CC BY
40
При цьому слщ зазначити, що вчитель може усшшно формувати дитину як особиспсть лише за умови, що вш добре знае не лише курс «Я 1 Украша», а й сллпжш навчалып дисциплши, здшснюе у процесс навчання хпжпредметш зв'язки. Це дае змогу педагогов! ознайомити молодших школ яр ¡в з поняттям про людину як особиспсть та ¡ндивщуальшсть, дозволяе учням вщчути себе особиспстю серед ¡нших. осягнути багатство людських стосунюв, визначитися у ставленш до самих себе. Адже сформувати особиспсть молодшого школяра у цшому засобами лише одного навчального предмета неможливо.
Таким чином, ефектившсть роботи початково! школи щодо формування особистосп молодшого школяра значною \прою залежить вщ правильного розумшня педагогами сутносп та змюту понять «людина», «особиспсть»; чпкого визначення структури 1 поетапносп процесу формування; використання ефективних метод1в та прийо\пв навчання.
Зазначена проблема не е вичерпною, адже ми ввшшли в епоху змш, 1 щоб бути 1м вщповщними, оргашзацшш форми навчання та виховання мають бути гнучкими, а 1х з\пст — рухливим. Тому ¡снують й шип тенденцп щодо вдосконалення, створення та впровадження нових шдход1в до формування особистосп молодшого школяра, яю потребують подальшого вивчення.
Л1ТЕРАТУРА
1. Бех I. Психолопчш резерви виховання особистосп / I. Бех // Рвдна школа. — 2005. — № 6. — С. 11.
2. Волков В. Ю. Людина [ св1т: навчальний помбник / В. Ю. Волков, О. I. Салтовський. — К.: Центр навчально! л1тератури, 2004. — 352 с.
3. Вознюк Н. М. Етико-педагопчш основи формування особистосп: навчальний поабник/ Н. М. Вознюк. — К.: Центр навчально! ттератури, 2005. — 362 с.
4. Волкова Н. П. Педагопка: помбник для студенпв вищих навчальних заклад1в / Н. П. Волкова. — К.: видавничий центр «Академ1я», 2001. — 567 с.
5. 1вашковський В. Виховш засади розвитку особистоси патр1ота Украши / В. 1вашковський // Р1дна школа. — 2005. — № 4. — С. 36.
6. Програми для середньо! загальн00свтп>01 школи. класи. — К.: «Початкова школа», 2006. — 432 с.
7. Стефанюк С. К. Формування творчо! особистост засобами етнопедагопки: методичш рекомендащ! / С. К. Стефаник. — К.: 1СДО Укра1ни, 1995. — 176 с.
8. Ткачова Н. I. Формування особистосп учня у навчально-виховному процес1 / Н. I. Ткачова. — Харюв: Основа, 2007. — 200 с.
УДК 373.31 1рина ЖАРКОВА, Лариса МЕЧНИК
ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПРОЦЕСУ ФОРМУВАННЯ В МОЛОДШИХ ШКОЛЯР1В КАРТОГРАФ 1ЧНИХ ЗНАНЬ ТА ВМ1ННЯ ПРАЦЮВАТИ 3 ГЕОГРАФ1ЧНИМИ КАРТАМИ
У cmammi розглянуто шляхи вдосконалення процесу формування картографгчних знанъ молодших школяргв та вмтня працювати з географгчними картами.
В статье рассмотрено пути усовершенствования процесса формирования картографических знаний младших школьников и умения работать с географическими картами.
The article considers the ways of primary school pupils' cartographical knowledge improvement and the abilities to work with geographical maps.
На сучасному erani розвитку науки i суспшьства знания карти та вмшня користуватися нею дають змогу ор1ентуватися в географ1чному npocTopi, черпати з не! найрпномаштшшу географ1чну шформащю: про розмпцення об'екпв, 1х розм1ри, склад, в1ддален1сть один вщ одного i т. iH. Географ1чш карти т1ею чи ¡ншою \прою використовують у Bcix сферах людсько! д1яльност1; вони не т1льки дають наочну картину розташування об'ект1в, але й дозволяють знаходити законом1рност1 цього розташування, е незамшними для вивчення просторових взаемозв'язюв та розвитку явищ. «Географ1чна карта, — писав
В. Буданов, — це своерщне, стисле, але разом з тим багатоосяжне вщображення на невеликому аркупп паперу великого розмаггтя факпв, пред мет ¡в { явищ, що наповнюють собою будь-який земний проспр. якого не можуть зам ¡нити шяю ¡нал способи зображення, а тим бшыпе шякий, хочаб найдет ал ьшший. опис» [1, с. 3].
У загальноосвтпй школ1 використовують велику кшыасть географ1чних карт. Без них не можна провести жодного уроку географп. а вмшня користуватися р пни ми видами 1 типами географ1чних карт, читати 1х е необхщним компонентом географ1чно1 шдготовки людини.
Пропедевтичну шдготовку учшв до вивчення географн здшснюють ще в початковш школ1 (шд час вивчення природознавства в 4 клаа). Саме тут 1 закладаються ази картограф1чних знань школяр1в та поступово формуються вмшня працювати з географ1чними картами.
Об'ектом шзнання молодших школ яр ¡в на уроках природознавства в 4 клаа е поверхня Земли поверхня Украши 1 рщного краю. II вивчають через таю модели план \псцевост1. глобус, карта. Використовуючи ш модел1, учш початково! школи:
- отримують просторове уявлення про певну територда (величина 1 конфкуращя матер шав, океан ¡в. прських масив1в, р1чок 1 т. ш.);
- ор1ентуються в маршрутах мандр1вник1в-першов1дкривач1в;
- визначають географ1чне положения територЛ. що вивчаеться, стосовно шших в1домих 1м об'екпв, свого краю, що дае змогу д1йти висновку про природу територи (судження типу «степи знаходяться на швдш в1д нашого краю, отже, там повинно бути тешише»);
- ор1ентуються у своему населеному пункп, його околицях (плани \iicTa. туристичш карти, схеми маршруту екскурс11);
- визначають вщстань \иж окремими географ1чними об'ектами, розм1ри об'ект1в, що вивчаються;
- виконують деяю практичн1 роботи, у тому чиаи й у галуз1 охорони природи та природокористування [6].
Ц1 знания та вмшня дають змогу перекодовувати ¡нформац1ю моделей на шформащю про реальн1 об'екти.
Аналп науково-методично! л1тератури св1дчить про те, що проблему формування в учн1в у\пнь працювати з географ1чними картами вчен1 та методисти вивчали опосередковано. До того ж актившше вона д о с л 1 д ж у в ал ас я стосовно основно! та старшо! ланок навчання 1 значно менше — щодо учшв молодшого опального вп<у. Окре\п аспекти питания формування у школяр1в у\пнь працювати з географ1чними картами т1ею чи ¡ншою \прою знайшли в1дображення у досл1дженнях Г. Аквшево!, В. Буданова, В. Голова, I. Заславського, В. Рауш, Л. Тиричево! та ¡нших.
Водночас вивчення практики навчання природознавства в 4 клаа засввдчуе, що на сучасному еташ вчител1 початково! школи и р ид ¡ля ют ь увагу головним чином формуванню у молодших школяр1в теоретичних знань про географ1чну карту, а вироблення вмшь працювати з картами, отримувати з них ввдомосп про географ1чш об'екти 1 явища, що вивчаються, залишаеться поза увагою. Це призводить до того, що знания учшв мають формальний характер, оскшьки школяр1 не вмдать 1х використовувати на практиц1.
Анкетування вчител1в початкових класлв загальноосв1тн1х шил м. Тернополя та Тернопшьсько! обласп св1дчить, що 53,8 % педагопв не використовують у процес1 навчання настшних карт; 65,4 % не проводять роботу з шдивщуальними картами та атласами, а працюють лише з картами, яю мютяться на форзацах шдручника. Тшьки 15,3 % опитаних використовують на уроках роботу з контурними картами.
З'ясовуючи, з якою метою вчител1 використовують географшш карти на уроках природознавства в 4 класк ми встановили, що 61,5 % розглядають 1х як об'ект вивчення; 7,7%— як зас1б наочностк 23,1% — як джерело знань про географ1чн1 явища, що вивчаються. Треба зазначити, що лише 7,7 % опитаних вважае за доцшьне використовувати
географ1чш карти [ як об'ект вивчення, [ як заело наочносп. Проте жоден учитель не зазначив, що використовуе географ1чш карти в успх трьох цшях.
Таким чином, робота, спрямована на формування у молодших школяр1в картограф1чних знань та вмшь працювати з географ1чними картами, зазвичай мае ешзодичний характер.
Мета епшпиш — обгрунтувати шляхи вдосконалення процесу формування картограф1чних знань у молодших школяр1в та в\пння працювати з географ1чними картами.
Анал1з науково-методично! лператури дав можливють визначити шляхи вдосконалення процесу формування в учшв 4 класу в\пння працювати з географ1чними картами та шдвищення р1вня картограф1чних знань учшв молодшого шкшьного вшу. До них належать:
1. Використання географ1чних карт як триединого засобу навчання: вони служать об'ектом вивчення, засобом наочносп й джерелом знань.
2. Поетапне, цшеспрямоване формування в учшв умшня працювати з географшиими картами.
3. Оргашзащя роботи з контурними картами.
4. Виконання учнями додаткових ор1ентувальних завдань на закршлення картограф1чних знань та в\пнь.
Охарактеризуемо щ шляхи.
1з позицш сучасно! методики викладання природознавства географ1чна карта мае використовуватися як триединий заело навчання, тобто слугувати об'ектом вивчення, засобом наочносп та джерелом знань про географшш явища, що вивчаються. Уел три компонента взаемопов'язаш \ взаемодшть один з одним, оскшьки, не знаючи карти, неможливо використовувати II як заело наочносп та джерело знань [2]. У той же час робота з картою як джерелом знань сприяе удосконаленню знань про саму карту. Разом з тим вихщним, провщним компонентом е знания само! карти. Тому використанню карти як засобу наочносп та джерела знань повинна передувати робота, спрямована на вивчення карти як об'екта шзнання. тобто на формування картографшних знань.
Виходячи ¡з загальних шлей навчання природознавства в 4 клаел. можна окреслити мету формування картографшних знань:
- сформувати в учшв знания про карту як модель земно! поверхш. що вщображае просторов!, часовг структурн1, к1льюсн1, речов1 та ¡нш1 показники картографованих явищ;
- навчити школ яр ¡в користуватися картою як засобом наочносп та джерелом знань;
- сприяти розумовому розвитку учшв шляхом розвитку спостережливосп, просторових уявлень, уяви, логшного мислення.
Упродовж навчання в початков1й школ1 учн1 мають оволод1ти такими картограф1чними знаниями: про особливост1 зображення земно! поверхш на картах \ планах; про способи воображения географ1чних об'екпв \ явищ на картах, умовш позначення (знаки) на картах; про ор1ентування на \псцевост1 без карти, за планом I картою; про масштаби карт; про р1зш карти за масштабом, охопленням територш та з\псто\л.
Проте знания карти са\п по соб1, у в1дрив1 в1д 1х застосування на практиц1, «мертвЬ>: учень не може скористатися ними, щоб набути \ поповнити географшш знания. Тому, як зазначае В. Голов [2], наступне завдання вчителя— навчити учшв ор1ентуватися на мюцевосп без карти \ за картою; здшенювати ви\прювальш роботи по картк складати за картою географ1чн1 характеристики об'екпв, територш. краш тощо.
Основи наукових знань про карту та елементарш в\пиия роботи з нею закладаються п1д час вивчення теми «Як зображують поверхню Земл1 на глобуел й карт1». Анал1з з\псту теми св1дчить, що основоположним при II вивченн1 е питания про побудову карти, оскшьки, не знаючи, як карта побудована, учш не можуть осмислено користуватися нею як засобом наочносп \ джерелом знань. Уел шип вщомосп (зображення мюцевосп на малюнках, аерофотограф!ях. коемшних фотограф1ях, план1; масштаб; умовн1 знаки \ т. ¡и.) мають допомгжний характер. Однак це не означае, що вивченням кожного ¡з цих питань можна
знехтувати, звернути на них менше уваги. Адже засвоення тако! шформацп — необхщний шлях до розумшня побудови карти.
У вивченш карт передбачено, щоб школяр! засвоши знания про i'x математичну основу, ви\прювальш можливосп, особливосп ввдображення змюту залежно вщ типологи. Тшьки добре засво1вши особливосп карт, учш можуть ycnimHO використовувати i'x як 3aci6 наочност1 та джерело отримання географ1чних знань.
Географ1чна карта е одним i3 важливих засоб1в наочносп у навчанш природознавства в 4 класт Це зумовлено тим, що д1ти мають отримати уявлення про розташування на земнш поверхн1 географ1чних об'екпв — матер шав, rip, р1чок, м1ст, окремих територш тощо. Зробити це можна тшьки за допомогою карти.
Наочний образ простору учш сприймають безпосередньо за картою. Знаючи особливосп II побудови, вони ор1ентуються по н i й. бачать viicuc розташування, взаеморозташування, розм1ри об'екпв i територш, оцшюють ввдсташ тощо. Проте використання карти як засобу наочносп не обмежуеться формуванням лише просторових уявлень. Завдання вчителя полягае в тому, щоб навчити учня, який розглядае карту, бачити за умовними позначеннями не схему, а живий географ1чний проспр. Для того щоб школя pi могли вщтворити за картою географ1чну дшсшсть, необхщно навчити i'x читати карти. Цей процес полягае в розумшш сутносп картограф1чних позначень. Кол1р, лшп. знаки, слова, цифри i т. iH. на карт1 вказують на приховану за ними дшсшсть. Читати карту — це означав пов'язувати умовш знаки i кольори у слова та вислови; навчитися за поеднанням символ1в бачити мюцевють такою, як вона е насправдк навчитися оживляти карту, подумки населяти и живими ютотами i наповнювати рухом, властивим зображенш на кари \псцевосп [1]. Викладене вище свщчить, що читати карту може лише той учень, який волод1е запасами уявлень, «образ1в» про навколишнш св1т. Зв1дси випливае, що навчанню молодших школяр1в читати карти мають передувати екскурсп, спостереження у природк використання образних засоб1в навчання.
Сл1д зазначити, що географ1чн1 образи, сформован! за допомогою карти та шших засоб1в наочност1, — це ще не географшш знания. У них в1дсутн1 так1 важлив1 компонента географшних знань як факта, точн1 ви\прювання. законом1рност1. Необх1дна ланка в робот1 з картою - використання II як джерела географшних знань. До розряду знань, яю формуються на основ! карт, належать таю: встановлення величини об'ект1в (в1дстаней. глибин, висот); визначення складу та розташування об'екпв i явищ, що вивчаються (родовища корисних копалин, галуз! промисловосп та i'x розташування i т. ш.); встановлення причиново-насл1дкових зв'язюв, законохпрностей тощо. Характер роботи з картою суттево змшюеться залежно вщ того, використовуеться вона як 3aci6 наочност1 чи як джерело знань: у першому випадку карту розглядають, а змют II доповнюють уявою, трансформують в образ; у другому— ретельно вивчають, а результатом вивчення е точний кшьюсний або яюсний результат. Залежно вщ того, для чого (3aci6 наочност1 чи джерело знань) використовують карту, переважае або конкретно-образна, або абстрактно-лопчна форма мислення [7].
Усшшна робота з картою вимагае не ильки II читання, але й розу\пння. Розумшня карти — це тлумачення сшввщношень географ1чних об'ект1в i явищ, зображених на карт!, встановлення зв'язюв \пж ними за допомогою використання теоретичних географ1чних знань. Розумшня карти е вищою формою прояву картографшних знань. Формуеться воно в учн!в не одразу, а шляхом тривалих вправлянь. Як i будь-який мислительний процес, це вщбуваеться внасл1док ряду розумових операшй — пор1вняння. анал1зу. синтезу, умовисновюв, що спираються на знания карти та теоретичш географ1чн1 знания.
Таким чином, всю навчальну роботу з географшними картами в початков1й школ! можна звести до виршення трьох основних завдань: навчити д1тей розу\пти карту; домогтися, щоб учш добре знали II; навчити i'x читати карту.
Для розв'язання першого завдання необхвдна система шдготовчих вправ, спрямована на те, щоб навчити дней ор1ентуватися у npocTopi, ви\прювати в1дстан1. зображати i'x у зменшеному вигляд1 на nanepi (формування вмшня користуватися масштабом). Вир1шення
другого завдання передбачае формування 1птких уявлень про розташування на карп cynii, водойм, населених пункпв i т. ш.; а третього — умшня переводити yviOBHi знаки i кольорову гамму в опис конкретних об'екпв.
Загалом з метою виршення цих завдань необхщно здшснювати цшеспрямовану роботу ввдповщно до таких eraniB (за Л. Мельчаковим [5]):
- шдготовка учшв до сприймання то по граф ¡много матер1алу;
- введения понять «горизонт», «лшя горизонту», «сторони горизонту»;
- ор1ентування на viicneBOCTi за навколишшми предметами, за Сонцем i компасом;
- креслення план ¡в рпномаштних предмета, примщень (класно! юмнати, свое! юмнати, будинку);
- введения поняття «масштаб», робота для переведения масштабу з одного рпновиду в шший, читання масштабу;
- зображення напр ям ¡в i пред мет ¡в на кресленш;
- ознайомлення з планом м1сцевостк
- виявлення вшпнностей плану вщ географ1чно! карти;
- вивчення особливостей карти (масштаб, передача напря\пв за допомогою паралелей i мерид1ашв);
- вивчення карти швкуль;
- робота з ф1зичною картою Украши, свое! обласп, з картою природних зон Украши.
В останш роки використовують також i зворотний принцип роботи з картограф1чним
матер ¡алом: спостереження за поверхнею Земли визначення II форми, ознайомлення з глобусом як II зменшеною моделлю, виявлення можливостей переносу зображення об'емного тша на площину (введения поняття «проекщя»), вивчення карти швкуль (i дал! — за р1внем конкретизацн), пор1вняння карти i плану, вивчення cnoco6iB побудови.
Зв1дси випливае, що спочатку учш отримують певний запас картографшних знань i на uiй основ! оволод1вають практичними прийомами роботи з картою: ор1ентування. визначення вщстаней, характеристики об'ект1в за зовшшшм виглядом i т. ш. Унаслщок цих дш в1дбувасться осмислення карти, формуються просторов! уявлення. Дал! зад1юють образне мислення i теоретпчн1 знания, що дае змогу зд!йснити перех1д до бшып складних словесних географ1чнпх опиав об'екив та явищ.
Для кращого розумшня географ1чно! карти та вдосконалення в\пнь працювати з нею суттеву допомогу молодшим школярам надае робота з контурними картами. Використовують i'x на Bcix етапах процесу навчання: шд час вивчення нового матер1алу та його закр1плення. п1д час контролю знань та виконання самостшних po6iT. На думку В. Голова, робота з контурними картами сприяе:
- сприйманню i закр1пленню просторових уявлень;
- осмисленню, розумшню та закршленню картограф1чно! символ!кп;
- розвитку с п о ст е р еж л и в о ст i. уваги, що проявляються шд час вивчення об'екпв (наприклад, rip, зображених на кари, перед i'x нанесениям на контур ну карту);
- акптазацн мислення, спрямованого на вщтворення й анал1з теоретичних знань, фактичного матер1алу. в1дб1р головного пщ час нанесения зображення на контур ну карту [2].
Як зазначено в методичнш л1тератур1 [2; 4; 8], найбшьшим недол1ком у po6oTi з контурними картами е формал1защя д1яльноет1 учшв. просге перемальовування об'ект1в (без осмислення) з одше! карти в шшу. Також недопустимим е в початковш школ! повне розфарбовування контурних карт у кольори ф!зично1 карти. Робота ця надзвичайно трудом!стка i шюдлива, потребуе багато часу. Дпи часто бачать головну мету свое! д!яльносп не у правильност1 знаходження об'екта, проведения контур iB, а в отри май Hi красивого, яскравого малюнка. Кольором можна позначити лише oicpevii об'екти, детал1 (наприклад, кордони Укра1ни, умовн1 знаки родовищ корисних копалин тощо).
На перших порах робота з контурними картами проходить шд безпосередшм кер1вництвом учителя. Посл1довн1сть II може бути такою: учитель, показавши об'ект на настшшй кари, пропонуе учням знайти його на карт! у своему атлас!. Поим дпи знаходять
цей об'ект на контурнш карт1 i позначають його. Учитель, проходячи мгж рядами, перев1ряе точн1сть виконання. Пюля цього учш наносять назву на контурну карту. А. Даринський стверджуе, що методика роботи з контурною картою в початковш шксш в основному будуеться на иор1внянш II з фпичною картою [3]. Наириклад, и ¡еля того, як д1ти вивчили материки й океани, вчитель проводить з ще! теми роботу з контурною картою швкуль. Пропонуе учням покласти поряд фпичну карту гпвкуль i контурну, вщшукати спочатку на фгзичнш карт!, а поим на контур Hi й материк ТИвшчна Америка i в1дпов1сти. який океан омивае береги ГПвншно! Америки на заход!, який — на сход!, а який — на швночт ТИсля цього учш знаходять цей материк i океани, яю його омивають, на контурнш карт! i шдиисують i'x назви друкованими леерами.
Особливе мюце у npoueci роботи з географшними картами в початковш школ! займае виконання додаткових ор!ентувальних завдань для закршлення знань умовних позначень, напрям!в, засвоених понять i образ!в. До таких завдань належать:
- топографшш диктанти прямого й оберненого характеру: в першому випадку вчитель розповщае про певне \псце. а д1ти за допомогою умовних позначень фп<сують його слова на nanepi, створюючи план м1сцевостк у другому — на дошш подано текст, у якому назви основних oö'eicriB замшеш умовними знаками (дп"ям необхщно ввдновити текст);
- конструювання oö'eicriB з i'x частин (складання карти Украши з Ii' частин);
- ycHi опитування з метою виявлення знань про \псця розташування основних oö'eicriB на KapTi та плаш. яю передбачають дешифрування умовних позначень;
- визначення (опис, характеристика) географшного об'екта на карп;
- уявш мандр1вки картою та планом \псцевост1 (KpyrocBiTHi, водш. наприклад, в1д Киева до Карпатських rip);
- визначення вщсташ мгле хпстами (за масштабом карти).
Отже, вся робота, спрямована на формування картографшних знань та вмшня працювати з географшними картами, що проводиться в початковш школг готуе учшв до вивчення reo графи в серед Hi й школг Разом з тим вона надае вчителю широке поле д1яльносп з урахуванням ¡нднв1дуального темпу вивчення матер1алу д1ть\1н (на швидкому, осмисленому д1яльн1сно-практичному piBHi засвоення можливе попередне ознайомлення з iHmnMH географшними поняттями: наприклад, розширення спектра opieHTupiß на viicueBOCTi. розмежування топограф1чного. оглядово-топограф1чного. оглядового масштаб!в. р1зновид1в зйомки мюцевосп та ш.).
У зв'язку i3 зазначеним вище посилюеться значущ1сть проблеми шдготовки майбутн1х педагопв до оргашзацн роботи, спрямовано! на формування в молодших школяр ¡в картографшних знань та вмшня працювати з географшними картами.
Л1ТЕРАТУРА
1. Буданов В. П. Карта в преподавании географии / В. П. Буданов. — М.: Учпедгиз, 1948. — 138 с.
2. Голов В. П. Средства обучения географии и условия их эффективного использования: учебное пособие / В. П. Голов. — М.: Просвещение, 1987. — 222 с.
3. Даринский A.B. Методика преподавания географии: учебное пособие / А. В. Даринский.— М.: Просвещение, 1975. — 368 с.
4. Козина Е. Ф. Методика преподавания естествознания / Е. Ф. Козина, Е. Н. Степанян. — М.: Академия, 2004. — 496 с.
5. Методы обучения учащихся природоведению / под ред. JI. Ф. Мельчакова. — Свердловск, 1984. — 96 с.
6. Миронов A.B. Методика изучения окружающего мира в начальных классах / А.В.Миронов.— М.: Педагогическое общество России, 2002. — 360 с.
7. Рауш В. А. Работа с географической картой / В. А. Рауш // География в школе. — 1956. — № 4. — С. 32-33.
8. Тырычева JI. А. Работа с картой на уроках природоведения / JI. А. Тырычева // Начальная школа. — 1992. — № 3. — С. 37-39.
