CC BY
173
УДК 616.98:576.893.161.21-085.281
Секнщазол у комплексному лжуванш хворих на урогештальний трихомошаз
Дюдюн А. Д., Полюн Н. М., Горбунцов В. В.
ДЗ «Днтропетровська медична академ1я Мшстерства охорони здоров'я Украши»
Мета ключного дослщження - вивчення ефективност та переносимости Секнiдоксу в комплексному лкуванш хворих на урогенiтальний трихомошаз (УГТ). Матерiали i методи дослiдження. Пiд нашим спостереженням знаходилися 87 хворих з УГТ у вiцi вщ 18 до 57 рогав (жiнок - 38, чоловiкiв - 49). Свiжий УГТ дiагностовано у 36 (41,4 %), хронiчний - у 51 (58,6 %) хворих. Комплексне лкування хворих на УГТ включало застосування Секнщоксу як етютропного препарату та призначення гепатопротекторiв, адаптогеыв i мiсцевоí терапií, що була адекватною тотчшй дiагностицi. Секнiдокс призначали хворим зi свiжим УГТ по 2,0 г одноразово, а хворим з хрошчним УГТ - по 2,0 г у перший, третш i п'ятий день лкування. Результати та 'х обговорення. Найближчi i вiддаленi результати ефективностi комплексного лкування хворих на УГТ iз застосуванням етютропного препарату Секнщокс показали повне клУко^кробюлопчне зцiлення у 85 (97,7 %) хворих. Усi хворi на УГТ, як були пiд нашим спостереженням, вказали на високу комплаентнють препарату Секнщокс (одноразовий прийом), що дозволяе з цтковитою певнютю виконувати лкарсьга рекомендаци щодо режиму прийому лкарського засобу. Висновки. Результати проведеного дослщження свщчать про доцiльнiсть i адекватнiсть використовування Секнiдоксу в комплексному лкуваны хворих на УГТ. Висока ефективнють i добра переносимiсть дають пiдставу рекомендувати Секнiдокс для широкого застосування у комплексному лкуванш хворих на УГТ.
Ключовi слова: секнщазол, протозойна iнвазiя, урогенiтальний трихомонiаз, клУка, ускладнення, лiкування.
Захворювання, спричиненi шфекцшми, що пере-даються переважно статевим шляхом, станов-лять реальну загрозу суспшьному здоров'ю. На цей час шфекцп сечостатево1 системи вiдносяться до числа найпоширешших захворювань, якi зустрь чаються у медичнiй практицi [3, 4, 6, 10-12].
До найпоширешших i сощально значущих ш-фекцш сечостатевих органiв вiдносяться вiрусна, гонококова, хламщйна, мiко- та уреаплазмова, а також трихомонадна iнвазiя. Свiтова сумарна кшьюстъ пацieнтiв, що щорiчно захворюють на урогештальш шфекцп, складае сотш мiльйонiв людей. Бiльшiсть урогенiтальних шфекцш переважно передаються статевим шляхом. Нестатево-му шляху передачi урогештальних iнфекцiй спри-яе забруднення шфекщйними видiленнями рук, предметiв туалету, рушниюв, постшьнох бiлизни, ванн (бiде), сидiння унiтазу та iн. [3, 4, 6, 11, 12].
Складнють ктшко-лабораторно1 дiагностики та лiкування хворих на урогештальш шфекцп полягае, зазвичай, у наявност у хворих асощацп одночасно двох-трьох або бшьшо1 кiлькостi пато-генних збудникiв, а також мало- та безсимптом-ний перебiг захворювання. Перебп захворювання з незначними клшчними проявами або без них сприяе хрошзацп патологiчного процесу та фор-муванню велико1 кiлькостi вогнищевих уражень iз рiзними видами ускладнень [3, 4, 6, 11, 12].
Запальний процес при урогештальних шфек-щях е складною судинно-мезенхiмальною реак-
щею тканини на пошкоджуючу дiю патолопч-них агентiв. Ця реакцiя спрямована на знищення збудника, що спричинив це пошкодження, i на вщновлення пошкоджено1 тканини. Запальний процес вщноситься до захисно-пристосувально1 реакцп, результат яко! дуже часто може призво-дити до несприятливих станiв.
Урогенiтальнi шфекцп можуть сприяти розвитку:
- позаматково1 ваптностц
- безплщносп;
- невиношування вагггносп;
- аномалш пологово1 д1яльносп;
- патологи плаценти;
- антифосфолшщного синдрому;
- ауто1мунно1 патологи;
- анти-ХГЧ-синдрому;
-тазового болю;
- диспареунп;
- порушень менструального циклу;
- спайкового процесу;
- шсляоперацшних запальних ускладнень;
- ектопп ештелда шийки матки;
- ендометрюзу;
- полшв слизово1 цервшального каналу i ен-дометрда;
- мюми матки,
а також сприяти шфшуванню новонародже-ного, мертвонародженню, збшьшенню ризику зараження В1Л-шфекщею.
Найчастiшими i самими гр1зними наслщка-ми гештально1 шфекцп е безплщнють i поза-маткова вагiтнiсть. Так, безплщшсть зус^ча-
сться [11, 12]:
- за наявност хламщш - у 50 % шфшованих хворих;
- за наявносп гонокока - у 30-40 %;
- за наявносп уреаплазм - у 30 % i бiльш;
- при трихомонаднш швазп - у 45-50 % шф> кованих хворих.
Трихомошаз - протозойна iнвазiя, що мае пато-reKeTH4Ki, клiнiчнi i мiкроекологiчнi особливостi. Етiологiчним агентом трихомошазу е T. vaginalis -протозойний паразит, який мае досить складну бу-дову i своерiдкий мeтаболiзм. T. vaginalis вражае:
- у чоловшв:
1) уретру;
2) шм'яш мiхурцi;
3) пeрeдмiхурову залозу;
4) сечовий мiхур;
5) нирковi миски;
- у жшок:
1) пeрeдвiр'я пiхви i саму пiхву;
2) придатки яечниюв;
3) матковi труби;
4) матку.
При трихомонiазi часто розвиваеться висхщ-на iнфeкцiя сечовивщних шлях1в.
У даний час встановлено, що урогештальний трихомонiаз топiчно призводить до багатовог-нищевого ураження. T. vaginalis може вражати як органи сечостатево! системи, так i rnmi орга-ни i системи. Наявшсть у трихомонад спeцифiч-них рeцeпторiв до eстрадiолу i депдротестосте-рону при хрошзаци шфекци може служити чин-никами, що сприяють розвитку гiпeрпластичних процeсiв у гормонально-залежних тканинах.
У значно! частини хворих (вщ 25 до 50 %) спостертаються латeнтнi або стeртi форми пе-рeбiгу захворювання з вiдсутнiстю скарг. Тому часпше трихомонади виявляються при проф> лактичних оглядах або при активному залучен-нi до обстеження статевих партнeрiв, хворих на трихомошаз [2-4, 11, 12].
Трихомонадне носшство зустрiчаеться у 4050 % хворих iз змiшаною урогeнiтальною шфек-цiею. Вiк жшок, хворих на трихомошаз i змша-ну шфекщю, коливаеться у межах 18-59 роюв.
В останнiй час збiльшилася кшьюсть ати-пових форм T. vaginalis. Ц форми трихомонад вiдрiзняються малою рухливютю i мають аме-бо!дну або кулясту форму, що ускладнюе бак-тeрiоскопiчну дiагностику i е частою причиною гiподiагностики трихомонiазу [1, 3, 4, 11, 12].
T. vaginalis мае загальнобюлопчний феномен до захоплення (фагоцитозу) i резервування рiзних патогенних i умовно-патогенних мшро-
органiзмiв. Це може обумовлювати персистен-цiю рiзних патогeнiв i призводити до розвитку рeцидивiв 1ПСШ, що також пов'язано з неза-вершеним фагоцитозом мiкроорганiзмiв i недо-ступнiстю антибiотикiв усередину T. vaginalis.
Вщсутшсть патогкомокiчких клiкiчких проя-вiв сечостатевого трихомокiазу та частий перебк-захворювання з мiкiмалькими клiкiчкими про-явами ставлять лабораторкi методи до^дження в основу дiагностики цього шфекцшного захворювання. Для пiдвищeння виявлення трихомо-надно! швазп нeобхiдно одночасно використову-вати дeкiлька мeтодiв лабораторно! дiагностики, спрямованих на виявлення патогенного агента i вироблених макроорганiзмом антитш до патогену. Для дiагностики урогeнiтального трихомоша-зу зазвичай використовують мiкроскопiчнi, куль-туральнi, молeкулярно-бiологiчнi i сeрологiчнi методи дослiджeння, що показали досить високу iнформативнiсть, чутливiсть та спeцифiчнiсть.
Ефективна i своечасна терашя хворих на трихомонiаз багато у чому впливае на розпо-всюдження шфекци, пeрeбiг патологiчного про-цесу та прогноз захворювання. Усшх лшування залежить вiд правильного iндивiдуального тд-бору лiкарських засобiв, !х фармакокинетики i фармакодинамiки [1, 3, 4, 6, 9, 11].
Лшування хворих на трихомошаз мае про-водитися шдивщуально з урахуванням тотчно1 дiагностики. Сьогоднi методи терапи хворих на урогештальний трихомошаз ч^ко розроблeнi на пiдставi принципiв доказово1 медицини. Вщ-повiдно до сучасних уявлень, доказова медицина, як то визначив David Sackett, - це «свщоме, ч^ке i неупереджене використання кращих iз наявних доказових вiдомостeй для прийняття рiшeнь про допомогу конкретним хворим».
Наукова група ВООЗ рекомендуе застосування мeтронiдазолу i аналогiчних протитрихомонад-них прeпаратiв як основних етюлопчних засобiв у лiкуваннi хворих на трихомонадну iнфeкдiю.
Сучаснi методи терапи хворих на урогеш-тальний трихомошаз iзомeрами 5-штро1мщазолу достатньо eфeктивнi, i !х eфeктивнiсть досягае 76-90 %. Але нерщко, навiть тривале застосування трихомонацидних засобiв не дозволяе до-сягти клiнiчного i мшробюлопчного вилiкування хворих. Встановлено, що штами урогештальних трихомонад, що видiляються вщ рiзних хворих, можуть мати рiзну чутливiсть до протитрихомо-надних препарапв. Рядом авторiв встановлено пiдвищeння резистентност трихомонад до препа-ратiв метрошдазолового ряду у тих осiб, як неодноразово застосовували !х у санаци шфекцшно-Дерматовенерология. Косметология. Сексопатология 1-4 2016
го агента. Вважаеться, що виникнення вщносно1 резистентност до препарапв мeтронiдазолового ряду пов'язане з л^ванням хворих низькими дозами та недотриманням режиму прийму препарата. Стшкють вагiнальних трихомонад до звичай-них засобiв етютропно1 терапи також може бути наслщком трансформаци аеробного мeтаболiзму на анаеробний [1, 3, 4, 6, 8, 10].
Ефективнють терапи хворих на трихомошаз залежить вщ призначення адекватних енотроп-них прeпаратiв та виконання хворими рекомен-дованого режиму лiкування, а також вщсутносн решфекци. Дeякi випадки невдало1 терапи хворих на урогештальний трихомошаз пояснюють-ся виробленням T. vaginalis фeрмeнтiв, як шп-бують антипротозойнi препарати. Також серед причин невдало1 санаци шфекци не виключена й шактиващя eтiотропних препарапв супут-ньою бактeрiйною мiкробiотою.
Gillette H. et al. вивчили 195 випадюв трихо-монiазу у жшок, яю були iнфiкованi принаймнi за 17 мюящв до початку тестування. Результати про-веденого дослiджeння показали, що T. vaginalis:
- були чутливi до метошдазолу in vitro - у 17 (8,7 %) iзолятiв;
- мали межову стшкють - у 13 (6,7%);
- мали помiрну стшкють - у 46 (23,6 %);
- були високостшю - у 119 (61 %).
Ц дослщження дають можливють зробити висновок, що стшкють трихомонад до метрош-дазолу доволi висока.
Трихомонади з високим рiвнeм резистент-ностi до мeтронiдазолу дуже часто не шддають-ся ерадикаци. При деяких клiнiчних випадках, коли стандартш методи лiкування хворих на урогештальний трихомошаз неефективш, мож-на отримати позитивний результат шдвищеними дозами метрошдазолу. У подiбних обставинах для ефективного лiкування потрiбeн дуже висо-кий токсичний рiвeнь концентраци препарату, який може призвести до токсичного враження пeчiнки та iнших парeнхiматозних оргашв.
Тому очевидно, що для ерадикаци стiйких штамiв трихомонад нeобхiднi застосування но-вих протистоцидних засобiв, яю мають:
- широкий антимiкробний спектр ди;
- пiдвищeну активнiсть вщносно певних м> кроорганiзмiв;
- активнють вiдносно проблемних збудникiв;
- покращеш фармакокiнeтичнi властивостi;
- мiнiмальну токсичнють та iн.
Альтернативою застосуванню в етютропшй терапи метронидазолу виступають iкшi представни-ки кiтроlмiдазольких засобiв, зокрема сeккiдазол.
Секшдазол е перспективним, сучасним препаратом для л^вання хворих на урогенiтальний трихомонiаз. На фармацевтичному ринку Украши секнiдазол зареестрований пiд назвою Секнiдокс.
Метою нашого дослщження було вивчення ефективносн та переносимосн Секшдоксу в комплексному ткуванш хворих на урогешталь-ний трихомошаз.
Матерiали i методи дослiдження. Пщ нашим спостереженням знаходилося 87 хворих з уроге-шгальним трихомошазом (38 жшок та 49 чоловь юв) у вщ вщ 18 до 57 роюв. Д1агностовано:
- св1жий урогештальний трихомошаз - у 36 (41,4 %);
- хрошчний - у 51 (58,6 %) хворих.
Д1агноз урогештального трихомошазу вста-
новлювали на шдставк
- скарг хворих;
- анамнестичних даних;
- ктшчних ирояв1в захворювання;
- виявлення T. vaginalis у дослщжуваних бю-лопчних матер1алах.
Для виявлення T. vaginalis використовували бактерюскошчш, бактерюлопчш, 1мунолог1чн1 i молекулярно-бюлопчш методи дослщження. Ус1м хворi, якi були шд нашим спостережен-ням, до i тсля лiкування проводилися загально-ктшчш дослiдження.
Комплексне лiкування хворих на урогештальний трихомошаз включало застосування секшдазолу (Секшдоксу) як етiотропного препарату та призначення гепатопротекторiв, адап-тогенiв i мiсцевоï терапи, що була адекватною тошчнш дiагностицi. Секшдазол призначали:
- хворим зi свiжим урогенiтальним трихомо-нiазом - по 2,0 г одноразово;
- хворим з хрошчним процесом - по 2,0 г у перший, третш i п'ятий день лшування.
Секнщазол е протимшробним засобом для системного застосування, за хiмiчним складом - по-хiдним iмiдазолу (5-нiтроiмiдазолу). Препарати цiеï групи - високоактивш антимiкробнi засоби широкого спектру дп для системного лiкування пащен-™ з iнфекцiями, якi спричинеш облiгатними ана-еробними бактерiями i проспшими. Крiм того, цi лжарсью засоби також активнi по вщношенню до окремих представниюв факультативних анаеробiв.
За механiзмом антимiкробноï дiï похщш 5-ш-троiмiдазолу представляють собою препарати з швидким бактерицидним i протистоцидним типом ди i вщносяться до ДНК-тропних сполук iз вибiрковою активнiстю щодо мiкроорганiзмiв, якi мають ферментш системи нiтроредуктази.
Препарати ще! групи можуть застосовувати-ся як у дорослих, так i у педiатричнiй практицi з вiдповiдною корекщею доз залежно вiд виду захворювання, вшу хворого i функцiонального стану нирок.
Сучасний препарат класу 5-нiтроiмiдазолу - Секнiдокс е гiдним представником ще! групи лiкарських засобiв, який характеризуеться такими фармакокшетичними показниками:
- незначно зв'язуеться з бшками плазми кро-вi (на 15 %);
- мае тривалий перiод напiввиведення (20-25 годин);
- повшьно виводиться з органiзму (16 % вщ прийнято! дози протягом 72 годин).
Секнщазол на 80 % абсорбуеться тсля перо-рального прийому; максимальний рiвень його концентрацп у сироватщ кровi досягаеться вже через 3-4 години. Секнщазол мае високий стутнь абсорбцп i високий стутнь бiодоступностi; бiодоступнiсть секнiдазолу складае 80 %. Ме-таболiзуется секнщазол у печшщ. Видiляеться секнiдазол також з грудним молоком i проникае через плацентарний бар'ер, що необхщно вра-ховувати при призначеннi препарату ваптним та матерям-годувальницям.
Такi фармакокiнетичнi властивостi препарату забезпечують його клiнiчну ефективнють i можливiсть одноразового прийому. Крiм того, секнiдазол добре переноситься пащентами.
Спектр показань для застосування препарату Секнiдокс досить широкий. Показаннями до призначення е:
- трихомонадш уретрити i вагiнiти;
- бактерiальний вагiноз;
- амебiаз кишечника;
- амебiаз печшки;
- лямблiоз.
Секнiдокс призначаеться для прийому всередину:
- для дорослих доза складае 2 г;
- для дтей - 30 мг/кг в один або декшька прийомiв.
Курс л^вання - вiд одного до 5 дшв. Слiд зазначити, що секнщазол е препаратом iз одно-разовим прийомом, що рекомендовано ВООЗ для л^вання дано! категорп хворих.
Ефективнють проведеного лшування нами оцiнювалась на пщставк
- позитивно! динамiки перебпу патолопчно-го процесу;
- подальшо! вiдсутностi клiнiчних проявiв урогенiтального трихомошазу;
- результатiв аналiзу комплексу лаборатор-них методiв дослiдження на T. vaginalis.
Про переносимють препарату судили на пщстав! суб'ективних вщчутпв хворих ! об'ективних даних, тд час лшарського огляду. Частоту i стутнь небажаних явищ оцiнювали впродовж усього перюду кттчного спостере-ження. Статистичну обробку одержаних даних проводили загальноприйнятими методами ста-тистичного анал!зу.
Результати та 1х обговорення. Кшшчш прояви трихомонадно! iнфекцi! у чоловшв, як були тд нашим спостереженням, носили малосимптомний характер, з пом1рною гiперемiею губок уретри, мь зерними уретральними видiленнями та почуттями дискомфорту. У 18 хворих було констатовано по-яву в1дчуття печп шюри головки статевого члена тсля статевого контакту. На прискорене сечови-пускання скаржилося 20 хворих чоловшв серед тих, що були тд нашим спостереженням.
У 16 обстежених нами жшок з трихомонад-ною шфекщею запальний процес носив гострий характер ! мав ктшчш прояви трихомонадно! шфекцп, що характеризувалися рясними жовто-зеленими видiленнями 1з статевих шлях1в, яю мали неприемний запах та забруднювали на-тшьну бшизну. Серед суб'ективних симптом1в превалювали свербшня, дизур1я, диспареунiя, а п'ять жшок, хворих на урогештальний трихомошаз, додатково вказували на бшь у нижнш части-ш живота. При ф!зикальному обстеженнi констатовано гшеремда, набряк слизисто! оболонки; у 14 жшок виявлено невелику кшькють ерозшних елементiв в областi промежини. У 22 жшок, яю були пщ нашим спостереженням, специфiчний запальний процес носив хрошчний характер i характеризувався шорною гiперемiею слизово! оболонки, свербшням в областi зовшшшх статевих оргашв, диспареунiею, а вагiнальнi видшен-ня були мiзерними i мали слизистий характер.
При кольпоскошчному дослщженш у 9 ж1-нок, що були тд нашим спостереженням, на слизовш оболонщ шхви i вагшально! части-ни шийки матки мали мюце точков1 геморагп. При забарвленш вогнища ураження 3-вщсотко-вим розчином Люголю була встановлена йод-негативна реакщя.
Про ефективнiсть комплексного лiкування хворих на урогештальний трихомошаз, яю були тд нашим спостереженням, указувало:
- зменшення кшькосп видiлень i змша !х характеру;
- зникнення суб'ективних скарг, на яю вказували хвор1 до проведення сшциф1чно! терапп.
Серед хворих на урогенiтальний трихомош-
аз, що були шд нашим спостереженням i при-ймали Секшдокс, були констатоваш таю неба-жанш явища:
- диспептичш розлади - у 4 хворих;
- поява металевого присмаку в порожниш роту - у трьох.
Проте цi явища були незначними i не вимагали вiдмiни препаратiв або иризначеннi додаткового л^вання. По закiнченню курсу етiотропного ль кування всi цi побiчнi ефекти безслщно проходили без додатковоï корекцiï комплексноï терапiï.
Таким чином, перенесення комплексного л> кування з призначенням Секшдоксу у хворих на урогештальний трихомошаз, яю були шд нашим спостереженням, було добрим.
Додатковою особливiстю препарату Секшдокс е висока бюдоступнють, яка досягае бшьш нiж 80 %, що дозволяе забезпечити концентра-щю дiючоï речовини у тканинах оргашзму, якi е нiшею життедiяльностi T. vaginalis. Тривалий перiод напiввиведення Секшдоксу (бшьше 25 годин) дае можливють максимально спростити схему прийому препарату.
За показниками «Ефективнють / Зручнють застосування», секнiдазол перевершуе iншi препарати 5-штро1мдазольно1' групи, якi за-звичай застосовуються при лiкуваннi хворих на трихомошаз сечостатево1' системи.
Найближчi i вщдалеш результати ефек-тивностi комплексного лшування хворих на урогенiтальний трихомошаз iз застосуванням етiотропного препарату Секшдокс показа-
Л1ТЕРАТУРА
1. БельковаЮ. Л., Козлов С. Н. Общие подходы к
терапии инфекции, вызванной резистентными к метронидазолу штаммами Trichomonas vaginalis // ФАРМАТЕКА. - 2007. - № 10. -С.
2. Дерматовенерология. Учебное пособие / Под
ред. В. П. Федотова, А. Д. Дюдюна, В. И. Степаненко. Изд-е 2. рус. - Днепропетровск
- Киев: изд-во «Свидлер А. Л.», 2011. - 652 с.
3. Дюдюн А. Д., Пол1он Н. М., Горбунцов В. В., Башмаков Д. Г., Почка С. О. Комплексне л> кування хворих на урогештальний трихомошаз iз застосуванням сучасного антипрото-зойного препарату секшдазолу // Дерматовенерология. Косметология. Сексопатология.
- 2012. - № 1-4. - С. 284-288.
4. Дюдюн А. Д., Полион Н. Н., Бабюк И. А., Гор-
бунцов В. В., Башмаков Д. Г. Эффективность, переносимость и комплаентность применения секнидазола в комплексном лечении
ли клшшо-мшробюлопчну ефективнють у 85 (97,7 %) хворих.
Ус хворi на урогештальний трихомошаз, яю були шд нашим спостереженням, вказали на ви-соку комплаентнють Секшдоксу (одноразовий прийом), що дозволяе чгтко виконувати реко-мендаци лшаря по режиму прийому препарату.
Таким чином, результати проведеного досль дження свщчать про доцшьнють i адекватнють призначення Секшдоксу в комплексному л^ван-m хворих на урогештальний трихомошаз. Висока ефективнють, безпека i комплаентнють викорис-товування Секшдоксу е шдставою для рекомен-дацл його до широкого застосування в якост еть отропного препарату в комплексному лшуванш хворих на урогештальний трихомошаз.
Висновки
1. Препарат Секшдокс - двi таблетки по 1,0 г, покрип оболонкою, у блютер^ виробництва World Medicine, Франщя, показав високу ефективнють при л^ванш хворих на урогештальний трихомошаз.
2. Препарат Секшдокс добре переносився хворими, не спричиняв будь-яких серйозних побiчних реакцш i змш лабораторних показни-кiв кровi i сeчi.
3. Враховуючи високу ефективнють i хорошу пeрeносимiсть препарату Сeкнiдокс виробництва World Medicine, Франщя, можна рекомендувати його для широкого застосування у комплексному л^ванш хворих на урогештальний трихомошаз.
больных урогенитальным трихомониазом // Украшський журнал дерматологи, венерологи, косметологи. - 2013. - № 3 (50). - С. 144-149.
5. Дюдюн А. Д., Полион Н. Н., Горбунцов В. В., Захаров С. В. Эффективность применения секнидазола в комплексном лечении больных с акнеподобными поражениями кожи лица // Украшський журнал дерматологи, венерологи, косметологи. - 2014. - № 2 (53). - С. 96 - 101.
6. Кисина В. И. Урогенитальный трихомониаз: проблемы и пути их решения // ИППП. -2001. - № 6. - С. 14-17.
7. Компендиум 2016 - Секнидокс. http:// compendium.com.ua/info/173350/seknidoks
8. Gillis J. C., Wiseman L. R. Secnidazole. A review of its antimicrobial activity, pharmacokinetic properties and therapeutic use in the management of protozoal infections and bacterial vaginosis // Drugs. - 1996. -Vol. 51, No 4. - P. 621-638.
9. Guaschino S., De Santo D., De Seta F. New
perspective in antibiotic prophylaxis for obstetric and gynecological surgery // J. Hosp. Inf. -2002. - No 50. - Suppl. A. - S13-S16.
10. Horner P. J., Blee K., Falk .L, van der Meijden W., Moi H. 2016 European guideline on the management of non-gonococcal urethritis // Int. J. STD AIDS. - 2016. -Vol. 27, No 11. - P. 928-937.
11. Mielczarek E., Blaszkowska J. Trichomonas vaginalis: pathogenicity and potential role in
human reproductive failure // Infection. - 2016. -Vol. 44, No 4. - P. 447-458.
12. Rajalakshmi R., Kalaivani S. Prevalence of asymptomatic infections in sexually transmitted diseases attendees diagnosed with bacterial vag-inosis, vaginal candidiasis, and trichomoniasis // Indian J. Sex. Transm. Dis. - 2016. - Vol. 37, No 2. - P. 139-142.
CЕКНИДАЗОЛ В КОМПЛЕКСНОМ ЛЕЧЕНИИ БОЛЬНЫХ УРОГЕНИТАЛЬНЫМ ТРИХО-МОНИАЗОМ
Дюдюн А. Д., Полион Н. Н., Горбунцов В. В.
ГУ «Днепропетровская медицинская академия Министерства здравоохранения Украины»
Цель клинического исследования - изучение эффективности и переносимости Секнидокса в комплексном лечении больных урогенитальный трихомониаз (УГТ). Материалы и методы исследования. Под нашим наблюдением находились 87 больных с УГТ в возрасте от 18 до 57 лет (женщин - 38, мужчин - 49). Свежий УГТ был диагностирован у 36 (41,4%), хронический - у 51 (58,6%) пациентов. Комплексное лечение больных уГт включало применение Секнидокса как этиотропного препарата и назначения гепатопротекторов, адаптогенов и местной терапии, которая была адекватной топической диагностике. Секнидокс назначался больным со свежим УГТ по 2,0 г однократно, а больным с хроническим УГТ - по 2,0 г в первый, третий и пятый день лечения. Результаты и их обсуждение. Ближайшие и отдаленные результаты эффективности комплексного лечения больных УГТ с применением этиотропного препарата Секнидокс показали полное клинико-микробиологическое излечение у 85 (97,7%) больных. Все больные УГТ, которые были под нашим наблюдением, отметили высокую комплаентность препарата Секнидокс (однократный прием), что позволяет с полной уверенностью выполнять врачебные рекомендации по режиму приема лекарственного средства. Выводы. Результаты проведенного исследования свидетельствуют о целесообразности и адекватности использования Секнидокса в комплексном лечении больных УГТ. Высокая эффективность и хорошая переносимость дают основание рекомендовать Секнидокс для широкого применения в комплексном лечении больных УГТ. Ключевые слова: секнидазол, протозойная инвазия, урогенитальный трихомониаз, клиника, осложнения, лечение.
SECNIDAZOL IN COMPLEX TREATMENT OF PATIENTS WITH UROGENITAL TRICHOMONIASIS
Dyudyun A. D. , Polyon N. M. , Gorbuntsov V. V.
"Dnipropetrovsk Medical Academy of Health Ministry of Ukraine" SE
The aim of our analysis was to study the clinical efficacy and tolerability of Secnidox in the treatment of patients with urogenital trichomoniasis (UGT). Materials and Methods. We observed 87 patients with UGT in age from 18 to 57 years (38 women and 49 men). Fresh UGT was diagnosed in 36 (41.4 %), chronic one - in 51 (58.6 %) patients. Complex treatment of UGT patients included the use of Secnidox as etiotrop medicine and prescription of adaptogens, hepatic and local therapy, which was adequate to topical diagnosis. Secnidox administered to patients with fresh UGT at 2.0 gr. once, and patients with chronic UGT - at 2.0 gr. in the first, third and fifth day of the treatment. Results and its Discussion. Early and late results of the efficiency of complex treatment of patients with UGT with the use of etiotropic Secnidox drug showed complete clinical and microbiological cure in 85 (97.7%) patients. All UGT patients having been under our observation indicated a high compliance of Secnidox drug that allowed to carry out medical advices on the treatment dosage with high reliability. Conclusions. The results of the study suggested the appropriateness and adequacy of using Secnidox in complex treatment of patients with UGT. The high efficiency and good tolerance gave reason to recommend Secnidox for wide application in complex treatment of patients with UGT.
Keywords: secnidazol, protozoal invasion, urogenital trichomoniasis, clinic, complications, treatment.
Дюдюн Анатолий Дмитриевич - доктор медицинских наук, профессор, заведующий кафедрой кожных и венерических болезней ГУ «Днепропетровская медицинская академия Министерства здравоохранения Украины».
Полион Наталья Николаевна - кандидат медицинских наук, ассистент кафедры кожных и венерических болезней ГУ «Днепропетровская медицинская академия Министерства здравоохранения Украины». Горбунцов Вячеслав Вячеславович - доктор медицинских наук, профессор кафедры кожных и венерических болезней ГУ «Днепропетровская медицинская академия Министерства здравоохранения Украины». andd@ua.fm
