CC BY
54
HISTORY OF THE INTERNATIONAL LEGAL COOPERATION OF STATES IN PROTECTION OF LABOUR AND SOCIAL RIGHTS OF SEAFARERS
This article deals with a general process of the occurrence and construction of the international legal cooperation of States in protection of labour and social rights of seafarers. It is determined a period of the occurrence of the notion «seafarer», the legal notion «compensation to seafarers in case of loss of the vessel or flooding», it is allocated the incunabula of the recent right of seafarers to the qualified training. It is analyzed in the navigation history the development of the legal norm prototype in protection of labour and social rights of seafarers, in particular «special status», which was the customary laws of pirates in XVII - XVIII century, which concerned main rights of seafarers such as: right on fair labour agreement, right on wages, right on holiday, right on compensation in case of mutilation or illness, right on medical care.
Keywords: international law, international legal cooperation of States, labour rights of seafarers, social rights of seafarers, seafarer, labour and social rights protection, history of international legal cooperation.
УДК 348.07(4-6€С)
А. С. Ермакова
ПРАВОВИЙ СТАТУС ЦЕРКВИ ТА ПРОБЛЕМИ РЕГУЛЮВАННЯ ДЕРЖАВНО-ЦЕРКОВНИХ В1ДНОСИН В КОНТЕКСТ СВРОШТЕГРАЦШНИХ
ПРОЦЕС1В В ДЕРЖАВАХ-ЧЛЕНАХ ЕС
Визначено вплив католицьког церкви на процеси становления idei европейськог мiждeржавног ттеграцгг. Проаналiзовано еволюцЮ канотчного права та встановлено його сучасне значення в контeкстi державно-церковних вiдносин в Сврот. Визначено, що принципи свободи совiстi та свободи вiросповiдання е ключовими конституцтними принципами, а тому мають визначальне значення в контeкстi формування модeлi державно-церковних вiдносин. Проведено аналiз правового регулювання державно-церковних вiдносин та становища релтйних оргатзацИ в деяких крагнах €С. Визначет особливостi законодавчого регулювання м^ця релтг в сустльному життi европейських крагн в контeкстi евроттеграцтних процеЫв.
Ключовi слова: Свропейський Союз, католицька церква, релтя, державно-церковш вiдносини, канотчне право, Святий престол, Ватикан, европейська ттегращя, принцип свободи совiстi, принцип свободи вiросповiдання.
Постановка проблеми. Поширення демократичних щей та закршлення примату права i прюритету формування громадянського сустльства виводить кра!ни Свропи на новий рiвень цившзацшного розвитку. Свропейська штегращя обумовлюе i змшу св^оглядних орiентирiв, що тривалий час формувалися пщ значним впливом церкви. Домшування Католицько! церкви в Сврот дало можливють сформувати бшьш-менш однорщний суспшьно-пол^ичний проспр, в якому власне i вщбулося становлення та розвиток щей европейсько! штеграцп та створення нового штеграцшного европейського сустльства. При цьому релшйний фактор, власне едтсть християнсько! релш! в европейських кра!нах, навт не дивлячись на !! конфесшне рiзноманiття, обумовлювало можливють створення спшьно! системи морально-етичних щнностей, покладених у фундамент створення едино! правово! системи та пол^ично! надбудови СС.
З огляду на це значний штерес викликае проблема становлення та розвитку
правового становища церкви в контексп едино! Свропи, а також вплив евроштеграцшних процесiв на змiну моделi державно-церковних вiдносин в рiзних краГнах--членах СС.
Аналгз останнгх дослгджень г публгкацгй. Проблематика взаемовiдносин держави та церкви, та пошуку балансу в питаннях секуляризацii-клiрикалiзацii сучасних суспшьних процесiв в контекстi iнтеграцiйних явищ в межах СС знайшла свое вщображення в роботах багатьох вчених, зокрема: юристiв М. I. Болоховського, М. Ю. Вар'яса, соцiологiв Т. Бьорнса та С. А. Мудрова, релшезнавщв Л. Рюсо, Б. Хехiра та iн.
Метою статтi е вплив церкви на процеси евроштеграцп, а також аналiз Г! правового становища в рiзних краГнах-членах СС. Вщтак предметом виступае правовий режим церкви та державно-церковних вщносин в рiзних краГнах СС.
Виклад основного матергалу. Правове становище церкви та модель державно-церковних вщносин суттево вiдрiзняеться в рiзних краГнах СС. Бшьше того, в рiзних краГнах-членах СС домiнантними визнаються дiаметрально протилежш течи християнства: у Великiй Британп - англiканство, у Данп - лютеранство, в Грецп -православ'я. Не дивлячись на це, а можливо навт i завдяки полярносп превалюючих в краГнах Свропи релшй було досягнуто такого необхiдного поличного та суспiльного консенсусу в процесах евроштеграцп. Спшьне бачення майбутнього, едшсть у прагненнi побудувати громадянське суспшьство, розвиток в межах единого цившзацшного вектору - все це е похщними явищами вiд -пеГ регулюючоГ та спрямовуючи ролi церкви, яку вона ввдгравала протягом тривалого перюду европейськоГ' ютори.
В цьому контексп показовою е точка зору шмецьких вчених Т. Бьорнса та П. Каценштейна, якi зазначають, що на початкових етапах штеграцп Римсько-католицька Церква грала провщну роль, визначаючи не лише полiтичнi орiентири майбутнього штеграцшного утворення але i суспшьш iдеали, ставлячи при цьому релшйш цiнностi вище свiтських [11; 10]. В свою чергу iталiець Х. Казанова вважае, що проект Свропейського Союзу був християнсько-демократичним, i певним чином навт санкцюнованим Ватиканом. Його реалiзацiя починалася на тлi загального релшйного пiдйому в Свропi тсля ДругоГ св^ово'Г вiйни i в геопол^ичному контекстi ХолодноГ вiйни [12, р. 90-91].
Подiбну позицiю займае i представник шмецько'Г пол^олопчно'Г школи Б. Хехiр, який акцентуе увагу на тюному зв'язку КатолицькоГ церкви, i конкретно Ватикану з християнсько-демократичними париями в Захiднiй Свропi. Сучасний Свропейський Союз заснований на концепт так званого «Свропейського Ствтовариства», а само Свропейське Ствтовариство знаходилося тд впливом християнськоГ демократп. У свою чергу, християнська демократя тслявоенно'Г Свропи являе собою пол^ичний рух, пов'язаний з католицькою сощальною думкою, а вщтак визначае прюритет формування новоГ европейськоГ спiльноти пiд впливом релшйних цiнностей проголошуваних Ватиканом [13, р. 112].
Фактично Ватикан з суто теократичного центру католицизму та асоцшованого члена при багатьох мiжнародних оргашзащях намагаеться трансформуватися у цшком повноправного суб'екту мiжнародних полiтичних вiдносин. Зокрема, його вплив на щеолопю християнсько-демократичних партш та рухiв в краГнах ЦентральноГ i Захщно'Г Свропи ознаменовуеться декларуванням цими париями високих сощальних стандартiв життя, високих моральних цшностей та суворих етичних стандартiв слщування яким стае обов'язковим для вах членiв такоГ пол^ично'Г сили. Намагаючись пщнести та надати нового iмпульсу для розвитку дещо занедбаних iдеалiв католицизму Ватикан все активнiше виступае в якосп мiрила системи суспшьних цшностей европейщв, i в
цьому аспект активiзацiя публiчно-полiтичноi дiяльностi Папи Римського стае додатковим шструментом впливу на вектор загальноевропейськоГ полгтики.
Бiльш радикальну точку зору на витоки процеав мiждержавноi европейськоГ штеграцп мае француз Л. Рiссо, який стверджуе, що християнсько-демократичнi партп були шщаторами процесу европейськоГ штеграцп, переводячи пол^ику Ватикану в бiльш св^ське русло, що давало можливiсть розповсюджувати його вплив на бшьше коло суспшьно-пол^ичних процесiв в Свропi. При цьому Л. Рюсо пiдкреслюе, що европейсью християнсько-демократичнi партп пiслявоенних роюв засновували своГ полiтичнi програми на тез^ що захiдна цивiлiзацiя взаемозв'язана з християнськими цшностями, потребуе захисту вщ спокуси сучасного способу життя i в захистi вiд комушзму - як ще бшьшо'Г небезпеки [15, р. 101-102].
Подiбна теза мае право на життя, але еволющя публiчно-полiтичноi думки та суспшьно-пол^ичних формацiй пiсля ДругоГ св^ово'Г вшни яскраво демонструе сильнi сторони лiберальноi демократп як найбiльш оптимальноГ форми оргашзацп як суспiльних, так i економiчних процесiв. 1ншими словами католицька церква через християнсько-демократичш рухи була тим спрямовуючим елементом за допомогою якого захщне суспшьство дiйшло до щей лiбералiзацii усiх сфер життя. При цьому етичний аспект мае важливе значення, оскшьки пщ впливом саме системи цшностей вибудованоГ в релшйному середовищi i вiдбувалися тслявоенш трансформацГГ свiдомостi цiлих нацiй. Церква наочно на прикладах вшни та руйнацп продемонструвала хибшсть антропоцентричноГ моделi фшософп, тяжiючи до утилiтаризму та рацiоналiзму в масштабах всього суспшьства.
В свою чергу подiбне щеолопчне забарвлення сприяло поширенню iдей мiждержавноi штеграцп одразу в пiслявоенний перюд, i хоча полiтичнi партГГ тодi не стiльки залежали вiд iдеалiв католицькоГ церкви, скiльки пропагували Гх паралельно iз Ватиканом.
Важливу роль в становленш iдеi единоГ Свропи та розвитку штеграцшних процесiв вiдiграв i Папа Римський Пiй XII, що займав Римський престол з 1939 по 1958 рр. Шсля ДругоГ св^ово'Г вшни вш розвивав тему можливого Свропейського Союзу намагаючись побудувати християнсько-демократичну Свропу. Базисом для каталiзацii европейськоГ мiждержавноi штеграцп в значнш мiрi е католицьке соцiальне вчення, яке в той же час було засноване на принципах демократп та в межах якого вщбувався активний пошук можливих шституцшних форм для союзу i спiвпрацi, яка базуеться на християнських цiнностях. Папа Римський Пш XII, пiдтримуючи створення Свропейського Ствтовариства, бачив в цьому юторичну мiсiю християнськоГ Свропи [14].
1сторизм церкви перетворюе систему цшностей, яю сформувалися в европейському суспiльствi пiд впливом догмату вiри та пройшли подальшу еволюцiю i корелящю в перiод просвiтництва в единий аксюлопчний вимiр, що формуе орiентири для подальшого нормативного регулювання. Суспшьство прагне единий потужнш орiентир розвитку, щеал яким тривалий час була релшя, але розвиток науки наклав свш цивiлiзацiйний вiдбиток. Втiм церква змогла пристосуватися до нових виклиюв i постати в якостi пореформованого суспшьного iнституту вже в новш суспiльнiй формацii - iнформацiйнiй.
Однак при цьому слщ мати на увазi об'ективнi економiчнi витоки европейськоГ штеграцп, з огляду на що i формувалася пол^ична складова. Однак, ГГ формування багато в чому обумовлено перш за все саме християнськими цшностями. Це зокрема можна довести i через призму основних цшей та цшностей що панували на перших етапах европейськоГ штеграцп: недопущення нових збройних конфлштв; досягнення балансу штереав та взаемопошани мiж Франщею i Нiмеччиною; створення належних
умов для розвитку особистосп, в тому чист i забезпечити права на релшю, а також розповсюдження християнських цiнностей як базису для нового пан-европейського суспiльства. При цьому економiчне спiвробiтництво е лише шструментом, засобом для досягнення мети. Подiбна ситуацiя була притаманна в перюд 1950-х рр., тобто в перюд формування самого концепту майбутньо'1 об'еднано'1 Свропи, що дозволяе побачити присутшсть релiгiйних аспектiв в процесi п формування [5, с. 139-141].
Подiбний вплив церкви на процеси мiждержавноi европейсько! штеграцп можна пояснити з двох позицш. По-перше, формування сучасно! домшуючох для Свропи парадигми романо-германсько! правово! им'!' багато в чому вщбувалося пiд впливом канонiчного права. Так, норми каношчного право розвиваючись через церковнi канони i папсью декреталп поступово визначали абсолютно вс аспекти функцiонування церкви як ушкально'1' наддержавно'1' шституцп. В свою чергу провщш европейськi монархи увiбрали найкращi традици регулювання вiдносин мiж Святим Престолом та сво'1'ми курiями у модель вщносин феодал-сюзерен. Одним з останшх надбань канонiчного права стае «Anglicanorum СоейЬш», який визначае правила приеднання ангтканських общин до Римо-Католицько'1 Церкви. Цей акт став фактичним прецедентом у правовому регулюванш подiбних переходiв з пiдпорядкування одта церкви до шшо'1 i в шших кранах переважно Центрально'1 Свропи. По-друге, значення церкви та зокрема християнсько'1 релш'1 багато в чому вплинуло на формування системи морально-етичних щнностей, як стали аксiологiчним орiентиром в процес формування европейського права. З огляду на це доцшьно проаналiзувати правове становище церкви та правове регулювання релтйних вщносин в рiзних кранах СС, а також виокремити спшьний вектор розвитку релiгiйних вщносин в контекст евро iнтеграцiйних процеав та вплив церкви на них вже на сучасному етат.
Як зауважуе М. Ю. Вар'яс загальним i традицiйним для переважно'1 бшьшосп кра'1'н е конституцiйне закрiплення принципу свободи совю^ i вiросповiдання. Подiбне закрiплення притаманне скаж1мо Францii, Германп, Iталii, Польщi та багатьом шшим кра'1'нам. Ця фундаментальна особливiсть демократичного поличного режиму зовсiм не виключае вiдмiнностей в правовому положеннi церкви в рiзних кра'1'нах, не означае одномаштного положення релiгii в держава Термiн «державна релiгiя» в бшьшосп кра'1'н вiдсутнiй, проте часто мае мюце близьке за значенням визначення «пануюча» чи «традицiйна» релiгiя [3, с. 124-125].
М. I. Болоховський серед ознак державно'1 релш'1 видшяе наступнi [2, с. 72-74]:
- державне фшансування всiх церковно-релiгiйних витрат;
- iерархи державно'1 релiгii беруть практичну участь в житп держави;
- лише представники державного вiросповiдання мають право здiйснювати будь-яку релшйну дiяльнiсть у всiх сферах св^ського суспiльства (освiта, культура, охорона здоров'я, сощальний захист, озброенi сили, пештенщарна система i т. д.);
- у державних школах обов'язкова присутшсть релiгiйноi осв^и ;
- державне вiросповiдання мае вiльний доступ до державних ЗМ1;
- свiдоцтва про реестращю браку, народження, смертi, що видаються офiцiйними представниками державних релшй, визнаються державою.
Загалом на сьогодшшнш день серед краiн-членiв СС можна видшити три групи класичних моделей державно-церковних вщносин:
- по-перше, держави в яких офщшно визнаеться державна релшя;
- по-друге, держави iз конституцшним закрiпленням особливого статусу для деяких конфесiй;
- по-трете, краши iз чiтко вираженим принципом секуляризацп - вiддiленням церкви вiд держави.
В якост прикладiв наведемо конституцiйно-правовi норми декiлькох краГн, якi регулюють державно-церковш вiдносини. Так, з краГн першоГ групи найбiльше видiляеться Грещя.
Зокрема сама Конституцiя Грецп, яка була прийнята в 1975 але була переглянута двiчi в 1986 та 2001 роках, в преамбулi мютить строки iз християнськоГ молитви, що е виразним доказом релшйних вподобань краГни. Бiльш того в Конституцп ГрецькоГ Республiки мiститься окремий роздш (Роздiл II), в якому розглядаються взаемовщносини мiж державою та церквою. Так, ст. 3 цього роздшу встановлюе пашвне становище в межах республши православноГ християнськоГ церкви, що е автокефальною i мае свш орган управлiння - Священний Синод. Конституцшно закрiпленi i певш гарантп щодо збереження вiд будь-яких спотворень Святого Письма, тобто Старого та нового Завтв Бiблii, з метою захисту цього вiроповчального джерела православноГ церкви [6; 7].
Грецькш Конституцп притаманне ще одне поняття, яке ф^уруе у iнших конфеаях та релiгiях, якi суттево вiдрiзняться вiд пануючоГ в кра'Гш, це - «вщома релiгiя». Така конструкщя зустрiчаеться у п. 2 ст. 13 Конституцп Грецп, в якш вказуеться, що кожна вiдома релшя вiльна, i справляння ГГ культових обрядiв здiйснюеться безперешкодно пiд охороною закону. При цьому ч^ко i однозначно забороняеться намагання насильницького звернення в християнську релшю. Змiст ще'Г норми мае велике значення через те, що юнують такi негативш явища, як релiгiйний фундаменталiзм та нетерпимють, що апрiорi з'являеться за умови активiзацii впливу релiгiйного чинника. Доказом панування православноГ церкви в Грецп е й законодавчо закршлене положення про те, що для вщкриття храму, синагоги, мечет чи шшого будь-якого культового мюця або споруди вщмшно'Г вiд пануючоГ релшйно'Г конфесп або релш'Г потрiбно взяти вщповщний дозвiл у мiсцевого православного митрополита. Статус священнослужшешв будь-якоГ вщомо'Г релш'Г закрiплено у п.3 ст. 13 Конституцп Республши Грецiя, а окремо також мютяться статi щодо статусу земель монастирiв та Гх власностi (майна). Конституцiйно закрiпленим е статус автономп святоГ гори Афон, що е загальновизнаною православною чернечою республшою (п. 8 ст. 18, п. 1-5 ст. 105) [6;
7].
Дещо вiдрiзняеться варiант державно-церковних вщносин в скандинавських краГнах, де в законодавсга прямо закрiплена модель державно-церковних вщносин iз яскраво вираженою домшантною саме держави.
Зокрема в Конституцп Королiвства Данiя пануючою з-помiж iнших релiгiйних органiзацiй е евангелистська лютеранська церква. 4 роздш датськоГ Конституцп проголошуе евангелистську лютеранську церкву офщшною церквою Данп i визначае, що лише вона може мати вщповщну пщтримку з боку держави в економiчних, юридичних та пол^ичних питаннях. В Роздiлi VI Конституцп Королiвства Данiя прямо вказуеться, що Король Данп зобов'язаний бути членом евангелистськоГ лютеранськоГ церкви [4; 8].
Бшьше того Конститущя Королiвства Дашя мае чiтко прописанi вiдмiнностi щодо правового статусу пануючоГ та шших релшйних оргашзацш. Роздiл LXVI Конституцп зобов'язуе прийняття окремого закону про статус офщшно'Г церкви держави. ^ релiгiйнi конфесii та релiгii, що не вщносяться до офiцiйноi, провадять дiяльнiсть за iншим загальним для уах них законом, який мае суш^ вiдмiнностi вiд закону, який регулюе дiяльнiсть спiльнот та установ офщшного вiросповiдання, що зазначено у роздш LXIХ Конституцii Данii. Але, не дивлячись на регламентацп у конституцп цього факту та присвячення йому окремого роздшу, в Данп на сьогодшшнш день так i не прийнято окремого загального для вах неофщшних вiросповiдань закону, який би врегульовував статус й дiяльнiсть цих меншин [4; 8].
KpiM того, в Дани статус офщшно!' церкви дае ш можливють отримувати фiнансову пiдтримку з боку держави, що проявляеться не тшьки в юнуванш спецiальних бюджетних статей, яю повиннi покривати витрати офщшно'1' церкви, але i в стягування з фiзичних осiб щомiсячного церковного податку, останне стосуеться, щоправда, тшьки тих оаб, що е членами евангелистсько'1' лютерансько'1' церкви.
До держав i3 конституцшним закрiпленням особливого статусу для деяких конфесш традицшно вщносяться: Австрiя, Бельгiя, Великобританiя, Iрландiя, 1спашя, Iталiя, Люксембург, Нiмеччина, Португалiя. Конституци цих краш видiляють одну або декшька традицшних для держави релтйних оргашзацш, яким вiддають перевагу в ствпращ у сферi культури, осв^и, соцiального захисту, допускають ïx в збройш сили i установи пештенщарно'1' системи. Фiнансовi витрати цих «юторично визнаних» або «традицшних» релтйних оргашзацш покриваються з державного бюджету, служителi культу отримують державну платню i пенси.
Що стосуеться Сполученого Королiвства Велико'1' Британи i Швшчно'1' 1рланди, то важливою складовою частиною ïï Конституци е сукупнiсть законiв (статутв). На сьогодшшнш день у Великш Британи статути визначають як офщшну церкву англiканську. Глава королiвського будинку у Великобритани обов'язково повинен бути членом ще'1' церкви, оскiльки зпдно iз законом вiн е главою ангшкансько'1' церкви. Церква Англи е частиною Сполученого Королiвства, тому 24 ïï епископи е членами палати лордiв. На територи Великобритании о^м англшансько'1' церкви, присутнi iншi релтйш спiвтовариства, якi цiлком логiчно прагнули добитися статусу ствставного iз статусом ангшкансько'1' церкви. Спископат римо-католицько'1' церкви навт пiдiймав питання про представництво в палат лордiв сво'1'х делегатв, а також делегатiв вiд шших релтйних оргашзацш, однак дане питання залишилося на рiвнi законодавчо'1' шщативи [1, с. 72].
Поняття «визнана релiгiя» присутне в Конституцiï Королiвства Бельг1я. Так, ст. 24 прямо передбачае, що державш школи та iншi заклади освiти протягом всього перюду навчання надають вибiр мiж однiею з визнаних релiгiй i викладанням неконфесшно'1' моралi. На сьогодшшнш день в Бельгiï офiцiйно визнаними релтями е шiсть релiгiйниx оргашзацш яю довели суспiльну користь сво'1'м служiнням населенню: римсько-католицька церква, лютеранська церква, iудаïзм, англiканська церква, юлам, православна. На особливу увагу заслуговуе той факт, що утримання служшешв визнаних релтй вщбуваеться за кошт комуни та провшцш. Крiм того, законодавство Бельги передбачае ряд податкових пшьг для визнаних вiросповiдань. Разом з тим, в Бельги немае церковного податку, але платш i пенси служителям культу забезпечуе держава, а суми, необхщш для цього, щорш вносяться до бюджету [1, с. 72].
Що стосуеться Имеччини, то тут релтйш товариства також вщокремлеш вiд держави, проте, будучи юридичними особами (корпоращями), вони дшяться на два види: публiчнi i приватш. На потреби публiчниx релтйних корпорацш з ïx членiв стягуються податки згiдно з земельним законодавством. Крiм того, викладання публiчниx релтйних кулкпв в Нiмеччинi е обов'язковим предметом в школах, з правом батьюв вщмовитися вiд вiдвiдання його сво'1'ми дiтьми. Публiчнi релiгiйнi корпораци можуть навiть видавати релiгiйнi правовi норми, що визнаються державою. В законодавсга Нiмеччинi визнаеться, що церковно-релтйне право i право, створене державою, повинш в розумних межах сшвюнувати, i не просто спiвiснувати, а бути здатним до комушкаци, оскшьки лише таким чином може бути створена основа для коопераци норм. В даний час в Имеччиш публiчними релiгiями е Римо-католицька церква i Лютеранська церква [3, с. 148-149; 4].
Надзвичайно яскравим прикладом повного вщдшення держави вщ церкви е Франщя, що правда це обумовлено перш за все особливостями становлення сучасно'1'
французько'' державностi, протягом якого церква суттево втратила власнi публiчно-пол^ичш та суспiльнi позицп. Отже, в Конституцп Французько'1 Республiки закрiплюеться офщшна позицiя держави по вiдношенню до релш'' - повага до вах вiросповiдань. I хоча протягом двохсот останшх рокiв у Францп вщбувалася тотальна секуляризацiя, все ж в деяких департаментах, зокрема у Ельзас i Лотарингп особливий статус отримали чотири релшйш оргашзацп: римо-католицька, лютеранська, реформаторська церкви i iудаïзм. Але даний випадок демонструе лише надзвичайно високий рiвень демократизацп державного управлшня нiж практику державно-церковно'' взаемодп.
Разом з тим держава дбае про духовну осв^у громадян, а також протисто'ть розповсюдженню релiгiйних руив iз яскраво вираженими антидемократичними, анти суспшьними закликами. Так останнiми роками виникли ряд проблем, пов'язаних з появою i активною дiяльнiстю нових релшйних руив. Було поставлено питання про створення парламентсько'' комсп для вивчення нових релшйних рухiв, при цьому наголошувалося, що новi релшйш рухи користуються бiльшою свободою i прившеями, нiж основнi релМ, оскшьки вони зареестрованi як асощацп. Лопчним продовженням державного регулювання питань релш! стало створення Мiжвiдомчого агентства шформацп про сектантську дiяльнiсть. Таким чином, проблеми неокулкпв вирiшуються на рiвнi Уряду, а не громадських оргашзацш. Держава надзвичайно уважно вивчае i регулюе в'''зд до республiки мiсiонерiв. Разом з тим незважаючи на вщсутшсть статусу «визнано'' релш'» все ж деяю релiгiйнi групи у Францп мають особливий статус. Кшькють 'х лiмiтовано. Наприклад, до них можна вщнести: римо-католицьку церкву, старокатоличну церкву, лютеранську церкву, церкву кальвЫзму, православну церкву, iудаïзм, юлам [9].
Таким чином, можна цшком обгрунтовано стверджувати, що в сучаснш Gвропi мiсце релш' та церкви в сустльному життi напряму не залежить вщ принциповост1 позицiï держави. Вплив церкви в деяких державах е об'ективним та вщповщае юторичним традищям, а деяких став наслщком зрощення правово'' системи iз каношчним правом. Але так чи шакше, в умовах европейсько'' мiждержавноï штеграцп постае необхщшсть опрацювання певно'' стльно! позицiï в питаннях регулювання релшйних та державно-церковних вщносин для того, щоб в повнш мiрi забезпечувати св^ський характер GC.
Висновки. Результати аналiзу правового регулювання релiгiйних вщносин в кра'нах Свропейського Союзу демонструють одразу декшька особливостей побудови моделей державно-церковних вщносин. Перш за все, на 'х сучасну конф^уращю суттево вплинув весь юторичний процес становлення церкви, клiрикалiзацiя державного апарату на певних етапах европейсько'' iсторiï iз подальшою секуляризацiею суспiльного життя тсля перемоги революцiйних iдей побудови демократичного суспшьства. По-друге, вплив релiгiï зокрема i церкви загалом на процеси формування культурно'' свщомосп та ментальних особливостей нацп в рiзних кра'нах мав рiзну глибину, а вщтак i засади сучасного свiтського життя багато в чому обумовлюються ступенем проникнення релшйних iдеалiв та постулатв у систему св^осприйняття як суспшьства в цшому, так i окремого шдивща. По-трете, надiляючи релiгiйнi оргашзацп, товариства чи асоцiацiï особливим правовим статусом, законодавщ в деяких кра'нах враховують i той факт, що бшьшють населення так чи шакше щентифшуе себе з певною релшйною громадою. Неврахування цього факту означатиме нехтування штересами населення, що е несумюним iз демократичними цiнностями, яю пропагуються в СС.
Слiд зазначити, що вщсутшсть едносп в релшйних питаннях в рiзних европейських кра'нах не означае однак неможливiсть досягнення певного консенсусу
щодо ушфшацп меxанiзмiв забезпечення релтйних прав громадян в межах парадигми пол^ико-правового устрою СС. Бiльше того, полшонфесшшсть демонструе життездатнiсть засадничих принцитв функцiонування СС, таких як принцип охорони прав та свобод людини i громадянина i принцип недискримшацп. I однак поляршсть положення церкви в рiзниx крашах-членах СС, ïï офщшне визнання, як скажмо в Дани чи Грецп, або навпаки дистанщювання вiд св^сько'1' влади, як у Францп чи полшонфесшна дисперсшсть у поеднаннi iз проблемам нацюнальних меншин, як в Нiмеччинi - все це обумовлюе необхщшсть вироблення спшьно'1' державно-церковно'1' полiтики в контекст подальшо'1' европейсько'1' мiждержавноï штеграцп.
Список використаноУ л1тератури
1. Болоховский Н. И. Правовое положение религиозных сообществ в странах Европейского Союза / Н. И. Болоховский // Право Беларуси. - № 12. - 2002. - С. 72.
2. Болоховский Н. И. Религия в государствах Евросоюза / Н. И. Болоховский // Теократия. - № 1. - 2005. - С. 50-75
3. Варьяс М. Ю. Теократическое государство в романо-германской правовой системе : автореф дис. ... канд. юрид. наук; спец. 12.00.01 / Михаил Юрьевич Варьяс; Московская государственная юридическая академия. - М., 1997. - 27 с.
4. Конституции государств Европейского союза : сб. текст. — М. : Норма-Инфра-М, 1999. - 512 с.
5. Мудров С. А. Христианское осмысление европейской интеграции : православный и католический взгляд / С. А. Мудров // Весник Брестского университета. - № 1. - 2010. -С. 134-142.
6. Конституционное право зарубежных стран : учеб. / В. Е. Чиркин. - 8-e изд., перераб. и доп. - М. : Норма : НИЦ ИНФРА-М, 2014. - 528 с.
7. Конституция Греции 1975 года с поправками 1986 и 2001 гг [Электронный ресурс] -Режим доступа : http://law-constitution.web.auth.gr/gr/docspdfs/syntagma.pdf
8. Конституционное право государств Европы: учеб. пособ. / отв. ред. Д.А. Ковачев. -М. : Волтерс Клувер, 2005. - 625 с.
9. Bréchon P. Religion et irréligion. Quels effets sur l'orientation politique et le système de valeurs? / P. Bréchon // Projets et analyses. - 2012. - №4
10. Byrnes T. А. Transnational religion and Europeanization / T. Byrnes // Byrnes T. A. Religion in an Expanding Europe / T. A Byrnes; P. J. Katzenstein. - Cambridge, UK ; New York : Cambridge University Press, 2006. - Р. 283-305.
11. Byrnes T. А. Religion in an Expanding Europe / T. А. Byrnes, Р. J. Katzenstein. -Cambridge: Cambridge University Press, 2006.
12. Casanova J. Religion, European secular identities, and European integration / J. Casanova // Byrnes T. A. Religion in an Expanding Europe / T. A Byrnes; P. J. Katzenstein. -Cambridge, UK ; New York : Cambridge University Press, 2006. - Р. 65-92.
13. Hehir B. J. The old Church and the new Europe: charting the changes / B. J. Hehir // Religion, State and Society. - 2006. - № 2. - P. 93-116
14. O'Mahony A. The Vatican and Europe: Political Theology and Ecclesiology in Papal Statements from Pius XII to Benedict XVI / A. O'Mahony // International Journal for the Study of the Christian Church. - 2009. - Vol. 9. - Р. 177 - 194.
15. Risso L. Cracks in a facade of unity: the French and Italian Christian democrats and the early stages of the European integration process, 1945-1957 / L. Risso // Religion, State and Society. - 2009. -. Vol. 37 Special Issues. - P. 99-114
Стаття надшшла до редакцп 18.12.2014 р. A. S. Ermakova
THE LEGAL STATUS OF THE CHURCH AND THE REGULATION OF STATE-CHURCH RELATIONS IN THE CONTEXT OF EURO INTEGRATION
PROCESSES IN EU MEMBER STATES
Influence of catholic church is certain on becomings idea of European intergovernmental integration. The evolution of canonical right is analysed and he is set modern value in a context state church relations in Europe. The attempts of walkthrough of meaningfulness of the system of values are done formed within the limits of catholic church for modern European society. The points of view of anchorwomen scientist of sphere of religion, sociologists and legislators are resulted, in relation to the role of catholic church in the processes of European intergovernmental.
It is certain that principles of right of conscience and freedom of religion are key constitutional principles, and that is why have a determining value in the context offorming of model state-church relations. Political integration has for an object creation not only of single civilization space, but also development for all multinational, multicultural and multireligious European continent general normatively legal space. In this context in a most measure and the value of church opens up, as long time its system of values and dogma of christian faith formed unwritten but proof norms of moral, including to the society moral.
The analysis of the legal adjusting is conducted state-church relations and position religious organization in some countries of EU. Certain features of the legislative adjusting of place of religion in public life of the European countries in the context of eurointegration processes. The division of states-members is in particular offered EU after the degree of influence of church on in public political processes in a country. The analysis of constitutions of separate countries showed different attitude of society power toward a church, as to the supranational separate European public institute. At the same time the European countries, especially in the context of intergovernmental integration, acknowledge meaningfulness for the subsequent political processes of the system of civilization values developed with participation of church.
Keywords: The European Union, Catholic church, religion, state-church relations, the european integration.
АКТУАЛЬН1 ПИТАННЯ ПРАВООХОРОННО1 Д1ЯЛЬНОСТ1, КРИМ1НАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ ТА КРИМ1НАЛ1СТИКИ
УДК. 343.1
Ю. М. Мирошниченко
КОРОТКА ТИПОЛОГ1ЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА УКРАШСЬКОГО КРИМ1НАЛЬНОГО СУДОЧИНСТВА
В статт1 обхрунтовуеться актуальтсть типолог1чного досл1дження кримтального судочинства Украгни. Висв1тлюються теоретичт та практичш завдання, вир1шуван1 в процес1 типолог1заци. Визначаеться типолог1чна приналежшсть втчизняного криминального процесу.
Ключов^ слова: кримтальний процес, судочинство, типолог1я.
Постановка проблеми. В загальнотеоретичному значенш типолопя розглядаеться як метод наукового тзнання, заснований на розчленуванш систем об'екпв та Гх групуванш за допомогою узагальненоГ, iдеалiзованоi моделi (типу), що представляе
