CC BY
9
УДК 330.341
JEL Classification: E23, М11, О11 DOI: 10.15587/2312-8372.2018.150309
ВИБ1Р ГОРИЗОНТУ ПРОГНОЗУВАННЯ 1ННОВАЦ1ЙНОГО РОЗВИТКУ ПРОМИСЛОВОГО ПВДПРИеМСТВА
Войт С. М., Алiмов Д. К.
1. Вступ
Стрiмкий розвиток нових технологiй, збiльшення впливу науки на д!яль-нють тдприемств, орiентацiя на соцiально-економiчний розвиток, посилення конкуренцп, прискорення циклу виведення нових товарiв i послуг на ринок. Ц та велика кiлькiсть iнших факторiв здiйснюють значний вплив на дiяльнiсть шдприемства. У мiнливих умовах зовшшнього середовища перед украшськими тд-приемствами постае нагальна необхiднiсть упровадження таких напрямiв розви-тку, як виведуть !х дiяльнiсть на якюно новий рiвень, найкращим чином розк-риють !х конкурентнi переваги та швелюють недолiки [1]. А також розкриють бiльш широкий горизонт ринкових можливостей та окреслять загрози з боку ринку, яких необхщно уникнути. Такого роду дiяльнiсть шдприемства можлива лише на основi комплексного згрупування зусиль стосовно створення та впрова-дження iнновацiй. 1з метою тдвищення ефективностi цього процесу виникае нагальна необхщнють чiткоi оргашзаци iнновацiйноi дiяльностi. Середньострокове прогнозування при цьому е запорукою побудови стратеги й тактики дш, що бу-дуть мати найменшу кiлькiсть недолшв при впровадженнi. Для побудови ефек-тивного функцiонування iнновацiйноi системи промислового шдприемства та пiдвищення його конкурентоспроможност особливоi уваги набувае прогнозування iнновацiйноi дiяльностi та перспективних напрямiв розвитку.
Формування системи статистичного спостереження розвитку шдприемства повинне будуватися на основi сполучення рiзних його форм i включати цiлий комплекс взаемозалежних видiв статистичного монiторингу, що розрiзняються за часом i перiодичнiстю обстеження залежно вiд дослiджуваних показникiв, що сполучають скороченi щорiчнi (облiк викидiв i аномальних показникiв) i повш перiодичнi обстеження:
- суцiльне обстеження;
- несуцшьне обстеження по спещальнш програмi й тiльки шновацшноа-ктивних тдприемств.
Надат сюди варто включати статистичну звiтнiсть про нововведения на пщприемстж
- органiзацii й системи управлшня виробництвом;
- використання сучасних шформацшних технологiй, що стосуються сфер дшоводства, бухгалтерii, автоматизацii виробничих процешв;
соцiальних технологiй, пов'язаних !з сощальною органiзацiею економь чно!' та виробничо!' д!яльност!
Тому найбiльш актуальними на сьогодшшнш день представляються статис-тичш обстеження д!яльност пiдприемства в промисловосп, найважливiшоi i
найбшьш велико!' галузi народного господарства, що визначае науково-технiчний прогрес краши у вшх сферах господарсько!' дiяльностi [2]. На цш стадii необхщ-но передбачити повне охоплення вше! сукупност промислових тдприемств з метою виявлення тих, що защкавлеш у прогнозувант свого розвитку.
2. Об'ект дослщження та його технологiчний аудит
Об'ектом дослгдження взято складну саморегулюючу сощально-економiчну систему мезорiвня: пiдприемство. У робот^ як складна саморегу-лююча система управлiння соцiально-економiчними факторами, розглянуто промислове тдприемство.
Економiчне зростання тдприемств у динамщ сво!х основних показниюв i можливостей циклiчних коливань служать вимiрником i визначником тенденцн економiчного розвитку. Тож у загальному визначент (у авторському баченнi) економiчний розвиток - це сукупнють постiйно дшчих, цiлеспрямованих та за-кономiрно визначених процешв [3]. Вони взаемопов'язанi i взаемообумовленi кiлькiсними i якiсними перевтшеннями господарюючих суб'ектiв i економiчноi системи в цшому, у термiнах часу протягом загального життевого технолопч-ного циклу. В результат система набувае свого нового якюного стану як за змь стом, так i за органiзацiйною структурою, при умовi, що закономiрно визначе-ний стан системи розглядаеться як результат бшьш чи менш тривалих змiн !! попереднього стану.
З цього визначення економiчного розвитку, економiчне зростання будемо розумiти як процеси внутршньосередовищного впливу в тому чи шшому перь одi розвитку, або на бшьш чи менш короткому термт повного життевого тех-нолопчного циклу економiчноi системи. Таю процеси призводять бiльше до кь лькiсних змiн отриманих результатiв, шж до якiсних змiн змiсту.
Економiчне зростання, як фактор економiчного розвитку являе собою збь льшення масштабiв сукупного виробництва i споживання в кра!ш, що характе-ризуеться насамперед такими макроекономiчними показниками, як валовий на-цiональний продукт, валовий внутршнш продукт, нацiональний дохiд. Еконо-мiчне зростання вимiрюеться темпами приросту цих показниюв за зазначенiй перiод часу.
Фактори економiчного зростання можна роздшити на групи здатностi до зростання i реального зростання, а також !х можна уявити як сукупнють:
- факторiв пропозицii (наявнiсть природних i трудових ресурсiв, основного катталу, рiвень технологiй);
- факторiв попиту (рiвень цiн, споживчi витрати, швестицшш витрати, державнi витрати i чистий обсяг експорту);
- факторiв розподiлу (рацiональнiсть i повнота залучення ресурсiв в еконо-мiчний общ ефективнють утилiзацii залучених в економiчний обiг ресурсiв) [4].
Сукупна взаемодiя вказаних факторiв визначае динамiку можливостей су-спiльства i напрямки його руху. В цьому контекстi слщ вiдмiтити, що дуже часто зустрiчаються ситуацii, коли провiдна роль факторiв пропозицii в економiч-ному зростанш може бути доповнена гшотезою посилання факторiв попиту.
Особливо це стосуеться крат, якi знаходяться в умовах структурних трансфор-мацшних зрушень.
Особливо слiд зупинитися на негативних наслщках економiчного зростан-ня. Являючись, з одного боку, основною умовою матерiального достатку i тдвищення життевого рiвня населення, створюються можливостi для проведення полiтики сотально!' справедливостi, пiдвищення рiвня освiти i самореаизацн особистостi. З iншого боку, це призводить до збшьшення антропогенного i техногенного навантаження, а прояв антигуманних зрушень (збiльшення наванта-ження на середовище проживання людей i забруднення довкшля) не виршуе проблему справедливого розподiлу i проблему бщносл. Навпаки, це породжуе неспокш i невпевненiсть у майбутньому у безпосередтх виробникiв, призводить до дегуматзацн особистостi i перевтiлюе безпосереднього виробника в «простий додаток до машини».
У зв'язку з цим основним дшовим засобом нейтралiзацiï появи вщ'емного значення економiчного зростання i, зрештою розвитку його позитивних аспеклв, слiд вбачати пiдвищення ролi державного регулювання, концептуальнi засади якого вщтворет в теорiï змiшаних економiчних систем. О^м цього, для устш-ного державного регулювання економiчного зростання необхщне обгрунтування основних положень економiчноï полгтик а базi глибоких дослiджень юнуючих моделей розвитку за усiею гамою ïхнiх проблем i основних форм вираження.
Для розв'язання сукупност цих проблем i проведення наукових досль джень необхщний достатнiй сенс наукового мислення, заснованого на викорис-тант вiдповiдних знань, нормативiв, наукових надбань i юридично-правовi системи середовища, в якому розглядаються цi проблеми. Адже сотально-економiчна дiяльнiсть людини у суспiльствi обумовлена загальними нормативами середовища i визначеннями суспшьства, як розглядаються в якостi дшо-вих регуляторiв. ïх використання в процедурах обгрунтування передбачае ана-лiз правомiрностi i вiдповiдностi в тш чи iншiй ситуацiï, спiвставлення можли-вих варiантiв i вибiр з них найбшьш ефективних.
Отже, усвщомленню необхiдностi i доцiльностi формування то!' чи шшо!' стратегiï розвитку держави, ïï економiчноï системи i сфер дiяльностi об'ективно передуе пiзнання можливого набору стратегiчних альтернатив на засадах вихь дних умов, що склалися пiд впливом рiзних факторiв життя.
Формування системи статистичного спостереження розвитку тдприемства повинне будуватися на основi сполучення рiзних його форм i включати цший комплекс взаемозалежних видiв статистичного монiторингу. Вони повиннi роз-рiзнятися за часом i перюдичтстю обстеження залежно вiд дослiджуваних по-казникiв, що сполучають скороченi щорiчнi (облiк викидiв i аномальних показ-никiв) i повнi перiодичнi обстеження [5, 6]:
1. Суцшьне обстеження.
2. Несуцшьне обстеження по спетальнш програмi й тiльки iнновацiйно активних тдприемств.
Надат сюди варто включати статистичну звiтнiсть про нововведения на пщприемстж
- оргатзацн й системи управлтня виробництвом;
- використання сучасних шформацшних технологiй, що стосуються сфер дiловодства, бухгалтерii, автоматизацп виробничих процесiв;
- соцiальних технологш, пов'язаних iз соцiальною органiзацiею економь чно! та виробничо1' дiяльностi.
Тому найбшьш перспективними на сьогодшшнш день представляються статистичнi обстеження дiяльностi тдприемства в промисловостi, найважливь шо! i найбiльш велико1' галузi народного господарства, що визначае науково-технiчний прогрес краши у вшх сферах господарсько1' дiяльностi. На цiй стадп необхщно передбачити повне охоплення всiеi сукупност промислових тдпри-емств з метою виявлення тих, що защкавлеш у прогнозуванш свого розвитку.
3. Мета та задачi дослiдження
Мета роботи - дослщити зазначенi вище питання та зрозумгги !х важли-вють i практичну значущiсть для шдвищення результативностi iнновацiйноi дь яльностi тдприемств.
Для досягнення поставлено1' мети необхщно виконати такi задачi:
1. Дослщити основнi пiдходи щодо розвитку тдприемств у розрiзi соша-льних та економiчних питань.
2. Обгрунтувати ситуацшшсть процесiв iнновацiйностi пiдприемств на тдгрунл адаптивного управлiння.
3. Обгрунтувати основш пiдвалини, параметри i критерii горизонлв шно-вацiйного розвитку.
4. Досл1дження iснуючих р1ш нь проблеми
Питання прогнозування iнновацiйноi дiяльностi е важливою проблемою та ви-рiшуеться по мiрi доц1льно! необхiдностi. Вiдповiдно до класифкацп в роботi [7] видшимо деякi поняття «нововведення»:
- втшення нового для дано1' галузi промисловосп ще фактично невiдомо-го методу (способу) виробництва;
- одержання нового джерела сировини або натвфабрикалв так само не-залежно вщ того, чи iснувало це джерело колись, або вважалось недоступним, або його ще тшьки варто створити;
- проведення вщповщно! реорганiзацii, наприклад, забезпечення монопольного положення (за допомогою створення треспв) або тдрив монопольного положення iншого тдприемства.
Великий внесок у розвиток наукових основ сотально1' шфраструктури, управлiння трудовим потентатом i в цiлому тдприемствами зробили автори робiт [8, 9]. Однак, бшьшють праць присвячена тдходам, в основу яких покла-дет принципи аналiзу ретроспективи розвитку процешв та явищ i побудови на цш основi моделей напрямiв !х подальшого розвитку [10].
На сьогодшшнш день для промислових тдприемств Украши максимально вщчутним е вплив тих явищ у зовшшньому середовищi та чинниюв, що на них впливають, якi лише формуються та утворюють перспективнi тенденцii в серед-ньо- та довгостроковому перюдах [11]. Саме вони визначатимуть основнi напря-ми розвитку як для конкретного тдприемства, так i для промисловосп в цшому.
Особливого значення у зв'язку i3 цим набувають моделi eK0H0Mi4H0r0 зростання, запропоноваш автором роботи [12], який поряд i3 виробничими факторами розглядае особливий неконкурентний виробничий фактор - знання. Зпдно з думкою автора роботи [12], економiчнi темпи нових технологш при незмшно-ст цiн залежать лише вiд величини людського капiталу, зосередженого у сферi отримання нових знань. Звiдси - саме дослщницький (пiдприемницький) сектор набувае значення головного фактора економiчного прогресу.
В умовах динамiчних змш технiки й економiки виробництва, конкурентно!' боротьби, iнформацiйних технологiй i методiв управлiння необхiдне розумiння механiзмiв продукування й оволодшня знаннями, а також факторiв, якi 1'м про-тидшть. На думку автора роботи [13], саме знання i компетентшсть персоналу сьогодш лежать в основi розвитку оргашзацп.
Розглянутi у процесi проведеного дослщження тенденцiï та специфiчнi особливост економiчного зростання, що мають мюце в перiод шституцюналь-них змш економши, значною мiрою сприяють розвитку й гумашзацп сучасних форм i методiв управлiння органiзацiею. Найменш висвгаеними в цьому планi залишаються методолопчш пiдходи, запропонованi автором роботи [14]. Зпдно з розробленою концепцiею розвиток тдприемства описуеться проходженням певних цикив, обумовлених зародженням, освоенням у господарськш практицi та розповсюдженням радикальних шновацш.
В час бурхливого розвитку нових технологш виробництва та управлшня, конкуренцп, на можливiсть досягнення цiлей тдприемства суттево впливае ш-новацiйний потеншал пiдприемства. В роботах [15, 16] викладеш 14 знамени-тих принцитв для користування керiвництвами компанiй, в яких передана суть вiдомоï' програми з управлшня корпоращею в умовах твердоï' конкуренцп', коли успiх одних породжуе складнi проблеми для шших.
Науковими напрямами, якi дозволяють прогнозувати соцiально-економiчнi процеси та явища, що формують тенденцiï' майбутнього розвитку подш, е форсайт, трендвотчинг, трендхантинг та трендсеттшг. Однак, майже вс вони розг-лядають як об'ект прогнозування дiяльнiсть держави або ж навпаки окремий товар чи бренд. Таким чином, на сьогодш залишаеться майже не розкритим питання теоретико-методичних та наукових засад прогнозування шновацшного розвитку на рiвнi промислового тдприемства, в основу якого покладений тд-хщ до реалiзацiï' в перспективi iнформацiï' про тенденцiï' сьогодення.
Представники рiзних економiчних шкш по рiзному вiдповiдали на цi питання. I хоча варiантiв вiдповiдей дуже багато, всi вони тим чи шшим чином були «шдт-римат» базовими передумовами двох основних напрямюв економiчноï' думки люд-ства, як в сучасному свiтi носять назви неокласицизму i неокейнсiанства [17].
Вщзначаючи наявнiсть первiсних базових вiдмiнностей цих економiчних течiй, можна зробити припущення щодо послiдовного змiщення акцентiв вщ 1х розгляду як двох несумюних течiй до вияву тенденцiй 1х зближення в умовах сучасного суспшьного середовища.
Ретроспективний аналiз економiчноï' думки показуе перманентний процес чергування дiаметрально протилежних поглядiв на економiчний розвиток. З по-гляду сучасностi, таке бачення на основi дiалектики суспшьного життя i еконо-
м!чно1' думки е цшком об'ективним. В межах кожно!' юторично1' епохи, тд впливом внутрштх протир!ч вiдбувалося накопичення певних кшьюсних змш, i, як наслщок, економiчна система набувала нового яюсного вщлнку. Наслщ-ком цього була замша патвно1' економiчноi теорп шшою, як правило недобро-зичливо налаштованою вщносно попередньо1'. I, зрештою, тд дiею закону запе-речень економiчна система переходить в нову стадш розвитку, де накопиченi з часом явища едностi i боротьби протилежностей формують накопичення нових змш i процес повторюеться знову i знову.
У цьому випадку автори дано1' роботи взяли на себе вщповщальшсть, яка грунтуеться на результатах дослщжень, i висунули гiпотезу щодо тенденцii од-ночасних скорочень термтв м!ж змiнами р!зних економiчних доктрин (парадигм). А також вирiвнюваннi «гострих кулв» м!ж ними, як чинника «конусопо-д!бно1' сшралЬ) економiчного розвитку.
Формуванню подано1' гiпотези передував глибокий анаиз загальних юто-ричних тенденцш суспшьного економiчного розвитку i пов'язаних з тим чи ш-шим етапом розвитку економiчних теорш.
5. Методи досл1джень
В робот використовуються методи математично1' i прикладно1' статистики: при прогнозуваннi, обробш даних, одержаних як евристичними методами, так i при використанш власне економшо-математичних методiв. Завдяки цим методам отримаш результати, як! викладенi у наступному роздш.
Кожен !з зазначених методiв прогнозування мае сво! переваги i недолiки. Вони доповнюють один одного, тому у робот були використаш сумюно.
Однак, враховуючи практику д!яльност пiдприемства методи прогнозування були подшеш на три умовш групи, як! були запозиченi з лгтературних джерел [18]:
1) методи екстраполяцп;
2) методи експертних оцшок;
3) методи економiчного моделювання.
Методи екстраполяцп базуються на гiпотезi збереження сформованих вза-емозв'язкiв i 1'хньому поширенш на прогнозований перiод.
Методи експертних оцшок припускають р!зний в!ропдний розвиток системи i грунтуються на використанш знань та штущп спешалютв, або експертiв, як! займаються вивченням i прогнозуванням того або шшого економiчного явища [19]. Основна вщмшна риса цього методу полягае в тому, що оцшка ймов!рного значення показниюв подаеться у вигляд! суджень i думок експертiв.
Для з'ясування повно! картини динамши д!яльност тдприемств викорис-товувались складш економ!чш модели
Прогнозування виконуе функцп сполучно1' ланки м!ж ринком i виробницт-вом, м!ж прогнозуванням майбутшх умов господарювання та пошуком шлях!в досягнення окреслено1' стратепчно1' мети.
Тому для забезпечення яюсного процесу стратепчного прогнозування було видшено необхщне:
1) чгтко усвщомити мету д!яльност шдприемства;
2) врахувати змши макро- i мшросередовища та намагатися оцшювати 1'х вплив на дiяльнiсть пiдприемства протягом певного перюду;
3) фiнансову, управлiнську, кадрову политику;
4) формувати реальний, адаптивний, дшовий стратегiчний план, який приймаеться на вшх рiвнях управлiння.
Прогнозування явно або неявно грунтуеться на шформацп', яка одержана на основi первинно1' або вторинно1' iнформацiï у розрiзi конкретних промисло-вих тдприемств.
Первинш данi одержанi у результат дослщжень, спецiально проведених для розв'язання конкретно!' проблеми. ïх збiр здшснювався шляхом спостере-жень, вимiрiв, опитувань, експериментальних дослiджень, якi застосовуються тшьки для частини генеральной тобто загально1', сукупностi дослiджуваних об'ектiв. Ця частина, як вщомо, називаеться вибiркою.
Вторинш данi використовувались при проведенi так званих кабшетних до-слiджень, - це дат, зiбранi ранiше з внутрштх i зовнiшнiх джерел для цшей, вiдмiнних вiд цiлей дослщження, яке проводиться.
Кабiнетнi дослiдження е найбшьш доступним i дешевим методом одер-жання iнформацiï, необхiдноï для прогнозування. для оргатзацш - це основ-ний метод одержання шформацп.
Внутршшми джерелами iнформацiï взято бухгалтерсью, фiнансовi, стати-стичнi та iншi звiти органiзацiï, бесiди зi сшвробгтниками та керiвниками, шфо-рмацiйнi системи в електронних офюах, обчислювальних центрах.
Зовшшню iнформацiю було отримано, подшивши ïï на офiцiйно опублшо-вану, доступну для вшх i на синдиковану iнформацiю. Це первинна тформашя, яку було отримано за допомогою шформацшно-консультацшно1' фiрми.
Процес прогнозування здшснювався вщповщно до таких пiдходiв:
1) який ринок для шдприемства е базовим i яка його стратепчна мiсiя на цьому ринку;
2) яю товарш ринки утворюють базовий ринок та позицшвання пiдпри-емства на кожному з них;
3) привабливiсть ринюв та можливостi i ризики на них;
4) конкурентш переваги шдприемства;
5) вибiр стратегiï розвитку;
6) забезпечення досягнення обрано1' стратегй' за допомогою комплексу захщдв.
6. Результати досл1джень
Важливим етапом у прогнозуванш iнновацiйного розвитку пiдприемства е анаиз його конкурентоспроможностi.
В нинiшнiх умовах господарювання для розробки стратеги дiяльностi шдприемства важливим е вплив вшх параметрiв на конкурентнiсть шдприемства, так як конкурентоспроможшсть е важливим моментом розвитку та функцюну-вання ринку в умовах конкурентного середовища. Досягнення високого рiвня конкурентоспроможност для бшьшост господарюючих суб'ектiв в цшому i для конкретно!' продукцiï, зокрема, е стратепчною метою 1'х розвитку.
Для шдвищення конкурентоспроможност продукцiï, що виробляеться сьогодш, промисловють та торпвля повиннi мати едину методичну базу. Це дозволяло б оперативно проводити оцшку конкурентоспроможност однорiдноï продукцiï та ефективност функцiонування на конкретному ринку з метою визначення рацюна-льноï стратегiï розвитку в умовах змш конкурентного середовища [20].
Наведенi мiркування дають змогу дiйти висновку, що оцшка конкурентос-проможностi е важкоформаизованим процесом. Об'ективнiсть i якiсть роботи в цьому напрямi визначаеться ступенем доступу до шформацп, ïï повнотою, дос-товiрнiстю, квалiфiкацiею спецiалiстiв, що проводять вказану роботу, глибиною зацжавленост замовниюв в одержаних результатах.
Вщсутшсть единоï системи оцiнки конкурентоспроможностi не тшьки за-трудняе оцiнку ефективност виробництва товарiв, але й не дозволяе здшснюва-ти вибiр варiантiв пiдвищення ï^ конкурентоспроможностi.
Тому одна з найважливших проблем полягае у визначенш системи показни-кiв для оцшки конкурентоспроможностi та обrрунтуваннi методики ïх розрахунку.
В економiчнiй лiтературi iснуе багато пiдходiв до визначення конкуренто-спроможностi товарiв.
Так, одним з пiдходiв е використовування системи показниюв за тенденщ-ями розвитку та класами конкурентоспроможностi. Останнi включають:
- показники лiквiдностi та платоспроможностц
- ринковоï стiйкостi;
- рентабельност показникiв фiнансово-господарськоï дiяльностi;
- використання органiзацiйно-управлiнського потенцiалу;
- оцiнки комерцiйноï активностi;
- конкурентоспроможност! товар1в: якост торгiвельного обслуговування тощо.
Тобто, мова йде про комплекснють оцшки конкурентоспроможностi гос-
подарюючого суб'екта i його продукцп. Для узагальнюючого показника пропо-нуеться використовувати формулу:
де R. - р1вень конкурентоспроможносгп продукцп дослщжуваного суб'екта ринку та шших конкуренте;
Ai, А2, АУ) - одиничш показники оцшки конкурентоспроможносгп продукцп дослiджуваного суб'екта ринку та шших конкурента;
1нший шдхщ пропонуе проводити оцшку конкурентоспроможностi за по-казниками якост^ а саме:
- яюсть товарiв, споживча корзина, наявнiсть сертифшату якостц
- показник асортименту товар!в, а також якост обслуговування. Яюсна характеристика коливаеться в!д незадовiльноï до хорошоï оцшки.
На основ! комплексних показниюв визначають узагальнений за методами ква-лiметрiï (формула середня арифметична зважена):
(1)
и
де ПК т - показник якосп товару;
- комплексний показник i-i властивостц
- коефщент вагомостi комплексного показника.
Цжавою е думка про те, що для оцiнки конкурентоспроможност слiд ви-значити внутрiшню структуру або параметри двох основних И факторiв: еконо-мiчних (в основному сюди вiдносять цiну товару) та якостг
До якiсних параметрiв можна вiднести матерiальнi i нематерiальнi фактори.
Матерiальнi фактори описують найважливiшi функцп товару, а саме: ергоно-мiчнi, екологiчнi параметри, надiйнiсть тощо. Ц параметри розкривають основнi характеристики товару i мають певне значення, виражене в тих чи iнших одиницях.
Основним пiдходом до оцiнки матерiальних факторiв слугуе кiлькiсний пiдхiд до визначення важливостi того чи шшого фактору для споживача та порiвняльна оцiнка наявностi даного параметра в дослщжуваному товарi та товарi конкурента.
Розрахунок проводиться за методом розстановки вагових коефщенив для аналiзу важливост фактора та методом кiлькiсного порiвняння за шкалою ная-вностi цього параметра в товарг Визначення ваги параметра достатньо складне завдання. Його ршення доцшьно доручити групi експертв, якi мають надiйну ринкову шформащю або ж провести якiснi дослщження.
Загальний корисний ефект мае вигляд:
де А! - ваговий коефпцент параметра / в то вар 1 у;
В? - порiвняльний коефiцiент наявност параметра I в товарiу.
В умовах розширення ринково! економжи ринок наповнюеться товарами з однаковими матерiальними факторами, а тому зростае значення нематерiальних факторiв, якi надають товарам особливу привабливiсть.
До нематерiальних можна включити параметри естетичнi, шновацшш, класифiкацiйнi та iншi. Цi параметри не мають натурально! фiзичноi мiри, важ-ко пiддаються безпосереднiй кшьюснш одиницi, а тому потребують розробки певно! методично! бази. Для побудови математично! моделi, за допомогою яко! можна вимiряти нематерiальнi фактори, мае сенс використати не абсолютну, а вщносну !х оцiнку.
У цьому випадку вихщною базою для аналiзу конкурентоспроможностi то-варiв е визначення набору факторiв.
Однак, найбiльш поширеними i найпростiшими у використаннi е методи розрахунку конкурентоспроможност за товаром-зразком (метод «щеального товару»); для групи товарiв; з використанням як експертного опитування, так i опитування споживачiв.
У першому випадку спочатку даеться ощнка одиничним показникам будь-яких параметрiв зразка i товару конкурентiв. Визначення значень цих показни-кiв е основою для розрахунку комплексних, що е тдставою узагальненого ви-сновку про конкурентоспроможнють.
Остання визначаеться за штегральним показником. Алгоритм розрахунку мае вигляд:
- збiрний параметричний шдекс для рiзних параметрiв розраховуеться за формулою:
Р = ТаГ% (4)
г=1
де а) - коефпцент вагомостц
_ ^досл
с}1 - вцщосний параметр ((¡1 = досл, де РдОСЛ г Ркояк - значения показника вь
^конк
дповiдно до товару-зразку i товару конкурента);
- збiрний параметричний iндекс для економiчних показникiв:
си
(5)
де Сдосл \ Скош - витрати на товар-зразок {товар конкурента;
- штегральний показник вщносно!' конкурентоспроможност знаходять:
К =
(6)
Якщо К>1, то дослiджуваний зразок бiльш конкурентоспроможний.
Метод для групи товарiв вiдрiзняеться по методу «щеального товару» пос-лiдовнiстю розрахункiв та способом представлення промiжних результатiв, а головною вщмшшстю е об'ект порiвняння.
Розумiння товару в даному випадку е поняття виробничо!' продукцii.
Для того, щоб показати результати дослiджень та очшуваний результат, було проведено SWOT-аналiз на державних пiдприемствах Украiни, серед яких були:
- ПАО «Дншропетровський агрегатний завод»;
- ПАО «Одеський завод з випуску ковальсько-пресових автомалв»;
- ПАО «Дншропетровський завод металургiйного обладнання»;
- Державне пiдприемство «Виробниче об'еднання «Швденний машино-будiвний завод iм. О. М. Макарова» (м. Дншро) та iн.
7. SWOT-аналiз результат дослiджень
Б^еп^Ня. До сильних сторш дослiджуваних пiдприемств вiдносяться:
1) вся продукцш мае сертифжат вщповщност! Це сприяе створенню позитивного !мщжу в очах споживач!в, як! звикли дов!ряти надшним перев!реним ф!рмам;
2) власний конструкторський вщдш, що проектуе нов! i модершзуе серш-ш модел! вироблено1' продукцп. Це також сприяе створенню позитивного !мь джу i шдвищенню дов!ри споживач!в;
3) розширення сегменту реашзацп продукцп через найкраш! профтьш ком-панп на ринках. Наведен! тдприемства мають дуже розвинену дилерську мережу, що дозволяе просувати продукцш на всш територп Украши. Робота ведеться з перев!реними партнерами, з якими тдприемства працюють не перший рж;
4) активна маркетингова шдтримка системи просування товару. Налаго-джена система вщносин з! стратепчними партнерами дае змогу компашям про-понувати сво1'м споживачам яюсний продукт та широкий асортимент послуг;
5) розвинена мережа гарантшно-сервюного обслуговування виготовлено1' техтки. Це особливо важливо в нишшнш ситуацп полгтично1' та економ!чно1' нестабильность З кожним кшентом менеджери укладають офщшний догов!р, в якому ч!тко зазначеш права та обов'язки сторш, що надае киенту гарантш якь сного обслуговування;
6) наявнють висококвал!фшованого персоналу - персоналу з досвщом ро-боти в заданш сфер!.
Weaknesses. До слабких сторш дослщжуваних тдприемств можна вщнести:
1) значна витраттсть технолопчного ланцюга. Цю проблему можна ви-ршити шляхом ознайомлення та прийняття нових технологт збору та виготов-лення продукцп;
2) недостатня кшьюсть виробничого обладнання, необхщного для розширення виробництва. Цю проблему можна виршити шляхом заключення дого-вор!в про ствпрацю з шшими державними тдприемствами, або шляхом прид-бання обладнання в оренду;
3) технолопчш складнош!, пов'язаш з швидким переналагодженням обладнання;
4) недостатньо розвинена рекламна д!яльтсть. 1нформацш про свою д!я-льтсть тдприемства розмщують в 1нтернет, вщповщних профшьних журналах та статтях Украши. Бшьш ефективну рекламну компатю буде розроблено в наступному роздш дано1' роботи.
Opportunities. Можливост дослщжуваних пщприемств виглядають насту-пним чином:
1) пошук нових ринюв збуту (нових сегменлв ринку). Це говорить про те, що наведен! тдприемства е достатньо авторитетними на свгтовому ринку, а от-же це може стати достатшм аргументом при укладенш нових заказ!в та тдпи-сант нових перспективних договор!в;
2) проведення навчання сервюних спещашспв в центрах по здшсненню пе-редпродажно1' подготовки, гарантшного i шслягарантшного обслуговування. Це буде добрим фактором для залучення нових споживач!в продукцп пщприемств;
3) покращення якост виготовлено1' продукцп. Це дуже необхщно, так як на сьогодшшнш день яюсть продукцп е одним з найголовшших критерпв пщ час придбання товару;
4) участь i вщшдування найбтьших регюнальних виставок (зпдно плану маркетингу). Це буде сприяти бтьшому i швидшому ознайомленню населення i, перш за все, потенцшних споживачiв з продукшею, що виготовляють шдприемства.
Threats. У до^джуваних тдприемств виявились таю загрози:
1) постшний рiст щн на сировину, матерiали, комплектуючi. Ця проблема викликана полiтичною та економiчною ситуащею в краiнi;
2) активiзацiя основних конкурентiв i поява нових виробниюв на ринку Украiни. Дану проблему можна виршити шляхом якомога швидшого виведен-ня виготовленоi продукцп' на свiтовий ринок та ринок Украши;
3) суттеве покращення конструктивних ршень вузлiв i деталей, а також якост продукцii конкурентами. Державним шдприемствам слiд безперервно розвиватись i вдосконалюватись, проводити тренiнги та заходи з тдвищення квалiфiкацii спiвробiтникiв, щоб витримувати таку жорстку конкуренцiю.
8. Висновки
1. Дослiджено основнi пiдходи щодо розвитку пiдприемств у розрiзi сощ-альних та економiчних питань. Соцiально-економiчна (виробнича) дiяльнiсть кожноi людини на тiм чи iншiм пiдприемствi обумовлена загальними суспшь-ними нормативами юнуючо!' соцiальноi формацii, що було розглянуто в якост дiйових регуляторiв при прогнозуваннi iнновацiйного розвитку шдприемства. Але iз збiльшенням нацiонального доходу, на основi рентабельно!' дiяльностi промислових тдприемств:
- рiвень життя людей тдвищуеться i 1'хня схильнiсть до споживання вщ-носно слабшае, в той час як до заощадження - посилюеться;
- сукупне споживання збшьшуеться меншими темпами, нiж сукупш доходи. Це призводить до послаблення продуктивност виробництва i наступному його скороченню.
Скорочення виробництва призводить до двох сумних наслщюв:
1) економжа досягае рiвноважного стану в умовах неповно1' зайнятостi трудових ресурсiв i кашталу;
2) знижуеться ефективнiсть капiталовкладень у виробництво, що супро-воджуеться послабленням швестищйно1' активностi. В структурi трудових ко-лективiв 1'х кiлькiсть в цшому вiдповiдае правилу В. Парето (правило 20/80) i складае 19,6 % - лщери, 35,8 % - активш виконавцi, 39,2 % - пасивш виконавцi та 5,4 % - аутсайдери.
2. Для визначення альтернативно1' стратеги розвитку шдприемства було з'ясовано виробничий потенщал, привабливють продукцп', проблеми збуту, ви-трати, фшанси, кадровий потенцiал. 1ншими словами, таю фактори, яю визна-чають успiх пiдприемства в майбутньому. Щ положення е принципово важли-вими, бо на сучасних тдприемствах розробку проеклв розпочинають з визначення стратеги, тд яку створюеться вщповщна органiзацiйна структура i система управлшня. З одного боку, зближення позицш основних економiчних тео-рш викликано самою практикою економiчного розвитку. А з шшого боку, воно само фо^'у травила i регулятори цього розвитку, який носить загальносвгго-вий характер i формуе нову епоху глобального розвитку економiчних систем.
Кожна з цих систем особлива по сво!й природ!, але в сукупност вони дшть тд впливом загальних макрорегулятор!в адаптивного управлтня. Цей тип управлтня виник як результат перманентного процесу взаемно! критики представни-юв ринкового господарського мехатзму (класичний напрямок економ!чно1 думки) i державного мехатзму (кейншанський напрямок), а також численних 1х послщовниюв. Цей процес в юторичному план! призв!в до неспод!ваного результату: була переконливо доведена не повноцттсть як ринкового, так i державного господарського мехатзму. Разом з тим, те, що вщсутне в одному ме-хатзм!, в достатнт м!р! е в тшому.
3. Сощально-економ1чна складова тдприемства е суб'ектом, на задово-лення штерешв якого працюе виробництво. Економ!чна структура в свою чергу поеднуе штереси трудово! спшьноти й кожного пратвника з штересами вироб-ництва. Одночасно вона переводить вс цтност!, здобутки i витрати в грошовий екв!валент, за допомогою якого узгоджуються виробнич!, колективт, суспшьш i навгть шмейт та особист! вщносини в трудовт спшьнотг Також визначають-ся умови, на яких здшснюеться вщтворення катталу, основних та об!гових фо-нд!в, робочо! сили. В той же час тополопя, структурно-схемна оргашзащя, фу-нкцюнально-технолопчний комплекс, ^оц!ально-економ!чне i управлтське утворення характеризують тдприемство як структурно-функцюнальну систему. Загальносистемш процеси, що здтснюються аналопчними складовими ш-дприемства, вщображають його сощально-економ1чний аналог. Разом води де-монструють залежтсть i взаемодш виробництва !з зовшшшм середовищем. Одтею з причин такого становища е зайва «формал1защя» метод!в виршення економ!чних задач, коли найчастше кшьюсть р!зних припущень i обсяг абстра-гування сприяе сильному в!дхиленню прогнозу вщ реального життя.
Таким чином, у сьогоденш горизонтом тновацтного розвитку являеться перспективнють нового погляду на прогнозування та оцтку ризиюв д!яльност промислових тдприемств. Вона особливо необхщна в результат! нових фунда-ментальних змт у навколишньому середовишд, що тягнуть за собою змшу вше! фшософп б!знесу. Такий тдхщ можуть використовувати вс тдприемства регь ону, незалежно вщ 1х тдпорядкованост i власност!
Лггература
1. Adizes I. Managing Corporate Lifecycles. Embassy Books, 2014. 460 p.
2. Грушевский С. В., Пестовская С. В. Сущность и анализ текущих финансовых потребностей машиностроительных предприятий Украины // Вюник Нацюнального техтчного утверситету «ХП1». 2013. № 53 (1026). С. 104-109.
3. Инновационный менеджмент сложных социально-экономических систем: коллективная монография / Войт С. Н., Ткаченко В. А., Холод С. Б.; под ред. Ткаченко В. А. Днепропетровск: ДУАН, 2016. 400 с.
4. Колесникова Н. А. Финансовый и имущественный потенциал региона: опыт регионального менеджмента. М.: Финансы и статистика, 2000. 240 с.
5. Toffler A. The Third Wave. Bantam Books, 1984. 537 p.
6. Ткаченко В. А. Етстемолопчний скептицизм в основ! економ!чно1 политики в Укра1т: монограф!я. Днтропетровськ: Монолгт, 2014. 264 с.
7. Schumpeter J. A. Theory of Economic Development (Social Science Classics Series). Transaction Publishers, 1981. 320 p.
8. Porter M. E. Competition in Global Industries (Research Colloquium/Harvard Business School). Boston: Harvard Business Review Press, 1986. 250 p.
9. Ткаченко В. А. Непередбачуваний корпоративний cbít в умовах неви-значеностг монографiя. Дншропетровськ: Монолгт, 2014. 260 с.
10. Пересада А. А. Управлшня швестицшним процесом. К.: Лiбра, 2002. 472 с.
11. Chase R. B. Production and operations management: a life cycle approach. Irwin, 1989. 960 p.
12. Romer P. M. Increasing Returns and Long-Run Growth // Journal of Political Economy. 1986. Vol. 94, Issue 5. P. 1002-1037. doi: http://doi.org/10.1086/261420
13. Mankiw N. G. Principles of Economics. South-Western, 1997. 850 p.
14. Nelson R. An Evolutionary Theory of Economic Change (Belknap Press). Harvard University Press, 1990. 400 p.
15. Скударь Г. М. Управление конкурентоспособностью крупного акционерного общества: проблемы и решения. К.: Наукова думка, 1999. 495 с.
16. Трансформашя процесу транснацюнаизацп в умовах зростання неви-значеност глобального економiчного середовища: монографiя / Макогон Ю. В.; тд ред. Орехово!' Т. В. Д.: Норд Прес, 2011. 652 с.
17. Критери вибору шновацшно! стратеги розвитку на мезорiвнi: моногра-фiя / Войт С. М., Косарев В. М.; за ред. Холода Б. I. Дншропетровськ: Монолгт, 2015. 256 с.
18. Управлшня шновацшним розвитком на мезорiвнi: монограф1я / Холод С. Б.; за ред. Ткаченко В. А. Дншропетровськ: Монолгт, 2015. 360 с.
19. Drucker P. F. Management Challenges for the 21st Century. HarperBusi-ness, 1999. 224 p.
20. Концептуальное моделирование процессов самоорганизации и самоуправления: коллективная монография / Войт С. Н., Холод Б. И., Ткаченко В. А.; под ред. Ткаченко В. А. Днепр: ДУАН; Монолит, 2018. 236 с.
