CC BY
37
_1СТОР1Я ПЕДАГОГ1КИ_
УДК [371.124+371.214.46.02] :50(477) «19»(045)
Л. А. ГУЦАЛ
ОСОБЛИВОСТ1 МЕТОДИКИ ВИКЛАДАННЯ ДИСЦИПЛ1Н ПРИРОДНИЧОГО ЦИКЛУ УКРА1НСЬКИМИ ПЕДАГОГАМИ ПОЧАТКУ ХХ
СТОЛ1ТТЯ
Розкрито особливостi методики викладання дисциплт природничого циклу укратськими педагогами початку ХХ ст. До^дженно, що завдяки дiяльностi видатних втчизняних педагогiв того часу — К. Вентцеля, Л. Володкевича, М. Демкова, Й. Косоногова, С. Русовог, С. Слесаревського, Я. Четги та т. — у розвитку шкыьног природничог освти вiдбулося значне оновлення и змiсту i методики, було розроблено та запроваджено новi засоби вивчення природничих дисциплт. Доведено, що спадщина цих педагогiв вплинула на сучасну теорт та практику шкыьно1 природничог освти.
Ключовi слова: дисциплти природничого циклу, украшсью педагоги, методика викладання.
Л. А. ГУЦАЛ
ОСОБЕННОСТИ МЕТОДИКИ ПРЕПОДАВАНИЯ ЕСТЕСТВЕННЫХ
ДИСЦИПЛИН УКРАИНСКИМИ ПЕДАГОГАМИ НАЧАЛА ХХ ВЕКА
Раскрыты особенности методики преподавания дисциплин естественнонаучного цикла украинскими педагогами начала ХХ в. Установлено, что благодаря деятельности выдающихся отечественных педагогов того времени — К. Вентцеля, Л. Володкевича, М. Демкова, И. Косоногова, С. Русовой, С. Слесаревского, Я. Чепиги и др. — в развитии школьного естественнонаучного образования произошло значительное обновление его содержания и методики, были разработаны и внедрены новые средства изучения естественных дисциплин. Доказано, что наследие этих педагогов способствовало дальнейшему развитию в современной теории и практике школьного естественнонаучного образования.
Ключевые слова: дисциплины естественнонаучного цикла, украинские педагоги, методика преподавания.
L. A. HUTSAL
PECULIARITIES DISCIPLINES OF NATURAL TEACHING METHODOLOGY CYCLE BY UKRAINIAN PEDAGOGUES AT THE BEGINNING OF THE XX-TH
CENTURY
Peculiarities disciplines of natural teaching methodology cycle by Ukrainian pedagogues at the beginning of the XX-th century have been revealed. It has been stated that owing to the work of famous native pedagogues of that time, namely by K. Ventsel', L. Volodkevych, M. Demkov, Y. Kosonohov, S. Rusova, S. Sliesarevs 'kyi, Ya. Chepiha and others, great innovation in the development of the content, methods of school natural education took place. New ways of study of natural disciplines have been elaborated and introduced. It is proved that the legacy of the above mentioned pedagogues was further developed in modern theory and practice of school natural education.
Key words: disciplines of natural cycle, Ukrainian pedagogues, methods of teaching.
Досл!дження вичизняно! педагопчно! спадщини, вивчення И icTOpii' сприяе осмисленню прогресивних вдей минулого з погляду сьогодення. 1сторичний аналiз розвитку методики навчання природознавства е актуальним для формування сучасного змюту природничо! освии та пошуку нових методик И навчання.
Прогресивш украшсьш педагоги початку ХХ ст. сво! зусилля спрямовували на пошук ефективних методiв i форм навчання. Природознавство пройшло важкий шлях становлення методологи предмета, виокремлення з нього математики, географп, фiзики, мми. На початку ХХ ст. шшльне природознавство об'еднувало в соб! так! сучасш предмети, як ботатку, зоолопю, мшералопю.
Дослiдження поглядiв педагогiв початку ХХ ст. здшснено у працях Л. БерезiвськоI, Н. Борисенко, В. Вихрущ, Д. Герцюка, М. Заволоки, I. Колесник, I. Курляк, А. Лопух1всько!, С. прополка, Т. Столярчук, Н. Щербак та ш.
Метою статтi е дослвдження особливостей методики викладання дисциплiн природничого циклу украшськими педагогами початку ХХ ст.
Ан^з праць видатних укра!нських педагогiв початку ХХ ст. дае нам можливють стверджувати, що вивченню природознавства придмлась значна увага. Вони розглядали природознавство як окремий навчальний предмет i вважали його одшею з головних дисциплiн школи.
Чимало щнних iдей у методицi навчання школярiв природознавства в укра1нськ1й педагопщ пов'язанi з освiтянською дiяльнiстю С. Русово!. II педагогiчна, громадсько-просвиницька дiяльнiсть сприяла поширенню методичних доробок щодо оргашзацп ефективного навчання дией дисциплiн природничого циклу. Вона вважала, що «на чолi початково! науки повинно стояти природознавство як джерело найпотрiбнiших наукових знань, як найкраща дисциплiна розуму, що призвичаюе дитину до пильних спостережень, до послвдовних висновк1в, як найкращий вплив - моральний i естетичний вплив на виховання дитини» [15, с. 6].
С. Русова звертала увагу на те, що природознавство у молодших школярiв розвивае увагу, спостережливiсть, лопку, формуе науковi знания про навколишне середовище, виховуе моральнi та естетичш почуття. Завданням школи е надання учням практичних знань, як1 вони можуть використовувати в сiльськогосподарськiй пращ, а «для цього треба знання й знання: i про Грунт землi в тш або шшш мiсцевостi, й про рослини, й комашки шкодливi й кориснi, про птаство, звiрiв. Навчати цього можна звичайно не з книжки тшьки, а, дiйсно, працею самих учтв» [15, с. 5].
Педагог зазначала, що «окрiм зоологiчно бiологiчних вказiвок, можна робити з дiтьми рiзнi експерименти над рослинами: !х на очах дией садовлять в рiзний Грунт в рiзних умовах свггу й вогкостi. При цьому виясняють рiзнi особливостi Грунту, рiзнi вимоги рослин» [12, с. 197]. Саме здшснення тако! роботи ознайомлюватиме дией з навколишнiм середовищем та сприятиме заохочуванню до отримання нових знань з природознавства.
На думку С. Русово!, екскурая як форма оргашзацп навчання природознавства дае змогу наблизити школу до реального життя, сприяе полiпшенню процесу набуття нових знань та систематизацп вже набутих. Вона вважала, що природознавчi (геологiчнi й боташчш), гуманiтарнi (iсторико-географiчнi та економiчнi) екскурсп найкраще сприяють цьому процесу [12, с. 25].
Педагог ввдзначила, що необхвдно дiтям «пояснити не те, що ввд них далеке, а те, що коло них». Вона радила диференцшовано тдходити до вивчення матерiалу з сiльськими та мюькими дiтьми, пропонувала вивозити мюьких дiтей на все лiто за мюто для життя в природних умовах. Тiльки там вони стануть фiзично сильними та духовно розвинутими [12, с. 125-126].
Лабораторнi методи, колекщювання, створення музе!в, проведення конкурив С. Русова розглядала не тшьки як заиб навчання i розвитку дитини, а 1 як заиб виховання в не! дбайливого ставлення до навколишнього природного середовища. Педагог вважала за потр!бне створення у школах природознавчих музе!в, в яких збирали б та демонстрували об'екти живо! природи, що слугували б засобом наочносп [14, с. 5-6].
С. Русова вказувала на псний зв'язок пращ та природознавства ! рекомендувала: «Хай д1ти мають сво! вазони з квiтками, як1 вони сам! посшть, самi й доглядатимуть, ...мають св1й садок, город» [12, с. 97]. Така робота сприяе розвитку спостережливосп у дией, вмшню проводити р1зн1 досл1ди та експерименти. Дитяч1 спостереження за природою, екскурсп, колекцiювания, iлюструвания, збирання природничого матерiалу педагог називае працею, яка дае дитиш цiкавий науковий осв1тн1й матерiал [12, с. 85].
Я. Четга також прид1ляв значну увагу природничш осв1т1. На його думку, основними завданнями на початковому етапi вивчення природознавства повинш стати спостереження за явищами природи та формування навичок поведiнки в природ1. Лише тсля сформованих навичок спостереження вчитель може приступати до систематичного вивчення предмета на основ1 широкого застосування наочносп (експериментiв, лiтератури, об'екпв мистецтва, техшчних засобiв). Досл1дник стверджував, що лиература допомагае систематизувати науку, полегшуе передання знань, а технiчнi засоби навчання (наприклад, м1кроскоп) i практичнi
завдання (вирощування рослин) наближають знання до реального життя та збшьшують його практичну значущiсть. Праця на присадибних дшянках дозволяе ознайомити дiтей з явищами природи, навчити ïx спостерiгати, експериментувати, дослiджувати, робити висновки, набувати практичних умiнь [18, с. 18].
Природнича освiта повинна виконувати такi послвдовш завдання, як: навчити учнiв спостер^ати за природою, аналiзувати ïï явища; вiдповiдно поводитися у природному середовищц використовувати рiзноманiтнi джерела шформацп для здобуття нових знань; оргашзовувати експерименти з метою аналiзу, синтезу, опротестування, заперечення iснуючиx положень та правил; використовувати винаходи науки i техшки у своïй дослiдницькiй навчальнiй дiяльностi; працювати на дослiдниx дiлянкаx тощо. У статтi «Предметний (наочний) метод навчання» Я. Чешга обгрунтував доцшьшсть впровадження наочностi у навчаннi природознавства [18, с. 18-39].
Особливу увагу педагог придшяв формуванню в учшв дослiдницькиx та практичних умiнь, ям сприяли розвитку самостiйностi й пiзнавальноï активностi, готували дiтей до практичного життя. Для цього вш активно впроваджував дослiдницькi та практичнi види навчально1' дiяльностi. На його думку, така робота допомагае мотивувати шзнавальну актившсть, особливо ефективно це ввдбуваеться на уроках природознавства [18, с. 36].
М. Демков також важливого значения у вивченш природознавства надавав екскураям, у процесi яких учитель може не тшьки розповюти, а й показати наочно, як живе та чи шша тварина чи рослина. Шд час екскурсiï вш радив збирати для шк1льно1' колекцп мiнерали, рослини, комах. У методичнш записцi «Уроки в народнш школЬ> [7] дослiдник запропонував власний план урошв з дисциплiн природничого циклу. Його план ввдповшав необxiдним на той час вимогам щодо оргашзацп навчально-виховного процесу з природознавства й охоплював багато шформацшного матерiалу. Матерiал було скомпоновано так, що учш не вiдчували навантаження i легко могли його засвоювати.
На думку М. Демкова, найбшьш популярною в учшвському середовищi формою отримання нових знань е розповадь учителя. Власне розповвдь допомагае сконцентрувати увагу дiтей, розвивати пам'ять, уяву, формуе почуття та настрш, моральнiсть та правила етики. Основними вимогами успiшноï розповiдi Педагог визначав яскравють, емоцiйнiсть, динамiчнiсть, виразшсть, еднiсть i завершенiсть форми, наявшсть чiтко сформульовано1' мети та можливють легко видiлити головне. М. Демков ввдзначав, що говорити лише про основш аспекти теми буде помилкою. Неодмшно увага повинна звертатися i на другорядш факти, деталi, як додають яскравостi наочностi та пожвавлюють розповiдь. Через так1 нюанси учневi легше уявити образи, об'екти до^дження, зрозумiти та запам'ятати матерiал [6, с. 142]. Лише тод^ коли вчитель зможе чико, правильно, емоцшно висловлювати сво1' думки, його мовлення буде образним, виразним, зрозумiлим для учшв, розповвдь набуватиме ефективностi.
М. Демков визначив певш вимоги до оргашзацп та проведення ефективного уроку в школь На його думку, якщо вчитель хоче провести усшшний урок, то вiн повинен передуем чiтко сформулювати його тему, яка узгоджуеться з програмою, мае практичну значущють, е цiкавою та змютовною. Тема обов'язково записуеться на дошщ перед початком уроку. Успix уроку залежить ввд чiтко продуманого та складеного плану, що допомагае виокремити головне та другорядне в навчальному матерiалi. Продумана система перевiрки ступеня засвоення навчального матерiалу та застосування ïï пiд час уроку робить останнш ефективним. Також серед вимог усшшносп уроку М. Демков називае: забезпечення чiткого взаемозв'язку нового матерiалу з ранiше вивченим; наявнiсть чико сформульованих та доречних запитань до учшв; шдготовку цiкавоï та iнформативноï розповiдi по темi уроку; розподш матерiалу та часу уроку на лопчно завершенi частини, як1 формують цiлiсну картину про об'ект, що вивчаеться; визначення головноï iдеï' уроку та сприяння учням у формулюванш iдеï; мотивацiю творчоï самостiйноï навчальноï роботи; пiдбiр цiкавого навчального матерiалу [7, с. 48-51].
Одним з яскравих представнишв напряму вiльного виховання в шкiльнiй педагогiцi був К. Вентцель, який розвинув проблему наближення дитини до природи, вимагаючи поставити вихованця якнайближче до природи, усунути усi штучнi перепони, якi виникли внаслiдок неприродного способу життя [4, с. 38]. Вш був переконаний у необхвдносп такого пiдxоду, оскшьки людина, на його думку, е частиною космосу i тому правомiрне ïï виховання як громадянина Всесв^. Дослiдник розробив специфiчнi цiлi виховання, пропонував особливi
прийоми та методи !х досягнення. Вiдзначаючи перевагу сощально! педагогiки над iндивiдуальною, а космiчно! - над соцiальною, К. Вентцель пояснював це тим, що космос як едшсть всесвiтнього життя - е одним цiлим, а людське суспiльство, природа - це його частина. 1ндиввди - не е елементами космосу. Вш вважав, що вищим завданням космiчного виховання е розвиток у дитини космiчно! самосвiдомостi, тобто усвiдомлення себе як нероздшьно! частини космосу, взаемозв'язку свого життя з життям космiчним. Реалiзацiя ще! мети означала вiдкриття перед дитиною необмежених можливостей для особиспсного розвитку [4, с. 45-61]. У цьому напрямку працювали В. Вернадський, М. Рерiх, М. Чюрльонiс, А. Швейцер, а також засновник всесвиньо ведомо! вальдорфсько! педагогiки Р. Штайнер. К. Вентцель розвивав космiчнi погляди, розглядав природу як частку Всесвггу, дотримуючись передових поглядiв свггово! педагопчно! думки.
Методична система директора Ки!вського жшочого комерцiйного училища, педагога-хiмiка Л. Володкевича спрямовувалася на полшшення викладання фiзики у загальноосвiтнiх навчальних закладах дослiджуваного перiоду. Основною метою методики педагога були розвиток сил i здiбностей учнiв та тдготовка !х до практично! дiяльностi. Вш формував у сво!х вихованцiв навички i вмiння, як1 були б корисними у !хньому подальшому житт! Знания, на його думку, неефективш без умiния користуватися ними. Тому мало змусити дитину вивчити рiзнi пiдручники, важливо навчити !! користуватися набутими знаниями. На перше мюце у педагопчнш дiяльностi вiн ставив приклад учителя i вироблену ним систему навчально-виховного процесу. Мехашчне запам'ятовування вiдходило в його методищ на останнiй план, акценти робилися на iншi сторони людсько! сутностг розвиток пам'ятi, здатнiсть мiркувати, уявляти та самостшно працювати. Щоб викликати в учнiв iнтерес до навчальних предмелв, рекомендувалося широко застосовувати наочшсть, iлюстрацi!, дослiди та екскурсi!. Самостшна навчально-пiзнавальна дiяльнiсть, на його думку, ефективна лише за умови ведповвдносп !! здiбностям учнiв [10, с. 145-147].
Основними формами навчання Л. Володикевич вважав практичш роботи (письмовi з гуманiтарних дисциплiн, дослiдницькi з природничих дисциплiн). 1стотний аспект його методики - це набуття учнями вмiнь виконання дослiдiв, проведення спостережень та аналiз отриманих результатiв. Викладання в школi органiзовувалося так, щоб сприяти розвитку самостiйностi учнiв. Основним засобом цього були практичш роботи, як в циклi дисциплiн природничого змюту проходили через увесь курс навчання - ввд молодшого тдготовчого класу до випускного. Л. Володкевич добре органiзував позакласну роботу з фiзики i хiмi!. Його новаторсьш починання рiзко вiдрiзиялися вiд тих, якими керувалися в загальноосвiтнiй школi [10, с. 145-147].
Цiкавою була й методика професора Й. Косоногова, який викладав у Ки!вському ушверситеп, а згодом став професором Кам'янець-Подшьського укра!нського унiверситету. Весь навчальний матерiал у школi педагог сконцентрував навколо трьох великих тем (концентрiв), яш вивчалися протягом трьох рок1в. Його загальним принципом викладу матерiалу була поступовють наростання механiчних уявлень у поясненш явищ. Перший рiк учш вивчали загальний опис фiзичних явищ, не прагнучи до !х мехашчного тлумачення. Протягом другого року навчання учш ознайомлювалися з кинематикою i динамiкою, оптикою, математичними формулюваннями закошв Ома та Кiрхгофа, а на третьому роцi вивчали роздiли про роботу i енергiю. Основою методики Й. Косоногова був дедуктивний метод. Вчитель знайомив учнiв з новим матерiалом переважно дослiдним шляхом, накопичуючи фактичний матерiал для подальшо! його розумово! обробки. Опрацювання навчального матерiалу з фiзики вимагало вiд школярiв певно! математично! пiдготовки. Не знижуючи значення експерименту i зберiгаючи наочшсть у викладанш, педагог вимагав ввд учнiв робити аналiтичнi висновки та обгрунтовувати закономiрностi [16, с. 156-157].
Й. Косоногов пояснював необхвдшсть введения концентричного способу викладання змюту предмепв, виходячи з процесу розумового розвитку учшв. Вiн вiдзначав, що формування свiтогляду не залежить вiд засвоення iдей та фактiв. На його думку, спочатку в пам'яп ввдбуваеться нагромадження фактичного матерiалу, який у процес мислення узагальнюеться в елементарш iде!. Надалi виникають бiльш чиш системи, в основi яких лежать вде! узагальненого характеру про взаемозв'язок явищ природи. Таким способом педагог поспйно забезпечував активiзацiю ранiше засвоеного матерiалу, встановлював причинний
зв'язок мiж ними. Вiн обстоював таку систему викладання, що найбiльше вiдповiдала розумовому розвитку учнiв, сприяла його актишзацп у процесi вивчення фiзики. Й. Косоногов був прихильником активного методу навчання у формi евристично1' бесвди [16, с. 156-157].
Основою устшносп школярiв вiн вважав 1'хню самостшшсть. Його виxованцi брали посильну участь у ланцюгу логiчниx мiркувань учителя, що зумовлювало висновки i складало сутшсть змiсту уроку. Результат лопчно1' обробки матерiалу уроку тiльки тодi ставав надбанням учнiв, коли вони усввдомлювали його. Концентрична система Й. Косоногова була прогресивною пор1вняно з лшшною, оск1льки вона в результата правильного розподiлу навчального матерiалу, ввдповвдно до його складноси, сприяла активiзацiï розумово1' дiяльностi учнiв [16, с. 85].
Майже в одному методичному напрямку з Й. Косоноговим працював професор Кшвського унiверситету С. Слесаревський. Вш був прихильником екскурсiйного методу навчання i тдтримував свого колегу в прагненш активiзувати розумову дiяльнiсть учнiв пiд час вивчення фiзики, xiмiï, природознавства шляхом застосування евристичного методу. С. Слесаревський оргашзовував i проводив евристичш бесiди пiд час урошв фiзики для виведення формул, закошв аналогiчно до того, як евристика застосовувалася для вивчення математики. Завдяки йому догматичне повiдомлення формул стало замшюватися обгрунтованим висновком тд час бесiди з учнями. Але такий пiдxiд мав i сво1' недолiки: перенасичення математичних суджень на уроках фiзики призводило до формалiзму та переощнки ролi математичних розрахунив i доведень у курсi фiзики середньо1' школи. За математикою учт переставали бачити фiзичну сутиiсть явищ i законiв, що вивчалися [8, с. 36-39].
Велику увагу педагог придiляв розв'язанню задач як важливому етапу надання навчальному процесу практично!' сутностъ Вiн вважав, що тд час вивчення матерiалу першого концентру учш повиннi розв'язувати задачi бшьш логiчного, нiж математичного характеру, щоб, розвиваючи пам'ять, мислення, як1 грунтуються на знаннi фiзики, не вдаолшалися на подолання математичних труднощiв. Шд час вивчення матерiалу другого концентру задачi мали характер розрахунмв, необхвдних для складання теxнiчниx проектiв, заснованих на ввдповвдних знаннях з фiзики. С. Слесаревський активно впроваджував рiзноманiтнi новаторсьи методи навчання. Вiн одним з перших в Украш застосував лабораторний експеримент. Його досввд оргашзацп виробничих екскурсiй вивчався i запозичувався багатьма педагогами Росiйськоï iмперiï [8, с. 37].
С. Слесаревський став одним з органiзаторiв зразкового кабшету фiзики у Киевi. Це був не лише кабшет у вузькому значеннi цього слова, а методичне об'еднання вчителiв фiзики та xiмiï. Провiднi професори Росiйськоï iмперiï здшснювали методичну розробку важливих питань удосконалення та полiпшения методiв викладання фiзики в середнiй школi. Кабiнет постшно поповнювався вiдповiдно до нових завдань, висунутих реформою освiти 19071909 рр. У 1914 р. вш отримав обладнання для вивчення курсу фiзики в середиix навчальних закладах, а також додаткове устаткування для здшснення фiзичниx та xiмiчниx дослвдв. Окрiм демонстрацiйного, було також приладдя i для лабораторних занять. У кабшет! вiдбувалися заняття слуxачiв учительських курсiв, засiдания вiддiлiв меxанiки фiзики, xiмiï i космографiï, влаштовувалися демонстрацл для публiки. Фактично фiзичний кабшет тд керiвництвом С. Слесаревського був единим в Украш, де кожен учитель м^ знайти системний пiдбiр наочних засобiв. За 1350 рублiв можна було придбати наочнiсть з математики, природничоï iсторiï, фiзики, космографи. Досвiд методичноï роботи педагог виклав у посiбнику <^брання лабораторних вправ» (1913 р.), який мiстив шструктаж щодо проведення лабораторних робiт вчителями середшх навчальних закладав [8, с. 36-39].
Таким чином, можна констатувати, що на початку ХХ ст. науковщ та вчителi К. Вентцель, Л. Володкевич, М. Демков, Й. Косоногов, С. Русова, С. Слесаревський, Я. Четга штенсивно працювали над покращенням методики викладання дисциплiн природничого циклу в школь Вони активно впроваджували новi для дослiджуваного перюду форми i способи органiзацiï навчання учшв, розробляли авторсьш методики, оргашзовували навчальний процес у бiльш доступних формах. Така дiяльнiсть сприяла розвитку природничоï освiти, впливала на процес реформування загальноï освiти та ïï поступову лiбералiзацiю.
Оригiнальним поеднанням педагопчних iдей щодо формування особистост1 на основi активного навчання дисциплiн природничого циклу та авторських погляд1в е тдручник
«Довшлля» (aвтоpи - H. Гуз, В. 1льченко, С. Собaкap тa iн.). У пiдpyчникy подaються вiдомостi пpо ^^оду, yкpaïнський нapод, оpгaнiзм дитини, pозкpивaeться вiчнiсть свiтy, пеpiодичнiсть пpоцесiв y ^^ода. У кожному клaсi пеpевaжae один певний метод нaвчaльноï дiяльностi, вiдповiдно до якого i нaзвaнi чaстини пiдpyчникa: «впитую довшлля» (1 - клзс), «Спостеpiгaю довкшля» (2 - ктас), «До^джую довкшля» (3 - ктас), «Пояснюю довкшля» (5 - клзс), «Основш системи ^^оди тa зaкономipностi ix iснyвaния» (6 - клзс) [5].
Сyчaсний цикл ^^одн^их дисциплiн стaвить зa мету ^оцес пiзнaния досвiдy людствa y ввдповвднш гaлyзi людсько].' дiяльностi, здшснення особливоï, соцiaльно тa особистiсно детеpмiновaноï дiяльностi щодо зaлyчения людини до життя в сyспiльствi, фоpмyвaния дисциплiнapниx когнiтивниx компетенцiй тa виxовaния особистосп, здaтноï до життя в суспшьств^ що постiйно змiнюeться.
Стосовно змюту y школi можнa скaзaти, що вш пpойшов мaйже столiтнiй пеpiод pозвиткy i зapaз сyттeво вiдpiзняeться вiд того, що був да почaткy ХХ ст. У ньому мiстяться знaния пpо неживу ^^оду, pослинний i твapинний свiт, будову тa особливостi людини як вищо].' iстоти, iстоpiю Землi як цшсного оpгaнiзмy, тобто пpо все, що вивчaлося i в дослiджyвaний пеpiод, однaк вiдмiнним e те, що здання пpо цi aспекти дашого життя стaли нaбaгaто склaднiшими. Сьогодш e можливiсть склaдaти pобочi нaвчaльнi пpогpaми з пpиpодознaвствa тa супутшх пpедметiв зa aвтоpськими методикaми кожного вчителя, як вiдобpaжaють його ^офе^йтс^ i педaгогiчнy мaйстеpнiсть, aле не виходять зa межi, встaновленi ноpмaтивними докyментaми. З pозвитком нayки i техшки дaлеко впеpед пpосyнyлися зaсоби нaвчaния пpиpодознaвствa в сyчaснiй школг
Щодо методiв, то сьогоднi йдеться не тшьки пpо них, a й ^о нaвчaльнi технологи, тобто дидaктичнi моделi поeднaния методiв тa пpийомiв для досягнення нaвчaльниx цшей з кожного окpемого нaвчaльного пpедметa. У дослiджyвaний пеpiод iснyвaли лише методи нaвчaння. Бaгaто з них викоpистовyються й зapaз, нaпpиклaд, бесда, pозповiдь, опитyвaння, pоботa з штучником, виконaния впpaв, пpоблемнi зaвдaння, ^облемне нaвчaния, яке зaстосовyвaлося ще в доугм половинi XIX ст. y методигах пpогpесивниx вчителiв тa виклaдaчiв (M. Коpф, M. Пиpогов тa iн.). Аpсенaл сyчaсного педaгогa поповнився тaкими методaми, як бpейнстоpмiнг, синекти^, мaтpицi, метод вiльниx aсоцiaцiй, piзномaнiтнi дидaктичнi iгpи, iнтеpaктивнi методи нaвчaння, комп'ютеpне нaвчaния тощо. Hинi методига виклaдaния пpиpодничиx дисциплiн мae еволюцшний xapaктеp, a метaфiзичний i бюлопчний нaпpями вiдiйшли в небуття.
Реaлiзaцiя iдей педaгогiв минулого пpо мiжпpедметнi чи iнтегpaцiйнi зв'язки piзниx к^ив пpиpодознaвствa сьогоднi допомaгae кооpдинyвaти змют шкшьних нaвчaльниx пpогpaм з пpиpодознaвствa, пеpедбaчae нaстyпнiсть i непеpеpвнiсть нaвчaння, виключae дyблювaния мaтеpiaлy, знижye ймовipнiсть pозpiзненостi знaнь, yмiнь i нaвичок yчнiв в yмовax бaгaтопpедметностi, пiдвищye piвень мобiльностi знaнь, посилюe ^офесшну спpямовaнiсть нaвчaния, вдосконaлюe пpaктичиy тдготовку, стимyлюe тa pозвивae yвaгy, дам'ять, мотивaцiю нaвчaния, пiдвищye piвень сaмостiйностi y здобутп школяpaми нових здань, yмiнь i нaвичок, aктивiзye твоpчий пошук.
Здiйснене дослiджения не вичеpпye всix aспектiв, зокpемa, подaльшого даукового виpiшения потpебye пpоблемa вивчення внеску окpемиx вчителiв Укpaïни щодо pозвиткy шкiльноï пpиpодничоï освiти.
Л1ТЕРАТУРА
1. БiбiкH. M. Biконечко: 1 кл. I H. M. Бiбiк, H. С. Ковaль - К.: Освгга, 1997. - 124 с.
2. Бiбiк H. M. Жypaвлик: пiдpyчник для 2 клaсy чотиpиpiчнноi i 1 клaсy тpиpiчноï почaтковоï школи I H. M. Бiбiк, Л. С. Бондapенко, H. С. Ковaль. - К.: Освiтa, 1996. - 112 с.
3. Бда О. А. Xpестомaтiя довкiлля I О. А. Бда. - К.: 1999. - 368 с.
4. Вентцель К. H. ^к создaть свободную школу (дом свободного pебенкa) I К. H. Вентцель. - Изд. 2-е, ис^. и доп. - M.: Изд. дом г-m гpaфa Л. Толстого, 1908. - 77 с.
5. Гуз К. Ж. Я i Укpaïнa. Довкшля: паучник для 1 клaсy I К. Ж. Гуз, В. Р. 1льченко, С. I. Собaкap -Полтaвa: Довкшля-К, 2003. - 112 с.
6. Демков M. О ходе ypокa и духе обучения I M. Демков II Педaгогичнский сбоpник. - 1893. - № 8. -С. 141-156.
7. Демков М. И. Уроки в народной школе / И. М. Демков. - СПб.: Типография г-на Мезенцева, 1908. - 342 с.
8. Дорошенко Д. Классическая система образования и современность / Д. Дорошенко // Народный учитель. - 1907. - № 9. - С. 32-45.
9. Константинов Н. А. Очерки по истории начального образования в России. - 2-е изд, исп. и доп. / Н. А. Константинов, В. Я. Струминский - М.: Учпедгиз, 1953. - 272 с.
10. Константинов Н. А. Очерки по истории средней школы (гимназии и реальные училища с конца XIX века до февральной революции 1917 года) / Н. А. Константинов. - М.: Педагогика, 1956. - 197 с.
11. Нарочна Л. К. Методика викладання природознавства: навч. поЫбник. - 2-ге вид., перероб. i доп. / Нарочна Л. К., Ковальчук Г. В., Гончарова К. Д. - К.: Вища школа, 1990. - 302 с.
12. Русова С. Вибраш педагопчш твори / С. Русова. - К.: Освгга. - 1996. - 304 с.
13. Русова С. Естественно-исторические экскурсии в начальном народном училище / С. Русова // Педагогический листок. - 1902. - Кн. 5. - С. 444-451.
14. Русова С. Методика початково" географп / С. Русова. - К.: Украшська школа, 1918. - 31 с.
15. Русова С. Нова школа / С. Русова // Свггао. - 1914. - № 7-8. - С. 3-16.
16. Сесак I. В. Освгга на Подшлг у 2-х ч. / I. В. Сесак. - Кам'янець-Подшьський: Абетка, 1999. - Ч. II: Середш навчальш заклади Подшля у другш половит XIX - на початку XX ст. - 1999. - 184 с.
17. Сухомлинська О. В. ^торико-педагопчний процес: жш тдходи до загальних проблем / О. В. Сухомлинська. - К.: А.П.Н., 2003. - 67 с.
18. Четга Я. Вибраш твори / Я. Четга. - К.: Освгга, 1998. - 548 с.
