CC BY
39
JEL Classification: А10, D41, L20, M11, М21 DOI: 10.15587/2312-8372.2018.146091
ДОСЛ1ДЖЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТ1 ПВДПРИеМСТВА НА ЗАСАДАХ СТРАТЕГ1ЧНОГО ПЛАНУВАННЯ
Павленчик Н. Ф., Горбонос Ф. В., Павленчик А. А., Скриньковський Р. М.
1. Вступ
В ринкових умовах господарювання ефективнiсть дшльносп шдприемств значною мiрою зумовлюеться ix фiнансово-економiчними перспективами, рентабельнiстю та конкурентоспроможтстю. Саме конкурентоспроможнiсть визначае здатнiсть пщприемства реалiзувати такi товари чи послуги, споживча привабливiсть яких е вищою за аналогiчнi, що пропонуються конкурентами. Вщтак, стратегш подальшого iснування та розвитку шдприемства мае бути зорiентованою на зниження iндивiдуальних затрат та збтьшення обсягiв виробництва яюсно!' продукцп. Лише продукцш високоi якост користуватиметься попитом, що в кiнцевому результат зумовить зростання прибутковост i формуватиме конкурентоспроможнiсть пiдприемства. Стратегiчне планування, як чинник пiдвищення конкурентоспроможностi, вiдображае оргашзований механiзм управлiння змiнами в оргатзаци виробництва та працi на шдприемства А також, формування единого сптьного бачення його економiчного майбутнього й розвитку, гармоншний процес визначення проблем та погодження реалiстичних цтей та завдань щодо ix виршення. Воно е тим потужним iнструментом, що мае позитивний вплив на виробничий та органiзацiйний мiкроклiмат пiдприемства, його конкурентне становище на ринку.
Визначення економiчниx можливостей i проблем шдприемства у досяг-неннi поставлених довгострокових цшей, пiдвищення його конкурентоспромо-жност на основi обраноi стратеги, зумовлюе актуальнiсть проблеми умiлого використання положень та засад стратепчного планування.
2. Об'ект дослiдження та його технолопчний аудит
Об'ектом дослгдження е економiчнi процеси, якi забезпечують створення належних умов формування конкурентоспроможностi пiдприемства на засадах стратепчного планування.
Стратепя розвитку передбачае концентрацш зусиль на досягненш вироб-ничих завдань в найкоротший термiн, з мiнiмальними витратами та найефекти-внiше для пiдприемства. Вщповщно, виробництво конкурентоспроможноi продукцп, яка саме i формуе конкурентоспроможшсть шдприемства, залежить вiд:
- використання шновацшних методiв та пiдxодiв при складанш стратегь чних планiв розвитку:
умшня головного менеджера застосувати професiйнi компетенцп при визначеннi альтернативних шляxiв мiнiмiзацii ризикiв ринкового середовища;
- та покращення конкурентних переваг пiдприемства.
Найбшьш проблемними моментами при формуванш конкурентоспромож-ностi е формулювання И критерпв з позицii сильних i слабких сторш потенцiалу тдприемства, а також можливостей i загроз, якi воно може мати в зовшшньому середовищд. А також, труднощi дослiдження рiвня негативного впливу зовшш-нiх чинниюв конкурентоспроможностi об'ективного характеру.
3. Мета та задачi досл1дження
Метою роботи е дослщження та обгрунтування оргашзацшно-економiчних засад стратегiчного планування, як внутршнього чинника форму-вання конкурентоспроможност пiдприемства.
Для досягнення даноi мети необхщно вирiшити наступнi завдання:
1. Визначити економiчну природу конкуренцii, як економiчного явища.
2. Дослiдити поняття конкурентоспроможност пiдприемства.
3. Обгрунтувати стратепчне планування, як один iз засобiв формування конкурентоспроможностi.
4. Побудувати модель впливу стратепчного планування на рiвень формування конкурентоспроможностi пiдприемства.
5. Видшити компетенцii головного менеджера, якi безпосередньо впливають на ефективнiсть формування стратепчного плану.
4. Дослщження iснуючих р1ше1ь проблеми
В науковiй лiтературi iснують рiзнi методичнi пiдходи до розумiння кон-курентоспроможностi пiдприемства та визначення чинниюв, що впливають на и формування. Проте, iх дослiдження, в основному, були направлен на визначення конкурентоспроможност пщпри с,тв в контекст iх конкурентних пере-ваг, як визначалися рiвнем забезпечення ресурсами та вмшням !х використову-вати. Так, представниками теорп цiновоi конкуренцп е автори робiт [1, 2], як в пiдгрунтя даного визначення закладали, в основному, фактори виробництва, його масштаби та технологii. Однак, при такому пiдходi не достатньо уваги придшялося кiнцевому результату взаемодп зазначених чинникiв, а саме виро-бництву високоякiсноi продукцii, а також впливу управлшського чинника.
Цiкавим е тдхщ, представлений у роботi [3], де автор трактуе конкуренто-спроможнють одночасно як результат конкурентно!' боротьби, так i як основу розвитку економжи окремого суб'екта господарювання та суспшьства в цiлому. При цьому автор акцентуе увагу на важливост перемоги в економiчнiй боротьби оскiльки саме це дасть можливiсть функцiонувати i розвиватися.
Оригiнальним е методичний пiдхiд, представлений в роботах [4, 5]. Автори зазначених праць розглядають конкурентоспроможнiсть, як переважаючу властивiсть товару або суб'ектiв перед аналопчними на ринку. Згiдно такого твердження, кон-курувати суб'ектам своши товарами або послугами можна лише на еташ товарно-грошового обмшу, при чому не береться до уваги сам процес !х виробництва.
Дещо об'емним i багатогранним е трактування конкурентоспроможност пiдприемства у пращ [6], в якш автор розглядае и як здатнiсть утримувати свое положення на ринку та динамiчно розвиватися в умовах жорстко1' конкурентно1' боротьби. При цьому автор зазначае, що перемогти у боротьбi шдприемство
може 3a умов виробнищга товaрiв i послуг з високою споживною цштстю, ви-соко!' iнновaцiйноï aктивностi, продуктивност використaння ресyрсiв тa aдaп-тивност до змiн зовнiшнього середовищa.
Один i3 предстaвникiв теорiï yпрaвлiння в свош роботi [V] ввaжae, що кон-кyренцiя - це боротьбa виробникiв 3a економiчнi ресурси тa змiцнення ïx пози-цiï та ринку. Головним у тaкiй боротьбi aвтор вбaчae у впровaдженнi нововве-день, змiнi оргaнiзaцiï прaцi i виробнищ^, a основним чинником, який зумов-люe конкyрентоспроможнiсть пiдприeмствa e здaтнiсть менеджерського персо-нaлy до ïx зaпровaджень. При цьому зaлишaeться позa yвaгою ресурсне зaбез-печення пiдприeмствa, його потенцiaл тa оргaнiзaцiя виробництвa.
Узaгaльнення резyльтaтiв нayково-теоретичниx i приктадних дослiджень вчених свiдчaть, що, не звaжaючи нa нaявнiсть зтачних нaпрaцювaнь, ще не yсi aспекти проблеми в достaтнiй мiрi до^дженш. Недостaтньо придiлено yвaги вивченню конкурентоспроможност пiдприeмствa з позицiï умов, що ïï форму-ють, зокремa збшьшення обсягiв випуску конкурентоспроможно1' продyкцiï та зaсaдax стрaтегiчного плaнyвaння, як основи генерaцiï конкурентно!' стрaтегiï.
Розвиток вггчизняних пiдприeмств зштшою мiрою зaлежить вщ зростaння рiвня ïxнього конкурентного потенцiaлy, умшня тa здaтностi до виршення проблем прaво-вого регyлювaння зaxистy економiчноï конкуренци, нa основi прийняття рaцiонaль-них yпрaвлiнськиx рiшень, дотримaння основних вимог тa етaпiв стрaтегiчного nna-нyвaння. Дослщження нayковцiв aR^my^^ yвaгy нa особливостях, зaвдaннi, рол^ мiсiï, цiлi тa знaченнi стрaтегiчного плaнyвaння у фyнкцiонyвaннi пiдприeмств.
Ta^ у прaцяx [S, 9] стрaтегiчне плaнyвaння зводиться лише до меxaнiзмy прийняття рiшення, вiдповiдно до встaновлениx цiлей. Проте, зa тaкого тдходу стрaтегiчне плaнyвaння нaбyвae дещо митгевого xaрaктерy, оскiльки рiшення може приймaтися спонтaнно. При цьому суперечливим TOCTae змiст стрaтегiï, як певно1' тривaлоï, сплaновaноï дiяльностi.
Схожими e шдходи, вiдобрaженi в прaцяx [lO, ll], в яких aвтори розглядaють стрaтегiчне плaнyвaння як ди i шдходи y^a^n^^^m персонaлy. При цьому ж-цент робиться нa yмiннi менеджерa вчaсно вiдреaгyвaти нa змiни зовшшнього сере-довищa i дещо зменшyeться вaгa тa вплив внyтрiшнix проблем пiдприeмствa.
Цiкaвим e методичний шдхщ, зaзнaчений у прaцi [l2], де стрaтегiя розгля-дaeться як «... створення yнiкaльноï й вигiдноï позицп, що передбaчae певний нaбiр видiв дiяльностi». При цьому aвтор aкцентye yвaгy нa ролi i зтаченш мaр-кетингово1' стрaтегiï пiдприeмствa для його розвитку. 3a тaкого тдходу, у зaгa-льнiй стрaтегiï розвитку пiдприeмствa дещо зменшyeться чaсткa його виробни-чо1' дiяльностi тa yчaстi у цих процесax yпрaвлiнського персонaлy.
Taким чином, дослiдження соцiaльно-економiчниx зaсaд стрaтегiчного плaнyвaння, якi б грунтовно вiдобрaжaли його змiст, як зaсобy стрaтегiй розвитку пiдприeмствa тa пiдвищення його конкyрентоспроможностi e ще недостaт-нiми, i потребують подaльшиx розробок.
5. Методи доcлiдження
До^дження проведенi iз зaстосyвaнням дiaлектичного тдходу до явищ, що вивчaлися. Зпдно нього сyкyпнiсть кiлькiсниx тa яюсних xaрaктеристик пi-
д^темства в eдностi та взaeмозв'язкy з економiчними вiдносинaми, pозглядa-eться як yмовa збiльшення обсягiв виpобництвa конкypентоспpоможноï ^оду-кцiï, на зaсaдax стpaтегiчного плaнyвaння.
У пpоцесi нayкового дослщження конкypентоспpоможностi пiдпpиeмств застосовано системний тдод з викоpистaнням елементiв дiaдектичного методy нayкового пiзнaння: поpiвняння, системaтизaцiя, лопчне yзaгaдьнення - для aнaдiзy поглядiв i пiдxодiв yчениx та уточнення понять «конкypенцiя» та «конкypентоспpоможшсть пiдпpиeмствa». За допомогою комплексного пiдxодy вибyдовaно концептyaдьнy модель впливу стpaтегiчного плaнyвaння на piвень конкypентоспpоможностi пiдпpиeмствa.
б. Pезультати дослщжень
Основним пiдIpyнтям виникнення конкypенцiï e свобода вибоpy пiдпpиeм-ствaми-виpобникaми певного виду дiядьностi. З огляду на це, виpобники мо-жуть динaмiчно змiнювaти aсоpтимент, обсяги в^обництва та якiсть пpодyкцiï, а тому i в yмовax високо! конкypенцiï певного виду пpодyкцiï в^обникам e мождивiсть виpобляти iнший ^одукт з меншою кiлькiстю конкypентiв. Конку-pенцiя товapовиpобникiв вистyпae одним iз вaжливиx елементiв pинкового ме-xaнiзмy i водночас основоположним aтpибyтом pинкy. Це основна умова, за яко! пpaцюють pинковi меxaнiзми, що генеpyють цiновi сигнали, поpоджyють стимули, фоpмyють pинкове багатство, pозмaïття aсоpтиментy i високу яюсть пpодyкцiï та послуг. Вона e економiчним змаганням в^обниюв однаково! ^о-дyкцiï на pинкy, спpямовaним на залучення якомога бшьшо! кiлькостi спожива-чiв, завдяки цьому - одеpжaння максимально!' вигоди [13]. Це зaсвiдчye, що конкypенцiя в^обниюв мae мотивувати виpобництво того aсоpтиментy пpодy-кцiï i тако! якост^ якi б зумовлювали високий piвень уподобання i спонукали споживaчiв до необxiдностi ïï пpидбaння.
Завдання, яке ставл т ^6í " а, А нку однi виpобники, - вийти пеpеможцем у змaгaннi з шшими виpобникaми iдентичноï пpодyкцiï у завоюванш пpиxильностi споживача i одеpжaти на цьому Ipyнтi сталий ^^уток. «Kонкypенцiя ознaчae економiчне сyпеpництво мш вiдокpемленими виpобникaми пpодyкцiï, pобiт, послуг щодо задоволення iнтеpесiв, пов'язaниx з ^одажем пpодyкцiï, виконанням pобiт, наданням послуг одним i тим самим споживачам» [14, С. 229]. Але конкypенцiю доцiльно pозглядaти як економiчне явище, а економiчне явище e не що шше, як змша вiдносин.
1нший пiдxiд до pозyмiння поняття конкypенцiï сфоpмyвaвся в aвтоpa науково! пpaцi [V], який вваж^, що конкypенцiя - це стимул для мiнiмiзaцiï витpaт i мaксимiзaцiï пpибyткy. За пеpеконaнням aвтоpa конкypенцiя вiдкpивae новi мождивостi для вдосконалювання умов виpобництвa, змiнюe стpyктypy взaeмовiдносин мiж виpобникaми, попиту i пpопозицiï, умови фоpмyвaння витpaт виpобництвa й цш [15].
Позицiя вaжливостi юнування конкypенцiï належить aвтоpy пpaцi [1]. У свох^ дослiдженняx aвтоp доводить, що завдяки вшьнш конкypенцiï пiдпpиeмцiв i чеpез ïx влaснi iнтеpеси нaйкpaще pозв'язyються питання, з маки ально можливою коpиснiстю i для суспшьства, i для кожного iз ниx.
Kонкypенцiя - важливий зaсiб контpолю в pинковiй економiцi. Основна конкypенцiя склaдaeться мш окpемими товapовиpобникaми, окpемими споживачами, окpемими пpодaвцями i окpемими покупцями. Нaйвaжливiшою фyнкцieю конкypенцiï в pинковiй економiцi e ïï пpямий вплив на пpоцес цiноyтвоpення. Особливiсть конкypенцiï в сyчaсниx yмовax пpоявляeться в тому, що коло суб^кпв, як вступають у конкypентнi зв'язки, вщчутно змiнилося. Чеpез це, на pинкy вiдбyвaються конкypентнi вiдносини не лише мiж товapовиpобникaми, а й вщносини мiж виpобникaми i споживачами. I в^обники для того, щоб ^табши споживaчiв, намагаються ypiвновaжити цiнy. Це й зyмовлюe основне завдання конкypенцiï - спpияння товapовиpобникaм у боpотьбi за споживача завоювати pинок, пеpемогти своïx конкypентiв й забезпечити одеpжaння сталого доxодy.
Сам pинок не в змозi ствоpити конкypенцiю чи конкypентне сеpедовище, оскiльки виpобництво ^одукту здiйснюeться не pинком, а пiдпpиeмствaми. Вiдтaк, конкypенцiю доцiльно pозглядaти, як основоположний зaсiб pеaкцiï pинкy, на необxiднiсть вpегyлювaння ситyaцiï пpотистояння, що зумовлена появою iншого фоpмaтy вщносин i взaeмодiï. Така фоpмa вщносин пpоявляeться в нaслiдок вxодження новиx уча^ниюв й, вiдповiдно, для встановлення новоï piвновaги мiж елементами pинкового меxaнiзмy [1б].
Позитивний ефект конкypенцiï пpоявляeться тодi, коли ствоpенi певш спpиятливi умови для ïï ди. Нaйвaжливiшою умовою, що зyмовлюe функцюнування меxaнiзмy конкypенцiï, e piвнiсть i piвнопpaвнiсть економiчниx aгентiв, що дшть на pинкy. Тут однакову вагу впливу мають як кiлькiсть в^обниюв aнaдогiчного пpодyктy, так i кшьюсть його споживaчiв i пpи цьому вагоме значення вiдiгpae конкypентоспpоможнiсть пiдпpиeмствa. В опyблiковaниx pезyльтaтax економiчниx дослщжень можна зyстpiти багато спpоб вио^еми™ iз загалу та дати визначення поняття конкypентоспpоможностi пiдпpиeмствa, однак eдиного пiдxодy та тлумачення дaноï дефшщи ще немae.
За тpaктyвaнням електpонноï вiльноï енцикдопедiï конкypентоспpомож-нiсть пiдпpиeмствa це «здатшсть пiдпpиeмствa ствоpювaти, в^обляти i ^ода-вати товapи та послуги, цiновi й нецiновi якост якиx пpивaбливiшi, нiж в ана-логiчноï пpодyкцiï конкypентiв. Kонкypентоспpоможнiсть фipми може бути ви-значена як ïï поpiвняльнa пеpевaгa вiдносно iншиx фipм цieï ж гaдyзi yсеpединi нaцiонaдьноï економiки i за ïï межами» [17]. Специфiчним у даному тpaктyвaн-нi e те, що в ньому спостеpiгaeться певна «галузева» обмеженiсть пiдпpиeмствa у пpоявi його конкypентниx пеpевaг i не вpaxовaно тi позитивнi пеpедyмови, якi визначаються його pесypсним потенцiaдом.
Оpигiнaдьним e визначення конкypентоспpоможностi пiдпpиeмствa подане aвтоpом пpaцi [18], який ввaжae, що «конкypентоспpоможнiсть пiдпpиeмствa -це xapaктеpистикa пiдпpиeмствa, яка вiдобpaжae стyпiнь pеaлiзaцiï його фaктичноï та потенцiйноï спpоможностi фоpмyвaти, yтpимyвaти i викоpистовyвaти стшю конкypентнi пеpевaги» [18]. Слiд погодитися з aвтоpом, що конкypентнi пеpевaги пiдпpиeмствa, якi фоpмyються i визначаються ефектившстю викоpистaння нaявниx pесypсiв лежать в основi фоpмyвaння його
конкурентоспроможност загалом. Таке розумiння конкурентоспроможностi тдприемства знаходиться в однiй плошинi iз теорiею конкурентно! переваги М. Портера, який зазначав, що «едине, на чому може грунтуватися концепцiя конкурентоспроможност на рiвнi кра!ни, - це продуктившсть використання ресуршв» [12].
Таким чином, результати анаизу методичних пiдходiв дозволяють зробити висновок про те, що конкурентоспроможнють пiдприемства - це сукупшсть його якiсно-кiлькiсних ресурсних параметрiв та чинникiв, якi за ствставимими умовами, або наближеними до них, з шшими пiдприемствами забезпечують виробництво конкурентоспроможно! продукцii. Саме така продукщя, за якiсними та витратними показниками формуе механiзм вищо! фшансово! стшкосл до ризикiв в умовах ринкового середовища.
Поняття конкурентоспроможнiсть пiдприемств е вщносною категорiею достовiрнiсть вимiру яко! полягае i зумовлюеться лише випуском такого продукту, яюсш характеристики якого формують його перевагу на ринку над аналопчним продуктом виробниюв-конкуренлв. Вщтак, конкуренцiю на ринку може скласти будь-який вид товару лише у порiвняннi з iншим. Товарний вид, упаковка, позитивна характеристика яюсних показниюв не лише стверджують похвальну атестащю продукцii у порiвняннi з однотипною, а й дають тдставу для рекомендацп масово! 11 поставки на ринок, з метою повного задоволення попиту населення. В такий спошб, факт створення умов формування конкурентоспроможност тдприемства та його продукцп ^ як наслщок, прояв конкуренцii як економiчного явища, виступають важливими основоположними атрибутами ринкового механ^му.
Конкурентоспроможнiсть тдприемства в умовах ринку посилюеться дiею економiчних законiв попиту i пропозицп. При цьому намiри кожного з учасниюв перебувають одночасно пiд об'ективним i суб'ективним впливом 1х дп, що зумовлюе i визначае бшьш або менш успiшних. За таких умов у ринковому середовищд мала б проявлятися дiя «невидимох' руки». За яко! «об'ективнi закони ринково! економiки дiють незалежно вiд волi та бажань окремих людей, спонтанно забезпечують гармонш iнтересiв особи_ та узгодження економiчних iнтересiв суб'ектiв господарювання...» [1].
Глобалiзацiйнi процеси, що вщбуваються у свiтовiй економiцi зумовлюють i новий спосiб мислення у пiдприемцiв, якi прагнуть покращити конкурентоспроможнiсть свого тдприемства.
Сучасш складнi конкурентнi умови функцiонування пiдприемств рiзних ор-гашзацшно-правових форм власностi вимагають вiд 1х керiвникiв динамiчностi та оптимальностi у процеш управлiння пiдприемством та прийнятл важливих рi-шень. Невпевненiсть у сво!х силах, побоювання порушити певш об'ективно та суб'ективно встановленi правила господарювання на ринку, а вщтак загроза втра-тити конкурентнi переваги, стримують тдприемця у здiйсненнi рiшучих крокiв, послаблюють його iнiцiативу. Адже саме вiд можливостi та умшня керiвника оцi-нити виробничо-господарську ситуашю, передбачити та мiнiмiзувати ризики, прийняти правильне, оптимальне управлiнське рiшення, намггити стратегiчний
план розвитку безпосередньо залежить ефективтсть виробництва, стшюсть тдприемства та формування його конкурентоспроможностг
Сьогоденнi умови ризику та невизначеност в межах ускладнення структури ринкових вiдносин вимагають вщ керiвникiв (менеджерiв) пiдприемств пошуку (або формування) яюсно нового пiдходу до дiагностики в системi менеджменту тдприемства. При цьому управлшсью рiшення повинт спрямовуватися на лiквiдацiю проблем i/або використання шансiв зовнiшнього та внутршнього середовища функцiонування пiдприемства в контекст його розвитку та формування перспективи.
У зв'язку з цим, для тдвищення конкурентоспроможност пiдприемства, важливого значення набувае стратепчне планування, як один iз засобiв стратегiчного менеджменту. Стратепчний менеджмент доцiльно розглядати як сукуптсть соцiальних, економiчних i виробничих вщносин, пов'язаних з розробкою, формуванням та реаизатею стратегiï розвитку пiдприемства за участю його керiвникiв та менеджерiв усiх рiвнiв [19].
За таких умов керiвник пiдприемства, не просто приймае виклик конкурентного середовища, а виконуючи функцiï менеджера, бере на себе повну вщповь дальтсть за прийнятi рiшення. Прийнятя оптимальних рiшень грунтуеться на оцiнцi бiзнес-середовища та зумовлюе формування вiдповiдних стратегш, як складових стратегiчного планування. Стратепчне планування передбачае про-цес управлшня дiяльнiстю пiдприемства, з метою досягнення внутрiшньоï дос-коналостi i збалансованост мiж його цiлями, завданнями та можливостями ï^ реалiзацiï й досягнення. Воно вщграе координуючу роль в розвитку дiяльностi пiдприемства, надае можливють вирiшення чи попередження певних проблем, спрямовуе дiяльнiсть на досягнення завдань тощо.
Саме стратегiчне планування е тим потужним засобом об'еднання пратв-ниюв пiдприемства усiх управлiнських рiвнiв, яке мае позитивний вплив на внутршнш дiловий клiмат, конкурентне становище тдприемства та е засобом виршення проблем, пов'язаних iз його покращанням. За умов обгрунтованого його впровадження, стратегiчне планування зумовлюе використання таких ш-струментiв та важелiв економiчного розвитку, якi найбiльш вiдповiдають окре-сленим завданням. Зокрема, до такого шструментарш можна вiднести: ство-рення та забезпечення сприятливого бiзнесклiмату на тдприемств^ маркетин-говi дослiдження, шновацшну та iнвестицiйну дiяльнiсть, рацiональне використання ресуршв тощо.
Стратегiчний план дозволяе тдприемству реалiзувати свою шдивщуаль-нiсть, як з точки зору прашвниюв, так i з точки зору навколишнього середовища. Досягнення поставлених цшей об'еднуе всiх прашвниюв у рiзнi функщона-льнi структури, тдкреслюе значимiсть ïхнiх зусиль. Такий план координуе ï^ дiяльнiсть, допомагае оптимально розподшити ресурси i, як результат, безпосередньо здшснюе вплив на формування та тдвищення рiвня конкурентоспро-можностi пiдприемства (рис. 1).
Вибiр конкретноï стратегiчноï моделi грунтуеться на вихщних системних умовах, з яких починаеться процес планування та вщ яких залежить обраний масштаб та рiвень плану. Основною метою процесу стратепчного планування е
подготовка та формування комплексного, штегрованого довгострокового плану, який нацшений на формування конкурентоспроможност тдприемства та ета-тв його розвитку.
Рис. 1. Модель впливу стратепчного планування на формування та ступшь конкурентоспроможностi тдприемства
В сучасних умовах господарювання, що характеризуются нестабiльнiстю та динамiчнiстю, у процес розробки стратегiчного плану, який сприятиме тдвищенню конкурентоспроможностi тдприемства, основна роль выводиться
головному менеджеру. Саме вш повинен акцентувати увагу на декiлькох важливих моментах, упущення яких може спричинити втрату не лише конкурентних переваг тдприемства на ринку, а й його фшансово!' незалежност! При цьому необхщно враховувати, що саме вiд професшних якостей менеджера, вiд його компетентност залежить ефективнiсть поточного та перспективного планування.
Пропонуемо видшити кiлька основних суб'ективних професшних компетенцш головного менеджера, як безпосередньо впливають на ефективнiсть формування стратепчного плану.
Одшею iз важливих менеджерських компетенцш при провадженш стратепчного планування е здатнють та умшня керiвника бачити можливостi пiдприемства, як вiдображають сукупнiсть позитивно-сприятливих чинникiв внутршнього та зовнiшнього середовища. Особливу увагу при цьому менеджеру слщ акцентувати на ефективному та оптимальному розв'язанш завдань спецiалiзацii та розмiщення виробництва, визначення розмiрiв пiдприемства, можливостях запровадження шновацшних технологiй i систем оргашзацп працi та виробництва. Найкращим мехашзмом, що узагальнить та упорядкуе результати аналiзу цих чинникiв е формування SWOT-матрицi.
Наступною компетенцiею, яка е необхщною при формуваннi стратегiчного плану, е умшня керiвника видiляти головне i сконцентровувати усю увагу на ньому. Ефективнють управлiння, як елементу виробничих вщносин, зумовлюеться тим, що воно повинно бути постшно направлене на найефективнiше використання потенцiйних можливостей кожного окремого працiвника або тдроздшу. При цьому особливоi ваги набувае майстернють менеджера рацiонально i чгтко ставити поточнi завдання, якi формулюються, виходячи з умов потреби виршення конкретноi нагальноi проблеми.
Не менш вагомим для ефективноi реалiзацii стратеги е умшня менеджера змоделювати сценарш розвитку та застосувати масштабування. Обгрунтованють та реальнiсть плану залежить вщ ступеня адекватностi вiдображення ним очжува-ного результату, що зумовлено рiвнем пiзнання механiзму дii економiчних i при-родних законiв та врахуванням iх вимог. Вагомим у момент моделювання сцена-рiю розвитку тдприемства е можливють визначення оптимально!' ктькост перс-пективних показникiв та встановлення 1х економiчно обгрунтованих величин.
Ще однiею професiйною компетенцiею, доцiльно виокремити умшня менеджера визначити та обрати рацюнальну модель входу тдприемства та його становлення на ринку. Безпосередньо вщ ршень головного менеджера залежить можливють запровадження стратепчних змш на пiдприемствi вiдповiдно до планових завдань. Саме вибiр ефективних стратегш та 1'х наукове обгрунту-вання зумовлюе в результатi перевищення корисного ефекту над понесеними на його одержання затратами.
Головним яюсним параметром стратепчного планування е його ефективнють. Прогнозування ефективност! е невщ'емною складовою перспективного планування, оск1льки саме вщ оптимальност! та рацiональностi прийняття стратегiчних рiшень залежать темпи розвитку пщприемства та його при6утков!сть. Базуючими в основ! розрахунку економ!ко-ф1нансових показникш ефективност! стратег!чного плану роз-
витку пщприемства повинш бути тi ж критерп та показники, що розраховуються для аналiзу дiяльностi окремих його складових та пiдроздiлiв.
Фундаментальними засобами управлшня ефективнiстю стратегiчного плану можна видiлити:
- iнновацiйнiсть методiв оцiнки виробничо-економiчноï дiяльностi колективiв окремих тдроздшв пiдприемства та його загаом,
- удосконалення системи стимулювання та мотиваци працi;
- постiйне тдвищення квамфшаци менеджерiв шляхом проходження навчань, треншпв, семiнарiв;
- використання яюсно^ достовiрноï iнформацiï та застосування наукових економшо-математичних методiв дослiджень.
7. SWOT-аналiз результатiв дослiдження
Strengths. Визначено конкурентоспроможшсть пiдприемства, як атрибут, який зумовлюеться виробництвом високояюсно!', конкурентоспроможно!' продукцiï. Формування конкурентоспроможност пiдприемства, його економiчний розвиток базуеться на стратеги й програмах, реаизащя та здiйснення яких дозволяе пристосуватися до економiчних змiн шляхом полшшення свого конкурентного становища, з огляду на виршальт фактори виробництва:
- людськ ресурси;
- матерiально-технологiчне забезпечення;
- шформацш;
- капiтал.
Запропоновано модель впливу стратепчного планування на рiвень формування конкурентоспроможност пiдприемства. Видшено основнi професiйнi компетенцiï головного менеджера, застосування яких безпосередньо впливае на ефективтсть формування стратепчного плану, як одного iз чинниюв формування конкурентоспроможност тдприемства.
Weaknesses. Оскшьки стратегiчний план е результатом комплексно!', командно1' роботи завжди мае мiсце суб'ективний ризик, пов'язаний iз участю кожного окремого виконавця в загальнш роботi.
Opportunities. Враховуючи зазначет компетенцiï менеджера, доцшьно бiльш детально дослiдити вплив кожно1' iз них на окремих етапах розробки та складання стратегiчного плану та визначити рiвень 1'х взаемозв'язку.
Threats. В сучасних умовах, дiяльнiсть пiдприемств супроводжуеться значними ризиками як об'ективного, так i суб'ективного характеру, яю в свою чергу е значною загрозою для формування та ефективно1' реалiзацiï стратегiчних план1в.
8. Висновки
1. Визначено, що ринковий мехатзм, в умовах якого функцюнують пiдприемства, не в змозi створити конкуренщю чи конкурентне середовище, оскшьки виробництво продукту здшснюеться не ринком, а господарюючими суб'ектаи. Вiдтак, конкуренщю доцшьно розглядати, як основоположний зашб
реакцп ринку на необхщнють врегулювання ситуацп протистояння, що зумовлена появою шшого формату вiдносин i взаемодп. Така форма вщносин проявляеться в наслщок входження нових учасникiв й, вщповщно, для встановлення новоï рiвноваги мiж елементами ринкового механiзму.
2. Конкурентоспроможнють пiдприемства - це сукупнiсть його якюно-кiлькiсних ресурсних параметрiв та чинниюв, якi за спiвставимими умовами, або наближених до них, з шшими тдприемствами забезпечують виробництво конкурентоспроможноï продукцiï. Саме така продукцiя, за якюними та витратними показниками формуе мехашзм вищоï фiнансовоï стiйкостi до ризиюв в умовах ринкового середовища.
3. Обгрунтовано, що стратегiчне планування - це системний, чггко скоординований шлях до управлiння змiнами, з метою досягнення гармонiйного розвитку тдприемства та формування спшьного бачення його майбутнього. Це взаемоузгоджений механiзм окреслення та визначення проблем, погодження реалютичних цiлей, завдань i стратегiй, реалiзацiя яких сприятиме 1'х вирiшенню. Воно направлене на формування стратеги розвитку тдприемства, з врахуванням динамiчностi ринкового середовища для посилення конкурентних переваг.
4. Показано, що вибiр конкретно!' стратепчно! моделi грунтуеться на вихщних системних умовах, з яких починаеться процес планування та вiд яких залежить обраний масштаб та рiвень плану. Основною метою процесу стратепчного планування е шдготовка та формування комплексного, штегрованого довгострокового плану, який нацшений на формування конкурентоспроможностi тдприемства та етатв його розвитку. Такий план координуе дiяльнiсть, допомагае оптимально розподтити ресурси i, як результат, безпосередньо здшснюе вплив на формування та шдвищення рiвня конкурентоспроможност пiдприемства.
5. Визначено основнi професшш компетенцп головного менеджера, якi вщображають iнтегрований результат взаемодп його фахових навиюв та безпосередньо впливають на ефективнють формування стратепчного плану. Видшено, що основними професшними компетенцiями головного менеджера е:
- здатнють та умшня керiвника бачити можливост тдприемства, як вiдображають сукупнiсть позитивно-сприятливих чинниюв внутрiшнього та зовнiшнього середовища;
- майстернють керiвника видiляти головне i сконцентровувати усю увагу на ньому;
- вправнють менеджера змоделювати сценарiй розвитку та застосувати масштабування;
- умшня менеджера визначити та обрати рацюнальну модель входу тдприемства та його становлення на ринку.
Лггература
1. Smith A. An Inquiry into the Nature and Causes of the Wealth of Nations. CreateSpace Independent Publishing Platform, 2016. 416 p.
2. Ricardo D. The Principles of Political Economy and Taxation. Dover Publications, 2004. 320 p.
3. Ansoff I. The New Corporate Strategy, Revised Edition. Wiley, 1988. 288 p.
4. Porter M. E. Competitive Strategy Techniques for Analyzing Industries and Competitors. Simon & Schuster Ltd, 2004. 416 p.
5. Treacy M., Wiersema F. The Discipline of Market Leaders: Choose Your Customers, Narrow Your Focus, Dominate Your Market. Basic Books, 1997. 224 p.
6. Fyliuk H. Problemy ta shliakhy pidvyshchennia konkurentospromozhnosti vitchyznianykh pidpryiemstv v umovakh hlobalizatsii // Visnyk Kyivskoho natsionalnoho universytetu im. Tarasa Shevchenka. Seriia: Ekonomika. 2013. Issue 151. P. 5-8.
7. Schumpeter J. Theorie der wirtschaftlichen Entwicklung.: Eine Untersuchung über Unternehmergewinn, Kapital, Kredit, Zins und den Konjunkturzyklus. Duncker & Humblot; Auflage, 1997. 369 p. doi: http://doi.org/10.3790/978-3-428-07725-0
8. Ansoff I. Strategic Management Classic Edition. Palgrave Macmillan, 2007. 272 p.
9. Andrews K. R. The Concept of Corporate Strategy. Homewood: Dow Jowes -Irwin, 1971. 245 p.
10. Thompson A. A., Strickland A. J. Strategic Management: Concepts and Cases. Chicago: Irwin, 2000. 928 p.
11. Chandler A. D. Strategi and Structure. Cambridge: MIT Press, Mass., 1962. 287 p.
12. Porter M., Sachs J., McArthur J. Executive Summary: Competitiveness and Stages of Economic Development // Global Competitiveness Report 2001-2002. New York: Oxford University Press, 2001. P. 16-25.
13. Ekonomika pidpryiemstva: textbook / Horbonos F. V. et. al. Kyiv, 2010. 463 p.
14. Ekonomichna teoriia: politekonomiia / ed. by Bazylevych V. D. Kyiv, 2004. 615 p.
15. Ekonomichna entsyklopediia. Vol. 2 / ed. by Mochernyi S. V. et. al. Kyiv: Vydavnychyi tsentr «Akademiia», 2001. 848 p.
16. Pavlenchyk N. F. Rynok silskohospodarskoi produktsii: metodolohichni ta metodychni osnovy formuvannia i funktsionuvannia: monograph. Lviv: Liha-Pres, 2014. 392 p.
17. Konkurentospromozhnist pidpryiemstva. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/K0HKypeHT0cnp0M0^HicTb_nignpneMCTBa (Last accessed: 20.01.2018)
18. Nykolyuk O. Conceptual principles of competitiveness of enterprises // Management Theory and Studies for Rural Business and Infrastructure Development. 2014. Vol. 36, Issue 3. P. 608-615. doi: http://doi.org/10.15544/mts.2014.057
19. Pavlenchyk A. Teoretychni osnovy ta evoliutsiia poniattia «Stratehichnyi menedzhment» // Ekonomika APK. 2011. Issue 18 (1). P. 183-188.
20. Skrynkovskyy R. Diahnostyka stratehichnoho protystoiannia pidpryiemstv-konkurentiv // Biznes Inform. 2016. Issue 5. P. 196-201.
