CC BY
71
2. Козакевич М. Дерев'яний посуд та вироби з лози, рогози i соломи// Довщник по фондах Украшського державного музею етнографп та художнього промислу АН УРСР. - К.: АН УРСР, 1956. - С. 100-113.
3. Шухевич В. Гуцульщина, т. I. - Львiв, 1901. - С. 250-264; Гуцульщина. - К.: Освгга, 1983; Лемювщина, т. I. - Львiв, 1999.
4. Антонович С., Захарчук-Чугай Р., Станкевич М. Декоративно-прикладне мистец-тво. - Львiв, 1992. - С. 18.
5. Шухевич В. Гуцульщина. Ч.1. - Львiв, 1901. - С. 248.
6. Гонтар Т.О. Народне харчування украшщв Карпат. - К.: Освгга, 1979. - С. 50.
7. Гуцульщина. - К.: Освгга, 1987. - С. 749.
8. Кобшьник В. Матерiальна культура села Жукотина Турчанського повпу. - Самбiр, 1937.
УДК392:398.3 (477.83/86) Acnip. Л.М. Горошко - 1нституту
народознавства НАН Украти
СИМВОЛИ ВОДИ I СВ1ТОВОГО ДЕРЕВА ЯК КОМПОНЕНТИ
СВ1ТОТВОРЕННЯ
Розглянуто питання стввщношення символiв води i свГтового дерева у процесi св^отворення. Окреслено космогошчну функцiю свГтового дерева та функщю води як першооснови, еквiвалента первiсного хаосу. З'ясовано, що цi символи у загальнiй схемi свiтотворчого процесу ототожнюються i3 чоловiчим i жшочим началами, якi, поеднуючись, творять свiт.
Ключов1 слова: вода, св^ове дерево, свiтотворення, деревце, символ, обряд.
Doctorate L.M. Horoshko - Ethnology Institute of NAS of Ukraine
The symbol of water and world tree as a components of the creation of world
The guestion of the correlation of the symbols of Water and World Tree in the process of the creation of World is described at the article. The cosmogonical function of the World Tree and the function of the Water as the first-basis, the equivalent of primary chaos is described. It is elucidated these symbols at the universal scheme of the process of the creation of World identify with the masculine and female elements that create the World together.
Keywords: water, world tree, creation of world, small tree, symbol, rite.
Анашзуючи л1тературу, що торкаеться символу Свгшвого дерева, впа-дае у в1ч1 те, що його образ втшюе ушверсальну концепцш св1ту, яка засвщ-чуеться практично вс1ма культурами або у "чистому" вигляд1, або у вар1антах ("дерево життя", "дерево плодючосп", "дерево центру", "дерево сходження догори", "небесне дерево", "шаманське дерево", "мютичне дерево", "дерево тз-нання" та ш.); водночас у бшьшост народ1в Вода сприймалася жшочим еле-ментом творення. Виникае питання: яким чином сшввщносяться щ два символи у загальнш матриц свгштворення.
Щкавим дослщженням у цьому контекст е розвщка Р. Клся, який дос-лщив застосування води в обрядовост з продукуючою метою [3]. М. Маерчик на основ! етнограф1чного матер1алу розглянула шляхи трансформаци символу свггового дерева, видшивши чотири етапи цього процесу: свггове дерево - ку-пальське, трощьке та весшьне деревця, весшьш коровай, прапорець, маял1ш тощо - простий художнш образ - л1ричний образ дерева [6].
З огляду на фрагментарний розгляд питання стввщношення цих сим-вол1в в етнограф1чнш л1тератур1, хотшося б детальшше його розглянути. У
цш розвiдцi хочемо торкнутися взаемоди цих двох символiв (мова йтиме i про окремi iзоморфи символу свггового дерева) у процесi свiтотворення.
На шдтвердження того, що символ дерева в украшськш культурi юну-вав як космогошчний образ, юнуе багато свщчень. Зокрема, у деяких колядках таке дерево е пристановищем демiургiв. Одну з таких колядок подае нам М. Драгоманов [14]:
Коли не було начало сьв1та, Тогд1 не було неба ш земл1, Ано-лем було синее море, А серед моря зелений явор, На явороньку три голубоньки, Три голубоньки радоньку радять, Радоньку радять, як сьв1т сновати. "То пустимося ми на дно моря, То достанемо др1бного тску. Др1бний тсочок поаемо ми, То стане чорна землиця. То достанемо ми золотий камень, Золотий камень поаемо ми, То стане ся нам яснее небонько, Яснее небонько, сьв1тлее соненько, Сьв1тле соненько, ясний мюячик, Ясен мюячик, ясна з1рниця, Ясна з1рниця, др1бш зьв1здоньки"
В. Топоров зазначае, що час, який передував "епос св^ового дерева", характеризуеться людьми ще! епохи як беззнаковий i безознаковий хаос [11], за словами украшсько! казки: ,Tодi не було анi неба, ш землi, Анi землi, аш синього моря...". Натомiсть перший етап впорядкування космосу зобра-жаеться так: "Не було свгга, лиш сини мори, на тих сишх морах росте чеме-рушка" (колядка з Тернопшьщини) (Маерчик М. Шляхи трансформацп символу свiтового дерева [16, с. 28], де "чемерушка" розглядаеться як варiант свiтового дерева. Якщо згадати про таку ознаку дерева як його членування за вертикаллю (коршня, стовбур, гiлки, а вщповщно нижне царство, земля, не-бесне царство з притаманними 1м персонажами або минуле, тепершне, майбутне), стае зрозумшим, що свiтове дерево оргашзовуе простiр, позбавляе його вiд неюнування, тобто певним чином семiотизуе свгговий океан, воду як першооснову життя, яка "перебувае невидима i невлаштована" [4, с. 217].
Таке структурування дае змогу впровадити першу i найглобальнiшу бiнарну опозицiю: верх - низ, що послщовно вводить i такi: небо - земля, тварини - люди, внутршне - зовшшне та iн. Вода у багатьох мiфологiях -першопочаток, вихiдний стан всього сущого, еквiвалент первiсного хаосу. I якщо в украшських колядках свггове дерево змальовуеться як таке, що зрос-тае посеред моря або приноситься водою [15]:
Ой дол1в, дол1в, дол1в луженьками Ой пливуть туди бистр1 р1ченьки, Наднесли соб1 райское древо, райское древо з трьома вершечки
Подiбно цей символ зображався i у Давньому Кита!, де свггове дерево мислилося далеко на сход^ у Долит свпла: за переказами, тут iз бурхливого
1. Сощально-фшософсьш аспекти "дерева-символа'
43
моря зростала величезна, неохопна шовковиця), то, до прикладу, у швшчнос-кандинавськiй мiфологil свiт тримаеться на гiлках величезного ясена 1ггдра-силя, пiдвалинами якого е Асгард, володшня асiв, де дерево життя оми-ваеться водами Урду; другий коршь, за "Еддою", виростае з криницi мудрого пганта Мiмiра - криницi абсолютно! причини, джерела будь-якого досвщу, воду яко! п'е Один щодня, пожертвувавши для цього одним оком, що лежить на дш криницц третiй коршь омиваеться водами багатьох рж життя. Проте спшьним е все те ж поеднання свгтового дерева i води. М. Чумарна в колядщ християнiзованого змiсту "Нова Рада стала" виокремлюе прадавню кореневу форму "Рада" - одне з iмен Праматерьводи, що трансформувалося в цiлiй низщ понять, назв свят i рiчок: рiка Рада (Рата), свято Радуниця, "ранок", "рада" (порада, розрада), "ранок" та ш. Рада-Лада - мати св^ового порядку, що у дш Водохреща народжуе первинш начала життя - вогонь i воду, Леля (По-леля) i Лелю. I! вiдповiдником е "кречная панна", або "Ганна", "Гануся", "Ма-рiя", "Мар'юся" у давнiх щедрiвках, риндзiвках та русальних пiснях, що нез-мiнно виступае в парi з 1ваном чи з Василем [15, с. 137; 145-146]:
Ой рано, рано куройки тли, а ще ми раньше Гануненька встала, раненько 0000стала, сад зам1тала, сад зам1тала, грядки копала, грядки копала, вино садила, вино садила, стиха говорила: - Рости ми, вино, тонко, високо, тонко, високо, коршня глибоко, коршня глибоко, листя широко, листя широко, гшля високо!
Якщо пригадати, що одним з iзоморфiв свгтового дерева е храм, то
зрозумшою стае свгтотворча основа космогошчного "потопельництва" в ру-
сальнш шсш [15, с. 195]:
Шла Мар'юся в поле, знайшла сине море. Споткнулась 1 впала, думала, що встала. А де вона впала, там церковка встала, де голова впала, там одправа встала, де косоньки впали, там з1роньки стали, де рученьки впали, там св1чечки стали, а де впали ноги, там стали пороги...
Показово, що навпъ у християшзованому виглядi процес свгтотворен-
ня збершае сво! основнi компоненти [9, с. 251]:
А що там було з нащаду св1та?
Славен еси Боже та в ус1м свт 1 на небесах!
Ой не було ж нам - х1ба синя вода,
Синяя вода та й бший камшь.
А прикрив Господь сиров землицев,
Виросло на шм кедрове древо,
Барз височейке 1 барз сшчнейке
Таким чином, можна виокремити бшарну опозицш такого вигляду: верх - небо - чоловiче i низ - вода (земля) - жшоче. Опозищя чоловiче - жi-ноче замашфестовуеться у застосуваннi весiльного, купальського i тро!цького деревець, про що М. Маерчик пише: "Щею розщепленiстю, бшаршстю свiту
вноситься чгтке протистояння, мов м1ж двома полюсами магшту, означують-ся два р1знойменш начала, як передумова зародження третього... весшьне гшьце сполучае чоловжа та жшку. Як Свгтове дерево хаос перебудовуе у космос, так весшьне гшьце двох поеднуе в едину довершену цшсть. З т1ею тшь-ки р1зницею, що дерево Св1ту структуруе Всесвгт, воно здшснюе своi функци (розпод1льч1 та штегруюч^ на всiх рiвнях, а дерево життя виокремлюе певну опозицшну пару й оперуе нею (локалiзований варiант), наче вибудовуе вiсь нового Ымейного "космосу" (Маерчик М. Шляхи трансформаци символу свь тового дерева [16, с. 28-29] ^зоморфом весшьного деревця е "май" - деревце, яке у Францп садили на знак заручин [8] або ж ставили перед вжном кохано1' дiвчини [10, с. 7]). Але якщо весiльне деревце означувало еднання чоловша i жiнки, перехiд до шшого соцiального статусу - одружених (пор. iз звичаем, що спостерiгався у швденнш Лемкiвщинi, вiдповiдно до якого дружба тошр-цем або ножем зшмав з молодоi вiнок i завiшував на "заставу" (весiльне деревце) [7], що можна тлумачити як символ конуса), то купальське деревце виконувало певнi креативнi функци: шматочки "купайла" обов'язково несли на городи i кидали там - "щоб краще вились огiрки" [5, с. 381]. Щкаво, що у твденнш Лемкiвщинi свашки перед вводом додому розбирали "заставу", забираючи своi хустки зi собою [7]. На функцюнальному рiвнi вiдбуваеться те ж саме пошматування символу. Р. Кюь частинки обрядового дерева трак-туе як таю, що символiзують чоловiче заплiднююче начало, а, можливо, i чо-ловiче сiм,я, i тому здатш сприяти родючостi [3]. На думку про те, що весшьне деревце символiзуе чоловiче начало, наштовхуе i весiльна спiванка, зафж-сована в с. Орельцi на Снятинщиш (Iвано-Франкiвська обл.) (цiкаво, що зби-рач наголошуе на тому, що и спiвали тiльки у молодого) [13]:
Ой лежев бирвш, бирвшков1ч...
Та й крутое та й вертое
Деревце,
Та й у крут1м та й у луз1
Рубали,
Та й на тихий Дунай
Пускали.
Та кому би за деревцем
Попливсти?
Ой панов1 молодому
Самому
Таке посщання молодим одного з основних символiв весiлля вщобра-зилося у буковинському весшьному ворожiннi, за яким деревце перекидали через хату i стежили за тим, чи залишиться воно цшим. Позитивний розв'язок пророкував вiрнiсть чоловiка у подружньому житл [2]. До обрядiв цього ж виду належить i потоплення купальського i трощького деревець: "Фройдистськ пояснювальнi моделi дають нам тут змогу тлумачити деревце як первюно образ фалоса, а потоплення його у вод^ як поеднання чоловiчого (деревце) iз жiночим: таке "занурення" у знаково-семiотичному планi, по су-тi, символiзуе собою копус" [3, с. 85].
Якщо повернутися до символу свнового дерева i пригадати його структуры iзоморфи: свiтовий стовп, камшь, гору тощо, - то стае зрозумь
1. Соц1ально-ф1лософськ1 аспекти "дерева-символа'
45
лим, чому у народiв, якi перебували на раншх стадiях iсторичного розвитку, центральний стовп у церемонiальному домi вважався символом плодючост^ а англiйський дослщник В. Рей розглядав його як втшення чоловiчого начала, тому жшки, якi торкалися його пiд час церемонп, вважалися такими, що бе-руть участь у сакральному актц така спiвучасть мала забезпечити !м числен-не потомство [8]. У цьому випадку жшка виступае субститутом стихи, що на-роджуе, рецитентом, що сприймае вiд чоловша, у космогонiчному мiфi - це свгтова вода.
Таким чином, усе викладене вище дае змогу зробити висновок: симво-ли води i свiтового дерева у загальнiй схемi свiтотворчого процесу ототож-нюються iз жiночим i чоловiчим началами, яю, поеднуючись, творять свiт, тобто процес народження свпу вiдбуваеться як семютизащя хаосу, усвщом-лення того, що юнуе чоловiче i жiноче. Виокремлення цих двох компоненлв не вичерпуе уше! багатогранностi свiтотворення. Розгляд цього питання може стати темою майбутнього дослщження.
Лггература
1. Вес1лля в сел1 Орельщ Снятинського пов1ту на Сташславщиш/ Записав В. Равлюк. 1890// Весшля: У 2 кн., кн. 2. - К.: Наук. думка, 1970. - С. 183-214.
2. Весшьш звички буковинсько-руського народу в надднютрянських околицях/ Написала е. Ярошинська. 1891// Весшля: У 2 кн., кн. 2. - К.: Наук. думка, 1970. - С. 215-231.
3. Кюь Р. Ерос 1 водна стиия (Первюна семютичнють шлюбно! маги)// Сучаснють. -1994, № 1. - С. 83-98.
4. Костомаров М.1. Слов'янська м1фолопя. - К.: Либщь, 1994. - 384 с.
5. Курочкш О.В. Обрядовють (Календари свята й обряди)// Подшля: 1сторико-етногра-ф1чне дослщження. - К.: Доля, 1994. - С. 358-385.
6. Маерчик М. Шляхи трансформаци символу свпового дерева (Спроба структураль-но-семютичного тдходу до явища трансформаци символу космогошчного дерева)// Народоз-навч1 зошити. - 1995, № 1. - С. 25-31.
7. Мушинка М. Духова культура// Лемювщина: Земля - люди - ютор1я - культура, т. II. - Нью-Йорк - Париж - Сидней - Торонто, 1988. - С. 292-406.
8. Покровская Л.В. Земледельческая обрядность// Календарные обычаи и обряды в странах зарубежной Европы: Исторические корни и развитие обычаев. - М.: Наука, 1983. - С. 67-90.
9. Сосенко К. Р1здво-Коляда 1 Щедрий Веч1р: Культуролопчна оповщь. - К.: Укра!нсь-кий письменник, 1994. - 288 с.
10. Токарев С. А. Эротические обычаи// Календарные обычаи и обряды в странах зарубежной Европы: Исторические корни и развитие обычаев. - М.: Наука, 1983. - С. 98-105.
11. Топоров В.Н. Древо мировое// Мифы народов мира: Энциклопедия. - М.: Советская Энциклопедия, 1987, т.1. - С. 398-406.
12. Чумарна М.1. З початку свпу: Укра!на в символах. - Льв1в: Приватна авторська школа Мари Чумарно!, 1996. - 256 с.
13. Весшля в сел1 Орельщ Снятинського пов1ту на Сташславщиш/ Записав В. Равлюк. 1890// Весшля: У 2 кн., кн. 2. - К.: Наукова думка, 1970. - С. 196.
14. Маерчик М. Шляхи трансформаци символу св1тового дерева (Спроба структураль-но-семютичного тдходу до явища трансформаци символу космогошчного дерева)// Народоз-навч1 зошити. - 1995, №1. - С. 25
15. Чумарна М.1. З початку свпу: Укра!на в символах. - Льв1в: Приватна авторська школа Мари Чумарно!, 1996. - С. 136.
16. Спроба структурально-семютичного пщходу до явища трансформаци символу космогошчного дерева)// Народознавч1 зошити. - 1995, № 1. - С. 28.
