CC BY
23
3. ФАУНА, II МОН1ТОРИНГ ТА
ОХОРОНА
УДК 597.6/9 (477) Ст. наук. ствроб. Л.1. Горбань -
Природний заnовiдник "Розточчя "
ФАУНА Л1СОВИХ ВИД1В АМФ1Б1Й ЗАПОВ1ДНИКА "РОЗТОЧЧЯ"
На територп природного заповiдника "Розточчя" виявлено 11 видiв амфiбiй. Серед них лише шють лiсових видiв належать до передшу Бернсько'1 конвенци. Найбiльш тссно своею бiологieю з лiсовими екосистемами пов'язаш: Bufo bufo, Tritu-rus vulgaris, Hyla arborea та два види жаб - Rana temporaria, Rana arvalis. Для збере-ження мюцевих популяцш земноводних особливого статусу в заповщнику заслуго-вуе урочище "Заливки". Це урочище мае головне значення для розмноження уах ви-дiв земноводних, якi рано навесш мiгрують з лiсових кварталiв на цю територiю. Розмноження вах лiсових видiв амфiбiй на заповщнш долиннiй терасi рiчки Вере-щищ вiдбуваеться протягом березня - травня у послiдовностi: Rana temporaria - Rana arvalis - Bufo bufo - Triturus vulgaris - Triturus cristatus - Hyla arborea.
Ключов1 слова: заповщник "Розточчя", амф1бп, популяцп, лiсовi екосистеми.
Дослщження люових амф1б1й у заповщнику ми здшснювали протягом 2003-2009 рр. Для цього використовували загальноприйнят в Сврош визнач-ники та методи картування розмщення важливих водойм ís врахуванням чи-сельност р1зних вид1в цих тварин [7-12]. Оцшка чисельност та щшьност визначалася вщносною кшьюстю тварин на 10 м2 або на 100 м2 площд водойм. Враховано фенолопчш вщмшност в бюлоги розмноження, поведшщ та добовш активност вЫх виявлених вид1в. Шд час вивчення значення особ-ливостей водойм для розмноження земноводних вщловлювали тварин та ix личинки спещально виготовленими для цього сачками. Для анашзу нагрома-джених даних про поширення амф1бш в украiнськiй частит Розточчя використовували матер1али попереднix дослщниюв [4-6; 12].
На територп' природного заповщника "Розточчя" виявлено 11 видiв земноводних, але не всi з них належать до люового комплексу. Серед виявлених амфiбiй - 6 видiв занесено до перелжу Бернсько'' конвенци. На територii заповщника домiнують види земноводних, якi на рiзниx стадiяx свого розвит-ку тюно пов,язанi з лiсовими екосистемами [1-3]. До таких тварин насампе-ред належать ропуха шра Bufo bufo, тритон звичайний Triturus vulgaris, тритон гребенястий Triturus cristatus, квакша Hyla arborea та два види жаб -трав'яна Rana temporaria i гостроморда Rana arvalis. Окремi види розмножу-ються саме завдяки збереженню люових водойм, наявност затшення цих водойм кронами дерев, що сприяе тривалому юнуванню тимчасових люових водойм у яких рано на вест розмножуються окремi види амфiбiй, передусiм тритонiв. В шших видiв амфiбiй взаемозв'язок з люовими екосистемами наяв-ний бiльше через трофiчнi та заxиснi функци. Таю види, як Bufo bufo, Rana temporaria, Rana arvalis розмножуються у водоймах, що переважно локалiзу-ються на межi люу, але шсля розмноження щ види сво'ми трофiчними зв'яз-
ками найбшьш tícho пов,язанi з дiлянками твердолистяних лiсiв. Дорослi тва-рини цих видiв живляться рiзними безхребетними саме у люових кварталах i значно поширеш по всiх лiсових урочищах. Молодi особини цих видiв, що успiшно переживають личинкову стадiю у водоймах поруч Í3 лiсом, дат значними масами мiгрують до сусщшх лiсових кварталiв. Саме тут вони зна-ходять укриття вiд велико! кшькосл хижакiв, що переслiдують !х у водоймах (хижi види риб, вуж звичайний, рiзнi птахи, видра та шш). Успiшне вижи-вання молодих особин згаданих вище видiв амфiбiй та збереження стало! продуктивно! структури !х популяцiй tícho пов'язане iз захисними властивос-тями люових екосистем, як i надають притулок цим тваринам. Шсля виходу з водойм вщбуваеться процес значного поширення молодих особин у Triturus vulgaris, Bufo bufo, Rana temporaria, Rana arvalis по люових урочищах, що е важливим елементом бюлопчно! стратеги виживання популяцш люових ам-фíбíй. Саме щ види е найбшьш масовими i значно поширеш по територи за-повщника, що свщчить про високу результатившсть бюлопчних стратегш, як сприяють швидкому i значному поширенню дрíбних молодих особин ам-фíбíй по люових урочищах. Ц видовí бюлопчш стратеги на прикладí окре-мих видíв амфíбíй забезпечують подальшí мехашзми, що необхщт для фор-мування та тдтримки природних систем бюлопчного захисту люових упдь.
Окремí види амфíбíй пов'язаш з антропогенними факторами впливу на природне середовище, такими як господарська дíяльшсть риборозплщних ставюв (Rana ridibunda, Rana lessone), ршьництвом (Pelobates fuscus), випа-санням, сшокосшням та луювництвом (Bufo viridis). Такий тип антропогенного впливу на природне середовище Розточчя наявний у буфернш зош запо-вщника та вздовж його люових кордошв [2]. На сьогодш ми встановили, що наслщки антропогенного впливу на водойми граничних дшянок заповщника сприяли поширенню та приросту чисельност озерно! та ставково! (Rana ridibunda, Rana lessone) жаб. Ц наслщки антропогенного походження ще не ма-ють детального аналíзу, але вже встановлено, що мюця розмноження люових видíв земноводних, як серед амфíбíй розмножуються першими, надалí засе-ляють i згадаш вище види жаб. З одного боку, ми виявили, що умови до фор-мування нерестилищ у бшьшосп видíв амфíбíй регюну Розточчя е спшьними, але з шшого боку, щ мюця розмноження стають високопродуктивною тро-фíчною базою для тих амфíбíй, як впродовж вегетацшного перюду оселя-ються не в люах, а у водоймах. Насамперед це стосуеться саме видíв, як роз-селяються по екосистемах швденного Розточчя завдяки впливу факторíв антропогенного походження - озерно! та ставково! жаб. В останш роки досль джень ми встановили, що саме щ види жаб становлять загрозу для виживання личинок люових видíв амфíбíй, як розвиваються у тих же водоймах та мю-цях, куди для розмноження та тривалого перебування прибувають амфíбí! значно бшьших розмíрíв, шж доро^ форми люових видíв земноводних. Озерна та ставкова жаби в сучасних умовах наявних водойм вздовж кордошв та екотошв заповщника становлять ютотну загрозу для виживання личинко-вих стадш люових видíв амфíбíй, що е важливою ланкою трофíчних зв'язюв люових екосистем.
До типових люових амфiбiй, що природно поширеш на територи запо-вiдника ми вщносимо лише 6 видiв.
Тритон звичайний Triturus vulgaris переважно заселяе невелик во-дойми серед люових урочищ глибиною до 0,5-0,7 м. Це можуть бути значш пониження рельефу, невелию рови або сезонш дощовi калюжi, а також осе-ляеться бiля берегiв рiчки Верещищ, що омивае значну частину кордошв за-повiдника. Цей вид обирае водойми з рiзними глибинами, бщною або й бага-тою болотною рослиннiстю, але за наявностi мшководних затiнених дiлянок, що достатньо про^ваються сонячним промiнням ранньою весною. Вщразу пiсля зимового пробудження настае перюд розмноження, тривалiсть якого за-лежить вгд перебiгу весни. Зазвичай, перюд розмноження тривае протягом друго! половини березня, а в ранш весни - з кшця першо! декади березня до першо! декади травня. У водоймах трапляеться тритон звичайний разом iз сг-рими ропухами, червоночеревими кумками Bombina bombina, квакшами, практично уЫма видами жаб. Деякий час затримуеться у водоймах, але вже на початку лгга у кшщ травня та червш залишае водойми i мiгруе в понижеш дiлянки лiсових урочищ та на лiсовi луки. Серед оточення водойм, як заселя-ються звичайними тритонами, найчастше трапляються дiлянки листяних ль сiв, луки з чагарниками або вадкрит дiлянки бiля населених пунклв. У запо-вiднику найбiльш регулярно трапляеться в мелюративних ровах та потоках торфового урочища "Заливки", але тут найчастше потерпае вгд хижих видiв риб, особливо щуки, а тому чисельшсть цього виду е невисокою. У канавах урочища "Заливки" на 10 м2 виявлялось до 7-9 особин тритошв у кшщ березня або квггш, та до 5-6 особин у травш.
Тритон гребенястий Triturus cristatus на територи заповщника обирае практично ri ж бютопи, що i тритон звичайний, але чисельшсть гребенястого тритона е досить низькою i очевидно продовжуе скорочуватись. Перюд розмноження та бютошчш вимоги в обох видiв тритошв в умовах заповщника мало вiдрiзняються. Помггно, що гребенястий тритон бшьше надае перевагу бшьшим i глибшим водоймам, частiше трапляеться у водоймах з глибинами понад 0,5-1 м i перебувае у водоймах тривалше, шж попереднш вид. Гребенястий тритон покидае водоймища шзшше, шж звичайний тритон, переважно у липш-серпш, а тому трапляеться практично з уЫма видами земноводних, дрiбними личинками яких охоче живиться. Для цього виду особливу не-безпеку становлять хижi види риб, а також сiрi чапл^ що з ранньо! весни i до кшця лiта полюють бiля берегiв рiчки Верещицi, на торфовищах урочища "Заливки" та в шших водоймах бшя кордонiв заповщника. У канавах урочища "Заливки" на 10 м2 виявлялось до 2-3 особин гребенястих тритошв у квггш та до 1-4 особин у травш-червш. В умовах люових кварталiв заповщника цей вид не виявлений в урочищах, вщдалених вгд ргчки Верещицi бiльше шж на 300 м. На зимгвлг м^руе головним чином в урочище "Заливки", а також вздовж кордошв урочищ "Ставки", "Горбки", "Королева гора" та бшя берепв ставюв Верещицького люництва заповщника.
Ропуха сiра Bufo bufo на територи заповщника е найбшьш характер-ним i чисельним представником цього роду, яка значно поширена в уЫх лгсо-
вих урочищах твердолистяних лiсiв. Цей вид трапляеться i у змiшаних дшян-ках лiсiв з наявнiстю сосни звичайно1, але уникае молодих лiсових дiлянок, де сосна домiнуе завдяки люогосподарськш дiяльностi людини в недалекому минулому (протягом 1960-1970 рр.). На вщмшу вiд зелено1' ропухи, сiра ропу-ха значною мiрою адаптуеться до антропогенного впливу на природне сере-довище, а тому частина ïï популяцiй е синантропними. Хоча ропуха Ыра широко поширена по люових кварталах заповiдника, але найвища щiльнiсть до-рослих амфiбiй цього виду виявлена саме в урочищах, як розташоваш на вщ-сташ не бiльше 200-300 м вщ великих водойм або берегiв рiчки Верещицi. Розмножуеться сiра ропуха в дуже рiзноманiтних водоймах, але найчастше в ровах та мiлководних стоячих або слабопроточних водоймах. Надае перевагу добре освгтленим водоймам i3 достатньо прозорою водою навiть за незначно1' наявностi болотноï рослинностi. У заповщнику цей вид значною мiрою роз-селився навколо урочища "Заливки" та берепв рiчки Верещицi. Весняне про-будження настае досить рано, зазвичай за теплих весен уже в середиш берез-ня, але переважно у кшщ березня. Розмноження починаеться з останньоï де-кади березня - першш декадi квiтня. Найбшьш сталi щорiчнi концентрацiï уг-руповань Ырих ропух, що згромаджуються для розмноження, ми виявили вздовж берепв рiчки Верещищ навпроти урочищ "Ставки", "Заливки", "Королева гора". На таких дшянках, де розмножуються сiрi ропухи вздовж урочища "Заливки" на вщсташ кожних 100 м берега у квгтш 2003 р. реестрували 50-200 особин, переважно групами по 7-19 ропух. У три останш роки чисель-шсть Ырих ропух помiтно скоротилась i тепер у кв^ш на цих дшянках трапляеться до 30-70 особин на 100 м берегово1' лши рiчки Верещицi. В третiй де-кадi квiтня переважна бiльшiсть ропух покидае дшянки розмножень i значна частина цих тварин мшруе в сусщш лiсовi урочища. Масовий вихщ з водойм дозрiлих молодих особин Ырих ропух вiдбуваеться протягом 5-9 дiб друго1' половини червня (у роки з ранньою весною) або першо1' декади липня (у роки затяжно1' весни). Молодi особини цих ропух, зазвичай, протягом друго1' поло-вини лгта мiгрують у лiсовi урочища, де i зимують у норах шд пнями, великими старими деревами та на швденних люових схилах, де наявнi значш згро-мадження осiннього листя.
Квакша звичайна Hyla arborea у заповщнику досить звичайна на дшянках узлюь листяних лiсiв з розвиненими чагарниками. Пробуджуеться у дру-гш половит кв^ня, частiше у кшщ кв^ня. Для локалiзацiï угруповань квакш зазвичай необхщш хоч незначнi водойми зi стоячою або слабопротiчною водою. В умовах заповщника концентращя особин у популяцiях рiдко переви-щуе 12-20 особин на 100 кв водойми. Квакша звичайна надае перевагу дощо-вим озерцям, мелюрацшним канавам або схилам чи дамбам, на яких пророс-тають окремi чагарники або невисок листяш породи дерев. Такi бiотопи ха-рактернi вздовж берегiв ставкiв бшя с. Лелехiвка, долини рiчки Верещиця, а також в урочишд "Заливки". Сприятливим фактором для юнування локальних популяцiй квакш е поеднання рiзних типiв ландшафту: лук, приватних сшьсь-когосподарських дiлянок, пасовиськ, грунтових дорш, на узбiччях яких рос-туть окремi деревця, чагарники. У водоймах трапляеться практично тшьки пiд
час розмноження протягом травня - першо1' декади червня. На зимiвлi мшру-ють поодиноко, а також часто групами по 3-5 особин протягом вересня, зазвичай, концентруються на узлюсях, де переховуються в рiзних природних ук-риттях - норах, порохнявих дуплах лип, густих заростях чагарниюв.
Жаба трав'яна Rana temporaria - домшантний вид земноводних у люо-вих урочищах заповiдника. Надае перевагу вологим люовим галявинам, лис-тяним узлюсям та ольсам. Щiльнiсть популяцш повнiстю пов'язана з умовами бютошв, наявнiстю вологи у вегетацiйний перюд. Головнi мiсця концентрацп пiд час розмноження зосередженш вздовж берегiв рiчки Верещицi та окре-мих риборозплщних ставiв. Розмножуеться досить рано, зазвичай з першо1' декади березня i до першо1' декади квiтня покидае водойми. Але у шзш та хо-лоднi весни може траплятись у водоймах протягом квгтня (весна 1997 р.). Част ранньовеснянi заморозки е головною причиною загибелi значно1' части-ни популяцiï та жри. Несприятливi умови розмноження у заповщнику виявлено весною 2003 р. Протягом третьо1' декади березня 2003 р. вздовж берепв Верещищ бшя урочища "Заливки" рееструвались групи по 7-15 особин, а щшьшсть досягала 70-120 особин на 100 м берега зi шириною облжу 2 м вглиб вщ берега рiчки Верещищ. Береги рiчки Верещицi, заплавш болота на пiвнiчному сходi Яшвського озера, торфовища в урочищi "Заливки", мшко-воддя ставкiв на схщних та пiвнiчно-схiдних границях Верещицького люниц-тва заповiдника е найбiльш важливими постшними мiсцями для розмноження популяцш Rana temporaria та Rana arvalis. Обидва щ види амфiбiй завдя-ки значному поширенню по люових урочищах заповiдника та сво1'м трофiч-ним зв'язкам забезпечують ддачу систему бiологiчного захисту лiсових еко-систем пiвденного Розточчя. На мюця зимiвлi трав'яна жаба мiгруе з кшця серпня та протягом вересня, iнодi окремi особини трапляються у першш де-кадi жовтня. Зимують у глибоких пониженнях та западинах твденних схи-лiв, у мюцях глибокого залягання осiннього листя дерев, у норах пщ пеньками i коршням.
Жаба гостроморда Rana arvalis - найбшьш типовий вид в лучних бь отопах, яю на територи заповiдника зосередженi головним чином в урочищд "Заливки" та на незначних люових галявинах. У Заливках концентруеться головне ядро локально:' популяци i кожного року в кшщ третьо1' декади березня, на початку першоï декади кв^ня тут було сконцентровано близько 15 великих г|)уп, що розмножувались. Найбiльшi групи становили 70-150 особин на 10 м . З iншими видами земноводних у водоймах гостро морда жаба трапляеться дуже рщко, утворюе переважно моновидовi тимчасовi угруповання, або ж короткочасш угруповання з Rana temporaria. Квiтневi заморозки також негативно впливають на фенологш та усшшшсть розмноження цих жаб. Для бютошчного розподiлу тварин цього виду характерною е наявшсть лучних урочищ, що можуть надалi використовуватись як сшожа^ чи пасовища. Такi господарськi заходи виявились дуже бажаними для сприяння у пщтримщ бь отопiв, придатних для проживання бшьшос^ жаб. У серпш дорослi та молодi особини гостромордих жаб перемiщаються на узлюся i в лiсовi урочища, в яких, починаючи вщ середини вересня до першоï декади жовтня, розшуку-ють укриття для зимiвлi.
Серед проблем, виршення яких набуло важливого значення, щодо збереження амфiбiй у заповщнику та на Розточчi загалом е потреба застерег-ти загибель наземних тварин на автострадах та шших дорогах. Часто таю автошляхи на значних вiдрiзках утворюють лшда границi лiсових кварталiв за-повщника та земельних дiлянок iнших користувачiв. На таких дорогах пере-дуЫм гинуть два види амфiбiй, яю найбiльш рано починають розмножува-тись i вимушенi перемiщатись iз мюць зимiвлi до водойм, якi в багатьох ви-падках розташованi поруч з автострадами (Верещицьке лiсництво, окремi дь лянки урочища "Ставки"). Встановлено, що насамперед гинуть таю види, як Rana temporaria, Bufo bufo, що е важливими у формуванш системи бюлопч-ного захисту люових екосистем. Надалi плануеться спецiальна природоохо-ронна програма збереження амфiбiй у тих м1сцях, де iснують загрози для 1х популяцiй на автошляхах.
Л1тература
1. Горбань Л.1. Зоогеографiчнi дослiдження земноводних на заходi Украши / Л.1. Гор-бань // До 120^ччя географп у Львiвському унiверситетi. - Сер.: Сучаснi проблеми i тенденцп розвитку географiчноi науки : матер. Мжнар. конф. - Львiв : Вид-во ЛНУ, 2003. -С. 317-319.
2. Горбань Л.1. Зоогеографiчний аналiз земноводних Заходу Украши / Л.1. Горбань // Вюник Львiвського унiверситету. - Сер.: Географiчна. - Львiв : Вид-во ЛНУ. - 2004. - Вип. 30. - С. 80-86.
3. Горбань Л.1. 1нвентаризащя земноводних та плазушв на територи Шацького та Яворiвського нацiональних парюв та заповщника "Розточчя" / Л.1. Горбань // Сучасш проблеми заповщно'1' справи : матер. наук. конф. - Львiв : Вид-во "Сполом", 2007. - С. 71-73.
4. Гузш А.1. Фауна i населення хребетних Захщного регiону Украши. - Т. 1. Розточчя / A I. Гузiй. - К. : Вид-во "Либiдь", 1997. - 148 с.
5. Таращук В.1. Фауна Украiни. Земноводнi та плазуни. - Т. 7 / В.1. Таращук. - К. : Вид-во Академп Наук УРСР, 1959. - 246 с.
6. Татаринов К.А. Фауна Хребетних Заходу Украши / К. А. Татаринов. - Львiв : Вид-во Львiв. ун-ту, 1973. - 256 с.
7. Arnold E.N. Pareys Reptilien und Amphibienfuehrer Europas. Ed. Verlag Paul Parey / E.N. Arnold, J A. Burton. - Hamburg, 1984. - 270 s.
8. Beinlich B. Amphibien im Landkreis Marburg-Biedenkopf. Ed. BIOPLAN / B. Beinlich, P. Gross, R. Polivka. - Marburg. 1994. - 104 s.
9. Blab J. Tiezwelt in der Zivilisationslandsdchaft. Tell II: Raumeinbindung und Biotopnutzung bei Reptilien und Amphibien im Drachenfelser Laendchen und Naturschutz. Ed. NABU / J. Blab, P. Brueggemann, H. Sauer. - Berlin. 1991. - 103 p.
10. Blab J. Amphibien und Reptilien erkennen und schuetzen. Ed. NABU / J. Blab, J. Vogel. -Berlin. 1996. - 160 p.
11. Noellert A.&C. Die Amphibien Europas. Kosmos / A.&C. Noellert. - Stuttgart, 1992. -
382 s.
12. Juszczyk W. Plazy i gady krajowe. Wyd-wo PAN / W. Juszczyk. - Warszawa, 1987. -
390 s.
Горбань Л.И. Фауна лесных видов амфибий заповедника "Рас-
точье"
На территории заповедника "Расточье" обнаружено 11 видов амфибий. Среди них только шесть лесных видов отнесены к природоохранным категориям Бернской конвенции. Своими биологическими особенностями с лесными экосистемами наиболее тесно связаны: Bufo bufo, Triturus vulgaris, Hyla arborea и два виды лягушек - Rana temporaria, Rana arvalis. Для надежной охраны местных популяций амфибий особенного статуса в заповеднике заслуживает урочище "Заливки". Это урочище имеет главное значение для размножения тех лесных амфибий, которые ранней весной
мигрируют в Заливки со многих лесных кварталов заповедника. Размножение всех лесных амфибий на заповедной террасе реки Верещицы происходит на протяжении марта - первой декады мая в такой последовательности: Rana temporaria - Rana arvalis - Bufo bufo - Triturus vulgaris - Triturus cristatus - Hyla arborea.
Ключевые слова: заповедник "Расточье", амфибии, популяции, лесные экосистемы.
Gorban L.I. Fauna of forest amphibian species of "Roztochia" nature
reserve
On the territory of nature reserve "Roztochia" 11 species of amphibians are recovered. Among them all 6 forest species are included to Bern convention list. Most closely tied with forest ecosystems are: Bufo bufo, Triturus vulgaris, Hyla arborea and two Rana species: R. temporaria and R arvalis. "Zalyvky" is most valuable for conservation of local amphibians populations. This site has main value for reproduction of all amphibian species, that migrate in early Spring from forest to this site. Reproduction of all forest amphibian species, on the protected terrace of the Vereschytsia river valley, occurs during March -May in sequence: Rana temporaria - Rana arvalis - Bufo bufo - Triturus vulgaris - Tritu-rus cristatus - Hyla arborea.
Keywords: "Roztochia" nature reserve, amphibians, populations, forest ecosystems.
УДК 599. 423 Ст. наук. ствроб. 1.М. Горбань -
Природний 3anoeidHUK "Розточчя "
ФАУНА ПТАХ1В ТА ССАВЦ1В ЗАПОВ1ДНИКА "РОЗТОЧЧЯ"
Сучасна фауна украшсько1 частини Розточчя об'еднуе 357 вид1в хребетних тварин, з яких 83 % становлять види, що поширеш у природному заповщнику. Високий природоохоронний статус мають 74 % видiв, як пщлягають охорош згщно з Бернсь-кою конвенщею. Також 19 % м^руючих видiв шах!в та ссавщв пщлягае охорош зпдно з Боннською конвенщею. Найбшьш багатою е фауна шж1в, що становить 71 % вщ загально1 кшькосп поширених тут видiв хребетних тварин. Вщ загального числа видiв хребетних, яю занесет до Червоно1 книги, близько 70 % - це види пта-хiв. Серед шж1в переважають горобцеподiбнi, як становлять близько 41 % вщ за-гально1 кшькосп вах виявлених на Розточчi видiв шах!в. Серед ссавщв домiнують гризуни Muriformes (35 % вщ загально1 кшькосп ссавщв регюну) та хижаки Canifor-mes (24 %). Дрiбнi комахощш ссавщ (Soriciformes) становлять близько 13 % вщ загального складу виявлених ссавщв.
Ключов1 слова: птахи, ссавщ, популяцп, рщюсш види, Украшське Розточчя.
Донедавна дослщження фауни хребетних тварин у швденнш частит Розточчя i, зокрема, на територи сучасного заповщника, проводили польсью зоологи, яю детально вивчали фауну та створювали мiсцевi фаутстичш ко-лекци [6, 10]. Шсля Другоï свiтовоï вшни зоолопчш дослiдження на пiвден-ному Розточчi продовжили вченi Львiвського державного ушверситету та Львiвського лiсотехнiчного iнституту [1, 2, 7].
Регулярш зоологiчнi дослщження в украïнськiй частинi Розточчя роз-почато з 1985 р. вщ часу заснування природного заповiдника, що обшмае два лiсництва - Верещицьке та Ставчанське загальною площею 2084 га. Вщ того часу регулярно здшснюють загальнодержавну програму Лiтопису природи заповщника, що мае на мет щорiчний аналiз стану популяцiй як рщюсних, так i звичайних видiв фауни. Вивчають фенологiчнi явища у житп тварин, особливостi ix бюлогп, щорiчну динамiку чисельностi та щшьносл видiв, якi
