер ¡од розмноження.
Родина Олешпп C'ervidae на теренах парку нараховуе два види:
Сарна европейська Capreolus capreolus L., 1758 - звичайний вид парку, яка широко поширена на данш територп, зустр1чаеться майже у bcíx бютопах. Однак надае перевагу м^шаним л ¡сам з густим шдлюком та зарослим зрубам. Bí^imíhchí слщи сарни i на остров! озера Свггязь. Постшно щор1чно рееструються слщи та жив! особини виду в околицях бюсташонару. У л1сових уг1ддях парку з великою щшьшстю населения виду ¡иод! завдае шкоди пагонам саджен шв молодняка листяних nopia. Антропогенний вплив - турбування в пер ¡од розмноження та браконьерське полювання.
Лось европейський Alces alces L., 1758 на територп парку е рщкшним видом i тримаеться в основному суцшьних великих сильно заболочених, переважно листяних лкових масшмв. В основному надае перевагу непрох!дним болотам i хащам листяного молодняка. Зареестроваш BÍ3yaibHÍ 3ycTpÍ4Í тварин в Мельник1вському jtíchhutbí бшя оз. Св1тязь та слщи самиш ¡з молодою особиною в околицях оз. Мошно влггку 2001 р.
висновки
KoMMJieKCJii тер1олог1чш досл1дження, проведен! впродовж 2000-2003 pp., дозволили встановити сучасний склад терюфауни ШНПП, який нараховуе 53 види, серед яких 8 занесено до Червоно'1 книги Украши (1994). Доведено наявшсть 9 нових вид i в ссаащв; Myotis daubentonii, Myotis mystacinus, Myotis myotis, Pipistrellus nathusii, Barbastella barbas teltas, Eptesicm nilssonii, Sicista betulitia, С rice tus cricetus, Felis silvestris. Вперше проведен1 грунтовн! \1роптеролопчн1 д0сл!дження, в результат! яких зареестровано 7 материнських колон i й чотирьох вщцв Р. pipistrellus, P. nathusii, M. dasycneme, N. noctula: 4 моновидових та 3 мол1видов1'; в!дловлено 95 особин, 86 заюльцьовано.
ПОДЯКА
Щиро дякуемо В. Матейчику, I. Загороднюку, I. Шидловському, А.-Т. Байт,
T. I v3íio та студентам-зоологам бюлопчного факультету ЛНУ ím. I. Франка за допомогу у визначенш матер1алу, в оргашзацп i проведенш польових дос.пджень.
Список Л1тератури
1. Матейчик В. I., Горун A.A., Цвид B.I., Шдопригора J1.M. Видовий склад ссавщв парку // Шацький нацюнальний природний парк (Науков! дослщження 1983-1993 pp.). -Сатнь. 1994. -С. 176-178.
2. Srebrodol ska Y., Dykyy I. Bat fauna of the Sbutsk National Natural Park / Abstracts of the Ш International Conference "Bats of Carpathian Region" (Rakhiv, Ukraine) / No vitales Theriologicae, -2000. -V. 1 (4). -P. 48-49.
3. Загороднюк И.В., Мишта A.B. О видовой принадлежности ежей рода Erinaceus Украины и прилежащих стран // Вестн. зоологии. -1995. -Т. 29. -№ 2-3. -С. 50-57.
4. Загороднюк И. Редкие виды бурозубок на территории Украины: легенды, факты, диагностика // Вестн. зоологии. -1996. -Т. 30. -Л» 6. -С. 53-69.
5. Ткач В.В., Лихотоп Р.И., Сологор Е.А. Современное состояние изученности фауны рукокрылых (Chiroptera) Волынской области Украины // Вестн. зоологии. -1995. -Т. 29. -№ 2-3. -С. 4449.
6. Полушина H.A. Состояние популяций рукокрылых Западного Подолья / Свропейська HÍ4 кажашв '98 в Укра'ш. -Кшв, 1998.-С. 106-116. (Пращ ТерюлопчноК Школи. - В. 1.).
7. Сребродольська С.Б., Дикий 1.В., Мисюк В.О. Штня фауна кажашв Шацького нащонального природного парку / ¡УКгращйний статус кажашв в Украш /' Novitates Theriologicae. -2001. - P. 6. - С. 86-89.
8. Башта А.-Т., Сребродольська С.Б., Дикий I.B., Мисюк В.О. Ставкова йНчниця Myotis dasyeneme в захщних областях Укршпи // Bíchhk Луганського державного педагопчного у(пверситету ímchí Тараса Шсвченка. -2002. -.Val (45). -С. 110-112.
9. CcaBLii Укршни шд охороною Бернсько!1 конвенщЧ / Пщ редакц1СЮ I.B. Загороднюка. -К„ 1999. -224
с. (Г1раш Tep¡o.iorÍ4Ho"í Школи. - В. 2.).
10. Емельянова И.Ф. Фенология некоторых зимоспящих млекопитающих Волынського Полесья / Сезонное развитие природы. -М., 1976. - С. 37.
11. Татаринов К.А. Ондатра в захщних областях УРСР ï перспективи п використання / Питания розвитку продуктивних сил захщних областей УРСР. -К.: АН УРСР, 1954. -С. 241-245.
12. Япнов Г. Ресурсы бобра и ондатры на Украине // Охота и охотничье хозяйство. - 1982. - № 2. - С. 23-24.
13. Полушина H.A. Экология, распространение и народнохозяйственное значение семейства куньих Западных областей УССР. - Автореф. дис... канд. биол. наук... / УГУ. Ужгород. 1971. - 20 с.
14. Татаринов К.A. 3eipi захщних областей Укра'1ни.-К:АНУРСР,1956- 188 с.
15. Татаринов К.A. BLiomoctí по терюфауш Волинського Полкся // Науюш записки Кременецького держ. пед. in-ту. - 1960. - Т. 5. - С. 25-27.
16. Татаринов К.А. Фауна хребетних заходу Украши. Л bei в: Львiвcьк. ун-т. - 1973. - С. 149-150.
Поступила в редакцию 18.05.2004 г.
Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского Серия «Биолог ия, химия» Том 17 (56). 2004 г. Ха 2. С. 144-150.
УДК 599.742
ХИЩНЫЕ МЛЕКОПИТАЮЩИЕ БИОСФЕРНОГО ЗАПОВЕДНИКА «БРЯНСКИЙ ЛЕС» (РОССИЯ, БРЯНСКАЯ ОБЛАСТЬ)
Ситнинова Е. Ф.
ВВЕДЕНИЕ
Заповедник «Брянский лес» образован в 1987 г. в левобережной части р. Десна в пределах Суземского и Трубчевского р-нов Брянской обл. Его современная площадь - 12168 га. Заповедник окружен охранной зоной площадью 9159 га.
Речная сеть заповедника представлена отрезком р. Нерусса (10 км), равнинной реки 3 го порядка, впадающей в р. Десну (левый приток Днепра), и малыми реками 4го и 5го порядка (Солька, Земля, Скутянка, Дяблик, Драгатинец) общей протяженностью в пределах заповедника 37 км. Имеются также многочисленные ручьи и старые мелиоративные каналы.
Климат района умеренно континентальный со среднегодовой температурой +5,4°С и среднегодовым количеством осадков 550-600 мм. Зима умеренно холодная, лето теплое.
По геоботаническому районированию территория заповедника относится к южной полосе широколиственных лесов. Большую часть территории занимают сосновые леса (37 %) и производные от них сообщества (36 %) [1]. Широколиственные леса в целом занимают около 17 % территории, представлены ясеневыми, дубово-ясеневыми и хвойно-широколиственными ассоциациями. К этому же комплексу относятся осиновые и липовые леса. Еловые леса не образуют в заповеднике крупных массивов. Около 18 % территории заповедника занимают болота разных типов: эвтрофные (включая черноольшаники), мезотрофные и олиготрофные [2].
С зоогеографической точки зрения заповедник входит в Центрально-русский район провинции смешанных лесов Бореально-лесной подобласти Палеарктической области [3]. Он находится в центре Неруссо-Деснянского Полесья - хорошо сохранившегося болотно-лесного массива' площадью около 250 тыс. га с малонарушенными широколиственными и хвойно-широколиственными лесами и болотами разных типов. Этот массив с 2001 г. имеет статус Биосферного резервата «Неруссо-Деснянское Полесье».
В заповеднике в настоящее время 46 видов млекопитающих, из них хищников -13 видов.
ХИЩНЫЕ МЛЕКОПИТАЮЩИЕ БИОСФЕРНОГО ЗАПОВЕДНИКА «БРЯНСКИЙ ЛЕС» __(РОССИЯ, БРЯНСКАЯ ОБЛАСТЬ)__
ХИЩНЫЕ МЛЕКОПИТАЮЩИЕ ЗАПОВЕДНИКА
Семейство Псовые - Canidae
Енотовидная собака - Nyctereutes procyonoides Gray, 1834. Акклиматизирована в Брянской обл. в 1936-37 гг. В заповеднике немногочисленна. Обитает в долинах рек и ручьев. Чаще следы встречаются в пойме р. Нерусса и Земля. Впадает в непродолжительный зимний сон, в оттепели выходит из норы. Так во время зимнего маршрутного учета (ЗМУ) 17.02. в 1988, 2002 гг. встречены следы вставшего зверя. Питается мелкими позвоночными, насекомыми и растительными кормами.
Волк - Canis lupus Liunaeus, 1758. Обычен. На момент образования заповедника численность оценивалась в 3-6 особей. В последующие годы численность по результатам ЗМУ колеблется от 1 до 8 особей (таблица), плотность 0,04-0,4 ос./ЮОО га. Данные ЗМУ не дают точных оценок численности этого хищника. В последние годы практикуется другой способ оценки: все встреченные следы на маршрутах наносятся на карту заповедника и с учетом суточного хода определяется количество особей (без использования пересчетного коэффициента). В основном на территории держатся «проходные» волки, неоднократно зимой отмечались заходы стай в 5-9 зверей. Вероятно, постоянно живут 2 семьи - в центре заповедника и на северной границе. Один волк в семье, обитающей в центре заповедника очень крупный, размер следа 12x9 - 12,5x10 см. Основу питания составляет кабан (молодые и подсвинки), косуля. Изредка в помете встречается заяц-беляй. Отмечено несколько случаев добычи оленя европейского. Даже в летний период в 50 % случаев в экскрементах встречен кабан. На заповедной территории волк не боится человека. Например, в 2002 г. весной наблюдали волка с 30 м в 8 ч. утра около д. Смелиж. Увидев человека, зверь остановился и спокойно свернул в лес. Автором неоднократно отмечено прохождение волков по свежим следам человека, машины. Летом 2002 г. пара волков ночью кружила вокруг кордона, когда на нем проживало 3 человека. На соседних с заповедником территориях ежегодно отстреливается работниками охотхозяйства от I до 7 волков.
Лисица обыкновенная - Vulpes vulpes Linnaeus, 1768. Обычна. Населяет различные биотопы, чаще встречается в боровой части заповедника. Тяготеет к населенным пунктам. Численность по результатам ЗМУ колеблется от 4 до 40 особей (таблица), плотность 0,4-3,7 ос./ЮОО га. По лисице ЗМУ также не дает достоверных данных о численности. В среднем на территории заповедника держится около 20 особей. Основу питания составляют мышевидные грызуны, личинки хрущей. Зимой отмечены случаи добычи зайцев. Норы в основном роет сама, иногда занимает заброшенные барсучьи. Вне заповедной территории охота на лисицу практически не ведется, только изредка добываются единичные особи.
Семейство Медвежьи - Ursidae
Бурый медведь - Ursus arctos Linnaeus, 1758. Редкий вид. На момент образования заповедника численность оценивалась в 3-4 особи. В 1988 г. было достоверно отмечено нахождение на территории самки с медвежонком, самца и одного молодого медведя. До 1996 г. численность составляла 4-7 особей, с учетом
