CC BY
25
винутих краш усвiдомили вагому роль персоналу в ефективност дiяльностi шдприемства. Безумовно це питання буде вивчатися i надал^ оскiльки зна-чення трудового потенщалу в майбутньому зростатиме, i обов'язковою необ-хiднiстю е i буде вивчення його з врахуванням специфжи управлшня шд-приемством та тдвищення ефективностi дiяльностi будь-яко1 оргашзаци.
Лггература
1. Краснокутська Н.С. Потенщал шдприемства: формування та оцшка: Навч. поаб-ник. - К.: Центр навч. лггератури, 2005. - 352 с.
2. Мороз О.Т. Методолопчш основи формування системи управлшня трудовою дь яльнютю в умовах ринково! ор1ентаци економши// Украша в XXI ст.: Концепцп та модел1 еко-ном1чного розвитку. - Льв1в, 2000, ч. 2. - С. 49-52.
3. Рудий В.1. Стратегия вдосконалення кадрово! пол1тики шдприемства// Формування ринкових вщносин в Украшг - 2004, № 9. - С. 234-239.
УДК 336.22 Ю.Я. Ковальчук - Терноптьський ДЕУ
СИНТЕЗ КЕЙНС1АНСЬКИХ I НЕОКЛАСИЧНИХ ТЕОР1Й ОПОДАТКУВАННЯ ТА ЙОГО ВПЛИВ НА РОЗВИТОК ЕКОНОМ1ЧНИХ СИСТЕМ
Проанал1зовано передумови виникнення та базов1 постулати кейнс1ансько! та неоконсервативно! теорш оподаткування. Висв1тлено вплив посткейнаанських та неоконсервативних щей на формування податкового мехашзму економши добробуту
Yu. Ya. Kovalchuk - State Economic University of Ternopil
Synthesis of Keynesian and neoclassic taxation theories and its impact
on economic systems development
Precondition of beginnings and basic postulates of Keynesian and conservative (classical) tax theories are being analyzed. Influence of post-Keynesian and conservative ideas on formation of welfare economy tax system is covered.
В умовах ринкового середовища фшансова полггика держави голов-ним чином грунтуеться на системi фшансових важелiв i стимулiв, провщне мюце серед яких займають податки, збори, iншi обов'язковi платежi суб'ектiв пiдприемництва, домогосподарств, шших категорiй платникiв до бюджету та цшьових фондiв загальнодержавного значення. Податковi платежi як сощаль-но-економiчне явище виступають основним джерелом державних доходiв, справляють вiдповiдний (в iнтересах сусшльства) вплив на стан економiчно-го розвитку в цшому та окремих його складових у розрiзi господарських сег-ментiв, зокрема, забезпечують реалiзацiю соцiальних гарантiй населенню кра!ни.
Використання податюв як фiнансових важелiв дютало глибоке теоре-тичне обгрунтування у працях класиюв пол^ично1 економи, в наукових те-орiях маржиналiстiв, представниюв "шведсько!" школи, однак глибинного змюту набуло у концепцп фiнансового втручання в економжу Дж. Кейнса [1] та протилежнш 1й неоконсервативнiй доктриш. Для з'ясування сутностi домь нуючих теорш оподаткування, простеження !х еволюци доцiльно з'ясувати
причини 1х виникнення, основнi базовi постулати, механiзм застосування у фiскальнiй практищ, що i поставлено за завдання даного дослщження.
Свiтова економiчна криза 1929-33 рр. засв^ила iстотнi недолжи у побудовi економiчноl системи, вщдзеркалила неспроможнiсть останньо! са-морегулюватися i на цiй основi досягати рiвноваги у системi господарюван-ня. Неокласична доктрина з 11 маржиналiстськими щеями виявилася неспро-можною i на змшу 1и прийшло кейнсiанство. З одного боку, кеиншанство е прямим запереченням неокласицизму, а з шшого - воно увiбрало у себе низку иого важливих принцитв. Так, маржиналiзм з иого суб'ективно-психоло-гiчними постулатами знаишов у теорп Дж. Кейнса свое втiлення и подаль-шии розвиток.
Економiчна доктрина Дж. Кеинса запропонувала шляхи полiпшення функцiонування господарського мехашзму та пом'якшення суперечностеи ринково! економiки. Всi попереднi теори виходили з того, що ринкове госпо-дарство мае достатньо внутршшх сил саморозвитку, мае внутршш саморе-гулятори для залагодження економiчних проблем. Однак, як засв^ив досвiд, теорiя "автоматичного саморегулятора" безповоротно зазнала краху. Випра-вити становище, тдвищити ефективнiсть господарювання стало можливим тiльки за допомогою державного втручання в економiку.
Дж. Кеинс розробив принципово нову теорда податкiв, спрямовану на державне регулювання економiки за умов ринкових вщносин. Це регулюван-ня здшснюеться за допомогою рiзних економiчних iнструментiв, у тому чи^ и податкiв, як Кеинс розглядае як "вбудоваш мехашзми гнучкостГ', що амор-тизують кризовi явища и рiвномiрно розподiляють податковии тягар залежно вiд доходiв [1, с.156].
Кеиншанська теорiя виступае за прогресивне оподаткування, але обгрунтовуе останне не з позицп сощально1 справедливости а базуючись на концепци "граничних заощаджень". Кеинс сформулював "основнии психоло-пчнии закон", в iснуваннi якого "ми можемо бути цшком впевнеш не тiльки з апрiорних мiркувань..., а и iз досвщу..., i полягае вiн у тому, що люди схиль-ш, як правило, збiльшувати свое споживання зi зростанням доходу, але ^ею самою мiрою, якою зростае дохщ" [1, с.157]. Тому вiн вважав, що держава повинна вилучати за допомогою податюв частину заощаджень i фшансувати за 1хнш рахунок державш витрати и швестици. "За "навмисного" використан-ня податково1 полiтики як шструменту справедливiшого розподiлу доходу вона... здшснюватиме наибшьшии вплив на зростання схильност до споживання" [1, с.155]. Загалом, на думку Кеинса, це приведе до економiчного зростання.
"Вбудоваш механiзми гнучкостi" е функцiею бюдже^в так само, як i прогресивного податку. У даному випадку, вважае Кеинс, висою податки ма-ють позитивне значення. Зниження податюв i зниження дохщно1 частини бюджету, яке иого супроводжуе, може посилити економiчну нестшюсть. Дослiдження податкiв у ракурс руху агрегатних показникiв вимагае переду-сiм з'ясування оптимального рiвня оподаткування та 1хнього впливу на зба-лансованiсть у приватному секторi.
З шшого боку, обсяг бюджетних надходжень визначаеться не тшьки рiвнем податкових ставок, а и залежить вiд змш розмiру номiнальних дохо-дiв. Це положення торкаеться насамперед податюв доходно-прибутково1 гру-пи, що утримуються за прогресивними ставками. В умовах шфляци бюджет-нi надходження зростають швидшими темпами, нiж доходи громадян, що сприяе стабшьност бюджету.
Отже, ще1 Дж. Кеинса дали початок новим методам теоретичного дос-лiдження, що вписувались у концепцiю "ефективного попиту". Це дало змогу вмонтувати рух податюв у рух макроекономiчних показниюв.
КеинЫансью рецепти заишли свое вщображення в iнституцiоналiзмi -течи економiчноl теори ХХ ст., представниками яко! були П. Самюелсон, В. Нордгауз, Дж.Гелбреит, Т. Балог. Вказанi економюти придiляли iстотну увагу дослiдженням можливостеи фiскального регулювання економiки з ви-користанням мультиплiкативних ефектiв податкiв та державних видатюв [2, с.388-396].
У другш половинi ХХ ст. окремi науковi дослiдження в оподаткуваннi дютали назву неоконсерватизму. Наивщомшим представником цього напря-му вважаеться М. Фрщман, якии виступив за обмеження державного втру-чання в економiку тшьки грошовою системою. За иого розрахунками грошо-ва маса мае зростати щорiчно на 4 % (дании показник обчислении тiльки для економжи США), якi включають: 3 % - прирют ВВП, 1 % - довготривале сповiльнення швидкостi обшу грошово1 одиницi. Така полiтика, на думку М. Фрщмана, повинна стимулювати шдприемницьку и дiлову активнiсть. Цим сво1м висновком автор опосередковано виступив за скорочення податко-вого тягаря, ч^ку ув'язку мiж сумою сплачених податюв та обсягом бюджетних асигнувань.
У середиш 70-х роюв ХХ ст. розвиток виробничих вщносин у крашах з ринковою економжою виявив суперечностi кеинсiанських та шститущона-лiстських методiв дослiдження теорil податюв i форм державного втручання. ПередуЫм кеинсiанцi, розглядаючи регулюючi властивостi податюв та, на вимогу часу, обстоюючи прогресш в оподаткуванш, а школи и пiдвищення податкiв, не дали вщповад на питання про стушнь прогресil та максимальнии верхнiи рiвень ставок. За логiкою, над окресленою проблемою повинш були працювати економюти, що в основi сво1х поглядiв мали iндивiдуалiстськi пе-реконання, тобто представники неокласично1 теорil: американськi економю-ти - М. Уеиденбаум, А. Бернс, Г. Стаин, У. Фелнер, Г. Уолiч, А. Лаффер; ан-глiиськi - К. Джозеф, Дж. Хау, А. Селдон. Вони обгрунтовують думку про негативнии вплив держави на розвиток економжи i вважають прогресивне оподаткування перешкодою для збшьшення заощаджень. Обмеження заощаджень призводить до скорочення потенцшно можливих швестицш. Ос-танне ж заважае стшкому економiчному зростанню [3, с.7-8]. Таке шдгрунтя породжуе прагнення неокласикiв визначити граничну податкову ставку, пе-ревищення яко! означатиме як рiзко негативнии економiчнии вплив, так i невдачу у сощальнш полiтицi держави.
К^м того, теорiю податкiв вони розглядають з позицiй скорочення "державного тягаря" - податки повиннi сплачувати т особи, якi одержують вiд держави суспшьш товари й послуги. Трансферти з бюджету населенню мають бути формою повернення податюв. Податки, яю сплачують тд-приемщ, призводять до зростання витрат виробництва, шфляци, зниження продуктивностi працi. Тому, на думку неоконсерваторiв, треба звiльнити приватну актившсть та iнiцiативу вiд державного податкового тягаря.
Найбшьшу популярнiсть в науковш лiтературi неокласикiв отримала податкова концепщя А. Лаффера. Останнiй обгрунтував i графiчно дослiдив залежнiсть мiж прогресившстю оподаткування, доходами бюджету, рiвнем податково! бази у загальнодержавних масштабах. Разом з тим проведет гру-пою Лаффера математичнi розрахунки мали досить наближений характер. Причиною, на наш погляд, е принципова неможливiсть математизацй проце-сiв прийняття рiшень в оподаткуванш. Адже податки мають дуже велику за-лежнiсть вiд шдивщуальних психологiчних особливостей сприйняття кожного платника, яю важко усереднити чи юльюсно вимiряти.
I все таки неокласики найближче шдшшли до ютини, характеризуючи реальнi наслiдки оподаткування як такого. Саме 1'хт рекомендаци було вико-ристано пiд час проведення низки податкових реформ у захщних кра!нах нап-рикiнцi ХХ ст., зокрема у США.
Розвиток податкових теорш захщно! фшансово! науки свщчить про тiсне взаемопроникнення та взаемодоповнення неокласичних та неокейнсь анських щей. Наука про податки на сьогодш мае досить значне теоретичне й методолопчне тдгрунтя, 11 принципи одержали глибоку й всебiчну аргумен-тащю, витримали перевiрку часом, мiцно вписалися до загальних положень фшансово! науки. Найфундаментальнiшi з них стверджують: справедливють оподаткування означае, що розмiр податку визначаеться розмiром доходу, а ставка податку однакова для фiрм та домогосподарств з однаковими доходами; ефектившсть податкових систем у державi визначаеться наявшстю в нiй шструменлв, що стимулюють економiчне зростання i пiдприемницьку актив-нiсть; простота податково! системи знаходить свое вiдображення у доступ-ностi розумiння технiки розрахунку податюв i ведення форм звггносл.
Вдалими, на наш погляд, е спроби укра!нських економiстiв сучасностi синтезувати кейнЫансью та неокласичнi теори оподаткування. Вагомий вне-сок у розробку концептуальних засад функцiонування податково! системи пе-рехiдного типу зроблено В. Андрущенком, О. Василиком, В. Вишневським, I. Лунiною, О. Кириленко, К. Павлюк, Л. Тарангул, В. Сутормшою, В. Федосо-вим тощо. Вказаш автори розглядають податки як обов,язковi платеж юри-дичних i фiзичних осiб, якi дають змогу для утримання державних структур i фшансового забезпечення виконання ними функцiй i завдань держави. Водно-час не вс обов,язковi платежi, якi надходять до централiзованих грошових фондiв держави, необхщно вважати податками. Крiм податюв в украшськш фiскальнiй практицi застосовуються поняття "плата", "платiж", "збiр", "вне-сок". Характерними ознаками податкiв, яю дають змогу вiдрiзняти 1х вщ iнших платеж1в обов'язкового характеру, е безе^валентшсть обмiну та нецiльовий
характер !х бюджетного використання. KpiM того, грошовi податковi потоки мають одностороннiй рух вартост вiд платникiв до держави.
Розумшня податку як обов'язкового платежу домогосподарств i фiрм до бюдже^в рiзних рiвнiв управлiння прийнятне тшьки для практичних щ-лей. Будь-який податок, ^м фюкально! та регулюючо! дД1, мае ще й побiчнi, зовнiшнi для фiску соцiальнi наслщки. Тому податки доцiльно розглядати не просто як економiчну, а як суспшьно-сощальну категорiю. Суспiльна цiна податюв вимiрюеться втратою частки особистого добробуту конкретними плат-никами i3 перемiщенням ще! частки через бюджет до всього населення держави. Еволющя фшансових знань про суспшьний характер податкiв нероз-ривно пов'язана з теоретичною концепцiею державних благ. Державш - це такi види благ, джерелом забезпечення яких е кошти державно! влади. Ti блага, що е суспшьними, не виробляються приватною економiкою, а забезпечу-ються тiльки державою. Причому, якщо держава - орган з виробництва неза-мiнних суспiльних благ, то щ блага реалiзуються за споживчими щнами, рь вень яких запроваджуеться за суспшьною згодою. Цiною суспшьних благ е податки, i оплата державних благ - едине можливе використання податкових надходжень. Завдяки цьому мiж державою-виробником суспiльних благ i суспiльством досягаеться еквiвалентна мiнова угода "блага-податки" [4, с.41].
Сучасна теорiя оподаткування розвиваеться в межах економжи сус-пiльного вибору. Видатний !! представник Дж. Б'юкенен у сво!й роботi "Дер-жавнi фiнанси в умовах демократп" розглядае податки як прямi витрати гро-мадян за надаш урядом послуги, тому метод !хнього утримання може iстотно вплинути на ставлення громадян до розширення чи скорочення обсягу нада-них послуг [5, с.117].
Висновки Дж. Б'юкенена не можна вважати надбанням будь-яко! з по-даткових теорш, якi дослiджують поведiнку платника у сферi його приватно! дiяльностi. Дослщник пiшов далi, вiн вивчив поведшку суб,ектiв оподаткування у суспшьно-сощальнш сферi.
Особливо! актуальностi в цьому контекст набувають науковi дослщ-ження лауреа^в Нобелiвсько! премi! 1996 року - професорiв У. Bi^i (США) та Дж. Мерлi (Велика Бриташя). Перший подiляе суспiльство на людей ак-тивних i працьовитих та схильних до неробства. Останш втрачають сво! по-тенцiйно можливi доходи i тим самим залишають державу без фiскальних надходжень. На цш пiдставi вiн приходить до висновку, що найбшьший по-датковий тягар лягае на талановитих i працьовитих людей. Тож задля сприян-ня прогресу доходи талановитих людей зовЫм не повиннi оподатковуватися. Другий доводить: щоб уникнути дестимулювання економiчно! активностi, податки мають бути пропорцшними i рiвень ставки не перевищувати 20 вщ-соткiв. Обидва автори сходяться на думщ, що висою податки у будь-якому разi призводять до неповного використання продуктивних можливостей платниюв. У юнцевому пiдсумку матимемо звуження потенцшно можливо! бази оподаткування та скорочення доходiв бюджету [6, с.165].
Отже, пiдсумовуючи багатовiковий досвщ дослiдження мiсця й ролi податюв у суспiльствi представниками рiзних наукових шкш, можна зробити
узагальнення: податки розглядаються як обов,язковi платеж^ що використо-вуються для фшансування суспiльних благ i послуг; е дiевим засобом фшан-сово! полiтики держави для впливу на розташування ресурсiв, перерозподiл багатства, суспiльний вибiр громадян у демократичному суспiльствi.
В умовах економжи добробуту податки е безальтернативним за ваго-мiстю джерелом формування доходiв бюджету держави та багатофункць ональним iнструментом перерозподiлу ВВП з метою сощального забезпечен-ня громадян i досягнення стiйкого економiчного зростання. Податки встанов-люються на законодавчому рiвнi, тому е демократичними за способом вста-новлення та обов'язковими за процедурою сплати. Предметом подальших дослiджень можуть стати шляхи реформування податково! системи Укра!ни вщповщно до зазначених принципiв.
Лiтература
1. Кейнс Дж. Общая теория занятости, процента и денег. - М.: Прогресс, 1978. - С. 155-157.
2. Самюелсон П.А., Нордгауз В.Д. Макроекономка/ Пер. з англ. - К.: Основи. -1995. - С. 213-219, 388-396.
3. Шаблиста Л.М. Податки як зааб структурно! перебудови економши: Наук. видан-ня. - К.: 1нститут економiки НАН Украши. - 2000. - С. 7-8.
4. Юрш С.1., Бескид Й.М. Бюджетна система Украши: Навч. поЫб. - К.: HI-ОС. - 2000. - С. 41.
5. Демиденко Л.П. Розвиток теорш оподаткування вченими Заходу// Фшанси Украши. - 2004, № 5. - С. 117.
6. Андрущенко В.Л. Фшансова думка Заходу у XX сташтп: (теоретична концеп-туалiзацiя i наукова проблематика державних фшанав). - Львiв: Каменяр. - 2000. - С. 165.
УДК331.56/57(477) Студ. Х.1. Куниш; асист. С.М. Лихолат -Mwiecbm КА
ПРОФЕСШНО-КВАЛ1Ф1КАЦШН1 АСПЕКТИ РОЗВИТКУ
ЕКОНОМ1КИ УКРА1НИ
Розглянуто вплив професшно-квал1ф1кацшного р1вня на розвиток суспшьства.
Ключов1 слова: працевлаштування, оплата пращ, умови пращ, потенщал.
Stud. H.I. Кипу.sh; assist. S.M. Lykholat - Commercial Academy of L'viv Professionally-qualifying aspects of development of economy of Ukraine
In this article it was discussed the problem of the influence of a professional-qualified level on developing of the society.
Keywords: Employment, payment of labours, terms of labours, potential.
На сучасному еташ формування Украши постае проблема зайнятост населення з рiзним рiвнем квалiфiкацil. Це пояснюеться тим, що бшьшють висококвалiфiкованого населення знаходиться на облжу у службi зайнятост^ чи вшхали за кордон через недостатнш рiвень оплати свое1 пращ. Цю проблему дослщжували таю вчеш як А.С. Криклш [1], В.М. Лич [2], А.1. Саввов [3], О.Г. Чувардинський [4], О. Яременко [5] та ш.
Минуле десятаиття характеризуеться тим, що бшьшють квалiфiкова-них працiвникiв через складний стан економiки краши змушенi були вшхати за кордон i працювати на збагачення шших краш. Так, справд^ становище
