CC BY
6Экосистемы, их оптимизация и охрана. 2011. Вып. 4. С. 99-103.
УДК 599.323.4
ОСОБЛИВОСТ1 ФЕНОТИП1ЧНО1 М1НЛИВОСТ1 НОРИЦЬ (MICROTUS LEVIS) У ДН1ПРОВСЬКО-ОР1ЛЬСЬКОМУ ПРИРОДНОМУ ЗАПОВ1ДНИКУ
Антонець Н. В.
Дтпровсько-Ортьський природный 3anoeidHUK, Дтпропетровськ, antonez_48@mail.ru
Вперше для Дшпропетровсько1 област дослщжено норицю лучну (Microtus levis Miller, 1908) -морфометричш показники, шдекси параметр1в та особливост екологи. На певному фактичному матер1ал1 показано особливоси фенотишчно1 ввдмшносп нориць лучних з даного регюну у заплавних та степових бютопах. Виявлено деяке зменшення параметр1в тша нориць заплавних бютошв у поршнянш з1 степовими. Шдтверджуються особливоси окрасу хутра (бшьш темне забарвлення у лгсових) та притаманш 1м характерш риси бюлоги та екологи. Встановлено, що у заплавних упддях вщносна середня багатор1чна чисельшсть норищ лучно1 майже у 3,5 рази вища шж на дшянках пщаного степу.
Ключовi слова: нориця лучна, фенотишчна мшливють, Дншровсько-Оршьський запов1дник.
ВСТУП
Як вщомо, «фенотип це сукупшсть ус1х зовшшшх i внутршшх структур i функцш оргашзму, що формуються на основ1 спадковосп (генотипу) та впливу умов середовища, у яких вщбуваеться розвиток оргашзму. Фенотип змшюеться у процес 1ндив1дуального розвитку особини» [16].
У процес дослщження нами були встановлеш деяю вщмшност морфометричних показниюв у нориць лучних (Microtus levis Miller, 1908) ¡з заплави та пщаного степу, а саме зв1рки ¡з заплави др1бшш1 за тих, що мешкають у степу (тобто вони мають нижч1 показники: L, Ca, Au, Pl, P). Кр1м того, норищ заплавних комплекшв мають темшший кол1р забарвлення хутра (навггь у молодих), шж на дшянках псамоф1тного степу та досягають найвищих показниюв середньо1 багатор1чно1 чисельност даного виду у заповщнику.
Метою дослщження було: 1) встановити вщмшшсть морфометричних показниюв у нориць ¡з заплави та пщаного степу; 2) з'ясувати причини природного забарвлення кольору хутра; 3) провести дослщження чисельносп нориць i головних аспекпв 11 динамши.
МАТЕР1АЛ I МЕТОДИ
Мошторингов1 дослщження мшромамалш та норищ лучно1 зокрема, здшснювали на територп ДОПЗ на 15 постшних облшових лш1ях (П.О.Л.) у весняний (травень) та осшнш (вересень) перюди, за методикою I. В. Загороднюк [11] ¡з застосуванням звичайних пасток Геро. На облшову лшю виставляли по 50100 пасток термшом 3-е д1б. Принада - скоринка черствого житнього хл1ба 1з соняшниковою ол1ею. Всього з 1991 р. було вщпрацьовано 56200 п./д1б. та здобуто
© 2011 Ekosistemy, ikh Optimizatziya i Okhrana, 4: 99-103.
Published by V. I. Vernadskiy Taurida National University, Simferopol, Ukraine.
4005 особин дрiбних ссавщв pi3H^ видiв. Ще двi особини вiдловленi спецiальними живоловками системи Н. А. Щшанова (1999) з метою уточнення ix видово! належностi сучасними методами дiагностики у лаборатори еволюцп та доместикаци 1ПЕЕ iм. В.Н.Северцова, Москва, РАН згiдно з Угоди про наукову ствпрацю.
РЕЗУЛЬТАТИ ТА ОБГОВОРЕННЯ
Для норицi лучно! (або норицi схвдноевропейсько].') район дослщження е пiвденно-заxiдна межа ареалу цього виду [19]. Як вщомо, цей вид е видом-двiйником норищ звичайно! (Microtus arvalis Pall.), i в Украш та сумiжниx крашах широко поширенi обидва цi види [8-9, 10, 11, 13, 14]. Майже 35 роюв тому було встановлено межi поширення цих видiв на пiвднi схщно! Свропи [7]. Вщомий на сьогоднi ареал Microtus levis простягаеться на схщ вщ лши Кишинiв - Житомир [11, 12]. Схщна межа поширення в Укра!ш Microtus arvalis проходить уздовж лши Одеса - Кiровоград - Черкаси - Прилуки - Суми [19], i дат на схщ зустрiчаеться тiльки нориця лучна, що i було пiдтверджено дослiдженнями зразюв i3 ДОПЗ [4, 5]. На територп заповiдника, нориця лучна - це евритопний вид, який мешкае як у вологих мюцезнаходженнях (болота, заплавш луки, довгозаплавнi лiси), так i на дiлянкаx псамофiтного степу [1, 3, 5, 6]. Проте зоологи ДНУ [15, 18], не проводячи тдтвердження видово! належносп нориць сучасними методами дiагностики продовжують свщчити про наявнiсть саме, норицi звичайно! на територп Дшпропетровсько].' областi, хоч ii тут взагалi нiколи не юнувало.
Нориця лучна з природних бiотопiв ДОПЗ [3, 4] мае таю параметри (n=79): Lim (max-min) - L - 122-82 мм; Ca - 50-25 мм; Au - 13-7 мм; Pl - 17-14 мм; P - 47,819,2 г. i середш багаторiчнi величини - L - 102,53±1,7 мм; Ca - 37,82±1,3 мм; Au -10,65±0,9 мм; Pl - 15,84±0,6 мм; P - 28,81±2,5 г. Це доволi велик гризуни, котрi мають короткий хвют (приблизно третина довжини тiла), маленью вуха i порiвняно маленьку ступню задньо! лапки. У 2001 р. здобули: самця, котрий мав найбшьшу вагу тша - 47,8 г i самицю з найбiльшою довжиною хвоста - 50 мм, а також самицю, котра мала найбшьшу висоту вуха - 13 мм. У 1993 р. вщловили самця з найбшьшою довжиною тша - 122 мм. Максимальна величина довжини ступш - 17 мм досить часто зус^чалась у дорослих нориць в рiзнi роки (1993, 1994, 1997, 2000 и 2001). З таблиц 1 видно, що звiрки iз заплави декшька дрiбнiшi за степових.
Кiлькiсть ембрiонiв у дослщжених самиць (n=26) коливалась вiд одного до шести, вщповщно: 1 - 3,85%; 2 - 3,85%; 3 - 23,07%; 4 - 38,46%; 5 - 19,23%; 6 -11,54%. Переважае 4 ембрюна, значна частка самиць (бшьш 80%) мае 3-5 ембрюшв. Схщноевропейська нориця декшька крупшша, шж звичайна. Хвiст, вщносно довгий, звичайно до 40 мм. Мозолi на ступнях звичайно темш, маленькi, рiзного розмiру. Цiкаво, що звiрки iз заплави мали бшьш темний колiр хутра, нiж на степових дшянках [5], на нашу думку з метою та внаслщок мiмiкрii.
Нориця лучна у ДОПЗ е малочисельним видом [1, 5]. У заплавi (П.О.Л. №6 -вербняк мокрий) ii чисельшсть коливалась вщ 0,70 до 12,0 ос. на 100 п.^б (з максимумом у 2006 р. - найвища чисельшсть в заплав^ i складала у середньому 4,23 ос. Загалом середня багаторiчна чисельнiсть норицi у заплавi складала 1,155 ос. На ареш (еталонний степ - П.О.Л. № 3), вщповщно вiд 0,3 до 2,3 ос. на 100 п.^б (з
максимумом у вологому 1997 р.) i складала у середньому 0,331 ос. Тобто, у заплавних упддях вщносна багаторiчна чисельнiсть норицi лучно! майже у 3,5 рази вища шж на дiлянках пiщаного степу (мабуть в умовах степово! зони Украши фактор вологостi мае вирiшальне значення для цього виду). Саме у максимально волоп роки зареестровано збшьшення чисельностi нориць. Про зв'язок динамши чисельностi водяно! норицi (Arvicola terrestris) з циклами сонячно! активностi обумовленими фактором вологосп вказував ранiше П. А. Пантелеев [17]. Однак на дшянках степу пошкоджених осiнньою пожежею (у 1998 р. згорiло 350 га) середня багаторiчна чисельнiсть норищ вкрай низька i складала всього 0,058 ос. на 100 п.^б. Степ дуже повшьно вщновлюеться, а нориця лучна фактично випала iз складу угруповання мiкромамалiй. Тут домшуе (Sylvaemus sylvaticus L.) - 3,842 ос. та мешкають з низькою середньою багаторiчною чисельнiстю (Sylvaemus uralensis Pall.) - 0,167 ос. i (Mus musculus L.) - 0,167 ос. Щц впливом трогенного чинника вщбулось збщнення видового складу мшромамалш з 10 до 4-х видiв [2].
Таблиця 1
Морфометрична вщмшшсть нориць
Показники Заплавш далянки (n=27) Степов1 дшянки (n=74)
L 93,67 мм 102,89 мм
Ca 35,16 мм 38,43 мм
Au 11,03 мм 10,96 мм
Pl 14,73 мм 15,83 мм
P 25,114 г 27,754 г (n=78)
ВИСНОВКИ
Нориця лучна у Дншровсько-Оршьському заповiднику е малочисельним видом. У заповщнику iснуе певна маргшальна популяцiя лучно! норицi, яка складаеться iз 2-х мiкропопуляцiй, що мешкають у рiзних бiотопах (вологi - заплавш та сухi -тщаний степ). У заплавних упддях вщносна багаторiчна чисельнiсть норицi лучно! майже у 3,5 рази вища шж на дшянках псамофпного степу. Звiрки iз заплави мають темнiше забарвлення кольору хутра, нiж на дшянках пщаного степу (навiть у молодих особин). Крiм того, норицi заплавних комплекшв дрiбнiшi за тих, що мешкають у степу (тобто вони мають нижчi показники: Ь, Са, Аи, Р1, Р). Однак норищ iз заплави досягають найвищих показниюв вщносно! середньо! багаторiчно! чисельностi даного виду на заповщних територiях (завдяки фактору вологосп).
Список лiтератури
1. Антонець Н.В. Др1бш ссавщ степових дшянок Дншровсько-Оршьського заповедника / Н.В. Антонець // Запов1дна справа в Украш. - Кашв: КНУ, 2001. - Т. 7, № 1 - С. 33-37.
2. Антонец Н.В. Влияние антропогенных факторов на фауну мелких млекопитающих Днепровско-Орельского заповедника / Н.В. Антонець // Вгсник Запор1зького державного ушшверситету. -Запор1жжя: ЗДУ, 2008. - № 1. - С. 18-23.
3. Антонець Н.В. Проблемш види мишоподiбних гризушв Дншровсько-Оршьського природного заповiдника / Н.В. Антонець // Пращ Терюлопчно! школи, вип. 10. - Луганськ: ЛДУ, 2010. -С. 70-78.
4. Антонец Н.В. Восточноевропейская полевка (Microtus rossiaemeridionalis Ognev) Днепровско-Орельского заповедника / Н.В. Антонец Н.В., Н.М. Окулова // Териофауна России и сопредельных территорий. (VII Съезд териологического общества): тез. докл. - Москва: ВТО, 2003. - С. 21.
5. Антонець Н.В. Днбш ссавщ заплавних дiлянок Дншровсько-Оршьського затждника / Н.В. Антонець, Н.М. Окулова // Заповдаа справа в Украш. - Кашв: КНУ, 2004. - Т. 10, № 1-2. -С. 34-40.
6. Антонець Н.В. Мала люова i люова мишi та смдноевропейська нориця Дншровсько-Оршьського заповедника / Н.В. Антонець, Н.М. Окулова // Сучасш проблеми зоолопчно! науки. - Ювiлейна конф.: тез. допов. - Кшв: КНУ, 2004. - С. 12-14.
7. Гайченко В.А. Некоторые вопросы систематики и распространения видов-двойников обыкновенной полевки на юге Европейской части Советского Союза / В.А. Гайченко, В.М. Малыгин // Вестник зоологии. - 1975. - № 3. - С. 20-24.
8. Загороднюк И.В. Кариотипическая изменчивость 46-хромосомных форм полевок группы Microtus arvalis (Rodentia): таксономическая оценка / И.В Загороднюк // Вестник зоологии. -1991а. - № 1. - С. 36-39.
9. Загороднюк И.В. Систематическое положение Microtus brevirostris (Rodentiformes): материалы по таксономии и диагностике группы «arvalis» / И. В. Загороднюк // Вестник зоологии. - 1991. -№ 3. - С. 26-34.
10. Загороднюк И.В. Таксономия и распределение серых полевок (Rodentiformes, Arvicolini) фауны Украины / И.В. Загороднюк // Млекопитающие Украины. - Кжв: Наукова думка, 1993. -С. 63-76.
11. Загороднюк I. Польовий визначник дрiбних ссавщв Украши / I. Загороднюк. - Кшв, 2002. - 60 с.
12. Загороднюк I. Дика терюфауна Киша та його околиць i тенденцп и урбашзацп / I. Загороднюк // Весник зоологи. - 2003. - Т. 37, № 6. - С. 30-38.
13. Загороднюк И. Виды-двойники обыкновенной полевки в Эстонии / И. Загороднюк, М. Мазинг, В. Песков // Eesti Loodus (Estonian Nature). - Tartu, 1991. - N 11. - Р. 674-678.
14. Загороднюк И.В. Полевки рода Microtus в Молдове Синантропия грызунов. / И.В. Загороднюк, А.Г. Михайленко, С.В. Тесленко // Матер. 2-го Совещ.: тез. докл. - Москва, 1994. - С. 88-91.
15. Земляний О.А. Стан мжромамалш та 1х адаптацшш можливост в умовах атмосферного забруднення Дтпропетровська. / О.А. Земляний // Бiорiзноманiття та роль тварин в екосистемах: матер. конф. - Дтпропетровськ: 2011, ДНУ. - С. 261-262.
16. Кондратюк £.М. Словник-довiдник з екологи / £.М. Кондратюк, А1. Хархота. - Кжв: Урожай, 1987. - 160 с.
17. Пантелеев П. А. Массовые размножения водяной полевки и их связь с цикличностью солнечной активности / П.А. Пантелеев // Журн. общ. биологии. - 1967. - Т. 28, № 6. - С. 649-657.
18. Пахомов А.Е. Современное состояние и охранный статус млекопитающих-землероев в степных лесах Приднепровья / А.Е. Пахомов // Териофауна России и сопредельных территорий (VII Съезд териологического общества): тез. докл. - Москва: ВТО, 2003. - С. 255.
19. Тесленко С.В. Виды-двойники надвида Microtus arvalis на Украине. Сообщение II. Распространение Microtus arvalis / С.В. Тесленко, И.В. Загороднюк // Вестник зоологии. - 1986. -№ 6. - С. 27-31.
Антонец Н. В. Особенности фенотипической изменчивости полевок (Microtus levis) в Днепровско-Орельском заповеднике // Экосистемы, их оптимизация и охрана. Симферополь: ТНУ, 2011. Вып. 4. С. 99-103.
Впервые для Днепропетровской области исследована полевка луговая (Microtus levis Miller, 1908) - морфометрические показатели, индексы параметров и особенности экологии. На определенном фактическом материале показано особенности фенотипической изменчивости полевок луговых из данного региона в пойменных и степных биотопах. Выявлено некоторое уменьшение параметров тела у полевок пойменных биотопов в сравнении со степными. Подтверждаются особенности окраски меха
(более темная у лесных пойменных) и свойственные им характерные черты биологии и экологии. Установлено, что в пойменных угодьях средняя многолетняя численность полевки луговой почти в 3,5 раза выше чем на участках песчаной степи.
Ключевые слова: полевка луговая, фенотипическая изменчивость, Днепровско-Орельский заповедник.
Antonets N. V. Peculiarity of phenotypicaly modification of the vole (Microtus levis) in Dnipro-Orel's Natural Reserve // Optimization and Protection of Ecosystems. Simferopol: TNU, 2011. Iss. 4. P. 99-103.
For the first time it was investigated the pratal vole (Microtus levis Miller, 1908) - morfometric parameters, indexis and pecularity ecology. In this article the question of phenotipic changeable of pratal vole in Dnipro-Orel's Natural Reserve (flud lends area and sandy steppe biotop's) was conducted. The fenotipic changeable of pratal vole was demonstrated. It was determined that have smaller parameters that at sandy steppe biotops The middle perennial quantity of micromammals from flood lands are in 3.5 times higher than at sandy steppe.
Key words: pratal vole, phenotypicaly modification, Dnipro-Orel's Natural Reserve.
Поступила в редакцию 28.09.2011 г.
