CC BY
56
М1СЦЕ I ЗНАЧЕННЯ СЕЛЕНОВМ1СНИХ ПРЕПАРАТ1В У Л1КУВАНН1
АВТО1МУННОГО ТИРЕОВДИТУ
B.I. Панькчв
Украг'нський науково-практичний центр ендокринног х1рургИ, трансплантацИ' ендокринних оргатв i тканин МОЗ Украгни, м. Кшв
Паныив
Володимир 1ванович
д. мед. н., проф., зав. вiддiлу клiнiчноï тиреогдологИ' 01021, м. Кшв, Кловський узвiз, 13-А е-mail: vipankiv@mail.ru
Хроычний автоiмунний ^мфоматозний) тирео-Удит (А1Т) описаний японським xipyproM Х. Хашимо-то в 1912 роцк Вивчаючи гiстoлoгiю щитoпoдiбнoУ залози (ЩЗ), видаленоУ у чотирьох хворих з дифуз-ним зобом, вчений установив змши специфiчнoУ морфолопчноУ будови залози з обов'язковою наявнiстю характерних ознак (дифузна шфтьтра-цiя ЩЗ лiмфoцитами, специфiчне утворення лiм-фоУдних фoлiкyлiв, дестpyкцiя епiтелiальниx клiтин i пpoлiфеpацiя фiбpoзнoУ тканини, яка замiщye нор-мальну структуру ЩЗ).
Хpoнiчний А1Т у станi еутиреозу або ппоти-реозу - одне з найчаспших захворювань ЩЗ, яким страждае понад 10% жшок i 2% чоловЫв. Запро-поновано декiлька гiпoтез патогенезу цього захво-рювання. Також кнують генетичнi передумови до розвитку А1Т. На частоту А1Т впливають чинники довктля (споживання йоду, прийом iмyнoтеpа-певтичних засoбiв, вipyснi шфекцп, як можуть iнiцiювати захворювання). Наявнiсть антитт до тиреоУдноУ пероксидази (ТПО) спостеркаеться у 10% випадкiв практично здорових дорослих жшок i у 5% практично здорових чоловшв (N. Amino).
Вщсутнкть на сьогодш патогенетично!' терапп А1Т на paHHix стадiях його розвитку не може бути шдГрунтям для заперечення наявносп самого захворювання. Справд^ в аpсеналi лiкаpя поки що немае пpепаpатiв, з допо-могою яких постае мoжливiсть впливу на пoчаткoвi стадп автoiмyннoгo процесу. Однак, спостеркаючи за прогресом дослщжень oстаннix poкiв у галyзi iмyнoлoriУ i молекулярноУ бюлогп, слiд очкувати розробки нових метoдiв i л^арських пpепаpатiв, якi б дозволили активно впливати на стабЫза^ю
найбiльш раншх пpoявiв розвитку i навiть на профтактику автoiмyнниx захворювань, включно з А1Т.
CпецифiчнoУ терапп А1Т на сьoгoднi не iснyе. За наявносп тиреотоксичноУ фази А1Т дoцiльне при-значення симптоматичних засoбiв (бета-блокатори, седативш та iн.) у бiльшoстi випадюв без викори-стання тиpеoстатикiв. При явищах гiпoтиpеoзy призначають препарати гормоыв ЩЗ. У той же час питання про доцтьнкть застосування цих засoбiв при А1Т в стаж еутиреозу залишаються дискyсiй-ними. У минулому рекомендувалося призначення глюкокортико'|^в у досить великих дозах з метою впливу на автoiмyннi процеси, особливо на гумо-ральний iмyнiтет. На сьогодш чiткo встановлена неефективнiсть використання кортикостеро'|^в при А1Т.
Враховуючи, що автoiмyнна агpесiя на сьoгoднi визнана ключовим чинником, що призводить до деструкцп тиреоУдноУ тканини з неминучим подальшим розвитком гiпoтиpеoзy, вплив на ав^мунний процес с суттю патогенетично!' терапп А1Т.
Результати фундаментальних дoслiджень з бioxiмiï, молекулярноУ фармакологи i кл^чноУ меди-цини дозволяють стверджувати, що при здшсненн пpoфiлактики та л^ування захворювань ЩЗ та шших йoдoдефiцитниx станiв слiд враховувати нерозривний зв'язок обмшу йоду в opганiзмi з метабoлiзмoм iншиx мiкpoелементiв - насамперед селену як основного молекулярного синерпста йоду, що мае важливе значення у функцюнуванн ЩЗ [Jaminet P., 2011].
На сьогодш доведено, що дефщит селену належить до чиннимв розвитку захворювань
ЩЗ. Зниження рiвня селену в сироватц KpoBi асоцiюeться з такими патолопчними змiнами в ЩЗ, як збтьшення i'i' об'ему, наявнкть rinoexoreHHOCTi -ультрасонографГчноУ ознаки лiмфoi'днo!' шфтьт-рацГГ ЩЗ, вузлових або колоТ'дних утворень [Derumeaux H. et al., 2003].
KpiM того, селен бере участь в антиоксидант-ному захист тирeoцитiв та активацГ! тиреоУдних гoрмoнiв, регулюе процеси апоптозу. Експеримен-тальними дoслiджeннями доведено, що навГть за умов адекватного надходження йоду в оргаызм тривалий дeфiцит селену призводить до некрозу i ФГ6розу ЩЗ [Jaminet P., 2011]. Важливкть селену для ендокринно'' системи визначаеться тим фактом, що багато тканин залоз внутрГшньо'' секрецп мають мехаызми пiдтримання його належно'' концентрацп навГть за умов тяжкого дiетичнoгo дефщиту селену [Гмошинский И.В., Мазо В.К., 1999].
Бюлопчы ефекти селену на ендокринну систему проявляються шляхом експресп близько 30 селенопротеУнГв, активним центром яких е селен. Мехаызми впливу бтьшосп селенопротеУнГв на функцГю ЩЗ рoзшифрoванi вГдносно нещодавно. Так, йодтиронш-5-дейодиназа активуе процес перетворення тироксину в трийодтиронН тирок-син-редуктаза каталГзуе НАФ-залежну рeакцiю вiднoвлeння тироксину, цитолГтична глутатюн-пероксидаза здiйснюе антиоксидантний захист клГтин вГд негативного впливу перекису водню, селенопроте'н N сприяе перенесенню i зниженню концентрацп перекису водню, позаклГтинна тром-боцитарна глутатioнпeрoксидаза вoлoдiе проти-запальним, Гмуномодулюючим впливом, фосфо-лiпiд-глутатioнпeрoксидаза iнгiбуе окиснення ФосФолГпГдГв, регулюе процес апоптозу, тюре-доксинредуктаза регулюе процеси кл^инно'' пролГферацп, пiдтримуе окисно-вщновний баланс клГтини, селенопроте'н Р здшснюе транспорт селену та антиоксидантний захист [Bates J.M. et al., 2001; Schomburg L., 2011; Rayman M.P., 2012].
Одна з причин неможливост повно'' лГквщацп захворювань, спричинених нестачею йоду, шляхом лише йодно'' прoфiлактики полягае в тому, що дефщит селену обумовлюе зниження синтезу ферментГв, якГ беруть участь в активацп i регуляцп балансу тиреоУдних гормонГв. Додатковий прийом йоду не в змозГ компенсувати цей дефект. ОтриманГ нещодавно данГ пояснюють, чому в експеримен-тальних дослГдженнях Гз селеновою недостатнГстю знижувалася конверсГя тироксину в трийодтиронш з подальшим розвитком симптомГв гГпотиреозу [St. Germain D.L. et al., 2005]. Враховуючи механГзм дГ!
дейодиназ, можна дiйти висновку, що прийом лево-тироксину з метою лГквщацп дисбалансу тиреоУдних гормонГв на тлi дефiциту селену буде менш ефек-тивний, оскiльки селен потрiбний для перифе-ричноУ активацп тироксину [Хохлова Е.А., 2013].
За умов дефщиту селену посилюеться цитоток-сична дiя перекису водню, як побiчного продукту синтезу тиреоТдних гормонГв, на тканину ЩЗ. Вплив цього патолопчного чинника може провокувати зростання титру антитиреоУдних антитiл (до тиреоУдноУ пероксидази, тиреоглобулiну) i зрештою призводити до розвитку автоiмунних тиреопатiй. У багатьох дослщженнях було проаналiзовано довгостроковi результати йодноУ профiлактики за допомогою йодованоУ солi без лiквiдацiï дефщиту селену [Emral R. et al., 2006].
В Гталшському дослiдженнi проведений аналiз 15-рiчного (1995-2010 рр.) здшснення йодноУ профiлактики у 1148 оаб [Aghini Lombardi F. et al., 2013]. СпостерГгалося достовiрне зниження поширеносп дифузного зоба (10,3% у 2010 р. проти 34,0% у 1995 р.), функцюнальноУ автономп' ЩЗ (0,5% проти 2,5%), ппертиреозу (1,4% проти 4,5%). Однак виявлення в сироватц кровГ автоантитiл до ЩЗ (19,5% проти 12,6%, р < 0,0001) i поширенкть А1Т (14,5% проти 3,5%; р < 0,0001) були часпшими у 2010, нГж у 1995 роцк
БГльшГсть фахiвцiв розцшюють селен як допо-внюючу ланку для успшного лiкування i профтактики тиреопатiй, пов'язаних з дефiцитом йоду [Turker O. et al., 2006]. Додатковий прийом селену у фГзюлопчних дозах до 75 мкг/добу впро-довж 6-12 мкя^в асоцiюеться з достовГрним зни-женням титру антитиреоУдних антитiл (до ТПО), сприяе пригшченню автоiмунного процесу i полiпшенню ехогенноУ структури за даними УЗД. Поеднаний прийом йоду i селену дозволяе змен-шити ризик розвитку А1Т i рекомендований £вропейською тиреоУдною асоцiацiею (ETA) з метою повноцшноУ йодноУ профiлактики за умов природного дефщиту йоду [Hennemann G., 2004].
Слте плацебо-контрольоване проспективне дослiдження, проведене R.Gartner i спГвавт. (2002), показало, що застосування селену у виглядГ селена-ту натрГю у до6овГй дозГ 200 мкг (2,53 мкмоль/л) впродовж трьох мкяфв у хворих на А1Т супроводжуеться статистично вГрогГдним знижен-ням концентрацп антитГл до ТПО (р = 0,013) порГвняно з групою хворих, якГ отримували плацебо (р = 0,95). Вмкт ТТГ, втьних тироксину i трийодтиронГну в сироватцГ кровГ обох груп зали-шався без змГн.
В Ышому paHA0MÏ30BaH0My плацебо-контрольо-ваному проспективному дослiдженнi протягом трьох мкяфв вивчався вплив препарату се-ленметiонiнy у добовiй дозi 200 мкг або плацебо в поеднанш з левотироксином (у дозах, необхщних для пщтримання ТТГ кровi в межах 0,3-2,0 мОД/л) [Duntas L.H. et al., 2003]. У хворих на А1Т, як отри-мували селеновмкний препарат, рiвень антитiл до ТПО через 3 мкящ знизився на 46% (р < 0,0001), а через 6 мкящв - на 55,5%. У хворих, як отримували плацебо, зниження вщповщних показникв стано-вило 21% через 3 мкяц i 27% - через 6 мкящв. Отже, препарати селену волод^ть iMyHOMO-дулюючою дicю i можуть призначатися хворим на А1Т в поеднанш з левотироксином у випадку наявностi явищ гiпотиреозy або без левотирок-сину у виглядi монотерапп.
Автори справедливо вказують, що препарати селену також показан патентам з iншими автоiмyнними захворюваннями, зокрема дифузним токсичним зобом i цукровим дiабетом 1 типу.
Укра'ша, як континентальна держава, зазнае послйного впливу дефщиту селену в Грунт [Караченцев Ю.1. та iн., 2013]. У стьському господарствi використовуються синтетичн добрива на основi сiрки i фосфору, як ще бiльше збщнюють Грунт за вмiстом селену. Тому лквщувати дефiцит цього мiкроелемента за допомогою продyктiв харчування практично неможливо.
За рекомендащею Food and Drug Administration (Управлшня з контролю якосп харчових продyктiв i медикаментiв, США), оргашзм доросло!' людини потребуе в середньому 70 мкг/добу селену (для чоловшв) i 55 мкг/добу (для жшок). Бтьшктю дослщникв споживання до 350-400 мкг селену розглядаеться як безпечна добова доза.
Згщно з даними дослщження, проведеного Свропейською оргашзафею по сприянню профiлактицi раку в 10 краТнах Свропи, показник рiвня селену в сироватцi кровi перебував у межах 63-100 мкг/л (при нормi 120 мкг/л), що вщповщае помiрномy дефiцитy селену на европейському континент [Thorling E.B. et al.]. Дослщження цього питання, проведет на репональному рiвнi, пiдтвердили дефiцит селену у Волинськш, 1вано-Франкiвськiй, Сумськш, Чернiгiвськiй i КиТвськш областях. Проблема полягае також у вкрай низькм шформованосп населення про iснyвання дефщиту селену i його наслщки в план впливу на фyнкцiю ЩЗ i оргашзм загалом.
Поеднаний дефщит йоду i селену посилюе проблему йодноТ недостатносп в Украшу що знаходить
свое вiдображення в структурi захворюваностi ЩЗ: на сьогодш спостеркаеться збiльшення частоти не лише гiпертрофiчних i гiперпластичних процесiв в ЩЗ, а й автоiмунних тиреопатш [Чернобров А.Д., 2010]. На Прикарпатт вивчалися особливостi перебiгу вагiтностi на ™ автоiмунноí' тиреопатп i природного дефщиту йоду. Вперше було встанов-лено, що у вагiтних прийом препаратiв йоду в дозi 200 мкг/добу призводить до очкуваного збтьшення екскрецп йоду з сечею, але без досягнення вiрогiдного клiнiчного ефекту. Доведено, що пщвищений рiвень антитт до ТПО е чинником високого ризику розвитку ускладнень ваптносп. Розроблений алгоритм тактики ведення ваптних з пщвищеним титром антитiл до ТПО i загрозою пере-ривання ваптносп за умов йодноТ ендемп на ™ автоiмунних тиреопатiй i природного дефщиту йоду iз включенням препаратв йоду i селену [Тим-кв 1.С., 2007].
Отже, поеднаний дефщит йоду i селену посилюе порушення функци ЩЗ, що виникае на ™ йодноТ недостатностi. При цьому УкраТна залишаеться в числi тих краТн, де розв'язання цього питання вщсутне на державному рiвнi.
ЩЗ належить до оргашв, в яких вщзначаеться найвищий рiвень вмiсту селену на 1 г тканини. Селен необхщний для формування, активацп i метаболiзму тиреоТдних гормонiв. Вiн також входить до складу низки ферменлв, зокрема глутатюнпероксидаз, основна функ^я яких полягае в захистi людського органiзму вiд токсичноТ дм ендогенних або екзогенних пероксидiв.
У земшй корi мiститься 1,10-5% (0,1 ррт) селену. Рiвень його в основних тканинах i бiологiчних рщинах органiзму людини незначно перевищуе це значення [Bedwal Р.Б. et а1., 1993].
За умов дефiциту селену в органiзмi знижуеться його рiвень у кровi, але ще рашше знижуеться активнiсть Se-глутатiонпероксидази (СРх) - одного з основних антиоксидантних ферменлв. Селен необхщний для регенераци цього ферменту [Саноц-кий И.В., 2001]. ^м того, знижуються рiвнi селеновмкних бiлкiв, що зумовлюе необхiднiсть ощадливого використання цього мiкроелемента. У головному мозку, репродуктивнш та ендокриннiй системах упродовж певного часу пщтримуеться стабтьний вмiст селену за рахунок його перерозподту в органiзмi [ВеЬпе Э., 1995]. При подальшому зниженнi рiвня селену розвиваеться селенозалежна ендокринна i гiнекологiчна патологiя [Тутелян В.А. та ш., 2002]. Цей феномен iменуеться як «жертва репродукцп». Органiзм
намагаеться зберегти себе як життездатну одини-цю, а репродуктивне надзавдання тимчасово вщключаеться.
Селен надходить до оргашзму у виглядi селеновмкних амiнокислот - селенметiонiну та селенцистешу [Zagrodzki P. et al., 2001]. Неоргашчш сполуки селену швидко виводяться з оргашзму, не досягаючи токсичного порогу [Громова О.А., 2005].
Селен володiе вагомим впливом на iмуннi функцп. Дефiцит селену супроводжуеться знижен-ням iмунно''' компетентностi, при цьому спо-стерiгаються порушення як ^тинного iмунiтету, так i функцп В-^тинних елементiв. Це може бути пов'язано з тим, що селенозалежш ферменти, GPx i тiоредоксинредуктаза (TxR) мають антиоксидантнi властивостi. Вони знижують продукцiю вiльних радикалiв, перекису водню i пероксидiв жирiв i фосфолт^фв. За умов дефiциту селену концентра-цiя промiжних гiдропероксидних продуктiв метаболiчних циклiв циклооксигенази i лiпок-сигенази знижуеться, що призводить до зменшення утворення прозапальних простагландишв i лейкотрiенiв. ^м того, GPx i TxR пригшчують утво-рення супероксидiв.
Три вiдомi дейодинази також належать до селе-нозалежних ферментiв. Тх активнiсть, на вщмшу вiд GPx, лише зменшуеться на тлi тяжкого дефiциту селену. Внаслщок цього концентрацiя тироксину в плазмi зростае, а прийом селену призводить до зниження рiвня тироксину i пiдвищення -трийодтиронiну.
За умов фiзiологiчного надходження селену з Тжею (0,1-0,3 ppm) та нормального забезпечення аркою ефективнкть селенметiонiну, селешту та селенату як джерела для синтезу селенопротеТшв однакова. Однак якщо рiвень вживання селену е низьким (менше нiж 0,05 ppm) або оргашзм недо-статньо забезпечений метюншом, ефективнiсть неорганiчного селену е вищою, нiж селенометiонiну [Sunde R.A., 1990].
Для синтезу гормошв ЩЗ необхщна йодизацiя тиреоТдних залишкiв на тиреоглобулш^ запаси яко-го мiстяться у фол^улах залози. Йодизацiя каталiзуеться тиреоТдною пероксидазою (ТПО) i потребуе високоТ концентрацп перекису водню, що потенцшно небезпечно для тиреоцита. У свою черту, утворення перекису водню регулюеться ТТГ через низку взаемод^чих вторинних месенджерiв [Kimura T. et al., 1995]. Йодиза^я тиреоглобулiну i генера^я перекису водню вiдбуваються на поверхш ашкальноТ мембрани тиреоцита, що забезпечуе Тх
подальшу участь в реакцГях йодизацп. Надмiрна кiлькiсть перекису водню, що дифундуе в тиреоцит i мае пошкоджуючу дiю, знижуеться внут-рiшньоклiтинними селеновмiсними GPx, TxR та каталазними системами [Ekholm R. et al., 1998]. Активнкть GPx регулюеться рiвнем продукцп супероксиду анюн-радикалу (кисню) та перекису водню [Demelash A. et al., 2004]. GPx забезпечують додат-ковГ мехашзми контролю синтезу тиреоТдних гормонГв шляхом регуляцП' концентрацп' перекису водню у фолГкулГ. При пГдвищеннГ продукцп' тиреоТдних гормонГв надходить сигнал у ТТГ-рецептори, зменшуеться синтез перекису водню на аткальнш мембраш, змГнюеться секрецГя GPx i обмежуеться деградацiя пероксиду. Цитотоксична дГя перекису водню на тиреоцит включае каспазо-залежний апоптоз, що вщбудовуеться при такiй концентрацп' перекису водню, яка е недостатньою для некрозу. За умов дефщиту селену апоптотична здатнкть перекису водню зростае. При адекватному надходженш селену внутрГшньоклГтинш GPx-та TxR-системи захищають тиреоцити вГд цих пероксидiв [Howie A.F. et al., 1998].
Встановлено, що вс три дейодинази, як кон-вертують тироксин у трийодтиронш, мктять селеноцисте'ш. Тому продукцГя активного тиреощного гормону залежить вГд адекватного забезпечення селеном. Селеновмкш йодтироксин-дейодинази присутш в 6ГльшостГ тканин i забезпечують мехашзм регуляцП' активацп' тиреоТдних гормонГв [Köhrle J., 2000]. Тюредоксинредуктази разом Гз НАДФ формують протекторну систему проти оксидативного стресу. Ця система також включена в шшГ функци клГтин, у тому числГ Гнпбування апоптозу [Rundlof A.K. et al., 2004].
Отже, у значнш ктькосп публГкацГй вказуеться на наявнкть взаемодП' мГж забезпеченням оргашзму селеном i функцкю ЩЗ. Селен - важливий компонент дейодиназ, що конвертують тиреощш гормо-ни як у периферичних тканинах, так i в ЩЗ. Встановлено також, що адекватне забезпечення селеном впливае i на продуктивнкть синтезу тиреоТдних гормонГв в ЩЗ, i на ппофГзарну регуляцГю активносп цього процесу [Turker O. et al., 2006].
P. Zagrodzki та спГвавт. (2008) дослщили тиреоТдний та репродуктивний гормональний стан, рГвнГ антитт до ТПО, а також селену та GPx у жшки вком 23 роки з А1Т, яка отримувала левотироксин у дозГ 25 мкг/добу (з метою пщтримання ТТГ на нормальному рГвнГ) та селен протягом 14 мкя^в, у тому числГ першГ 8 мкяцГв по 50 мкг/добу, у наступш 6 мкяцГв - по 100 мкг/добу. ПочатковГ даш хворо!'
свщчили про еутирео'дний стан, piBeHb селену у сироватцi KpoBi становив 1,4 pM/L, активнiсть GPx - 309 U/L. Упродовж перюду прийому селену його piBeHb у сироватц кровi пiдвищився на 45 %, GPx у плазмi - на 21%. Це супроводжувалось зниженням piвня антитт до ТПО на 76%. PiBrn тирео'дних та статевих гормоыв перебували у межах референс-них норм. Пiсля вiдмiни селенотерапп спостерка-лося зниження piвнiв селену та GPx та зростання piвнiв антитт до ТПО.
Результати дослщжень свiдчать, що селен мае iмунотpопну дiю, мexанiзм яко''' пов'язують i3 його здатнiстю активувати гени, кодуючi пpозапальнi цитокiни [Maehira F. et al., 2003]. R. Negro et al. (2005) продемонстрували, що призначення селену жшкам з наявнiстю пщвищеного piвня антитiл до ТПО упродовж та пкля вагiтностi знижуе активнкть запален-ня в ЩЗ, зменшуе гiпоexогeннiсть залози при УЗД, знижуе частоту тсляпологово'Г тиреоТдно''' дисфункцП' та гiпотиpeозу.
Антиоксидантний ефект притаманний багатьом в^амшам i piзним мкроелементам. Активнiсть токофepолiв вiдновлюеться вiтамiном С, як i активнкть системи глутатюну. Зазначeнi вiтамiни i мiкpоeлeмeнти, а також полiфeноли (бюфлавонощи), альфа-лiпоева кислота i бета-каротин, д^ть в комплекс i формують антиоксидантний резерв ^тин, що визначае ix peзистeнтнiсть до втьно-радикального ушкодження. Дeфiцит незамшних сполук, що належать до фа системи, пов'язаний з розвитком багатьох захворювань на тлi клiтинного окисного ураження [Kryukov G.V. et al., 2003].
На фармацевтичному ринку Украши представлений збалансований антиоксидантний комплекс ОксиЛш (виробництво компанм Wörwag Pharma, Ымеччина) - синepгiдна ком-бша^я антиоксидантiв в дозах, що вщповщають фiзiологiчнiй потpeбi. До складу препарату входять в^амши Е i С, лкопш, бета-каротин, селен, а в чи^ допомiжниx речовин - глщерол i лецитин. Одна капсула препарату мктить 300 мг вiтамiну С, 36 мг в^амшу Е (природного походження токоферол, дистилят з рослинно''' олп), 2 мг пpовiтамiну А (дис-пергований бета-каротин), 50 мкг природного селену (у виглядi дpiжджiв), 2 мг лiкопiну (каротино'ду з екстракту томатiв). Усi компоненти комплексу перебувають в емульгованому стаж в оточены есен^альних фосфолiпiдiв, помщеы в желатинову капсулу, яка легко розпадаеться в кишечнику. Препарат створений за високотехнолопчною фарма-цевтичною методикою, що значно пiдвищуе всмок-тування його компонeнтiв в шлунково-кишковому
TpaKTi. Хелатований бiологiчний або оргаычний селен у комплексi з амшокислотами - цистеТном i метюншом (повна котя селеновмкного пулу амiнокислот-переносникiв селену в оргаызмО -швидко засвоюеться i втягуеться в бiохiмiчнi про-цеси синтезу селеновмiсних бiлкiв i антиокисних ферментв. За своею суттю селен-метiонiн i селен-цистеУн е так званими ортомолекулярними речови-нами, а не генетично незнайомими нашому оргаызму ксенобiотиками. Для всмоктування та елiмiнацiï генетично знайомих нам речовин кнуе вiдлагоджена в поколiннях система всмоктування i виведення. Це дозволяе швидко поповнювати лабтьний пул селену в оргаызм^ а надлишку - без-перешкодно виводитися [Чурсина Т.Я., Михалев К.А., 2010]. ОксиЛк оптимально збалансований щодо селену - 50 мкг у капсулк
ОксиЛiк володк низкою iнших позитивних вла-стивостей: кардю- та онкопротекцiя, сповiльнення процеав стaрiння органiзму та iн. Препарат зруч-ний у зaстосувaннi за рахунок одноразового прийому на добу. ОксиШк належить до групи патогене-тичних зaсобiв у л^уваны aвтоiмунного тиреоУдиту i призначаеться по 1 кaпсулi щоденно впродовж одного мкяця з подальшою перервою 20-30 дыв. Рекомендуеться проведення двох-трьох курав лiкувaння на рiк.
Отже, препарати селену волод^ть iMy-номодулюючою дicю i рекомендуються в комплексна терапп А1Т в посднанш з левотирокси-ном у випадку наявносп явищ гiпотиреозy або без левотироксину у виглядi монотерапп.
Л1ТЕРАТУРА
1. Гончарова О.А., Прилуцкий А.С. Роль препаратов селена в терапии аутоиммунного тиреоидита // Здоровье Украины. Тиреоидология. - 2012. - № 2 (69).
2. Громова О.А., Торшин И.Ю., Кошелева Н.Г. Молекулярные синергисты йода: новые подходы к эффективной профилактике и терапии йоддефицит-ных заболеваний у беременных // РМЖ: Мать и дитя. Акушерство и гинекология. - 2011. - Т. 1.
3. Караченцев Ю.И., Гончарова О.А., Подорога Е.И. и др. Обеспеченность селеном отдельных регионов Сумской области и особенности частоты патологии щитовидной железы // Мiжнaродний ендо-кринолопчний журнал. - 2013. - № 5 (53). - С. 17-20.
4. Коржинський Ю.С., Сл'1в1нська-Курчак Х.Б. Селен: бюлопчна роль i потреба дитячого оргашзму // Медицина транспорту УкраУни. - 2011. - № 4.
5. Ляхнович Н.А., Гутикова Л.В. Роль йода и селена в гормональной регуляции функции щитовидной железы при беременности // Медико-биологические проблемы жизнедеятельности. - 2013. - № 2
(10). - С. 13-23.
6. Марушко Ю.В. Роль селена в клинической практике / Ю.В. Марушко, Ю.Ю. Остапенко // Дитячий лГкар. -2012. - № 5. - С. 32-36.
7. Оксилик: монография [Электронный ресурс]. Режим доступа: http://compendium.com.ua/info/200133/ print/woerwag-pharma/oksilik-antioksidantnye-vitaminy-i-selen.
8. TuMKie 1.С. Вплив тирео^о'' дисфункци на виношу-вання ваптносл в умовах ендемтноУ мкцевосп: Автореф. дис... канд. мед. наук / Терноптьський державний медичний ушверситет Гм. 1.Я. Горба-чевського. - Тернопть, 2007.
9. Хохлова Е.А. Селен и щитовидная железа: точка зрения // Новая аптека. - 2013. - № 6. - C. 82-84.
10. Шабалина Е.А., Моргунова Т.Б., Орлова С.В., Фадеев В.В. Селен и щитовидная железа // Клиническая и экспериментальная тиреоидология. - 2010. - T. 7, № 2. - С. 7-18.
11. Becken G.I., Arthur J.R. Selenium and endocrine system // J. Endocrinol. - 2005. - Vol. 184. - P. 455-465.
12. Corvilain B., Contempre B., Longombe A.O. et al. Selenium and the thyroid: how the relationship was established // Am. J. Clin. Nutr. - 1993. - Vol. 57. - Р. 244-248.
13. Demelash A., Karlsson J.O., Nilsson M., Bjorkman U. Selenium has a protective role in caspase-3-dependent apoptosis induced by H2O2 in primary cultured pig thyrocytes // Eur. J. Endocrin. - 2004. - Vol. 150. -Р. 841-849.
14. Drutel A, Archambeaud F, Caron P. Selenium and the thyroid gland: more good news for clinicians // Clin Endocrinol (Oxf). 2013 Feb; 78 (2):155-64. doi: 10.1111/ cen.12066.
15. Duntas L.H., Mantzou E., Koutras D.A. Effects of a sixmonth treatment with selenomethionine in patients with autoimmune thyroiditis // Eur. J. Endocrinol. -2003. - Vol. 148. - P. 389-393.
16. Gaertner R., Gasnier B.C., Dietrich J.W. et al. Selenium supplementation in patients with autoimmune thyroiditis decreases thyroid peroxidase antibodies concentrations // J. Clin. Endocrinol. Med. - 2002. -Vol. 8. - P. 1687-1691.
17. Kimura T., Okajima F., Sho K. et al. Thyrotropin-induced hydrogen peroxide production in FRTL-5 thyroid cells in mediated not by adenosine 3',5'monophosphate, but by Ca2+ signaling followed by phospholipase-A2
activation and potentiated by an adenosine derivative // Endocrinology. - 1995. - Vol. 136. - P. 116-123.
18. Kohrle J., Jakob F., Contempre B. et al. Selenium, the thyroid and the endocrine system // Endocrinol. Rev. -2005. - Vol. 26. - P. 944-984.
19. Kohrle J. Selenium and the thyroid // Curr Opin Endocrinol Diabetes Obes. 2013 Oct; 20 (5):441-8. doi: 10.1097/01.med.0000433066.24541.88.
20. Negro R., Greco G., Mangien T. et al. The influence of selenium supplementation on postperfum thyroid status in pregnant women with thyroid peroxidase autoantibodies // J. Clin. Endocrinol. Metab. - 2005. -Vol. 92. - P. 1263-1268.
21. Roman M. Selenium biochemistry and its role for human health/ M. Roman, P. Jitaru, C. Barbante // Metallomics.
- 2014. - Vol. 6. - P. 25-54.
22. Selenium in the environment, metabolism and involvement in body functions / Y. Mehdi, J. Hornick, L. Istasse, I. Dufrasne // Molecules. - 2013. - Vol. 18. -P. 3292-3311.
23. Schomburg L. Selenium, selenoproteins and the thyroid gland: interactions in health and disease // Nat Rev Endocrinol. 2011 Oct 18; 8 (3):160-71. doi: 10.1038/ nrendo.2011.174.
24. Tou K.A. Toulis, Anastasilakis A.D., Tzellos T.G. et al. Selenium supplementation in the treatment of Hashimoto's thyroiditis: a systematic review and a meta-analysis // Thyroid. - 2010. - № 20. -P. 1163-1173.
25. Turker O., Kumanlioglu K., Karapolat I. Selenium treatment in autoimmune thyroiditis: 9-month follow-up with variable doses // J. Endocrinol. - 2006. -Vol. 190. - P. 151-156.
26. Winther KH1, Watt T, Bjorner JB et al. The chronic autoimmune thyroiditis quality of life selenium trial (CATALYST): study protocol for a randomized controlled trial // Trials. 2014 Apr 9;15:115. doi: 10.1186/17456215-15-115.
27. Zagrodzki P., Nicol F., Arthur, J.R. Slowiaczek M. Selenoproteins in human thyroid tissues // Biofactors.
- 2001. - Vol. 14. - P. 223-227.
28. Zagrodzki P., Ratajaczak R. Selenium supplementation in autoimmune thyroiditis female patient - effects on thyroid and ovarian functions (case study) // Biol. Trace Elem. Res. - 2008. - Vol. 126. - P. 76-82.
