CC BY
20
22. Шумпетер Й. Теория экономического развития (Исследование предпринимательской прибыли, капитала, кредита, процента и цикла конъюнктуры) : пер. с англ. - М. : Изд-во "Прогресс", 1982. - 455 с.
23. Щербань В.М., Козубенко Л.Д. Товарна шновацшна пол^ика : навч. поабник. - К. : Вид-во "Кондор", 2006. - 400 с.
24. Яковец Ю.В. Ускорение научно-технического прогресса: теория и экономический механизм. - М. : Изд-во "Экономика", 1988. - 342 с._
УДК 336.22 Доц. 1.Г. Благун, канд. екон. наук -
Львiвський ДУ внутршнЬх справ
ГЕНЕЗИС ТЕОР1Й ПОДАТКОВИХ Ф1НАНС1В У ПАРАДИГМ1 ФIСКАЛЬНО-БЮДЖЕТНОÏ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ
Висвгглено оргашзацшно-методичш засади функцюнування та сощально-еко-HOMi4Ha природа носпв фюкально'1 суп. Проаналiзовано погляди рiзних наукових шкш на сутшсть податкових категорiй у контекст розвитку фiнансово-економiчних вiдносин.
Assoc. prof. I.G. Blagun - Lviv state university of internal affairs
Theories genesis of tax finances in paradigm of fiscal-budgetary
country safety
Organizationally methodical principles of functioning and socio-economic nature of transmitters of fiscal essence light up. The looks of different scientific schools are analysed to essence of tax categories in the context of development of finansovo-ekonomichnikh relations.
Вступ. Податки виникли в зв'язку з утворенням держави i потребою здшснення державою ïï функцш. Послуги держави не можуть мати ринковий характер, не можуть продаватись та купуватись за визначеною цшою i повин-m забезпечуватись на шших умовах. Фшансовим джерелом забезпечення ма-терiальноï основи функцюнування держави i е податкова система.
Потреба пошуку адекватних ринковим умовам засад оргашзаци фю-кально-економiчних вщносин, оптимiзацiï рiвня податкового навантаження на економжу, пiдвищення дiевостi податкового мехашзму як фiнансового ва-желя зумовили актуальшсть нашого дослiдження.
Постановка проблеми та аналiз дослiджень i публжацш з цieï проблематики. Побудова рацiональноï системи оподаткування грунтуеться на оптимальному поеднанш критерiïв фiскальноï достатност^ економiчноï ефективностi та соцiальноï справедливост фiскально-економiчноï полiтики. На рiзних етапах свггового цивiлiзацiйного розвитку виробилися сво1' особли-вi шдходи щодо оргашзаци податкових вщносин, використання адекватних вщповщним економiчним умовам методiв одержання нацюнального продукту. З огляду на це, розглядати систему оподаткування варто не вщрвано вщ iнших елемент1в фiнансовоï системи, а як ïï невщ'емний елемент.
Дослiдження провiдних в^чизняних фахiвцiв у галузi державних фь нансiв - В. Федосова, В. Андрущенка, А. Криcоватого, С. Юрiя, О. Кириленко, А. Соколовсько].', I. Лунiноï, О. Василика та низки шших - значно розши-рили податкову проблематику, перевiвши ïï з суто економiчного формату в
площину полггичну, соцiальну, органiзацiйно-правову. Науково-аналiтичне опрацювання окреслених векторiв фiску потребуе глибокого емтричного вивчення вЫе! множини фiскально-економiчних вщносин, практичних нас-лiдкiв !х застосування на рiзних етапах суспiльного розвитку, пошуку прагматично! комбшаци елеменлв податкового механiзму з притаманною йому системою фюкального перерозподiлу.
Мета дослвдження. Метою наукового дослiдження е комплексний шдхщ щодо вивчення рiзних теорш оподаткування, систематизаци поглядiв рiзних наукових течш на окреслену проблему в контекст !х використання у законотворчш дiяльностi та подальших наукових дослщженнях сощально-економiчноl природи податкiв.
Результати. Фiнансовi системи в крашах з розвиненою економiкою спираються на детально розроблену теорш податюв. Серед 11 творцiв -найвидатнiшi свiтила економiчноl науки: вiд Адама Смiта, Давида Ржардо до Джона Кейнса, Поля Самуельсона. Проблеми оподаткування турбують вЫх, незалежно вiд !х соцiального статусу та позици в суспiльствi. Серед багатьох наукових напрямюв найбiльший вплив мають школи, якi дослiджують проблеми оподаткування насамперед з практичного погляду.
Засновником захщно! фшансово! науки, зокрема податково! теори, е англшський економiст А. Смiт.
Вiн запропонував чотири податкових принципи, що вщображають умови, потрiбнi промисловiй буржуази як платнику податюв:
• податок мае бути точно визначений, а не довшьний;
• термши сплати, спос1б платежу та сума ввдрахувань повинт бути ч1ткими та зрозумшими для платника;
• потр1бно, щоб кожний податок стягували в той час або таким способом, який бшьше влаштовуе платника;
• перед фшансовим законодавством краши вс повинт бути р1вт [1, с. 588589].
У сво!х роботах А. Смгг наголошував, що витрати на збiр податку треба звести до мшмуму. Вiн також розробив основнi принципи тако! подат-ково! полiтики, яка стимулювала би нагромадження капiталу, заперечив потребу оподаткування катталу, критикував непрямi податки як чинник збiльшення витрат виробництва та зменшення прибутку.
1ншим представником англшсько! класично! полггекономи, який завершив теорш податюв, розроблену А. Смггом, був Давид Ржардо. Вш дае таке означення: "Податки складають ту частину продукту i працi держави, яка надходить в розпорядження уряду, вони завжди сплачуються в юнцевому рахунку з катталу або з доходу краши." [2, с. 100]. У тому раз^ якщо урядове споживання покриваеться зростанням виробництва або зменшенням спожи-вання, податки, вважае Д. Ржардо, сплачують з доходу. Але якщо виробниц-тво не збшьшуеться або споживання не зменшуеться, то тягар податюв обов'язково падае на капiтал. Отже, податки впливатимуть на фонд, призна-чений для каштальних вкладень, тобто зростання податюв призведе до ско-рочення виробництва, "ресурси народу й держави будуть падати iз зроста-ючою швидкiстю й результатом стануть злидш та розорення" [2, с. 82]. Так
Д. Ржардо доводив необхщшсть вщмши або ютотного скорочення податку на капiтал. Вш категорично виступав проти непрямих податюв, бо вони скоро-чують споживання, збшьшують витрати виробництва, заробiтну плату, при-зводячи до зменшення прибутку.
Д. Ржардо ч^юше, нiж А. Смгг, визначив завдання державно! податко-во! полiтики, яка, з його погляду, мае заохочувати нагромадження та розши-рення виробництва. Д. Ржардо вважав, що не юнуе таких податюв, яю не мали б тенденци зменшувати нагромадження, тобто вс податки - неминуче зло.
Наприюнщ XIX - на початку XX ст. розвиваеться новий напрям захщ-но! економiчно! думки - маржинашзм. Серед його представникiв - таю виз-начнi економiсти як Л. Вальрас, Дж. Б. Кларк, К. Вжселль та iн. Основна кон-цепцiя цiе! школи полягае в тому, що вартють визначаеться суб'ективно-пси-хологiчними умовами, попитом i пропозицiею.
Маржиналiстськi методологiчнi й теоретичш принципи поступово iз загально! економiчно! теорi! переходять у фiнансову науку. Одним iз перших для дослщження питань оподаткування !х застосував данський економют А. Дж. Коен Стюарт у 1889 р. Маржиналютський постулат, зпдно з яким гранична корисшсть доходу певно! особи знижуеться в мiру його зростання, наштовхуе економютв, якi дослiджують фiнанси, на думку, що з принципу скорочення корисност доходу можна вивести принцип прогресивност в опо-даткуваннi. Водночас принцип прогресивност оподаткування суперечив ш-тересам капiталу i спричинював критику багатьох економютв. Зокрема, обов,язковiсть застосування принципу прогресивност пiддав сумнiву Коен Стюарт. Вш стверджував, що загальний закон зниження значення величини приросту доходу, за допомогою якого можна обгрунтувати прогресш, нiчого не свiдчить про рiвень цього зниження. Передбачивши, що корисшсть доходу знижуеться так само швидко, як збшьшуеться дохщ, вш доводить, що шляхом пропорцшного оподаткування досягаеться рiвний податковий тягар. Сто-совно ж особистих доходiв, Коен Стюарт вважае за потрiбне розрахувати калькуляцiю податкових ставок [3, с. 12-13].
Вщомий шведський економют К. Вiкселль, представник шведсько! школи, свою податкову концепцiю будуе на принципах теорi! добробуту. У пращ "Новий принцип справедливого оподаткування" К. Вжселль розглядав податки не iзольовано, самi по соб^ а як заЫб фiнансування державних ви-даткiв. К. Вiкселль пов'язував податковi принципи насамперед з процесом парламентського затвердження податюв, чого не зробив до нього жоден дос-лщник. Зпдно зi вченням К. Вжселля, розподiл податкового тягаря мае поль тичний характер, законодавчi органи повинш максимально враховувати ште-реси платниюв податкiв, i, передусiм, iнтереси меншость На його думку, "машина схвалення податкових рiшень" перебувае в руках власниюв, тому всi податковi питання звичайно вирiшують проти волi великих груп населення. Саме ця обставина призводить до перекладання основного тягаря податюв на широю верстви населення. Ц висновки актуальш i сьогоднi. К. Вiкселль зап-ропонував реформувати парламентську систему з метою забезпечити рiвнiсть вЫх перед законами, економiчний добробут i мирне сшвробггництво.
К. Вжселль звернув увагу на проблему справедливого розподшу за-гально! суми податюв, потр1бно! для фшансування державних видатюв. Але, на його думку, будь-яю висновки щодо ще! проблеми будуть хибними без врахування системи непрямих податюв (у Швецп того часу вони становили 4/5 ус1х податкових надходжень). Вжселль ршуче виступав проти "податюв на видатки", яю скорочують споживання, стверджував, що бшьш1 податки мають сплачувати т1, у кого "найбшьш1 можливост платити", тобто хто одер-жуе вигоди, той { повинен за них платити. У концепцп Вжселля маржина-лютський шдхщ поеднуеться з теор1ею добробуту. Податки, на його думку, не повинш порушувати добробут сощальних груп. Низка державних програм може шдвищити добробут тшьки вузькому колу оЫб, тому вони, як спожива-ч1 державних товар1в, { повинш сплачувати податки. Сощальт верстви насе-лення, добробут яких не шдвищиться за рахунок державних послуг, повинш бути звшьнеш вщ податюв [3, с. 14].
У Швецп ще! К. Вжселля розвинув його учень Е. Лшдаль, що зосере-див свш анал1з на вартюних аспектах державних послуг. Так само, як { К. Вж-селль, вш вважав досягнення справедливост основною проблемою оподаткування. Податки розглядае Е. Лшдаль як своерщну плату за державш суспшьш послуги, при цьому вона становить мш1мум, що дор1внюе граничнш корис-ност кожно! тако! послуги. На цш шдстав1 було запропоновано оптимальний критерш бюджетно! пол1тики, який визначаеться для кожного теоретичного суспшьного товару й полягае у "шдтриманш р1вноваги м1ж сумою граничних внесюв його спожпвач1в { сумою одержаних ними випд" [3, с. 16].
В однш з1 сво!х праць Е. Лшдаль наводить гшотетичне припущення, вщповщно до якого в суспшьств1 е тшьки дв1 категорп платниюв податюв: група А - вщносно забезпечеш та група В - вщносно бщш. Всередиш кожно! групи вс особи сплачують однакову цшу за суспшьш послуги. Отже, за одш й т ж послуги складаються дв1 цши для кожно! групи населення, звщси ос-новне питання теорп та практики фюкально! пол1тики полягае в розподш за-гально! вартост сукупного обсягу послуг, тобто, зрештою, у визначенш двох цш. На початку дослщження Е. Лшдаль пропонуе суто економ1чне виршення проблем визначення цш як проблем обмшу. Попит { пропозищя суспшьних товар1в монопол1зоваш, тобто на ринок виходить тшьки один суб'ект еконо-м1чних вщносин - держава. Тому тут немае вшьно! конкуренцп, а р1вшсть м1ж двома групами покупщв досягаеться значною м1рою шляхом згоди. Ця теза досить сумшвна. Врештьрешт сам Е. Лшдаль бере тд сумшв суто еко-ном1чне виршення питання { робить висновок, що проблема цши суспшьного товару е бшьшою м1рою пол1тичною.
В основу розробки фшансових закошв Е. Лшдаль поклав теорда р1в-новаги. Вш вважав, що шсля прийняття закошв, тобто шсля затвердження бюджету парламентом, кожний член суспшьства сплачуватиме певну суму податку, "вщповщну до його оцшки суспшьних послуг". Тому фактично ю-нуюча шкала оподаткування е результатом дп тих самих економ1чних прин-цишв, яю визначають р1зш цши на однаков1 товари. Анал1зуючи пол1тичш умови прийняття ршень у галуз1 державних фшанЫв, Лшдаль доходить вис-
новку, що осюльки пол^ичш партi! не мають рiвно! полiтично! сили, то силь-нiшi з них мають можливють захистити сво! бюджетнi iнтереси. Тому рiвно-вага залежить вiд полггичного спiввiдношення сил партiй у парламент^ Вiн вводить термiн "полiтичнi витрати", якi, на його думку, врештьрешт будуть змушенi оплатити тiльки слабю партi!. Лiндаль робить висновок, що найсиль-нiша партiя може встановити фшансову рiвновагу на свою користь. Як наслщок, правляча партiя може забезпечити собi за рахунок бюджету значш прибутки. По сутi, Е. Лшдаль визнае полiтичну та сощальну нерiвнiсть, включаючи нерiвнiсть у розподш податкiв. Одночасно вiн намагався довести, що вш партi! мають певш вигоди вiд державних видатюв, тому якi би по-лггичш iнтриги не виникали навколо суспшьних товарiв, зрештою вони необ-хщш всiм, навiть тим, хто не сплачуе податюв. Захщт економiсти критику-ють можливiсть iснування такого порядку, за якого окремi особи можуть вза-галi не вносити жодних коштв для фiнансування урядових послуг [4, с. 398].
Свггова економiчна криза 1929-1933 рр. засвiдчила, що створена еко-номiчна система не здатна саморегулюватись. Неокласичну доктрину було визнано неспроможною i !! замшило кейнЫанство.
З одного боку, кейнЫанство е прямим запереченням неокласицизму, а з шшого - воно увiбрало в себе низку його важливих принципiв. Зокрема, маржиналiстськi постулати набули в кейнсiанствi як свого втшення, так i по-дальшого розвику. Теорiя англiйського економiста Дж. Кейнса формуеться в перюд поглиблення економiчно! кризи та погiршення умов розширеного вщ-творення. Всi попереднi теорп виходили з того, що ринкове господарство мае достатньо внутршшх сил саморозвитку, самостшно (автоматично) регулюе економiчнi проблеми. Дж. Кейнс одним iз перших заявив, що теорiя "автоматичного саморегулятора", ще!, за висловом А. Смга, "невидимо! руки", зазнала краху. Виправити становище, шдвищити ефектившсть виробництва можна тiльки за допомогою державного втручання в економжу. Це "единий практично можливий заЫб уникнути повного зруйнування iснуючих еконо-мiчних форм" [5, с. 455].
Одним iз важливих принципiв теори Дж. Кейнса е те, що економiчне зростання залежить вiд достатшх заощаджень тiльки за умови повно! зайня-тостi. Якщо цiе! головно! умови немае, то великi заощадження заважають зростанню. Звщси висновок - зайвi заощадження потрiбно вилучити за допомогою податюв; шкала оподаткування повинна бути прогресивною. Кейнс виводить принцип прогресивност в оподаткуванш не з ще! справедливости а з концепцп "граничних заощаджень".
Дж. Кейнс стверджував, що "основний психологiчний закон, в юну-ваннi якого ми можемо бути цшком упевненi не тшьки з апрiорних мiрку-вань, а й на основi детального вивчення минулого досвщу, полягае в тому, що люди схильш, зазвичай, збшьшувати свое споживання зi зростанням доходу, але не тею ж мiрою, якою зростае дохщ" [5, с. 157]. Вiн зробив висновок про потребу державного втручання, спрямованого на вилучення за допомогою податюв доходiв, що знаходяться в заощадженнях, та фшансування за рахунок цих коштв швестицш, а також поточних державних видатюв. Ос-
новним способом втручання держави в eKOHOMiKy Кейнс вважав бюджетну, зокрема податкову, полгтику. Податки Кейнс розглядав як "вбудоваш меха-нiзми гнучкостi". Вiн стверджував, що податковi надходження залежать не тшьки вгд змiн у податкових ставках, а i вгд змши величини доходiв. Це поло-ження стосуеться насамперед прибуткового податку за прогресивними ставками. Тому автоматичш змши в податкових надходженнях значшш^ шж у рiвнi доходiв.
На думку Кейнса, висою податки вщграють позитивну роль. Знижен-ня податюв та спричинене цим зниження обсягу бюджету може посилити економiчну нестшюсть. Дослщження податкiв у ïхнiй взаемоди iз сукупними показниками насамперед потребуе з'ясування оптимального рiвня податкiв та ïx впливу на збалансованiсть у приватному секторi. Отже, Кейнс розробив принципово нову теорда податкiв, спрямовану на регулювання економiки в умовах функцюнування ринкового господарства. Його погляди мали ютот-ний вплив на подальший розвиток заxiдноï фiнансовоï науки.
До 70-х роюв XX ст. основу теоретичного обгрунтування податкiв становили кейнЫансью положення. Проте в 70-тг роки внаслiдок розвитку ви-робничих вщносин виявляються суперечностi кейнсiанськиx методiв державного втручання. У цей час уповшьнилися темпи економiчного зростання еко-номiки заxiдниx краïн, зросли бюджетний дефiцит, державний борг та шфля-цiя. В умовах поглиблення кризи 1974-1975 та 1980-1982 рр. постало питання про перегляд домiнуючоï економiчноï концепцiï. На мiсце кейнЫанських мето-дiв регулювання приходить неокласична теорiя i, зокрема один з ïï напрямiв -неоконсерватизм. Кейншанський пiдxiд до повного використання ресуршв i економiчноï рiвноваги, заснований на "ефективному попитi", в досягненнi яко-го важливе мiсце вiдведено держав^ поступаеться мiсцем неокласичному, вгд-повщно до якого ринкове господарство не повинно обмежуватися державним втручанням, осюльки вiльна конкуренцiя сама створюе найкрашд можливостi для забезпечення економiчноï рiвноваги. Кейнсiанське твердження про те, що рiвень безробiття залежить вiд попиту i е примусовим, вщкидаеться; безробгт-тя проголошуеться добровiльним. Вiдмiнностi в економiчниx доктринах кейнсiанства та неоконсерватизму зумовили рiзний пiдxiд до методiв регулювання економiки. Проте навгть за цих нових умов мова йшла лише про змiну методiв, а не про повне скасування державного втручання. Змша в методах регулювання пов'язана насамперед iз iстотною переорiентацiею прiоритетiв бю-джетноï та податковоï, кредитноï i грошовоï полiтики.
Неокласична школа виходить з прюритету грошовоï полiтики. Сучас-ний неокласицизм особливу увагу придiляе монетарнш полiтицi, оскiльки ш-фляцiя загрожуе формуванню нагромадження та прибутку. Монетаристська економiчна полiтика грунтуеться на тез^ що рух нацiонального доходу, зайня-тостi, цiн, сальдо платiжного балансу залежать вгд кiлькостi грошей в обшу.
Визначним представником сучасного монетаризму е Фрщман. Його грошову теорш в захщтй лiтературi називають "консервативною контррево-люцiею". Згiдно з теорiею М. Фрiдмана, державне втручання потрiбно обме-жити тiльки грошовою сферою. Треба здшснювати таку грошову полгтику,
яка створювала би сприятливi умови для економiчно! активностi. Проте регу-лювання грошово! маси, запропоноване Фрiдманом, не може вплинути на процес розширеного вщтворення. Виправити вади ринково! економiки на ос-новi теоретичних поглядiв сучасно! монетаристсько! школи практично не-можливо, враховуючи, що сфера грошового обшу е вторинною, вона вщдзер-калюе стан виробництва [3, с. 21].
Неокласики, серед яких такi американсью економiсти, як М. Уейден-баум, А. Бернс, Г. Стайн, А. Лаффер та шш^ англшсью К. Джозеф, Дж. Хау, А. Селдон, розробляють довгостроковi програми державного втручання. Що стосуеться короткострокових програм, то ставлення до них негативне. Вони критикують один iз запропонованих варiантiв кейнЫансько! пол^ики державного втручання - полггику "точного настроювання", яка залежить вщ кон'юнктурних, короткострокових обставин. Така фшансова полiтика повинна змшюватися залежно вiд фази дшового циклу в економiцi, за перших оз-нак початку кризи чи шднесення. Проте на практицi державш заходи завжди запiзнювалися i не давали очжуваних результатiв. Тому неокласики запропо-нували розробку довгостроково! стратеги, яка дала б змогу проводити ста-бшьну фiнансову полiтику, вважаючи, що стала "полггика, вiдсутнiсть рiзних реакцiй на кожне циклiчне зрушення, мабуть, кращий споЫб не тшьки пом'якшення самих коливань у довгостроковш перспективi, а й обмеження ролi держави i забезпечення вiльно! ринково! системи" [3, с. 21].
Фшансова полггика, зпдно з щеями Дж. Кейнса та його послщовниюв, повинна мати антикризовий та антицикшчний характер. Натомють, довгос-троковi програми розвитку неоконсервативних авторiв розрахованi на мож-ливiсть, а в низцi випадюв - потребу i бажанiсть економiчних криз. Як зазна-чае М. Фрщман, економiчнi спади можуть вщшравати позитивну роль, тому що вони "санують" господарство, призводять до закриття низькорентабель-них пiдприемств. Грошова й шдпорядкована !й фiскальна полiтика повинш бути спрямованi проти iнфляцi!, а не проти криз, як стверджували послщов-ники Дж. Кейнса [6, с. 10-15]. Фюкальну полiтику, протягом трьох десятирiч у США та Англи за рекомендацiями кейнсiанцiв, шддавали рiзкiй критицi неокласики. Проте кейнЫанство та неоконсерватизм е сумюними. За сво!м змiстом вони захищають державно-монополютичне регулювання економiки. Цi концепцi! не виключають можливостi синтезу, розроблення економiчно! стратегi!, яка використовувала би елементи обох теорш.
Розбiжностi в поглядах кейнЫанщв та неоконсерваторiв на податки випливають iз вiдмiнностей у !х загальних теорiях. Кейнсiанська податкова теорiя розвивалася з умов "попиту", забезпечення швестицш достатнiми за-ощадженнями. Податки розглядалися як вбудованi в економiчну систему "ме-ханiзми гнучкостi", що пом'якшують кризовi процеси. Ставилось завдання за-безпечити розподiл податкового тягаря вщповщно до доходiв. Натомiсть, неокласики виходять iз забезпечення пропозицп ресурсiв i достатностi заощаджень, тому з'являеться потреба значного зниження загального рiвня подат-кiв. Теори неокласикiв стали основою податково! полггаки США та Великоб-ританi!, а потм i бiльшостi кра!н iз розвиненою ринковою економiкою. Головною метою податкових реформ у цих кра!нах стало зменшення податюв
на платникгв зг "схильнгстю до заощадження", тобто скорочення податюв, що вгдраховуються з прибутку. Це цглком узгоджуеться з вимогами неокласикгв про "здоровг фгнанси", тобто бездефгцитний бюджет. Щодо державних видат-кгв, то ïx абсолютне та вгдносне зростання в 50-60-тг та в першгй половит 70-х рокгв розглядають представники неокласичноï теорiï як одну з причин по-рушення економiчноï стабгльностг та обмеження вгльного пгдприемництва. Вони обгрунтовують потребу обмеження державного втручання, насамперед наголошуючи на зменшеннг державних видаткгв, доводять потребу скорочення "державного тягаря", покладеного на приватну власнгсть.
Неокласики попереджали, що, коли держава вилучае близько полови-ни нацгонального доходу у виглядг податюв, то, контролюючи практично всю економгчну дгяльнгсть, вона перешкоджае функцгонуванню ринкового меха-нгзму, найбгльш рацгональному розмгщенню ресурсгв в економгцг, придушуе пгдприемницьку шщгативу.
Сучаснгй податковгй теорiï та практицг властиве не тгльки протистоян-ня кейнсганства та неоконсерватизму, а i певне злиття цих напрямкгв. Зокрема, для економгки Украïни на сучасному етапг переходу до ринкових умов господарювання, найбгльш прийнятною е кейнсганська модель розвитку. Держава повинна здгйснювати заохочувальний вплив на розвиток пгд-приемництва та iнвестицiйноï дгяльностг, застосовуючи таю засоби, як подат-ковг стимули, прискорена амортизацгя та гн. Проте для досягнення найкра-щих результатгв, потргбне обгрунтоване поеднання бюджетной податковоï та монетарно-кредитноï полгтики.
Висновки. Ще починаючи вгд А. Смгта, захгдна фгнансова думка при-дгляе величезну увагу розробцг рацiональноï податковоï структури. На основг синтезу поглядгв економгстгв ргзних напрямкгв на проблему оподаткування з урахуванням сучасноï податковоï доктрини заxiдноï фiнансовоï науки доцгль-но на наш погляд, видглити таю критерiï оптимального оподаткування:
1. 3ôamHicmb створювати доходи. Мета системи оподаткування полягае в тому, щоб забезпечити доходи для здгйснення урядових видаткгв без застосування гнфляцгйного фгнансування. Це означае, що податкова система повинна забезпечувати зростання доходгв бюджету без постгйних змгн ставок оподаткування чи введення нових податюв.
2. Ефектившсть. Податки впливають на вгдноснг цгни, а отже на ви-робництво, споживання i доходи. З погляду ефективностг оптимальний пода-ток - це той, який мгнгмально дге на вгдноснг цши, практично не впливаючи на розподгл ресурсгв. Завищена ставка оподаткування на певний товар викликае зниження його виробництва та споживання, що може призвести до втрати ефективностг, осюльки дефщитш ресурси використовуються не найбгльш продуктивно, а зростання пригнгчуеться. Практично, ефективнгсть досягаеться за рахунок розширення бази оподаткування та введення невисоких унгфгкованих ставок податюв. Податковг пгльги повинш бути зведенг до мгнгмуму.
3. Pienicmb. Оподаткування мае бути справедливим i однаковим для всгх економгчних суб'ектгв. Розргзняють вертикальну i горизонтальну ргв-нгсть. Перша означае диференцгацгю податкового тиску вгдповгдно до пла-тоспроможностг (яка вимгрюеться доходом, багатством чи споживанням), у
той час, як шд останньою розумшть створення однакових умов господарю-вання для економiчних суб,ектiв.
4. Прозор^тъ. Податковий кодекс мае бути ч^ко визначеним, простим i зрозумiлим для платникiв податкiв. Для залучення iнвестицiй особливо важ-ливим е стабiльне податкове законодавство. Шсля прийняття певних закошв оподаткування внесення до них змш потрiбно мiнiмiзувати. Якщо на перюд реформи змiни запланованi, то платники повинш знати наперед, як вони мо-жуть впливати на ршення щодо виробництва та споживання. Крiм цього, проста, прозора система оподаткування е легкою для управлшня та контролю.
5. Обгрунтований загалъний рiвенъ оподаткування. 1снуе обмеження величини, яку може вилучати уряд у виглядi податюв. Нав^ь за умови вико-нання вЫх згаданих вище критерпв, надто високе податкове навантаження шдривае ефективнiсть системи, сприяючи ухиленню вщ сплати податкiв та спотворюючи структуру вщносних цiн в економiцi. Податковий тягар може визначатися як вщношенням податкових надходжень до ВНП, яке у рiзних кра!нах е рiзним. Прийнятний рiвень залежить вiд суспшьного вибору та еко-номiчно! ситуаци в кра!нi.
Л1тература
1. Кейнс Дж. Общая теория занятости, процента и денег / Дж. Кейнс. - М. : Изд-во "Прогресс", 1978. - 548 с.
2. Корнаи Я. Путь к свободной экономике / Я. Корнаи. - М. : Изд-во "Экономика", 1990. - 384 с.
3. Рикардо Д. Начало политической экономии и налогового обложения / Д. Риккардо : пер. с англ. - Соч., Т. 1. - М. : Изд-во "Госполитиздат", 1955. - С. 50-120.
4. Селигмен Б. Основные течения современной экономической мысли. - М. : Изд-во "Прогресс", 1968. - 425 с.
5. Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов / Б. Селигмен. - М. : Соцэкгиз, 1962. - Кн. 5. - 684 с.
6. Сутормша В.М. Держава - податки - б1знес: (¡з св1тового досв1ду фюкального регу-лювання ринково! економши) / Сутормша В.М., Федосов В.М., Андрущенко В.Л. - К. : Вид-во "Либвдь", 1992. - 328 с. _
УДК338.43.01.02.075 Проф. €.Й. Майовець, д-р екон. наук;
астр. Н.В. Бтецька - Льв1вський НУ м. 1вана Франка
ЗНАЧЕНИЯ 1НФОРМАЦ1ЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В ДЕРЖАВНОМУ УПРАВЛ1НН1 АГРАРНИМ СЕКТОРОМ УКРА1НИ
Здшснено анал1з проблем шформацшного забезпечення державного управлшня аграрним сектором. Визначено суть шформацп та потребу !! трансформацш в аграрному сектор1. Встановлено, що ефективне державне управлшня неможливе без нала-годжено! системи збирання 1 опрацювання шформацп на вс1х р1внях. Проблема ш-формацшного забезпечення е надзвичайно важливою 1 потребуе створення комплексно! програми дш, яка повинна об'еднати вс1 нормативы акти, прийнят1 до цього моменту та мютити заходи !х реал1заци.
Ключов1 слова: шформащя, управлшня, державне регулювання, шфраструк-
тура.
