CC BY
9
Тема номеру
Cover Story
НИРКИ
ПОЧКИ KIDNEYS
DOI: https://doi.org/10.22141/2307-1257.9A2020218234
Шлях медика до та у n'qTAecq™pi4HM
■ ■■■ ■ ■■■
самореа^зацп в нефрологи
For citation: Pocki. 2020;9(4):198-201. doi: 10.22141/2307-
Зародження в 13-pi4H0My вщ (1944 рж) HaMipy стати лжарем, пеpшi кроки в медицин (студент Львiв-ського медичного шституту — 1948—1954 роки), по-дaльшi кроки дiяльностi описaнi мною в деяких статтях i бшьше в книзi спогaдiв «Було колись...» (2013 рж, роз-д1ли «Було це у ЛьвовЬ — с. 135-213; «Було це у Мор-шиш» — с. 266-293). Коротше — у стати «Лжар наро-джуеться самозреченням» («Ваше здоров'я», 1997 рж, № 42; «Медицина i укра!нське сус-п1льство», 1998 рж, с. 438-441).
М1ж п'ятим i шостим курсом (1953 рж) ми (хлоп-цi) проходили каш-кулярний мiсячний вiйськовий вишк1л у пщкарпатських ль сах, щоб заюнчити iнститyт з вiйсько-вим званням лейтенанта.
Другий мкяць кaнiкyл пpовiв вдома з високою температурою, жовтяницею. З батьком у потязi (з частими позивами на блювання) по'гхав до Львова в шфек-цiйнy клiнiкy (база
кафедри щфекцшних хвороб). Температура (40 i понад 40) не знижувалася, жовтяниця наростала. До палати, у якiй лежав, до шшого хворого зайшов на консульта-цiю доцент Виговський (кафедра шпитально! терапи). Побачивши («Пиpiг, що з вами?») й оглянувши мене, призначив пенщилш. З наступного дня температура нормашзувалася, жовтяниця почала зменшуватися, i я почав в1дроджуватися. Отримав пуйвку до сaнaтоpiю в всентуках (Кавказ).
1257.9.4.2020.218234
Продовжував субординатуру з терапи (6-й курс). За шкть pокiв yсi iспити склав на «вщмшно», кpiм двох (неоpгaнiчнa хiмiя i фiзикa — «добре»). 1нститут заюн-чив з вiдзнaкою.
1з критичних ситyaцiй, як запам'яталися зi сту-дентських pокiв, була вщмова в1д вступу до комсомолу. На третьому курс довелося вступити, та ще й очолити курсову групу комсомольщв. Довелося.
1954 piк був першим, коли в кштчну aспipaнтypy можна було поступати тшь-ки не менше н1ж iз тpиpiчним стажем практично! роботи лжаря. Потрапив aспipaнтом на кафедру загально! гiгiени. Минув семестр, i я остаточно переко-нався, що хочу бути л-ьк-а-р-е-м. Звшь-нився з асшрантури. Усi дивувалися... Hi-хто мене не схвалив.
Насл1дки перенесено! тяжко! жовтянищ, як1 не покидали мене, зобов'язували дотри-муватись вщповщ-ного режиму, дiети. Думав працювати в р1дному Рогатиш. «Руськоязичне» медичне yпpaвлiння району вщмовило, пропонували очолити лiкapню в одному з сш району. В1дмовився. Хiбa за таких обставин можливо буде одужувати? Ви-piшив влаштуватися лжарем сaнaтоpiю у Тpyскaвцi, чомусь не вдалося. У Моpшинi в1дпрацював з 1955 до 1958 року лжарем, заступником головного лжаря сана-торда «Мармуровий палац». Сформувався як лжар-га-строентеролог, читав, осво!в метод ректороманоскопи,
© 2020. The Authors. This is an open access article under the terms of the Creative Commons Attribution 4.0 International License, CC BY, which allows others to freely distribute the published article, with the obligatory reference to the authors of original works and original publication in this journal.
Для кореспонденцм: Пирк Любомир Антонович, доктор медичних наук, академик НАМН УкраТни, член-кореспондент НАН УкраТни, професор кафедри нефрологи i нирково-замкноТ терапи, Нацюнальна медична академiя шслядипломноТ освiти iменi П.Л. Шупика, вул. Дорогожицька, 9, м. КиТ'в, 04112, УкраТна; e-mail: nizhnik.alexey@gmail.com
For correspondence: Liubomyr A. Pyrig, MD, Academician of the NAMS of Ukraine, Corresponding member of NAS of Ukraine, Professor at the Department of nephrology and renal replacement therapy, Shupyk National Medical Academy of Postgraduate Education, Dorohozhytska st., 9, Kyiv, 04112, Ukraine; e-mail: nizhnik.alexey@gmail.com
побував на вщповщних курсах. Опублшував декшька статей, двi книжки про курорт Моршин.
Навчання в аспiрантурi (1958—1961 роки) почав при кафедрi терапи Кшвського iнституту удосконалення лiкарiв, якою завiдував директор 1нституту кшшчно!' медицини iменi М.Д. Стражеска професор А.Л. Mix-ньов. Коли вiн покинув завщування кафедрою, я пе-рейшов аспiрантом до його iнституту.
Напросився до нього з придуманими п'ятьма темами передбачувано! дисертацй'. Вш схвалив першу: «Деяи показники функцюнального стану шлунка при лiкуваннi ревматизму та шфекцшного неспецифiчно-го полiартриту АКТГ i кортизоном». Дисертацй' на двi теми iз п'яти придуманих мною захистили ще два асш-ранти. Один з них (А.Д. Тодоренко) потам працював у вщдш iнституту урологй' i нефрологй', яким я завiдував.
В Iнститутi кшшчно! медицини ставлення до мене було позитивне, привггне. Були три-чотири особи, яи ставились до мене негативно, тому що я розмовляв украшською мовою. Ще й дисертацiю тодi можна було писати украшською. Вщчував приxильнiсть професо-рiв О.А. Айзенберга, Д.Н. Яновського, на вщмшу вщ директора iнституту, мого керiвника як асшранта-ди-сертанта професора А.Л. Mixньова.
Статус наукового спiвробiтника не отримав.
Старший науковий сшвробггаик М.С. Заноздра зв'язав мене iз завiдувачем кафедри терапи Кшвсько-го медичного шституту професором А.П. Пелещуком, який привггао прийняв мене як асистента, а шзшше — як доцента кафедри, захистив мене разом з тодашшм ректором шституту В.Д. Братусем вщ доцентки, парторга кафедри А.К. Ше!но1. Вона мене злюно запита-ла, «до каких пор я буду разговаривать на этом своем языке», i заявила, що про мене «уже шла речь на партбюро института». Кафедра працювала на базi Кшвсько! лшарш водниив.
Несподiвано мною зайнялась завiдувач кафедри шфекцшних хвороб професор О.С. Сокт, яка працювала i в адмшютративно-освггаьому апаратi iнституту. Всупереч моему бажанню вона зарахувала мене на кур-си патентознавства i, нарешта, майже змусила зайняти посаду завщувача кафедри лiкувально! фiзкультури i лшарського контролю (1972—1973 роки). Довелося в Мос^ пройти вiдповiдну пiдготовку.
Вона лшарем пройшла вiйну, була гостра до агре-сивностi в дiяльностi й у розмовах. 3i мною розмов-ляла украшською мовою. В шститул далеко не всi i! поважали, бiльше боялися. З вщсташ часу пiдозрюю, з якою метою вона меш протегувала: сприяла моему по-садовому росту. Приблизно в той час мене вщвщував агент КДБ, розпитуючи, хто до мене заходив, iнодi на-зиваючи прiзвища. Пропонував залучатися до спшьно!' едяльносп».
Врятувався я завдяки професору А.П. Пелещуку. Вiн завiдував за сушсництвом вiддiлом терапевтично1 нефрологй на базi Ки1всько1 лiкарнi водников нещодав-но створеного НД1 урологй i нефрологи.
Вш передав менi свою посаду, яку я займав вiд 1973 до 2002 року зi сушщенням у 1986—1990 роках з поса-
дою заступника директора iнституту (В.С. Карпенко) з науково! роботи.
Зайнявши посаду заступника директора iнституту, я не Mir вщмовитися вiд вступу до комушстично! парти (КПРС). Минав час... Я вщчував розумiння i сшвчут-тя директора iнституту В.С. Карпенка. На засщанш райкому парти (будинок був тодi на вулищ Юрiя Ко-цюбинського напроти будинку шституту) я вщмовився вiдповiдати на запитання росшською мовою, мотиву-ючи тим, що я недостатньо ii опанував. Претензи з боку райкому отримав директор шституту.
Покинув я ряди КПРС, ставши депутатом Верховно! Ради УРСР, у чи^ 10 колег, iз заявою з трибуни Верховно! Ради.
У тодашньому будинку райкому парти з ходом подай тимчасово працювало посольство США.
На той час у вщдтенш нефрологи шституту одним iз двох старших наукових сшвробггниыв була доктор медичних наук Н.Я. Мельман. Вона заслужено сподь валася заступити посаду проф. А.П. Пелещука, але... Але вона була на 5 роив старша вщ мене i, що на той час мало значення в кадровш полггащ СРСР, була еврейкою. На початку 90-х роыв вилетла до 1зра!лю, де вже була ii дочка. Понад 20 роыв нашо! сшльно! роботи у вщдтенш терапевтично! нефрологи були вiдносно взаемно урiвноваженими, споыйними. Я ii поважав. Iнодi вщчував ii незадоволення сво!м становищем. Ми разом е ствавторами близько 90 статей, 16 методичних рекомендацш i посiбникiв.
Взагалi-то iз 163 спiвавторiв мо!х публiкацiй по-над 150 були сшвавторами однiеi'-двох статей. Крiм Н.Я. Мельман, найбiльше мо!х сптьних публiкацiй е з 1.О. Дудар, М.О. Колесником, I.I. Лапчинською, О.1. Таран. Я визнавав спiвавтором колегу незалежно вiд обсягу його внеску в публiкацiю.
У 1978 рощ захистив докторську дисертацiю «Эволюция острого и хронического гломерулонефрита» (науковий керiвник — професор А.П. Пелещук). Дисерта-цiя на той час представлялася росiйською мовою.
У 1990 рощ у зв'язку з обранням мене земляками Рогатинщини депутатом Верховно! Ради УРСР-Укра!ни (1990—1994 роки) я залишався завщувачем вщ-дiлу терапевтично! нефрологи, з'являючись в iнститутi в днi, втьш вiд депутатських обов'язкiв.
Нефрологiя як окрема медична спещальшсть «оса-мостшнилась» в Украi'нi на початку 60-х роив ХХ сто-рiччя. Меш, як першому головному нефрологу МОЗ УРСР-Укра!ни (1979—1993 роки), довелося займатися оргашзащею нефрологiчноi' допомоги республшан-ського (до 1990 року), державного масштабу. I це — разом з науковою, лшувальною роботою в 1нституп урологи i нефрологи. З мое! шщативи у 1990 рощ створена Укра!нська асоцiацiя нефролопв, яку я очолював до 2007 року (шсля — почесний президент).
Ще до створення кафедри на базi вщдтення терапевтично! нефрологи було оргашзовано мiсячнi курси для практичних лiкарiв, перш за все для завiдувачiв новостворених нефрологiчних вщдтень обласних ль карень. У вшх областях проведенi дводеннi семiнари
з нефрологй' для терапевтав i педiатрiв. Лекцй читали, крiм мене, старшi науковi спiвробiтники Н.Я. Мельман i А.Д. Тодоренко.
Доводилось по декiлька разiв на мiсяць лггати в об-ластi на консультацй. Вилiт до Iвано-Франкiвська мю-цевi колеги допомагали менi використовувати для вщ-вiдування мо!х рiдних у Рогатиш
У 1993 роцi з мое! шщативи на базi Нацюналь-но! медично! академй шслядипломно! освгга iменi П.Л. Шупика створена кафедра нефрологи (шзшше — нефрологи та нирково-замюно! терапи), керiвництво було довiрено менi. Довелося складати програми на-вчання (лекцй', практичнi заняття, семшари та iн.).
У 2010 рощ адмшютращя Академй' вирiшила «омо-лодити» керiвництво кафедрою. На той час кафедра була позбавлена базування в НД1 урологи i нефролог!!, який став iнститутом урологй. Складно стало з примь щеннями для читання лекцш, проведенням занять. Допомагали мiсцевi установи медично! допомоги Киева.
Претендував замiнити мене М.О. Колесник, який, ставши тд мо!м керiвництвом кандидатом i доктором медичних наук, уже був директором новостворено-го НД1 нефрологй'. Перемiг його конкурент — доктор медичних наук, професор Д.Д. 1ванов, активний в ор-гашзацй мiжнародних наукових зв'язив, власно! приватно! медично! допомоги. На 10-й рш керiвництва кафедрою вш е автором понад 500 наукових публшацш з нефрологй', керiвником, головним редактором науко-во-практичного журналу «Нирки».
Науковi публкацй мо! з нефрологи, оргашзац!! не-фрологiчно! допомоги, юторй нефролог!!, крiм статей з висвиленням результатiв планових наукових дослщжень у вщдш шституту, стосувалися питань етюлогй, патогенезу хвороб нирок, !х профтактики й лiкування, диспан-серизацй хворих, залежностi захворюваностi на хвороби нирок i !х перебiгу вщ вiку хворих, регiонiв !х проживан-ня, зв'язку регiонально! патолог!! з шшими захворюван-нями, ефективностi рiзних методiв лiкування, у тому чис-лi народно! i нетрадицiйно! медицини, мюця нефролог!! в структурi шмейно! медицини, дiяльностi лiкаря загально! практики у зв'язку з питаннями бюетики та ш.
Була запропонована класифшащя гломерулонеф-риту: гострий (вiд 3-го до 12-го мюяця — iз затяжним перебiгом); хронiчний (стад!!: нормотензивна, гшер-тензивна, хронiчна ниркова недостатшсть з трьома ступенями залежно вщ ступеня азотем!!) i пщгостро-злояысний; фаз хронiчного гломерулонефриту — ре-мiсiя, загострення; гострого й хрошчного варiантiв — сечовий синдром, нефротичний синдром. Клшчна характеристика доповнювалася даними морфолопч-ного дослiдження бiоптату нирки.
Вивчалися методи й засоби лiкування хвороб нирок, а саме: фiзiотерапiя, фiтотерапiя, iнфузiйна терап!я, iму-носорбщя, гемосорбц!я, iнфрачервона термотерап!я, п-пербарична оксигенащя, голкорефлексотерапiя, а також призначення есенщале, левамiзолу, кверцетину, трента-лу, пентоксифшну, циклофосфам!ду, ксантинолу шко-тинату та шших, результати публiкувалися в наукових статтях, матерiалах конференцiй. Низка статей присвя-
чена динамiцi показниив лiпiдного, амiнокислотного, електролiтного обмiну в поеднанш з динамiкою клшч-но! симптоматики в процесi лiкування глюкокортико!-дами й цитостатиками. Щодо гемодiалiзу, трансплантацй нирки, то в науковому планi ними займалися сшвроби"-ники iнших вiддiлiв iнституту, тому в мене тльки двь чотири публшацй з цих питань. Стосуються нефролог!! 17 !з 90 опублiкованих рецензш та iнформацiйних повь домлень. У сшвучаста з I.O. Дудар, O.I. Таран, Д.Д. 1ва-новим, С.О. Ротовою, М.Б. Величко та шшими довелося складати тести з нефролог!!, еталони практичних навик!в для екзаменацшно! оц!нки знань з нефрологй.
Вщповщний матерiал з нефрологй поданий у «Рецептурном справочнике» за редакщею Р.П. Родюно-ва (1972 рш, розд1ли 4, 5, 7 i 8), «Справочнике уролога и нефролога» (Коршенко В.С., Мельман Н.Я., Юнда 1.Ф., 1985).
Брав участь у з'!здах терапевтiв СРСР, Укра!ни, пленумах правлiння Всесоюзного товариства нефролопв, з'!здах нефрологiв СРСР, Укра!ни, численних конфе-ренцiях з нефрологй' i сум1жних спецiальностей (шфек-цй, дiетологiя, кардiологiя, медична ботанiка та шш1).
Участь у конференцiях i з'!здах приваблювала мене можлив1стю ознайомитися (i часто — не один раз) з новою мюцевютю, з новим краем. В Росй довелося побу-вати на наукових форумах у 15 мютах, в Укра!ш — у 12, також був у 8 мютах шших республш СРСР. Склалися науково-колегiальнi стосунки з науковцями-нефроло-гами б1лорус1, Литви, Росй. За кордоном того часу було близько 20 публшацш в англомовних журналах бвро-пи, 5 — у «Лшарському вюнику» (США), усш доповь д1 — в Болгарй i Нiмеччинi.
Мо! науковi й науково-освiтнi публiкацй з
нефрологй з'явилися в 1968 рощ. До 2020 року, включ-но з рецептурним довщником, пошбниками, роздта-ми в пiдручниках, у тому числ1 в пошбнику професора С.1. Рябова «Гломерулонефрит» (Ленинград, 1980), пу-блiкацiями в збiрниках матерiалiв конференцш, усього надруковано понад 560 роби, близько 200 — одноошб-ного авторства. Стосуються нефрологй також чотири винаходи (у спiвавторствi).
Пщ мо!'м керiвництвом виконана й захищена 21 кандидатська дисертащя (7 — у спiвавторствi) i 3 док-торсьи. Один з кандидатiв i доктор1в М.О. Колесник тепер директор шституту нефрологй, одна завщуе вщдь ленням еферентних технологш (I.O. Дудар) i одна (кандидат наук М.Б. Величко) працюе в цьому шститул.
Для практичних лiкарiв у спiвавторствi з1 мною видано 24 методичш рекомендацй з питань дiагностики, профiлактики й лiкування хвороб нирок (1973—1998 роки) i 8 шформацшних лист1в (1981—2010).
Масовий читач може (i м1г) ширше дiзнаватися про хвороби нирок з мо!х 25 науково-популярних пу-блiкацiй у р1зних газетах, в укра!нських i радянських енциклопедiях, з брошур «Лiкувальне харчування хвороб нирок» (сшвавтори Н.Я. Мельман, А.Д. Тодоренко, 1970, 1974, 1975), «Хвороби нирок» (сшвавтор Н.Я. Мельман, 1980, 1989), «Хвороби нирок» (у сшвав-торст з А.П. Пелещуком, 1972).
1з 200 мо!х медико-публiцистичних статей тльки одна пов'язана з нефрологiю: «Нирки — остання бари-када оргашзму» («Демократична Укра!на», 2014, № 6). Про стан медицини, медично! допомоги в Укра!ш немало статей серед 70, здавалось би, чисто полггачно-публiцистичних.
1з 70 опублкованих мо!х iнтерв'ю 5 стосувались пи-тань нефрологй'.
Пiдручники з нефрологй' за моею редакщею i в сшвавторст вийшли в 1995 i 2014 роках (останнiй — стльно з професором Д.Д. 1вановим). У 1982 рощ у ствавторст з Н.Я. Мельман видано наукову оглядову працю «Гломерулонефрит». Мо! роздiли е в пошбнику «Практическая нефрология» (ред. А.П. Пелещук, 1973, 1983); у сшвавторст з А.П. Пелещуком i Н.Я. Мельман — у пошбнику «Семиотика и диагностика заболеваний почек» (1976); «Редкие и атипичные синдромы в клинике внутренних болезней» (1983). За моею редакщею i в сшвавторст видано пошбник «Состояние систем организма при заболеваниях почек» (1988).
Довелося вщповюти меш створенням роздшв з нефрологй' на звернення редакторiв довщниыв i посiбникiв з 1мунологй' (1985, 1988), фармакологи i фармакотерапй' (1986), кшшчно! морфологй' (1999), методiв дослщження в медицин (2007) та iнших. Задовольнив пропозицiю про-фесора Ю.1. Децика (Л^в), подавши роздiл («Нефроло-пя») до пщручника «Пропедевтика внутрiшнiх хвороб» (1998). Вщповщний матерiал подав у виданш «Здравоохранение в УССР: пути и итоги развития», том 1 (1987).
З мо!м «укоршенням» (одруження — 1959 рiк) у Киевi до мене звернулися з Укра!нського курортного управлiння (знали про мене з моршинських роив), щоб я зайнявся нефрологiчними санаторiями Швденного берега Криму (Ялта), що я i здiйснював близько 20 роив. Щорiчно, iнодi по два рази на рк, менi оплачували вiдвiдування Ялти в нефрологiчному сезош (травень — вересень), де в санаторiях «Енергетик», «Запорiжжя» я консультував хворих, читав лекцй' хворим ще! категорй', проводив з ними бесщи, органiзовував вивчення ефек-тивностi 48-денного перебування нефрологiчних хворих в умовах пiвденно-кримського клiмату. Лiкарi були ств-авторами переважно! бiльшостi мо!х статей, у яких показана ефектившсть перебування й лiкування в умовах твденно-кримського клiмату залежно вiд мюця постш-ного проживання, вiку хворих, повторност курсiв лку-вання. Вивчалися можливiсть застосування ефективно! дозовано! аерогшертермй, лiкувально! гiмнастики, уточ-ненi показання й протипоказання для санаторного лку-вання хворих ще! категорй', дозування плавання.
Надходили на лiкування i хворi з однiею ниркою. 1х було небагато. Результати спостереження й ощнку !х лiкування я використав у доповщ на конференцй'
«Новi методи i новi медичнi технологи в клшчшй та курортнiй практищ в Укра!ш — сучасний стан i пер-спективи» (Ки!в, 2004).
Усього в мене близько 30 публкацш з курортологи, включно з виданням «Санаторно-курортне лкуван-ня гломерулонефриту на Швденному березi Криму» (1977; 80 с.) i нефрологiчним роздтом в «Основах курортологии» (ред. М.В. Лобода, Е.О. Колесник, 2003).
Ставлення санаторних лк^в, адмшктрацй' сана-торив до мо!х вiзитiв, до дослщжень з !х участю було по-зитивним. Готовнiсть до учасл в дослщженнях i спри-яння в робота були особливi з боку головного лкаря санаторiю «Енергетик» З.Г Ратнер. Головний лкар са-наторiю «Запорiжжя» В.С. Потапенко захистив пщ мо!м керiвництвом кандидатську дисертацш «Дозированная аэрогипертермия в комплексном санаторно-климатичес-ком лечении больных хроническим гломерулонефритом».
Полггачш подй' кшця 80-х — початку 90-х роыв на-стро!ли адмiнiстрацiею Криму негативно-вороже до Киева. Колеги-медики пояснили меш, чому нашi на-уково-органiзацiйнi стосунки доводиться припинити.
Нефролот — спецiальнiсть, яка вимагае широких, глибоких знань у поеднанш з iншими спецiальностями. Часто приховано-безсимптомний початок i перебiг ура-жень нирок вимагае шдвищено! уваги до пащента з вщ-повiдними дiагностичними i, за потреби, лiкувальними заходами. Увага потрiбна лiкаревi й у зв'язку з переважан-ням серед нефролопчних хворих осiб молодого в^, у яких цiннiсть власного здоров'я i життя часто не усвщомлена.
Вiдомо про подй' в Укра!ш на схилi ХХ — на початку ХХ1 столiття. Будучи лкарем, медиком-науковцем, я не мiг не брати участ в бурхливому вщродженш гро-мадського життя. З мое! шщативи було вiдновлено Всеукра!нське лкарське товариство, яке я очолював з 1997 до 2007 року. У 2000-му (до 2016 року) я очолив Свггову федеращю укра!нських лкарських товариств. Це органiзацiя з'!эдв, конференцш тощо.
Довелося взяти активну участь в зародженш в Укра-!ш науково! нефрологй, оргашзаци нефролопчно! допомоги. На жаль, повтьно органiзовувалися вщщ-лення нефрологй в обласних лкарнях, ще повтьш-ше — вщдтення гемодiалiзу, трансплантаци нирки.
Як депутат Верховно! Ради Укра!ни першого скликан-ня, учасник численних громадських акцш, як автор пу-блiкацiй з ощнкою минулого становища Укра!ни (наука, охорона здоров'я, культура) та можливих шлях1в европе-!защ! суспiльства вважаю, що вш сво! можливостi щодо сприяння вщродженню державно! Укра!ни я реалiзував.
Любомир Пирг,
академк НАМН Укра/ни, член-кор. НАН Укра/ни,
дйсний член НТШ ■
Втаемо з 90-pi4HUM ювыеем фундатора нефрологй' в УкраШ, засновника Укратськог асоцаци нефрологiв i Укратсько! школи нефрологiв, завiдувача вперше створеноiкафедри нефрологй'НМАПО iMern П.Л. Шутка Любомира Антоновича Пирога!
Сил, натхнення, мщного здоров'я, насолоди життям i нових платв!
Дмитро 1ванов
