CC BY
183
УДК: 130.2(450) Ю.С.Сабадаш
1ДЕАЛИ РЕНЕСАНСНОГО ГУМАН13МУ: ТОМАС МОР
Автор cmammi пропонуе сучасний погляд на становления гуматстичного св1тов1дношення. Biddaw4u належне роботам таких вiдомиx (paxie^e, як А.Х.Горфункелъ, О.Ф.Кудрявцев, О.Ф.Лосев, В.В.Соколов, в cmammi виокремлено етико-естетичний аспект проблеми гуматзму та його iдеaлiв. Наукова новизна обумовлена широким використанням бiогрaфiчного методу, спираючисъ на який поеднуетъся aнaлiз iдеaлiв «Утопи» з долею гг автора Томаса Мора - непереЫчно 'г постami XVI столття.
Ключов1 слова: гуматзм, утотя, Томас Мор, бiогрaфiчнuй метод.
Перший утоп1ст епохи Ренесансу - Томас Мор, л1берально настроений англшський державний д1яч, прихильник науки i мистецтва, пропагандист в1ротерпимосп i яскравий критик тодшшх порядюв.
Томас Мор народився в ам!' лондонського юриста. Навчання в граматичнш школi дало йому грунтовне знання латинсько! мови. Далi вш продовжив свою освiту в одному i3 коледжiв 0ксфордського ушверситету, який саме в 90-х роках XV ст. став центром поширення гумашстичних щей та класично! освiченостi. Пiсля перебування в коледж Мор продовжив навчання в юридичних школах Лондона, де проявив сво'1 неординарш здiбностi й успiшно почав викладацьку та адвокатську дiяльнiсть. Справедливiсть та безкорисливють молодого суддi забезпечили йому повагу i викликали «велику любов ствгромадян», i в 1504 р. вш був обраний до палати общин парламенту. Смiливий виступ Томаса Мора проти фшансових зазiхань короля Генрiха VII, пiдтримане iншими депутатами, явилося початком його полггично! кар'ери.
У першi роки XVI ст. Мор зближаеться з гуртком оксфордських гумашспв, вивчае працi античних авторiв i ранньохристиянських письменникiв, перекладае на англшську мову життепис Джованнi Шко делла Мiрандоли та його листи, захоплюеться гумашстичними планами «виправлення» погрузло'' в пороках та неуцтвi церкви. Сво'1 науковi заняття вiн поеднуе з юридичною дiяльнiстю в якосп адвоката, а потiм i помiчника лондонського шерифа. Це поеднання л^ературних занять з практичною дiяльнiстю сприяло глибокому штересу гуманiста до суспшьно-пол^ичних проблем свого часу. У незавершенш «1сторп Рiчарда III», в латинських етграмах Мор звертаеться до питань державного устрою, справедливого правлшня, розмiрковуе про характер влади, а в поемi «На день коронацп Генрiха VIII» створюе iдеал освiченого i справедливого державника. В наступнi роки Мор займае низку важливих державних посад, поки не стае в 1529 рощ лордом-канцлером Англп.
Проведення Генрiхом VIII пол^ики «королiвського реформування» в Англй визначило рiшучий конфлшт Мора з королiвською владою. Зокрема, вiн рiзко виступав проти претендування короля на духовне верховенство. Вщмова Мора визнати «Акт про верховенство», його мужне поводження на судовому процеа викликали гшв правлячо'1 верхiвки i пiсля безуспiшних спроб зломити волю ув'язненого в Тауш - Мор був страчений.
Саме життя Томаса Мора та його поведшка перед смертю явилися своерщним втшенням гуманiстичного морального iдеалу, здiйсненням концепцп гiдностi людини i вчення про людську свободу.
Добре знаючи сощальне та моральне життя свое'' батьювщини, цей палкий гуманiст перейнявся глибоким ствчуттям до бiдувань народних мас. Цi настро'1 й одержали свш вiдбиток у знаменитому його творi з довгим заголовком в дуа того часу - «Дуже корисна, як i цiкава, воютину золота книжка про найкращий устрш держави i про новий острiв Утопiя...».
Bимpiявши cвiй yявлювaний ocтpiв i назвавши йoгo Утoпieю, Mop пoклaв пoчaтoк цiлкoм нoвoмy лiтepaтypнoмy жaнpy, в якoмy 6удуть нaпиcaнi «^ва Атлантида» Фpeнcica Бэкoнa, «Пoдopoж Гyллiвepa» Джoнaтaнa Cвiфтa, «Эpeвoн» Ceмюeля Бaтлepa, «Hoвини з шзвщки» Eдвapдa Бeллaмi.
Бaгaтo cyчacникiв Mopa та дeякi пiзнiшi вчeнi пocтaвилиcя дo «Утопи» як дo лiтepaтypнoï poзвaги, jeu d'esprit лiтepaтypнo oбдapoвaнoгo гyмaнicтa; iншi знaxoдять тут цiлкoм cepйoзний план coцiaльнoï, пoлiтичнoï й eкoнoмiчнoï peфopми. Пpoтe нiкoли нe пiддaвaвcя cyмнiвy тoй факт, щo Mop нeдвoзнaчнo oтoтoжнювaв ceбe з мiжнapoдним гypткoм xpиcтиянcькиx гyмaнicтiв i cпoдiвaвcя на cxвaлeння ними йoгo «Утопи».
Bora була видана в 1516 p. i вiдpaзy набула вeликoï пoпyляpнocтi в гyмaнicтичниx кoлax. Утoпiя - Tpe^^e cлoвo, yтвopeнe Mopoм i бyквaльнo oзнaчae «мicцe, кoтpoгo ^мае». Cлoвo цe cтaлo нoмiнaльним i дaвнo oзнaчaе yce тe, пpo щo мoжнa пoмpiяти i нав^ь пo poзyмyвaти, aлe пpи глибшoмy мipкyвaннi вoнo виявляетьcя тeopeтичнo нecпpoмoжним i пpaктичнo нeзбyтнiм. Caм же Toмac Mop пepeкoнaний y тому, щo xoчa та^' ^аши з властивим 1'й iдeaльним coцiaльнo-пoлiтичним лaдoм та вiдпoвiднoю мopaльнicтю ïï жш^шв в дiйcнocтi нe icнyе, aлe в пpинципi вoнa мoжливa.
^ига cклaдaетьcя з двox чacтин: дpyгa, бiльшa з ниx i наптоана cпoчaткy, викладае yтoпiчний cпociб життя, в тoй чac як пepшa чacтинa, нaпиcaнa пicля дpyгoï, дае ^итичний oпиc тoгoчacнoï Англи. Bтiм, i вcя книга виpaжaе piзкo нeгaтивнe cтaвлeння aвтopa дo cyчacнoï йoмy coцiaльнoï i дyxoвнoï дiйcнocтi.
Kopиcтyючиcь cпoлyчeнням дiaлoгy i oпoвiдaння, Mop poзпoвiв пpo тe, як йoгo дpyг Пiтep Джaйлc пpeдcтaвив йoгo Paфaeлeвi Xiтлдeю i як дей мaндpiвний фiлocoф залучив йoгo дo бeciди пpo кopиcть надання пopaд цapям. Для гyмaнicтiв Biдpoджeння тeмa ця була дyжe вaжливoю. Бaгaтo xтo з ниx зapoбляли co6í на xлiб, cлyжaчи paдникaми мaгicтpaтiв та дepжaвникiв, i бшьшють iз ниx пoдiляли тoй пoгляд, щo кpaщe життя - де життя гpoмaдянcькoгo cлyжiння. Цiлкoм мoжливo, щo питання пpo дepжaвнy ^ужбу цiкaвилo y тoй чac i caмoгo Mopa , пoзaяк чepeз piк пicля зaвepшeння й oпyблiкyвaння «Утопи» вiн cтaв члeнoм кopoлiвcькoï paди. Якi б нe були ocoбиcтi мoтиви Mopa для пepeбyвaння на cлyжбi пpи двopi Гeнpixa, Mop - пepcoнaж cвoеï «Утопи» - y такий ctocí6 виpaжaе oптимicтичний пoгляд гyмaнicтiв на гол^ику, cтвepджyючи, щo фiлocoфи пoвиннi стати ^авт^лями, а пpaвитeлi - звepнyтиcя дo фiлocoфiï, щoб якнaйкpaщe cлyжити зaгaльнoмy благу.
Xoчa питання пpo надання пopaд кopoлям зaймaлo y пepшiй книзi знaчнe мicцe, repex^ дo дpyгoï книги «Утопи» яcнo дае зpoзyмiти, щo в дiйcнocтi Mopa цiкaвить зoвciм нe пoлiтичнa тeopiя y вyзькoмy poзyмiннi cлoвa. У cвoемy твopi вiн ^pea^ye пpиблизнo ту ж мeтy, щo й Epaзм y «Пoxвaлi дypocтi», i в цьoмy cмиcлi вш дyжe дaлeкий вiд задуму Maкiaвeллi: Mop пpиcвятив ceбe yтвepджeнню гyмaнicтичниx цiннocтeй в iнтepecax вдocкoнaлюючoгo пepeтвopeння cycпiльcтвa та peлiгiйнoгo вiднoвлeння. Kopиcтyючиcь cвoeю бaгaтoю yявoю, Mop вкладае y вуста вигaдaнoгo Xiтлдeя poзпoвiдь пpo фaнтacтичний ocтpiв, пpo ^юнуючу на ньoмy pecпyблiкy дoбpoчecниx язичниюв, щo живуть y пpиpoднoмy сташ i пpи вeдeннi cпpaв кepyютьcя oдним тiльки poзyмoм. Oднaк, щ язичники бeз дoпoмoги бyдь-якoгo oдкpoвeння - цьoгo нe мoгли да вiдзнaчити cyчacники Mopa - пpитpимyвaлиcя тaкиx пoглядiв на peлiгiю, era^, виxoвaння, пpaцю, ciм'ю, дepжaвy та вшну, щo бaгaтo в чoмy пepeвepшyють aнaлoгiчнi пoгляди xpиcтиянcькoï €вpoпи.
Heмoжливo уявити, щoб твip, aнaлoгiчний «Утопи», бyлo cтвopeнo на crnrnn^, а тим бiльшe на два paнiшe. I cпpaвa тут да тiльки в «пpикмeтax дня», в ^^peran^ oбcтaвинax гpoмaдcькoгo життя, щo наклали нeпoвтopнy пeчaть на дай твip i надали йoгo пpoблeмaтицi дiйcнoï aктyaльнocтi. Яким би вeликим нe бyлo знaчeння нoвиx Гeoгpaфiчниx вiдкpиттiв aбo oбгopoджeнь oбщинниx зeмeль в Англи для твopчoï icTOpiï «Утопи», caмe фopмyвaння ïï задуму пpипycкaлo нeoбxiднi cвiтoгляднi пepeдyмoви, щo пoвнoю мipoю мoгли виpoбитиcя
на зpiлoмy eтaпi кyльтypи Biдpoджeння.
Пoвиннi були вiдбyтиcя eпoxaльнi зpyшeння в cycпiльнiй cвiдoмocтi, пoв'язaнi iз ceкyляpизaцieю миcлeння i вiдпoвiднoю змiнoю вша cиcтeми цiннocтeй. Чим бiльшe людcький cyб'eкт вoзвeличyвaвcя, гepoïзyвaвcя й oбoжнювaвcя, тим бiльшe вiдпoвiдaльнocтi на ^oro пoклaдaлocя: тoмy щo в цьoмy cвiтi вiн виявлявcя кинутим виняткoвo на caмoгo ceбe. Звщот пpaгнeння cпepтиcя на cвoï мли, вiдчyття cвoбoди i випpaвдaнe ним бажання opгaнiзoвyвaти cвoe cycпiльнe буття вiдпoвiднo дo влacнoгo poзyмiння. Cлoвoм, Biдpoджeння нecлo в co6í утотю, 6o aбcoлютизaцiя бoгoпoдiбнoï людини нeминyчe вeлa дo шукань дocкoнaлoгo cycпiльнoгo ycтpoю.
«Утoпiя, - пишe А. Te^mi, - вжe витае в пoвiтpi Kвaтpoчeнтo, визpiвaючи в лoнi гyмaнicтичнoï кyльтypи з ïï cвiтcькoю cпpямoвaнicтю, мaйжe peлiгiйним пoклoнiнням людиш i дoвipoю дo poзyмy» [7, c. 704]. B тaкiй aтмocфepi людина зoбoв'язaнa пoдбaти пpo тe, як мoжнa, пpимipяючиcь дo cвoгo пoлoжeння i пpизнaчeння, щoнaйкpaщe влаштувати зeмнe житлo, a6o cycпiльcтвo, в я^му вoнa живe i набувае мopaльнoï caнкцiï. I гoлoвними кpитepiями нoвoгo coцiaльнoгo бyдiвництвa, нaйяcкpaвiшe виявлeнoгo в пpoeктax «iдeaльниx мicт» [8, c. 214-235], визнaютьcя вимoги люд^ш'! пpиpoди та poзyм, cпpoмoжний, як ввaжaлocя, ocягнyти icтиннi ocнoви peчeй.
Cвoю poль вiдiгpaлo й звepтaння дo дocвiдy aнтичнoгo yтoпiзмy та ^вдальни^ iдeaлiв пepвicнoгo xpиcтиянcтвa. Дyxoвнa cпaдщинa cтapoжитнocтi, як пoгaнcькa, так i xpиcтиянcькa, мала для peнecaнcниx миcлитeлiв надзвичайну iдeoлoгiчнy aктyaльнicть, даючи oбгpyнтoвaний пpивiд дo виpoблeння нoвиx кoнцeпцiй людини i cycпiльcтвa, дo пepeглядy пaнyючиx пoглядiв на питання влacнocтi, на пpoблeми пpaвa, мopaлi, гocпoдapcькoгo життя. Heyxильнo зpocтaв irnepec, щo ocoбливo пocиливcя нaпpикiнцi XV -пoчaткy XVI cт., дo твopiв Плaтoнa й iншиx пдаань, якi мicтять пpиклaди iдeaльнoгo влаштування дepжaви i нapoдy, poзпoвiдaють ^o oкpeмi yдaчi, щo панували в «зoлoтoмy вiцi», пpo пopядки фiлocoфcькиx i peлiгiйниx oбщин, щo винaxoдять нaйдocкoнaлiшi для cвoïx цiлeй cпocoби icнyвaння. Bтiм, aнтичнi впливи да oбмeжyвaлиcя вiдoмocтями, пoчepпнyтими з пoдiбнoгo poдy джepeл, i oxoплювaли пpaктичнo вci ключoвi для гyмaнiзмy питання, пiдcyмкoвoю вiдпoвiддю на якi стала «Утотя».
Пpибiчник xpиcтиянcькoгo гyмaнiзмy, T. Mop caмe з paнньoгo xpиcтиянcтвa вивoдив ^eï piвнocтi та coцiaльнoï cпpaвeдливocтi. Знaчнoю мipoю вiн cпиpaвcя на ^eï плaтoнiвcькoï «Дepжaви». Якщo y Плaтoнa пoзбaвлeнi влacнocтi лишe два вищиx пpaвлячиx клacи, то y T. Mopa в утотчиш дepжaвi пoзбaвлeнi влacнocтi вci ïï гpoмaдяни. У життi ща дepжaви гpoшi, кoштoвнocтi, зoлoтo нiчoгo да вapтi. Вищою щнтстю тут проголошуетъся людина. Biдcyтнicть влacнocтi та гpoшeй poбить yтoпiчнe cycпiльcтвo coцiaльнo oднopiдним. Bci yтoпiйцi piвнoпpaвнi, вoни oднaкoвo бepyть yчacть y cycпiльнiй пpaцi. Пpoтe нaйбiльшe знaчeння, за Mopoм, мае caмe фiзичнa пpaця, пpaця peмicникiв i ceлян. Щo ж дo poзyмoвoï пpaцi, тo даю зайнята дазначна за чиceльнicтю кaтeгopiя гpoмaдян, xoчa, як i y Платона, нociями вищoï влади тут мoжyть бути лишe виcoкoмopaльнi й ocвiчeнi фiлocoфи.
B Утопи cпpaвoю читання та вивчeння книг зaймaeтьcя нeвeличкa кaтeгopiя нaйбiльш oбдapoвaниx yтoпiйцiв на пpoтивaгy бiльшocтi дepжaв, дe «щe i тeпep наукам пpиcвячyють ce6e бoвдypи та йoлoпи, а чyдoвo oбдapoвaнi poзyми пpoпaдaють в poзвaгax та нacoлoдax» [9, c. 227]. Caмe з ща yчeнoï кaтeгopiï, вiльнoï вiд фiзичнoï пpaцi, oбиpaютьcя piзнoмaнiтнi пocaдoвi oco6^ включаючи главу дepжaви, а та^ж cвящeники. Aлe вci вoни жopcткo нe пpoтиcтoять ocнoвнiй мaci утотйщв. Heтpивaлий poбoчий дeнь нe дoзвoляe 1м cтoмлювaтиcя «пoдiбнo в'ючнiй xyдoбi». Будучи зaxищeним вiд «тiлecнoгo paбcтвa», в пpинципi, кoжeн yтoпieц мoжe дocягти «дyxoвнoï cвoбoди та ocвiчeнocтi» [9, c. 184], oпaнoвyючи piзнoмaнiтнi науки та миcтeцтвa. З щею мeтoю в дocвiтнi чacи влaштoвyютьcя cпeцiaльнi читання. Tим caмим пepeд будь-яким yтoпiйцeм вiдкpивaeтьcя мoжливicть того,
qo ми нaзивaeмo вceбiчним poзвиткoм ocoбиcтocтi.
T. Mop фopмyлюe iдeaл вceбiчнo poзвинeнoï людини, для яш'1 чyжi знeвaгa дo зeмнoгo життя i acкeтизм. У вiдпoвiднocтi з eпiкypeïзмoм, щacтя людини вiн вбaчae y чyттeвoмy зaдoвoлeннi. Aлe cepeд зeмниx paдoщiв життя нa пepшoмy мicцi - здopoв'я, вoнo - мipa вcix чyттeвиx нacoлoд.
Фiлocoфiя yтoпiйцiв, дyжe близькa фiлocoфiï г^ць^го миcлитeля Eпiкypa, пiдтвepджyвaлa, щo ва нacoлoди е блaгoм, щo вoни cyмicнi з пpиpoдoю тa poзyмoм i бaжaннями нaближeння людcькoгo щacтя, xoчa i нe вci нacoлoди oднaкoвo е блaгoм. Утoпiйцi ввaжaли, щo вapтo yникaти тиx нacoлoд, щo cлyжaть пpичинoю бoлю, дocягaютьcя шляxoм вiдмoви вiд бiльшoï нacoлoди aбo oбepтaютьcя збиткoм для cycпiльcтвa. Утoпiйcькe cycпiльcтвo cтapaннo кepyвaлocя тaким мipкyвaнням, щoб зaпoбiгaти виникнeнню пoмилкoвиx aбo нecпpaвжнix зaдoвoлeнь. Щoб зaxиcтити ceбe вiд xибниx нacoлoд, утопшщ, пoдiбнo жeнeвcькiй oбщинi Kaльвiнa, да тepпiли «нiякиx винниx лaвoк, пивниx зaклaдiв, бyдинкiв poзпycти, пpивoдiв для xaбapництвa, тaйникiв, ceкpeтниx збopiв». A ^ora гopдинi - нaйбiльшoгo з гpixiв, зa Aвгycтинoм, - утопшщ зacвoïли чepнeчий cпociб життя тa кaнoни чepнeчoï диcциплiни, щoб жoдний iз гpoмaдян нe мiг чepпaти пoмилкoвиx нacoлoд в ocoбиcтoмy CTarn aбo пoлoжeннi. У cвiтi, щo змaльoвyeтьcя Xiтлдeeм, пoмилкoвi тa штучш нacoлoди зaбopoнeнi тoмy, щo, та пepeкoнaння yтoпiйцiв, вищa cycпiльнa нacoлoдa - цe щacтя вcix гpoмaдян, a вищa дyxoвнa нacoлoдa - cпoглядaння icтини i нaдiя та вiчнe життя.
Зoбpaжeння yтoпiчнoï людини y Mopa являе coбoю винaxiдливy cyмiш yciлякoгo poдy cтapиx i нoвиx пoглядiв. Xoчa, як пишe O. Ф. Лoceв, «вщ яcкpaвoгo вiдpoджeнcькoгo apтиcтизмy в yтoпiчнiй дepжaвi Mopa нiчoгo нe зaлишилocя. Змaльoвyeтьcя людинa дocить cipoгo типу...» [6, с. 564]. Уа пoвиннi зaймaтиcя фiзичнoю пpaцeю зa дepжaвним poзпoдiлoм, xoчa нayки тa миcтeцтвa у Mopa зoвciм нe зaпepeчyютьcя, a тавт виxвaляютьcя, ocoбливo мyзикa.
Зтачда мicцe в життi yтoпiйцiв пociдae peлiгiя. Пocлiдoвник xpиcтиянcькoгo гyмaнiзмy, T. Mop валя^ пiдкpecлюe ïï знaчeння як мopaльнoгo вчeння. У cвoeмy пpaгнeннi вiднoвити icтинний змicт xpиcтиянcтвa вiн був дaлeкий вiд того, щoб нaкидaти йoгo cилoю. B Утопи танують вipoтepпимicть, миpoлюбcтвo, дагативда cтaвлeння дo вiйни i нacильcтвa.
Дocить чacтo пoгpiшнocтi в iнтepпpeтaцiï «Утопи», у poзyмiннi дiйcнoгo змюту нaйвaжливiшиx ïï пoлoжeнь вiдбyвaлиcя чepeз бaжaння знaйти в нiй виpaжeння тo клacoвиx ycтpeмлiнь paнньoï бypжyaзiï, тo cпoдiвaнь пpeдпpoлeтapiв, xoчa вoнa вiдбивae нacaмпepeд гpyпoвий iнтepec гyмaнicтiв, людeй нoвoï peнecaнcнoï дyxoвнoï фopмaцiï, щo дoci -poзмipкoвyючи ^o гpoмaдcькe життя, пpo пepeвaги того aбo iншoгo лaдy, як вoзвeличyючи нaйкpaщi iдeaлiзoвaнi пopядки я^сь ^^perao'!' дepжaви, пopaдaми пoвчaючи пpaвитeлiв -нacпpaвдi cлyжили iдeoлoгaми iншиx coцiaльниx cил. B «Утопи» цeй ocoбливий iнтepec був cфopмyльoвaний як зaгaльний, тoмy щo гyмaнiзм, щoб пiдкpecлити пepeвaги зaпpoпoнoвaнoгo yклaдy життя, пoвинeн був cтaти peвнитeлeм зaгaльнoгo блaгa i тoмy гoвopити нe тшьки вiд cвoгo iмeнi, aлe й вщ ycix, xтo знeдoлeний юнуючими cycпiльними пopядкaми, пpиpeчeний ними та ^OTara^ тa злигoднi. Taкy мoжливicть нaдaли ^mperao-icтopичнi yмoви, в якик cтвopювaлacя «Утотя», i даю блиcкyчe cкopиcтaвcя Mop, виcтyпивши та ^p^ra пpигнoблeниx клaciв - нaйчиcлeннiшoï i, як у ньoгo cкaзaнo, кpaщoï чacтини людcтвa [9, с. 164] - яю нaйбiльшe cтpaждaли вiд oбгopoджeнь тa iншиx явищ пepвicнoгo нaкoпичeння, щo пocтaвили ïx нa гpaнь coцiaльнoï дeгpaдaцiï i фiзичнoгo виживaння. Зaвдяки цьoмy гyмaнicтичний iдeaл гypтoжиткy, poзгopнyтий в «Утопи», пpocякнyтий нeчyвaним дoci дeмoкpaтизмoм, a cтaнoвищe i пoтpeби тpyдoвoгo люду, щo зaзвичaй пpocтo iгнopyвaлиcя, впepшe в icTOpiï cycпiльнoï думки були пщнят дo iнтepeciв i piвня «вeликoï пoлiтики».
У якoмy б onam нe бyлo пpoaнaлiзoвaнo «Утотю», oчeвиднoю cтae ïï пpиxильнicть
зacaдaм peнecaнcнoгo гyмaнiзмy. B нш cинтeзoвaнo yce тe, дo чoгo дiйшлa гyмaнicтичнa дyмкa, пiддaючиcь нoвим iмпyльcaм в cycпiльнiй cвiдoмocтi erox^ B фopмax yтoпiчнoï дepжaвнocтi poзpoблeнa eкoнoмiкo-пoлiтичнa i мopaльнo-пpaвoвa cтpyктypa, aдeквaтнa тaкoмy yявлeнню пpo людину, щo cклaлocя в кyльтypi Biдpoджeння. Ш^стя iндивiдyyмa нe пpинocитьcя в жepтвy дoбpoбyтy дepжaви, a peглaмeнтaцiя да тiльки нe вeдe дo пoкpiпaчeння ocoбиcтocтi жopcтoкicтю нopмaтивниx poзпopяджeнь, пoшиpювaниx пepeвaжнo нa мaтepiaльнe виpoбництвo i poзпoдiл, a, нaвпaки, пoкликaнa craopm^ oптимaльнi, зa пoняттями тoгo чacy, yмoви для «дyxoвнoï cвoбoди i пpocвiтництвa» [9, c. 190]. B «Утопи» да ^aray^ випpaвити тe, щo в людяx e нeтoтoжньoгo, нecxoжoгo, щo тaк чи iнaкшe видiляeтьcя i пiднocитьcя; ïï пopядки нe пpипycкaють бeзoгляднoгo зpiвняння вcix житeлiв, нacильницькoгo aбcтpaгyвaння вiд тaлaнтiв i чecнoт, кyльтивyвaнню якиx тут caмe нaдaeтьcя ocoбливoгo знaчeння, - тaлaнoвитi зaoxoчyютьcя пpивiлeйoвaним пoлoжeнням в cycпiльнoмy yклaдi, нaдiлeнi виключним пpaвoм зaймaти вищi пocaди, звiльнeнi вщ oбoв'язкoвoï yчacтi у фiзичнiй ^a^. Здiбнocтi кoжнoгo бepyтьcя в poзpaxyнoк, нe iгнopyютьcя i тим бiльшe нe пpигнiчyютьcя: пpo цe cвiдчить вiльний вибip poдy зaнять, нeзaлeжнicть пoглядiв пpи тлyмaчeннi cпocтepeжeнь пpиpoди, нecxoжicть тoчoк зopy нa мopaль, piзнoмaнiтнicть peлiгiйниx вipyвaнь i ■ix^ тepпимe cтaвлeння oднe дo oднoгo. Haвiть «acкeтичнa пpocтoтa» нe зaвaжae пpoявaм peнecaнcнoгo життeлюбcтвa, пpипycкaючи - пpи нeoбxiднoмy зaдoвoлeннi мaтepiaльниx пoтpeб - нaйвитoнчeннiшi дyxoвнi тa мopaльнi нacoлoди, нaйбiльш aдeквaтнi пpиpoдi i пpизнaчeнню людини. Caмий cпociб yтoпiйcькoгo гypтoжиткy, дe cкacoвaнi пpивaтнa влacнicть, гpoшoвий oбiг, пpивiлeï, oдepжyвaнi зa пoxoджeнням, виpoбництвo poзкoшiв нa пoтpeбy мoжнoвлaдцям, cтaв cвoepiднoю кyльмiнaцieю гyмaнicтичниx мpiянь пpo ycтpiй, щo пiднocить людeй ocвiчeниx тa дoбpoчecниx. ^му щo caмe гyмaнicти, бeзмeжнo peвнi у вивчeннi нayк i миcтeцтв тa у виxoвaннi гpeчнocтi, пoкликaнi були зaйняти гoлoвнe мicцe в дepжaвi, зacнoвaнiй нa зacaдax cпiльнocтi, нe oбтяжyючиcь зaлeжнicтю вiд блaгoвoлiння i пpимx бaгaтcтвa i знaтнocтi, пepeд влaдoю якиx вoни змyшeнi були cxилятиcя в peaльнoмy житп.
Oтжe, пpaктичнoю cпpoбoю вiдпoвiдi гyмaнicтичнoï думки нa тpaгiчнi пpoтиpiччя eпoxи явивcя iдeaл бeзклacoвoгo cycпiльнoгo ycтpoю, poзpoблeний у «Зoлoтiй книзi» Toмaca Mopa. Bиникнeння ïï нe e витад^вим, 6o вoнa нepoзpивнo зв'язaнa з фiлocoфcькими, eтичними, coцiaльнo-пoлiтичними ^ями гyмaнiзмy.
Iдeaли «Утопи» - да iдeaли peнecaнcнoгo гyмaнiзмy. Cтвopюючи й вщешюючи ïx, ïï aвтop cпиpaвcя нa пpинципи cвiтoглядy, виpoблeнi poзвиткoм кyльтypи вcieï видaтнoï eпoxи Biдpoджeння.
Cпиcoк використано*1 лiтepaтypи
1. Coкoлoв B.B. Eвpoпeйcкaя филocoфия XV-XVII вeкoв. I B. B. Coкoлoв. - M.,1996. -410 c.
2. Гopфyнкeль A. X. Филocoфия эпoxи Boзpoждeния : yчeб. пocoбиe I A. X. Гopфyнкeль. -M. : BbKrn. шк., 1980. - 368 c.
3. Icтopiя зaxiднoeвpoпeйcькoï ф^^фи XV-XVII cт. Kypc лeкцiй: нaвчaльний пociбник для cтyдeнтiв вyзiв I B. I. .Гyceв. - Kme: Либiдь, 1994. - 253 c.
4. Aнтичнoe нacлeдиe в кyльтype Boзpoждeния. I Oтв. peд. B. И. Pyтeнбypг B. И. - M.: Hayкa,1984. - 288 c.
5. Kyдpявцeв O.Ф. Peнeccaнcный гyмaнизм и «yтoпия». I O. Ф. Kyдpявцeв; Oтв. peд. A. Э. Шт^кли; AH CCCP, Ин-т вceoбщ. иcтopии. - M.: Hay^, 1991
6. Лoceв A. Ф. Эcтeтикa Boзpoждeния I A. Ф. Лoceв. - M. : Mbic^, 1978. - 623 c.
7. Tenenti A. L'utopia nel Rinascimento (14501550) IIStudi storici. - 1966. - VII. - № 4. -P.704.
ISSN 2226-2849
В1СНИК МАР1УП0ЛЬСЬК0Г0 ДЕРЖАВНОГО УН1ВЕРСИТЕТУ СЕР1Я: Ф1Л0С0Ф1Я, КУЛЬТУР0Л0Г1Я, С0ЦЮЛ0Г1Я, 2013, ВИП. 6
8. Див. пращ Е.Гарена, спещально присвячеш тем1 "мютобщ1вельно'1 утопи". Гарэн Э. Леонардо да Винчи и "идеальный город" //Гарэн Э. Проблемы итальянского Возрождения. - М.,1986. - С.214-235. Гарэн Э. Идеальный город //Проблемы итальянской истории. - М.,1987. - -С.135-153.
9. Мор Т. Утопия / Т. Мор. - М.: Наука,1978. - 412 с. Стаття надшшла до редакци 11.09.2013
Y.S. Sabadash
IDEALS OF RENAISSANCE HUMANISM: THOMAS MORE
The author presents the modern pointof view of the formation of humanitical world outlook. Giving to the works by well-knoun philosophers, namely A Gorfunkel, O Kudriavtsev, O.Lossiev, V. Sokolov, their due, the article attracts attention to the ethic-aesthetic aspect of the problem of humanism and its ideals. A good use of the biographical method as a basis of combining "Utopia's" ideals with the life story of it's author, Sir Thomas More, makes for the scientific novelty of the paper.
УДК 7.071.1:75.03(477) Л.В. Смирна
СВ1ТОГЛЯДН1 КОНЦЕПЦ11 УКРАШСЬКИХ ХУДОЖНИК1В-Ш1СТДЕСЯТНИК1В.
У пропонованому досл1джент здтснена спроба анал1зу фшософсъко-естетичних погляд1в художник1в-ш1стдесятник1в В. Ламаха, Ф. Юр'ева, М. Стороженка, О. Дубовика на тл1 драматичних подт iстори украгнсъкого мистецтва.
Ключов1 слова: художники-ш^тдесятники, свтоглядт концепци.
Украшсью художники-шютдесятники, ix нацюнальна самобутшсть е явищем украшського образотворчого мистецтва. 1х творчють, художне мислення, св^оглядш концепци формувалися на новому витоку ютори i ввiбрали найбшьш сyттевi риси yкраiнськoгo народу, його цшшсш oрiентацii, погляди, символи та мiфи.
Предметом нашо'1' уваги е св^оглядш кoнцепцii та невiдoмi стoрiнки твoрчoстi xyдoжникiв-шiстдесятникiв. Винятковий iндивiдyалiзм, складна фiлoсoфськo-естетична доктрина, покладена в тдгрунтя творчост1 кожного митця, роблять, здаеться, неможливим зiставлення цих художниюв, так само, як i i'xmx кoнцепцiй. Варто назвати схематичну структуризащю мистецтва Валерiя Ламаха, «кoльoрoтвoрнi модуси» Флoрiана Юр'ева, сакральну намoленiсть та барокову матрицю мистецтва Миколи Стороженка, «палiмпсести» 0лександра Дубовика, бioграфiчнi «ремшюценци» Любомира Медвiдя, мемуари та роздуми про рисунок Вштора Зарецького, «мистецтво як форму молитви» Карла Звiринськoгo, вплив мистецтва на кiнo Серпя Параджанова. Твoрчiсть кожного з них украшською мистецтвознавчою критикою розглядаеться як самодостатнш феномен, а укра'1'нська наука поступово нагромаджуе знання про 1'хню творчють в кoнтекстi iстoрii украшського мистецтва: I Скляренко, В.Сидоренко, М. Попович, I. Дзюба, 0. Зарецький, Л. Смирна, А.Макаров та шшь Разом з тим, цшсно, творчють митщв-шютдесятниюв не дослщжена з залученнями контексту европейського образотворчого мистецтва, методолопчного апарату.
