CC BY
28
УДК 616-65-002+615
Ефектившсть та безпечшсть застосування препарату «Глутоксим» у комплексному
лжуванню хворих на урогештальш
• 1 ••• шфекцп
Дюдюн А. Д., Полтн Н. М., Горбунцов В. В., Захаров С. В.
ДЗ «Днтропетровська медична академ1я Мшстерства охорони здоров'я Украши»
Захворюванють на шфекцп, як переважно передаються статевим шляхом, з кожним роком постшно зростае, особливо серед представниюв населення молодого вку. Актуальнiсть проблеми обумовлена не лише широким розповсюдженням цих захворювань, але й недостатньою ефективнютю загально прийнятоТ терапií, формуван-ням дектькох вогнищ ураження сечостатевих оргашв, високою частотою рецидивiв та розвитком резидуальних явищ та ускладнень. Тому розробка нових методiв лiкування хворих на урогештальш шфекци (УГ1) актуальна i своечасна. Мета роботи - провести оцшку клiнiчноí ефективностi комплексного лкування хворих на УГ1 iз застосуванням препарату «Глутоксим», який мае багатопрофшьну дiю. Матерiали та методи. Нами було проведено комплексне обстеження i лкування 68 хворих на УГ1 (26 жiнок та 42 чоловки у вiцi вщ 18 до 55 рокiв; середнш вiк - 35,4 ± 3,2 року). Лабораторш методи дiагностики УГ1 проводилися згiдно дiючим стандартам та рекоменда^ям МОЗ УкраТни. Для санацп УГ1 застосовували загально прийнятi методики, а хворим основноТ гру-пи спостереження додатково призначали препарат «Глутаксим». Результати та обговорення. Аналiз детально зiбраного анамнезу, клiнiчних проявiв та комплексного лабораторного дослщження дав можливють виявити у 60 (88,2 %) хворих хламiдiйно-трихомонiазну мiкст-iнфекцiю i у 8 (11,8 %) - урогештальний хламiдiоз як монош-фекцiю. Аналiз отриманих результатiв показав, що клшко^кробюлопчне одужання настало у 33 (97 %) хворих основноТ групи i у 30 (88 %) хворих групи порiвняння. Висновки. Застосування препарату «Глутоксим» у комплексному лкуванш хворих на УГ1 дозволило не тшьки отримати високу ефективнiсть клшко^кробюлопчного одужання хворих основноТ групи, але також сприяло нормалiзацií показникiв iмунного статусу, що пiдтверджуе iмуномодулюючу дю препарату та дае пiдстави рекомендацп його для бiльш широкого призначення.
Ключов'1 слова: урогештальш шфекцп, урогештальний хламщюз, трихомошаз, лiкування, препарат «Глутоксим».
Серед реальних загроз здоров'ю майбутшх поколiнь Укра1ни слiд указати на шфекци, якi переважно передаються статевим шляхом (1ПСШ). Частота захворювань, яю спричиняють-ся 1ПСШ, з кожним роком постшно зростае, особливо серед представниюв населення молодого в^. Зростання захворюваностi на урогенiтальнi шфекцп (УГ1) серед населення Укра1ни можна пояснити цiлим рядом моральних, сощально-економiчних та iнших причинних факторiв, якi впливають на цi показники. Серед факторiв, що впливають на зростання захворюваноси, яка спричинена 1ПСШ, доцiльно вказати на [1, 3, 12]:
- урбашзащю;
- високу м^ращю i мобiльнiсть населення;
- сощальну нестабiльнiсть суспiльства;
- переоцшку цiнностей;
- раннiй вступ у статевi контакти;
- змiну статево! поведiнки;
- безладнiсть статевих контакпв;
- проституцiю;
- недосвщченють полових партнерiв;
- вiдсутнiсть гiгiенiчних умов при статевих контактах;
- застосування оральних контрацептивiв, що знижуе побоювання за виникнення вагiтностi;
- пiзню дiагностику i санацiю УГ1 та ш
Актуальнiсть проблеми обумовлена [2, 4, 7, 21]:
- широким розповсюдженням захворювань;
- формуванням декшькох вогнищ ураження сечостатевих оргашв;
- високою частотою розвитку резидуальних явищ та складшстю ускладнень;
- недостатньою ефективнютю загальноприй-нято! терапп;
- великою кшьюстю рецидивiв захворювання.
В останнш час у всьому свiтi спостериаеть-
ся зростання числа захворювань, що спричиня-ються УГ1, якi дуже часто штерпольовано серед молодих людей, яю щойно вступили в перюд статево! активностi. У бiльшостi випадюв (по-над 60-65 %) захворювання, спричинеш УГ1,
шфшованють серед шдлггюв становить понад 20 %. УГХ е одним з найбшьш поширених за-хворювань, спричинених 1ПСШ. Широке по-ширення хламщшно1 шфекци, недостатнi зна-ння всiх ланок розвитку захворювання, труд-нощi терапи хворих обумовлюють зростаючий iнтерес дослщниюв i практичних лiкарiв до ще1 проблеми [3, 7, 16, 19].
Основш шляхи поширення УГ1 серед насе-лення:
- статевий;
- контактно-побутовий;
- вертикальний.
Основним i переважним шляхом передачi iнфекцiйного агенту е статевий; тому для бшь-шост УГ1 притаманнi всi ознаки, характерш для 1ПСШ.
На сьогодшшнш день одним з найбiльш складних та актуальних питань ведення хворих на УГ1 залишаеться лiкування дано! категорп пацiентiв. Численнi дослiдження щодо засто-сування рiзних антибактерiальних препарата в якост етiологiчного лiкування хворих УГ1 не дають можливостi остаточного виршення проблеми. У випадках безуспiшного етiологiчного лiкуваннi хворих на УГ1, як правило, признача-ються повторнi курси антимiкробних препарата у рiзних комбiнацiях [10, 20, 22].
Необгрунтоване, нерацiональне, тривале застосування антибактерiальних препаратiв е одним з факторiв, що негативно впливають на стан нормального мшробного пейзажу рiзних органiв людини та активнiсть iмунноl систе-ми. Iмунологiчнi порушення, що виявляються у хворих на УГ1, потребують шдивщуально1 iмунокорекцil вiдповiдними групами фармако-логiчних препаратiв, яка повинна базуватися на комплексному iмунологiчному та клшчному обстеженнi хворих. Питання лшарсько! тактики ведення хворих з рiзними iмунними порушен-нями залишаються предметом дискусш серед провiдних фахiвцiв [9, 11, 14].
Найперспектившшим напрямом у проведен-нi комплексного лiкування хворих на УГ1 е при-значення модуляторiв iмунноl системи на тш етiотропного лiкування.
1снують рiзнi точки зору щодо тактики ведення хворих на УГ1. Загальновизнано, що для лшвщаци запального процесу, спричиненого УГ1, необхiдно використовувати етiотропнi ан-тибактерiальнi препарати у поеднаннi з засоба-ми, що пiдвищують !х ефективнiсть [9, 18, 20].
Фундаментально новою стратепею при л>
перебтають без виражених клiнiчних проявiв. Перебп захворювань без виражених клiнiчних проявiв пояснюе те, що хворi шзно звертаються за спецiалiзованою медичною допомогою; це, у свою чергу, призводить до хрошзацп запального процесу з формуванням резидуальних явищ з тяжкими ускладненнями [5, 6, 9, 23].
Запальний процес - це складна пристосу-вальна судинно-тканинна реакцiя органiзму на вплив рiзних хвороботворних агентiв. З бю-лопчно1 точки зору, цей процес мае захисно-пристосувальний характер, який спрямований на знищення агента, що спричиняв пошкоджен-ня, та вщновлення пошкоджено1 тканини. З клшчних позицiй, запальний процес - це хво-робливий стан, що характеризуемся не тiльки мiсцевими, але й загальними проявами, якi при високому ступеш альтераци i внаслiдок резорб-цil токсичних продуктiв можуть привести до важких наслiдкiв.
Незважаючи на те, що захворювання, спри-чиненi 1ПСШ, перебiгають без виражених клi-шчних проявiв, наслiдки перебiгу патологiчно-го стану можуть бути дуже тяжкими. Ктшчш прояви можуть бути у виглядк
- запальних захворювань оргашв малого таза;
- простатитiв;
- безплщдя;
- ектопiчноl вагiтностi;
- тазових болiв та iнших патолопчних станiв.
УГ1 у вагiтних жшок призводять до усклад-
нення перебпу вагiтностi i можуть призвести до И переривання та викиднiв, передчасних поло-гiв, що iстотно впливае на демографiчну ситу-ацiю. УГ1 мають певний вплив на фертильшсть чоловiкiв; серед можливих механiзмiв цього впливу слщ вказати на [8, 13, 24]:
- порушення пропускное' властивосп каналi-кулярно1 системи;
- пошкодження епiтелiальних клiтин, що бе-руть участь у процесi сперматогенезу;
- iмунологiчнi реакцil, якi пов'язаш з утво-ренням антиспермальних антитш.
В останнi десятилiття число захворювань на УГ1 постiйно зростае. Зпдно з оцiнками Всес-вiтньоl оргашзаци охорони здоров'я, щороку в свт рееструеться понад 250 млн. нових випад-кiв захворювань, спричинених 1ПСШ. Щорiчно в свiтi рееструеться близько 90 млн. хворих на урогештальний хламщюз (УГХ), що вимагае колосальних матерiальних витрат на лiкування дано1 категорil пацiентiв. Частота хламiдiозу в загальнш популяцil населення досягае 5 %, а
куванш хворих на шфекцшш захворювання е спроба модуляцiï природного захисту орга-шзму з метою посилення елiмiнацiï збудникiв iнфекцiй i зниження ушкодження тканин, якi пов'язанi i3 запаленим процесом. Препарати, що мають подiбнy дiю, розглядають у якост нового класу антибактерiальних засобiв, яю не мають безпосередньоï протимiкробноï ди [9, 14, 18].
Easton D. M. et al. (2009) до таких перспек-тивних засобiв, яю застосовуються для шдви-щення ефективност антибактерiальноï терапiï з мiнiмiзацiею небажаних явищ, пов'язаних з 1'х застосуванням, вщнесли «Глутоксим». Цi авто-ри запропонували розглядати «Глутоксим» як лшарський препарат нового класу innate defense regulators (IDRs) з притаманними йому дiями:
- протиiнфекцiйною;
- токсикомодифшуючою;
- цитопротекторною;
- iмyномодyлюючою.
Увесь перерахований комплекс позитивних дiй, що дае «Глутоксим», повинен защкавити лiкарiв клiнiцистiв, якi в свош практищ займа-ються лiкyванням хворих з УГ1 [14].
Мета роботи - провести оцшку клiнiчноï ефективностi комплексного л^вання хворих на УГ1 iз застосуванням препарату «Глутоксим», що мае багатопрофшьну дiю.
Матерiали та методи дослщжень. Було проведено комплексне обстеження i лшування 68 хворих на УГ1 (26 жiнок та 42 чоловша у вiцi вщ 18 до 55 рокiв, середнш вiк - 35,4 ± 3,2 року).
При ктшчному обстеженнi хворих вра-ховувалися вiковi данi, сексуальний анамнез. З'ясовувалися скарги хворих на:
- наявшсть суб'ективних вiдчyттiв при сечо-випyсканнi (печiння, болючiсть, свербiж на початку або в кшщ сечовипускання);
- особливостi дизуричних розладiв;
- видiлення iз зовшшнього отвору сечови-пускального каналу;
- наявнiсть болю в дшянщ придаткiв i лобко-во1' областi, болiв при статевому акп;
- висипання на шкiрi i слизових оболонках.
При зборi анамнезу уточнювалися данi про
перенесет рашше 1ПСШ, а також про прийом антибактерiальних препаратiв напередоднi та 1'х ефективнiсть.
Об'ективний огляд жшок включав огляд:
- вульви;
- слизовоï переддвер'я i стшок пiхви;
- шийки матки.
При оглядi зовшшнього отвору уретри вра-ховувалися:
- набряк i гiперемiя губок;
- наявшсть парауретральних ходiв;
- штенсившсть i характер видшень.
При оглядi стiнок тхви враховувалися:
- гiперемiя стiнок;
- наявшсть ерозш;
- характер, кшьюсть i колiр видiлень.
При оглядi шийки матки враховувалися:
- И форма;
- наявшсть ерозш;
- кшьюсть i колiр видiлень.
Проводилось бiмануальне дослiдження матки i придаткiв.
При обстеженнi чоловiкiв проводився огляд:
- статевого органу;
-крайньо1 плотц
- вуздечки;
визначався стан парауретральних ходiв.
Оглядаючи уретру, визначали:
- набряклють i гiперемiю И губок;
- наявшсть i характер видiлень.
Проводили пальпащю:
- мошонки;
- передмiхуровоlзалози;
- шм'яних пухирцiв.
Для пiдтвердження та уточнення топiчного дiагнозу дослiдженим хворим проводилося уль-тразвукове дослiдження оргашв малого тазу.
Лабораторнi методи дiагностики УГ1 були спрямованi на виявлення як безпосередньо ш-фекцiйного збудника, так i наявностi виробле-них антитiл до збудникiв [10, 17].
Уш хворi пройшли ретельне ктшко-лабораторне обстеження, яке проводилося як при встановленнi дiагнозу, так i при подальшо-му диспансерному спостереженш. Усiм хворим проводили:
- клiнiчнi аналiзи кровi i сечi;
- мшроскошю калу на наявнiсть гельмiнтiв;
- дослщження кровi на антитiла до В1Л (iму-ноферментний аналiз - 1ФА);
- обстеження на сифшс (реакцiя мiкропре-ципiтацil, 1ФА).
Для проведения мшроскошчного дослiджен-ня i ПЛР-дiагностики використовували зiскреби епiтелiальних клггин; зскрiбний матерiал брався:
- у чоловшв - шляхом введення уретрального зонду (або ложечки Фолькмана) у сечовипус-кальний канал;
- у жшок - шляхом введення зонда у церв> кальний канал i сечiвник, а також проведенням
зонда (або ложечки Фолькмана) по задньо-нижньому склешнню шхви.
Пiдготовку хворих проводили таким чином -рекомендувалося:
- впродовж трьох годин утриматися вщ сечо-випускання;
- протягом трьох дшв вилучити статевi кон-такти;
- спринцювання i постановка вагiнальних свь чок, мазей, тампонiв (жiнкам);
- протягом 14 дшв виключити прийом анти-бактерiальних препаратiв.
Дослiдження на гонорею проводили i3 засто-суванням таких методiв [5, 10, 22]:
- бактерюскошчного (забарвлення мазкiв за Грамом, метиленовим сишм);
- бактерюлопчного (посiв на м'ясопептонний агар).
Дiагностику трихомошазу проводили iз за-стосуванням таких метсдов [10, 17]:
- бактерюскошчного (дослщження нативних препаратiв або забарвлених метиленовим сишм та за Романовським-Пмзою);
- культурального (використовувалися рiдкi поживш середовища: середа Павлова i середа фiрми Empyrean Diagnostics Inc. (США).
Дiагноз бактерiального вагiнозу встановлю-вався при виявленш характерних «ключових кл^ин» у мазках, пофарбованих за Грамом, а також шляхом проведення проби з 10 % КOH та вивчення рН секрету [60, 76].
Дослщження на урогештальний кандидоз проводили iз застосуванням таких методiв [6, 15]:
- бактерюскошчного (дослщження мазюв, пофарбованих за Грамом i Романовським-Пмзою);
- культурального (по^ на середовище Сабуро).
Для дiагностики хламщшно! шфекцп засто-
совували метод 1ФА: використовувалися тест-система DIA-Chlamydia виробництва ПрАТ «НВК» Дiапроф-Мед (Укра!на) i метод ПЛР.
Усiм спостережуваним хворим до i пiсля л> кування проводили загальноклiнiчнi лаборатор-нi дослщження:
- загальний аналiз кровi i сечi;
- бiохiмiчнi дослiдження кровi - визначення:
1) загального i прямого бiлiрубiну,
2) печiнкових трансамшаз;
3) лужно! фосфатази;
4) тимолово! проби.
Iмунологiчне дослiдження хворих включало визначення:
- рiвня iмуноглобулiнiв усiх клашв;
- фагоцитарно! активностi;
- абсолютно! та вщносно! кiлькостi Т^мфо-ципв, -
а також проведення НСТ тесту.
Перед проведенням лiкування спостережу-ванi хворi були рандомiзованi методом випад-ково! комп'ютерно! вибiрки на двi групи по 34 хворих. Основна група i група порiвняння сшв-ставнi мiж собою як за вшовим складом, так i по клiнiчнiй картинi, перебiгу захворювання, топiкою ураження.
Етiотропне лiкування хворих на УГ1, якi були пiд нашим спостереженням, включало призначення противохламщшних антибiотикiв, антипротозойних препаратiв та тошчно! тера-пп згiдно дiючим стандартам та рекомендащ-ям МОЗ Укра!ни. Додатково хворим основно! групи до складу комплексного л^вання включали препарат «Глутоксим», який призначався внутршньом'язово по 10 мг на добу на протязi 15 днiв. Курсова доза препарату «Глутоксим» склала 150 мг. Цей препарат ми застосовували як зашб, що пiдвищуe ефективнють антибакте-рiально! терапп 1ПСШ.
«Глутоксим» вщноситься до групи природ-них метаболiтiв, що визначае особливостi його метаболiзму до iснуючих клiтинних фермента-тивних системам. Пiсля iн'екцiйного введення «Глутоксиму» його бiодоступнiсть перевищуе 90 %. Вiдмiчаеться лiнiйна залежнiсть мiж дозою i концентрацiею препарату в плазмi кровi. Максимальну концентращю препарату в плазмi кровi вщзначають:
- при внутрiшньовенному введеннi - протягом 2-5 хвилин;
- при внутршньом'язовому - протягом 7-10 хвилин.
«Глутоксим» е природним продуктом пептидного походження, метаболiзм його проходить у бшьшост органiв i тканинах органiзму з елiмiнацiею продукпв метаболiзму через нирки.
«Глутоксим» вдаграе важливу роль у регу-ляцп метаболiчних процесiв у клiтинах i тканинах рiзних органiв. Препарат мае селектив-ний вплив на сульфгщрильш групи поверхне-вих кттинних рецепторiв, що призводить до вщновлення !х чутливостi до регуляторних i транспортних молекул пептидно! природи та визначае iмуномодулюючу, гемостимулюючу, токсикозмодифiкуючу та iншi цитотропнi ефек-ти препарату. «Глутоксим» сприяе реалiзацi! дi! регуляторних молекул пептидно! природи на нормальш i трансформованi клiтини.
До основних iмунофiзiологiчних властивос-
1-2 2015
тей препарату належать:
- висока тропнють до кттин центральних ор-гашв iмунiтету та системи лiмфоlдноl тканини;
- посилення кiстково-мозкового кровотво-рення (процесiв еритропоезу, лiмфопоезу i гранулоцито-моноцитопоезу);
- активацiя системи фагоцитозу, у тому чи^ в умовах iмунодефiцитних станiв;
- вiдновлення у периферичнш кровi рiвня нейтрофiлiв, моноципв, лiмфоцитiв та функщ-онально! дieздатностi тканинних макрофагiв.
Серед iмунобiохiмiчних властивостей препарату слщ видiлити:
- стимулюючу дiю на каскаднi мехашзми фосфатно! модифшацп ключових бiлкiв сигнал-передаючих систем;
- шшдащю Ail системи цитоюшв, у тому числi:
1) штерлейюну-1;
2) iнтерлейкiну-2;
3) iнтерлейкiну-6;
4) фактора некрозу пухлини;
5) штерферошв;
6) еритропоетину.
Математичну обробку отриманого цифрового матерiалу здiйснювали за допомогою комп'ютерного пакета для обробки i аналiзу статистично! шформацп з використанням мето-дiв бiометричного аналiзу [15], що реалiзованi в пакетах лiцензiйних програм EXCEL-2003® i STATISTICA 6.1 (StatSoft Inc., сершний N°^GAK909£415822F^).
Результати та ix обговорення. Анамнес-тичнi даш дозволили встановити, що давнiсть захворювання у 41 хворого (60,5 %) становила вщ трьох мiсяцiв до двох роюв, а у решти 27 (39,7 %) хворих тривалють захворювання була бiльшою за 2 роки. Понад 64 % хворих, як були тд нашим спостереженням, неодноразово отри-мували специфiчне лшування, яке було спрямо-ване на санащю урогенiтальних iнфекцiй.
Серед хворих на УГ1, якi були тд нашим спостереженням, не мали скарг, з боку урогеш-тальних оргашв, 49 % жiнок i 63 % чоловшв.
Чоловiки, хворi на УГ1, скаржилися на:
- неприемш вiдчуття у сечовивiдному каналi, яю мали невизначений характер, - 24 %;
- перюдичний свербiж у сечiвнику - 22 %;
- мiзернi видiлення iз сечовивiдного каналу - 16 %;
- часте сечовипускання - 12 %;
- неприeмнi вiдчуття в дiлянцi промежини - 11 %.
Жiнки, хворi на УГ1, скаржилися на:
- незначш слизовi видiлення з пiхви, яю iнко-ли мали неприемний запах, - 35 %;
- неприемнi вiдчуття внизу живота, школи болючого характеру, - 20 %;
- порушення менструального циклу - 17 %;
- болючiсть тд час статевого контакту - 16 %;
- безплщдя в анамнезi - 14 %.
Ультразвукове до^дження жiиок, якi були пiд
нашим спостереженням, дозволило встановити:
- сальтнгоофорит - у 15 жшок;
- полтстоз яечникiв - у двох жшок.
На пiдставi скарг хворих чоловшв, пальцевого i трансректального дослщження передм> хурово1 залози, а також мшроскошчного i бакте-рюлопчного дослiдження простатично1 рiдини дiагностовано:
- уретропростатит - у 24 чоловшв;
- уретропростатовезикулгт - у 14 чоловшв.
Аналiз детально зiбраного анамнезу, ктшч-
них проявiв та комплексного лабораторного до-слiдження дав можливють виявити:
- хламiдiйно-трихомонiазну мiкст шфекщю - у 60 (88,2 %) хворих;
- урогенiтальний хламiдiоз, як моно шфек-цiю, - у 8 (11,8 %) хворих.
Аналiз отриманих результатiв, що характери-зуе iмунний статус хворих на УГ1, якi булу пiд нашим спостереженням, дозволив виявити зни-ження абсолютного показника загально1 кшькос-тi лiмфоцитiв на 17,8 % в порiвняннi з здоровими людьми. У хворих на УГ1 вiдзначено зниження 71-хелперiв i 71-супресорiв з переважним пригш-ченням 71-хелперно1 ланки iмунiтету, що сприя-ло зниженню iмунорегуляторного iндексу; проте статистично значущих вiдмiнностей з показни-ками здорових людей цей iндекс не мав. У хворих на УГГ гуморальна iмунна вiдповiдь суттево вiдрiзнялася вiд значень здорових людей i поля-гала у збшьшенш на 23,8 % абсолютних показ-никiв вмiсту Б^мфоципв. Статистично значущi вiдмiнностi спостерiгалися також у зменшенш вмiсту ^А та у порiвняннi з показниками здорових людей. Констатовано статистично до-стовiрне збiльшення фагоцитарного числа i фагоцитарного iндексу у хворих на УГ1. Про акти-вiзацiю метаболiчних процесiв серед сегменто-ядерних лейкоцитiв у хворих на УГ1 вказуе шд-вищення значення НСТ-тесту, який перевищував на 46,7 % показники здорових людей.
Призначене комплексне лшування ус хворi переносили добре. Негативно1 побiчноl ди, яка б вимагала корекцп призначено1 терапп, тд-час спостереження за хворими не встановлено.
Тшьки у двох чоловшв у Micri введення лшар-ського препарату «Глутоксим» спостерпалось незначне почервонiння шкiри, яке не вимагало вщмши препарату та призначення додаткового л^вання. Почервонiння шкiри на другий день спостереження самостшно зникало.
Контроль клiнiчного та мiкробiологiчного виткування хворих, якi були пiд нашим спо-стереженням, проводився через один, два та три мюящ шсля закiнчення комплексно! терапп хворих на УГ1. Диспансерне спостереження за цими хворими здшснювалось протягом 6 мюящв iз по-вторним комплексним обстеженням, що виклю-чало можливють повторного зараження УГ1.
Ефективнiсть санацп УГ1 у хворих, якi були тд нашим спостереженням, грунтувалася на позитивнш динамiцi клiнiчних проявiв захво-рювання (об'ективних i суб'ективних даних), результатах комплексного лабораторного досл> дження та ix правильнiй iнтерпретацiï.
Аналiз отриманих результатiв показав, що клшко-мшробюлопчне одужання настало у:
= 33 (97,1 %) хворих основноï групи;
- 30 (88,3%) хворих групи порiвняння.
Застосування препарату «Глутоксим» у комплексному л^ванш хворих на УГ1 дозволило не тiльки отримати високу ефективнiсть ктшко-мiкробiологiчного одужання хворих основноï групи, але також сприяло нормалiзацiï показни-кiв iмунного статусу, що пщтверджуе iмуномо-дулюючу дiю препарату. Проведене комплексне л^вання хворих основноï групи забезпечило
збшьшення кiлькостi Т-тмфоципв, зниження кiлькостi йшмфоципв i збiльшення концентра-цiï IgA та IgMу порiвняннi з даними до проведення лшування. Позитивна динамiка фагоцитарноï активностi нейтрофшв у хворих основноï групи до заюнчення лiкування наблизилася до показни-кiв контрольноï групи. Активнiсть нейтрофшв у хворих основноï групи шсля проведеного лшу-вання знизилася на 26,7 %. 1мунолопчний статус хворих групи порiвняння, як отримали лише етiотропну терапiю, характеризувався незначним полшшенням iмунологiчних показниюв, однак щ змiни були статистично недостовiрнi.
Проведене нами дослщження переконливо продемонструвало взаемозв'язок мiж позитивною динамiкою параметрiв iмунноï вiдповiдi у хворих на УГ1, якi були пiд нашим спостереженням, i результатами терапп у цшому. Ефективнють комплексноï терапп з призначенням препарату «Глутоксим» виявилася значно ви-щою у порiвняннi з л^ванням хворих тшьки антибютиками.
Таким чином, результати проведеного досл> дження показали високу ефективнють комплексного лшування хворих на УГ1 iз застосуванням препарату «Глутоксим».
Аналiзуючi отриманi результати, можна кон-статувати високий клiнiчний ефект застосування препарату «Глутоксим» у комплекснш тера-пiï хворих на УГ1.
Найближчi та вiддаленi результати показали високий вщсоток вилiкування хворих.
Висновки
1. Препарат «Глутоксим» мае позитивний вплив на ключовi параметри показниюв кт-тинно1' та гуморально1' ланок iмунiтету хворих на УГ1, сприяючи високому ступеню елiмiнацiï iнфекцiйних збудниюв захворювання.
2. Комплексне лжування хворих на УГ1 iз застосуванням препарату «Глутоксим» показало високу
терапевтичну ефективнють, яка склала 97,1 %.
3. Хороша переносимють, виражений кшшко-лабораторний ефект комплексного лшуван-ня хворих на УГ1 iз застосуванням препарату «Глутоксим» дозволяе рекомендувати його для бшьш широкого застосування в лшарсьюй практицi фахiвцiв.
Л1ТЕРАТУРА
1. Ахапкина И. Г. Современный взгляд на бактериальные инфекции, обусловленные хла-мидиями и микоплазмами / И. Г. Ахапкина // Клинич. лаб. диагностика. - 2008. - № 11. - С. 45-46.
2. Бондаренко Г. М. Комплексное лечение уро-генитальной хламидийной и микоплазмен-ной инфекции / Г. М. Бондаренко, И. Н. Ни-китенко // Укр. журн. дерматол., венерол., косметол. - 2010. - № 4 (39). - С. 92-97.
3. Всемирная организация здравоохранения. Глобальная стратегия профилактики инфекций, передаваемых половым путем, и борьбы с ними, 2006-2015 гг. - Женева : ВОЗ, 2007. - 70 с.
4. Гамарник Л. И. Клинико-эпидемиологические особенности инфекций, передающихся половым путем, в группах риска / Л. И. Гамарник // Журнал дерматовенерологи та
косметологи iм. М. О. Торсуева. - 2010. - № 3-4 (22). - С. 79-82. Дерматовенерология. Косметология. Сексопатология 1-2 2015
5. Дмитриев Г. А. Диагностика инфекций, пере-
даваемых половым путем / Г. А. Дмитриев.
- М. : Изд-во БИНОМ, 2007. - 320 с.
6. Колупаев В. Е. Алгоритм лабораторной диагностики урогенитальных инфекций, ассоциированных с микоплазмой : Автореф. дис. ... канд. мед. наук : спец. 14.00.46 / В. Е. Колупаев. - М., 2009. - 19 с.
7. Кисина В. И. Применение кларитромици-на при воспалительных урогенитальных заболеваниях / В. И. Кисина // Consilium Medicum. Гинекология. - 2006. - Т. 8, № 6.
- С. 455-458.
8. Комплексное лечение осложненных форм хронической урогенитальной инфекции / И. А. Бабюк, С. Н. Шамраев, И. Б. Рымарь [и др.] // Архив клинической и экспериментальной медицины : наук.-практ журн. - 2012. -Том 21, № 1. - С. 45-48.
9. Летяева О. И. Иммуномодуляторы в комплексном лечении микоплазменной инфекции урогенитального тракта у женщин репродуктивного возраста / О. И. Летяева, О. А. Гизингер // Врач. - 2014. - № 3. - С. 62-67.
10. Мавров И. И. Основы диагностики и лечения в дерматологии и венерологии / И. И. Мавров, Л. А. Болотная, И. М. Сербина. -Харьков : Факт, 2007. - 792 с.
11. Мавров Г. I. Етюпатогенетичне лшування хворих з ускладненими формами хламщшно1 та мшоплазмово1 шфекци / Г. I. Мавров, Л. В. 1ващенко, I. М. НЫтенко // Журн. дерматол. та косметол. iм. О. М. Торсуева. - 2010. -№ 3-4 (22). - С. 56-61.
12. Мавров Г. И. Инфекции, передающиеся половым путем, и проблема сексуального и репродуктивного здоровья / Г. И. Мавров, А. Е. Нагорный, Г. П. Чинов // Клш. iмунологiя. Алерголопя. 1нфектолопя. - 2010. - № 1. -С. 5-14.
13.МаловаИ. О. Вильпрафен в лечении смешанной хламидийно-микоплазменной инфекции урогенитального тракта у женщин репродуктивного возраста / И. О. Малова // Вестн. дерматол. венерол. - 2007. - № 3. - С. 69-72.
14. Опыт применения глутоксима в лечение хламидиоза / А. Ю. Путинцев, И. М. Корсун-ская, В. Г. Антонов [и др.] // Врачебное сословие. - 2005. - № 7. - С. 28-30.
15. Орлов А. И. Прикладная статистика: Учебник. / А. И. Орлов. - М. : Изд-во «Экзамен», 2004. - 656 с.
16. Показники л^вально-профшактично! до-помоги хворим 3i шюрними i венеричними захворюваннями в Украш / Вщповщальний за випуск М. В. Голубчиков. - К. : Центр медично! статистики МОЗ Укра!ни, 2015.
17. Саларев В. В. Современные методы лабораторной диагностики урогенитального мико-плазмоза и трихомонадной инфекции / В. В. Саларев, В. Е. Спиридонов, Н. И. Чернякова // Рос. журнал кож. и вен. болезней. - 2008. -№ 5.- С. 76-77.
18. Современные аспекты применения иммуно-модуляторов в урологической практике / М. Н. Шатохин, О. В. Теодорович, С. Н. Чирков // Эффективная фармакотерапия. Урология и нефрология. - 2013. - № 1. - С. 38-42.
19. Федорич П. В. Выявление хламидий и ми-коплазм одновременно в урогенитальной системе и верхних дыхательных путях человека / П. В. Федорич // Дерматол. та венерол. - 2011. - № 4 (54). - С. 62-67.
20. Эффективность азитромицина и его влияние на состояние цитокиновой системы при урогенитальных инфекциях / А. А. Хрянин, О. В. Решетников, И. Д. Сафронов [и др.] // Антибиотики и химиотерапия. - 2012. - Т. 57, № 3-4. - С. 16-19.
21. Assessment of Chlamydia trachomatis, Ureaplasma urealyticum, Ureaplasma parvum, Mycoplasma hominis, and Mycoplasma genitalium in semen and first void urine specimens of asymptomatic male partners of infertile couples / R. Gdoura, W. Kchaou, L. Ammar-Keskes [et al.] // J. Androl. - 2008. - Vol. 29, No. 2. -Р. 198-206.
22. Dehon P. M. Mycoplasma genitalium infection is associated with microscopic signs of cervical inflammation in liquid cytology specimens / P. M. Dehon, C. L. McGowin // J. Clin. Microbiol. - 2014. - Vol. 52, No. 7. - Р. 2398-2405.
23. Efficacy of azithromycin and its impact on cy-tokine system in urogenital infections / A. A. Khrianin, O. V. Reshetnikov, I. D. Safronov [et al.] // Antibiot. Khimioter. - 2012. - Vol. 57, No. 3-4. - Р. 29-32.
24. Falk L. Signs and symptoms of urethritis and cervicitis among women with or without My-coplasma genitalium or Chlamydia trachomatis infection / L. Falk, H. Fredlund, J. S. Jensen // Sex. Transm. Infect. - 2005. - Vol. 81, No. 1. -Р. 73-78.
ЭФФЕКТИВНОСТЬ И БЕЗОПАСНОСТЬ ПРИМЕНЕНИЯ ПРЕПАРАТА «ГЛУТОКСИМ» В КОМПЛЕКСНОМ ЛЕЧЕНИИ БОЛЬНЫХ УРОГЕНИТАЛЬНЫМИ ИНФЕКЦИЯМИ Дюдюн А. Д., Полион Н. Н., Горбунцов В. В., Захаров С. В.
ГУ «Днепропетровская медицинская академия Министерства здравоохранения Украины»
Заболеваемость инфекциями, преимущественно передающимися половым путем, с каждым годом постоянно растёт, особенно среди представителей населения молодого возраста. Актуальность проблемы обусловлена не только широким распространением этих заболеваний, но и недостаточной эффективностью общепринятой терапии, формированием нескольких очагов поражения мочеполовых органов, высокой частотой рецидивов и развитием резиду-альных явлений и осложнений. Поэтому разработка новых методов лечения больных урогенитальными инфекциями (УГИ) актуальна и своевременна. Цель работы - провести оценку клинической эффективности комплексного лечения больных УГИ с применением препарата «Глутоксим», обладающего многопрофильным действием. Материалы и методы. Нами было проведено комплексное обследование и лечение 68 больных УГИ (26 женщин и 42 мужчины в возрасте от 18 до 55 лет, средний возраст - 35,4 ± 3,2 года). Лабораторные методы диагностики УГИ проводились согласно действующим стандартам и рекомендациям Минздрава Украины. Для санации УГИ применяли общепринятые методики, а больным основной группы наблюдения дополнительно назначали препарат «Глутоксим». Результаты и обсуждение. Анализ тщательно собранного анамнеза, клинических проявлений и комплексного лабораторного исследования позволил выявить у 60 (88,2 %) больных хламидийно-трихомониазную микст инфекцию и у 8 (11,8 %) - урогенитальный хламидиоз как моно инфекцию. Анализ полученных результатов показал, что клинико-микробиологическое выздоровление наступило у 33 (97 %) больных основной и у 30 (88 %) больных группы сравнения. Выводы. Применение препарата «Глутоксим» в комплексном лечении больных УГИ позволило не только получить высокую эффективность клинико-микробиологического выздоровления пациентов основной группы, но также способствовало нормализации показателей иммунного статуса, что подтверждает иммуномодулирующее действие препарата и дает основания рекомендации его для более широкого назначения.
Ключевые слова: урогенитальные инфекции, урогенитальный хламидиоз, трихомониаз, лечение, препарат «Глутоксим».
THE EFFICACY AND SAFETY OF THE DRUG «GLUTOXIM» IN THE COMPLEX TREATMENT OF PATIENTS WITH UROGENITAL INFECTIONS Dyudyun A. D., Polyon N. M., Gorbuntsov V. V., Zakharov S. V.
"Dnipropetrovsk Medical Academy of Health Ministry of Ukraine" SE
The incidence of infections, especially sexually transmitted infections is increasing every year, especially among the younger population. The urgency of the problem is caused not only by widespread diseases, yet by lack of efficiency of conventional therapy, the formation of multiple lesions of urogenital organs, the high frequency of relapses and the development of residual effects and complications. Therefore, the development of new treatments for patients with the urogenital infections (UGI) is relevant and timely. Object of the work - to evaluate the clinical efficacy of complex treatment of patients with the use of the drug "Glutoxim", which has a multifield action. Materials and methods. We carried out the comprehensive examination and treatment of 68 patients with UGI (26 women and 42 men aged 18 to 55 years, the average age - 35,4 ± 3,2 years). Laboratory methods for diagnosis of UGI were carried out according to current standards and recommendations of the Ministry of Health. For the rehabilitation of the UGI used conventional techniques, and patients of the main group under observations were additionally given the drug "Glutox-im." Results and discussion. Detailed analysis of the collected history, clinical manifestations and complex laboratory research revealed in 60 (88.2 %) Chlamidia trachomatis mixed infection and in 8 (11.8 %) urogenital chlamydiosis mono infection. Analysis of the results showed that the clinical and microbiological cure was achieved in 33 (97 %) patients of the main and in 30 (88 %) patients of the comparison group. Conclusions. Use of the drug "Glutoxim" in the complex treatment of patients with UGI allows not only to obtain high efficiency of the clinical and microbiological cure of patients of the main group, but also contributes to the normalization of the immune status, that confirms the immunomodulatory effects of the drug and gives grounds to recommend its prescription for a broader purpose.
Keywords: urogenital infections, urogenital chlamydia, trichomoniasis, treatment, drug "Glutoxim."
Дюдюн Анатолий Дмитриевич - доктор медицинских наук, профессор, заведующий кафедрой кожных и венерических болезней ГУ «Днепропетровская медицинская академия Министерства здравоохранения Украины».
Полион Наталья Николаевна - кандидат медицинских наук, ассистент кафедры кожных и венерических болезней ГУ «Днепропетровская медицинская академия Министерства здравоохранения Украины». Горбунцов Вячеслав Вячеславович - доктор медицинских наук, профессор кафедры кожных и венерических болезней ГУ «Днепропетровская медицинская академия Министерства здравоохранения Украины». Захаров Сергей Вячеславович - кандидат медицинских наук, доцент кафедры кожных и венерических болезней ГУ «Днепропетровская медицинская академия Министерства здравоохранения Украины». andd@ua.fm
