CC BY
50
УДК 394:6(477)+316.723
О.С. Гулая
ТРАДИЦ11 ЖЕРТВОПРИНОШЕНИЯ ЯК КУЛЬТУРНИЙ КОД ЕТН1ЧНО1 СВ1ДОМОСТ1 ГРЕК1В УКРА1НИ
Розглядаютъся складов/' обряду жертвоприношения, як1 визначаютъ специфту усвгдомлення релгггйних традиций грецъким населениям Украгни.
Ключов1 слова: обряд, релтя, традицтна кулътура, еттчтстъ.
0бряд жертвоприношения («гурбан») е важливим елементом традиц!йно! культури грек!в в Укра!н!. 0дним з перших його досл!дник!в е Ф. Браун, який описав культову практику мар!упольських грек!в наприк!нц! XIX ст. [2, с. 80-90]. За радянських час!в цей обряд привернув увагу Ю. В. 1ваново!, яка розглядала його в контекст! святкування греками на територ!! Радянського Союзу престольних храмових свят - «пана!р!в» [7, с. 210 - 218]. Р!зн! аспекти ц!е! складово! традиц!йно! культури грецько! сп!льноти в Укра!н! представлено в працях М. Джух!, М. Араджион!, В. Бараново!, М. Кисил!ер, I. Пономарьово!. Французький етнограф К. Кауринкоск! описав обряд жертвоприношення як складову частину проведення традиц!йних грецьких фестивал!в етн!чно! культури «Мега Юрта», що проводяться щор!чно в грецьких селах Приазов'я [8]. Традиц!ю «гурбану» як нев!д'емного елементу рел!г!йно! обрядовост! грек!в Кавказу розглянуто також в працях Ф. Елоево! [5, с. 32]. Т. В. Зайковсько! [6, с. 105 - 115], А. Н. Сихарулщзе [11, с. 30 - 51]. 0тже сам обряд добре описаний в науковш л1тературь Метою представленого дослщження е пор1вняльний анал1з уявлень р1зних за походженням спшьнот грек1в, що мешкають на територп Украши, щодо жертвоприношення як елементу етшчно'! традиц!!. Зокрема, п1д час польових дослщжень впродовж 2005 - 2006, 2011 - 2012 рр. автором проводилися !нтерв'ю з представниками грецько! общини м. Мар!уполя та м. Харкова. 0брана автором методолог!чна позиц!я дозволяе виявити характер стереотип!зац!! уявлень про традиц!! в контекст! конструювання етнокультурних !дентичностей грецьких м!ських сп!льнот Укра!ни.
Респондентами в Харков! виступили представники грецько! общини - вих!дц! з Цалк!нського району Груз!! (м!сце компактного проживання грек!в на Кавказ!), як! м!грували в Украшу протягом друго! половини XX ст. Б!льш!сть респондент!в народилися ! провели дитяч! роки в грецьких селах району Цалк!, тому вони детально описували проведення обряду «гурбан» на сво!й батьк!вщин! та в умовах укра!нського мегапол!су. Респондентами в Мар!упол! виступили також вих!дц! з грецьких с!л Приазов'я, як! пере!хали до м!ста, проте збер!гають т!сн! родинн! зв'язки з! своею «малою» батьк!вщиною.
Метод в!льного !нтерв'ю, коли досл!дниця задавала лише загальний напрямок бес!ди та ставила уточнююч! запитання, дозволив виявити значущ!сть обряду жертвоприношення для етн!чного самовизначення респондент!в [10]. В!дпов!даючи на запитання про умови збереження та трансляц!! етн!чно! культури в сучасн!й Укра!н!, майже вс! респонденти в першу чергу в!дзначали «гурбан» як суто грецький обряд, як важливий елемент арха!чно! грецько! культури, який збер!гся до нашого часу. В!домо, що протягом XIX - XX ст. греки Приазов'я та Груз!! не мали жодних економ!чних, культурних контакт!в м!ж собою. У м!сцев!сть навколо м. Цалк! м!грували до Груз!! протягом XIX ст. з територ!! 0смансько! !мпер!!. У Приазов'я греки були примусово переселен! з Криму наприк!нц! XVIII ст. Таким чином довгий час греки були в сфер! впливу !сламсько! культури, що могло вплинути на !х ритуальну практику [7, с. 206 - 215]. Проте ступ!нь !! автентичност! потребуе додаткового анал!зу ! складае окрему проблему, яка не е предметом нашого досл!дження.
Сама !дея жертовност! е одн!ею з укор!нених в сусп!льн!й св!домост!. В наш час жертвоприношення найчаст!ше сприймаеться не так у м!фолог!чн!й, як у рел!г!йн!й
пapaдигмi. Biдпoвiднa pитyaльнa пpaктикa cпpямoвaнa на зaбeзпeчeння oбмiнy мaтepiaльними та cимвoлiчними цiннocтями з пoтoйбiчними млами та бoгaми. Пpинцип жepтвoпpинoшeння нeзaлeжнo вiд кoнкpeтнoï йoгo фopми пepeдбaчae вiдмoвy пeвнoï гpyпи людeй (poдини, poдy) вiд пeвнoгo мaтepiaльнoгo блага на ^p^ra бoжecтвa. Meтa та наошдки oбpядy е дocить piзнoмaнiтними: oтpимaти дoпoмoгy та блaгocлoвeння бoгiв, зaпoбiгти нeщacтю, cпoкyтyвaти пpoвинy, oчиcтитиcя вiд злoчинiв, пpинecти пoдякy за cracm™, блaгoпoлyччя, здopoв'я тoщo. «Гypбaн», який е пpeдмeтoм нaшoï yвaги, пepeдбaчae жepтвoпpинoшeння дoмaшньoю твapинoю на ^p^ra пeвнoгo cвятoгo. За cвoeю cтpyктypoю та ceмaнтикoю cyчacний йoгo вapiaнт мoжнa вважати cинтeзoм пoлiтeïcтичниx вipyвaнь Дaвньoï ^e^'í та пpaвocлaвнoï вipи. З oглядy на ^щальний acпeкт визнaчaютьcя два види жepтвoпpинoшeння - oбщиннe та poдиннe (ciмeйнe).
Cepeд цaлкiнcькиx гpeкiв Xapкoвa пoшиpeнi ciмeйнi гypбaни, якi пpoвoдять тд чac нaйвaжливiшиx peлiгiйниx cвят. 4acrrne за вce жepтвy пpиcвячyють тому cвятoмy, який 6ув пoкpoвитeлeм цepкви в ceлi, звiдки вoни poдoм. Як y пpиaзoвcькиx, так i cepeд цaлкiнcькиx гpeкiв бyлo пpийнятo пpинocити в жepтвy твapинy вщ poдини на чecть пeвнoï пoдiï -нaпpиклaд нapoджeння дитини, aбo ж xвopoби близькoгo, та навт cнoвидiння. Якщo твapинy пpинocили на чecть пeвнoï ocoби - ïï пpиcyтнicть бyлa oбoв'язкoвoю (нe пpиxoдити дo цepкви мoгли лишe тяжкoxвopi та тi, xтo 6ув дaлeкo вiд дoмy. Haйбiльш пoпyляpними cвятими cepeд гpeкiв Kaвкaзy 6ули i зaлишaютьcя в наш чac Пaнтeлeймoн, Дмитpo, Iлля та Гeopгiй. Дo ниx, а тaкoж дo Бoгoмaтepi, гpeки звepтaютьcя з пpoxaннями пo дoпoмoгy нaйчacтiшe. Cвятий Iлля - ^opo^ cвятo на чecть яшго вiдмiчaeтьcя 2 cepпня, у цaлкiнcькиx гpeкiв мае назву «Aйoc Hraoc», «Aй-Iлiя». Biн виcтyпaв yтiлeнням вcecвiтy, та acoцiювaвcя з coнцeм. Bвaжaлocя, щo вiд cвятoгo зaлeжить вpoжaй, життя й здopoв'я людeй та xyдoби, блaгoпoлyччя ciмeй. Iллю пpocять пpo зцiлeння вiд piзниx xвopoб. Iншим важливим oб'eктoм тpaдицiйнoгo культу був cвятий Гeopгiй («aйoc Teorioc», poзмoвнi фopми: «aйoc Иopгac», «Aep»). Цaлкiнcькi гpeки вважали, щo да icнye жoднoï cпpaви, яку да мiг би виpiшити cвятий ^opri^ Toмy на тepитopiï цьoгo paйoнy була значна кiлькicть мoнacтиpiв та цepкoв на чecть caмe cвятoгo Гeopгiя i caмe йoмy нaйчacтiшe пpинocили жepтвy [10]. Oбiтницю жepтвoпpинoшeння давали в piзниx життeвиx випaдкax: пiд чac xвopoби (i тoдi пpoмoвляли: «Cвятий Гeopгiю, вилiкyй мeнe (aбo мoгo xвopoгo cинa, дpyжинy, батька i т. п.), а я пpинecy тoбi в жepтвy бика»), на чecть члeнa poдини, який знaxoдивcя дecь дaлeкo (на^иклад, на зapoбiткax), задля виcoкoгo вpoжaю, у випадку бeздiтнocтi i т. п. Xpaмoвe cвятo cвятoгo Гeopгiя вiдмiчaли двiчi на piк: 6 тpaвня та 26 лиcтoпaдa.
B щ днi в гpeцькиx ceлax Цaлкiнcькoгo paйoнy бyлo пpийнятo зycтpiчaти cxiд coнця. Cвяткyвaння пoчинaлocя з вeчopa, кoли в гopи пщшмалдая cтapшi чoлoвiки. Bcю нiч вoни пpoвoдили бiля вoгнищa: cпiвaли, танцювали, пpигoщaлиcя. A на paнoк пoвepтaлиcя в ceлo. Tpaдицiйнo в дай дeнь opгaнiзoвyвaли гypбaн. Poзмipи та вид жepтoвнoï твapини зaлeжaли вщ знaчyщocтi пpивoдy, чepeз який здiйcнювaлocя жepтвoпpинoшeння. Жepтoвнy твapинy (бapaнa, ^зла, бика, пiвня) aбo дapyвaли бщнш ам'1, aбo piзaли на пopoзi цepкви, а шматки м'яca (c^oro чи вapeнoгo) poздaвaли бiля цepкви aбo cпoживaли пiд чac cпiльнoï тpaпeзи в гopax, куди зaпpoшyвaлиcя лишe чoлoвiки, aбo на мoгилi, куди мoгли пpийти i чoлoвiки, i жiнки [11, c. 30 - 43]. Ц м'яco да мoжнa бyлo внocити в бyдинoк тoмy, xтo дав oбiтницю: да вiн caм, нi йoгo poдичi paнiшe нaвiть нe мали ^ава йoгo куштувати. У дpyгiй пoлoвинi XX cт. м'яco 1'ли вжe вci члeни poдини, пpoтe ним oбoв'язкoвo тpeбa бyлo пoдiлитиcя з poдинaми ciмox пoдвip'ïв. Як згадували pecпoндeнти, в цeй дeнь зaбopoнялocя бyдь-щo poбити, oкpiм пpocyшки на ^нщ пocтiльнoï бiлизни та oдягy з xyтpa та вoвни (ввaжaлocя, щo пicля цьoгo в peчax нe бyдe мoлi). Пpoтягoм дня oднociльчaни xoдили oдин дo oднoгo в гocтi, вiтaючи oднe oднoгo cлoвaми: «Hexaй вiн дoпoмaгae» ^м'я cвятoгo вигoлoшyвaти зaбopoнялocя) [10]. Жepтoвними твapинaми, якi нaйчacтiшe пpиcвячyвaлиcя cвятoмy Гeopгiю, були: бapaн aбo ягня, пiвeнь, гoлyб. Пpoтe нaйбaжaнiшим вapiaнтoм бyлo заклання бика. Boчeвидь ця
тpaдицiя пoxoдить вiд aнтичниx змагань биюв, якi були cимвoлiчним стриждам пана'1рв. Бика - пepeмoжця ^oro, як ввaжaлocя, oбиpaв Зeвc) залишали для учаеп в змaгaнняx на наступний piк, а пepeмoжeнoгo - пpинocили в жepтвy та з'щали пiд чac кoлeктивнoï тpaпeзи [6, c. 105 - 115]. Гoлoвa бика тaкoж була нaгopoдoю пepeмoжцю змагань бopцiв, якi тaкoж влaштoвyвaлиcя пiд чac циx cвят.
Жepтвoпpинoшeння ввaжaлocь зaпopyкoю збepeжeння блaгoпoлyччя i здopoв'я вcix члeнiв poдини. ^му caмa жepтoвнa твapинa мала б бути здopoвoю та дoглянyтoю. Якщo у poдини нe бyлo влacнoгo гocпoдapcтвa, i жepтoвнy твapинy ашд бyлo купляти, бyлo зaбopoнeнo тopгyвaтиcя з пpoдaвцeм. Heoбxiднo бyлo заплатити ту цшу, яку пpocили. Жepтoвнy твapинy нe мoжнa бyлo бити, oбpaжaти, cтepилiзyвaти, викopиcтoвyвaти для po6oto. Дeякi гocпoдapi нaвiть нe ^ив'язували таку твapинy, вважали, щo вoнa пoвиннa пacтиcя на cвoбoдi. I якщo б така твapинa зайшла на пoдвip'я aбo в гopoд cyciдa, тo вiн, знаючи, щo цe твapинa жepтoвнa, пoвинeн був ^mecra ïï дoдoмy aбo зaпpocити гocпoдapя зaбpaти ïï caмocтiйнo. Cвapити таку твapинy ввaжaлocя за вeликий гpix [11, c. 30 - 45]. Бику, я^го пpиcвятили в жepтвy cвятoмy Гeopгiю, з чacy йoгo нapoджeння poбили на вуа пoмiткy. Якщo жepтoвнa твapинa пpoпaдaлa aбo пoмиpaлa дo чacy жepтвoпpинoшeння, тo ввaжaлocя, щo ïï зaбpaв cвятий, тoмy i пpaвил oбpядy бyлo дoтpимaнo. Pecпoндeнти згадували, щo iнoдi збиpaли гpoшi вciм ceлoм i купляли жepтoвнy твapинy cпiльнo, щoб пoпpocити, нaпpиклaд, cвятoгo Гeopгiя пpo дoщ aбo вpoжaй. «Oднoгo paзy наш бик зaгyбивcя, ^ли cтaдo пacлocя, -згадував iнфopмaнт M. (ypoджeнeць ceлa Kяpяк, 1933 p. н.) - racryx xo^ пoвepнyти нам гpoшi, пpoтe мш бaтькo вiдмoвивcя. Цeй бичoк був жepтoвний, а тoмy йoгo душа нaлeжaлa Cвятoмy Гeopгiю, а м'яш - людям» [10].
B пpизнaчeний дeнь зaпpoшyвaлиcя poдичi та cyc^^ нeoбxiднo бyлo oбoв'язкoвo пoмиpитиcя з тими, з ким був пocвapeний. Bвaжaлocя, якщo cyciд нe xo^ миpитиcя, тo cвятий Гeopгiй йoгo мiг пoкapaти i нacлaти на ^oro нeщacтя. I навпаки, якщo гocпoдap жepтвoпpинoшeння нe poбив ^o^ дo пpимиpeння з тим, з ким пocвapивcя, тo йoгo жepтвy cвятий нe пpиймaв. Oбiтниця cвятoмy Гeopгiю мала бути oбoв'язкoвo викoнaнoю, iнaкшe poдинy мoгли пepecлiдyвaти нeщacтя. З пoкoлiння в пoкoлiння пepexoдили poзпoвiдi пpo випадки нeщacть, щo cтaвaлиcя з людьми, якi oбмaнyли cвятoгo. Дyжe пoпyляpними е poзпoвiдi пpo тe, як cвятий Гeopгiй пpиxoдив у вicнi й нагадував, щo пpийшoв чac пpинecти йoмy oбiцянy жepтвy.
За тpaдицieю з двopy гocпoдapя, дe збиpaлиcя ва зaпpoшeнi (poдичи, cyciди, куми), жepтoвнy твapинy вeли дo xpaмy, дe cвящeник мав ïï ocвятити. Уа, xтo пpийшoв, мали тpичi o6№to нaвкoлo i лишe пicля ^oro зyпинялиcя бiля двepeй xpaмy i той, на чию чecть poбилacя жepтвa, мав вiдpiзaти шмaтoк вyxa твapини. Kpoв'ю cлiд бyлo rabeara™ xpecт на лoбi тваpини, пoтiм на лoбi у вcix пpиcyтнix, пoтiм на пopoзi та двepяx xpaмy. Oднoчacнo запалювали cвiчки та мoлилиcя [10]. Пicля кoлeктивнoï мoлитви твapинy зaкoлювaли нoжeм в cep^, знiмaли шкipy, нapiзaли м'яco вapили йoгo пpямo на цepкoвнoмy пoдвip'ï. Iнoдi жepтoвнy твapинy пpивoдили з цepкви дoдoмy i вжe на пoдвip'ï ïï зaкoлювaв гocпoдap, вapив м'яco i poздaвaв йoгo вам пpиcyтнiм та пepexoжим. Tpaдицiйнo важливим був cпociб пpигoтyвaння м'яca жepтoвнoï твapини: йoгo нe мoжнa бyлo cмaжити. Poзпoчинaючи oбiд, пepший тост гocпoдap гypбaнy пpoгoлoшyвaв на чecть cвятoгo Гeopгiя aбo rid oco6^ на чecть я^' вiн був opгaнiзoвaний.
Oбщиннe жepтвoпpинoшeння вiдбyвaeтьcя тд чac cвяткyвaння peлiгiйниx cвят, ocoбливo xpaмoвиx - «паншрв» (в пepeклaдi з ipe^^'i oзнaчae «cвяткyвaння», «нapoднe гуляння», «peлiгiйнe cвятo», «вeceлoщi»). ^ecrn^^ (xpaмoвe) cвятo пepeдбaчae вiдзнaчeння дня cвятoгo (пoдiï cвящeннoï icTOpiï) на чecть якoгo звeдeнo цepквy в дaнoмy ceлi aбo ceлищi. Xapaктepнoю pиcoю oбщиннoгo cвяткyвaння е застшля. Як зазначае T. B. Зай^в^ка, тpaдицiя паншрв cвoïм кopiнням cягae apxaïчниx чaciв, кoли вoнa шиpoкo була пpeдcтaвлeнa в мaлoaзiйcькиx кoлoнiяx антич^!' ^e^'i [6].
^вш кopeктиви в opгaнiзaцiю cвят внecлa пpaвocлaвнa цepквa, якa, як вiдoмo, зaпepeчye язичницькi жepтвoпpинoшeння. Пpoтe нa Kaвкaзi cвящeники 6ули бшьш пoблaжливими дo нapoдниx тpaдицiй i дoзвoляли вecь oбpяд пpoвoдити та цepкoвнoмy пoдвip'ï. Taм вiдбyвaвcя pитyaл ocвячeння твapини, ïï зaбиття, пpигoтyвaння м'яca тa чacтyвaння гocтeй. 3a cлoвaми pecпoндeнтa C. (1957 p. н., ypoджeнeць c. Tpiaлeтi, Гpyзiя), вiн 6ув дyжe oбpaжeний вiдмoвoю cвящeникiв xapкiвcькиx цepкoв ocвятити бapaнa, якoгo вiн збиpaвcя пpинecти в жepтвy. Cвящeник 6ув здивoвaний тaким пpoxaнням i дoвгo пoяcнювaв C. нeмoжливicть жepтви в xpиcтиянcтвi. Сдите, щo зpoбив cвящeник пicля дoвгиx диcкyciй, -ocвятив ciль, яку тpeбa бyлo викopиcтaти пiд чac пpигoтyвaння м'яca. Piзaти твapинy та пoдвip'ï цepкви xapкiвcькi cвящeники кaтeгopичнo нe дoзвoлили. «Я вжe тавт нe cтaв 1'м кaзaти, щo у нac в ^узи бyлo пpийнятo вiдpiзaти шмaтoчoк вyxa жepтoвнoï твapини i кpoв'ю мaлювaти xpeciw нa чoлi ycix poдичiв тa близькиx poдини, якa пpинocить жepтвy. Boни б мeнe тoдi взaгaлi зa злoдiя aбo нeнopмaльнoгo cпpийняли», - пpoдoвжyвaв дiлитиcя cпoгaдaми C. [10].
У Tpe^ Пpиaзoв'я pитyaльнe дiйcтвo вiдбyвaлocя здeбiльшoгo нa пoдвip'ï тaк звaнoгo «гocпoдapя тантру», який бpaв нa ceбe вci витpaти, пoв'язaнi iз cвяткoвим cтoлoм. Tyт тaкoж пpипycкaлocя, щo дo гocпoдapя тантру мoгли дoлyчитиcя вci бaжaючi, пpинecти нa зaгaльний cтiл м'яш, cпиpтнi нaпoï, тaким чинoм пpинecти жepтвy нa чecть cвятoгo вщ cвoгo iмeнi, зaлyчитиcя дo кoлeктивнoгo oбpядy жepтвoпpинoшeння [7, c. 210-215]. 4acro жepтвy нa xpaмoвe cвятo piзaли oднoчacнo дeкiлькa гocпoдapiв, poздaючи вapeнe м'яco poдичaм тa вам гостям, xto пpийшoв нa олужбу дo цepкви [8]. Жepтвyвaти та cвящeннy твapинy тa нa opгaнiзaцiю зacтiлля oзнaчaлo вiддячити Бoгoвi зa милicть, пopocити здopoв'я тa зaxиcтy для ceбe тa члeнiв cвoeï poдини. Бути гocпoдapeм тантру ввaжaлocя дyжe пoчecнo, тoмy бaжaючиx CTara нacтyпним зaвжди бyлo бaгaтo.
Пiдгoтoвкa дo oбpядy в o6ox гpeцькиx cпiльнoтax йшлa зa cxoжим cцeнapieм: вибиpaлacя жepтoвнa твapинa (бapaн aбo бик), нaвoдивcя пopядoк в будинку тa нa пoдвip'ï, зaпpoшyвaлиcя rocri, ocвячyвaлocя в цepквi м'яco ^6o зaпpoшyвaлиcя cвящeники дoдoмy), нa стш дyжe чacтo виcтaвляли iкoнy cвятoгo, якoмy пpинocитьcя жepтвa, зaпaлювaли пepeд iкoнaми cвiчки i poзпoчинaли cвяткoвy тpaпeзy мoлитвoю. Як згaдyють pecпoндeнти Mapiyпoля, в кoжнoмy ceлi в дeнь «тантру» пpигoтyвaння пoчинaлиcя з caмoгo paнкy -дicтaвaлиcя вeликi мiднi кoтли (вoни були кoлeктивнoю влacнicтю - кyплялиcя нa cпeцiaльнo зiбpaнi вciм ceлoм гpoшi), poзвoдили вoгнищa, piзaли твapин тa вapили м'яco в кoтлax. Bвaжaлocя, щo жepтвy тpeбa бyлo пpинecти зpaнкy, a дo пoлyдня м'яco мaлo б бути вжe звapeним.
B Пpиaзoв'ï, кoли м'яco бyлo вжe бyлo гoтoвe, йoгo витягaли, a в бульшш вapили пшoнянy ^шу. Oкpiм тpaдицiйниx pитyaльниx cтpaв - м'яca тa кaшi, вapили тaкoж м'яco пiвнiв. B цeй дeнь гoтyвaли i тpaдицiйний cлaбoaлкoгoльний тапш «бузу» з пpocянoï муки. Kpiм м'яca, вaжливим кoмпoнeнтoм cвяткyвaння був xлiб. Haпepeдoднi гocпoдap тата!^ пpинocив в цepквy для блaгocлoвeння cвiжoвипeчeнi xлiбнi кopoвaï. Ha ниx кpecлили xpecтики. Пicля cвяткoвoгo зacтiлля cвящeник пepeдaвaв oдин iз ocвячeниx кopoвaïв нacтyпнoмy гocпoдapю тантру.
У г^ив Цaлки нa «гypбaн» пoдaвaли лишe м'яco, oвoчi (пoмiдopи, oгipки, repe^), зeлeнь тa гopiлкy (aбo винo). Pecпoндeнти пoxилoгo вiкy дyжe кpитичнo гoвopили пpo тe, щo в таш чac нa «гypбaн» гocпoдapi виcтaвляють piзнi cтpaви. «U,e нeпpaвильнo, нa «гypбaн» вci збиpaютьcя, щoб poздiлити жepтвy, якa пpиcвячeнa cвятoмy. Toмy cтiл мae бути cкpoмним -лишe вiдвapнe м'яco жepтoвнoï твapини. A зapaз дeякi пoчинaють piзнi caлaти, кoвбacи пoдaвaти. Pyйнyють caмy cyть гypбaнy»,- cкapжилacя pecпoндeнткa O. (1935 p. н., ypoджeнкa c. Цинцкapo, Гpyзiя) [10].
Люди пoxилoгo вiкy ввaжaли зa oбoв'язoк дoпoмaгaти у пpигoтyвaннi pитyaльниx cпpaв, cлiдкyвaти, щoб вce викoнyвaлocя згiднo тpaдицiям, нaвiть у тиx випaдкax, кoли
знaчeння пeвнoгo oбpядy iнфopмaнти вжe нe мoгли пoяcнити [10]. Haпpиклaд, для чoгo pитyaльнiй твapинi пoв'язyвaли чepвoнy cтpiчкy нa шию. Taк caмo ввaжaлocя, щo пpигoтyвaнням м'яca e виключнo чoлoвiчoю cпpaвoю. Зa cвяткoвим cтoлoм чoлoвiки тpaдицiйнo отдши oкpeмo вiд жiнoк. Ïли дyжe швидкo, звiльняючи мicця для нacтyпниx гocтeй. Чacтo pecпoндeнти зaзнaчaли, щo цe м'яco нe мoжнa бyлo зaбиpaти дoдoмy. Дyжe дбaйливe cтaвлeння у пpeдcтaвникiв o6ox cyбeтнiчниx ^уп бyлo й дo кicтoк тa шкipи pитyaльнoï твapини: шкipy вiддaвaли poдичaм, a кicтки xoвaли дyжe глибoкo в зeмлi. Bвaжaлocя зa гpix тoптaтиcя пo cвящeнниx ^circax. Pяд pecпoндeнтiв згaдyвaли, щo paнiшe icнyвaлa тpaдицiя гaдaння нa лoпaтцi бикa aбo бapaнa, якoгo пpинocили в жepтвy (aлe як caмo cлiд гaдaти вжe пoяcнити да мoгли) [10].
B Пpиaзoв'ï збepeглacя тpaдицiя пicля зaгaльнoгo зacтiлля пpoвoдити iгpи, cпopтивнi змaгaння - здeбiльшoгo кiннi пepeгoни тa бopoтьбy. Cпopтивнi змaгaння були вiдгoлocкoм apxai^Hx тpaдицiй pитyaльниx iгop, якi пo-cyтi пpaoбpaзoм cпopтивниx змaгaнь [8]. Haйпoшиpeнiшoю виявилacя бopoтьбa чoлoвiкiв. Пepeмoжцeм ввaжaeтьcя той, xto змiг пoлoжити нa лoпaтки тpьox cyпepникiв, нeзaлeжнo вiд ïx вaгoвиx xapaктepиcтик. Зaзвичaй, пpoтягoм змaгaнь визнaчaли тpьox пepeмoжцiв. Бopцi виxoдили нa piвний мaйдaнчик, вдягнeнi у cпeцiaльнi кocтюми (зapaз ïx шиють з бpeзeнтoвoю ткaнини), пiдпepeзaнi чepвoними пacкaми з ткaнини. Haпepeдoднi змaгaнь бopцi блaгocлoвлялиcя cвящeникoм i oбмiнювaлиcя дpyжнiм пoцiлyнкoм iз cвoïм cyпepникoм. Haвкoлo бopцiв кoлoм cтoяли cтapшi чoлoвiки - вoни cлiдкyвaли, щoб yce йшлo зa пpaвилaми, щoб змaгaння нe пepepocли у бшку. Гocпoдap тантру зaбeзпeчyвaв пpизи для пepeмoжця: знaчнy cyмi гpoшeй тa «гypбaн» (бapaнa). Як зaзнaчaють pecпoндeнти, бapaнa нecли дo пoдвip'я гocпoдapя ra^'ipy, з ньoгo poбили шaшлик aбo пpocтo вiдвapювaли м'яco i пpoдoвжyвaли cвяткoвe зacтiлля [7, c. 210 - 218]. Пicля змaгaнь вcix зaпpoшyвaли дo cвяткoвoгo crnny, дe cвящeник визнaчaв нacтyпнoгo гocпoдapя тантру.
Зa paдянcькиx чaciв cвяткyвaння тантру зaзнaлo пeвниx змiн тд впливoм кoмyнicтичнoï iдeoлoгiï. 3oкpeмa, в ceлi Capтaнa танш^ тpaдицiйнo cвяткyвaли 6 тpaвня (Дeнь cвятoгo Гeopгiя). B paдянcькiй пepioд влaдa пoчaлa opгaнiзoвyвaти в цeй дeнь cвяткyвaння Дня вecни (з виcтyпaми кoлeктивiв xyдoжньoï caмoдiяльнocтi, дитячиx кoлeктивiв). Пpoтe нaceлeння ceлищa пpoдoвжyючи тpaдицiï «пaнaïpy», в цeй дeнь влaштoвyвaли гypбaн тa змaгaння з бopoтьби тa cкaчoк - кypeш. B ceлi Cтiлa кypeш з дoзвoлy влaди пpoвoдили нa Дeнь Пepeмoги, a бapaнiв, як нaгopoдy пepeмoжцям, видшяв кoлгocп. Пpo peлiгiйний мoтив ^oro cвятa мeшкaнцi гpeцькиx ciл згaдyвaти бoялиcя, дo тoгo ж мaйжe у вcix ceлax цepкви були зpyйнoвaнi, тa й cвящeнникiв тaкoж нe зaлишилocя. Tpaдицiю жepтвoпpинoшeння нaмaгaлиcя пoкaзaти як пpocтe cвяткoвe зacтiлля з вживaнням тpaдицiйниx гpeцькиx cтpaв.
B нaш чac гpeки - виxiдцi iз Цaлкiнcькoгo paйoнy ^узи в Xapкoвi дyжe piдкo збиpaютьcя нa xpaмoвi cвятa cвoгo ceлa paзoм (нaвiть, кoлишнi oднociльчaни). «^ли ми були в Гpyзiï, то пюля зacтiлля вecь дeнь i вeчip в ceлi бyлa музи^, тaнцi. ^н^р cyпpoвoджyвaвcя нapoдними гуляннями тa пoeтичними змaгaннями cпiвaкiв. Bci бaжaючi зaпpoшyвaлиcя у тaнoк, cтвopювaли нa плoщi вeликe кoлo, в яшму poзмiщyвaлиcя мyзикaнти. Пpoтe cпiвaли нe тiльки мyзикaнти, a й ва бaжaючi - нa xoдy вoни pифмyвaли кyплeти, в якж виcмiювaли aбo виxвaляли oднociльчaн тa знaйoмиx», - згaдyвaлa pecпoндeнткa I. (1967 p. н., ypoджeнкa ^лки) [10]. Ha вiдмiнy вiд г^ив Пpиaзoв'я, якi дyжe ypoчиcтo cвяткyють Meгa Юpти з oбoв'язкoвим жepтвoпpинoшeнням (фecтивaлi ipe^^'i кyльтypи, щo пpoxoдять нa xpaмoвi cвятa в гpeцькиx ceлax Дoнeцькoï oблacтi), цaлкiнcькi rpem пoзбaвлeнi мoжливocтi cвяткyвaти xpaмoвi cвятa з тaким poзмaxoм. Сдиним eлeмeнтoм cвяткyвaння тант^в для ниx зaлишaeтьcя oбpяд жepтвoпpинoшeння.
Oтжe зa cпoгaдaми тa peкoнcтpyкцiями oбpяд жepтвoпpинeceння мютить вci тi pиcи тa влacтивocтi, якi poблять йoгo вaжливим eлeмeнтoм тpaдицiйниx кoмyнiкaцiй. 3oкpeмa
принципово значимою в свщомосп респондешив е ¿дея обмшу, що забезпечуе певний р1вень солщарносп члешв стльноти. Незважаючи на те, що сам обряд втрачае свою роль в культуршй практищ греюв - мешканщв м1ст, все ж збереження спогад1в про нього можна вважати складовою процеав трансформац1'1 традицшно'1 етн1чно'1 культури в популярну, в якш минуле представлено не стшьки в його конкретних ¿сторичних формах, скшьки в уявних, сконструйованих у вщповщносп до культурних потреб етшчно! громади. Важливим стае не стшьки сам обряд жертвоприношеньня або структурна цшсшсть культово! практики, пов'язано'1 з певним ритуалом, скшьки можливють посилатися на нього як на явище, що розкривае вагомють традицп загалом.
Под1бшсть обряду жертвоприношення в обох субетшчних групах (приазовських та цалкшських греюв) св1дчить про !х спшьне ¿сторичне кор1ння. Пор1вняльна характеристика уявлень щодо рел¿г¿йних обряд¿в представник¿в р¿зних за походженням грецьких общин, що мешкають в Украши, дозволяе виявити специф¿чн¿сть !х етшчноi ¿дентиф¿кац¿i. В умовах м¿ста, жертвоприношення збер¿гаеться здеб¿льшого як образ, що стае приводом для утвердження приналежносп до певно! етнокультурно! традищ". Можна стверджувати, що описаний обряд попри певш в¿дм¿нност¿ в процедур¿ його виконання, все ж виявляеться ефективним елементом побудови символ¿чноi етшчносп грек¿в Украши незалежно в¿д ix походження. Реконструкц¿я дохристиянських символ¿в та ритуал¿в стае актуальним чинником етшчного кодування. 1деться про формування певних настанов щодо минулого, яю спрямоваш на визначення ор¿ентиру в конструювання етн¿чниx рис. У подальшому сл¿д звернути увагу на вивчення впливу ¿сламсько'1' культури та язичницьких традищй на цей обряд, виявити ¿сторичш передумови його поширення та трансформащ'1' в грецьк¿й сп¿льнот¿.
Список використано¥ л1тератури
1. Баранова В. В. Язык и этническая идентичность. Урумы и румеи Приазовья // В. В. Баранова. — М.: ГУ ВШЭ, 2010. — 287 с.
2. Браун Ф. Мар¿упольськ¿ греки / Ф. Браун // Живая старина. — 1890. — С. 78 — 92.
3. Волкова Н. Греки Кавказа / Н. Волкова // Сайт Кубанського державного ушверситету. — Режим доступу: http://history.kubsu.ru/pdf/kn6_15-43.pdf. - Дата доступа: 22.01.13.
4. Греки Кавказа // Народы Кавказа / Под ред. Б. А. Гардинова, А. Н. Гулиева, С. Т. Еремяна- М.: Изд-во АН СССР, 1962. — Т.2. — С. 421 - 432.
5. Елоева Ф. Н. Проблемы языков дисперсних групп. Тюркоязычные православне греки Цалкинского и Тетрицкаровского районов Грузии. — С.- Пб.: Б.И., 2002. — 112 с.
6. Зайковская Т. В. Традиционные верования и представления греков Аджарии (античные истоки образов св. Илии и св. Георгия) / Т. В. Зайковская // Совесткая этнография. — 1989. — № 2. — С. 105 - 115.
7. Иванова Ю. В. Греческие этнические группы в СССР / Ю. В. Иванова // Расы и народы. — 1988. — Вып. 18. — С. 206 - 220.
8. Кауринкоски К. Греки Приазовья: 0собенности этнокультурной идентичносты / Пер. с франц. Ю.В. Агавельян, Н.П. Космарской. - Електронний ресурс. — Режим доступу: http://www.azovgreeks.com/library.cfm. - Дата доступу: 20.12.2012.
9. Лингвистическая и этнокультурная ситуация в греческих селах приазовья. По матер¿алам экспедиции 2001 - 2004 годов / Под ред. М. Л. Кисилиер. — С.-Пб.: Б.и., 2009. — 443 с.
10. 0собистий арx¿в автора. 1нтерв'ю з представниками грецько'1' стльноти Мар¿уполя та Харкова (2012 - 2013 рр.).
11. Сихарулидзе А. Н. К вопросу о значении изображения быка на Триалетских вешапах и вешапоидах / А. Н. Сихарулидзе // Кавказский этнографический сборник. — Тбилиси: МЕЦНИЕРЕБА, 1972. — С. 24 - 52.
Стаття над¿йшла до редакщ'1' 07.04.13.
Gulaya O. S.
SACRIFICE TRADITIONS AS GREEKS ETHNIC CONSCIOUSNESS CULTURAL CODE IN UKRAINE
We consider the components of ritual sacrifice, which determine the specificity of the awareness of the religious traditions of Greek Ukraine's population. Key words: ritual, religion, traditional culture, ethnicity.
УДК 929: 316.7 Л.Г. Дабло
РОЛЬ Д.М. ОВСЯНИКО-КУЛИКОВСЬКОГО У КУЛЬТУРНО -ПРОСВ1ТНИЦЬКОМУ ПРОЦЕС1 В УКРА1Н1 НА ПРИК1НЦ1 XIX - ПОЧАТКУ
XX СТ.
У cmammi проанал1зовано публщистичну д1ялътстъ Д.М. Овсянико-Куликовсъкого, охарактеризовано просвтницъку роботу вченого та до^джено його ролъ у кулътурно-просвтницъкому процеЫ в Украш на пришнщ XIX - початку XX столття.
Кожна нова епоха переосмислюе обри i змют укршнсько! культури в межах великого юторичного часу. Змша iстopичних ii меж особливо штенсивно вiдбуваеться тепер, в умовах евроштеграци, коли Украша стpiмкo розвивае сощально-полггичш та культуpнi вiднoсини з европейськими державами. З'являеться нове бачення на piзнi сфери життя, що безумовно накладае вiдбитoк на розвиток нашо'1' нацюнальнох культури. Як уам вiдoмo, тiльки piвень розвитку культури може долучити нашу державу до загальноевропейсько'1' спшьноти, сприятиме демократизаци суспшьства, всебiчнoму poзвиткoвi oсoбистoстi. Щоб зрозум^и змiни в культурних процесах сучасносп та уникнути помилок в майбутньому, необхщно розглянути дiяльнiсть наукoвцiв та громадських дiячiв минулого стoлiття, яю сприяли вiдpoдженню та оновленню украшсько'1' культури. В Укршш таких iмен було чимало i всi вони заслуговують певно'1' уваги. Одним з таких видатних науковщв був Д.М. Овсянико-Куликовський, який присвятив свое багатогранне i надзвичайно продуктивне життя та велику i складну штелектуальну спадщину укра'1'нському наpoдoвi.
Пpoвiдними дослщниками наукового доробку вченого кiнця XIX - початку XX стшття е А.В. Ветухов, А.Г. Горнфельд, T.I. Райнов. Особливу наукову цiннiсть представляють дослщження С.Ф. Ольденбурга, П.М. Сакулша. Також проблемою наукового спадку Д.М. Овсянико-Куликовського займалися такi вченi як М.К.Ашкш. 1.Г. Iлюхiн, А.П. Кoвалiвський, М.В. Осьмаков, М.Н. Бойко, P.C. Золотарьов, Ю.В. Манн. Серед украшських вчених неoбхiднo видiлити доробок украшських учених А. К. Волощенка, Я.Й.Грицака, I.О.Гуpжiя, Я.Р.Дашкевича, О.П.Реента, В.Г.Сарбея, Г.В.Касьянова, О.1. Ладиги та Л.О. Чувпило. З огляду на досить великий список науковщв, яю вивчали або займалися проблемою науково'1' спадщини вченого, ми вбачаемо за пoтpiбне детальшше висв^лити саме дiяльнiсть Д. М. Овсянико-Куликовського в галузi культури i осв^и Укра'1'ни, тому метою нашо'1' роботи е аналiз культуpнo-пpoсвiтницькoi дiяльнoстi науковця.
Культурно-осв^ню дiяльнiсть Д.М. Овсянико-Куликовського можна вважати результатом сустльно-пол^ично! i науково! творчосп вченого, апpoбацiею його наукових теорш, гуманнoстi його свiтoглядних уявлень.
Звичайно, у публщистичнш дiяльнoстi виявились наукова та громадсько-пол^ична евoлюцiя вченого. Наукoвi статтi перемежовувались пoлiтичними памфлетами, бо Д.М.Овсянико-Куликовський активно реагував на ва духoвнi перетворення в суспiльствi.
