CC BY
9Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского Серия «Юридические науки». Том 24 (63). № 2. 2011 г. С. 74-88.
УДК 348.07
СИСТЕМА ДЕРЖАВНО-ЦЕРКОВНИХ В1ДНОСИН В ПОСТКОМУШСТИЧНШ еВРОП1: УРОКИ ДЛЯ УКРА1НИ
Палшчак М. М.
Ужгородський нацюнальний утверситет, м. Ужгород, Украта
У стат досл1джуеться зарубiжний досвщ регулювання державно-церковних вщносин. На тдс-тавi аналiзу широкого кола вггчизняних та зарубiжних джерел i досл1дницько! лiтератури стверджуеть-ся думка щодо доречностi зважати на посткомунiстичну практику взаемин мiж державою i релггшними об'еднаннями. Висловлюються ироиозици стосовно врахування досвiду певних краги Свропи (Польщ1, Угорщини, Чехи, Словаччини, Естони, Грузи та ш.) при виробленнi сучасно! моделi державно-конфесiйних вiдиосин в нашш кра!ш, яка бшьшою мiрою вiдповiдала б укра!нськ1й культурно-юторичнш традици.
Ключов1 слова: державно-церковнi в1дносини, моделi державно-церковних вiдиосин, релiгiйнi оргашзаци, свобода думки, совiстi, вiросповiдання.
Проблеми державно-церковних вщносин в сучасиiй Укра!ш були i залишають-ся в цен^ пщвищено! уваги як науковщв, так i оргаиiв державно! влади, громадсь-ких i релiгiйиих оргашзацш. Вони мають високий рiвеиь сусшльно! актуалiзацil. 1х осмислеиия в практичному, а також i в теоретичному сенс е, на нашу думку, важ-ливим i иеобхiдиим.
Це детермшуеться тими траисформацiйиими процесами, що вiдбулися i/або в> дбуваються в Укра!ш, кiлькiсиими та якiсиими змшами в релiгiйиому середовищi, зростанням ролi релiгiйиого фактора, а в цьому зв'язку - i потребою серйозних ко-рекцiй системи державио-коифесiйиих вщносин, правових засад забезпечення сво-боди релт!, свободи дiяльиостi релiгiйиих оргаиiзацiй.
Сьогодиi в Укра!ш вiдсутия едина концепщя державно! полiтики в сферi вщносин з релiгiйиими об'еднаннями. Модель взаемовщносин мiж державою i церквою в иашiй кра!ш знаходиться в стади формування. З метою вдосконалення конституцт-но-правового регулювання таких вщносин важливим е використання позитивного досвщу iиших постсоцiалiстичиих краш.
Огляд публшацш з пропоновано! теми показуе, що вивчення проблеми релшй-но! свободи i релiгiйиих прав належить до сфери зацiкавлеиостi багатьох сумiжних галузей гумаиiтариих знань.
Фiлософськi, пол^олопчш, правовi i релiгiезиавчi особливостi дослщжувано! проблеми висвiтлювались у роботах Бабiя М., Друзенка Г., Сленського В. [3], Сагана О., Штокала М. та ш.
Проблемам функцюнування i розвитку суспiльио-демократичиих вiдиосии, розв'язання яких визначае стратегiю гумаштарно! пол^ики i демократичних реформ в Укра!ш, присвячене велике дослiджеиия Здiорука С. [5]. Узагальнеш иовiтиi даиi з дослщжувано! проблеми мiстить книга вщомого иiмецького науковця Роббер-са Герхарда «Держави i релт! в Свропейському СоюзЬ> [15].
Проте обрана нами проблема i дос залишаеться малодослщженою, в багатьох публшащях вона згадуеться лише побiжно. Мiж тим в Укра!ш на 20-му рощ неза-лежностi немае ч^кого розумiння стосовно того, якими мають бути головнi прин-ципи вщносин мiж державою i церквою, яку саме модель державно-конфесiйних вщносин слiд обрати.
З огляду на окреслену проблему метою статп е дослщження взаемозв'язку мiж станом забезпечення релшйно! свободи i релiгiйних прав громадян кра!н Централь-но-Схщно! Свропи та характером i особливостями вщносин мiж державою i церквою. Завданнями цього дослщження е:
- вивчення стану реатзацп релшйних прав в означеному регюш на сучасному етат, що мае допомогти бшьш глибоко зрозумiти природу вiдносин мiж такими су-спiльними iнститутами, як держава i церква;
- вивчення i узагальнення досвiду постсоцiалiстичних кра!н у сферi державно-церковних вщносин;
- на цiй пiдставi сформулювати рекомендаци щодо удосконалення законодав-чо! бази державно-церковних вiдносин, котра вщповщала би властивому для укра!-нщв уявленню про взаемодiю громадян i свггсько! та духовно! влади, системi цшш-сних орiентацiй Укра1нсько1 наци та особливш ролi в цьому виборi невiд'емного елемента громадянського суспшьства - релiгiйних органiзацiй. Обрана нами проблема не може бути розкрита в межах одше! науково! статп i буде розглядатися в подальшш роботi над темою.
На початку 90-х колишш «кра!ни народно! демократа» - прийняли новi консти-туцi! та спецiальнi закони, що регулюють державно-церковнi вiдносини. Новi зако-нодавчi акти закрiпили право громадян на свободу совют та вiросповiдання, визна-чили правовий статус релшйних органiзацiй. В конституцiях та нових законах пе-редбачена радикальна змша державно-церковних вiдносин: вiдмова вiд старих сте-реотипiв та визначення нових прюрите^в у цiй сферi.
Процес радикальних змiн державно-церковних вiдносин в европейських пост-соцiалiстичних кра!нах проходив по^зному. Однак можна видiлити загальш риси, для характеристики яких слщ звернутися до передiсторi! створення сучасно! зако-нодавчо! бази.
Дослiдники акцентують увагу на панування в комушстичш часи тоталiтарно! моделi жорсткого й антагошстичного вiдокремлення церкви вiд держави [4, с. 31].
Цю модель з бшьшою або меншою послщовшстю реалiзовував Радянський Союз. Амплiтуда його релтйно! пол^ики була бiльш шж вiдчутною. Вiд кривавого терору на одному полюс^ який знищив понад 50 тисяч одних лише православних священнослужителiв, до iмперсько! полiтики вмонтовування «головно! церкви головного народу» в систему державно! пропаганди. Вщ цiлком серйозних спроб «остаточного розв'язання релшйного питання» до так званого релшйного непу i спря-мування священикiв в дусi «радянського патрiотизму». У сво!х «середнiх значен-нях» ця модель, властива бшьшосп кра!н соцтабору, зводилася до тотального контролю над релшйною актившстю, майже повного !! обмеження культовою сферою, репресш проти релiгiйних дисидеш!в, священикiв i простих вiруючих, як заважали номенклатурi будувати комунiзм, створення потужно! iнфраструктури для викоре-
нення «релшйних забобошв» та використання iерархi! у зовшшшй полiтицi для пропагування «миролюбиостi» Варшавського пакту та переваг «соцiалiстичиого способу життя». Релiгiйна свобода в кра!нах Центрально-Схщно! Свропи, як бачи-мо, була мертвим законом, що залишався лише на паперi, на якому були написаш Конституци.
Ще до розпаду сощалютично! системи в цшому рядi кра!н спостерiгаеться про-цес, що отримав назву «релшйна вщлига». На початку 80-х рокiв влада та комуню-тичнi партi! ряду кра!н стали лiквiдовувати перепони в сферi релiгiйно! свободи. Наслiдком стало вщродження релiгiйного життя, що привело до зростання чисель-ностi релшйних громад, будiвництва нових культурних споруд, лiбералiзацi! нових законодавств про свободу совют та дiяльнiсть релiгiйних оргашзацш [11, с. 63].
Польща перша з сощалютичних кра!н здiйснила лiберально-полiтичну транс-формацiю, прийнявши новi демократичш норми в галузi вiросповiдання. Iншi соща-лiстичнi кра!ни отримали чудовий приклад для формування в себе ново! моделi державно-церковних вщносин. В нишшшх конституцiях та законодавчих актах про свободу совют «постсоцiалiстичних кра!н» по-рiзному сформована релiгiезнавча проблематика. Перш за все, вщображена iсторична специфша, як склалася в тiй чи шшш кра!нi, моно- чи полшонфесшна структура суспiльства.
Характеризуючи змiст статей про свободу совют в нових конститущях схщно-европейських кра!н, слщ вiдмiтити певнi загальнi принципи !х вiросповiдно! пол^и-ки. Всi щ кра!ни декларують себе як демократичш та правов^ а тому проголошують свiтський характер держави. В бшьшосп конституцiй пiдкреслено, що мiжнароднi договори, ратифшоваш в мiжнародному порядку, е частиною внутршнього права кра!ни та «мають прiоритети перед тими нормами внутршнього законодавства, якi !м суперечать».
Право на свободу совiстi та вiросповiдання виступають у нерозривному зв'язку з свободою думки та переконань. Подiбне тлумачення е новацiею для цих кра!н. На вiдмiну вщ попереднього полiтичного режиму, свобода совют та вiросповiдання в нових конститущях визначена досить широко.
Базуючись на мiжнародних документах з питань свободи совюп, вiросповiдан-ня та дiяльностi релiгiйних об'еднань, конституцi!, закони та iншi нормативно-правовi акти постсощалютичних кра!н вiдмiчають, що право на свободу думки та переконань повинно виражатися в свободi на: вибiр та прийняття релiгi! або шших, в тому числi i нерелтйних, переконань, в публiчному !х вираженш; утворення релi-гiйних об'еднань та набуття ними прав юридично! особи; вщправлення культу iнди-вiдуально чи з шшими особами, приватним шляхом чи публiчно, а також створення з цiею метою сакральних об'екпв; утворення та дiяльнiсть релiгiйно-гуманiтарних чи благочинних закладiв; виробництво та поширення необхiдно! для задоволення потреб вiруючих лiтератури та предметiв культу; самостшне ведення церквами та релiгiйними общинами сво!х справ, тобто без втручання держави; релшйне та нере-лтйне виховання та освiта дiтей; отримання добровiльно! фiнансово! допомоги вiд фiзичних та юридичних осiб; пiдготовка священнослужителiв та керiвникiв об-щин;встановлення та шдтримка контакту з одновiрцями шших кра!н [11, с. 64].
Саме в душ вказаних вимог, найбшьш повно сформованих в Деклараци про лш-вiдацiю всiх форм нетерпимосп та дискримiнацi! на основi релiгiй та переконань Генеральною Асамблеею ООН вщ 25 листопада 1981 року побудоваш конституцi! та законодавства про свободу совют в Угорщиш, Словаччинi, Чехi!, Польщi та Ру-мунi! [1, с. 132-134].
Свобода совют та вiросповiдання може штерпретуватись i як право особистос-т1, i як право групи людей. Мова може йти i про релтйне об'еднання, i про специ-фiчну спiльноту, як сiм'я. Права першого суб'екту описанi у вшх конституцiях схщ-ноевропейських кра!н, в той час, як право им'! та ошкушв на виховання та осв^у сво!х дiтей у вщповщносп з сво!ми релiгiйними та нерелтйними переконаннями обrрунтованi тiльки в конститущях Польщi (ст. 48), Румунi! (ст. 29) та Словенп (ст.
41) [15].
Характерною особливютю конституцiй сучасних постсоцiалiстичних кра!н е проголошення ними принцитв деiдеологiзацi! держави та пол^ичного плюралiзму. Вказанi принципи дають можливють державi та суспiльству гарантувати неповер-нення до не правово! практики не так давнього часу, в тому чи^ i в сферi держав-но-церковних вiдносин.
1дея позащеолопчно! держави виражена перш за все в конституцшнш заборонi яко!-небудь державно! щеологи. Так, наприклад, Конституцiя Словацько! Республ> ки вiдмiчае: «Словацька Республша е суверенною, демократичною державою. Вона не пов'язана жодною щеолопею чи релтею». Принцип деiдеологiзацi! держави ш-дкрiплений в конституцiях центральноевропейських кра!н принципом полiтичного та свiтоглядного плюралiзму.
В цiлому рядi випадкiв конституцп визначали незалежний статус церкви та держави один вщ одного. Так, в Конституци Польщi (ст. 25). Подiбним чином в конституцi! Румуни (29.5). Принцип вiдокремлення церкви вщ держави знову зафш-сований в конститущях Болгари, Угорщини, Словенi!, Хорвати. В конституцiях Словаччини, Чехi! вiдмiчено свiтський характер цих держав, конкретний принцип, на якому будуються !х вщносини з церквами - на основi вiдокремлення чи незалеж-носп i автономi! - не визначений, хоч характер шших статей конституцш цих кра!н свiдчить на користь принципу незалежносп держави i церкви, кожно! сво!й сферi
[11, 65].
Як сприйняла новi реформи в посткомушстичних кра!нах церква? У 1989 рощ мирна та демократична револющя в Центральнш та Схiднiй Сврош несподiвано охопила i церкву. Вони зггкнулися з швидким переходом вщ авторитарного режиму до багатопартiйностi, плюралiзму та демократi!. Але тiльки в Польщi та Чехосло-ваччинi церква була готова вщкрито пiдтримати суспшьство до фундаментальних змiн. У вересш 1989 року Польська католицька церква видшила представникiв ви-сокого рангу для переговорiв з комунiстичною владою та демократичною опозицiею щоб допомогти вийти з полггично! та сощально! кризи [28, с. 3]. У листопадi 1989 року Празький кардинал Франпшек Томашек у зверненнi до народу заявив, що вiн та католицька церква вггають революцiю [21, с. 161].
В аспекп демократизаци релiгiйного життя у зазначених кра!нах слiд звернути увагу на критери обмеження права на свободу совюи та вiросповiдання, визначенi
конституцшними нормами. Це право шдлягае обмеженням, що, як наприклад, пе-редбачено конституцiями Угорсько!, Чесько! та Словацько! республiк, встановлю-ються законом i е необхщними в демократичному суспiльствi для охорони суспшь-но! безпеки, громадського порядку, здоров'я та морал^ а також основних прав та свобод шших осiб. Це суттева новацiя, яка вiдрiзняе нинiшнi основнi закони центральноевропейських кра!н вiд попереднiх, в яких домiнувала заборона на вико-ристання релт! та церкви в пол^ичних цiлях. Обмеження свободи совiстi та вiро-сповiдання можуть мати мюце, якщо вони спрямованi проти нащонально! безпеки (Болгарiя), безпеки держави (Польща), суверенiтету, конституцiйного ладу, громад-сько! злагоди або якщо вони перешкоджають громадянам виконувати !хнi державнi, громадсью, сiмейнi обов'язки (Бiлорусь) [17, с. 82].
У деяких кра!нах репону запроваджено випробувальний строк для набуття оф> цiйного статусу «невизнаними» релшями (Литва, Естонiя); обмеження для громад, чи! центри перебувають за межами держави (Естошя) [14, с. 4].
У згаданому контекстi привертають увагу деяю статтi Конституцi! Республiки Бшорусь, що забороняють дiяльнiсть конфесiйних оргашзацш, !хиiх органiв i пред-ставниюв, яка спрямована проти суверенiтету кра!ни. Згiдно iз Законом «Про свободу вiровизнания i релiгiйнi оргашзаци» (17 жовтня 1992 р.) очолювати релшйш органiзацi! можуть лише громадяни Бiлорусi [14, с. 2].
Якими е конкретш форми спiвiснування держави i церкви (релiгiйних громад) у цих кра!нах?
У Польщi Католицька Церква традицшно вiдiграе активну роль не лише у сощ-альнш, а й у полiтичнiй сферi суспiльства. Церква, як зазначае С. Холмс, мае глибо-кi юторичш зв'язки з польським нацiоналiзмом, а традищя нацiонально! церкви склалась задовго до традицi! нацiонально! держави [18]. Цим пояснюються досить мщш позици, якi вдалося зберегти церквi в перюд панування соцiалiстичного ладу i навiть успiшно протистояти йому. У цшому Католицька Церква в Польщi позищо-нуеться як «хранителька етично! сили, духовно! субстанцi! та едност народу» [2].
Згiдно з Конститущею Польсько! Республiки, церкви та iншi вiросповiднi сою-зи рiвноправнi. Публiчна влада в Польськiй Республiцi збертае неупередженiсть у питаннях релiгiйних, св^оглядних та фiлософських переконань, забезпечуючи свободу !х висловлення в публiчному життi. Вiдносини мiж державою та церквами, а також шшими вiросповiдними союзами будуються вiдповiдно до принцишв поваги !х автономi!, а також взаемно! незалежиостi кожного у сво!й сферi, як i взаемодi! на благо людини та на загальне благо.
У кшщ 80-х роюв минулого столггтя за результатами переговорiв з керiвницт-вом Католицько! Церкви у Польщi було прийнято три закони: «Про вщносини держави та Римо-Католицько! Церкви», «Про гаранти свободи совiстi й вiросповiдан-ня», «Про соцiальне забезпечення духовенства» [10, с.54]. Згiдно з чинною Конститущею вщносини мiж Польською Республшою i католицькою Церквою визнача-ються мiжнародним договором, укладеним з Апостольською Столицею, i законом. У липш 1993 року уряд Польщi та Ватикан шдписали широкомасштабний конкордат. Таким чином, вщносини мiж державою i церквою, iншими вiросповiдними союзами у Польщi вiдображають юторично обумовленi традицi!, особливу роль Като-
лицько! Церкви та католицько! вiри як одного з основних чинниюв щентичност по-лякiв [17, с. 83].
Серед нацюнальних вiросповiдань в центрально- i схвдноевропейському регiонi лише польська церква користуеться народною шдтримкою, завдяки своему антико-мунiстичному минулому.
Ми солiдарнi з думкою вщомого релiгiезнавця Сленського В., який з-помiж моделей релiгiйно-суспiльного розвитку й державно-церковних вщносин у посткому-шстичних кра!нах Центрально-Схiдно! Свропи окремо видшяе «польську модель». I! змiстом е постшна й надзвичайно активна взаемодiя Католицько! церкви i держа-ви в режимi ситуативно! та вимушено! спiвпрацi й набагато частiше - в режимi гос-тро! конкуренци [4, с. 32]. Про роль польського костьолу до i тсля II Свiтово! вiйни написано безлiч дослiджень, як у самiй Польщ^ так i за !! межами. Дослщники тдк-реслюють, що костьол як бастюн польськостi, загартований i змiцнiлий у протисто-яннi росшському православ'ю i нiмецькому протестантизмовi, в бездержавну добу пiсля роздiлiв Польщ^ в комунiстичний перiод набувае ще однiе! важливо! функцi!. Вiн стае чимось на кшталт замшника громадянського суспiльства, найбiльш оргаш-зованим, послщовним i вправним опонентом режимовi. Досить згадати, як у 1975 -1976 рр. кардинали Вишенський С. i Войтила К. виступили проти конституцшних доповнень про «непорушнi i братерськi зв'язки з Радянським Союзом» та «керiвну i спрямовуючу Поль Польсько! Об'еднано! робiтничо! партi!» [4, с. 33].
Очевидно, що польський костьол вийшов з комушстичного перюду з авторитетом, чи не найбшьшим за всю свою юторда.
Чехiя. Основи якiсно нового рiвня державно-церковних вiдносин у сучаснiй Че-ськiй Республiцi були закладенi листопадовими подiями 1989 року, якi увшшли в iсторiю як «Нiжна» («Оксамитова») революцiя. Саме вона стала точкою вщлшу, що сигналiзувала про позитивш змiни у взаемних вiдносинах держави i релiгiйних ор-ганiзацiй. Револющя знайшла загальну пiдтримку з боку церкви i релiгiйних оргаш-зацш [22, с. 142]. Празький кардинал Франтшек Томашек вiдкрито заявив, що вш i католицька церква стоять на бощ народу [28, с. 17].
У вщповщносп до Конституци в Чеськiй Республiцi гарантуеться свобода думки, совют та вiросповiдання. Кожна людина мае право змшити сво! переконання або не визнавати жодно! релiгi! [15, с. 641].
Сьогодш в Чехi! дiе 21 конфеия, визнана державою. Для реестрацп ново! кон-фесi! необхiдно не менше 10 000 дорослих вiруючих або 500, якщо заявник (церква) е членом Св^ово! Ради Церков. Держава встановила практично недосяжну вимогу для отримання легального статусу для рашше незареестрованих релiгiйних органi-зацш, незалежно вiд того чи е вони св^овими релiгiями, такими як антканство, буддизм, iслам [25, с. 1019].
Вочевидь, з огляду на досить складну процедуру юридичного визнання, офь цшно зареестрованi релiгiйнi громади в ЧехИ користуються iстотною шдтримкою з боку держави, зокрема мають право на отримання державних субсидш.
Церкви отримують вщ влади приблизно 3 млрд. крон (88,2 млн. дол.) на рш. Фшансування розпод^еться пропорцiйно мiж 21 зареестрованою конфеиею згiдно з членством i приймаеться за рахунок адмшстративних витрат. 1з цiе! суми прибли-
зно 539 млн. чеських крон (1,5 млн. дол.) припадае на виплату заробггно! плати священикам [12, с. 193].
Складними е взаемовщносини мiж Прагою та Ватиканом. У травш 1995 року Папа 1оанн Павло II вщвщав Чеську Республiку, що значно змщнило вплив католицизму у кра!ш.
Сьогоднi Чехiя одна з не багатьох кра!н, яка ще не мае угоди з Ватиканом, хоча переговори з приводу !! укладення розпочались ще у квiтнi 2000 року. Ватикан ви-магае реституци майна католицько! церкви, конфiскованого комунютами, i повернутого з чашв Оксамитово! революцi! [6]. У вщповщносп з iнформацiею, оприлюдне-ною на конференцп Чеських епископiв, у державнш власностi залишилося близько 3 000 тис. об'екпв власностi: шкш, ферм, лiкарень, архiтектурно-iсторичних пам'яток. Пюля 1998 року було повернуто 175 будiвель. Уряд Чесько! Республiки вважае неможливим компенсувати всi нанесенi збитки церквам у перюд 1948-1989 рр. На думку керiвництва, у цей перюд постраждали не тiльки конфеси, а й iншi ор-гашзаци та громадяни. А новий передш нерухомостi може призвести до ущемлення iнтересiв iнших фiзичних та юридичних ошб [10, с. 186]. Колишнш прем'ер-мiнiстр Вацлав Клаус з цього приводу заявив: «Церква повинна змиритися з тим, що мину-лого не повернути» [12, 194].
Режиму повного i жорсткого вщокремлення церкви вiд держави на територи Чехi! нiколи не було. Ниш держава дотримуеться принципу, зпдно з яким вона не ототожнюе себе з будь-якою церквою, а також принципу рiвностi й автономи цер-ков. Однак держава ствпрацюе з церквами у багатьох донках. Цю модель держав-но-церковних вщносин фахiвцi з церковного права називають кооперацшною [15, с. 641].
У вересш 2000 року Державний департамент США оприлюднив доповiдь «Ре-лтйна свобода у свiтi». Американський уряд виокремлюе п'ять категорш кра!н-порушниюв релiгiйних свобод. Чехiя вiднесена до п'ято! категорi! кра!н, де юнують досить високi стандарти дотримання прав людини, але певнi релiгi! несправедливо, на думку авторiв доповiдi, визначаються як небезпечш «культи» та «секти» [13, с. 15].
У Словаччинi для державно! реестраци релiгiйно! громади необхщно щонайме-нше 20 000 прихильниюв - громадян кра!ни або постшних !! мешканцiв. Лише офь цшно зареестрованi спiльноти мають право на отримання фшансових субсидiй з боку держави. Держава фшансуе дiяльнiсть церков, у т.ч. оплачуе працю священикiв. При цьому держава виходить з того, що духовш потреби населення забезпечують рiзнi iнституцi!, яю повнiстю або частково повиннi фшансуватися з державного бюджету. Тут також здшснюеться реституцiя церковного майна [14, с. 8].
На вщмшу вщ Чехi! Словаччина вже мае ратифшований конкордат Апостоль-ською Столицею, вщповщно до якого державними святами у цш кра!нi проголоше-но католицью свята, укладений у костьолi шлюб визнаеться офiцiйним. Словацький уряд шдписав з Ватиканом також двi додатковi угоди щодо армi! та сфери осв^и.
Дослiдники наголошують на тому, що словацький тдхщ до церков i релiгiйних громад можна визначити як «середнiй шлях» мiж жорстким вiдокремленням церкви вiд держави i державною церквою. Це стосунки сшвпращ i паритету [15, с. 18]. Жо-
дна церква не мае статусу державно! i не користуеться якими-небудь прившеями. Основний Закон проголошуе Словацьку Республшу державою, нейтральною в сто-сунках з будь-якою релтею та щеолопею.
Угорщина. Заслуговуе на вивчення i специфiка сучасно! угорсько! системи вза-емин мiж державою i церквою. Основний принцип державно-церковних вщносин в Угорщинi - свiтоглядний нейтралггет держави. Водночас - у своему законодавсга вона не iгноруе особливостей релш! та церкви. Соцiальна роль церков, що склалася iсторично, дае достатш пiдстави для особливого тдходу до традицiйних релiгiйних iнституцiй. Як зазначав Конституцшний Суд Угорщини, диференщащя допустима, якщо вона заснована на фактичних вщмшностях, а рiвний шдхщ до церков не ви-ключае врахування реально! соцiально! ролi деяких з них [19]. 1накше кажучи, держава визнае свою вщповщальнють перед церквами, iсторична доля яких пов'язана з Угорщиною.
Згiдно з § 60 Конституцп Угорщини, право свободи совют i свободи вiросповi-дання поеднуе в собi вiльний вибiр вiросповiдання та вiльне наслiдування шших релiгiйних переконань. Кожна людина мае право практикувати сво! релiгiйнi пере-конання одноособово чи з групою людей, публiчно чи на самот (вдома, у крузi сво-!х близьких). Конституцiйна норма передбачае, що громадянин Угорщини мае право не тшьки практикувати а й пропагувати сво! релтйш переконання. Для поширення релiгiйних чи iнших переконань совют закон передбачае можливiсть використання засобiв масово! iнформацi! [15, с. 102].
Зпдно з Законом «Про свободу совют i свободу вiросповiдання, а також про церкви», прийнятим у 1990 р., церкви та релтйш вiросповiдання е носiями людсь-ких цiнностей i вiдiграють значну роль у навчально-виховних процесах, у повсяк-денному життi суспiльства [15, с. 106-108].
Специфшою Угорщини е те, що реестращя церковних органiзацiй здшснюеться у вiдповiдному судi за мюцем дiяльностi релiгiйно! органiзацi!. Для реестраци необ-хiдно, що б засновниками було не менше сто оиб. Статут, який вщповщае чинному законодавству, повинен мютити такi данi:
а) назву церкви, мюце розташування, оргашзацшну структуру;
б) якщо церква е цшстю яко!сь органiзацi!, чи вщноситься до не! як юридична особа, то мае бути назване iм'я ще! органiзацi!.
Рiшення про реестращю церкви у шестиденний строк вщ дня подання заяви приймае суд. Церква набувае статусу юридично! особи тсля реестрацi! !! у вщпов> дних органах, а втрачае цей статус тсля того, як !! виключають зi списку реестру з дня прийняття такого рiшення.
Вщповщно до Конституцi! в Угорськiй Республщ церква вiдокремлена вiд держави. Держава не може створювати органи для перевiрки церкви i !! оргашзацш. Згiдно з §17 Закону релтйш органiзацi! як юридичнi особи мають право здшснюва-ти навчально-виховну, сощальну, оздоровчу та спортивну дiяльнiсть [15, с. 108].
В перюд 1991-1992 рр. парламент Угорщини прийняв декшька реституцiйних законiв. Метою такою пол^ики е створення моделi, яка б компенсувала церквi тi втрати, яких вона зазнала при комушстичному режим^ та впровадити новi демокра-тичш принципи, зокрема: вiдокремлення церкви вщ держави не може означати вь
докремлення церкви вщ суспшьства. Церква виконуе суспшьно-корисш функци, зменшуе навантаження держави. За умови виконання церквою сощальних програм, остання отримуе вiд держави кошти, як i будь-яка установа, що здшснюе аналогiчнi функцi!. На вiдмiну вщ Польщi та Словаччини, процес реституцп в Угорщинi мае певну специфшу. На суму оцiненого майна, шдпадало пiд реституцiю, були виданi щнш папери всього на 143 млрд. форинпв, з них католицькiй цер^ повиннi ком-пенсувати за 2300 споруд, реформатськш - за 1000, бшьше як за 100 - евангелютсь-кiй церквi [27, с. 81]. Ще до прийняття змш та доповнень до Конституцi! Угорсько! Республiки в груднi 1994 р. парламент кра!ни 10 червня 1991 р. прийняв в Закон «Про колишню церковну власнiсть» (ХХХИ/1991). Цер^ було повернуто приблиз-но 6 тисяч об'екпв нерухомостi, експропрiйованих у часи комунютичного правлш-ня. У вщповщносп до Закону, церквi повертався i церковний iнвентар. Закон перед-бачав, щоб при поверненнi церквам !хньо! власностi не постраждали державш та культурно-просвiтницькi заклади, якi до цього часу користувалися нею [23, с. 74]. Закон давав право цер^ вимагати лише т будiвлi, якi були нацiоналiзованi без компенсаци лише пiсля 1 сiчня 1948 р. та знаходились у вщанш центральних орга-нiв влади чи мюцевого самоврядування на день вступу закону в силу 22 червня 1991 р. влада була готова вщдати цер^ майно за умови, що власшсть, яка використову-валась на суспiльнi потреби i надалi використовуватиметься для цих потреб [26, с. 53].
В 1997 р. парламент змшив систему державних субсидiй церквам. Ще в 1990 р. перший вшьно обраний парламент виршив надати фшансову допомогу релiгiйним органiзацiям на постшшй основi. Це означало, що парламент щороку змушений був дшити «церковний фонд» центрального бюджету мiж рiзними церквами та конфес> ями, залежно вiд кiлькостi прихожан та «сощально! ролi». Неможливо було визна-чити кiлькiсть. 1дея винесення питання про релiгiйну приналежнiсть в анкету пере-пису населення була неконституцшною. Вiдповiдно до доповнень, з 1 шчня 1998 р. було дозволено громадянам видiляти 2 % зi свого прибуткового податку, з яких 1 % - будь-якш релтйнш органiзацi!. В цьому ж рощ був прийнятий Закон Укра!ни «Про матерiальнi умови здiйснення релiгiйно! та суспшьно! дiяльностi церков», вiд-повщно до якого держава дотуе церкву, якщо перерахувань iз прибуткового податку недостатньо для фшансових потреб церкви. Якщо офщшно визнанi церкви отриму-ватимуть 0,4 % вiд загального обсягу очiкуваних доходiв, то держава компенсува-тиме за рахунок додаткових асигнувань решту суми (0,6 %). Така програма забезпе-чуе надбавку до окладiв священнослужителям традицiйних церков, яю працюють у вiддалених районах. Церкви отримали право на те, щоб кожен громадянин мав мо-жливють перерахувати 1 % власного прибуткового податку якшсь певнiй конфеси [24, с. 108].
Конституцiя Угорсько! Республши фiксуе вiдокремлення церкви вщ держави та детально визначае право на свободу совюп (ст. 60). Намагаючись забезпечити поль тичну лояльнють духовенства, уряд Угорщини ввiв обов'язкову присягу на вiрнiсть державi [20, с. 123].
Конституцшно-правове регулювання вщносин мiж державою та церквою пе-редбачае: загальне регулювання дiяльностi релтйних органiзацiй; закрiплення
принципу невтручання у внутршш справи церкви доти, поки дiяльнiсть церкви не суперечить ддачому законодавству та не порушуе права людини. У школах дозволено викладання релт!, держава видiляе на це грошь В краш успiшно розвиваеться екумешстичний дiалог [9, 70]. Хоч церкви вщокремлеш вiд держави, !х керiвники, на думку Надзвичайного та Повноважного Посла в Роси Дердя Нановського, е «партнерами державного керiвництва» [8, 4].
В 1995 р. була укладена угода (Modus Vivendi) з Ватиканом. Аналопчш угоди в 1999 р. влада уклада з шшими юторичними церквами. Були враховаш особливостi внутрiшньоi структури кожно! з них. Ц угоди становлять цшсну правову, мiжнаро-дно-правову та пол^ичну гарантп. Вони забезпечують свободу церкви в уих сферах життя, передбачають фiнансову допомогу церквам iз боку держави.
Таким чином, падшня комушстичного режиму, змiна правово! системи не могли не вщобразитися на державно-церковних вiдносинах в Угорськiй Республщ. Змiна базового законодавства про свободу совют привела до розширення конфесш-ного спектра дiючих релiгiйних об'еднань. Суттево змiнився характер дiяльностi релшйних органiзацiй. Нинi вона включае не тшьки культову практику, а i сощаль-ну, культурно-просвiтницьку, освiтню та шдприемницьку дiяльностi. Це значно ро-зширило сферу та масштаби взаемодш мiж державою, релiгiйними органiзацiями та !х правового забезпечення. Релiгiйний вплив вщчутний у сферi освiти, збройних силах, у полггичному житп Угорсько! Республiки.
Проанадiзувавши конституцiйно-правовi акти, ми маемо вс пiдстави стверджу-вати, що за останнi 2 десятилггтя в Угорськiй Республiцi створено нормальш право-вi умови для дiяльностi релiгiйних органiзацiй. Нова правова база державно-церковних вiдносин створила умови задоволення релiгiйних потреб вiруючих, фун-кцiонування релiгiйних органiзацiй. Припинено утиски, обмеження та розвиток це-рковно! iнфраструктури, монастирського життя, богословсько! освiти соцiального служiння церков.
Закладено нову демократичну партнерську фазу взаемовщносин держави i церкви. Визначеш прiоритетнi напрями полiтики у сферi державно-церковних вiдносин, серед яких - сприяння релiгiйним органiзацiям в реалiзацii !х завдань.
Завдяки змiнi державно-церковних вщносин в Угорщинi, спостерiгаеться про-цес вiдродження релiгiйного життя, штенсивно розвиваються церковнi структури. Релiгiя стала частиною духовного життя угорського суспшьства. Створено дiючi механiзми iз реалiзацii законiв про свободу совiстi та вiросповiдання, якi сприяють гармонiзацii державно-церковних вщносин.
У цiлому угорська модель, що виникла в 1990-х рр., може бути охарактеризована як лiберальне вщокремлення церкви вiд держави, яка поважае релтйну свободу i свободу церков.
Естонiя. Неабиякий штерес становить i специфiка естонського законодавства. Естонський закон «Про церкви та громади» (20 травня 1993 р.) передбачае, що управлшня церкви, громади або союзу мае знаходитися в Естони попри мюцезнахо-дження його духовного центру; якщо духовний центр знаходиться поза межами кра-!ни, то йому не може належати нерухомiсть, а також рухоме майно, що мае ютори-ко-культурну й художню цiннiсть [14, с. 4].
Tpy3iH. В кра!ш визнаеться повна свобода релт! i вiросповiдання. Конститу-цiйно церква вщокремлена вiд держави, що не заважае 1м тiсно спiвпрацювати.
Для Грузи характерним е вiдчyття глибокого взаемозв'язку мiж релiгiею та на-щетворчим процесом. Перший президент незалежно! Грузинсько! держави Гамса-хyрдiя З. наголошував, що жива вiра грyзинiв надихала iснyвання Грузи впродовж багатьох столт. Вiдродження Грузинсько! держави не може бути устшним без вiдродження живо! вiри. 1ншими словами, нацiональним лщером вiдзначалась необ-хiднiсть вiдтворення традицшного союзу мiж державою i православною церквою. Ця iдея була реалiзована за президентства Шеварднадзе Е. У 2002 рощ парламент Грузи затвердив угоду, тдписану Шеварднадзе Е. i Католикосом-патрiархом yсiе! Грyзi! 1ллею II. Укладення договору стало логiчним наслщком проголошено! у Кон-ститyцi! кра!ни виключно! ролi Грузинсько! православно! церкви в юторп Грyзi!. Згiдно документу, православ'я в Грyзi! - не тшьки вiросповiдання, але й фундамент для вщродження кра!ни.
Договiр мiж Грузинською державою i Православною церквою Грузи ч^ко ви-значае рамки та форми сшвроб^ництва двох шститу^в. Наприклад, держава i церква взаемно визнають вiдповiднi дипломи; держава не мае права вщчужувати у церкви !! майно, церква може отримувати доходи за рахунок передачi власного майна в оренду; майно церкви не оподатковуеться; yчбовi програми з православного вiро-сповщання i кандидатури викладачiв затверджуе держава за поданням церкви; ду-ховш особи звiльняються вiд призову в армда; держава визнае шлюб, зареестрова-ний церквою; двyнадесятi свята проголошуються святковими i вихiдними днями на державному рiвнi тощо [14, с. 3].
Пщписання угоди з таким змютом практично рiвнозначне проголошенню православ'я державною релтею. Цю угоду не без тдстав називають подiею, що мае велике значення для всього православного св^у.
У Болгари схiдно-православне вiросповiдання визнано традицiйною релтею, виразником i представником яко!, вщповщно до закону «Про вiросповiдання Респу-блiки Болгарiя», е самоврядна Болгарська Православна Церква, що е правонаступ-ницею Болгарського Екзархату та членом Сдино!, Свято! Соборно! Апостольсько! Церкви. Саме у такий споаб, до реч^ розв'язано проблему розколу у болгарському Православ'!.
Болгарську Православну Церкву визнано юридичною особою ex lege, тобто на пiдставi закону. Як i в Литвi, Бiлорyсi та Сербп, для отримання тут такого статусу шшими релiгiйними спiльнотами, вони, з-помiж iншого, подають вiдомостi щодо основ свого вiровчення та богослужбово! практики [17, с. 86].
Отже, шдсумовуючи зазначене вище, окреслимо низку основних принципiв i тенденцiй регулювання державно-конфесiйних вiдносин у постсоцiалiстичних кра!-нах Свропи.
1. Принципи свободи совiстi та релт!, а також свiтоглядного нейтралтету держави гарантуються Основними законами цих кра!н.
2. Законодавча регламентацiя дiяльностi релшйних громад, питання надання !м статусу юридично! особи, спiвпрацi з державою у визначених сферах здшснюеть-
ся на засадах певно! диференщацп, з урахуванням фактору так звано! традицшносп, юторичносп, знаност !х вiровчення.
3. Шляхом укладання державою мiжнародних умов (конкордатiв) з Ватиканом договорiв з найбiльшими релiгiйними органiзацiями розвиваеться договiрно-правова база регулювання державно-церковних вщносин.
Досвiд постсоцiалiстичних кра!н Свропи свщчить, що визнання церков, насам-перед, найчисельнiших, повноправним суб'ектами державно-церковних вщносин створюе умови для !х функцiонування як дiездатних суспiльних шституцш. В озна-ченому регiонi державно-церковна взаемодiя реалiзуеться на принципах свободи совют та невтручання держави у справи церкви.
Водночас застосовуеться певний диференцшований пiдхiд до конфесiй, що не порушуе нейтралггету держави, оскшьки в Свропi нейтралiтет не означае байдужос-тi: держава пiдтримуе традицшш релiгi! як чинник змiцнення нацюнально! щентич-ностi, не обмежуючи дiяльностi релiгiйних меншин. Державно-церковнi вiдносини регулюються як законом, так i на рiвнi угод.
Для порiвняння з законодавством Укра!ни, яке, на жаль, не вщображае величез-но! ролi й духовного вкладу православно! i греко-католицько! конфесiй у боротьбу укра!нського народу за незалежнiсть та нацюнальне державотворення, ми навели приклади принципово! оцiнки i ставлення до юторично! наступностi у цiй делiкатнiй духовнш сферi з боку бiльшостi держав як Центрально!, так i Схщно! Свропи.
Жодна европейська (i бшьшою мiрою американська) система державно-церковних вщносин не може бути повнютю перенесена на укра!нську дiйснiсть. При розробщ нацiонально! державно! полiтики щодо сфери свободи совют i вiросповi-дань корисно послуговуватися загальними тенденщями та окремими принципами розбудови державно-церковно! взаемодi! в постсоцiалiстичних кра!нах Свропи.
Зокрема, доречно вважати на наступне:
1. Демократизащя стосунюв мiж державою i конфесiями передбачае законотво-рчу динамшу - ухвалення своечасних i адекватних ситуацi! нормативно-правових актiв. Тому першочерговим завданням для Укра!ни в частит реалiзацi! державно! полiтики стосовно релш! i церкви виступае ухвалення Концепцп державно-церковних вiдносин в Укра!ш, вдосконалення полiтико-правового механiзму регулювання суспшьно-релтйних i державно-церковних вщносин шляхом модернiзацi! законодавства про свободу совют та релiгiйнi органiзацi!. Державна полггика мае спрямовуватись зокрема на мiнiмiзацiю вирiшально! залежностi окремих церков вщ закордонних центрiв, на обмеження !х втручання у внутрiшне релшйне життя Укра-!ни, а також недопущення перетворення конфесiйного чинника в знаряддя етшчного i територiального сепаратизму, згубного для Укра!ни розлому по лшп «Захiд -Схiд».
2. Змщнення нацiонально! iдентичностi неможливе без орiентацi! суспiльно! свiдомостi на особливу роль у житп певного народу носив традицшних цiнностей. В Укра!нському суспiльствi носiями таких цiнностей серед суб'екпв конфесiйного середовища, передовсiм, е Церкви Ки!вського кореня, тобто п, котрi визнають себе спадкоемцями Ки!всько! Митрополi! - Укра!нська Православна Церква Ки!вського
Патрiархату, Укра!нська Автокефальна Православна Церква, Укра!нська Греко-Католицька Церква.
3. Переведення взаемин мiж державними шститутами та релiгiйними об'еднаннями у договiрну площину. Подiбний мехашзм закрiплення взаемин чiтко регламентуватиме права i обов'язки сторiн, сприятиме виробленню партнерських засад спiвпрацi, з одного боку, держави, а з шшого - церков i деномiнацiй. У конкурентному духовно-культурному середовищi стимулюватиме конфеси працювати на благо Укра!ни керуючись цивiлiзованими нормами громадянського суспшьства.
4. Зрiвняння релiгiйних органiзацiй у правах з шшими суб'ектами правовщно-син, що е вимогою европейського законодавства й ознакою демократично! пол^ики. Забезпечення рiвного ставлення до вшх вiросповiдань i релiгiйних органiзацiй, неу-хильне дотримання законодавства, що регулюе дiяльнiсть релiгiйних органiзацiй, всiма суб'ектами правовщносин. Це сприятиме утвердженню релшйно! свободи та конфесiйного плюралiзму, а також розвитковi екуменiчного та мiжконфесiйного дiалогу.
5. На часi е прийняття закону про реституцiю. Без прийняття такого закону справедливо виршити проблему повернення майна релiгiйним оргашзащям, конф> скованого у минулому, неможливо. Адже ця проблема е болючою не лише для церков i деномшацш, а й для шших суб'екпв громадянського суспiльства. Тому закон мае передбачити ч^ю мехашзми врегулювання питань навколо реституцi!, не став-лячи жодну конфесiю у прившейоване становище.
6. Проведення перереестрацп релiгiйних органiзацiй з метою закршлення за ними назв, якi б вщображали реальний статус суб'ектiв конфесшного життя. Заслу-говуе вивчення та аналiзу для нас у цьому контекст естонський досвiд державотво-рення та регулювання стосункiв держави з церквами [15, с. 692].
7. Невщкладного розв'язання вимагае питання врегулювання вщносин мiж трьома гiлками православ'я - УПЦ КП, УПЦ МП та УАПЦ, поступово! !х штеграци у Помiсну Укра!нську Православну Церкву.
Мiжнародний досвiд переконуе нас в ефективност подiбно! практики. Так, тра-дицiйно православнi держави - Грещя, Грузiя, Болгарiя, Румунiя мають власш По-мiснi Православнi Церкви, що абсолютно позитивно впливае на змщнення !х зовш-шньополiтичних позицiй. Патрютичш, по-демократичному настроенi полiтичнi си-ли нашо! держави вважаються вiдсутнiсть в Укра!ш незалежно! Помiсно! Православно! Церкви як велику несправедливють i серйозне порушення свiтового православного правопорядку. Адже йдеться про Укра!нську Церкву - найбшьшу Православну Церкву свггу з бiльш як тисячолггньою iсторiею! Коли бути до кшця вiдвертим i об'ективним, то слщ категорично наполягати на невiдкладному об'еднанш трьох церковних розгалужень в Укра!ш. Без цього повноцiнно розбудовувати нацюнальну державу практично неможливо, вважають дослщники.
Список лiтератури
1. Декларация о ликвидации всех форм нетерпимости и дискриминации на основе религии и убеждений 1981 г. // Международные акты о правах человека. Сборник документов. - М. : Норма-Инфра-М, 1999. - С. 132-134.
2. Дилюс А. Чи здатна Польська церква наводити мости? / А. Дилюс // Людина i свгт. - 2000. - №
5.
3. Сленський В. Релшйна свобода: украшська реальнiсть i свгтовий досвiд / В. Сленський // Рель гшна свобода i права людини: Правничi аспекти: У 2 т. — Л.: Свiчадо. - . -
Т. 2. - 2001. - 376 с.
4. Сленський В. Релтйно-сусшльш змши в посткомушстичш Сврот / В. Сленський // Людина i свiт. - 1999. - № 7. - С. 30-36.
5. Здюрук С. Сусшльно-релггшш вдаосини: виклики Украiнi ХХ1 столгття; [Монографiя] / С. Здюрук. - К. : Знання Украши, 2005. - 552 с.
6. Здюрук С. Украшсью суспiльно-релiгiйнi вдаосини в системi европейських демократичних цшностей / С. Здiорук // Релггшна свобода. Науковий щорiчник. - № 13. - К., 2008. - С. 57-62.
7. Конституцй нових держав Свропи та A3ii. - К., 1996. - 510 с.
8. Наука и религия. - 1997. - № 5. - С. 4.
9. Овсиенко Ф. Г. Взаимоотношения государства и церкви в странах Восточной Европы / Ф. Г. Овсиенко. // Религия, церковь в России и за рубежом. Информационный бюллетень. - М., 1999. -№ 1.
10. Овсиенко Ф. Г. Взаимоотношения государства и церкви в странах Восточной Европы / Ф. Г. Овсиенко // Мировой опыт государственно-церковных отношений : [Учебное пособие]. / [Под ред. Н. А. Трофимчука].
11. Палшчак М. Конституцшно-правовий статус релшйних оргашзацш в постсощалютичних кра-шах Центральна Свропи / М. Палшчак // Науковий вюник Ужгородського нацюнального ушверсите-ту. Серш Право. Вип. 1. - Ужгород, 2002. - С. 62-66.
12. Палшчак М. Церковна полгтика у Чеськш республщ / М. Палшчак // Науковий вюник Ужгородського национального утверситету. Серш Мiжнароднi вiдносини. Вип. 4-5. - Ужгород, 2010. - С. 193-196.
13. Права людини. Допов^ держдепартаменту США // Людина i свгт - 2000, вересень. - С. 1520.
14. Релггш i релiгiйнiсть у посткомунiстичнiй Сврот. Цифри i факти без штерпретацш // Людина i свiт. Листопад-грудень 1997. - С. 2-10.
15. Робберс Г. Государства и религии в Европейском Союзе / Г. Робберс. - М. : Ин-т Европы РАН, 2009. - 719 с.
16. Удовенко Г. Вщносини держави i церкви в сучаснгй Украiнi / Г. Удовенко // Рел1г1йна свобода. Наук. щорiчник. - 2007. - № 11. - К., 2007. - С. 9-12.
17. Федючек I. Досввд державно-церковних в^осин краiн Центрально-Схiдноi Свропи / I. Фелючек // Релтйна свобода. Наук. щорiчник. - № 11. - К., 2007. - С. 82-87.
18. Холмс С. Церковь и государство в Восточной Европе / С. Холмс // Конституционное право: Восточноевропейское обозрение. - № 4 (25). - 1998. - № 1. (26). - 1999. - М., 1999. - С. 49.
19. Шанда Б. Конституционные судебные процессы по вопросу свободы вероисповедания в Венгрии / Б. Шанда. - [Электронный ресурс] : Режим доступа:
www.hrights.ru.
20. Юскаев Н. Х. Из опыта взаимодействия армии и церкви в некоторых восточноевропейских странах / Н. Х. Юскаев // Религия, церковь в России и за рубежом. Информационный бюллетень № 3-4. - М., 1998.
21. Beck R. Hendon D. Notes on church - state affairs Czechoslovakia/ R. Beck, D. Hendon // Journal of Church & State, Winter 90, Issue 1.
22. Ceplikova M. K. niektorym aspektam pravnej upravy vzt'ahov statu a nabozenskych organizacii na nasom uzemi po roku 1989 / M. K. Ceplikova // Pravny obzor Bratislava. - 1999. - № 2.
23. Czohara A. Finansova podpora cirkvi v Madarsku / A. Czohara // Modely ekonomickeho zabezpece-nia cirkvi a nabozenskych spolocnosti. Bratislava, Ustav pre vztahu statu a cirkvi 1997, S. 74.
24. Kemp J. Spolupraca statu s cirkvami a nabozenskymi spolocnostami v oblasti financnych vztahov na Slovensku / J. Kemp // Rocenka Ustavu pre vztahy statu a cirkvi 2000. Bratislava. 2001.
25. Klark Elizabeth. Church-state relations in Czech Republic: Past turmoil and present transformation / Elizabeth Klark // Brigham Young University Law Review. - 1996. - Vol. 1996. Issui 4.
26. Moravcikova M. Cipar M. Cisarovo Cisarovi. Economicke zabezpecenie cirkvi a nabozenskych spolocnosti / M. Moravcikova, M. Cipar. - Bratislava, 2001.
27. Schanda B. Pravni rezim byvaleho cirkevnigo majetku v Madarsku / B. Schanda. //Revue pro cir-cevni pravo. Praha, 1997. - c. 7.
28. Szostkiewicz A. Religion after Communism / A. Szostkiewicz. // Commonweal. - 09/24/99. - Vol. 126. Issui 16.
Палинчак Н. М. Система государственно-церковных отношений в посткоммунистической Европе: уроки для Украины / Н. М. Палинчак // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Серия : Юридические науки. - 2011. - Т. 24 (63). № 2. 2011. - С. 7488.
В статье исследуются зарубежный опыт регуляции государственно церковных отношений. На основании анализа широкого круга отечественных и зарубежных источников и исследовательской литературы утверждается мысль относительно уместности считаться с посткоммунистической практикой взаимоотношений между государством и религиозными объединениями. Высказываются предложения относительно учета опыта определенных стран Европы (Польши, Венгрии, Чехии, Словакии, Эстонии, Грузии, но др.) при выработке современной модели государственно конфессиональных отношений в нашей стране, которая в большей степени отвечала бы украинской культурно-исторической традиции.
Ключевые слова: государственно церковные отношения, модели государственно церковных отношений, религиозные организации, свобода мысли, совести, вероисповедания.
Palinchak N.The system of state-church relations in post communist Europe: lesson for Ukraine / N. Palinchak // Scientific Notes of Tavrida National V. I. Vernadsky University. - Series : Juridical sciences. - 2011. - Vol. 24 (63). № 2. 2011. - Р. 74-88.
The article studies foreign experience in regulation of state-church relations. On the basis of the wide range of domestic and foreign sources of research literature there affirms the idea of relevance to consider the practice of post-Communist relations between state and religious associations. The offers on the experience of certain European countries (Poland, Hungary, Slovakia, Estonia, Georgia, etc.) are considered in formulating the modern model of state-church relations in our country that would be more responsive to Ukrainian cultural and historical tradition.
Keywords: state-church relations, the models of state-church relations, religious organizations, freedom of thought, conscience, faith.
Поступила в редакцию 14.09.2011 г.
