CC BY
128
УДК 616.441-002-08 DOI: 10.22141/2224-0721.13.1.2017.96753
Пашковська Н.В.
ВДНЗ Укра'ни «Буковинський державний медичний ун1верситет», м. Черн1вц1, Украна
Селен та OBTOiMyHHi захворювання щитоподiбноT залози
For cite: Mezhdunarodnyi Endokrinologicheskii Zhurnal. 2017;13:33-8. doi: 10.22141/2224-0721.13.1.2017.96753
Резюме. У лекцИ наведен дан про значения селену для забезпечення тирео'щного гомеостазу, роль селенодефциту в патогенез'1 ав^мунних захворювань щитопо^бно)' залози, а також ефективн'ють засто-сування селеновм'юних. препаратв у лкуванн тиреопатй авто'ммунного генезу. Ключовi слова: селен; автоiмуннi тиреопатй; селеновм'юш препарати
C2> ' я ® Практикуючому ендокринологу
Sl-J /To Practicing Endocrinologists/
International journal of endocrinology
Автоiмуннi тиреопатй е одними з найбшьш по-ширених ендокринних захворювань. Щитоподiбна залоза (ЩЗ) особливо сприйнятлива до автоiмунних процеав внаслщок уразливостi до д!! екзо- та ендо-генних чинникiв на ™ генетичног схильностi.
Дослщження останшх рокiв показали, що дефь цит селену асощюеться з пiдвищенням ризику розви-тку та прогресування автоiмунних захворювань ЩЗ, у той час як призначення його сполук веде до покра-щання гх переб^, що дозволило визначити селе-новмгсш препарати одними з найбшьш перспектив-них для лiкування тиреопатiй автоiмунного генезу.
Селен (Se) е металоГдом, назва якого походить вщ iменi богинi мiсяця Селени [24]. Вш справедливо вважаеться найбiльш суперечливим за дiею на живi системи елементом: ус його сполуки отруйнi, про-те в тканинах бiльшостi органiзмiв знаходять селен в концентращях вщ 0,01 до 1,0 мг/кг, причому до оргашв iз найвищим умiстом вiдносять ЩЗ [12].
Селен знаходиться в Грунта i водi й потрапляе в харчовий ланцюг через корiння рослин i водних органiзмiв [8]. Вiдомо, що потреба в ньому на 90 % задовольняеться харчовими продуктами i на 10 % — питною водою. Таким чином, головна причина се-ленодефщитних станiв — недостатне надходження цього мiкроелемента з гжею через його низький умiст у Грунп сiльськогосподарських угiдь. Слiд зазначи-ти, що проблема дефщиту селену, як i йоду, характерна для вах територiй нашог планети, вщдалених вщ Свiтового океану, що пов'язано з вимиванням цих мiкроелементiв iз верхнiх шарiв Грунту пщ час танення льодовикiв [8, 34]. Недостатне забезпечення селеном зареестровано практично в уах регiонах
Украгни [1, 22]. Особливо! актуальност з огляду на це набувае проблема забруднення довкшля. Зо-крема, доведено, що пщвищений вплив на населен-ня деяких крагн токсикантiв (свинець, кадмш, ртуть, миш'як, алюмiнiй) спричиняе дефщит селену через порушення його всмоктування (зокрема, в ланцюгу живлення Грунт — рослина — тварина). Крiм того, рiвень поглинання цього мжроелемента залежить вiд рН Грунту, активносп мiкроорганiзмiв, хiмiчног форми селену, опадiв тощо. Останнiм часом дефiцит даного мжроелемента пов'язують також iз змшою структури харчування населення, меншим спожи-вання м'яса, риби та шших морських продуктiв, якi разом iз зерновими е основним джерелом селену. При цьому внаслщок технолопчног переробки про-дуктiв дефiцит селену в них посилюеться [3, 12].
Таким чином, умют селену в органiзмi рiзних людей перебувае в широких межах, це важливо з огляду на те, що вш е кофактором, необхщним для активацп ряду ферментних систем в органiзмi лю-дини. Це есенщальний мiкроелемент насамперед для ЩЗ, оскшьки е одним iз ключових компонен-тiв ГГ функцiональних селенопротегшв. Адекватне функцiонування ЩЗ забезпечують декшька груп селенопротегшв: глутатiонпероксидази (GPx), де-йодинази (D), тiоредоксинредуктази (TrxRs) та се-ленопротегн Р [7, 23].
Глутатюнпероксидази — родина ферментiв, що захищають органiзм вiд окиснювального пошко-дження. Загалом в органiзмi щентифжовано 6 типiв глутатiонпероксидаз. Зокрема, GPx1—3 каталiзують вiдновлення Н2О2 та оргашчних гiдропероксидiв, а GPx4 вщновлюе фосфолшщш та холестероловi
© «Мiжнародний ендокринолопчний журнал», 2017 © «International Journal of Endocrinology», 2017
© Видавець Заславський О.Ю., 2017 © Publisher Zaslavsky O.Yu., 2017
Для кореспонденцп: Пашковська Наталiя BiKTopiBHa, доктор медичних наук, професор, Вищий державний заклад Украпни «Буковинський державний медичний ушверситет», пл. Театральна, 2, м. Черывць 58002, Укра'на; e-mail: [email protected]
For correspondence: N. Pashkovska, MD, PhD, Professor, Higher State Education Institution of Ukraine "Bukovinian State Medical University", Theat-ralna sq., 2, Chernivtsi, 58002, Ukraine; е-mail: [email protected]
пдропероксиди [34]. Як вщомо, для синтезу гор-мошв ЩЗ n0Tpi6H0 йодування тиреоглобулiну в апiкальнiй дiлянцi порожнини фолiкулiв за дГi ти-реопероксидази та присутносп Н2О2. Синтез остан-нього регулюеться тиреотропним гормоном (ТТГ) через складну систему вторинних месенджергв i е потенцгйно небезпечним для тиреоцитгв. Для за-хисту останнгх функцгонуе система ефективного ан-типероксидантного захисту. Зокрема, у ЩЗ людини гдентифгковано 3 типи GPx [11, 12].
Ще одна група селенопротешгв, що вгдгграе важ-ливу роль у тиреощному гомеостазг, — ферменти родини дейодиназ, якг забезпечують процес послг-довноi деградацГi молекули тироксину (Т4) як через каскадний шлях утворення його похгдних — три-йодтиронгну (Т3), зворотного, або реверсивного, Т3 (гТ3), дийодтирошшв (Т2), монойодтирошшв (Tj) i тиронгну (Т0), так i шляхом руйнування кон'югат тиреощних гормонГв (ТГ) Гз залишками сiрчаноi
i глюкуроновоi кислот, а також продукпв окисню-вального дезамГнування i декарбоксилювання ТГ [19]. ВГдомГ 3 типи D, що забезпечують метаболГзм ТГ. Dj знаходиться в печшщ та нирках, D2 — у сер-цГ, коронарних артерГях, гладеньких м'язах артерш, скелетних м'язах, нервовш системГ, у жировГй тка-ниш та в ЩЗ, D3 — в ембрюнальнш тканинГ, пла-ценп, печГнцГ та шкГрГ. Dt та D2 беруть участь у пере-твореннГ Т4 на його активний метаболгт Т3 шляхом дейодування в положеннях 5 (Dt) та 5' (Dt та D2), за допомогою Dt вГдбуваеться продукцГя Т3 для екс-порту в плазму, D2 регулюе локальну тканинну ак-тившсть Т3 та доступшсть його для ядерних рецеп-торГв. Водночас D3 Гнактивуе ТГ шляхом утворення rT3 Гз Т4 та Т2 Гз Т3 та гТ3 [33].
Як вГдомо, вГд 60 до 80 % загальноi кглькостГ ТГ, що виробляються ЩЗ, надходить у кров у формГ Т4, який е вГдносно малоактивним ТГ (його ще назива-ють прогормоном, що слабо зв'язуеться безпосеред-ньо з рецепторами ТГ у тканинах). При цьому значна частина Т4 безпосередньо в клГтинах конвертуеться в бюлопчно активну форму — Т3. Зокрема, 80—90 % Т3 продукуеться на периферГi шляхом дейодування 40 % циркулюючого Т4 за допомогою D, тгльки 10—20 % гормона утворюеться безпосередньо в ЩЗ. Тому порушення цього механГзму супроводжуеться клГтинним гГпотиреозом, адже в той час, як сиро-ватковий рГвень Т3 знижуеться до 30—40 %, але все ще залишаеться в межах нормальних референтних значень, зменшення рГвня Т3 у тканинах становить понад 70—80 % [11, 19]. При дефщип селену в орга-нГзмГ або при генетичному дефектГ D, що зумовлюе
ii знижену активнГсть в тканинах, може розвиватися стан недостатностГ Т3, незважаючи на нормальний рГвень Т4 в плазмГ кровГ — так званий синдром еути-реоi¡дно'i слабкостГ (euthyroid sick syndrome) [33].
Ще одшею важливою для функцГонування ЩЗ групою селенопротешв е група тюредоксинре-дуктаз, що забезпечують НАДФН-залежне вщнов-лення тюредоксину. TrxRs1 знаходиться в цитозолГ та ядрГ, TrxRs2 — у мгтохондрГях та тГоредоксинглу-татГонредуктаза — у яечках. TrxRs е важливими для
пролГферацИ клiтин, регулюють життeдiяльнiсть клiтин шляхом регуляцïï окиснювально-вщновного гомеостазу та апоптозу [19].
Близько 60 % сироваткового селену входить до складу селенопротешу Р. Вважаеться, що концен-трацiя в кровi е об'ективним маркером селенового статусу оргашзму. Крiм того, цей ензим виявлений у тканинах органiзму, е транспортною формою селену й забезпечуе його транспортування з печiнки та розпо-дгл по всьому оргашзму. Також юнують данi, що функ-цiя селенопротеïну P пов'язана iз захистом ендотель альних клiтин вщ деструкцïï пероксинiтритом [23].
Таким чином, недостатне надходження селену в оргашзм спричиняе дефiцит цiлоï низки ключових протешв, що необхiднi для нормального функцю-нування ЩЗ, це створюе передумови до розвитку та прогресування тиреощних захворювань, у тому числГ автоiмунного генезу.
Особливо небезпечною е одночасна нестача селену та йоду, оскгльки за умов йодного дефщиту в ЩЗ тд впливом пiдвищеноï ТТГ-активностi по-силюеться накопичення H2O2 [14, 15]. При цьому одночасний дефщит селену призводить до знижен-ня активностi GPx, а саме GPx3. Таким чином, над-лишок Н2О2 не може бути нейтралiзований GPx, що призводить до руйнування клггин ЩЗ i фiброзу внаслiдок iнфiльтрацïï макрофагами. Макрофаги синтезують трансформуючий фактор росту р, що блокуе пролiферацiю епiтелiальних клггин i сти-мулюе пролiферацiю фiбробластiв. Цитотоксич-ний вплив Н2О2 на тиреоцити включае каспазо-3-залежний апоптоз, що при певнш концентрацïï Н2О2 переходить в шдукщю некрозу [10]. Щ пато-генетичнi механiзми можуть призвести практично до повного руйнування ЩЗ протягом декГлькох ро-юв. КрГм того, за умов дефщиту селену зменшуеть-ся активнiсть D титв 1 i 3, що спричиняе знижен-ня конверсïï ТГ. Слщ зазначити, що на rai йодного дефщиту компенсаторно зростае актившсть D 2-го типу в головному мозку, тим самим забезпечуеться локальна продукцгя достатньоï кглькостГ Т3 (при-наймнi протягом пренатального та раннього пост-натального перюдГв), який незамшний для розвитку нервовоï системи. Одночасний дефщит селену, що спричиняе зниження дейодиназноï активносп, обмежуе можливють спрацьовування зазначеного компенсаторного мехашзму, що посилюе загрозу розвитку мжседематозного кретишзму [6, 33].
НайбГльша кшьюсть дослщжень останшх роюв присвячена вивченню ролГ дефщиту селену в розвитку автоГмунних захворювань ЩЗ, зокрема авто-Гмунного тиреощиту (А1Т), хвороби Грейвса, ендо-кринноï офтальмопатïï, а також ощнщ ефективносп застосування селеновмюних препаратГв при цих па-толопчних станах.
Рядом авторГв зазначаеться, що частота авто-Гмунних захворювань е бГльш високою саме в се-ленодефщитних репонах. Заслуговуе на увагу той факт, що низью рГвш селену спостерГгаються навиъ у новонароджених, матерГ яких страждають вщ ав-тоГмунних тиреопатш [1, 9, 11, 13].
А1Т — найбшьш поширене авто1мунне захво-рювання й головна причина гшотиреозу. Унасль док генетично зумовленого дефекту власн антиге-ни ЩЗ розщеплюються в антигенпрезентувальних клггинах з утворенням пептид1в, що зв'язуються з молекулами HLA-DR i транспортуються в дре-нуюч1 л1мфовузли, де перетворюють Т-л1мфоцити на антигенреактивн1 з подальшою неконтрольова-ною продукц1ею антитш до тиреощно! пероксидази (АТ-ТПО) та тиреоглобулшу (АТ-ТГ). Л1мфощна 1нф1льтрац1я залози Т-хелперами субпопуляцИ 1-го типу призводить до посилено! експресИ прозапаль-них цитоюшв, що спричиняють апоптоз тиреоципв. У подальшому настае зам1щення пошкоджених кл1-тин сполучною тканиною з розвитком первинного г1потиреозу. Доведено, що селен не тшьки посилюе продукц1ю GPx, зменшуючи прояви оксидативно-го стресу та справляючи 1муномодулюючий вплив, а й пригшчуе транскрипц1йний фактор NF-kB, що призводить до гальмування експресИ прозапаль-них циток1н1в, а також справляе дозозалежний шп-буючий вплив на експресго молекул HLA-DR тире-оцит1в, 1ндуковану 1нтерфероном гамма, що вказуе на перспективнють використання сполук селену в л1куванн1 А1Т [9, 10, 13].
З'ясовано, що захворюванють на А1Т у селеноде-фщитних рег1онах е вищою, що пов'язують 1з зни-женням активност1 селеновмюно! GPx у кл1тинах ЩЗ [1, 11, 13].
У численних дослщженнях доведено ефектив-н1сть застосування селеновмюних засоб1в у пащен-т1в 1з цим захворюванням [1, 5, 12, 16, 31, 32].
Перше випробування, метою якого було визна-чення впливу сполук селену на переб1г i прогноз А1Т, проведене 15 роюв тому в Н1меччин1 в регюнах 1з граничним споживанням селену. Було встанов-лено, що прийом 200 мкг селениу натр1ю протягом 3 мюящв сприяе статистично значущому знижен-ню р1вня АТ-ТПО в 1х носИв, а також полшшенню ехоструктури ЩЗ [31]. У подальшому перехресному дослщженш, що проводилося впродовж 6 мюящв, збер1галася тенденц1я до зниження концентраций АТ-ТПО на тл1 прийому селен1ту натр1ю, а також зростання титр1в при в1дм1н1 препарату [12]. Отри-ман1 дан1 узгоджуються з результатами досл1джень, проведених у ГрецИ в рег1онах 1з достатшм споживанням селену, п1д час яких унаслщок прийому 200 мкг селенометюншу в поеднанн1 з левотирок-сином протягом трьох м1сяц1в вщбувалося в1рогщне зниження концентраций АТ-ТПО в ос1б з А1Т. Про-довження терм1н1в прийому препарат1в до шести мюящв супроводжувалося подальшим зменшенням концентраций АТ-ТПО, що, на думку автор1в, вщ-бувалося за рахунок збшьшення внутршньотирео-щного вм1сту селену й активносп GPx [32]. Окр1м зазначених мехашзм1в, 1нш1 науковц1 позитивний вплив сполук селену при А1Т пов'язують 1з зрос-танням активност1 TR в тканин ЩЗ [13], а також з 1мунотропною д1ею, що забезпечуеться здатнютю цього м1кроелемента активувати гени, яю кодують прозапальн1 цитокши [10, 25].
У бшьшост1 з проведених подальших досл1джень селен призначали у форм1 селеномет1он1ну або селе-н1ту натр1ю (50—200 мкг на добу) протягом 3—12 мь сящв. При цьому пац1енти з гшотиреозом отриму-вали зам1сну терап1ю левотироксином в адекватних дозах. Практично в уск дослщженнях продемон-строване зниження р1вшв АТ-ТПО вже через 3 мь сяц1, причому зазначена динамжа збер1галася при подальшому прийом1 препарат1в. Сл1д зазначити, що зниження р1вшв антит1л було б1льш значущим в ос1б, як1 мали вищий початковий титр. Також на тл1 прийому селеновм1сних препарат1в поряд 1з зниженням р1вн1в АТ-ТПО встановлено покращен-ня ехоструктури ЩЗ [12, 13].
1нтегральна оц1нка результат1в найб1льш ваго-мих кл1н1чних дослщжень з цього питання наведена в опублжованому у грудн1 2016 року метаанал1з1 J. Wichman та сп1вавт. [30]. До фшального систематичного огляду авторами було включено 16 конт-рольованих випробувань. Оц1нювалася ефектив-н1сть застосування селеновмюних препарапв через 3, 6 та 12 мюящв вщ початку лжування А1Т. Резуль-тати анал1зу показали, що завдяки застосуванню сполук селену у хворих, яю вже знаходилися на за-м1сн1й терапН левотироксином, вщбуваеться зна-чне в1рог1дне зниження р1вшв АТ-ТПО через 3, 6 та 12 мюящв, у той час як р1вш АТ-ТГ зазнавали статистично значущого зниження тшьки через 12 мюящв вщ початку л1кування.
Аналопчних висновк1в дшшли E.J. van Zuuren та ствавт. [28]. Метаанал1з 9 кл1н1чних дослщжень, проведений науковцями, показав, що прийом селену асоц1юеться з1 значним зниженням титру АТ-ТПО через 6 i 12 мюящв л1кування й титру АТ-ТГ через рж. Кр1м того, було показано, що пащен-ти, яю отримують селеновм1сн1 препарати, мають б1льш високий шанс щодо пол1пшення настрою i самопочуття. Останнш факт заслуговуе на осо-бливу увагу з огляду на те, що частина пащенпв з ri-потиреозом (за р1зними даними, 5—10 %) виявляе невдоволення в1д лжування нав1ть за умов норма-л1зацИ р1вня ТТГ. При цьому збшьшення дози лево-тироксину не впливае на покращання якост1 життя хворих та зменшення прояв1в депресИ. На думку ряду автор1в, збереження симптом1в г1потиреозу може бути насл1дком порушень тканиноспециф1ч-но! дИ ТГ, що здшснюеться за рахунок складних мехашзм1в, до яких в1дносяться, окр1м секрецИ гор-мон1в ЩЗ, плазмове перенесення, трансмемб-ранний транспорт, процеси активацИ/шактивацИ та взаемодИ з 1зоформами ядерних рецептор1в та ко-регулятор1в. Зниження активност1 селенозалеж-них дейодиназ, у тому числ1 за рахунок дефщиту селену, супроводжуеться кл1тинним гшотиреозом. В таких випадках терап1я виключно препаратами левотироксину, ймов1рно, може бути недостатньо ефективною, оск1льки обмежений процес утворен-ня активного Т3 на тканинному р1вш [2].
З метою бшьш детального вивчення цього питання на сьогодш у ДанН проводиться рандом1зо-ване сл1пе багатоцентрове кл1н1чне досл1дження
CATALYST за участю 472 пащенпв з метою оцiнки впливу селену на nepe6ir AIT на rai прийому лево-тироксину впродовж 12 мгсящв. OKpiM дïï на рiвень АТ-ТПО, спiввiдношення Т3/Т4, дозування левоти-роксину, головним критерieм ефективностi препарату е саме якiсть життя пацieнтiв, що оцiнюeться за допомогою розробленого для хворих з патолопею ЩЗ опитувальника ThyPRO [39].
Окремо вивчаеться доцшьшсть призначення сполук селену в АТ-ТПО-позитивних жшок пiд час ваптносп в пiсляпологовому перiодi. Вщомо, що пiдвищенi рiвнi АТ-ТПО й АТ-ТГ виявляються у 10—20 % жшок дггородного вiку [37]. У переважноï бiльшостi з них функцiя ЩЗ не порушена. Водно-час навиъ за умов еутиреозу в жшок iз пщвищеним рiвнем АТ-ТПО збшьшуеться ризик передчасного переривання ваптносп та розвитку тсляполого-вих тиреопатш Так, показано, що частота викидшв у вагiтних iз нормальною функщею ЩЗ удвiчi вища в разi наявностi пщвищених рiвнiв антитiл до ïï анти-генiв. Зважаючи на це, на особливу увагу заслуговуе той факт, що призначення селену (200 мкг селено-метюншу) АТ-ТПО-позитивним жшкам упродовж та пiсля ваптносп сприяе зниженню титрiв антитiл, покращуе ехоструктуру ЩЗ, знижуе частоту тсля-пологовоï тиреоi¡дноï дисфункцïï та гшотиреозу [40].
У роботах останнк роюв показана ефективнiсть селеновмiсних препаратiв при хворобi Грейвса (ди-фузному токсичному зоб^ — органоспецифiчному автоiмунному захворюванш, що характеризуеться стiйкою патологiчною гшерсекрещею ТГ внаслiдок вироблення стимулюючих автоантитш до рецепто-рiв ТТГ (АТ-рТТГ). Визначений цший ряд можливих механiзмiв, за допомогою яких селен може позитивно впливати на перебк хвороби Грейвса, а саме: 1) гальмiвний вплив експресН молекул HLA-DR на ти-реоцитах; 2) суттеве зниження концентращ! антитiл до рецептора ТТГ (АТ-рТТГ) i АТ-ТПО; 3) запобкан-ня порушенню регуляцН клиинного iмунiтету i функ-цН B-клггин; 4) нейтралiзацiя активних форм кисню i пригнiчення окиснювально-вщновних процесiв, необхщних для активащ!, диференцiювання i дН лiм-фоцитiв, макрофагiв, нейтрофiлiв, природних клиин-кiлерiв, якi беруть участь в орбггальному запаленнi; 5) шпбування експресН прозапальних цитокiнiв; 6) галь-мування синтезу простагландинiв i лейтщешв [9].
Доведено, що в оаб iз хворобою Грейвса вщ-значаеться негативна кореляцшна залежнiсть м1ж рiвнем АТ-рТТГ i плазмовою концентрацiею селену [35], а призначення сполук селену покращуе пе-ребп цього захворювання [38, 41].
Зокрема, у пащенпв iз хворобою Грейвса, яю живуть у ХорватИ (регiонi iз найнижчим споживан-ням селену в бврош) здiйснено порiвняльну оцiнку ефективност застосування метимазолу iз комбшо-ваним призначенням метимазолу i комплексу ан-тиоксидантiв (вiтамiн Е, С, р-каротин i селен у дозi 60 мкг/добу), оскшьки зазначенi вiтамiни не тшьки зменшують прояви оксидативного стресу, а й по-кращують засвоення селену органiзмом. Установлено, що внаслщок лiкування в суб'ектiв поряд iз
зростанням плазмово! концентрацГi селену вГро-гГдно суттевГше порГвняно Гз контрольною групою пГдвищувалася еритроцитарна активнГсть GPx. Слщ вГдмГтити, що еутиреохдний статус був досягнутий швидше в груш осГб, якГ отримували комбГновану тератю метимазолом i селеном [38].
НаразГ тривае подвГйне слГпе плацебо-контрольо-ване багатоцентрове клГнГчне випробування GRASS, метою якого е вивчення ефективностГ застосування селену в комплексному лГкуваннГ хвороби Грейвса. ПацГенти отримують селен у добовГй дозГ 100 мкг вГд 24 до 30 мюящв. ОкрГм впливу на клшГчш прояви захворювання, показники тиреощного гомеостазу, вивчаеться динамка рГвня АТ-рТТГ, очнГ симптоми та яюсть життя хворих на тлГ прийому селену [29].
Перспективними вважаються дослщження, спря-мованГ на пошук селеновмГсних антитиреощних засо-бГв, представником яких е метилселеноГмщазол. У да-ний час розробляються шшГ молекули, що вщкривае новГ перспективи лжування хвороби Грейвса [26].
Останшм часом з'явилися данГ щодо ефективнос-тГ препаратГв селену в комплексному лГкуванш хво-рих на ендокринну офтальмопатГю (офтальмопатГю Грейвса), що являе собою органоспецифГчне авто-Гмунне захворювання, яке характеризуеться набря-ком, лГмфоцитарною шфшьтращею ретробульбарно! клГтковини, екстраокулярних м'язГв та проявляеть-ся рГзним ступенем екзофтальму й офтальмопарезу.
Як показали результати контрольованого case-дослщження, рГвень селену особливо низький у па-щенпв Гз хворобою Грейвса при поеднанш з офталь-мопатГею, що, на думку авторГв, може вказувати на те, що дефГцит селену е незалежним чинником ризику розвитку ендокринно! офтальмопатГi, а застосування селеновмГсних препаратГв, ймовГрно, здатне запобГгти ii розвитку та покращити перебГг захворювання [41].
У рандомГзованому, подвГйному слГпому плаце-бо-контрольованому дослГдженнГ, органГзованому EUGOGO (бвропейська група з вивчення офталь-мопати Грейвса), уже через 6 мюящв вщ початку лГ-кування у хворих, якГ додатково отримували селенГт натрГю в дозГ 200 мкг/добу, суттево покращилася яюсть життя (у понад 70 % осГб проти 22 % серед па-цГентГв контрольно1 групи), знизилось ураження очей (у 61 проти 35 % вГдповГдно) Г значно сповГльнилось прогресування офтальмопати. При цьому попршен-ня перебГгу захворювання встановлено тГльки в 7 % пацГентГв, якГ отримували селен, проти 26 % осГб, якГ приймали плацебо [21]. Аналопчш результати були отриманГ при проведенш Гнших дослГджень [5, 27].
ОкрГм доведено! ефективностГ в лГкуванш авто-Гмунних тиреопатГй, останнГм часом зазначаеться перспектившсть застосування селеновмГсних пре-паратГв у лГкуваннГ вузлових форм зоба, раку ЩЗ та шших тиреохдних захворювань [18, 20, 25, 26].
ЗгГдно з рекомендацГями ВООЗ, жГнки повин-ш отримувати 55 мкг на добу, чоловжи — 70 мкг на добу, а дгти — 1 мкг селену на 1 кг маси тгла вщпо-вГдно. За природних умов селен надходить в органГзм людини з жею у виглядГ селеновмГсних амшокислот
селенометюншу й селеноцистегну. При штучному забезпеченш органiзму селеном використовуються як його неоргашчш сполуки у виглядi селешту або селенiту натрiю, так i органiчнi, отриманi iз викорис-танням бiотехнологiй мiкробного або др1жджового походження [12, 34].
Серед препаратiв, до складу яких входять орга-шчш сполуки селену, на особливу увагу заслуговуе Оксилж («Вьорваг Фарма», Шмеччина). Одна капсула препарату мютить: природного селену (у вигля-да др1ждж1в) — 50 мкг, вiтамiну С — 300 мг, вггамь ну Е (природного походження токоферол, дистилят iз рослинног о ли) — 36 мг, провггамшу А — 2 мг (диспергований бета-каротин), лжошну (каротино-Гду з екстракту томапв) — 2 мг. До складу Оксил^ входить органiчний селен у комплекс з цистегном i метюншом. Завдяки цьому мiкроелемент швид-ко засвоюеться й активно залучаеться в бiохiмiчнi процеси синтезу селеновмiсних проте'гшв. Вщо-мо, що селенометiонiн ефектившше абсорбуеться в шлунково-кишковому трактi, нж неорганiчнi по-хiднi селену, а його надходження в органiзм сприяе вiрогiдно бшьш суттевому пiдвищенню маркерiв селенового статусу [16].
Також слщ зазначити, що використання орга-нiчних сполук селену е бшьш безпечним, н1ж неор-ганiчних. Справа в тому, що неоргашчний селен, що надходить в органiзм у виглядi селенат- або селе-тт-анюшв, швидко вiдновлюеться до селеноводню, який дуже повшьно пщдаеться утилiзацГl з утворен-ням спиртовмiсних сполук селену. Лише обмежена кшьюсть цього елемента, що входить до складу селеноводню, залучаеться до синтезу селенопротегшв. При цьому, якщо кшьюсть неорганiчного селену пе-ревищуе кiлькiсть вшьного цистегну, цей мжроеле-мент може накопичуватися в клiтинах у виглядi вшь-ного гiдроселенiд-анiону, який е вкрай токсичним [23, 34]. Крiм того, мжронущенти (вiтамiни, макро-i мiкроелементи) е хiмiчно i фiзiологiчно активними речовинами, що здатнi взаемодiяти з iншими суб-станцiями, а також одна з одною. Щ взаемодл можуть спричинити як посилення, так i зниження ефекту вщ прийому вiтамiнно-мiнеральних комплексiв [4]. Завдяки синерпчним властивостям селену та вггамтв А, Е i С, що входять до складу Оксилжу, засвоення мiкроелемента суттево зростае. Усе це визначае ефек-тивнiсть та безпечнють використання цього препарату в комплексному лжуванш захворювань ЩЗ.
Таким чином, результати дослiджень останшх рокiв визначили дефiцит селену як один iз чинникiв розвитку i прогресування автоiмунних захворювань ЩЗ, що вказуе на необхщшсть запровадження за-ходiв селенопрофiлактики в регiонах iз недостатнiм споживанням цього мiкроелемента. У свою чергу, селеновмюш препарати демонструють значну ефек-тивнiсть при використанш в комплексному л^-ваннi тиреопатш автоiмунного генезу, що визначае перспектившсть гх застосування в терапи цих захво-рювань.
Конфлжт штерес1в. Не заявлений.
References
1. Goncharova OA. Selenium and thyroid (review of literature and data of own researches). Endocrinologia. 2014;19(2):149-155 (Russian).
2. Paskkovska NV. Treatment of hypothyroidism according to the modern clinical guidelines. International Journal of Endocrinology. 2016;6(78):48-58 (Ukrainian). DOI: 10.22141/22240721.6.78.2016.81860.
3. Sen'kevich OA, Golubkina NA, Koval'skiy UG. Diagnostics of selenium sufficemcy and estimation of degree of its deficitiency. Dal'nevostochnyi meditsinskiy zhurnal. 2011;4:78-80(Russian).
4. Chursina TY, Mikhalev RA. Little players of large orchestra, or as years to one hundred raise to us without old age. Thera-pia. Ukrainskiy medychnyi visnyk. 2015;2:55-58 (Russian).
5. Calissendorff J, Mikulski E, Larsen EH et al. A prospective investigation of Graves' disease and selenium: thyroid hormones, auto-antibodies and self-rated symptoms. Eur Thyroid J. 2015;4(2):93-98.
6. Arrojo E, Drigo R, Bianco AC. Type 2 deiodinase at the crossroads of thyroid hormone action. Int J Biochem Cell Biol. 2011 0ct;43(10):1432-41. doi: 10.1016/j.biocel.2011.05.016.
7. Beckett GJ, Arthur JR. Selenium and endocrine systems. J Endocrinol. 2005;184(3):455-465.
8. Brigelius-Flohe R. The Evolving Versatility of Selenium in Biology. AntioxidRedox Signal. 2015;23(10):757-760.
9. Dharmasena A. Selenium supplementation in thyroid associated ophthalmopathy: an update. Int J Ophthalmol. 2014;7(2):365-375.
10. Demelash A, Karlsson JO, Nilsson M. Selenium has apro-tective role in caspase-3-dependent apoptosis in duced by H2O2in primary cultured pig thyrocytes. Eur J Endocrin. 2004;150:841-849. PMID: 15191356.
11. Drutel A, Franoise A, Philippe CD. Selenium and the thyroid gland more good news for clinicians. Clin Endocrinol. 2013;78(2):155-164.
12. Duntas LH, Benvenga S. Selenium: an element for life. Endocrine. 2015;48(3):756-775.
13. Duntas LH. The Role of Iodine and Selenium in Autoimmune Thyroiditis. Horm Metab Res. 2015Sep;47(10):721-6. doi: 10.1055/s-0035-1559631.
14. Zimmermann MB, Adou P, Torresani Tet al. Effect of oral iodized oil on thyroid size and thyroid hormone metabolism in children with concurrent selenium and iodine deficiency. European Journal of Clinical Nutrition. 2000;54:209-213.
15. Contempre B, Duale NL, Dumont JE et al. Effect of selenium supplementation on thyroid hormone metabolism in an iodine and selenium deficient population. Clinical Endocrinology. 1992;36:579-583.
16. Duntas LH, Mantzou E, Koutras DA. Effects ofa six month treatment with selenomethionine in patients with autoimmune thyroiditis. European Journal of Endocrinology. 2003;148:389-393.
17. Gärtner R, Gasnier BC. Selenium in the treatment of autoimmune thyroiditis.Biofactors. 2003;19:165-170.
18. Gislefoss R, Jellum E. The Janus serum bank and bio-markers of cancer. Norsk Epidemiologi. 2006;16(1):53-57.
19. Lacka K, Szeliga A. Significance of selenium in thyroid physiology and pathology. Pol Merkur. Lekarski. 2015;38(228):348-353.
20. Rasmussen LB, Schomburg L, Köhrle Jet al. Selenium status, thyroid volume, and multiple nodule formation in an area with
mild iodine deficiency. Eur J Endocrinol. 2011 Apr;164(4):585-90. doi: 10.1530/EJE-10-1026. Epub 2011 Jan 17.
21. Marcocci C, Kahaly GJ, Krassas GE. European Group on Graves' Orbitopathy. Selenium and the course of mild Graves'or-bitopathy. N Engl J Med. 2011;364(20):1920-1931.
22. Osadtsiv OI, Kravchenko VI, Andrusyshyna IM. Selenium efficiency in prophylaxis and complex treatment of diffuse goiter. LikSprava. 2014;7-8:110-116.
23. Roman M, Jitaru P, Barbante C. Selenium biochemistry and its role for human health. Metallomics. 2014;6:25-54.
24. Russell B. Selenium stories. Nature Chemistry. 2011;3(7):570.
25. Samir M, el-Awady MY. Serum selenium levels in multinodular goiter. Clinical Otolaryngology and Allied Sciences. 1998;23:512-514.
26. Roy G, Mugesh G. Selenium analogues of antithyroid drugs-recent developments. Chemistry & Biodiversity. 2008; 5:414-439.
27. Marcocci C, Kahaly GJ, Krassas GE et al. Selenium and the course of mild Graves' orbitopathy. The New England Journal of Medicine. 2011;364:1920-1931.
28. Zuuren EJ, Albusta YA, Fedorowicz Z et al. Selenium Supplementation for Hashimoto's Thyroiditis: Summary of a Cochrane Systematic Review. Eur Thyroid J. 2014;3(1):25-31.
29. Watt T, Cramon P, Bjorner JB et al. Selenium supplementation for patients with Graves' hyperthyroidism (the GRASS trial): study protocol for a randomized controlled trial. Trials. 2013 Apr 30;14:119. doi: 10.1186/1745-6215-14-119.
30. Wichman J, Winther KH, Bonnema SJ et al. Selenium Supplementation Significantly Reduces Thyroid Autoantibody Levels in Patients with Chronic Autoimmune Thyroiditis: A Systematic Review and Meta-Analysis. Thyroid. 2016;26(12):1681-1692.
31. Gartner R, Gasnier BCH, Dietrich JW et al. Selenium supplementation in patients with autoimmune thyroiditis decreases thyroid peroxidase antibodies concentrations. Journal of Clinical Endocrinology and Metabolism. 2002;87:1687-1691.
32. Toulis KA, Anastasilakis AD, Tzellos TG et al. Selenium supplementation in the treatment of Hashimoto's. Clinical Endocrinology. 2013;78:155-164.
33. Kohrle J, Jakob F, Contempre B. Selenium, thethyroid, and the endocrine system. Endocrine Reviews. 2005;26:944-984.
34. Hatfield DL, Berry MJ, Gladyshev VN. Selenium: Its Molecular Biology and Role in Human Health. Springer Science Business Media. 2012:598.
35. Wertenbruch T, Willenberg HS, Sagert C et al. Serum selenium levels in patients with remission and relapse of Graves' disease. Medicinal Chemistry. 2007;3:281-284.
36. Sakiz D, Kaya A, Kulaksizoglu M. Serum Selenium Levels in euthyroid nodular thyroid diseases. Biol Trace Elem Res. 2016;174(1):21-26.
37. Stagnaro-Green A, Pearce E. Thyroid disorders in pregnancy. Nature Reviews Endocrinology. 2012;8:650-658.
38. BacicVrca V, Skreb F, Cepelak I et al. Supplementation with antioxidants in the treatment of Graves' disease: the effect on the extracellular antioxidative parameters. Acta Pharmaceutica. 2004;54:79-89.
39. Watt T, BueBjorner J, Cramon P et al. The chronic autoimmune thyroiditis quality of life selenium trial (CATALYST): study protocol for a randomized controlled trial. Trials. 2014;15(115). DOI: 10.1186/1745-6215-15-115. Available from: https://trialsjournal.biomedcentral.com/articles/10.1186/ 1745-6215-15-115.
40. Negro R, Greco G, Mangieri T et al. The influence of selenium supplementation on postpartum thyroid status in pregnant women with thyroid peroxidase autoantibodies. J Clin Endocrinol Metab. 2007;92(4):1263-1268.
41. Winther KH, Bonnema SJ, Cold F. Does selenium supplementation affect thyroid function? Results from a randomized, controlled, double-blinded trial in a Danish population. Eur JEn-docrinol. 2015;172(6):657-667.
OTpuMaHO 17.02.2017 ■
Пашковская Н.В.
ВГУЗ Украины «Буковинский государственный медицинский университет», г. Черновцы, Украина Селен и аутоиммунные заболевания щитовидной железы
Резюме. В лекции приведены сведения о значении се- селеносодержащих препаратов в лечении тиреопатий ау-
лена для обеспечения тиреоидного гомеостаза, роли се- тоиммунного генеза.
ленодефицита в патогенезе аутоиммунных заболеваний Ключевые слова: селен; аутоиммунные тиреопатии; се-
щитовидной железы, а также эффективности применения леносодержащие препараты
N.V. Pashkovska
Higher State Education Institution of Ukraine "Bukovinian State Medical University", Chernivtsi, Ukraine
Selenium and autoimmune thyroid disorders
Abstract. Information about the importance of selenium of thyreopathies with autoimmune origin is given in the for thyroid homeostasis, the role of selenium deficiency in lecture.
the pathogenesis of autoimmune thyroid disorders and ef- Keywords: selenium; autoimmune thyreopathies; selenium-
fectiveness of selenium-containing drugs in the treatment containing drugs
