CC BY
13
УДК 340.6:378.6:61(477.85-25)
БОЙЧУК Т.М., ПАШКОВСЬКА Н.В., ПАНЬК1В В.1., ЛЯШУК П.М., ЛЕОНОВА М.О.1 Буковинський державний медичний унверситет 10бласний lлiнiчний ендокринолопчний диспансер, м. 4epHiBц
БУКОВИНСЬКИЙ КРАЙ: iСТОРiЯ РОЗВИТКУ ЕНДОКРИНОЛОГИ (до 70^ччя Буковинського державного медичного уыверситету)
iE!* Передовая статья /Leading Article/
International journal of endocrinology
1з давшх чашв на теренах Буковини була пошире-на зобна хвороба — збтьшення щитоподiбноi залози з розвитком кретишзму, причиною чого е нестача йоду в довкiллi. Першi згадки про поширенiсть ендокринних захворювань у регiонi припадають на перюд його пере-бування у складi Австро-Угорсько!' iмперii.
Зокрема, уродженець Чершвщв санiтарний лiкар Арнольд Флiнкер протягом 1907—1911 рр. опублiкував серiю робгг, присвячених поширенню, механiзмам роз-витку та особливостям переб^у ендемiчного кретишзму в Буковинських Карпатах, а саме у тодшньому по-вгговому центрi Вижницi.
Флiнкером детально описаш окремi клiнiчнi ви-падки захворювань. З публшацш видно, що зоб i при-роджений гiпотиреоз у той час були надзвичайно поширеними серед мюцевого населення. Результатом багаторiчних дослiджень А. Флiнкера стала видана у 1930 рощ у Лейпцигу монографiя Studien über Kretinismus («Дослщження кретишзму»), що тривалий час слугувала основним джерелом шформаци щодо цього захворювання для багатьох поколшь лiкарiв.
Чернiвецький державний медичний шститут в1д-крито 20 жовтня 1944 р. на базi 2-го Ки!вського медичного iнституту тсля його передислокацй' у мiсто Чер-нiвцi. У жовтнi 2014 року навчальний заклад вiдзначае 70-рiччя з дня заснування.
29 березня 1944 року було звшьнене ушверси-тетське мюто Чернiвцi. Восени 1944 року закшчи-лися бойовi дп на територп Буковини, а саме мюто за роки вiйни не зазнало руйнувань. Мюцева влада Буковини звернулася до Раднаркому УРСР з прохан-ням передислокувати 2-й Ки'вський медшститут до Чернiвцiв. У Ки'в була надюлана спiльна постанова обкому КП(б)У i облвиконкому Чернiвецькоi областi за № 404 вщ 11 вересня 1944 року. Наркомат охорони здоров'я УРСР на прохання обкому компарти та облвиконкому Чершвецько!' област звернувся до Ради народних комiсарiв УРСР iз проханням поновити дь яльнiсть 2-го Ки'вського державного медшституту з передислокацiею його в мюто Чершвщ. Мiсто мало всi необхщш умови для розмiщення в ньому та за-безпечення повноцiнноi дiяльностi такого потрiбно-
го Буковинi вищого медичного навчального закладу. Раднарком УРСР постановою № 1360 вiд 20 жовтня 1944 року дозволив Народному комiсарiатовi охорони здоров'я поновити дiяльнiсть 2-го Кшвського медичного шституту з лiкувальним факультетом та передислокувати його в м. Чершвш.
1з початком свое! дiяльностi в Чершвцях медичний iнститут стае науково-методичним i лкувально-про-фiлактичним центром Буковини. З цього часу розпо-чинаеться нова вiха в iсторii розвитку ендокринологи в Буковинському кра!.
Розпочинаючи з 1946 року в Чершвецькш област розгортаеться велика експедицiйно-обстежувальна робота з вивчення поширення i тяжкост зобно! ендеми. Так, з червня по вересень 1947 року 1нститутом екс-периментально! i клiнiчноi терапи АМН СРСР на теренах краю здшснена експедицiя з вивчення ендемiч-ного зоба (Фотiева М.Н., 1948). Активну участь у щй роботi брали як лiкарi-терапевти, так i спiвробiтники Чернiвецького медичного шституту. За результатами дослщжень зобна ендемгя в Чернiвецькiй областi була визнана чи не найтяжчою в СРСР.
У березш 1948 року розпочала свою дiяльнiсть Чернiвецька обласна зобна станщя, яку очолив Х.Ш. Штерн. Тод ж були окремо видтеш лiкарi — спецiалiсти вузького профтю — ендокринологи, адже до цього допомога хворим на ендокринну патологш надавалася терапевтичною службою загалом. Слд за-значити, що пусковим моментом для оргашзаци спе-цiалiзованоi служби послужили результати масових обстежень населення област на зоб. У 1950 рощ зобна станщя перейменована на обласний протизобний диспансер, що шдкреслюе напрямок дгяльносп закладу. Тод ж при диспансерi був оргашзований стацiонар на 25 лiжок. П'ятидесятьшютдесят роки минулого сто-лiття були тим перюдом, коли iнтенсивно проводилася широка, щлеспрямована робота щодо боротьби з енде-мiею зоба та профилактикою цього захворювання.
© Бойчук Т.М., Пашковська Н.В., Панькiв В.1.,
Ляшук П.М., Леонова М.О., 2014 © «М1жнародний ен,докрииолог1чиий журнал», 2014 © Заславський О.Ю., 2014
1люстраци з книги А. Фл1нкера «Вивчення кретинзму». Фотографа зроблен у Буковинських Карпатах 1910 року
У 1947, 1948 та 1952 роках науковцями i лшарями Чер-ншецького медичного iнституту органiзовуються експеди-цй в прсью райони Карпат з метою вивчення особливос-тей ендемй зоба. З'ясувалося, що ця патология була чи не найтяжчою не тльки в УкраЫ, але й в бврош. У деяких районах хворi на зоб становили 49,6—59 % населения. Над-звичайно високою була й частота ендемчного кретинiзму (Рибалюв П.Е., 1947; Фатеева М.Н., 1948; Баштан Ф.А., 1949; Роднянський Б.Б., Шинкерман Н.М., 1955).
Поглиблене вивчення чершвецькими вченими причин зоба в його осередках показало, що поряд iз дефщитом йоду в продуктах харчування та водi зна-чну роль вщгравали жахливi на той час сощально-по-бутовi умови життя мiсцевого населення. Результатом дослiджень стала докторська дисертащя Ф.А. Баштана «Роль гтешчних факторiв в етюлогп ендемiчного зоба на Буковиш» (1949). Були внесет практичш про-позици щодо полiпшення водопостачання, санггарнох очистки населених пункпв тощо (Баштан Ф.А., Голо-вiн Д.1., 1952; Москалюк Л.1., 1958; Швец А., 1956). Подальше вивчення чинниыв зовнiшнього серед-овища показало, що не тшьки йод, а й iншi макро-(кальцш) i мiкроелементи (марганець, кобальт, цинк) впливають на виникнення та переби ендемй зоба (Ковальов М.М., 1957).
Значний внесок у з'ясування характеру змш у щи-топодiбнiй залозi мешканцiв ендемiчних районiв дали глибоы морфологiчнi дослiдження, проведенi на кафе-дрi патолопчно1 анатоми шституту пiд керiвництвом професора Н.М. Шинкермана, яким у 1955 роцi за-хищена докторська дисертацiя на тему «Матерiали до патологоанатомiчноl i нормально! морфологи щито-подiбноl залози в Буковинському ендемiчному вогни-щi зобно1 хвороби». Отриманi данi стали своерщним об'ективним стандартом для подальшого обстеження за станом ендемй зоба (Шинкерман Н.М., 1954; Александрова Е.М., 1964; Прокопчук В.С., 1965). Комплексно вивчалися нормальна (Кладiенко Д.П., 1955) та зобнозмшена щитоподiбна залоза на бiохiмiчному, фуикцiональному та гiстофiзiологiчному рiвнях (Роднянський Б.Б., Овер П.Я., 1957; Красовський О.П.,
1962, 1965; Юхимець О.Д., 1965; Рушковський Г.П., 1968; Дейбук Г.Д., 1972).
Колективи вчених низки кафедр Чершвецького медичного шституту дослщжували патологш внутрiшнiх оргашв у хворих на ендемiчний зоб, зокрема серцево-судинну систему (Боряк П.М., 1961; Сологорська Е.А., 1962; Чуракова С.А., 1962; Сходницький В.С., 1953; Гречко I.I., 1980), органи травлення (Вакалюк П.М., 1959; Герасименко Н.1., 1964; Сороин Г.А., 1968), ди-хання (Щедрин Ю.1., 1962), бioелектpичну aктивнiсть кори головного мозку (Клiменкo О.М., 1966), функ-цioнaльний стан кори надниркових залоз (Глiбкa О.З., 1963), гiпoфiзa й яечник1в (Щкштейн А.О., 1956), бю-хiмiчнi змiни у кpoвi (Заманський Л.Н., Юхимець О.Д., Руснак I.K., 1962, 1966; Савченко А.А., 1967; Цапок П.1., 1968), коагуляцшний гомеостаз (Васкуленко С.М., 1965), окис-нювaльнo-вiднoвнi процеси в тканинах (Заманський Л.Н. i ствавт., 1964) тощо.
Отpимaнi дaнi дозволили з'ясувати особливост пеpебiгу зоба в Буковинському крак пе-реважання багатовузлових еу-тирео!дних вapiaнтiв (Шинкерман Н.М., 1953; Ковальов М.М., 1958) та нaявнiсть у хворих ва-гомо! супутньо! патологй'. Вста-новлеш суттевi вiдмiннoстi мiж вузлами в щитoпoдiбнiй зало-зi та позавузловою тканиною щодо вмiсту мукoпoлiсaхapидiв, нуклешових кислот та aмiнoкислoт, сульфгiдpильних груп, цинку, мiдi, aктивнoстi деяких ферменпв (Красовський О.П., Юхимець О.Д., 1965; Рушковський Г.П., 1968; Дейбук Г.Д., 1972). Вивчення патоморфозу зоба, його морфо- та патогенезу (Прокопчук В.С., 1979) показало, що чтьне мюце в розвитку еутирео!дного зоба та вузлоутворення належить внутршшм чинникам, що виникають у процеш гiпеpплaзii щитoпoдiбнoi залози.
Професор Н.М. Шинкерман, засновник науковоï школи
звивчення патоморфологп ендемчного зоба в Чершвецькому медичному iнститутi
Визначення клшчно-морфолопчних особливостей зобно! хвороби в репош дозволило суттево покращи-ти не ттьки його дiагностику, а й л1кування. Всебiчно вдосконалювалися методи л1кування зоба та шшо! па-тологй' щитопод1бно! залози (Чумак Д.А., 1966). Зокре-ма, розроблена та впроваджена в практику методика економно! резекцй щитопсдб-но! залози при вузлових формах зоба, запропонована колишшм ректором Чершвецького медич-ного шституту (1952—1962) про-фесором Михайлом Марковичем Ковальовим (1966), що набула значного поширення в клiнiчнiй практицi. Результатом його до-слiджень стала захищена у 1960 роцi докторська дисертащя на тему «Матер1али до вивчення ендемiчного зоба у Пiвнiчнiй Бу-ковинi. Питання етiологií зоба в свгтш проблеми мiкроелементiв. Клiнiка i хiрургiчне лiкування вузлових форм зоба». Запропо-нований також патогенетичний метод консервативного л1ку-вання тиреотоксикозу (Малш-ська Х.М., 1963).
Науковi та практичнi розробки вчених в боротьбi з зобною ендемiею сприяли визнанню Чернiвецького медичного шституту як пров!дного наукового центру в цш галузi. Бiльше того, вчеш нашого закладу вивчали йододефiцитнi захворювання не тiльки на Пiвнiчнiй Буковиш, а й далеко за ll межами. Зокрема, Г.1. Ходо-ровським у 1977 роцi захищена докторська дисертащя на тему «Зоб в Замби i роль статевих гормошв у ф1зю-логй' щитопод1бно! залози».
Завдяки потужним сп!льним зусиллям представни-к1в чершвецько! школи тирео'долопв та пращвниыв практично! охорони здоров'я з профилактики та л!ку-вання йододефщитних захворювань (здiйснення контролю за йодуванням харчово! солi, запровадження про-ф!лактично! антиструшшзаци, впровадження у клИчну практику наукових розробок) вогнище зобно! ендеми на п1вн1чн1й буковин1 було практично л!кв!довано.
Велике значения вченими шституту прид!лялось та-кож ф!зюлог!! та патолог!! 1нших ендокринних залоз. Ви-вченi механiзми регуляцй' функц!! наднирникових залоз (Кришталь М.В., 1976; Курченко 1.Ф., 1967; Соболев М.С., 1976) та !х функцюнального стану при гострому гепати-т1 (Петренюк Л.М., 1962), хрон1чному гепатитi, цирозах печшки (1лошарщна В.Ф., 1983; Ярома М.С., 1967), рев-матичних вадах серця (Ляшук П.М., 1965), гшертошчнш хворо61 (Колбасова А.Н., 1966; Шевченко Б.1., 1967; Рух-манов А.А., 1968), ревматизмi (кушн1р П.С., 1968).
Особливостям пстоф!зюлогй, механiзмiв регуляцй' функци тдшлунково! залози та пстох!мй цинку при-свяченi роботи науковцiв кафедри пстологи (Шевчук I.A., 1963; Сандуляк Л.1., 1979; Рибачук 1.М., 1970; Мардар A.I., 1974; Панчук М.М., 1974). Роль порушень
бткового обмiну в патогенезi дiабетичних анпопатш всебiчно вивчав П.М. Боднар (1974), особливост вуг-леводного обмiну при захворюваннях органiв травлен-ня — О.1. Сплавський (1979), В.А. Маслянко (1984).
Розвиток ендокринолопчно! науки на Буковиш нерозривно пов'язаний з iм'ям видатного фiзюлога-ендокринолога Якова Давидовича Юршенблата. Запо-чаткований ним науковий напрямок — нейроендокри-нологiя — залишаеться однieю з провiдних наукових тематик ушверсистету до сьогоднi. Видано низку ори-гiнальних монографiй i навчальних посiбникiв: «Практикум з ендокринологи» (1969), «Загальна ендокрино-лог!я» (1971), «Порiвняльна ендокринологiя яечниюв (1973), «Телергони — хiмiчнi посередники взаемоди мiж тваринами» (1974).
Професор Яюв Давидович Юршенблат, засновник нейроендокринолопчноï школи в Чернвецькому медичному iHc^ryri
п!д керiвництвом Я.Д. Кiршенблата детально ви-вчалися регуляцiя функцй' статевих залоз (Вахно-ван П.С., 1963; Чигрша З.Г., 1964; Ходоровський Г.1., 1965, 1986; Харченко С.Ф., 1966; Ясшський В.1., 1973; Катеренчук 1.П., 1976; Крещук Л.М., 1977; Ма-лиця H.A., 1978), вiдношення м1ж головним мозком та ендокринною системою (Малишенко Н.М., 1968; Мислицький В.Ф., 1969, 1990; Андрусенко В.А., 1973; Соболев М.С., 1976; Ткачук С.С., 1983; Кирилюк М.Л., 1986), а також вплив гормошв на хромосомний апарат (Котова С.О., 1973).
п!д керiвництвом професора В.П. Шшака запо-чатковано новий науковий напрямок — хронобюло-г1я. Науковцями уиiверситету проведен! надзвичайно важливi дослiдження, присвяченi клМчнш анато-мй', морфологй', бюх!мй шишкопод16ного тiла та його рол1 у функцюнуванш р1зних орган1в i систем (Ш-шак В.П., 1985; Черновська Н.В., 1987; Захарчук O.I., 1989; Бойчук Т.М., 1995, 2000; Клюр О.С., 1998; Анохь на С.1.,2002; Степанчук В.В., 2005; Шумко Н.М., 2006; Грицюк М.1., 2007; Булик Р.6., 2009; Кушн1р О.Ю., 2010, та шш1).
Розпочинаючи з кшця 60-х рок1в минулого сто-лггтя зм1нюеться структура ендокринно! патолог!! i на
Ж
Професор Ковальов М.М.,
фундатор науковоï школи Чершвецького медичного шсти-туту з вивчення клшки та розробки хiрургiчних пщ-ход1в до л'1куван-ня вузлових форм зоба
ШШ&
Вщпов1дальн1 за викладання ендокринологи у Чертвецькому медичному Hc™ryTi (зл'ва направо): доцентБенцюн Борисович Роднянський (1948-1968), професор Петро Миколайович Боднар (1968-1973), доцент Петро Мефодйович Ляшук (1973-1995), доцент Вталй Антонович
Маслянко (1995-2009)
перший план почала виходити така нозолопя, як цу-кровий дiабет. На початку 70-х роив в област нарахо-вувалося близько 3 тисяч хворих на цукровий дiабет, поширенiсть цього захворювання становила 400 на 100 тис. населення.
Дослщження науковщв Буковинського державного медичного ушверситету останнiх роив спрямованi на вивчення механiзмiв розвитку, клИчно^агностич-них особливостей цукрового дiабету та його усклад-нень, розробку нових методiв лiкування та профтак-тики цього захворювання, а також коморбщних станiв. Кшшчш та експериментальнi науковi роботи присвя-ченi цукровому дiабету i змшам з боку серцево-судин-но1 системи (Чурсша Т.Я., 1995; Каушанська О.В., 2002; Ахмед Ш., 2007; Петринич О.А., 2010; Мiхалев К.О., 2011; Горбатюк 1.Б., 2013; Шорiков Е.1., 2013), органiв дихання (Телекi Я.М., 2010; Давидова В.М., 2012), трав-лення (Ляшук Р.П., 2005; Маковшчук А.А., 2007; Хухль на О.С., 2006; Олшник О.Ю., 2008; Нечшай Ж.А., 2010; Марчук Ю.Ф., 2012), дiабетичнiй нефропатй' (Акентье-ва М.С., 2013; Грицюк М.1., 2013), невролопчним по-рушенням (Бiлоус I.I., 2004; Пашковська Н.В., 2010; Ткачук О.В., 2011; Бесединська О.В., 2013; Зорш I.A., 2013; Гавалешко В.П., 2013; Галагдша A.A., 2013; Савчук Т.П., 2013) та синдрому ,щабетично1 стопи (Боровко-ва С.О., 2002; Колотило О.Б., 2008; Каратаева С.Ю., 2010). Кшшчш науковi дослщження у цьому напрямi очолюють професори С.В. Бтецький, O.I. Волошин, Л.О. Зуб, А.Г. 1фтодш, Н.В. Пашковська, В.П. Польовий, В.К. Тащук, O.I. Федiв, О.С. Хухлша, експерименталь-нi — професори Т.М. Бойчук, С.С. Ткачук, В.П. Шшак.
В унiверситетi проводяться дослщження щодо вивчення рiзних аспеклв метаболiчного синдрому (Кор-нiйчук 1.Ю., 2011; Шевчук В.В., 2011; Горбатюк 1.Б., 2013; Соколенко A.A., 2013; Булик Т.С., 2013; Пнгу-ляк О.М., 2013; Танас О.В., 2013; Майковська О.Б., 2013; Aбрамова Н.О., 2013; Швец Н.В., 2013; Ступ-ницька Г.Я., 2013).
У зв'язку iз зростанням поширеност йододефщит-них захворювань внаслiдок послаблення впродовж тривалого перiоду уваги до цiеï важливо!' медико-со-
Шально! проблеми вченими ушверситету останшми роками активiзувалася робота з вивчення тиреопатш в Карпатському репош. Науковi розробки присвяче-ш вивченню механiзмiв розвитку, клшчно^агнос-тичних особливостей, лшуванню та профiлактицi тиреопатш, що перебiгають на тлi шших патологiчних станiв, зокрема змiн з боку серцево-судинно! системи (Гаврилюк В.М., 2004); оргашв дихання (Тодорiко Л.Д., 2010), травлення (1люшина А.А., 2004; Рева Т.В., 2012; Чимпой К.А., 2012; Полянська I.I., 2013), нирок (Пере-пелюк М.Д., 1993; Кривич Н.В., 1998; Оленович О.А., 2004; Ходоровська А.А., 2006); опорно-рухового апара-ту (Борейко Л.Д., 2002; Волошина Л.О., 2013), дерма-толопчних (Денисенко О.1., 2006; Височанська Т.П., 2010; Карвацька Ю.П., 2013), гематологiчних (Ходо-ровський В.М., 2006), гiнекологiчних захворювань (Попович Л.В., 2002; Виток А.Д., 2003; Цисар Ю.В., 2010), порушень вуглеводного обмiну (Лажимi К.Б.Х., 2002; Абрамова Н.О., 2013) тощо. Також здшснеш ет-демiологiчнi дослiдження (Кроха Н.В., 2001; Попович Л.В., 2002; Вацеба А.О., 2004; Гаврилюк В.М., 2004) та розроблеш новi пщходи до хiрургiчного лiкування рiзних форм зоба (Шеремет М.1., 2005; Гирла Я.В., 2012). Науковi дослщження у цьому напрямi очолюють професори Н.В. Пашковська, О.1. Федiв, В.1. Панькiв, 1.Ю. Полянський, Л.Д. Тодоршо, О.1. Денисенко.
Пiдготовкою представник1в чершвецько! плеяди ен-докринологiв у певш перiоди займалися доценти кафедри факультетсько! терапй' Б.Б. Роднянський (1948—1968), П.М. Боднар (1968-1973) i П.М. Ляшук (з 1973 р.).
З 1 вересня 1977 року створено курс ендокриноло-ril, який очолювали кандидати медичних наук, доценти П.М. Ляшук (1977-1995), В.А. Маслянко (1995-2009), д.м.н. Н.В. Пашковська (з 2009 р.).
Шд керiвництвом доцента Б.Б. Роднянського об-ласний протизобний диспансер провiв значну роботу щодо раннього виявлення зоба на Буковиш та здш-снення йодно'1 профтактики серед населення. Видана ним монографiя «Ендемiчний зоб на Буковиш» (1968) слугувала кишчним керiвництвом для багатьох поко-лшь ендокринологiв.
Сп1вроб1тники кафедри кл1н1чно/ ¡мунологи, алергологи та ендокринологи (1999 р.)
Петро Миколайович Боднар викладав кшшчну ендокринологш на посадi доцента кафедри факуль-тетсько! терапи Чернiвецького медичного iнституту впродовж 5 роив. Ниш Петро Миколайович — доктор медичних наук, професор, завщувач кафедри ендокринологи Нацiонального медичного унiверситету iме-нi О.О. Богомольця, заслужений дiяч науки i техшки Укра!ни. Пiд редакцieю професора П.М. Боднара видано нащональш подручники з ендокринологи.
Вагомий внесок в ендокринолопчну науку та практику Чершвецько! областi зробив доцент Петро Мефо-дiйович Ляшук, який опублшував понад 450 наукових праць, рецензш на монографи та пiдручники, 36 мо-нографiй, навчальних та навчально-методичних по-сiбникiв. Окремою сторiнкою пл!дно! i багатогранно! дiяльностi П.М. Ляшука як члена Нащонально! спiлки журналютав Укра!ни е його робота на посадi редактора багатотиражно! газети ушверситету «Для вашого здоров'я».
Доцент Вггалш Антонович Маслянко очолював курс ендокринологи впродовж 14 роюв. Автор 143 наукових i навчально-методичних праць, у тому числi 6 монографш i 8 навчальних пошбниыв. Навчальний посiбник Вiталiя Антоновича «Фгготерашя при ендо-кринних захворюваннях» користуеться популяршстю не тiльки серед фахiвцiв рiзного профiлю, а й серед па-цieнтiв.
У 1963 рощ започаткована обласна асощащя ендо-кринолопв, яку очолювали професори Я.Д. Кршен-блат, Г.1. Ходоровський, доценти Б.Б. Роднянський, П.М. Боднар, П.М. Ляшук.
У 1996 рощ курс ендокринологи увшшов до складу створено! роком рашше кафедри клМчно! iмунологi! та алергологи (завiдувач — професор 1.Й. Сидорчук). Кафедра клiнiчно!' 1мунолоп'!, алергологи та ендокринологи проюнувала до 2007 року, а попм була лкгадо-вана як самостiйний структурний п1дрозд1л.
У зв'язку з навчально-методичною, науковою та кл1н1чною перспективнiстю розвитку спещальностей «ендокринолопя», «клiнiчна 1муиолог!я», «алерголо-г!я», що зумовлено значним поширенням ендокри-но- та iмунопатiй, сощальною значущiстю цих захво-рювань, наказом ректора Буковинського державного
Сп1вроб1тники кафедри кл¡н1чноУ ¡мунологи, алергологи та ендокринологи (2011 р.)
медичного ушверситету з 1 вересня 2011 року знову створено кафедру клМчно! iмунолоriï, алергологи' та ендокринологи' тд керiвництвом професора Н.В. Паш-ковсько!, яка на сьогодш очолюе колектив у складi 12 викладачiв (з них 3 доктори та 8 кандидат наук).
Сшвробггаиками кафедри опублшовано 31 монографш, 22 навчальних пошбники, розроблено та впро-ваджено в практику понад 80 методiв дiагностики та лiкування, отримано 24 патенти на винаходи.
Кафедра неодноразово була оргашзатором всеукра-!нських студентських олiмmад з ендокринологй', кль нiчноï iмунолоriï та алергологй' (Чернiвцi, 2004, 2005, 2006).
Колектив кафедри неодноразово був оргашзатором всеукрашських наукових форумiв. Так, 10—12 червня 2013 року кафедрою кшшчно! iмунолоriï, алергологй' та ендокринологй' проведено науково-прак-тичну штернет-конференцш з мiжнародною участю «Цукровий дiабет — мiждисциплiнарна проблема су-часно! медицини», а 24—25 жовтня 2013 року — нау-ково-практичну конференцш з мiжнародною участю «Актуальш питання ендокринологй', клiнiчноï iмуно-логй' та алергологй'».
До свого 70^ччя Буковинський державний ме-дичний ушверситет пiдiйшов як сучасний багатопро-фтьний навчальний заклад IV рiвня акредитацй'. За цi роки пiдготовлено понад 20 000 лiкарiв та бтьше нiж 700 бакалаврiв. Медичний навчальний заклад забез-печував не ттьки високий рiвень фахово! пiдготовки лiкарiв, але й надавав усi можливост для розквiту та-лантiв, якими Бог обдарував його вихованцiв. Так, у перюд навчання в Чершвецькому медичному iнститутi розкрився та розквггаув усiма барвами талант вiдомих в Укра!ш i в усьому свт дiячiв культури — Героя Украши, лауреата Державно!' премй' Украши iменi Т. Шевченка композитора, поета, музиканта й виконавця естрадних i народних тсень Володимира 1васюка, лауреата Державно! премй' Украши поета-шсняра, народного артиста Украши, громадського дiяча Михайла Ткача, лауреата золото! медалi ЮНЕСКО зi званням «Золоте iм'я свгго-во! культури», хирурга, шанюта, композитора Йосипа Ельгiсера. Усi вони поеднували успiшне навчання iз за-няттями в гуртках художньо! самод!яльность
Сьогодш Буковинський державний медичний уш-верситет добре знаний як в Укра'1ш, так i за и межами науковий, навчальний i лiкувальний заклад iз багатим практичним досвщом i славними традицiями. Ушвер-ситет включений до загального реестру Всесвггаьо! органiзацii охорони здоров'я, до Велико! харти ушвер-ситетiв, е членом Асощаци унiверситетiв Карпатського регiону. Мшютерством охорони здоров'я Укра!ни Буковинський медичний ушверситет внесений до Державного реестру наукових установ, яким надаеться шдтримка держави. Унiверситет пiдтримуе i щорiчно розширюе мiжнароднi зв'язки з науково-навчальними закладами та знаменитими кшшками зарубiжжя. Стали вже традицiйними зв'язки iз Веберзьким ушверсите-том (США), з кшшками Швеци та Англи. Удосконалю-еться за змiстом i напрямками спiвпраця унiверситету з науково-навчальними закладами Австри, Франци, Польщi, Шмеччини, Голланди, Англи та iнших кра!н.
У 2012 роцi Мiнiстерством освгга i науки Укра!ни Буковинський медичний ушверситет нагороджений золотою медаллю i дипломом у номiнацii «Компе-тентшстний пiдхiд в освiтнiй дiяльностi вищо! школи Укра1ни». У цьому ж рош унiверситет отримав вiд МОН Укра!ни диплом i почесне звання «Лщер нацiональноi' освгга». На Четвертш мiжнароднiй виставцi «Сучас-нi заклади освiти — 2013» (Ки1в, 2013) Буковинський медичний ушверситет нагороджений золотою медал-
лю та дипломом у номшаци «Мiжнародна сшвпраця в галузi освiти». Унiверситет також вiдзначений дипломом за вагомий внесок у розвиток нащонально! освь ти та удостоений «Сертифiката якостi наукових публь кацiй».
Згiдно з рейтингом Webometrics Rancing of World's Universities, що визначае мiсця унiверситетiв свiту за показниками ix iнтернет-присутностi, Буковинський державний медичний ушверситет пошв перше мюце серед вищих медичних навчальних закладiв Украiни. Порiвняно з результатами попередшх рейтингiв уш-верситет пiднявся бтьше нiж на 1200 пунктiв i посiв 27-ме мiсце серед 311 вищих навчальних закпадiв Укра-ши, що увiйшли 2013 року до бази Webometrics Ranking of World's Universities.
Основним завданням нашого навчального закладу е пiдготовка для впчизняно! науки та виробництва фаxiвцiв новоi генерацii: висококвалiфiкованиx, гра-мотних, компетентних, духовно багатих; виховання ль каря-громадянина, лiкаря — суспiльного дгяча, лшаря-патрiота, для якого принципи гумашзму та милосердя е життевим кредом. Колектив унiверситету сумлiнною працею продовжуе примножувати здобутки та славш традици навчального закладу, змiцнювати його авторитет у державi й поза ii межами i цим робить посильний внесок у розбудову i процвiтання Украши.
Отримано 20.08.14 Ш
