CC BY
114
росту урут та елоде1, на глибинах 2-3,5 м. Очевидно, що саме ця рослиншсть влiтку забезпечуе оптимальний кисневий режим та вщсутшсть сильних коли-вань водно1 маси.
Таким чином, бентофауна озера Шсочне групуеться у тваринш ком-плекси, якi заселяють угруповання повiтряно-водноï рослинностi, занурених рослин та рослин з плаваючим листям. "ЖорсткоГ прив'язки фiтофiлiв до певного виду рослин не спостер^алось. У комплексах число таксошв сягае 32-80. Стушнь подiбностi видового складу висока i становить 32-62 %.
Склад та чисельшсть бентофауни озера Шсочне свщчать про належ-нiсть його до водойм мезотрофного типу i е типовими для заростевоï зони озер та водосховищ [1-3].
Лггература
1. Зимбалевская Л.Н. Фитофильные беспозвоночные равнинных рек и водохранилищ. - К.: Наука, 1981.
2. Саватеева Е.Б. Макрофауна зарослей разнотипных озер Валдайской возвышенности// Изв. ГосНИИОРХ. - 1978, т.135. - С. 142-160.
3. Соколова Н.Ю. Фауна зарослей некоторых макрофитов Учинского водохранилища// Учинское и Можайские водохранилища: Сборник. - М. - 1963. - С. 154-173.
4. Ялынская Н.С., Иванец О.Р., Воротыло О.М. Фитофильная фауна озер Украинского Полесья// Вестн. Львов. ун-та: Природа Волынского Полесья, проблемы ее охраны и рационального использования. - 1986, вып. 9. - С. 19-25.
УДК 598.2(477.41/42) Я.1. Капелюх - Природний sanoeidnuK "Медобори "
СИНИЦЯ ВЕЛИКА (PARUS MAJOR L.) - ОСНОВНИЙ ФОНОВИЙ ВИД Б1ОТОП1В ЗАПОВ1ДНИКА "МЕДОБОРИ" ТА ЙОГО
ОКОЛИЦЬ
Вивчено особливосп поширення синищ велико! в бютопах заповщника "Медобори" та його околиць, i'l участь у формуванш орнiтоценозiв та значення i'l у проце-сах бюрегуляцп.
Ключов1 слова: бютоп, орштоценоз, бюрегулящя, щшьшсть.
Ya. Kapeliuh - "Medobory" reserve
Parus major L. - the main packgraund kind of biotopes in "Medobory"
reserve and its neighborhood
Peculiarities of Parus major L. population in biothopes of "Medobory" reserve and its neighborhood, as well as its part in ornitocenosis formation have been discovered Keywords: biothope, ornitocenosis, bioregulation, density.
Синиця велика (Parus major L.) - найбшьш вщомий масовий вид ось лих птах1в бютотв заповщника. Вона населяе р1зт типи люу. Поселяеться у дуплах, щшинах, шод1 у залишених шшими птахами гшздах. Досить часто селиться в штучних гшзд1влях.
За одне лгго вщкладае дв1 кладки: по 8-14 яець у першш, дещо менше -5-8 у другш. Живиться гусеницями, лялечками i яйцями лускокрилих (шовкоп-ряд1в, листокруток, п'ядениць), личинками пильщикiв, жуками (листо!ди, дов-гоносики), клопами та шшими комахами, серед яких переважають шкiдливi
Науковий вкник, 2004, вип. 14.8
для люу види. Зимою з'!дае також велику кшьюсть насiння i плодiв рiзних рос-лин та вщходи, якi знаходить бiля житла людей у населених пунктах [2].
Фактичний матерiал для написання статт зiбраний протягом 19992003 роюв у 18 бiотопах заповiдника "Медобори" та недалеких його околиць тд час маршрутних облiкiв за методикою А.П. Кузякша [1].
Облiки проведено на 6 стащонарних та 12 тимчасових маршрутах по 1000 м кожний. Кожного сезону року проводилось по три облжи в бютош та визначався середнш показник на маршрут^ Птахи облжовувались в найбшьш характернi для сезону строки: гшздовий (середина травня - середина червня), осшнш - листопад мiсяць, зимовий - друга половина Ычня. Результати обль кiв опрацьованi з використанням програми банку даних лаборатори зоомоно-торингу СВ РАН, за що висловлюемо вдячнiсть доктору бiологiчних наук Ю.С. Равкiну [3].
Вибраш iз загально! роздруку данi, як стосуються синицi велико!, наведено в табл. 1, де вказано щшьшсть виду в обстежених бютопах (ос/км ), !! частину у загальнш бiомасi (г/км2), а також частку у загальному енергетично-му потоцi (ккал/добу) кожного бютопу.
Табл. 1. Чисельшсть синиц великому бютопах заповiдника i його околиць
II Назва бютопу л1то осшь зима
(М .и о н о '¡3 л .2 -ю £ и л ^ и н о й ¡г частка в енерго-потоцi, ккал/добу (М Е к/ /с о н о л .2 с ю Е и аг к т с а ч частка в енерго-потощ, ккал/добу (М к/ /с о д" н о '¡3 л .2 с иэ ^ И аг к т с а ч частка в енерго-потощ, ккал/добу
1 нез1мкнут1 культури 21,1 13,4 19,3
2 ялинов1 жердняки 7,2 5,0 6,4 15,3 11,1 15,5
3 дубов1 1 грабов1 жердняки 2,7 1,3 2,1 26,5 17,6 24,9 25,1 24,7 26,8
4 середньов1ков1 грабняки 2,0 0,7 1,1 11,8 3,9 8,5
5 середньовшова д1брова 12,6 8,2 10,6 38,8 16,4 31,3 22,2 17,4 20,8
6 спша дубово-букова д1брова 3,6 2,0 2,1 31,4 22,3 30,3 36,8 29,0 36,7
7 стигл1 грабняки 4,0 1,9 3,0 15,5 7,3 13,0 4,0 2,4 3,4
8 стигла дубово-сосново-ялиново-модринова д1брова 4,2 2,8 6,4 2,9 5,7 2,5 2,4
9 стигла д1брова 5,4 2,4 4,2 17,8 7,8 14,8 8,1 5,0 7,1
10 стиглий ясеничник 5,2 3,7 4,6 15,3 6,6 12,7 8,8 4,9 7,5
11 листят заросп 8,4 3,8 12,5 3,8 7,2
12 хвойт зарост1 7,4 5,2 3,2 2,7
13 луки пол1гону 10,0 4,8 7,9 14,3 6,8 11,8
14 низинт луки 12,0 5,6 10,3 6,1 5,3 7,2
15 плакорт луки 8,6 1,4 4,3 15,2 4,9 9,1
16 узлшся 1,6 1,3
17 села 9,7 3,5 6,5 16,9 7,7 12,5 21,7 4,4 15,8
18 парк 29,8 7,9 18,6 5,8 3,3 4,5
За даними облтв, найвищу щшьшсть синищ велико! у гшздовий пе-рюд виявлено у пристигаючих люостанах (середньовiкова дiброва -12,6 ос/км2, ялиновий жердняк - 7,2 ос/км2), значно нижча !! чисельшсть у
2
стиглих насадженнях: стигла дiброва - 5,4 ос/км , стиглий ясеничник -5,2 ос/км2, стигла дубово-букова дiброва - 3,6 ос/км2; найнижча щшьшсть у листяних жердняках - 2,7 ос/км та середньовшових грабняках - 2,0 ос/км . Це обумовлено, очевидно, можливостями для влаштування гшзд у даних 6i-отопах. У листячних жердняках та середньовшових грабняках мюць для об-лаштування гшзда синицями е дуже мало, тому й щшьшсть !! е тут найнижча i, очевидно, тут птахи зафшсоваш тiльки пiд час збирання корму. Дещо низь-ка щшьшсть синищ у стиглих люостанах, де мюць для !х гнiздування е до-сить багато, але вони, напевно, захоплюються пiд гнiздiвлi шшими дуплог-нiзниками - шпаками (Sturnus vulgaris L.), повзиками (Sitta europaea L.), шд-коришниками (Certhia familiaris Tre.).
Листянi та хвойнi зарост^ верховi та низиннi луки, узлюся в лiтнiй пе-рiод синицями майже не заселяються. Чисельнiсть птахiв у населених пунктах також е низькою - 9,7 ос/км2. Тут вони заселяють переважно сади.
За бюмасою частка синиць в лгтньому орнiтонаселеннi бiотопiв е також незначною (вiд 0,7 г/км2 у грабових середньовжових насадженнях до 8,2 г/км2 у середньовжових дiбровах), а у стиглих мiшаних дiбровах синиця велика взагалi не попадае в число 10 лiдерiв.
Незначна роль синищ велико! й у сумарному енергопотощ бютошв. Так, 11 частка у споживаннi кормiв у середньовжових дiбровах становить 10,6 ккал/добу, у стиглих насадженнях - вщ 2,1 до 4,6 ккал/добу.
Тому в лгтньому (гнiздовому) варiантi населення птахiв синиця велика хоч i займае значне мiсце, але дуже поступаеться за значенням шшим видам комахо!дних птахiв, особливо мухоловкам, дроздам, зябликам.
Рiзко змiнюеться ситуацiя осшню. Синицю велику у цей час виявлено у вЫх бiотопах, як обстежувались. Найвищу щiльнiсть зафiксовано у се-
редньовшових дiбровах (38,8 ос/км ), спших дубово-букових насадженнях
22 (31,4 ос/км ),
листяних жердняках (26,5 ос/км ). Найнижчою серед люових бi-отопiв е чисельнiсть синищ у мшаних стиглих деревостанах (6,4 ос/км ). По-являеться вона також у чагарникових заростях товтр як листяних (8,4 ос/км ), так i хвойних (7,4 ос/км ), а також на луках. Потрiбно обумовити те, що луки, яю трапляються у заповщнику, е досить специфiчними. Особливють !х у тому, що у долиш р. Збруч (низинш луки) вони займають вузьку смугу по обид-ва боки рiки шириною вщ 50 до 100 м iз заростями верб i iнших дерев та ча-гарникiв по берегах русла i стiною лiсу з обох боюв. Луки полiгону (верхов^ е великою галявиною (> 40 га) серед люу з вирвами вщ бомб, якi заросли вербами, березою, а зараз повшстю залишеш пiд природне заростання люом. Плакорнi луки - схили товтр рiзно! крутизни iз заростями глоду, шипшини, ялiвцю. Тому такi луки е специфiчними i привабливими для синиць осшню, де вони знаходять можливост вщнайти корм як рослинного, так i тваринного
походження. Зростае чисельшсть синищ велико! i в антропогенних бюцено-
22 зах: села - 16,9 ос/км , парки - 29,78 ос/км .
Таке рiзке збтьшення чисельност синицi велико! осшню пояснюеться тим, що бiотопи заповдаика е привабливими для концентрацi! кочуючих видав, як налiтають сюди з бшьш пiвнiчних широт при попршенш там погодних умов.
Науковий iticiiiiK, 2004, вип. 14.8
Вщповщно до чисельностi зростае i частка синищ велико! у загальнш 6ioMaci бютошв та ïx енергетичному потощ (табл. 1). Як видно, вона попадае в число 10 лiдерiв за бiомасою у Bcix бютопах KpiM хвойних заростей та уз-лiсь. Найбiльшу частку у загальнш мас орнiтонаселення синицi мають у стиглих дубово-букових дiброваx (222,3 г/км2), середньовжових дiброваx
2 2 2 (16,4 г/км ) та жердняках листяних (17,6 г/км ) i хвойних (11,1 г/км ). Досить
велика частка за масою припадае на синицю велику в осшньому населенш на незiмкнутиx культурах (13,4 г/км ). Ц бютопи в умовах заповщника е для синищ найбшьш кормними, хоч захисшсть ïx незначна. Синицi, яю тут реестру-ються, е, очевидно, зал^ними i кочуючими. Ця думка шдтверджуеться дани-ми про участь синищ у сумарному енергопотощ. Вона майже у вшх бютопах з найвищою часткою ïï в бюмас теж е найбiльшою в енергопотощ. Саме синищ визбирують тут найбшьшу кшьюсть ïrn, яка осiнню е переважно тварин (яйця, лялечки та iмаго комах) з незначною добавкою насшня i плодiв трав'янистих рослин та кушдв. Дещо незвичною е частка синищ в енергопото-щ населених пунктiв i паркiв, де при досить значнш шiльностi (19,9 та 29,8 ос/км2)
i дуже низькш як для та^ щшьносл участi в бiомасi (7,7 та 7,9 г/км ) частка синищ в енергопотощ е досить великою (12,5 та 18,6 ккал/добу). Низька частка синищ у загальнш бюмас даних бютошв пояснюеться тим, що у селах осшню скупчуеться значна кшьюсть великих за вагою птаxiв (сойки, ворони, граки, круки), яю й опиняються в груш лiдерiв за бюмасою у даних бютопах.
Серед зимуючих видiв синиця велика у люових бютопах найбшьше концентруеться у пристигаючих насадженнях та листяних жердняках, у лис-тяних чагарникових заростях, на луках з великою юльюстю чагарниюв та в населених пунктах. Найвищу щшьшсть ïï зафшсовано у стиглш дубово-буко-вш дiбровi, але це було невелик площд насадження поблизу вели^ лiсовоï галявини та шосейноï дороги. Саме тут склалися дуже добрi умови для сини-цi, де у перестиглому лiсi вона знаходила прекрасш заxиснi умови, а для го-дiвлi вилiтала на галявину та дорогу. Iншi типи стиглих лiсiв синицi зимою населяють менш iнтенсивно.
Досить велика шiльнiсть ïï у зимуючому населенш птаxiв сш
22 (21,7 ос/км2),
хоч частка у загальнш бюмас ïx тут е незначною (4,4 г/км ), а в енергопотощ вона е досить важливою (частка ïï становить 15,8 ккал/добу).
Синиця велика як найбшьш поширений вид з осших птаxiв у люових насадженнях протягом року вщграе помяну роль у природних процесах кру-гообiгу енергiï. Маючи значну частку в оршгонаселенш, вона впливае на стан розвитку рослинност^ осюльки, живлячись переважно комахами на рiзниx стадiяx розвитку, сприяе регуляцiï основних шюдниюв лiсу.
Синиця велика найбшьш чисельна у середньовшових насадженнях запо-вiдника, за винятком грабових, де ïï чисельшсть взагалi найнижча. У стиглих ль сових насадженнях рiзного складу ïï чисельнiсть е приблизно однаковою (вщ 3,6 до 5,4 ос/км2). Такою ж е ïï частка у загальному енергопотощ даних бютошв.
Рiзко збшьшуеться чисельнiсть i значення синищ осшню. Вона стае досить чисельною у вЫх люових, лучних, чагарникових та антропогенних бь
отопах. В енергетичному потощ осштх угруповань вона не потрапляе у гру-пу лiдерiв тiльки в листяних заростях товтр, а за масою не входить у лщери тiльки в хвойних заростях товтр та на узлюсях.
Серед зимуючих птахiв синиця е найбшьш масовою у середньовжо-вих та стиглих дiбровах та населених пунктах.
Все, викладене вище, пiдтверджуе, що синиця велика е найбшьш важ-ливим видом осших птахiв у бiоценозах. Вона вадграе важливу роль у проце-сах шдтримання рiвноваги у лiсових, лучних та чагарникових бюценозах. Тому шд час проведення господарських заходiв у лiсонасадженнях потрiбно зважати на необхщшсть залишення у складi деревосташв дерев, придатних для влаштування гшзд дуплогнiзниками. Зважаючи також на те, що синиця охоче заселяе штучш гнiздiвлi, вона може бути з усшхом приваблена у рiзнi бютопи для пiдтримання там бiологiчно! рiвноваги.
Л1тература
1. Кузякин А.П. Зоогеография СССР// Уч. зап. МОПИ им. Н. К. Крупской. Биогеография. - 1962. - Т 109., вып. 1. - С. 3-182.
2. Новиков Г.А. Биология лесных птиц и зверей. - М.: Высшая шк., 1973. - 382 с.
3. Равкин Ю.С. и др. "Пространсвенно-типологическая структура и организация птиц Западно-Сибирской равнины"// Сибирский экологический журнал. - 1994, № 4. - С. 303-320.
УДК 596-7 Acnip. О.В. Федонюк - УкрДЛТУ
ЗЕМНОВОДН1 ТА ПЛАЗУНИ Л1С1В ЛЬВ1ВЩИНИ
На 0CH0Bi аналiзу л^ератури розглянуто питання фауни земноводних та плазу-шв Львiвськоi областi, видове рiзноманiття, практичне значення та охорона.
Ключов1 слова: земноводнi, плазуни, лiси, практичне значення, охорона, хар-чування, екосистема.
Doctorate O. V. Fedonyuk - USUFWT The amphibians and reptiles of the woods of Lviv region
On the basis of literature is description the problem of fauna amphibians and reptiles of Lviv region, the species diversity, the practice value and protection.
Keywords: amphibians, reptiles, woods, practice value, protection, nutrition, ecosystem.
Земноводш i плазуни - групи тварин, чисельшсть яких мае тенденщю до зниження на територп Украши та сусщшх держав i в цшому на планер [5, 6, 8, 11, 17]. Найбшьш негативно впливають на земноводних та плазушв зни-щення екошш, забруднення навколишнього природного середовища та нера-щональне добування ресуршв [2].
Окремi питання, як стосуються видового складу, чисельност^ поши-рення, екологи земноводних i плазунiв у захщному регiонi Украiнського Роз-точчя вивчали Т.Г. Чепига, А.1. Гузiй (1997). Бшьш детальнi матерiали по фа-унi земноводних та плазунiв Украшських Карпат були опублiкованi ще 25 роюв тому [18]. Невиршеними на Львiвщинi сьогоднi залишаються питання стану мюцевих популяцiй, якi населяють лiсовi масиви областi. У л^е-
