CC BY
76
5. Мщенко В.1., Юрчук Г.В. Електронний 6i3Hec на ринку фшансових послуг. - К.: Знання, 2003. - 280 с.
6. Решетшкова 1.Л. Оцiнка якосп обслуговування споживачiв в сучасних торговельних пщприемствах// Маркетинг: теорiя i практика. - 2004, № 10. - С. 190-195.
7. Майдебура С.В. Маркетинг услуг. - К.: Вид-во "В1РА-Р", 2000. - 571 с.
8. Батура О.В., Риженко А.Л. Особливосп вiдтворення системи економiчних вщносин у сферi послуг// Економiчний вюник Днiпропетровського держ. Фiнансово-економiчного ш-ту, т.2. - Днiпропетровськ: ДДФЕ1, 2000. - С. 3-9.
9. Спивак Л.С. Трансформацшна економiка: аспекти формування ринку послуг// Тран-сформацiйна модель формування економши Украши: З6. наук. праць. - Кременчук: К1ЕМ, 2000. - С. 17-21.
10. Армстронг Г., Котлер Ф. Введение в маркетинг: Учеб. пособие. Пер. с анг. - М.: Изд. дом "Вильямс", 2000. - 640 с.
11. Багиев Г.Л., Тарасевич В.М., Анн Х. Маркетинг: Учебник для вузов. 3-е изд./ Под ред. Г. Л. Багиева. - СПб.: Питер, 2005. - 736 с.
12. Котлер Ф. Основы маркетинга. - М.: Прогресс, 1993. - 796 с.
13. Куршакова Н.Б. Банковский маркетинг. - СПб.: Питер, 2003. - 192 с.
14. Завадська Д.В. Особливосп сучасного розвитку банювського маркетингу. [Елек-трон. ресурс]. - Доступний з: http://www. rusnauka. com_
УДК 330+336.3 Здобувач Ю.Я. Ковальчук - Rbeiecbm КА
особливост1 досл1дження ф1скально-економ1чних систем: досв1д цив1л1зацшно1 еволюц11
Здшснено ретроспективний аналiз пiдходiв найвщомших шкiл св^ово'1 еконо-мiчноi думки щодо сутностi категорп "податки", ii функцiй, мiсця i ролi у забезпе-ченнi соцiально-економiчного розвитку суспiльства.
Competitor Yu.Ya. Kovalchuk - L'viv commercial academy
Fiscal-economic research features of systems: the experience of civilization evolution
It is fulfils the retrospective analyses principles favorite schools of the world economical thought about the essence category taxes, it functions, place and role in the cover of the social-economical development society.
Вступ. Визначальною умовою створення ефективноi системи державного регулювання економжи е наукове обгрунтування концептуальних засад податковоi полггики, яка повинна формуватися на вщповщнш методолопч-нш основу що дасть змогу гармошзувати вщносини та реашзувати економ1ч-ш штереси держави й платниюв податюв.
Проблемам мюця i значення шдприемництва в забезпеченш економ1ч-ного зростання, його фшансово!" шдтримки та оподаткування присвячеш правд багатьох вггчизняних вчених-економ1ст1в: В.Л. Андрущенка, Г.1. Башняни-на, О.Д. Василика, В.С. Загорського, Ю.Б. 1ванова, О.П. Кириленко, А.1. Кри-соватого, 1.О. Лютого, В.М. Опарша, К.В. Павлюк, Д.В. Полозенка, А.М. Со-коловсько!', В.М. Сутормшо1', В.М. Федосова, С.1. Юр1я та низки шших. Вод-ночас сучасна практика податкового регулювання вимагае комплексного дос-лщження фюкальних вщносин, що грунтуеться на використанш цившза-цшного досвщу у цш сфер1, який складався упродовж багатьох втв.
Постановка завдання. Метою нашо! статтi е систематизувати шдхо-ди найвiдомiших шкiл св^ово! економiчноl думки щодо сутностi категорп "податки", 11 функцiй, мiсця i ролi у забезпеченнi соцiально-економiчного розвитку суспшьства.
Результати. Теорiя податкових фшанЫв мае багатовiкову iсторiю. Стрижневим моментом 11 розвитку е обов'язкова орiентацiя на фундаменталь-ну податкову концепщю, яка може коригуватися залежно вщ завдань, що стоять перед державою в той чи шший юторичний перiод. Вона мае охоплювати модель впливу економiчних ефектiв оподаткування на результати господарю-вання, обсяг, характер i напрям iнвестицiй, сукупного попиту та особистого споживання, галузеву й територiальну структуру економiки. Водночас вказа-нi критери оптимального оподаткування стали закономiрним наслiдком три-валих наукових дослiджень та прикладних заходiв у фiнансовому господар-ствi держав. Прошюструемо динамiку фiскально-економiчних вiдносин на базi ретроспективного аналiзу тенденцiйних характеристик дослщжуваних податкових систем на рiзних етапах соцiально-економiчного розвитку суспшьства, у рiзних суспiльних формацiях (табл. 1).
Табл. 1. Перюдизащя розвитку податкових финансы1
№ з/п Перь од Етап Характеристика фшкальних вщносин
1. Стародавт часи - XV стол1ття Перш1 згадки про податки з'являються у релтйних догматах або ж виникають з нагальних потреб. Вилучення податшв до державно! казни не мае належного науково-теоретичного обгрунтування, здшснюеться безсистемно, у багатьох випадках волюнтаристськими методами. Тогочаст мислител1 у сво1х працях фшсують властив1 фшансовому господарству перероз-подшьт фюкальт мехатзми
2. XVI стол1ття - сьогодення КХХШОХЭ 111ЛХ -1ЛХ Розвиток пол1тично! економп, у склад1 яко1 досл1джуеться низка фшансових 1 фшкальних проблем. Погляди щодо рол1 подат-шв у суспшьному ввдтворент штотно ввдр1зняються ввд повно-го заперечення до абсолютного сприйняття як головне джерело формування державних доход1в. Науков1 дослвдження мають прикладний характер, присвячет виршенню окремих проблем на конкретному етат
XIX стол1ття -до сьогодт Фшансова наука набувае статусу самостшно! науки, виокре-мившись 1з пол1тично! економп. Фундаментальт науков1 досль дження розвиваються прискореними темпами пор1вняно з потребами фшкально! практики. У XX стол1тп розробки з проблем фшкального регулювання економ1ки штотно випередили практику оподаткування та використовуються при формувант по-даткового законодавства 1 здшснент податкових реформ держав. Проблематика наукових дослвджень набувае ч1тко окрес-лених рис 1 формуе цшсну наукову концепщю податкових фь нанс1в в економщ1 добробуту
Зародження наукових уявлень про проблеми оподаткування вщносять до епохи первюного нагромадження кашталу. Першими цю проблему досль джували ггалшщ Д. Карафа, Н. Маккiавеллi, Ф. Гвiчiардiнi, Дж. Ботеро. Ви-
1 Складено за даними: Мельник В.М. Генеза теорш податк1в // Фшанси Укра!ни. - 2004. - №8. - С.53.
черпну оцшку дiяльностi цих вчених, на наш погляд, дав I. Озеров у робот "Основи фшансово1 науки": мМаккiавеллi в XVI ст. рекомендуе загально-майновий податок з кадастром, а Гвiчiардiнi в однш роботi е прибiчником прогресивного оподаткування; Ботеро вважае непрямi податки найпридатш-шими для оподаткування доходiв вiд промисловостi та рухомостГ' [1, с. 72].
Далi у сво1х дослiдженнях пiшов вiдомий французький економют XVI столiття Ж. Боден. У робот "Фiнанси - нерви держави" автор охарактеризу-вав основш джерела доходiв, такi, як мито, котре утримують iз ввезених до краши товарiв, та домени - державне майно, що приносить дохщ, зокрема земля, люи, право на володшня приватною власнiстю, капiтал, який належить уряду. На думку Ж. Бодена, податки треба застосовувати лише в надзви-чайних випадках, оскшьки вони е небезпечним засобом народного невдово-лення. К^м цього, вперше була запропонована класифiкацiя податкiв на до-ходно-майновi, тобто прямi, як безпосередньо утримуються у джерела отри-мання доходу та податки на споживання, що встановлюються у виглядi надбавок до цiни товарiв i послуг, а 1х реальними носiями е споживачi.
Лейтмотивом дослщжень англiйських фiлософiв-економiстiв XVI-XVII ст. - Ф. Бекона, У. Петп, Т. Мена, Т. Гоббса, Д. Локка - е проблема оп-тимiзацil оподаткування. Зокрема, Т. Гоббс шдкреслював виняткове право монархiчноl влади встановлювати податки з населення, називаючи 1х цiною громадського спокою, однак, наголошував на необхiдностi зберiгати помiр-нiсть i рiвномiрнiсть у розподш податкiв, вiддаючи перевагу непрямим по-даткам. Д. Локк вперше висловив припущення про доцiльнiсть розвитку прямого оподаткування. Отже, основна заслуга англшських вчених - постановка проблеми оптимiзацil податково! структури не в площиш "реальнi - особистi податки", а через призму сшввдаошення мiж прямими та непрямими податками.
У Шмеччиш в XVII-XVШ ст. була сформована наукова течiя "камера-лiзм" (меркантилiзм у сферi державного господарства). На думку В. Андру-щенка, "камералiстам як i належать треба вщдати честь i шану за започатку-вання проекту шмецько! сощально1 держави, взiрець яко! привертае увагу державних дiячiв i науково1 громадськостi Украши" [2, с. 35]. Представники ще1 науково1 течи дослiджували прикладнi аспекти в галузi оподаткування. Так, К. Клок основну увагу зосереджував на розробщ кадастрових оцшок. Водночас головною його заслугою е формування рекомендацш щодо оподаткування доходiв за мiнусом витрат. Тако1 ж думки дотримувався Л. фон Се-кендорф, який вперше висловив тезу про взаемозв'язок мiж рiвнем розвитку нацiонального господарства, рiвнем доходiв i спроможнiстю сплачувати податки. Ще один нiмецький економiст Ф. Шредер - порекомендував правителям "лише стригти овець, а не здирати з них шкуру", тобто зосереджував увагу на граничност податкоспроможност й наголошував на неприпустимост захоплюватися лише фюкальною властивютю податюв.
Школу камералю^в у XVIII ст. продовжили Ф. Юст та I. Зоннен-фельз. Перший, розглядаючи наявш на той час поголiвнi та майновi податки, дiйшов висновкiв, що податки в багатьох державах уже не е надзвичайними доходами. Усвщомлюючи неминучють застосування оподаткування для аку-
муляцп доходiв держави, вiн запропонував утримувати податки з доходiв пiдданих, не сприймаючи майновi. Така думка грунтуеться на тому, що того-часнi податки з доходiв мали зовнiшнi ознаки прибутковост промислу порiв-няно з тшими i, таким чином, потребували меншого втручання збирача. Майновi ж податки потребують оголошення (декларування) майна, що прова-дилося тодi на основi заяви про майно тд присягою. Це породжувало клятво-порушення та потребу перевiрки реального майна збирачами.
Другий, маючи досвщ роботи мшютром фiнансiв Австри, розглядав податки як майбутне джерело державних доходiв. I. Зонненфельз шддав сум-шву спроможнiсть домен i регалiй забезпечувати фiнансовi видатки держави. На думку вченого, прюритету потрiбно надати податковим вщносинам, попе-редньо створивши необхщш передумови для збiльшення дохiдностi податюв. Це вимагае вiдмови вiд системи вщкушв та усунення наявних вилучень з оподаткування [1, с. 73].
У другш половит XVIII ст. науковий свггогляд формувався тд впли-вом iдей французько! школи фiзiократiв. Останнi вважали единим джерелом уЫх чистих доходiв землю; за переконаннями фiзiократiв промисловiсть i торгiвля тчого нового не створюють i не додають. З огляду на це Ф. Кене, А. Тюрго, О. Мiрабо прийшли до висновку про необхщтсть переходу вiд множинностi податюв до единого поземельного. Погано оргатзоване оподат-кування, на думку Ф. Кене, е першопричиною скорочення виробництва. При-родно, заслугою фiзiократiв е спроби обгрунтувати зв'язок мiж оподаткуван-ням та обсягами й ефективтстю суспiльного виробництва, дослiдити критери справедливого оподаткування та мехатзми перекладання фюкального тягаря, визначити частку участi кожного громадянина у видатках держави тощо.
Таким чином, протягом XV-XVIII ст. податкова теорiя пройшла певну еволющю вiд повного заперечення податкiв як джерел державних доходiв до абсолютного !х сприйняття у такiй якость Крiм цього, цей етап не вiдрiз-няеться системнiстю наукових дослщжень, а характеризуеться прикладним характером, що пов'язано iз змiною форм i методiв податкових вiдносин за певних соцiально-економiчних умов.
Вагомим кроком у дослщжент податкових фiнансiв стало зародження класично! пол^ично! економп, завдяки якт було започатковане вивчення ос-новних принцитв побудови податкiв i податково! системи. Основоположником цiеl науки можна вважати англшського економiста А. Смгга, який у ро-бо^ "Дослiдження про природу та причини багатства народiв" визначив ви-хщт засади формування податково! полiтики в ринковому середовишд:
• "^по-перше, вс1 громадяни повинн1 брати участь в утримант уряду про-порц1йно сво!'м доходам, як1 вони одержують тд захистом та оп1кою держави. Тобто треба дотримуватися р1вност1 оподаткування;
• по-друге, податки повинт бути ч1тко визначен1, а не довшьт. Це означае встановлення строк1в сплати, способ1в платежу, сум податк1в, зрозумших для платника та вс1х шших ос1б;
• по-трете, податки повинт утримуватися тод1 та в такий спос1б, щоб це було вчасно та зручно для платника. Ця необхвдна умова оподаткування передба-чае зручтсть справляння;
• по-четверте, кожен податок мае бути розроблений так, щоб якомога менше вилучати грошей у платник1в понад той дохвд, який вш приносить у скар-бницю, тобто забезпечити дешевизну справляння податшв. Велик витрати на утримання податку роблять сам податок недоцшьним" [3, с. 588-589].
Заслуговують уваги також висновки А. См1та щодо поеднання р1зних джерел державних доход1в - земл^ пращ кашталу, а також обгрунтування те-зи, що податок е справедливою цшою за сплату послуг держав^ в основ! яко1 лежить теор1я про непродуктившсть державних послуг. Разом з тим р1вень оподаткування мае бути оптимальним, не створювати передумов для вщтоку кашталу з краши: "Податок, що призводить до вщпливу кашталу з будь-яко1 краши, веде, таким чином до зниження вЫх джерел доход1в власника й сус-пшьства. Внаслщок перенесення кашталу в шшу крашу неминуче зменшу-ються бшьшою чи меншою м1рою не лише прибуток 1з нього, а й земельна рента i заробггна плата" [3, с. 605].
Послщовник А. Смгга, його спiввiтчизник Д. Рiкардо у роботах "Засади полггично1 економн та оподаткування" та "Трактат про податки i збори" висвiтлив власну концепщю податкових фiнансiв. На його думку, каштал варто максимально звшьнити вiд оподаткування, оскiльки податкове наванта-ження скорочуе прибутки капiталiстiв, призводить до загального зростання рiвня цш, що по-своему зумовлюе негативнi тенденцн в розвитку економiки держави. Як член англшського парламенту, Д. Ржардо по сутi розробляв засади здшснення державно1 податково1 полiтики. Вш категорично стверджу-вав, що вс податки - зло, i вони мають лише негативну дiю на вш сторони суспiльного життя, оскшьки зростання податюв неминуче призведе до падш-ня обсяпв виробництва. В цьому плат головним завданням державно1 фшан-сово1 полiтики стае стимулювання накопичення й розширення виробництва [4, с. 82].
Вчення класикiв англшсько1 полiтичноï економн знайшло свое вщоб-раження в працях французьких вчених першоï половини Х1Х ст. - Ж.Б. Сея та Ф. Баста. В основу своеï теорн вони заклали базовий постулат про невтру-чання держави в економшу. Ж.Б. Сей, зокрема, прийшов до висновку про не-обхщшсть скорочення перелжу загальнодержавних функцiй i завдань, i, як наслщок, адекватне зменшення юлькост податкiв i зборiв, необхiдних на ви-конання урядових повноважень.
Далi у своïх дослiдженнях пiшов швейцарський економют Ж. Сiсмондi. Вiн вбачав у податках вагомий важшь соцiально-економiчного регулювання. Правомiрнiсть iдей щодо скорочення непрямих податюв, встановлення розмь ру неоподатковуваного мшмуму, запровадження прогресивного оподаткування доходiв з метою полшшення життевого рiвня малозабезпечених верств на-селення, були пiдтвердженi подальшим розвитком свiтовоï фiскальноï теорiï.
Представники юторично1" школи (соцiально-полiтичного напряму в полггекономн), нiмецькi вченi Л. Штейн та А. Шеффле заперечили сощалю-тичш засади оподаткування за Ж. Сюмондь Грунтуючись на iсторичних дос-лщженнях, згiдно з якими податкова система залежить вiд домiнуючих еко-номiчних вiдносин, вони зробили такi узагальнення:
• фiнансовi явища е закономiрними. Станом та потребами розвитку економь ки визначаеться склад i функцiональне призначення фшансових iнституцiй держави. Водночас iстотний вплив на окреслет форми мають становi (кла-coBi) вiдносини;
• тд час розроблення державно! податково! пол1тики неoбхiднo враховувати вимоги та штереси рoбiтничoï демократп шляхом кoмпрoмiciв i поступок.
Наприкшщ Х1Х ст. i на початку ХХ ст. з'явилася низка нових напря-м1в дослщження податюв, зокрема маржинал1зм, або суб'ективно-психолопч-на школа. Представники цiеï наукoвoï течiï - У. Джевонс, Л. Вальрас, К. Мен-гер, Е. Сакс розглядали проблему вартост з позицш граничнoï корисност товару. Маржиналюти вважали, що основою поведшки людини в господарсько-му житт або на ринку товар1в i послуг е ïï суб'ективно-психолопчш оцшки, зокрема прагнення задоволення. Вартicть товару визначаеться залежно вiд суб'ективно1' корисносп, що пов'язана зi споживанням кожного окремого товару, тобто суб'ективно-психолопчними умовами, як створюють вагомий вплив на формування попиту й пропозици. Ц метoдoлoгiчнi й теoретичнi постулати у подальшому запозичуються фiнанcoвoю наукою для дослщжен-ня питань оподаткування.
У сво1'х висновках маржиналюти обгрунтовували неoбхiднicть прогре-сивного оподаткування. Сво1' докази представники ще!" школи побудували на суто психолопчних засадах сприйняття додаткових благ. Як i у випадку зi споживанням додаткових благ (при якому гранична корисшсть е спадною), вони доводять, що прирют доходу теж характеризуеться тенденщею гранично:' кoриcнocтi кoжнoï його дoдаткoвoï oдиницi до спадання. На 1хню думку, це виправдовуе прогресивне оподаткування на тш тдсташ, що з точки зору суб'ективного пcихoлoгiчнoгo сприйняття пiдвищене оподаткування кoжнoï дoдаткoвoï oдиницi високих дoхoдiв справляе у платника враження не дуже значного тягаря.
Останнш представник клаcичнoï cуб,ективнo-пcихoлoгiчнoï школи Дж. Кларк перешс принцип граничнoï кoриcнocтi у сферу виробництва й роз-пoдiлу суспшьного продукту. Вiн розробив екoнoмiчну доктрину, зпдно з якою рoзпoдiл нацюнального доходу мiж факторами виробництва вщповщае "принципу cправедливocтi"; кожний суб'ект виробничих вщносин отримуе те, що вш створив.
Одним iз перших дослщниюв питань оподаткування на засадах мар-жиналiзму був А. Коен Стюарт. Вш критично пiдiйшoв до маржиналютсько-го постулату, згiднo з яким гранична корисшсть доходу певнoï особи знижу-еться в мiру зростання i, як наслщок, з принципу скорочення корисност доходу можна вивести принцип прогресивност в оподаткуванш. Автор розви-вае iдею пропорцшност "жертви" щодо загальнoï кoриcнocтi дiяльнocтi учас-никiв рoзпoдiльчoгo процесу. Стосовно ж особистих дoхoдiв, на його думку, слщ математично розрахувати калькулящю податкових ставок. Коен Стюарт вводить в ус гаданi декларацiï з особистого подоходного податку неоподат-ковуваний мшмум i створюе в межах маржинал^^^ теoрiï школу прогре-сивного оподаткування.
Над розробкою головних положень для обгрунтування прогресивност оподаткування на основi принципу платоспроможностi працювали такi вщо-мi економiсти, як Дж. С. Мшль, А. Маршалл, А. Шгу.
В основi принципу податкоспроможност лежить iдея про справедли-вий розподiл податкового навантаження на платниюв податкiв. Принцип по-даткоспроможност вперше був визначений Дж. С. Мшлем у 1848 р. шд час розроблення "теори жертвування". Вш зазначив, що кожен громадянин з большими доходами повинен сплатити бшьшу частину доходу, нiж громадянин iз меншими, i тодi загалом буде бiльше користi для суспшьства, анiж тодi, коли на вЫх пошириться зростання податкового тягаря. Кожний шдивщ повинен нести тягар жертви податюв, спiврозмiрний iз величиною його доходiв, повинна дотримуватись умова втрати однаково1' корисностi.
Розглядаючи принцип податкоспроможност, захiднi економiсти видь ляють рiвнi горизонтально:' та вертикально:' справедливость Принцип вертикально:' справедливой! полягае в тому, що платники з бшьшою платоспро-можшстю повиннi платити бшьше, нiж платники з меншою. Принцип гори-зонтальноï справедливостi передбачае сплату пропорцшно рiвних податкiв на пропорцшно рiвнi доходи. Зазначений принцип е визначальним при встанов-ленш прав платникiв i недопущеннi виявiв податковоï дискримiнацiï.
Отже, з юнця Х1Х ст. й дотепер теоретичш розробки в галузi оподаткування шдпорядковано розв'язанню двох найважливiших проблем:
• регулювального значения податшв, тобто використання 1х в систем1 еконо-
м1чних вщносин як фшансових важел1в;
• прогреси в оподаткувант та обгрунтувант ïï теоретично достатнього р1вня.
Розглядаючи проблему оптимальностi рiвня оподаткування та його впливу на соцiально-економiчну сферу, шведський економют К. Вжсель вперше науково обгрунтував роль податюв у шдвищенш суспiльного добро-буту. Його заслуга полягае у системному дослщженш розмiру податкiв вiд обсягу суспшьних благ, що вимiрюються величиною бюджетних видатюв. Внаслiдок проведених дослщжень вчений заклав основи справедливого оподаткування вщповщно до принципу е^валентност мiж сумою сплачених податкiв та отриманими суспiльними благами й послугами. "Я застосовую сучасну концепщю граничноï корисност та суб,ективноï вартостi до суспшьних послуг i податюв iндивiдуальних оЫб на цi послуги", - наголошував К. Вiксель [5, с. 72].
Податкова теорiя К. Вжселя грунтуеться на принципах податкового управлшня, насамперед на процедурi парламентського затвердження подат-кових правовiдносин, чого рашше не робив жодний дослщник. За К. Вжсе-лем, розподш податкового тягаря мае полiтичний характер, законодавчi орга-ни повиннi максимально враховувати штереси платникiв податкiв, i переду-сiм iнтереси меншостi. На його думку, "машина схвалення податкових рь шень" перебувае в руках власниюв, тому всi податковi питання звичайно вирь шують проти волi великих груп населення. Саме ця обставина призводить до перекладання основного тягаря податюв на широю верстви населення, а це вимагае парламентськоï реформи, тобто переноситься в пол^ичну площину.
Запропонувавши розширити коло coцiальних послуг населенню, К. Вжсель водночас наполягае на рацюнальному рoзпoдiлi фicкальнoгo тяга-ря мiж окремими платниками, дoтриманнi еквiвалентнocтi мiж сумою сплаче-них пoдаткiв та отриманими вщ держави послугами й благами. Податки, за його твердженням, не повинт порушувати добробут окремих сощальних груп; якщо за рахунок державних послуг добробут окремих верств населення не шдвищуеться, то вони мають бути звшьнеш вiд податюв. Загалом теоре-тичнi висновки К. Вшселя справили icтoтний вплив на розвиток податкових фшанЫв i лягли в основу формування cучаcнoï бюджетнo-пoдаткoвoï мoделi Швецiï та iнших скандинавських краш з високим (понад 50 %) рiвнем цен-тралiзацiï ВВП у державному бюджеть
Вчення К. Вшселя продовжив його cпiввiтчизник Е. Лшдаль. Оcтаннiй розглядае податки як своерщну плату за державнi суспшьш послуги; як i його попередник, основну увагу акцентуе на проблемах справедливост та рiвнoваги оподаткування. Водночас досягнення рiвнoваги Е. Лiндаль ставить у пряму залежшсть вiд розподшу пoлiтичних сил у державi. Утошчшсть цiеï iдеï пiдтвердив весь подальший розвиток податкових теoрiй Заходу.
Свггова екoнoмiчна криза 1929-1933 рр. засвщчила icтoтнi недoлiки в пoбудoвi екoнoмiчнoï системи, вiддзеркалила неcпрoмoжнicть ocтанньoï са-морегулюватися i на цiй ocнoвi досягати рiвнoваги в cиcтемi господарюван-ня. Неокласична доктрина з ïï маржиналicтcькими iдеями виявилася неспро-можною i на змшу ш прийшло кейнЫанство. З одного боку, кейнЫанство е прямим запереченням неокласицизму, а з шшого - воно увiбралo в себе низку його важливих принципiв. Так, маржиналiзм з його суб'ективно-психоло-гiчними постулатами знайшов у теорп Дж. Кейнса свое втшення й подаль-ший розвиток.
Кейнciанcька теoрiя виступае за прогресивне оподаткування, але обгрунтовуе останне не з позици coцiальнoï cправедливocтi, а базуючись на концепци "граничних заощаджень". Кейнс сформулював "основний психоло-гiчний закон, в юнувант якого ми можемо бути цшком впевненi не лише з апрюрних мiркувань..., а й iз дocвiду..., полягае вiн у тому, що люди схиль-нi, зазвичай, збшьшувати свое споживання зi зростанням доходу, але ^ею самою мiрoю, якою зростае дoхiд" [6, с. 157]. Тому вш вважав, що держава повинна вилучати за допомогою податюв частину заощаджень i фшансувати за i^m рахунок державш витрати й швестици. "За "навмисного" використання пoдаткoвoï пoлiтики як шструменту справедливого рoзпoдiлу доходу вона... здiйcнюватиме найбiльший вплив на зростання схильнос^ до споживання" [6, с. 155]. Загалом, на думку Кейнса, це приведе до екoнoмiчнoгo зростання.
"Вбудоваш мехашзми гнучкocтi" е функщею бюджетiв так само, як i прогресивного податку. В цьому випадку, вважае Кейнс, висою податки вь дшрають позитивну роль. Зниження податюв i супроводжуюче його знижен-ня дoхiднoï частини бюджету може посилити екoнoмiчну неcтiйкicть. Дocлi-дження податюв у ракурш руху агрегатних показниюв вимагае передуciм з'ясування оптимального рiвня оподаткування та 1хнього впливу на збалансо-ванicть у приватному секторь
З iншого боку, обсяг бюджетних надходжень визначаеться не лише рiвнем податкових ставок, а й залежить вiд перепадiв розмiру номiнальних доходiв. Це положення торкаеться насамперед податюв доходно-прибутковоï групи, що утримуються за прогресивними ставками. В умовах шфляци бю-джетнi надходження зростають швидшими темпами, нiж доходи громадян, що сприяе стабiльностi бюджету. Отже, iдеï Дж. Кейнса дали початок новим методам теоретичного дослщження, що вписувались у концепцiю "ефектив-ного попиту". Це дало змогу вмонтувати рух податюв у рух макроекономiч-них показниюв.
Кейнсiанськi рецепти знайшли свое вщображення в iнституцiоналiз-мi - течiï економiчноï теори ХХ ст., представниками якоï були П. Самюел-сон, В. Нордгауз, Дж. Гелбрейт, Т. Балог. Вказаш економiсти придiляли ю-тотну увагу дослщженням можливостей фiскального регулювання економжи з використанням мультиплiкативних ефектiв податюв та державних видатюв.
У другш половинi ХХ ст., окремi науковi дослiдження в оподаткуван-нi отримали назву неоконсерватизму. Найвiдомiшим представником цього напряму вважаеться М. Фрщман, який наполягав на обмеженш державного втручання в економiку лише грошовою системою. За його розрахунками гро-шова маса мае зростати щорiчно на 4 % (цей показник обчислений лише для економжи США), яю включають: 3 % - прирют ВВП, 1 % - довготривале сповiльнення швидкостi обiгу грошовоï одинищ. Така полiтика, на думку М. Фрщмана, повинна стимулювати пiдприемницьку й дшову активнiсть. Цим сво1м висновком автор опосередковано виступив за скорочення податкового тягаря, ч^ку ув'язку мiж сумою сплачених податкiв та обсягом бюджетних асигнувань.
У середиш 70-х роюв ХХ ст. розвиток виробничих вщносин у крашах з ринковою економiкою виявив суперечност кейнсiанських та шституцюна-лiстських методiв дослiдження теорiï податкiв i форм державного втручання. ПередуЫм кейнсiанцi, розглядаючи регулювальш властивостi податкiв та, на вимогу часу, обстоюючи прогресш в оподаткуванш, а iнколи й шдвищення податкiв, не дали вiдповiдi на питання про стушнь прогресiï та максимальний верхнiй рiвень ставок. За лопкою над окресленою проблемою повинш були працювати економiсти, що в основi сво1х поглядiв мали шдив^алютсью пе-реконання, тобто представники неокласичноï теорй: американськi економiс-ти - М. Уейденбаум, А. Бернс, Г. Стайн, У. Фелнер, Г. Уолiч, А. Лаффер; ан-глшсью - К. Джозеф, Дж. Хау, А. Селдон. Вони обгрунтовують думку про негативний вплив держави на розвиток економжи i вважають прогресивне оподаткування перешкодою для збшьшення заощаджень. Обмеження заоща-джень призводить до скорочення потенцшно можливих швестицш. Останне ж заважае стшкому економiчному зростанню. Таке шдгрунтя породжуе праг-нення неокласиюв визначити граничну податкову ставку, перевищення якоï означатиме як рiзко негативний економiчний вплив, так i невдачу в сощаль-нiй полiтицi держави.
Крiм цього, теорiю податкiв вони розглядають з позицш скорочення "державного тягаря" - податки повинш сплачувати т особи, яю одержують
вщ держави суспшьш товари й послуги. Трансферти з бюджету населенню мають бути формою повернення податюв. Податки, яю сплачують шдприем-щ, призводять до зростання витрат виробництва, iнфляцiï, зниження продук-тивнocтi працi. Тому, на думку неoкoнcерватoрiв, треба звiльнити приватну актившсть та iнiцiативу вiд державного податкового тягаря.
Найбшьшу пoпулярнicть в науковш лiтературi неoклаcикiв отримала податкова концепщя А. Лаффера. Оcтаннiй обгрунтував i графiчнo дocлiдив залежнicть мiж прoгреcивнicтю оподаткування, доходам бюджету, рiвнем по-даткoвoï бази у загальнодержавних масштабах. Водночас прoведенi групою Лаффера математичш розрахунки мали досить наближений характер. Причиною, на наш погляд, е принципова неможливють математизаци процеЫв прийняття рiшень в оподаткуванш. Адже податки мають дуже велику залеж-нicть вiд iндивiдуальних психолопчних особливостей сприйняття кожного платника, яю не можна нi усереднити, m кiлькicнo вимiряти.
I все ж неокласики найближче пiдiйшли до ютини, характеризуючи реальнi наcлiдки оподаткування як такого. Саме î^m рекомендаци було вико-ристано пiд час проведення низки податкових реформ у захщних крашах нап-рикiнцi ХХ ст., зокрема в США.
Розвиток податкових теорш захiднoï фiнанcoвoï науки свщчить про тicне взаемопроникнення та взаемодоповнення неокласичних та неокейнсь анських щей. Наука про податки на сьогодш мае досить значне теоретичне й методолопчне тдгрунтя, ïï принципи одержали глибоку й вcебiчну аргумен-тащю, витримали перевiрку часом, мiцнo вписалися до загальних положень фiнанcoвoï науки. Найфундаментальнiшi з них стверджують: справедливють оподаткування означае, що рoзмiр податку визначаеться рoзмiрoм доходу, а ставка податку однакова для фiрм та домогосподарств з однаковими доходами; ефектившсть податкових систем у державi визначаеться наявшстю в нiй шструменлв, що стимулюють екoнoмiчне зростання i шдприемницьку актив-нicть; простота пoдаткoвoï системи знаходить свое вiдoбраження в доступ -нocтi рoзумiння технiки розрахунку податюв i ведення форм звггность
Сучасна теoрiя оподаткування розвиваеться в межах економжи сус-пiльнoгo вибору. Видатний ïï представник Дж. Б'юкенен у свош рoбoтi "Дер-жавш фiнанcи в умовах демократп" розглядае податки як прямi витрати гро-мадян за наданi урядом послуги, тому метод ïхньoгo утримання може ютотно вплинути на ставлення громадян до розширення чи скорочення обсягу нада-них послуг [7, с. 117].
Висновки Дж. Б'юкенена не можна вважати надбанням будь-якoï з податкових теорш, яю дослщжують поведшку платника у cферi його приватнoï дiяльнocтi. Автор пiшoв дал^ вiн вивчив пoведiнку cуб,ектiв оподаткування у суспшьно-сощальнш cферi.
Оcoбливoï актуальнос^ в кoнтекcтi цього набувають наукoвi дocлi-дження лауреатiв Нoбелiвcькoï преми 1996 р. - прoфеcoрiв У. Вiкрi (США) та Дж. Мерлi (Велика Британiя). Перший пoдiляе суспшьство на людей актив-них i працьовитих та схильних до неробства. Останш втрачають cвoï потен-цшно мoжливi доходи i тим самим залишають державу без фicкальних надхо-джень. На цiй пiдcтавi вш приходить до висновку, що найбшьший податко-вий тягар лягае на талановитих i працьовитих людей. Тож задля сприяння
прогресу доходи талановитих людей зовсiм не повиннi оподатковуватися. Другий доводить: щоб уникнути дестимулювання економiчноï активности податки мають бути пропорцшними i рiвень ставки не перевищувати 20 %. Обидва автори сходяться на думщ, що висок податки у будь-якому разi призводять до неповного використання продуктивних можливостей платни-кiв. У кiнцевому шдсумку матимемо звуження потенцiйно можливоï бази оподаткування та скорочення доходiв бюджету.
Висновки. Отже, пiдсумовуючи багатовiковий досвщ дослiдження мю-ця й ролi податкiв у суспiльствi представниками рiзних наукових шкш, можна зробити узагальнення: податки розглядаються як обов,язковi платеж^ що вико-ристовуються для фшансування суспiльних благ i послуг; е дiевим засобом фь нансовоï пол^ики держави для впливу на розташування ресуршв, перерозпо-дiл багатства, суспшьний вибiр громадян у демократичному суспшьствь
В умовах економiки добробуту податки е безальтернативним за ваго-мютю джерелом формування доходiв бюджету держави та багатофункць ональним iнструментом перерозподшу ВВП з метою соцiального забезпечен-ня громадян i досягнення стшкого економiчного зростання. Податки встанов-люються на законодавчому рiвнi, тому е демократичними за способом вста-новлення та обов'язковими за процедурою сплати.
Лггература
1. Озеров И.Х. Основы финансовой науки: Учение об обыкновенных доходах. - 5-е изд. - М., 1917, вып. 1. - 544 с.
2. Андрущенко В.Л. Фшансова думка Заходу в ХХ сташтп (теоретична концептуал1за-щя i наукова проблематика державних фшанав). - Льв1в: Каменяр. - 2000. - 303 с.
3. Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов (Вступ. статья и ком-мент. к.э.н. В.С. Афанасьева). - М.: Соцэкгиз, 1962. - 684 с.
4. Рикардо Д. Начала политической экономии и налогового обложения. Пер. с англ. -Соч, т. 1. - М.: Госполитиздат, 1955. - 360 с.
5. Wickseil K.A. New Principle of just Taxation// Classics in the Theory of Public Finance/ Ed. by R.A. Musgrave & A T. Peacock N.J.: St. martin's Press, 1967. - P. 72.
6. Кейнс Дж. Общая теория занятости, процента и денег. - М.: Прогресс, 1978. - 548 с.
7. Бьюкенен Дж. М. Сочинения. Пер. с англ, т. 1/ Гл. ред. кол.: Р.М. Нуреев и др. - М.: Таурус Альфа, 1997. - 560 с. _
УДК 330.12:136.7 Доц. В.1. Куцик, канд. екон. наук;
студ. Я.Я. Medeidb - Львiвська КА
особливост1 формування актив1в торговельного шдприемства у сучасних умовах
Розглянуто деяю особливосп формування кашталу торговельних тдприемств та вщмшнють ïx вщ промислових. Дано визначення певних термЫв при робот! з активами.
Assoc. prof. V.I. Kucyk; stud. Ya. Ya Medvid-L'viv commercial academy Assets forming features of point-of-sale enterprise are in modern terms
Considered some forming of capital point-of-sale enterprises features. Determination of certain terms is given during work with assets.
