CC BY
146
Цiльова спрямовашсть передбачае спрямування природоохоронних ш-вестицш у територи, якi дають найбiльшi чистi вигоди i3 субсидiями, як пок-ривають тiльки граничнi витрати на сприяння виробникам i3 найменшими витратами i найбiльшими вигодами.
Наявшсть часових рамок означае, що субсиди повиннi бути виплаченi на одноразовш основi i3 очiкуванням, що подальша дiяльнiсть буде очевидно прибутковою для фермера i даватиме постiйнi вигоди.
Вимога ефективност передбачае, що насадження повинш створюва-тись i3 мшмальними затратами при бажаних економiчних, еколопчних i со-цiальних характеристиках.
З таких позицш субсиди не розглядаються як короткотермiновий засiб для тимчасового покращення економiчноl ситуаци у сшьських територiях, а як засiб, скерований на отримання сталих екологiчних вигод. У такому ви-падку вони можуть виплачуватись впродовж тривалого перюду часу.
Л1тература
1. De Pontbriand, Louis du Breil. European Experiences with Regulation 2080/92 and the New Afforestation Policy Under Agenda 2000// NEWFOR - New Forests for Europe: Afforestation at the Turn of the Century. Proceedings of the Scientific Symposium. February 16th - 17th, 2000. Freiburg. EFI Proceedings. № 35, 2000. - P. 23-35.
2. Mather, Alexandr. Policies, planning and progress. - London and Florida, Belhaven Press., 1993. P. 1-13.
3. Lawson, Gerry, Hyttinen, Pentti; Thomas, Terry, 2003. Policy makers decisions on farm and community forestry in Europe. - UCNW, P. 45.
4. The European Union and the Environment. - Office for official Publications of European Communities Luxemburg, 1997, P. 14.
УДК 599 735.3 Наук. ствроб. Н.В. Антонець - Дшпровсько-Ортьський
природный заповiдник
ОСОБЛИВОСТ1 ЕКОЛОГП ДИКОГО КАБАНА ДН1ПРОВСЬКО-
ОР1ЛЬСЬКОГО ЗАПОВ1ДНИКА
Наведено результати дослщжень з екологл дикого кабана (Sus scrofa ussuricus) в заплавних комплексах середньо! течп р. Дшпро степово! зони Украши; динамша його чисельносп i структура дшпровсько! популяцп.
N.V. Antonets - Dnipro-Orel's Natural Reserve The ecology of the boar's (Sus scrofa) in Dnipro-Orel's Natural Reserve
Results of researches on ecology of a wild boar (Sus scrofa ussuricus) in complexes of an average watercourse Dnipro a steppe zone of Ukraine are resulted; dynamics of his number and structure of Dnipro populations.
Територiя заповщника е комплексом коротко- ^брови р. Протовча) та довгозаплавних лiсiв (р. Дншро) з системою стариць-озер, луюв та бол^ (I - тераса) i шщаного степу з насадженнями сосни звичайно! рiзного вжу (II -тераса). Це штразональш бютопи у степовш зош Укра!ни.
Науковий вкчшк', 2003, вип. 13.2
Дикий кабан пiдвиду (Sus scrofa ussuricus) штродукований у Дншро-петровськiй обл. з 1961 р. [1, 3], а на територи, що перейшла до заповiдника, уперше вiдзначений в 1964 р. Дослщження з екологи дико1 свинi проводились протягом 1991-2002 рр. Оброблеш данi 145 зус^чей i3 388 особами дикого кабана заповщника. З них трапляння одше1 особи (здебiльшого це до-рослий самець) становили 40 %; двома особами - 20 %; трьома - 9 %; чотир-ма - 16,5 %; п'яти - 7 %; шютьма - 2,75 %; з семи, восьми, десяти, п'ятнадця-ти та 25 ошб по 0,7 %; дев'яти - 1,3 %. Групи з трьох особин - нашвдоро^ кабани та iнодi самищ з двома нащадками; групи з 4-8 особин - самиця з тд-свинками та поросятами; групи з 9-10 особин - це двi самки з молодняком; групи 15-25 особин - гурти iз декшькох самиць з нащадками та натвдорос-лих тварин. Переважають зустрiчi з одшею та 2-5 особами. Крупш стада ка-банiв (10-42 особини) характеры для степово1 зони Украши [5].
Облiки чисельностi дикого кабана проводились двома методами: стра-тифжовано1 вибiрки прогонами та маршрутного облжу по порошi взимку. Данi з облжу чисельностi диких копитних у заповщнику за 1991-1999 рр. були взятi з матерiалiв "Л^опису природи", причому автор брав активну участь в облжах, а з 2000 р. проводив ïx самостiйно.
У 1991 р., за даними облжу, чисельнiсть дикого кабана визначена в 25 оЫб (13,9 екз. на 1000 га люовкршш плошд). Статево-вiкова структура на-селення кабана: доро^ самцi - 11,7 %; доро^ самки - 11,9 % (всього -23,6 %); шдсвинки - 11,7 % та поросята - 64,7 %. Середнiй розмiр виводка (n=10) становить 4,77 особин. Середньорiчний коефщент стадностi - 3,04. Найчастше зустрiчаються одинаки i групи з 2-4 особин. Виявлено два поро-сяти плямистого окрасу. У 1992 р. його чисельшсть дорiвнювала 50 оЫб (27,8 екз. на 1000 га люовкршш площi). Статево-вжова структура населення дикого кабана: доро^ самцi - 16,8 %; доро^ самки - 20,1 % (всього -36,9 %); пiдсвинки - 7,6 % та поросята - 55,5 %. Середне значення показника стадност - 4,07 зросло порiвняно з 1991 р. Число зустрiчей за категорiями [6]: одна особина (13); 2-4 особини (26); 5-9 особин (4); 10-14 особин (1); 15-24 особини (1); 25 особин (1). Переважали групи з 2-4 особин: узимку -53,6 %; навест - 55,6 %; улггку - 57,1 %; восени - 42,9 %. Зафшсовано вiсiм випадюв загибелi кабанiв вiд браконьерства. У 1993 р. чисельшсть дико1 сви-нi становила 70 голiв (38,9 екз. на 1000 га люовкршш плошд). Статево-вiкова структура населення дико1 свинi заповiдника: дорослi самцi - 10,0 %; дорослi самки - 19,1 % (всього - 29,1 %); шдсвинки - 13,5 % та поросята - 57,4 %. Середне значення показника стадност - 3,9. Середнш розмiр виводка - 3,86. Виявлено Ым випадкiв загибелi диких кабанiв (4 вiд браконьерства i 3 - з не-вщомо1 причини). У 1994 р. ïï чисельнiсть визначена в 40 особин, тобто 22,25 екз. на 1000 га люовкршш плошд. Статево-вжова структура населення кабана: усi доро^ $$ й SS становили 24 % вщ загальноï чисельностi. Шдсвинки становили 21 %; поросята, вщповщно - 55 %. Виявлено чотири ви-падки загибелi кабашв з невiдомоï причини. У 1995 р. чисельшсть кабана до-рiвнювала 60-70 голiв, тобто 33,3-38,9 екз. на 1000 га люовкршш плошд. Ста-тево-вiкова структура населення ди^ свинi: дорослi особи й SS) -
1. Лiсове та садово-паркове господарство
75
42.6 %; пiдсвинки - 13,1 %; поросята - 44,3 %. Середня величина виводка -3,8; середньорiчний показник стадност - 2,74. Встановлено один випадок за-гибелi свинi з невщомо! причини. У 1996 р. чисельшсть кабана визначена у 18 оЫб. Статево-вiкову структуру населення протягом року вщдзеркалюють такi показники: дороои самцi - 23,5 %; доро^ самицi - 22,7 %; поросята -37,1 %; пiдсвинки - 16,7 %. Середнiй розмiр виводка (п=13) становив - 3,2, а середньорiчний показник стадностi - 2,33. У 1997 р. його чисельшсть стано-вила 19 голiв у групах наступного статево-вшового складу: 3 поодиноких до-рослих самця; два шдсвинка; двi сiмейнi групи (самиця i 2 поросяти); двi гру-пи дорослих кабанiв (5 i 2 особи); порося. Середньорiчний показник стадности 2,1. Показники статево-вжово! структури мають такий вигляд: доро^ самцi - 32,2 %; доро^ самицi - 28,8 %; шдсвинки - 14,5 %; поросята -24,4 %. Виявлено чотири випадки загибелi кабашв (2 - хижацтво вовюв, 1 -втопився та 1 - з невщомо! причини). У 1998 р. чисельшсть кабана дорiвню-вала 28 осiб, серед яких 6 поодиноких тварин, двi групи з 3-х оЫб, три - з 2-х оЫб, групи з 4-х i 6-ти осiб. Протягом року найчастiше зустрiчалися поодино-кi тварини - 48,8 % та групи з 2-х i 3-х оЫб - вiдповiдно 20,9 % та 18,6 % зус-трiчей. Середньорiчний коефщент стадностi при цьому склав 2,21. Статево-вжова структура населення кабанiв мала вигляд: доро^ самцi - 23,3 %; до-рослi самки - 23,3 %; пiдсвинки - 36,7 %; поросята - 16,7 %. У 1999 р. чисельшсть дико! свиш визначена в 21 особу. Доро^ тварини (самщ та самищ) становили - 33,3 %; шдсвинки - 23,9 %; поросята - 42,8 %. Середньорiчний коефщент стадност - 3,0. Тварини тримались у групах такого складу: 2 поодиноких самця; самка з 4 поросятами; групи з 2 та 3 шдсвинюв; самиця з 5 поросятами; група з 3 дорослих тварин невщомо! стать У 2000 р. чисельшсть кабана склала 60 ошб. З них 36,8 % поодиноких тварин, групи з 2-х оЫб
- 15,8 %, з 3-х оЫб - 5,3 %, групи з 4-5 оЫб - вщповщно: 31,6 % i 10,5 %. Протягом року найчастше зус^чалися поодинок особини та групи з 4-5 особин. Середньорiчний коефщент стадностi при цьому дорiвнював 3,16. Шдсумково статево-вiкова структура населення кабашв мала такий вигляд: доро^ самщ - 11,7 %; дорослi самищ - 23,3; шдсвинки - 10 %; поросята -55 %. У 2001 р. його чисельшсть визначена у 70 особин. З них понад 10 % поодиноких тварин, групи з 2-х оЫб - 11,4 %, з 3-х ошб - 4,3 %, групи з 4-6 та бшьше ошб вщповщно 74,3 %. Упродовж року найчастше зус^чались пооди-нок тварини та групи з 4-6 i 7-9 осiб - вщповщно: 38,8 % та 48,0 % зустрiчей. Середньорiчний коефщент стадностi при цьому дорiвнював 3,2. Пiдсумкова статево-вжова структура населення кабанiв мала такий вигляд: доро^ самцi -
15.7 %; дорослi самицi - 31,4 %; пiдсвинки - 14,3 %; поросята - 48,6 %. Виявлено один випадок загибелi кабана (звiр провалився пiд лiд i втопився).
У розглянутий перiод вшова структура населення дикого кабана запо-вiдника змiнювалася iстотно: вiдсоток поросяти змшювався вiд 16,7 до 64,7 %; напiвдорослих - вiд 7,6 до 36,7 %; дорослих - вщ 23,6 до 61 %. Попу-ляцiя кабана [7], вщповщно у 1991 р. - зростаюча; у 1992 - зростаюча; у 1993
- зростаюча; у 1994 - зростаюча; у 1995 - зростаюча; у 1996 - стабшьна; у 1997 - старшча; у 1998 - стабшьна; у 1999 - зростаюча; у 2000 - зростаюча;
Науковий iticiiiiK, 2003, вип. 13.2
у 2001 - зростаюча. Середнiй багаторiчний розмiр виводка взимку (n=90) змь нювався в межах 4,77 - 3,20 та становив 3,79, що зб^аеться з даними [2]. Стввщношення дорослих SS й $$ в популяци було в межах 1: 1,02 - 1: 2,0. Середне багаторiчне сшввщношення дорослих $$ й SS у популяцiï дорiв-нювало 21,1 % i 18,1 % або (1,16: 1). Сшввщношення дорослих, натвдорос-лих i молодих за 11 роюв iснування населення ди^ свинi становило вщпо-вiдно: 32,5 %, 18,3 % i 50,2 %. Середнiй багаторiчний коефiцiент стадност змiнювався в межах 2,1 - 4,07 та становить 2,975. Населення дикого кабана заповщника ще не сформувалося (не досягло свого максимуму) i перебувае в стадп розвитку (у 2002 р. вщбулося перевищення чисельностi екологiчнiй емностi угiдь). За перюд з 1991 по 2001 рр. чисельшсть дикоï свинi змшюва-лася iстотно: 25-70 особин (йде процес становлення популяци цього виду в умовах заповщного режиму). Чисельшсть i щшьшсть населення дикого кабана заповщника вже досягла тих розмiрiв, коли цей вид вадграе негативну роль у бюгеоценозах (особливо люових i лучних). Зафiксовано 26 випадюв загибелi диких кабанiв (48 % вщ браконьерства). Нижче для порiвняння по-даеться статево-вiкова структура населення дикого кабана у степовш зош Ук-раши [4, 5]: самщ - 11,5 %, самищ - 15,6 %, пiдсвинки - 14,3 % та поросята -58,6 % (n=2893). Таким чином, на швдш степовоï зони статево-вжова структура дикого кабана близька до такоï у заповiднику. В ратичних угрупованнях за-повiдника дикий кабан виступае як домшант та поширений аборигенний вид.
Висновки
Таким чином, можна говорити про нове, найбшьше в област та свое-рiдне поселення дикого кабана в Дншровсько-Оршьському заповiднику. За-повiдник виконуе функцп сховища генофонду дикоï свит i резервату ïï ре-суршв у басейнi середньоï теч^ р. Дншро на пiвденному сxодi Украши.
Л1тература
1. Булахов В.Л., Мясоедова О.М., Губкин А.А. и др. (1984): Методические указания. Фауна позвоночных Днепропетровщины. - Днепропетровск, ДГУ. 1-67.
2. Волох А.М. (1999): Репродуктивный потенциал популяций дикого кабана. - VI съезд териологического общества. - М.: Россельхозакадемия. 53.
3. Волох А.М. (2001): Влияние интродукции на формирование полиморфного генотипа диких кабанов на Украине. - Структура i функцюнальна роль тваринного населення в природних i трансформованих екосистемах. - Дншропетровськ: ДГУ. - С. 124-125.
4. Волох А.М. (2002): Структура популяции дикого кабана (Sus scrofa) в степной зоне Украины. - Вестн. зоол. 36 (6):.
5. Волох А.М. (2002а): Некоторые экологические характеристики южной маргинальной популяции дикого кабана в Украине. - Зоол. журн. 12, т. 81. 1506-1512.
6. Козло П.Г. (1975): Дикий кабан. - Минск: Урожай. 1-223.
7. Одум Ю. (1975): Основы экологии. - М.: Мир. 1-740.
1. Лкове та садово-паркове господарство
77
