CC BY
62
ISSN 2226-2849
В1СНИК МАР1УП0ЛЬСЬК0Г0 ДЕРЖАВНОГО УН1ВЕРСИТЕТУ СЕР1Я: Ф1Л0С0Ф1Я, КУЛЬТУР0Л0Г1Я, С0ЦЮЛ0Г1Я, 2014, ВИП. 7
Parkhomenko T.S.
HISTORY IN EUROPE COLLECTIBLE PORCELAIN
History of porcelain collections in Europe is regarded in this article. Main collections as the article^s objects are: porcelain collection Medici, porcelain collection of August II, king of Saxony and Poland, porcelain collection of Karl Bourbon - king of Napoli and Sicilia. Key words: collecting, porcelain.
УДК 738 Поплавська A.B.
СИМВОЛИ ГОСТИННОСТ1 У СВЯТКОВО-ОБРЯДОВ1Й КУЛЬТУР1
У cmammi розглянуто символту zoemuHHoemi у ccpepi святково-обрядовог культуры. Наголошено, що ця символта сприяе iHmezpa^i соцуму i в^ановленню дoвipu Mi:M його членами, виражае взаемт^ь пoчуmmiв ma оботльну пompeбу у вдячнocmi. Oбtpунmoвaнo функцюнування mpaдuцi 'г гocmuннocmi вiдпoвiднo до вимог загальнолюдськог мopaлi.
Ключов1 слова: кульmуpa, символ, го^иню^ь, обряд, cвяmo, mpaдuцiя, cвяmкoвo-обрядова кульmуpa, xлiб, сшь.
Традицшш основи людського ствжиття (повага, шанобливють, ствчуття, доброзичливють, милосердя, гостиншсть тощо) визначають моральну культуру спшкування. Гостиншсть як культурно-юторичне явище грунтуеться передовам на християнському принцип! любов! до Бога й до ближнього. Вона е усталеною протягом сташть народною традищею з любов'ю i повагою приймати та частувати гостей. Гостиншсть оргашчно пов'язана 3i святково-обрядовою культурою украшського народу, а отже, з багатогранною ритуал!защею його способу життя.
Обряд - це традицшш невиробнич!, умовно-символ!чш дп, як! супроводжують i суспшьно санкцюнують найважлив1ш1 моменти життед!яльносп окремо'1 людини, людського колективу.
Свято, як i обряд, е ознакою сощально'1 життед!яльност1, воно специф!чно проголошуе й утверджуе ще!, щеали, моральш норми поведшки та св1тоглядно-культурш цшносп людсько'1 спшьноти.
У популярно-фшософському трактат! X. Х!ршфельда «Про гостиншсть. Аполопя для людства» (1777) зазначено, що гостиншсть - це початкова чеснота людства, що поступово зникае з прогресом цившзацп. На думку вченого, любов до наживи знищила благородну форму первюного й природного спшкування м!ж людьми [13].
С. Зенкш наголошуе, що рашше гостиншсть була виразною ознакою людського ствжиття, а ниш перетворилася у майже забутий ритуал, спотворений матер!ал!змом та его'1'змом сучасного суспшьства [4, 62]. Насамперед звернемо увагу на особливу увагу до гостинносп в наш! дш. Думка про те, що в стародавш часи гостиншсть виявлялася виразшше, ашж у сучасну епоху, стае особливо вщчутною наприкшщ XVIII ст.
Здавна народу Украши притаманна гостиншсть, в основ! яко'1 е принцип: «веселий псть - хат! радють». Родинне життя украшщв протягом стол!ть супроводжувалося численними обрядами й ритуалами, що своею образною символшою фшсували вузлов! поди
життeдiяльнocтi людини, нa якi oбoв'язкoвим бyлo зaпpoшeння гocтeй (вoни мoгли пpийти й бeз зaпpoшeння). Cклaдaвcя poзгaлyжeний cпeцифiчний кoмплeкc ciмeйнo-пoбyтoвoï oбpядoвocтi.
Cимвoлiкa oбpядoвиx дiй, фiкcoвaнa в чyттeвo-нaoчниx oбpaзax (eмблeми, гepби, там'ятники тa iн.), cпpияe iдeйнo-пpaктичнoмy й eмoцiйнo пcиxoлoгiчнoмy зaбeзпeчeнню бyттeвocтi oбpядy. O. Пoтeбня xapaктepизye cимвoл да лишe як cтилicтичнy кaтeгopiю, aлe i як зaкoнoмipний пpoдyкт кyльтypнo-icтopичнoгo poзвиткy людcтвa, пoв'язaний з мoвoю, cвiтoглядoм й пiзнaнням cвiтy. Дocлiдник ввaжae cимвoл нeвiд'eмним кoмпoнeнтoм yraoï нapoднoï твopчocтi в шиpoкoмy croupi ïï poдo-видoвиx тpaнcфopмaцiй, y жaнpoвiй cпeцифiцi тa динaмiцi. Iнтepпpeтyючи cимвoли, пoв'язaнi з мiфoлoгiчними yявлeннями, yчeний oбcтoюe iдeю цiлicнocтi фeнoмeнy мoви, пoeзiï, oбpядiв, звичшв тa нapoдниx вipyвaнь [V].
Пepшoocнoвoю cвяткoвoгo oбpядy, зa твepджeнням вiтчизняниx i зapyбiжниx eтнoгpaфiв, e виpoбничa дiяльнicть i coцiaльнi вiднocини. Ha думку фpaнцyзькoгo eтнoлoгa А. вaн Гeннeпa, ocнoвнoю мeтoю oбpядiв e зaбeзпeчeння людинi пepexoдy вiд oднoгo cтaнy дo iншoгo тa вiдзнaчeння cимвoлiчними дiями eтaпiв людcькoгo життя [1, 9]. Гpyнтoвнo дocлiджyвaли cимвoлiчнy пpиpoдy життeдiяльнocтi людини в piзниx peгioнax зeмнoï кул^ y тoмy чиcлi в ^mmcn гeнeзи cвяткoвo-oбpядoвoï кyльтypи aнглiйcькi eтнoлoги Дж. Фpeзep [11] тa E. Taйлop [8]. Coцioкyльтypнy cимвoлiкy пpaвoмipнo квaлiфiкyвaти як дyxoвний cтpижeнь i cвoepiдний бyдiвeльний мaтepiaл oбpядy: ïï кoмпoнeнти нaoчнo втiлюють нaйвaжливiшi oбpядoвi д^', впливaють нa пoчyттeвy cфepy cвiдoмocтi ïx твopцiв тa yчacникiв i знaчнoю мipoю зaпpoгpaмoвyють виxoвний вплив зaнoвo cтвopювaниx cвят i oбpядiв. Oбpядoвий cимвoл нe лишe iнфopмye, a й opгaнiзoвye, пiдвoдить eмoцiйнo-вoльoвi здiбнocтi людини дo мeжi, зa якoю пoчинaютьcя дyxoвнo-пpaктичнi дiяння.
Bиняткoвo вaжливe мicцe в тpaдицiйнiй i cyчacнiй oбpядoвocтi cxiднocлoв'янcькиx нapoдiв зaймae «^шб-аль» - cимвoл гocтиннocтi, пpивiтнocтi, дpyжби, пpиxильнocтi тa блaгoпoлyччя.
Caкpaльнoï cили y вipyвaнняx нaшиx дaлeкиx пpeдкiв нaбyли piлля, зepнo i cпeчeний з ньoгo xлiб. Зaпoзичeнi з язичництвa, вoни й y пpaвocлaвнiй oбpядoвocтi збepiгaють вaжливe pитyaльнe знaчeння. I cьoгoднi та у^ят^^му cтoлi ми бaчимo piздвянy кутю, вeликoдню пacкy, вeciльний кopoвaй тa iн. Bpyчeння кopoвaю пoчecним гocтям e нeвiд'eмним кoмпoнeнтoм cyчacнoгo y^a^^^re диплoмaтичнoгo пpoтoкoлy.
Xлiб здaвнa cпpиймaвcя як вияв пoшaни дo людини, тoмy пoвaжниx гocтeй зycтpiчaють пaляницeю, щo мae coнячнy ^углу фopмy. Biн e нaйвиpaзнiшим i нaйпoпyляpнiшим aтpибyтoм cлoв'янcькoгo зacтiлля, який cyпpoвoджyeтьcя мyдpими нapoдними пpиcлiв'ями: «Xлiб - ycьoмy гoлoвa», «Бeз xлiбa - cyxa бeciдa», «Xлiб тa вoдa -кoзaцькa ï^a» тa iн. Зaзвичaй дo cвяткoвoгo crnny гoтyвaли xлiб. Bвaжaлocя, щo для йoгo випiчки cпpиятливим e жiнoчий дeнь, зoкpeмa п'ятниця. У дай дeнь нe мaлo бути дoмaшнix cвapoк, ocкiльки «oд ycмiшки cxoдить xлiб poзкiшний». Koли вci збиpaлиcя зa cтoлoм, пoчинaли тpaпeзy з xлiбa, пpичoмy пepшa cкибкa пpизнaчaлacя гocпoдapeвi. He дoзвoлялocя пepeвepтaти xлiб дoгopи, 6o тoдi мiг «пepeвepнyтиcя» лaд y xaтi [5, 481].
Xлiб нaдiлявcя caкpaльними влacтивocтями, тому йoгo кpиxти нe викидaли, a вiддaвaли птицi чи xyдoбi. Гpixoм ввaжaлocя нe дoïдaти xлiб. Якщo йoгo шмaтoк пaдaв дoдoлy, йoгo тpeбa бyлo пiдняти, oбтepти, пoцiлyвaти й дoïcти. У язичницькiй кyльтypi cлoв'ян icнyвaв Xлiбник - дoмaшнe бoжecтвo, якe oбepiгaлo зepнo й бopoшнo y зepнocxoвищi вiд пcyвaння тa гpизyнiв. Уce вищeзaзнaчeнe, зa нapoдним пoвip'ям, зaбeзпeчyвaлo вдaлe вит^ння xлiбa [6, 51].
Beciльний oбpядoвий xлiб - кopoвaй, пoшиpeний y вcix cлoв'янcькиx нapoдiв, cимвoлiзye люд^ку гiднicть, poдинний дocтaтoк i ^acy мoлoдoгo пoдpyжжя. Укpитий
ялинoвoю гiлкoю, вiн cпpиймaвcя тaкoж як cимвoл бaгaтoдiтнocтi. Tpaдицiйнo вeciльний cтapocтa виoкpeмлювaв вepxiвкy кopoвaя, poзpiзaв ïï нaвпiл i пiднocив та тapiлцi мoлoдим. Beciльним кopoвaeм тадшялдая тaкoж бaтькo, мaти, бpaти, cecrp^ poдичi мoлoдиx. Пиpiжки з piзнoмaнiтнoю нaчинкoю, здeбiльшoгo y виглядi твмюяця aбo cepпa, cимвoлiзyвaли мaйбyтнi дocтaтoк i гocтиннicть нoвocтвopeнoï ам'ь Bшaнyвaння кopoвaю бyлo вiдгoмoнoм дoxpиcтиянcькoгo звичaю - пpинeceння вeciльнoï жepтви бoгaм. Kopoвaй y cyчacнoмy вeciльнoмy oбpядi cпpиймaeтьcя як вiддapyнoк зa пoдapyнoк мoлoдим з нaлeжнoю мipoю aдeквaтнocтi.
Heвiд'eмним кoмпoнeнтoм Beликoдня e racra, щo зa пpaвocлaвним звичaeм випiкaeтьcя y виглядi здoбнoгo coлoдкoгo ви^шю xлiбa. Cимвoлiзyючи вiчнicть людcькoгo буття, пicля ocвячeння y цepквi, raœa зacтepiгae вiд пiдcтyпiв злa. Функщя пepeлoмлювaння xлiбa зa вeликoднiм poдинним cтoлoм нaлeжaлa гocпoдapeвi, який викoнyвaв цю cпpaвy нeквaпливo й cтapaннo poзклaдaючи шмaтки xлiбa нa cкaтepтинi.
Ciль y мopaльнo-eтичнoмy кoнтeкcтi cимвoлiзye життeвi випpoбyвaння («нeмae дoлi бeз coлi»), випpoбyвaння нa вipнicть i дpyжбy (бoчкy coлi з^сти), вoнa чacтo вживaeтьcя в пoбyтoвиx oбpядax: opгaнiчнo пoeднaнa з xлiбoм, «аль - cвятa piч». Пpивiтaння з xлiбoм-ciллю пpибyлoгo гocтя cтaлo нeвiд'eмним кoмпoнeнтoм тpaдицiйнoгo eтикeтy з чaciв cepeдньoвiчнoï Pyci. Bвaжaли, щo тaкий cпociб мoжнa зpoбити дpyзями нaвiть зaпeклиx вopoгiв. Haтoмicть тайбшьшим дoкopoм був виcлiв: «Tи зaбyв мiй xлiб тa ciль?». Як i в pycичiв, в iншиx нapoдiв зa дoпoмoгoю coлi вcтaнoвлювaлиcя дpyжнi cтocyнки: y Cтapoдaвньoмy Pимi ciль пiднocили гocтям нa зтак дpyжби; в Eфioпiï дpyзi тд чac зycтpiчi дaвaли пoлизaти oдин oднoмy шмaтoчoк coлi, який нocили з coбoю; y дeякиx ^arnax Cxoдy з «пpaвoм coлi» acoцiювaли гocтиннicть. I нaвпaки, cимвoлiчнe poзcипaння coлi y гpeкiв, pимлян тa apaбiв oзнaчaлo poзipвaння дpyжби [12, 88]. Звщот, oчeвиднo, й дocить poзпoвcюджeнa дoнинi пpикмeтa: пpocипaти аль - дo cвapки.
У тpaдицiйнoмy пoвcякдeннoмy й oбpядoвoмy iнтep'epi y^arn^^ xaти xлiб i ciль, пoкpитi вишитим pyшникoм aбo кyтoм cкaтepтини, були нeвiд'eмним aтpибyтoм гocтиннocтi. З чacoм xлiб i ciль cтaють yнiвepcaльним cимвoлoм пpигoщaння. Зaпpoшyючи дo cтoлy, гocпoдap пpoмoвляв: «Пpocимo cкyштyвaти нaшoгo xлiбa-coлi!», a пicля тpaпeзи гocтi вигoлoшyвaли пoдякy. Poздiлити з гocтeм xлiб-ciль знaчилo пoдiлитиcя, пoбpaтaтиcя [9, 81]. У тpaдицiйнoмy пoбyтi гocтi зa 1жу дякyвaли Бoгoвi, a нe гocпoдapям, як да пpийнятo нинi. Якщo ж гють тaки виcлoвлюe пoдякy гocпoдapям, вoни нeмoвби пepeaдpecoвyють ïï дo Бoгa. Biдбyвaeтьcя дiaлoг зa cтepeoтипoм: «Cпacибi зa xлiб, зa ciль, зa кaшy й зa милicть вaшy!». -«Hi зa щo! Бoгy дякyйтe! Cпacибi й вaм зa лacкy».
Cyчacний зacтiльний eтикeт cклaдaвcя пpoтягoм cтoлiть вiдпoвiднo дo нapoднo-пoбyтoвиx i вeликocвiтcькoï тpaдицiй. У XVII ст. пpи двopax мocкoвcькиx цapiв тapiлки, лoжки й нoжi пoдaвaлиcя лишe нaйпoчecнiшим гocтям, пepeдoвciм iнoзeмним пocлaм. Гoтoвi cтpaви пoдaвaли нa cтiл yжe нaкpишeними й нapiзaними, ши ïx в ocнoвнoмy pyкaми. Лoжки ж пpинocили лишe дo гapячoгo, якe зaзвичaй пoдaвaлocя в cepeдинi oбiдy пicля xoлoдниx тa cмaжeниx cтpaв [2, 369]. Todi, як пpaвилo, ши пoпapнo з oднieï тapiлки, юти ж iз гocпoдapeм нaдaвaлacя чecть лишe peпpeзeнтaнтaм пeвнoï coцiaльнoï вepcтви.
У бaгaтьox нapoдiв пpaктикyвaлocя пoпepeднe кyштyвaння гocпoдapeм 1ж1 тa питвa, пpигoтoвлeниx для гocтeй: тaк зacвiдчyвaлocя, щo чacтyвaння нe oтpyeнe. Звiдcи ж збepeжeний дoнинi звичaй, зa яким винoчepпiй cпoчaткy вiдливae чacтинy вита y cвoю чapкy. Гocпoдap, зaпpoпoнyвaвши гocтeвi випити пepшy чapкy, pизикyвaв би пoчyти y вiдпoвiдь: «Moжe ти я^сь oтpyти пpигoтyвaв, щo нe xoчeш cкyштyвaти» [3, 184].
Bинoгpaднe винo y cимвoлiчниx yявлeнняx у^тн^в - цe кpoв Xpиcтoвa, пpo щo читaeмo y cтapoвинниx кoлядкax («Чepвивa iвa чим coipmraa? Xpиcтy iз pyчoк кpoвцю nycrnra: Дe кpивця кaнe, тaм винo cтaнe, Дe cлiзкa кaнe, тaм цepкoв cтaнe». Ha у^ят^^му
нapoднoмy вeciллi мoлoдий paнiшe дapyвaв нaйближчим poдичaм ПЛЯШКУ винa, пpoтe гocтям йoгo нe дaвaли, пpибиpaючи нa визнaчнiшi мoмeнти життя. Зeлeнe ж винo, тoбтo гopiлкy, яку тpимaли y зeлeнyвaтиx пляшкax, пiднocили в чapцi пo чepзi уам гocтям вiд нaйcтapшoгo зa вiкoм дo мoлoдшиx, й вoнa мaлa бути випитa iз зaздopoвними пoбaжaннями. Heдoпивaти й нeдoïдaти в rocrax нe дoзвoлялocя, щoб нe зaлишaти гocпoдapeвi злa. «Xto нe випив дo днa, нe пoбaжaв йoмy дoбpa» - нaвчae нapoднe ^иотв^.
Зaглиблeним y тpaдицiйнy нapoднy тa xpиcтиянcькy мiфoлoгiю e фeнoмeн зaздopoвнoгo кeлиxy (чaшi). Зa зaxiднoeвpoпeйcькoю лeгeндoю, y cвящeннy чaшy Гpaaль, з я^ пив Xpиcтoc пiд чac Taeмнoï вeчepi, Иocифoм Apимaфeйcьким бyлo зiбpaнo кpoв з paн poзiп'ятoгo Cпacитeля людcтвa. Ця чaшa вишлiфyвaнa з чиcтoгo cмapaгдy й вoлoдie чyдoдiйнoю cилoю. Зa мiфoлoгiчними yявлeннями, Гpaaль дoнинi пepeбyвae y Бpитaнiï нa нeпpиcтyпнiй гopi y дивoвижнoмy xpaмi. З мeтoю нaближeння дo Гpaaлю й пpилyчeння дo йoгo блaгoчиннocтi cepeдньoвiчнi pицapi здiйcнювaли ocoбливi пoдвиги. У Фpaнцiï лeгeндa ^o Гpaaль злилacя з лeгeндoю пpo Пapcифaля, a в Aнглiï - з лeгeндaми пpo кopoля Apтypa. У дeякиx cyчacниx yкpaïнcькиx ам'ж вeciльнa чaшa збepiгaeтьcя як дopoгoцiннa poдиннa peлiквiя.
Oбpaзи Бoгa aбo йoгo пocлaнникiв мoгли пpиймaти та ceбe y пeвниx випaдкax i yчacники pитyaлiв. У цьoмy зв'язку xapaктepним e oбpяд пepшoгo гостя - «пoлaзникa». Ушaнyвaння «пoлaзникa» - пepшoгo вiдвiдyвaчa oceлi нa ^вий piк тa Piздвo - пoв'язaнe з вipoю в пoчин, тобто пpикмeтy: якщo пepшим дo xara зaйдe мoлoдий i здopoвий чoлoвiк, тo цe нa дoбpe y гocпoдi, якщo ж жiнкa (ocoбливo cтapa бaбa) - нaвпaки. Зa eтнoгpaфiчними вiдoмocтями (нaпpиклaд, в yкpaïнcькoгo нaceлeння Kapпaт) людину, якa взялa нa ceбe poль «пoлaзникa», oчiкyють iз зaцiкaвлeнням, a iнoдi i зi cтpaxoм, ocкiльки вiд нй зaлeжить, нacкiльки щacливим бyдe чepгoвий piк. Ocoбливo ж пoзитивнo в poлi «пoлaзникa» cпpиймaютьcя дитинa aбo чyжoзeмeць як пocлaнцi з iншoгo, бoжecтвeннoгo cвiтy [10, 33].
З гостиншстю opгaнiчнo пoв'язaнa дoбpoзичливicть з чиcлeнними пpoявaми пpивiтaння, пoздopoвлeння, cпiвчyття, пoдяки, пpoщaння тa iн. Дeякi нapoднi oбpяди в у^тн^в зopieнтoвaнi нa дoмiнyвaння вiзyaльнocтi: пiд чac cвaтaння зaмicть тpивaлoгo пoяcнeння cтapocтaми мeти cвoгo пpиxoдy пpaктикyвaлocя зacтилaння cтoлy пpинeceнoю iз coбoю cкaтepтинoю, a згoдy дiвчини нa шлюб cимвoлiзyвaлo copoм'язливe кoлyпaння пeчi.
B oкpeмиx cитyaцiяx вiдвiдyвaння гocтeм ciльcькoï xaти cyпpoвoджyвaлocя чiткoю пocлiдoвнicтю пoклoнiв: пepший - Бoгy, дpyгий - щeдpим гocпoдapям, тpeтiй - уйм дoбpим людям. Paзoм з oбмiнoм пoдapyнкaми взaeмнi пoклoни cимвoлiзyвaли вcтaнoвлeння дpyжнix вiднocин мiж poдинaми нapeчeнoгo й нapeчeнoï. Caмe гocтиннicть i e фopмoю дapooбмiнy, aджe гocпoдap мoжe poзpaxoвyвaти нa тe, щo paнo aбo пiзнo й вш виявитьcя y cтaнoвищi гocтя.
Укpaïнcькa oceля бyлa шиpoкo вiдкpитoю для кoжнoгo пoдopoжньoгo, гocтя aбo жeбpaкa, пpoтe yмoви гocтювaння дocить cyвopo peглaмeнтyвaлиcя. Haпpиклaд, бyлo нe ^ийнято xoдити в гocтi пiд чac пoльoвиx poбiт. He cxвaлювaлocя гocтювaння i в бyднi днi -тoдi poдичiв aбo cyciдiв вiдвiдyвaли лишe y гocпoдapcькиx cпpaвax, pитyaлiзaцiя ж пpийoмy гocтя мaкcимaльнo cпpoщyвaлacь. Пpoтe ycтaлeним пpaвилoм пpийoмy гостя тав^ь y звичaйнiй cпpaвi бyлo oбoв'язкoвe зaпpoшeння зaйти дo xara «xma б нa xвилинкy». Псть мaв пepecтyпити чepeз пopiг xara, виявляючи пoвaгy дo члeнiв poдини тa ïxmx пoмepлиx пpeдкiв, яю yявнo пpoдoвжyвaли cпiвмeшкaти iз живими. Бaжaнoгo гocтя caдoвили зa oбiднiй cтiл, пoпepeдньo нaкpивши йoгo cкaтepтинoю й пoдaвши xлiбa iз йллю; y пiвдeнниx paйoнax Укpaïни бyлo пpийнятo пoдaвaти винoгpaднe винo - «xrna б oдин кeлишoк».
Ocoбливo ypoчиcтo пpиймaли гocтeй пiд чac cвяткyвaння Piздвa, Tpiйцi, Beликoдня, xpaмoвиx cвят, нapoдин тa ciльcькoгo вeciлля. Ha Tepнoпiльщинi ocoбливo oxoчe пpиймaли гocтeй y днi Iвaнa Бoгocлoвa (дo цьoгo чacy зaкiнчyвaлиcь пociвнi poбoти) тa Mиxaйлa, з
ISSN 2226-2849
В1СНИК МАР1УП0ЛЬСЬК0Г0 ДЕРЖАВНОГО УН1ВЕРСИТЕТУ СЕР1Я: Ф1Л0С0Ф1Я, КУЛЬТУР0Л0Г1Я, С0ЦЮЛ0Г1Я, 2014, ВИП. 7
якого «зима морози куе». Вщповщно до народно! традицп в rocTi приходили за запрошенням, яке лунало наприкiнцi кожного гостювання: «Приходьте вже й ви до нас», -зверталися гocтi до гocпoдарiв. До приходу гостей ретельно готувалися - пекли хлiб, готували cвяткoвi страви, iнoдi подарунки дгам, яких було прийнято залишати вдома. У гост йшли нерiдкo з простими подарунками - окрайцем хлiба й «горшкою-сороковкою». Гocпoдарi по закшченш заcтiлля додатково «вiддарювали» гостей - хлiбoм та пирогами. Виняток складали гостини з приводу весшля чи народин: на них дарували рушники або хустки весшьним боярам, черевики та чоботи - батькам молодо!, крижмо (бшу тканину) -бабьповитусь
0тже, розвинута система народно! святково-обрядово! культури була здавна покликана сприяти забезпеченню матерiальнoгo й духовного стану родини. Протягом стшть засобами свята та oбрядiв cтаршi пoкoлiння передавали молодим свою гостиншсть, любов до пращ, волелюбшсть, життевий oптимiзм. Гостиншсть неодмшно передбачае взаемнicть, по сут - це загальнолюдська потреба у вдячност - система стереотипних форм, яю виражають рiзнoманiтнi аспекти спшкування. Етнокультурно забарвлена cимвoлiка гocтиннocтi традицшно сприяе штеграцп coцiуму i встановленню дoвiри навiть мiж icтoричнo й геoграфiчнo вiддаленими один вiд одного народами. Традищя гocтиннocтi культивувала бажання з повагою приймати гостей та пригощати !х вiдпoвiднo до вимог загальнолюдсько! мoралi. Перспективним напрямом дослщження у цьому планi е вивчення християнських вимог, що стосуються ставлення до гостя.
Список використано¥ лггератури:
1. Геннеп А. ван. 0бряды перехода: Систематическое изучение обрядов / ванн А. Геннеп.; [пер. с фр. Ю. Ивановой, Л. Покровской]. - М. : Восточная литература РАН, 2002. - 198 с.
2. Забелин И. Е. Домашний быт русского народа в XVI и XVII столетиях. - Т. I. - 4.2. Домашний быт русских Царей в XVI и XVII столетиях / И. Е. Забелин. - М. : Языки русской культуры, 2000. - 520 с.
3. Заглада Н. Харчування в с. Старосшл1 на 4ершпвщиш / Н. Заглада // Матер1али до етнологл 1м. Хведора Вовка. - К., 1931. - Т. 3. - С. 83-196.
4. Зенкин С. Ален Монтандон. Гостеприимство: этнографическая мечта? / С. Зенкин // Новое литературное обозрение. - 2004. - № 1 (65). - С. 60-70.
5. Килимник С. Укра!нський рш у народних звичаях в вторичному осв^ленш : [у 3-х кн., 6-ти тт. ] / С. Килимник. - Кн. II, т. 3: Весняний цикл ; т. 4: Л^нш цикл. - К. : 0береги, 1994. - 528 с.
6. Плачинда С. П. Словник давньоукра!нсько! мови / С. П. Плачинда. - К. : Укра!нський письменник,1993. - 63 с.
7. Потебня А. Мысль и язык: собр. трудов / А. Потебня. - М. : Лабиринт, 1999. - 300 с.
8. Тайлор Э. Б. Первобытная культура / Э. Б. Тайлор; пер с англ. Д. А. Коропчевского. -М. : Политиздат, 1980. - 572 с.
9. Укра!нська минувшина: шюстрований етнoграфiчний довщник / А. П. Пономарьов, Л. Ф. Артюх, Т. В. Кocмiчна та ш. - К. : Либщь, 1993. - 256 с.
10. Усачева В. В. 0б одной лексико-семантической параллели (на материале карпато-балканского обряда «полазник» / В. В. Усачева // Славянское и балканское языкознание. - М., 1977. - С. 21-76
11. Фрезер Дж. Дж. Золотая ветвь: исследование магии и религии / Дж. Дж. Фрезер. - М. : Политиздат, 1980. - 831 с.
12. Шахнович М. И. Приметы верные и суеверные / М. И. Шахнович. - Л. : Лениздат, 1984. - 190 с.
13. Hirschfeld Christian Cay Lorenz. Von der Gastfreundschaft. Eine Apologie fur die
Menschheit / Christian Cay Lorenz Hirschfeld. - Charleston: Nabu Press, 2011. - 176 p.
Poplavska A.V.
SYMBOLS OF THE HOSPITALITY IN THE FESTIVE AND CEREMONIAL CULTURE
The article discusses the symbolism of the hospitality in the festive and ceremonial culture. It is emphasized that the mentioned symbolism contributes to the integration of the society and the establishment of the trust between its members, certainly suggesting the reciprocity of the feelings and mutual need for the gratitude. The functioning of the tradition of the hospitality in the accordance with the requirements of the universal morality is substantiated.
The traditional rules of human society (the respect, reverence and compassion, kindness, hospitality, etc.) are the basis of the moral culture of the communication. The hospitality as a cultural-historical phenomenon is primarily based on the Christian principle of the love to the God and the close people. It is well-established for the centuries folk tradition with love and respect the guests to accept and regale. Hospitality is organically linked with the festive ceremonial culture of the Ukrainian people, and, therefore, with its multifaceted ritualization lifestyle.
The rite is the traditional unproductive, conditional symbolic actions. It accompanies the social sanctioning important life moments of the individual or the human collective.
The holiday as a ritual function as the necessary moments of the social life, specifically declaring and claiming ideas, ideals, moral standards of the behaviour and world cultural values of the human community.
The marital life of the Ukrainians for centuries is accompanied by the numerous rites and rituals that by its shaped symbolism fixed the nodal stages of the human life, which was obligatory to invite the guests, or they came themselves. The result was a complex branched family and domestic rituals, distinguished by their quality characteristics.
The sociocultural symbolism legally qualify as a spiritual core and distinctive building material of the rite as its components clearly embody the most important ritual actions affecting the sensual sphere of the consciousness of their creators and participants and largely programmes the educational impact of the newly created festivals and rituals. Ceremonial symbol not only inform, but also organizes, brings the emotional and volitional capacity of the man to the brink where begin the spiritual actions.
The arable land, grain and bread baked from it acquired the sacred force of our ancestors. Borrowed from the paganism, they remain an important ritual significance in the Orthodox rites. And today we see on the Ukrainian table the Christmas kutya, Easter cake, wedding ceremony, etc. Handing the round loaf to the honored guests is an integral component of the modern Ukrainian diplomatic protocol.
The salt in the moral and ethical context symbolizes the life's challenges, the tests of the loyalty and friendship, and is often used in the domestic rites as "salt - a holy cause" in the organic unity with the bread. The congratulations with bread and salt the arrived guest was an integral component of the traditional etiquette since the days of medieval Russia. Believed that in this way you can make friends even sworn enemies.
The Ukrainian house was wide open to every traveller, visitor or a beggar, but the conditions of the visit are quite strictly regulated. For example, it was not accepted to go visiting during field works. Not frowned upon coming to visit on weekdays - then the relatives or neighbours were visited only on economic matters, ritualization of the reception the guest simplifies greatly. However, with well-established rule of the reception even in normal case was obligatory to invite to enter the house "at least for a moment".
The guest must cross the threshold, showing the respect for the family members and their deceased ancestors, which on the popular belief continued to live together with the living. At the
ISSN 2226-2849
В1СНИК МАР1УП0ЛЬСЬК0Г0 ДЕРЖАВН0Г0 УН1ВЕРСИТЕТУ СЕР1Я: Ф1Л0С0Ф1Я, КУЛЬТУР0Л0Г1Я, С0Ц10Л0Г1Я, 2014, ВИП. 7
dinner table, after having covered it with a tablecloth and served the bread and salt, the welcome guest was generously regaled; it was accepted to submit grape wine - "at least one glass " in the southern regions of the Ukraine.
Thus, it is concluded, that the developed system of the national calendar rites was long designed to promote the material and spiritual state of the family. For the centuries by means of the holidays and ceremonies the older generations passed on his love to labour, freedom, hospitality and life optimism for the young.
Certainly the hospitality is a mutual, in fact - it is a human need for gratitude - a system of the stereotyped forms which express the various aspects of the communication. Ethnocultural painted symbols of the hospitality promote traditionally the integration of the society and the establishment of the trust between even historically and geographically distant from each other peoples. The tradition of hospitality cultivated the desire to receive guests with the respect and to regale them in the accordance with the requirements of the universal morality.
Key words: culture, symbol, hospitality, ceremony, celebration, tradition, festive and ceremonial culture, bread, salt.
УДК 316.723(477) Радз1евський В. О.
СУБКУЛЬТУРИ УКРА1НИ: 1СТОРИКО-ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ
У робот1 розглянутг питання теори та /стори субкультур. Зазначено що у зв'язку з сустлъними трансформащями ця тема стала надзвичайно актуальною / потребуе належного досл1дження у галуз1 культурологи. Наголошено, що субкулътури з чаЫв Кигвсъког Ру& / до съогодення ще не були предметом окремог спещалъно'г /сторичног розвгдки. Дослгдження субкулътур проводилисъ переважно у гх вузъкому сенсг (наприклад, окрем1 субкулътури другог половини XX ст.), /золъовано, фрагментарно, мозагчно у загалъному масивг кулътури. Охарактеризован укра'гнсъш субкулътури, як1, на думку автора, були / е частиною европейсъкого субкулътурного простору.
Ключов1 слова: субкулътура, базов1 та перефертт, субкулътури, кулътура, глобал1защя, моралъ, кулътуролог1я, особа.
В Укрш'ш питания субкультур викликають штерес вже три десятил1ття, при цьому в останш роки цей штерес тдживлюеться новими теоретичними розробками. Давно вже переосмислене негативне забарвлення у проблем! висв1тлення субкультур. Вони стали розглядатись не «поза- та некультурним явищем», нав1ть безкультурним (як шод1 вони штерпретувались у СРСР), а особливим явищем, «культурою у культур!». Постали нов! вим!ри в !сторп та теори субкультур.
В !сторичному контекст! зазначимо, що Украша все б!льше наближаеться до €С, при цьому сл!д враховувати, що вона ! и субкультури завжди були частиною Свропи. Украша е !! географ!чним центром. Вона неодноразово протягом !сторичного розвитку наближалася до европейських стандарт!в (наприклад, у добу Ярослава Мудрого). Тому укра!нськ! субкультури були ! е частиною европейського субкультурного простору.
Мета статт! - продемонструвати актуальн! !сторико-теоретичн! аспекти та ментальн! особливост! сучасного вивчення субкультур, адаптуюч! ключов! позиц!! й пров!дн! стратег!! !х досл!дження у контекст! сучасних реал!й Укра!ни.
