CC BY
49
УДК 338.42.4
СИСТЕМН1 ФУНКЦП ДЕРЖАВИ Й ОСОБЛИВОСТ1 РЕГУЛЮВАЛЬНИХ МЕХАН1ЗМ1В В ЕКОНОМ1Ц1
УКРА1НИ
Г. М. Пилипенко, канд. економ. н., доц., докторант каф. економ1чног теорИ' та основ тдприемництва НГУ, м.
Днтропетровсък
Вступ. Трансформацшш процеси, характерш для сучасного розвитку Украши, потребують вирiшення проблеми формування нащонально1 моделi регулювання економiки. Загальновизнаним е той факт, що ринковий мехашзм уже не здатний належним чином регулювати економiку. Розвиток процешв усуспiльнення виробництва i працi, ускладнення вiдносин власностi, посилення штернацюналiзацil економши, зростання монополiстичних тенденцiй, загострення соцiально-економiчних i глобальних проблем зумовили формування модел^ в якiй ринковий мехашзм саморегулювання поеднуеться iз механiзмом державного регулювання економши.
Теоретичнi дослiдження характеру i механiзмiв державного впливу на економшу, а також практика побудови моделей змшано! економiки у розвинутих крашах демонструють як загальнi принципи побудови механiзмiв економiчноl координаци, так i специфiчнi риси 1х функщонування у кожнiй конкретно взятiй крш'ш. В силу iснування певних досягнень св^ово! економiчноl науки щодо формування нащональних моделей регулювання економiки теоретично виправданим е те, що бшьшють вiтчизняних економiчних дослiджень направлено у сучасних умовах на вивчення свггового досвiду i можливостей застосування ле1 або шшо1 моделi у нащональнш економiцi Укра1ни. У цьому вщношенш слiд вiдзначити досить плiдну роботу таких втизняних теоретикiв як А. Гальчинський, В. Геець, I. Малий, В. Мамутов, М. Чумаченко та ш
Постановка завдання. Не заперечуючи наявнiсть певного доробку укра1нських науковщв у площинi дослiдження взаемодп саморегулювання i державного регулювання економiки, необхщно, однак, зазначити ряд iснуючих проблем як теоретичного, так i практичного характеру. Перш за все, слщ звернути увагу на те, що спроби використання окремих елементiв моделей, яю пройшли апробацiю на Заход^ у практицi вiтчизняних реформ не забезпечили очшуваних результатiв. Закономiрно виникае питання: чим же зумовлене усшшне використання моделей регулювання економши у бшьшосп розвинутих держав i !х явна «неспрацьованють» в умовах Украши? Вщповщь, на нашу думку, слщ шукати у дефiцитi поглибленого вивчення факторiв, якi визначають основнi параметри або шшо1 моделi нащонально1 економiки, а також у домiнуючих уявленнях науковцiв про механiзм взаемовщносин держави й економiки.
Дослiдження процешв, якi вiдбуваються в економiчному житп суспiльства, точно як i ощнка стану i перспектив розвитку нащонально1 економiки, будуть мало конструктивними до тих тр, доки поза увагою дослщниюв залишатимуться проблеми системних функцш суспiльства. Саме тому для найбшьш повного розумiння механiзму регулювання нащонально1 економiки слiд звернутися до теоретичних концепцiй розвитку економiчних систем i визнати той факт, що економша, як i суспiльство в цшому, е складною вiдкритою системою з нелшшною динамiкою, перiодичною нестiйкiстю розвитку, що i послугувало основою для виникнення у процесi еволюци особливих iнститутiв координаци, головним iз яких е держава.
Результати. Серед концептуальних основ дослiдження економiчних систем видшяють теорп класичного напряму, марксизму, юторично1 школи, неокласицизму та iнституцiоналiзму. Для класично1, неокласично1 традици, а також марксизму е характерним розгляд економши як самостшно1 та самодостатньо1 системи, надшено1 властивостями саморегулювання i в силу цього здатно1 самостiйно створювати умови свого функщонування, дiяти незалежно вiд iнших складових суспiльства. Подiбний погляд на регулювальны сили економiчного розвитку було закладено й у неокласичну теорiю. Використовуючи принцип невтручання держави в економiку, неокласики дослщжували винятково ринковий механiзм установлення рiвноваги мiж виробництвом i споживанням. Але такий тдхвд виявився нереалiстичним.
Натомють у теоретичних побудовах представникiв шмецько1 iсторичноl школи домiнуючим е тдхвд до аналiзу закономiрностей розвитку суспшьства, за яким вирiшальним фактором переходу суспшьства у нову якiсть е особливий тип нащональних полггико-правових i соцiокультурних iнститутiв. Цi iдеl були у подальшому розвиненi iнституцiональним напрямом економiчноl думки, представники яко! зосередилися на вивченш ролi суспiльних шститулв у економiчному життi.
Для сучасного iнституцiоналiзму характерним е дослiдження економiчноl поведiнки суб'ектiв i суспiльного розвитку в умовах не ресурсних, а шститущональних обмежень. Iнституцiональна теорiя наголошуе, що iнститути виникають на основi людських iнстинктiв i найпростыших потреб; сприяючи !х задоволенню, вони отримують самотдтримуючий характер i формують стереотипи мислення. Найбiльш стiйкi i сощально доцiльнi iнститути фiксуються у традищях, неформальних нормах, а потiм i у писаному правi. На цш основi виникають суспiльнi органiзацil. Юридичш i неформальнi норми створюють рамки, обмеження для дiяльностi людини.
У процеш еволюцil суспiльства вiдбуваеться замша старих iнститутiв новими за рахунок вщтворення соцiокультурних iнститутiв минулого i поступового внесення до них певних змш. З усього комплексу шститу^в, що формують систему, змiнам шддаються швидше всього тi, якi вщносяться до зовнiшнього, поверхневого шару, тодi як глибиннi, сутнiснi iнститути проявляють найбiльшу стiйкiсть. Держава, на думку шститущоналюпв, повинна активно впливати на шституцшне середовище в економiцi, оскшьки спонтанна селекцiя iнститутiв далеко не завжди вiдбирае кращi варiанти.
Теоретичш побудови iнституцiональноl теорil, а також св^ова практика розбудови нацiональних моделей регулювання переконливо доводять, що не може юнувати ефективно1 соцiально орiентованоl ринково1 економiки без активно1 регулювально1 ролi держави. Однак масштаби державного регулювання, його конкретш форми i методи суттево вiдрiзняються у рiзних кра1нах. Вони вiдображають i юторда, i традицil, i тип нащонально1 культури, масштаби кра1ни та и геополiтичне становище тощо. Саме тому неможливо знайти у свiтовiй практищ готову схему побудови механiзму
регулювання нацюнально! економiки. Це складне завдання може бути вирiшеним тiльки у площиш пошуку факторiв, якi впливають на встановлення спiввiдношення механiзмiв саморегулювання, державного i громадянського регулювання у нацюнальнш економiцi.
Традицiйно у теори взаeмодiя держави i ринку розглядаеться з позицп недосконалостi механiзму саморегулювання економши (так званi <^аско» ринку), яю держава мае компенсувати. За такого шдходу як загальнi принципи функцiонування держави в економiцi висуваються винятково принципи, детермiнованi ринковою формою господарювання.
"Нашi принципи не дають жорстких рецептiв щодо того, в яких межах доцiльно використовувати уряд для спшьного виконання завдань, яю важко або неможливо виконати посередництвом строгого добровшьного обмiну, тобто за допомогою ринку. У кожному випадку, коли пропонують удатися до урядового втручання, слiд скласти балансову вщомють iз записами переваг i недолшв такого кроку. До недолiкiв слщ вiднести те, що втручання уряду становить загрозу свободГ', -проголошуе у сво!й фундаментальнiй працi «Капiталiзм i свобода» активний поборник лiбералiзму М. Фрiдмен [1, с. 29 ].
На цьому базуються шдходи до визначення функцш держави в економщ майже всiх авторiв найпопуляршших пiдручникiв з "економшс". "Конкурентнi ринки бувають недосконал^ виходячи з чотирьох основних причин: ринкова влада, неповна шформащя, суспiльнi блага i зовшшш ефекти", - пишуть Р. Индайк i Д. Рубiнфельд [2, с. 450]. К. Макконнелл i С. Брю з даного приводу стверджують, що "деяю економiчнi завдання уряду мають за мету тдтримувати i полегшувати функцiонування ринково! системи. Забезпечення правово! бази i суспшьно! атмосфери, що сприяють ефективному функцiонуванню ринково! системи, а також захист конкуренци - це два найважливiшi види дiяльностi уряду. Виконуючи функци перерозподiлу доходу i багатства, коригуючи розподш ресурсiв iз метою змiни структури нацiонального продукту i здiйснюючи стабшзащю економiки, уряд модифiкуе функцiонування ринково! системи" [3, с. 94]. Таким чином, держава виконуе те, чого не може ринок.
Однак закономiрностi еволюци сучасних економiчних систем визначають роль держави не просто як компенсатора недосконалост ринку, а як суспшьного шституту, який виражае i забезпечуе реалiзацiю загальнонацiональних iнтересiв, не обмежуючись при цьому тiльки сферою економiки. Суспiльство, яке функцiонуе завдяки таким мехашзмам, називаеться громадянським суспшьством. Його основними складовими виступають практично вс елементи соцiально!, професiйно!, демографiчно!, нацiонально!, конфесiонально!, культурно!, духовно! та шшо! самоорганiзацi! суспiльства.
Основою громадянського суспшьства е механiзм саморегулювання, який дозволяе людиш реалiзувати свою подвшну природу як iндивiдуального i суспшьного оргашзму. Вiдбуваеться поступове усвiдомлення не тшьки сво!х его!стичних iнтересiв, але й штерешв рiзних груп. Таю штереси неможливо реалiзувати безпосередньо, тому вони знаходять свое опосередковане втшення у формуванш суспiльних органiзацiй, а держава виступае офщшним виразником загальних iнтересiв.
Отже, завдання держави пов'язуються не тшьки з коригуванням недолтв ринку. Вони передбачають визнання його ролi у забезпеченнi балансу суспшьних iнтересiв, соцiально! стабiльностi i захисту нацюнальних iнтересiв при проведеннi як внутршньо!, так i зовнiшньо! полггики. I якщо говорити про модифшащю функцiй держави у сучасних умовах, то скорше за все слщ вести мову про передачу регулювальних функцш не ринку, а шститутам громадянського суспшьства. У сучасних умовах третьою регулювальною силою суспiльства е шститут громадянського регулювання, пiд яким розумiеться дiяльнiсть рiзних суспiльних шститупв i утворень, що спрямована на виршення !х завдань та здшснюе певний вплив на економiчнi процеси.
Виходячи з вищевикладеного, дослiджувати функцi! держави, а тим самим i встановлювати певне сшввщношення мiж саморегулюванням, державним i громадянським регулюванням у конкретнш економiцi слiд на основi шзнання конкретно-iсторичних умов розвитку кра!ни i цiло! низки iнституцiйних чинникiв, що здшснюють вплив на нього ^ мiж iншим, бiльшiсть з яких е складовою шфраструктури громадянського суспшьства.
Держава, як особлива шдсистема суспшьства, для шдтримання його цiльностi повинна вщображати iнтереси всiх верств суспшьства з метою недопущення порушення рiвноваги, збурень на мiкро- та макрорiвнях економiки, якi, розростаючись, могли б спричинити руйнацiю системи в цшому. З iншого боку, як самостшна пiдсистема, держава сама е певною цшьшстю, яка може розвиватися незалежно вiд суспiльства. На основi цих особливостей розглянемо функцi! держави вщносно економiки.
Як представник усiх громадян кра!ни держава за допомогою законодавчо!, виконавчо! та судово! влади структуруе i погоджуе iнтереси всiх члешв суспiльства i соцiальних груп. Це проявляеться у пiдтриманнi правопорядку i регламентацi! взаемовiдносин з iншими державами вщ iменi i в штересах самих громадян, тобто у реалiзацi! загальнонацiональних iнтересiв. Держава формуе правовi межi функцiонування економiки (розробляе правила гри) i гарантуе !х виконання. Так, уряди забезпечують права власносп, умови виконання угод, тобто створюють правовий проспр для рiзного роду трансакцш в економiцi.
Разом iз цим держава пiдтримуе iснуючi економiчнi вiдносини i ринок як основну форму зв'язку мiж господарюючими суб'ектами, а також головну умову юнування ринку - конкуренщю. У цш функцi! держава забезпечуе вiльний доступ на ринки i правове обмеження руйшвних форм прояву монопольно! влади, яю знижують ефективнiсть використання ресуршв i завдають збиткiв споживачам i виробникам певних видiв продукцi!.
Пщтримуючи ринкову форму зв'язку, держава мае враховувати i компенсувати зовнiшнi ефекти ринку (екстернали). Останнi являють собою пов'язаш з економiчними трансакцiями витрати (вигоди), яю несуть (отримують) не продавщ або споживачi, а особи, яю безпосередньо не беруть учаси в угодах. Самi учасники трансакцш не враховують екстернали при виршенш питання про свою дiяльнiсть. Прикладом таких зовшшшх ефектiв може слугувати забруднення навколишнього середовища, яке супроводжуе процеси виробництва i споживання продукци. Тому важливою функцiею держави е управлшня такими втратами або вигодами з метою як шдтримання ринкових стимулiв у економiчних агентiв, так i забезпечення нацiональних iнтересiв.
Оскшьки для нормально! життедiяльностi суспiльства е необхщним стiйкий i по можливосп безконфлiктний розвиток усiх його тдсистем, перед державою виникае завдання гармошзацп рiзних сфер суспiльства. На практищ виявляеться, що ринкова форма оргашзацп окремих елементiв соцiально! iнфраструктури не завжди забезпечуе !х прибуткове функцюнування, а значить й iнтерес приватного сектора. Тому держава бере на себе оргашзащю дiяльностi або стимулюе приватний сектор до створення бiзнесу у таких галузях як охорона здоров'я, освга, культура, наука. Тим самим створюються умови гармоншного розвитку вшх сфер суспiльства.
Необхiднiсть зазначено! гармонiзацi! вимагае вiд держави таких дш, яю б запобiгали конфлштам мiж поведiнкою iндивiдiв як суб'екпв ринкових вiдносин i !х поведшкою як суб'ектiв iнших соцiальних вщносин. Тому держава за рахунок перерозподшу доходiв пiдтримуе умови нормально! жипедаяльност всiх членiв суспiльства.
Визначивши теоретичш засади дослiдження спiввiдношення ринкового, державного i громадянського регулювання у побудовi нацiональних моделей економiки, а також з'ясувавши функцi! держави у сучасному суспiльствi, слiд звернутися до реалш розвитку вiтчизняно! економiки. Економiчна ситуащя в Укра!нi виходить далеко за рамки лiберальних концепцiй, якi так наполегливо пропонували прихильники Вашiнгтонського консенсусу. Довготривалий i нерезультативний шлях реформування втизняно! економiки у планi формування в нш моделi, нацiлено! на розвиток, показав, що вщсутшсть тзнання глибинних iсторичних особливостей кра!ни зумовлюе впровадження таких варiантiв реформ, яю не сприймаються суспiльною свiдомiстю.
Саме тому при побудовi нацiонально! моделi регулювання нагальною потребою е пошук загальних закономiрностей функцiонування i взаемодп сфер ринку i держави, впливу на них громадянського регулювання, а також з'ясування того, як щ закономiрностi трансформуються у конкретних юторичних умовах певно! кра!ни. Вiд розумшня характеру формування спiввiдношення регуляторiв в економiчнiй системi залежить i сама можливють вирiшення конкретних питань про ефектившсть управлiння економiчними процесами за допомогою заходiв економiчно! полiтики.
Аналiзуючи трансформацiйнi змiни в Укра!нi, слщ визнати, що за роки реформування в !! системi виникли майже вс основнi ринковi iнститути. Старi iнституцiональнi структури централiзовано-планового управлiння зазнали серйозних модифшацш або зовсiм були витюнеш новими елементами. Ринок отримав можливiсть функцiонувати на основi взаемодп попиту i пропозицi!, якi визначають вщповщш економiчнi iнтереси господарюючих суб'екпв. З iншого боку, сформувались важелi державного макроекономiчного регулювання, якi дозволяють у певних межах впливати на економiчну поведiнку. Однак становлення i розвиток формальних iнститутiв ще далеко не завершена Сьогоднi в Укра!ш старий iнституцiональний каркас уже зруйновано, а новий ще не добудовано. Все це вимагае вщповщних змш ролi держави.
"Роль держави яюсно вiдрiзняеться на етапах становлення, формування ринково! економши i в умовах, коли функцюнуе добре злагоджена i вiдрегульована економiка ринкового типу. Самооргашзащя, а ринок - класичний зразок самооргашзацп, притаманна досить стiйким системам i мало ефективна у перюд переходу вiд однiе! системи до шшо!", - стверджуе вiдомий росшський вчений Л. Абалюн [4, с. 6]. Очевидно, що лiбералiзацiя економши при слабкостi або деградацi! державних iнститутiв здатна привести до непередбачених результатiв. Тут визначальне значення мае не просто радикалiзм або стушнь лiбералiзацi!, не поступовiсть або швидюсть темпiв реформування, а сила або слабюсть державних iнститутiв.
Держава як пол^ичний iнститут створюе i визначае норми i правила поведiнки у суспшьсга, якi регламентують спосiб взаемодп суб'екпв господарювання, а також забезпечуе !х виконання. По сутi, формальш правила виступають формою реалiзацi! державного впливу, нацшеного на змiну поведшки економiчних агентiв.
У найбiльш загальному виглядi формальнi правила виконують функцш обмеження варiантiв вибору. Тому з метою зниження витрат i розширення власно! свободи при здiйсненнi господарсько! дiяльностi у суб'ектiв з'являються стимули порушення встановлених правил. Практика показуе, що в умовах, коли вiрогiднiсть виявлення порушень незначна, ступiнь виконання формальних правил знижуеться. Отже, особливого значення набувае проблема забезпечення дотримання правил. Як справедливо зазначае вщомий представник iнституцiоналiзму Дж. Б'юкенен, для отримання такого суспiльного блага як законослухняшсть повинно бути виробленим i таке суспiльне антиблаго як покарання [5].
Висновки. Як показуе реальний досвiд Укра!ни, досить часто формальш правила, що вводяться державою, не здшснюють вагомого впливу як на реальну поведшку економiчних суб'ектiв, так i на економiку в цшому. 1снуе багато прикладiв того, що подiбний вплив дае зовсiм не т наслiдки, якi замислювалися урядом.
Як не парадоксально, але у найбшьш загальному виглядi законодавчi норми, яю регламентують вiтчизняну iнвестицiйну та шшу економiчну практику, мало чим вiдрiзняються вiд iснуючих у свгговш практицi. Однак особливiстю нашого суспшьства е те, що вони не виконуються. Причинами подiбно! практики е i суперечливiсть багатьох законодавчих норм, а також суттевий вплив суб'ективного фактора (з позицп взаемодп оргашв державного управлшня та виконавцiв формальних правил) на !х виконання. Однак, на нашу думку, основна причина цього феномену полягае в тому, що держава досить часто не виступае гарантом виконання створених нею законодавчих норм у економiчнiй та шших сферах суспшьного життя.
У сучаснш економiчнiй теорi! юнують поняття сильно! i слабко! держави. Категорiя сильно! держави визначаеться через !! здатнiсть формувати i проводити полггичш курси, створювати закони i забезпечувати !х виконання чесно i вiдкрито. Критерiями визначення сили держави обрано: стабшьшсть полiтичного устрою, стшюсть господарського розвитку, безпеку i правопорядок, надання суспiльних благ i забезпечення достатнього рiвня державних доходiв для виконання визначених функцш [6].
Очевидно, що рiвень вщповщност нашо! держави даним критерiям ще далекий вщ того, щоб стверджувати про сильну державу в Укра!ш з позицп !! можливостей ефективно впливати на соцiально-економiчнi процеси i сприяти неухильному зростанню суспiльного добробуту на сучасних поспндус^альних засадах. Тому в сучасних умовах першочерговим завданням е створення сильно! держави, яка, виступаючи шщатором реформ i створюючи демократичнi шститути, за рахунок жорсткого економiчного регулювання могла б запроваджувати в життя пол^ичш курси i нею ж прийнят закони.
Якщо держава слабка, вона не може забезпечити регулятивних та шституцюнальних умов для функцюнування ринку.
Шякий шститут, OKpiM держави, не може сформувати ринкову систему господарювання з ушма li iнститутами i забезпечити виконання ринкових правил. Таким чином, з одного боку, держава у свош економiчнiй полiтицi мае слщувати лiберальним тенденцiям, а з шшого - вводити ринковi вiдносини у прийнятш для сyспiльства меж Це повинно досягатися за рахунок задiяння сустльних механiзмiв протидп бюрократизацп державного апарату, загостренню полiтичних суперечностей, яю виникають мiж iнтересами, програмами i дiями рiзних партiй i сощальних груп. А такi механiзми можуть сформуватися тшьки у громадянському суспшьства яким, на жаль, наша держава ще не е. Тому принципово важливим вважаеться поеднання реформ у економiчнiй i полiтичнiй сферi, нацшених на розбудову громадянського сyспiльства.
ВИКОРИСТАНА Л1ТЕРАТУРА:
1. Фридман М. Капитализм и свобода (отрывки из книги) // Экономика и организация промышленного производства. -1991. - № 7.
2. Пшдайк Р., Рубшфельд Д. Микроэкономика. - М.: Экономика, Дело. - 1992. - 510 с.
3. Макконнелл К., Брю С. Экономикс: Принципы, проблемы и политика. В 2 т. Т.1. - М.: Республика, 1992. - 399 с.
4. Абалкин Л. Роль государства в становлении и регулировании рыночной экономики // Вопросы экономики, 1997. - № 6. - С. 4-12.
5. Бьюкенен Дж. Конституция экономической политики // Вопросы экономики, 1994. - № 6. -С. 104-113.
6. Фукуяма Ф. Сильное государство: Управление и мировой порядок в ХХ1 веке. - М.: АСТ Москва: Хранитель, 2007. -220 с.
УДК 338.42.4
Системи функцн держави i особливост регулювальних механiзмiв в економщ1 УкраТни /Г. М. Пилипенко //Вкник Придншровськот державнот академп будiвництва та архггектури. - Дншропетровськ: ПДАБА, 2008. - № 11. - С. 48-53. - Бiблiогр.: (6 назв.).
На основi системного шдходу дослщжуються функцн держави у сучаснш змшанш економщ. Наголошуеться на неправомiрностi розгляду держави як компенсатора недолшв ринку i обгрунтовуеться й роль як iнститyтy, що забезпечуе баланс сустльних штерешв, сощальну стабiльнiсть i захист нацiональних штерешв. Визнаеться необхiднiсть посилення регулювально! ролi держави у вiтчизнянiй економiцi i формування за рахунок цього ефективно! моделi соцiально-економiчного розвитку.
