CC BY
91
УДК 616.441-002.28-036.21-085.358 МОСКВА Х.А., К1ХТЯК О.П., МАКАР Р.Д.
Льв'тський нацональний медичний унверситетiменiДанила Галицького
ВПЛИВ ФАСОВАНО! КОМБНАЦП ЙОДУ i СЕЛЕНУ НА ПЕРЕБ^ АВТОiМУННОГО ТИРЕО1ДИТУ В ЙОДОДЕФЩИТНОМУ РЕГiОНi
Резюме. Остан^м часом з'явились повдомлення про причетнсть недостатност селену до розвитку ав^мунного тиреодиту. Проведено клiнiчне досл^ення впливу фiксованоí комбiнацií 150 мкг йоду i 75 мкг селену. Встановлено, що п'юля шести мюя^в терапи вiрогiдно збльшуеться концентра^я вльного тироксину / зменшуеться рiвень концентраци антитл до пероксидази. Проведене порiвняння з групою монотерапи йодом 150 мкг/добу також виявило вiрогiдну вiдмiннiсть за показниками концентраци антитл до пероксидази на користь призначення комбiнацií йоду й селену. Збльшення р^вня вльного тироксину поряд iз виявленою тенден^ею до зменшення тиреотропного гормона можна розглядати як можливий позитивний вплив фiксованоí комбiнацií йоду й селену (препарат ЙоСен®) на функцюнальний статус щи-топо^бно)'залози. Указаний ефект виявлений уперше / потребуе подальшого вивчення. Ключовi слова: ав^мунний тиреощит, йод, селен, концентра^я антитл до пероксидази.
о Fl ® Клиническая тиреоидология
/Clinical Thyroidology/
International journal of endocrinology
Хрошчний автоiмунний тиреощит i його шдвид — хрошчний лiмфоцитарний тиреощит Хашимото — поширене ендокринне захворювання, яке часто при-зводить до порушення функцп щитоподiбноl залози (ЩЗ). Етюлопя тирео'1диту Хашимото достеменно не з'ясована, але загалом вщомо, що до причин його розвитку мае вщношення генетична схильшсть i фактори зовшшнього середовища. бвропейсьы даш свщчать, що у 85 % хворих, яы страждають вщ авто-iмунного тирео'1диту (А1Т), розвиваеться гiпотиреоз. Наприклад, у Дани щороку фiксують виникнення А1Т у 47,2/100 000 пашенпв. Приблизне сшввщно-шення частоти виникнення хвороби в чоловшв i жженок перебувае в межах вщ 1 : 5 до 1 : 10 [16]. Лшарям загально! практики та ендокринологам добре вщомо, як реагують пацiенти на висоы концентраци антитiл до пероксидази та тиреоглобулшу в !хшх лаборатор-них дослщженнях. Занепокоення пацiентiв цiлком можна зрозумгга, адже функцiя ЩЗ за умови наяв-ного А1Т поступово згасае (приблизно 5 % на рк:) аж до розвитку машфестного гшотиреозу [9]. Врахову-ючи останне, найпоширешшим варiантом лiкування е призначення левотироксину з метою компенсаци дефщиту тирео!дних гормонiв, усунення клiнiчних проявiв гiпотиреозу та пiдтримання еутирео!дного стану. Крiм того, хвилювання хворих можна також пояснити спостереженням, у якому виявили пози-тивну кореляцш мiж рiвнем антитiл до пероксидази
та загальними симптомами нездужання (дистресу) [28]. Водночас узгодженого лшування автоiмунних змiн не розроблено.
До останшх бiльш вивчених етюлопчних факто-рiв зараховують ваптшсть, хромосомнi вiдхилення, генетичнi змiни, недостатшсть вiтамiну D, тютю-нопалiння, зловживання алкоголем, низький умют селену.
Пiд час ваптносп концентрацiя антитирео'1дних антитiл знижуеться, що пов'язано з виробленням материнських регуляторних Т-клггин для шдтри-мання толерантност до алоантигенiв плода i за-побiгання процесам вiдторгнення. Але шсля поло-гiв виникае ефект рикошету зi швидким пiдйомом рiвня автоантитiл. У випадку, якщо шсляпологовий тиреощит все ж розвиваеться, це часто слугуе пе-редвiсником розвитку автоiмунного гiпотиреозу в майбутньому [19].
У соматичних клгганах жiнки одна з двох Х-хромосом знаходиться в шактивованому сташ з часу ембрюнального розвитку. Отже, спостерiгаеться моза-1чшсть, сформована з двох клiтинних лшш, а саме вiд батьывсько! Х-хромосоми й активно! Х-хромосоми матерь За вщсутносл паритету (50 : 50) у випадко-
© Москва Х.А., Кхтяк О.П., Макар Р.Д., 2014 © «М1жнародний ендокринолопчний журнал», 2014 © Заславський О.Ю., 2014
вому порядку виникае асиметричн1сть рол1 певно1 Х-хромосоми у б1льше н1ж 80 % клггин. Це призводить до того, що власн1 антигени одше1 з хромосом не екс-пресуються в достатн1й к1лькост1 в тимус1 чи на периферий спричиняючи запуск авто1мунних реакц1й.
Дослщження близнюив виявили, що в 70 % i3 них хвороба пов'язана з генетичними факторами (бтьшою мiрою гени HLA-класу), тодi як у 30 % — спричинена факторами зовшшнього середовища [5]. Вважають та-кож, що слщ вивчати не лише взаемодаю типу «ген — на-вколишне середовище», але i взаемоди «ген — ген». Все частше висловлюеться думка про призначення персо-нiфiкованих лiкарських засобiв залежно вщ чутливостi i переважання тих чи шших задiяних у хворобi гешв.
Як вiдомо, курiння — вагомий фактор розвитку хвороби Грейвса — Базедова, особливо тиреотоксично!' офтальмопаш [26]. На противагу цьому отримано даш про те, що курiння може зменшувати ризик розвитку автоiмунного гшотиреозу [3]. Анатабiн — алкалоид тютюну, який мае таку саму структуру, як i шкотин, зни-жуе частоту й тяжисть А1Т в експериментальних досль дженнях [8]. Водночас Датський нацiональний регiстр показав, що, зменшуючи ризик розвитку гшотиреозу, куршня пiдвищуе ризик розвитку гшертиреозу на при-кладi аналiзу даних жшок-курщв [2].
Щодо алкоголю юнують протирiччя. З одного боку, дослщження вказують на протективний ефект помiрного вживання алкоголю щодо розвитку А1Т, а з iншого — вщомий його прямий токсичний вплив на ЩЗ [20].
Багато iмунокомпетентних клгган (моноцити, макрофаги, Т-лiмфоцити, В^мфоцити та iн.) експресу-ють впамш^-активш ферменти i вiтамiн -D-рецеп-тори. Активна форма гормона 1,25 (OH)2D зв'язуеться зi сво'1'м рецептором i модулюе як уроджений, так i набутий iмунiтет [15]. З низьким ушстом вiтамiну D пов'язують розвиток цукрового дiабету типу 1, хвороби Крона, ревматоидного артриту, розшяного склерозу. Останнiм часом з'ясовано, що дефщит вiтамiну D асо-цшеться з пiдвищенням рiвня антитiл до пероксидази (АТ/ПО) i ïï розвитком А1Т [22, 24].
Стрес часто розглядають як вагомий фактор шщь ацiï розвитку хвороби Грейвса — Базедова, але щодо розвитку А1Т, у дослщженш Amsterdam AITD тако'1' асо-цiацiï не виявили.
До вщомих причин розвитку А1Т зараховують таы фактори, як iнфекцiï, призначення певних ль карських засобiв, надмiрне споживання йоду. До iнфекцiйного захворювання, яке асоцшеться з А1Т, зараховують вiрусний гепатит С [5]. Ентеровiруси також розглядають як тригери тиреощиту Хашимо-то [14]. До медикаментiв, що спричиняють розвиток А1Т, включають iнтерферон, антиретровiруснi засо-би. Як не дивно, але саме надмiрна ыльысть йоду в зовнiшньому середовищi (водi, Грунтi, повiтрi, продуктах харчування) частше поеднуеться з розвитком автоiмунного гiпотиреозу, пiдвищеними рiвнями ан-титиреоïдних антитiл, нiж йодна недостатшсть. На-приклад, збагачення йодом продукпв харчування в
ДанИ супроводжувалось зростанням частоти розвитку автоiмунних форм гшотиреозу [7]. Незважаючи на таку особливють впливу йоду, йодна профшакти-ка обов'язкова для населення, яке проживае в ен-демiчних щодо зоба регюнах. Вважаеться, що про-фiлактичнi дози у 100—150 мкг/добу (для ваптних i годуючих 200—250 мкг/добу) не здатш спричинити ш хвороб ЩЗ, нi 1'х загострень.
Ролi селену надають останнiм часом особливого значення, осыльки це саме той фактор зовшшнього середовища, на який легше за все вплинути. Глута-тюнпероксидази i тiоредоксинредуктази е селено-протешами, якi задiянi в регуляцп' редокс-системи та захистi вщ оксидантного стресу. З'ясувалось, що саме ЩЗ мютить бiльше селену з розрахунку на 1 г тканини, шж iншi органи, а низький рiвень селену асоцiюеться з iмунною дисфункцiею [11, 21]. Проведена низка дослщжень iз метою поглибити знання щодо ше!' особливостi. Експериментальне вивчення щурiв Lewis, яким викликали А1Т шляхом пщшыр-ного введення свинячого тиреоглобулшу, показало, що бшьш серйознi ураження ЩЗ спостерiгаються в групах недостатносп селену [23]. Результати трьох iз шести рандомiзованих клМчних дослiджень виявили, що селен порiвняно з плацебо вiрогiдно зни-жуе рiвень АТ/ПО [10, 13, 25]. Сьогодш вважають, що специфiчне зниження АТ/ПО на тлi додавання селену спостертаеться в регiонах iз вираженим де-фiцитом йоду. Важливою умовою успiху е також тривалють селенотераш", яка повинна надаватися хворим понад 6 мюяшв. Недостатнiсть йоду спричи-няе посилення оксидантного стресу у тканиш ЩЗ, а вживання селену запобиае цим шкiдливим про-цесам [12]. Але не будь-який рiвень умiсту селену в кровi безпечний. У згаданих вище дослщженнях умiст селену в кровi становив 95 мкг/л на rai лшу-вання порiвняно з початковими даними (73 мкг/л). У випадках, коли концентрашя селену в кровi досягае позначки 122 мкг/л або перевищуе (безпечний гра-ничний рiвень < 122 мкг/л), зростае ризик розвитку цукрового дiабету 2-го типу [17]. Водночас вищi кон-центрацiï селену, таы як 130—150 мкг/л, також мо-жуть бути прийнятш для людини, адже це пов'язано з шдивщуальною потребою оргашзму в селеш через полiморфiзм селеновмiсних генiв. У бшьшосп досль джень добова доза селену до 200 мкг розглядаеться як максимально припустима та безпечна. Незважаючи на вищенаведеш даш, Кохрашвський систематич-ний огляд усе ж стверджуе, що сьогодш немае до-статньоï доказовоï бази даних, щоб узгодити загальш принципи призначення селену хворим на тиреощит Хашимото.
Зважаючи на особливу актуальшсть ролi селену в розвитку А1Т (за даними багатьох лггературних дже-рел), було виршено провести власне клiнiчне досль дження з метою з'ясувати вплив комбшованого препарату ЙоСенТМ у хворих на А1Т без машфестного гiпотиреозу, якi виросли i проживають на терт-орг!, ендемiчнiй по зобу.
Матерiали i методи дослiдження
В обстеженнi взяли участь 53 жшки з А1Т без манiфестного гiпотиреозу, середнiй bîk яких ста-новив 21,23 ± 2,71 року. Дiагноз верифiкували на пiдставi клш1чно'1 картини, а також за даними за-гальноклiнiчних, бiохiмiчних, iнструментальних методiв дослiдження. Умовами включення в досль дження були: згода пашента на участь в обстеженш та лiкуваннi, вiдсутнiсть манiфестного гшотирео-зу, цукрового дiабету чи шших тяжких супутнiх за-хворювань, постшне проживання на Прикарпаттi. Пацiентiв вщбирали на амбулаторному прийомi у Львiвському обласному ендокринологiчному дис-пансерi та шд час консультацiй на кафедрi ендо-кринологiï Львiвського нацiонального медичного ушверситету iменi Данила Галицького. Середня тривалють захворювання перебувала в межах 3—5 рошв. Усi вiдiбранi хворi проживають на Прикар-паттi вщ народження (ендемiчна зона щодо зоба). Обрана когорта пашенпв отримувала профшактич-не лiкування препаратами йоду шд час навчання у школi, деяк з жiнок — у перюд вагiтностi. Упро-довж останнiх 6—8 роив хворi не приймали жодних препарапв йоду чи селену. У випадковому порядку хворi були подшеш на двi групи, якi вщр1зняли-ся тактикою профiлактичноï допомоги. У першш групi, яка налiчувала 28 ос16, призначали ЙоСен® один раз на добу незалежно вщ прийому 1жь Одна таблетка препарату ЙоСен® мютить 0,253 мг калiю йодату (що еквiвалентно 150 мкг йоду) i 0,121 мг натрш селешту (що еквiвалентно 75 мкг селену). До друго'1 групи увiйшли 25 пащенлв, яким також призначали препарат один раз на добу, що мютив 150 мкг калш йодиду.
До i шсля терапи', що тривала 193 ± 16 дiб (близько шести м1сяц1в), визначали р!вш тиреотропного гормона гiпофiза (ТТГ), втьного тироксину (вТ4), в1льного три-йодтироншу (вТ3), тиреоглобулiну (ТГ), концентрацiю антитл до тиреоглобулiну (АТ/ТГ), до пероксидази, вм1ст глiкованого гемоглобiну (HbA1c). HbA1c вивчали з метою виключити наявнють цукрового диабету.
р1вн1 ТТГ, вТ3, вТ4 визначали iмунофермент-ним методом на автоматичному мшропланшетно-му зчитувач! Sunrise Tecan, концентрацiю антитiл (АТ/ТГ, АТ/ПО) i вм1ст ТГ обчислювали 1мунох1-
м1чним методом з електрохемшюмш1сцентною де-текц1ею на анал1затор1 COBAS-600, концентрац1ю HbAlc вивчали на бюх1м1чному анал1затор1 COBAS INTEGRA 400 plus.
Параметричш дан1 представлен1 як М ± m (М — се-редне значення, m — стандартна похибка середнього), осюльки розпод1л показниюв був нормальним. Ста-тистична обробка даних проводилась вар1ацшно-ста-тистичним методом за допомогою програмного забез-печення Excel (Microsoft Office, США) i Statistica 7.0 (Statsoft, США) [1].
Результати досл^дження та ïx обговорення
Шсля шести мiсяцiв терапи' з використанням ЙоСену® в пащенпв з А1Т виявлено вiрогiднi змiни показникiв вТ4 i АТ/ПО (табл. 1, рис. 1, 2). Рiвень вТ4 пщвищився (р = 0,03) з 1,02 ± 0,03 нг/дл до 1,12 ± ± 0,04 нг/дл, залишаючись у межах референтних значень (0,93—1,7 нг/дл). Показники АТ/ПО також зазнали вiрогiдних змш (р = 0,03) i знизились iз 163,90 ± 6,69 до 146,36 ± 4,84, прямуючи до ве-личини норми (< 34,0). Отже, нашi спостереження узгоджуються з низкою згаданих вище дослiджень, у яких вважаеться за дощльне додавання селену до лшування А1Т. Висловлюеться навiть припущення, що лiкування селеном може не лише призупинити патолопчний процес розвитку А1Т, але й запобiгти його появi [4].
На тлi прийому ЙоСену® виявили тенденцш до вiрогiдних змiн за показниками ТТГ та ТГ (р = 0,09 i р = 0,08 вщповщно) (рис. 1, 3). Щкавою знахщкою була поява тенденци' вiрогiдних змiн (р = 0,07) за даними HbA1c шсля пiврiчного використання ЙоСену® (вщ 5,91 ± 0,10 % до 5,69 ± 0,09 %) (рис. 3). Хоча змши не були вiрогiдними, було виршено провести наукову розвiдку. За даними D. Rendina i спiвавт., вдалося встановити зв'язок мiж метаболiчним синдромом, а точшше, проявами шсулшово!' резистент-ностi i появою багатовузлового нетоксичного зоба в репонах iз помiрною йодною недостатнiстю [18]. Вщповщно, йодна та селенова недостатшсть може вщиравати певну невивчену досi роль у розвитку ш-сулiновоï резистентност i порушень вуглеводного обмiну.
Таблиця 1. Зм1ни лaбoрaтoрних пoкaзникiв хвoрих першoï групи дo i псля лiкyвaння ЙoСенoм® (M ± m, n = 28)
Показник До лiкування Пiсля лшування P
ТТГ (мкМО/мл) 3,88 t 0,27 3,33 t 0,24 0,09
вТ4 (нг/дл) 1,02 t 0,03 1,12 t 0,04 0,03
вТ3 (пг/мл) 2,52 t 0,16 2,63 t 0,11 0,53
HbA1c (%) 5,91 t 0,10 5,69 t 0,09 0,07
АТ/ПО 163,90 t 6,69 146,36 t 4,84 0,02
АТ/ТГ 503,17 t 22,18 477,34 t 18,76 0,31
Тиреоглобулiн (нг/мл) 82,48 t 3,83 74,55 t 3,30 0,08
4,50 4,00 3,50 3,00 2,50 2,00 1,50 1,00 0,50 0,00
■ I група до лшування
□ I група тсля л1кування ЙоСеном"
□ II група до л!кування
■ II група тсля л1кування йодидом кап1ю
ш
ТТГ (мкМО/мл) вТ, (нг/дл)
вТ3 (пг/мл)
АТ/ТГ
AT/ПО
■ I група до л1кування ■ II група до л1кування □ 1_група п1сля лжування □ II група п1спя л1кування
ЙоСеном®
иодидом кал!Ю
Рисунок 1. Динамка тирео'щного статусудвох Рисунок 2. Динамка р1вня антитирео'щних антитл досл'щжуваних груп хворих тсля шести мся^в двох досл'1джуваних груп хворих тсля шести
л '1кування (M ± m, n = 53) мся^в л '1кування (M ± m, n = 53)
Таблиця 2. Зм1ни лабораторних показниюв хворихдругоi групи до i тсля л'1кування йодидом калю (M ± m, n = 25)
Показник До лiкування Пюля лiкування Р
ТТГ (мкМО/мл) 3,81 ± 0,11 3,70 ± 0,08 0,39
вТ4 (нг/дл) 1,05 ± 0,03 1,08 ± 0,03 0,31
вТ3 (пг/мл) 2,71 ± 0,12 2,70 ± 0,10 0,92
HbA1c (%) 5,94 ± 0,09 5,86 ± 0,05 0,42
АТ/ПО 165,14 ± 6,42 161,19 ± 5,80 0,62
АТ/ТГ 502,60 ± 13,65 496,31 ± 13,56 0,73
Тиреоглобутн (нг/мл) 80,13 ± 4,48 78,20 ± 3,75 0,72
84,00-,- 6,00
ТиреоглобулЫ (нг/мл) НЬА1с (%)
■ I група до лшування ■ II група до л1кування
□ I група тсля Л1кування □ II група тсля л1кування ЙоСеном" йодидом калю
Рисунок 3. Динамiка лабораторних показниюв двох досл '1джуваних груп хворих тсля 6 мс. л '1кування (M ± m, n = 53)
Шд впливом шестимюячного прийому калш йодиду не спостерiгали жодних змш за результатами дослiджуваних показнишв (табл. 2). Ймовiрно, монотерапiя йодидом калш потребуе бiльш три-валого спостереження для отримання виражених змш.
Водночас статистичний аналiз початкових да-них обох груп вказуе на ix однорщшсть до лшу-вання. Не вщзначено також вiрогiдниx змш чи тенденцп до змiн мiж групами дослiдження до лiку-вання.
Порiвняння даних груп мiж собою на шостий мiсяць терапii виявило вiрогiднi змiни за показ-никами АТ/ПО (р = 0,04) мiж значеннями групи калш йодиду i групи ЙоСену® вщповщно: 161,19 ± ± 5,80 i 146,36 ± 4,84. Зафiксували також i тенден-цш до змiн (р = 0,09) мiж групою ЙоСену® i калш йодиду за показниками HbA1c (5,69 ± 0,09 % i 5,86 ± 0,05 % вщповщно) пiсля завершення те-рапii (табл. 3). Така особливють виявлена вперше, i ця клiнiчна знаxiдка потребуе бшьш глибокого вивчення.
Таблиця 3. Пор1вняння лабораторних показниюв двохдослджуваних груп хворих псля шести м 'сяц 'в лкування (M ± m, n = 53)
Показник Пюля лшування ЙоСеном® Пюля лшування йодидом кал№ Р
ТТГ (мкМО/мл) 3,33 ± 0,24 3,70 ± 0,08 0,12
вТ4 (нг/дл) 1,12 ± 0,04 1,08 ± 0,03 0,44
вТ3 (пг/мл) 2,63 ± 0,11 2,70 ± 0,10 0,61
HbAlc (%) 5,69 ± 0,09 5,86 ± 0,05 0,09
АТ/ПО 146,36 ± 4,84 161,19 ± 5,80 0,04
АТ/ТГ 477,34 ± 18,76 496,31 ± 13,56 0,38
Тиреоглобутн (нг/мл) 74,55 ± 3,30 78,20 ± 3,75 0,44
Висновки
1. Призначення ЙоСену® хворим на А1Т сприяло зниженню АТ/ПО, АТ/ТГ i п1дйому вТ4 п1сля шести мюящв профiлактичноï терапи'.
2. Аналiз даних шсля лiкування двох груп хворих на А1Т виявив в1рог1дну вщмшшсть за рiвнем АТ/ПО на користь комбшованого призначення 150 мкг йоду i 75 мкг селену у вигляд! препарату ЙоСен®.
3. Одночасна тенденщя до змш за р1вжм ТТГ, ти-реоглобулiну i вiрогiдне зростання вТ4 у хворих першо'1'
групи вказують на доц1льн1сть призначення ЙоСену® хворим на А1Т у йододефщитному регiонi.
4. ф1з1олог1чн1 дози йоду не попршували перебiг А1Т у хворих групи контролю.
5. Тенденщя до в1рогщних зм1н за даними HbA1c у першiй груш спостереження потребуе 61льш глибокого вивчення стосовно зв'язку порушень вуглеводного об-м1ну з йодною i селеновою недостатнiстю.
Список лтератури знаходиться вредакцп Отримано 17.11.14 I
Москва К.А, Кихтяк О.П., Макар Р.Д.
Львовский национальный медицинский университет
имени Данила Галицкого
ВЛИЯНИЕ ФИКСИРОВАННОЙ КОМБИНАЦИИ ЙОДА И СЕЛЕНА НА ТЕЧЕНИЕ АУТОИММУННОГО ТИРЕОИДИТА В ЙОДОДЕФИЦИТНОМ РЕГИОНЕ
Резюме. В последнее время появились сообщения о причастности недостатка селена к развитию аутоиммунного тире-оидита. Проведено клиническое исследование влияния фиксированной комбинации 150 мкг йода и 75 мкг селена. Установлено, что после шести месяцев терапии достоверно увеличивается концентрация свободного тироксина и уменьшается уровень концентрации антител к пероксидазе. Проведенное сравнение с группой монотерапии йодом 150 мкг/сутки также выявило достоверное отличие по данным концентрации антител к пероксидазе в пользу назначения комбинации йода и селена. Увеличение уровня свободного тироксина наряду с обнаруженной тенденцией к уменьшению тиреотропного гормона можно рассматривать как возможное положительное влияние фиксированной комбинации йода и селена (препарат ЙоСен®) на функциональный статус щитовидной железы. Указанный эффект обнаружен впервые и требует дальнейшего изучения.
Ключевые слова: аутоиммунный тиреоидит, йод, селен, концентрация антител к пероксидазе.
Moskva Kh.A., Kikhtiak O.P., MakarR.D.
Lviv National Medical University named after Danylo Halytskyi,
Lviv, Ukraine
IMPACT OF THE FIXED COMBINATION OF IODINE AND SELENIUM ON THE COURSE OF AUTOIMMUNE THYROIDITIS IN IODINE DEFICIENCY REGION
Summary. Recently, there were reports about the involvement of selenium deficiency in the development of autoimmune thyroiditis. A clinical study of the effect of the fixed combination of 150 ug of iodine and 75 ug of selenium has been carried out. It was found that after six months of therapy the concentration of free thyroxine significantly increases and the concentration of antibodies to peroxidase decreases. A comparison with the group of monotherapy using iodine 150 ug/day also showed a significant difference according to peroxidase antibodies concentration in favor of administration of iodine and selenium combination. Increased levels of free thyroxine, along with a trend towards thyroid stimulating hormone decrease, can be considered as a possible positive effect of the fixed combination of iodine and selenium (IoSen®) on the functional status of the thyroid gland. This effect was found for the first time and requires further study.
Key words: autoimmune thyroiditis, iodine, selenium, peroxidase antibodies concentration.
