CC BY
22
УДК 616.517:616.72:616.98:579.882-08
Комплексна диференцшована терашя хворих на артропатичний псор1аз, асоцшоваиии з урогештальними шфекцшми
Дюдюн А. Д., Колева Н. М.
ДЗ «Днтропетровська медична академ1я Мшстерства охорони здоров'я Украгни»
Проаналiзовано результати комплексного лкування 60 хворих на артропатичний псорiаз, асоцмований з урогеытальними iнфекцiями. Хворi були розподтеы на двi групи: основну, хворi якоТ приймали загальноприйняту тератю для санацiТ урогенiтальних iнфекцiй та комплекс препаралв Диклоберл + Атокст + Глутоксим, i порiвняльну, хворi якоТ приймали тiльки загальноприйняту терапю У дослiджених хворих визначено iмунний статус, рiвень процесiв вiльно-радикального окислення та активнють антиоксидантноТ системи до та пюля санацiТ урогенiтальних Ыфекцм. Розроблена i впроваджена методика санацп урогенiтальних iнфекцiй у комплексному таргетному лкуваны хворих на артропатичний псорiаз забезпечила клiнiчне i мiкробiологiчне одужання, яке було пщтверджене комплексом лабораторних методiв дослiдження через 1, 2 i 3 мiсяцi пiсля проведеноТ терапiТ у 96,67 % хворих основноТ групи. У хворих порiвняльноТ групи, що одержували лiкування за загальноприйнятими, традицшними методами терапiТ, клУчне i мiкробiологiчне одужання встановлено у 86,67 % хворих. Вщдалеы результати ефективност санацiТ урогенiтальних iнфекцiй на протязi одного року дозволили встановити рецидиви захворювання у 3,33 % хворих основноТ та у 13,33 % порiвняльноТ групи. Вщдалеы результати свщчать про те, що пюля видалення тригерного фактору (урогеытальы Ыфекци) знижуеться частота та iнтенсивнiсть рецидивiв артропатичного псорiазу. Ключовi слова: артропатичний псорiаз, урогенiтальнi iнфекцiТ, патогенез, дiагностика, лiкування.
Псорiаз е одним з найбшьш поширених шюр-них захворювань мультифакторно! приро-ди, яке з рiзною частотою зустрiчаеться по всш Земнiй кулi. У рiзних кра!нах на псорiаз страж-дае, за даними численних дослiджень, вiд 2 до 7-10 % населення. Серед пащенпв дерматоло-гiчних стацiонарiв хворi на псорiаз складають близько 15-20 %. Останшм часом усе бшьша кiлькiсть дослiдникiв говорять про псорiаз як про системну «псорiатичну хворобу» з домiную-чими проявами шюрного процесу. Це положен-ня шдкршлюеться даними про системнi iмуннi змши генетично! природи i часте залучення до процесу опорно-рухового апарату i внутрiшнiх органiв. Дуже часто поширешсть шкiрного процесу i враження суглобiв призводить до втрати працездатност хворими та !х швалщизаци. Псо-рiаз - це генозалежний дерматоз, який мае осо-бливостi функщонування органiзму i, у першу чергу, його iмунноl системи. Генетична детермь нацiя формуе стан схильностi до захворювання на псорiаз, який може реалiзуватися протягом всього життя шдивща при виникненнi певного чинника або чинниюв, якi сприяють реалiзацil ще! схильностi [1, 2, 4, 12, 13, 18].
Основними формами псорiазу е:
- вульгарний або бляшковий;
- ексудативний;
- еритродермiчний;
- артропатичний;
остання форма псорiазу е найтяжчою i самою швалщизуючою. Специфiчне ураження суглобiв спостерiгаеться у 24-36 % хворих на псорiаз [5, 10, 16].
Артропатичний псорiаз - захворювання, яке вщноситься до групи серонегативних спон-дилоартритiв. З позици сучасно! оцiнки пато-морфолопчного стану, артропатичний псорiаз е прогресуючим деформуючим полiартритом [3, 11, 18]. Щд поняттям артропатичний псор> аз об'еднуеться сукупнiсть неiнфекцiйних за-пальних i дистрофiчних змiн опорно-рухового апарату у ошб з клiнiко-гiстологiчними ознака-ми дерматозу, якi, як правило, серонегативш за ревмато!дним чинником.
Артропатичний псорiаз е найчастiшим i важчим проявом юстково-суглобового переб> гу псорiазу. Разом з ураженням суглобiв може спостер^атися мiозит, фасци!т, тендовагiнiт з формуванням сухожильних контрактур, енте-зопатш, ахiллобурситiв, пiдп'яткового бурситу, а також ураження грудинно- i акромiально-ключичного з'еднання. Поеднання артропатичного псорiазу iз неспецифiчними дегенеративно-дистрофiчними змiнами скелета особливо ха-рактерне для пацiентiв лiтнього в^ [1-6, 18].
В останнiй час збшьшилась частота та «омо-лодження» патологи кiсток i суглобiв у хворих
на псорiаз. Прогресуючий деструктивний характер артритичних проявiв псорiатично! хво-роби, рiзноманiтнiсть патогенетичних мехашз-мiв розвитку та клiнiчних проявiв, вiдсутнiсть чiтких алгоритмiв дiагностики, недостатня ефективнiсть терапи - далеко не повний перелш факторiв, якi зумовлюють актуальнiсть артро-патичного псорiазу як медико-сощально! про-блеми, привертаючи увагу дерматовенеролопв та лiкарiв багатьох сумiжних дисциплiн.
Урогенiтальнi шфекци, безумовно, мають певне значення на iнiцiальних етапах розвитку псорiатично! артропати та здшснюють вплив на подальшу динамiку аутоiмунного процесу, сут-тево погiршуючи якють життя пацieнтiв. [7-9, 11, 13-15, 17]. Тому велике практичне значення мають питання щодо вдосконалення методологи в дiагностицi сполучено1 патологи, вивчення И клiнiко-лабораторних особливостей, особли-востей реакцiй мiкро- та макрооргашзму, якi спостерiгаються при цьому сташ. Неращональ-не, стереотипне лiкування хворих на артропа-тичний псорiаз, асоцшований з урогештальни-ми iнфекцiями, призводить до взаемного по-тенцiювання патолопчних процесiв та стшко! швалщизацп пащенпв; тому особливо гостро виникае потреба у розробщ диференцiйованих комплексних метсдов санаци урогенiтальних ш-фекцiй на тлi загально1 терапи.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослщження е фрагментом теми НДР Кафедри шюрних та венеричних хвороб ДЗ «Дншропетровська медична академiя МОЗ Украши»:
- 1Н 0600 «Порушення адаптацiйних ме-ханiзмiв при дерматозах та шфекщях, що пе-редаються статевим шляхом, та методи !х ко-рекци»; iдент. № 02010681; № держрепстраци 0100и000395 (2005-2009 рр.);
- 1Н 21.11 «Комплексна диференцшована терапiя хворих на дерматози та шфекци, що передаються статевим шляхом, з урахуванням порушень адаптацшних механiзмiв в умовах ко-морбщносп»; № держрепстраци 0111и002791 (2011-2013 рр.).
Мета роботи: шдвищити ефективнiсть санаци урогенiтальних iнфекцiй у хворих на артро-патичний псорiаз через удосконалення юную-чих та розробку нових алгоритмiв дiагностики i лшування на пiдставi поглибленого вивчення особливостей перебпу коморбiдних процесiв.
Для досягнення поставлено1 мети необхiдно було виршити наступнi завдання:
1 Вивчити комплексно, у дииамщ спостере-ження особливост nepe6iry, клiнiчних, уретро-скопiчних та сонографiчних проявiв урогешталь-них шфекцш у хворих на артропатичний nrapia3.
2 Визначити характер iмyнного статусу, р> вень процесiв вiльно-рaдикaльного окиснення та активнють антиоксидантно! системи на rai особливостей клiнiчного перебiгy патолопч-ного стану у хворих на артропатичний псорiaз, aсоцiйовaний з урогештальними iнфекцiями, до та пiсля санаци шфекци.
3 Провести порiвняльний aнaлiз пaрaметрiв урогештально! патологи, iмyнного статусу, рiв-ня процесiв вiльно-рaдикaльного окиснення, активносп антиоксидантно! системи i особливостей суглобового та шюрного процешв у хворих на артропатичний псорiaз.
4 З урахуванням встановлених клшшо-лабораторних порушень розробити диференщ-йовaнi показання i методику рацюнально! комплексно! терaпi! хворих на артропатичний псор> аз, aсоцiйовaний з урогештальними шфекщями.
5 Дати клшшо-лабораторну оцiнкy ефектив-ностi запропоновано! терапи та обгрунтувати оптимальну методику диспансеризаци та про-фiлaктикy рецидивiв захворювання.
Матерiали та методи дослiдження. Ктшч-ний дiaгноз артропатичного псорiaзy, асоцшо-ваного з yрогенiтaльними iнфекцiями, у спосте-режуваних хворих базувався на шдставк
- скарг хворих;
- анамнезу життя та захворювання;
- характерно! клшчно! картини;
- даних лабораторних методiв дослщження.
Усiм пащентам проводилось клшшо-лабора-
торне дослiдження, а при необхщносп - кон-сультаци сyмiжних спецiaлiстiв.
Тяжкiсть враження шюри у хворих на псор> аз, поширенють пaтологiчного стану проводили за iндексом PASI, який запропонував H. Baker.
Для виршення поставлених задач у хворих проводилися фiзикaльнi та загальш клшшо-лaборaторнi дослiдження:
- зaбiр бiологiчного мaтерiaлy для досл> дження на нaявнiсть yрогенiтaльних шфекцш здшснювали вiдповiдно до методичних реко-мендaцiй i посiбникa «Ушфкащя лабораторних методiв дослiдження в дiaгностицi захво-рювань, що передаються статевим шляхом» (I. I. Мавров, 2000);
- оцшка iмyнного статусу дослщжуваних хворих проводилася на основi aнaлiзy результа-тiв загальноприйнятого комплексу стандартних
1-4 2014
ушфшованих iмyнологiчних теспв, передбаче-них Наказом МОЗ Укра!ни № 422 вiд 19.11.02;
- визначення загально! та вiдносно! кшькосп лейкоцитiв i дослiдження лейкоцитарно! фор-мули проводилося на автоматичному гематоло-пчному aнaлiзaторi ABX-Pentra 60C;
- типування лiмфоцитiв проводилося методом iмyнофенотипyвaння клiтин кровi за ди-ференцюючими антигенами моноклональних антитш набору «Клоноспектр» виробництва «МедБиоСпектр» (РФ; ТУ 9398-386-1785402500): CD3+, CD4+, CD8+, CD16+, CD19+, CD25+, HLA-DR+, CD4+/CD8+.
- для визначення концентрацй Ц1К викорис-тано метод прециштацп в розчинах рiзно! концентрацй ПЕГ (2,5 %, 3,5 %, 7 %);
- для визначення нейтрофшьного фaгоцiтозy використано реакщю вiдновлення штроблакит-ного тетрaзолiю - НСТ-тест; фактори неспе-цифiчного захисту визначали за фагоцитарним числом i фагоцитарним iндексом; висновки про функцюнальну aктивнiсть Т- та 5-тмфоцит1в робили по реакцй бластно! трaнсформaцi! з ви-користанням фiтогемaгглютининa;
- визначення концентрацй малонового дiaль-дегiдy (МДА) проводили з урахуванням того, що при високш темперaтyрi i у кислому середови-щi МДА реагуе з 2-тiобaрбiтyровою кислотою з утворенням зафарбованого триметинового комплексу с максимумом поглинання при 532 нм;
- визначення концентрацй дiенових кон'югат (ДК) базували на екстракцп жирних кислот су-мiшшю гептaнiзопропaнолy з наступним розпо-дiлом фаз та спектрофотометричним визначен-ням ДК у шaрi гептану при довжинi хвит 233 нм;
- aктивнiсть каталази визначали за допо-могою метода, заснованого на здатносп пере-ксиду водню, що не прореагував з каталазою, з'еднуватися з солями молiбденy у стiйкий по-маранчевий комплекс;
- активнють глyтaтiонпероксидaзи визначали за швидкiстю окислення глyтaтiонy в присут-ностi пдропероксиду третинного бутилу;
- aктивнiсть супероксиддисмутази визначали за рiвнем гальмування вiдновлення штро-блакитного тетрaзолiю в присутност NADH i феназинметасульфату.
Статистична обробка отриманих результапв проводилася з використанням метсдов бюме-тричного aнaлiзy, реaлiзовaних в пакетах лщен-зiйних програм EXCEL-2003® i STATISTICA 6.1 (StatSoft Inc., сершний № AGAR909E415822FA).
Результати до^дження та ïx обговорення.
Щд нашим спостереженням у перюд з 20082012 рр. знаходилось 90 хворих на артропатичний ncopia3, серед них:
- 30 хворих на артропатичний псорiаз;
- 60 хворих на артропатичний псорiаз, асощ-йований з урогештальними шфекщями.
BiK обстежених коливався вщ 25 до 67 роюв. Групу контролю склали 30 практично здорових ошб, без клiнiчних ознак соматично! патологй, вiком вiд 18 до 65 роюв.
Хвор1 на артропатичний псор1аз, як були тд нашим спостереженням, розподшилися таким чином:
- за шмейним статутом:
1) знаходились у шлюб1 - 73 (81,1 %) хворих;
2) не були у шлюбi та пов'язували це зi
сво!м захворюванням - 7 (7,8 %);
3) були розлучеш - 10 (11,1 %);
- за сощальним станом:
1) службовщ - 9 (10 %) хворих;
2) робггники - 30 (34,4 %);
3) приватнi пiдприeмцi - 4 (4,4 %);
4) пенсюнери - 6 (6,7 %);
5) не працюкта - 40 (44,4 %).
Серед хворих, якi були тд нашим спостереженням, жшок було 39 (43,3 %), чоловтв 51 (56,7 %); спiввiдношення жшок та чоловтв склало 1 : 1,3.
В обстежуванш груш ураження суглобiв ви-никало найчастiше у чоловшв i складало;
- у чоловтв вшом 31-40 рокiв - 39,2 % (20 хворих);
- у чоловтв вшом 41-50 роюв - 35,2 % (18 хворих).
У жшок найбшьш часто артропатичний псорiаз виявлявся у вiцi 41-50 роюв i складав 46,2 % (18 хворих).
При клшшо-рентгенолопчному дослщжен-нi хворих на артропатичний псорiаз визначено ураження:
- двох суглобiв - у 18 (20,0 %) хворих;
- трьох суглобiв - у 28 (31,1 %);
- чотирьох суглобiв - у 25 (27,8 %);
- п'яти i бшьше суглобiв - у 10 (11,1 %) хворих.
Найчастше у патолопчний процес залучалися:
- колшний суглоб (88,9 %);
- гомшковостопний суглоб (65,6 %);
- мiжфаланговi суглоби кистi (48,8 %);
- променево-зап'ястковий суглоб (42,2 %);
- лштьовий суглоб (35,6 %).
У бшьшосп хворих на артропатичний псор> аз давнiсть захворювання:
- iз шкiрними проявами хвороби становила:
1) вщ 6 до 10 роюв - 27,8 % (n = 25);
2) вщ 11 до 15 роюв - 26,7 % (п = 24);
- iз суглобними проявами хвороби становила:
1) вщ одного до 5 роюв - 47,8 % (п = 43);
2) вщ 6 до 10 роюв - 28,8 % (п = 26).
Стади псорiатичного процесу визначилися
таким чином:
- прогресуюча стадiя встановлена у 59 (65,6 %) - найбшьш значно1 частини хворих;
- стацюнарна стацiя - у 17 (18,9 %) хворих;
- стадоя регресу - у 14 (15,6 %) хворих.
Пщ час ктшчного обстеження хворих на артропатичний псорiаз було встановлено, що шдекс РЛБ1 не перевищував 10 у трьох хворих, а для ре-шти хворих iндекс РЛБ1 складав вiд 10 до 50.
При розподш хворих за типом перебпу псо-рiазу було встановлено:
- осшньо-зимовий тип - у 61 (67,8 %) хворих;
- весняно-лггнш тип - у 15 (16,7 %);
- недиференцшований тип - у 14 (15,6 %) хворих.
Розподш перенесених у минулому захворю-вань виглядав таким чином:
- застудш захворювання перенесли 90 (100 %) хворих;
- гнiйно-запальнi захворювання та ураження шюри - 53 (58,9 %);
- урологiчнi захворювання - 22 (24,4 %);
- невролопчну патологiю мали 18 (20,0 %);
- шлунково-кишкову патолопю - 17 (18,9 %);
- серцево-судинш захворювання в анамнезi мали 8 (8,9 %) хворих.
Серед супутньо1 патологи у хворих на артропатичний псорiаз, яю були шд нашим спо-стереженням, превалювала патолопя з боку серцево-судинно1 системи та захворювання не-врологiчного характеру. Ретельно та довiрливо зiбраний анамнез дозволив нам установити у дослщжених хворих перенесет захворювання, викликаш урогенiтальними шфекщями:
- хламщшну шфекцш перенесли 34,4% хворих;
- трихомонадну iнфекцiю - бшя 20 %;
- гонорею - 8,9 %.
Обстеження пащенпв, хворих на артропатичний псорiаз, дозволило виявити у 60 (66,7%) з них (26 жшок та 34 чоловшв) урогештальш шфекци, а саме:
- хламщшну iнфекцiю:
1) у виглядо моношфекци - у 25 (27,8 %);
2) у комбшаци з шшими урогенiтальними
шфекщями - у 35 (38,9 %);
- трихомонадну швазда - у 29 (32,2 %);
- мко-уреаплазмену шфекщю - у 13 (14,4 %) хворих.
Пщ час обстеження 26 хворих жшок виявле-
ш ураження:
- слизово1 цервiкального каналу - у 26 (100%) хворих жшок;
- уретри - у 17 (65,4%);
- тхви - у 6 (23,1 %);
- шийки матки - у трьох (11,5 %);
- придатюв матки - у 6 (23,1%) хворих жшок.
Тошчна дiагностика ураження урогешталь-
них оргашв у 34 чоловшв, хворих на артропатичний псорiаз, асоцшований з урогенiтальними iнфекцiями, якi були шд нашим спостережен-ням, дозволила в уах 34 установити хрошчний уретрит i хронiчний асимптомний простатит.
1мунолопчне дослiдження було проведене у 90 дослщжених хворих на артропатичний псо-рiаз i 30 здорових оаб.
Дослiдження вихiдного стану iмунiтету хворих виявило:
- вiрогiдно вищий рiвень лiмфоцитiв у пери-феричнiй кровi хворих на артропатичний псо-рiаз, асоцiйований з урогештальними шфекщ-ями, який перевищував показник здорових ошб на 20,7 % (33,2 ± 1,6 проти 27,5 ± 1,4; p < 0,05);
- зростання вщносного вмiсту СВ3+ лiм-фоцитiв на 10,6 % у хворих на iзольований артропатичний псорiаз у порiвняннi зi здоровими особами (71,2 ± 3,1проти 64,4 ± 2,5;p < 0,05) та на 23,8 % (79,7 ± 2,9 проти 64,4 ± 2,5; p < 0,05) у хворих з артропатичним псорiазом, асоцiйова-ним з урогенiтальними шфекщями;
- вщсоткова кiлькiсть CD4+лiмфоцитiв у хворих на артропатичний псорiаз, асоцшований з урогештальними шфекщями, перевищувала нормативне значення на 59,21 % (56,2 ± 1,6 проти 35,3 ± 1,7; p < 0,05) та на 15,87 % (56,2 ± 1,6 проти 48,5 ± 2,3; p < 0,05) у хворих на iзольова-ний артропатичний псорiаз;
- вiдносна кiлькiсть CD8+лiмфоцити у хворих як на iзольований артропатичний псорiаз, так i на артропатичний псорiаз, асоцiйований з урогештальними шфекщями, не мала досто-вiрних вiдмiнностей вiд значень здорових ошб ^ > 0,1) та мiж собою (p > 0,1);
- вiрогiдно вища абсолютна кшьюсть Г-цитотоксичних лiмфоцитiв/супресорiв у хворих на артропатичний псорiаз з урогештальними шфекщями (0,45 ± 0,03), яка перевищувала в 1,4 разу норму (0,32 ± 0,01; р < 0,05);
- вiрогiдне зростання, порiвняно з показни-ком здорових ошб, значення iмунорегуляторно-го вдексу:
1) у хворих на артропатичний псорiаз,
асоцiйований з урогенiтальними шфекщями, - в 1,47 разу (2,8 ± 0,04 проти 1,9 ± 0,04;
p < 0,05);
2) у хворих з iзольованим артропатич-ним ncopia30M - в 1,37 разу (2,6 ± 0,03 проти 1,9 ± 0,04; p < 0,05);
- тдвищення вмюту в периферичнш ^obî популяцiï 5-кттин; при цьому ïx вiдносна кшь-кiсть перевищувала показник здорових oci6:
1) у хворих на артропатичний псорiаз, асоцiйований з урогенiтальними шфекщями, - на 96,1% (24,9 ± 1,34 проти 12,7 ± 1,3; p < 0,05);
2) у хворих з iзольованим артропатич-ним псорiазом - на 28,4 % (19,4 ± 1,2 проти 12,7 ± 1,3;p < 0,05);
- тдвищення кшькост АЖ-кл^ин у хворих на артропатичний псорiаз, асоцiйований з урогештальними шфекщями, на 24,9 % порiвняно iз показником здорових ошб (23,6 ± 1,9 проти 18,9 ± 2,3; p < 0,05); у той же час вмют даноï популяцiï клiтин у хворих на iзольований артропатичний псорiаз не мав достовiрниx вщмш-ностей вщ нормативного показника (17,8 ± 1,2 проти 18,9 ± 2,30; p > 0,1).
Дослщження вмюту активованих субпопу-ляцiй лiмфоцитiв у периферичнш кровi хворих виявило:
- вщносна кiлькiсть CD25+ лiмфоцитiв перевищувала значення аналопчного показника здорових оаб:
1) у хворих на артропатичний псорiаз, асоцiйований з урогештальними шфекщями, - у 2,56 разу (22,8 ± 1,26 проти 8,9 ± 0,39; p < 0,05);
2) у хворих з iзольованим артропатичним псорiазом - в 1,94 разу (17,3 ± 1,07 проти 8,9 ± 0,39; p < 0,05);
при цьому вщносний вмiст CD25+ лiмфоци-тiв у хворих з артропатичним псорiазом, асощ-йованим з урогештальними шфекщями, перевищував 1'х рiвень у порiвняннi з хворими на iзольований артропатичний псорiаз на 31,79 % (22,8 ± 1,26 проти 17,3 ± 1,07; p < 0,05);
- абсолютна кшькють CD25+ лiмфоцитiв перевищувала значення аналопчного показника здорових осiб:
1) у хворих на артропатичний псорiаз, асоцшований з урогештальними шфекщями, - у 3,4 разу (0,51 ± 0,01 проти 0,15 ± 0,01; p < 0,05);
2) у хворих з iзольованим артропатичним псорiазом - в 1,64 разу (0,51 ± 0,01 проти 0,31 ± 0,02; p < 0,05);
- вiрогiдне зростання вщносного вмюту HLA-DR+ лiмфоцитiв, яке перевищувало нор-
мативне значення:
1) у хворих на артропатичний псор1аз, асощ-йований з урогештальними шфекцшми, - у 2,24 разу (27,5 ± 1,38 проти 12,3 ± 1,27; p < 0,05);
2) у хворих з iзольованим артропатичним псорiазом - на 26,73 % (27,5 ± 1,38 проти 21,7 ± 1,62; p < 0,05).
Отже, проведений аналiз показниюв кттин-ноï ланки iмунноï системи у хворих на артропатичний псорiаз, асоцiйований з урогештальними шфекщями, показав, що даш iмуноло-гiчнi змiни пов'язаш як iз перебiгом основного захворювання - артропатичного псорiазу, так i з наявнiстю постiйноï антигенно1' стимуляцп iмунноï системи урогенiтальними iнфекцiями.
Дослщження фагоцитарно1' активностi ней-трофiлiв периферично1' кровi хворих виявило:
- зменшення фагоцитарного числа та фагоцитарного iндексу порiвняно з даними у здорових ошб:
1) у хворих на артропатичний псорiаз, асоцшований з урогештальними шфекщями, - вщповщно на 35,2 % та 33,8 %;
2) у хворих з iзольованим артропатичним псорiазом - на 15,7 % та 22,5 %;
- посилення метаболiчноï активност нейтро-фiлiв у хворих на артропатичний псорiаз, асощ-йованим з урогештальними шфекщями, що про-явилося шдвищенням спонтанного НСТ-тесту на 31,9 % порiвняно з показником у здорових оаб.Дослщження функцiональноï активностi лiмфоцитiв периферично1' кровi хворих виявило:
- тдвищення спонтанно1' РБТЛ порiвняно з нормативним значенням:
1) у хворих на артропатичний псорiаз, асоцшований з урогештальними шфекщями,
- на 68,18 % (2,96 ± 0,19 проти 1,76 ± 0,31; p < 0,05);
2) у хворих з iзольованим артропатичним псорiазом - на 47,16 % (2,59 ± 0,13 проти 1,76 ± 0,31; p < 0,05);
- показник РБТЛ, стимульовано1' ФГА, у хворих з iзольованим артропатичним псорiазом не мав достовiрниx вщмшностей вщ значення у здорових ошб (p > 0,1); у той же час у хворих на артропатичний псорiаз, асоцшований iз урогештальними шфекщями, спостерпалося зниження на 17 % (66,4 ± 3,75 проти 80,0 ± 5,70; p < 0,05), що свщчить про виснаження функцюнальних резервiв лiмфоцитiв у данiй груш хворих.
Дослщження концентраци основних клашв iмуноглобулiнiв не виявило у хворих з артропатичним псорiазом в сироватщ кровi суттевих порушень: рiвень концентраци iмуноглобулiнiв
вщповщав аналопчним показникам здорових осiб (p > 0,1). У той же час у хворих на артропатичний псорiаз, асоцшований з урогештальними шфекщями, в сироватщ кровi виявлено достовiрно вищi (p < 0,05), порiвняно з даними здорових ошб, показники рiвнiв:
- IgA - на 29,7 % (2,88 ± 0,12 проти норми 2,22 ± 0,13);
- IgM- на 21,96 % (1,61 ± 0,11 проти 1,32 ± 0,11);
- IgG - на 40,17 % (17,83 ± 0,81 проти 12,72 ± 0,92). В обох групах хворих було виявлено дисбаланс концентрацй' Ц1К рiзноï молекулярно! маси:
- у хворих на артропатичний псорiаз, асощ-йований з урогештальними шфекщями:
1) вмют Ц1К великого молекулярного роз-мiру був нижчим вiд значень у здорових ошб у 2,4 разу (21,50 ± 0,53 проти 51,7 ± 3,12; p < 0,05);
2) вмiст Ц1К середнього розмiру був ви-щим на 64,3 % (56,75 ± 2,34 проти норми 34,54 ± 2,02; p < 0,05);
3) вмют Ц1К малого розмiру був ви-щим у 4,25 разу (46,28 ± 1,68 проти норми 10,94 ± 1,13;p < 0,05);
- у хворих з iзольованим артропатичним псо-рiазом у сироватцi кровi спостерiгалося:
1) зниження концентрацiï Ц1К великого розмiру на 45,35 % (28,25 ± 0,44 проти норми 51,70 ± 3,12; p < 0,05) порiвняно з показни-ком контрольно! групи;
2) шдвищення вмiсту патогенних Ц1К середнього розмiру на 31,8 % (45,53 ± 2,31 проти норми 34,54 ± 2,02; p < 0,05);
3) шдвищення вмюту патогенних Ц1К малого розмiру в 3,12 разу (34,12 ± 1,2 проти норми 10,94 ± 1,13; p < 0,05).
Даш порушення в гуморальнiй ланщ iмунноï системи е проявами аутоiмунних порушень, якi, з одного боку, сприяють виникненню та прогре-суванню перебiгу артропатичниого псорiазу, а з шшого, е наслiдком персистенцiï урогешталь-них iнфекцiй. Безпосередньо причиною дисбалансу концентрацй Ц1К е значне порушення фагоцитарноï активностi нейтрофiлiв, що при-зводить до недостатньо1' ix елiмiнацiï на тлi ri-перпродукци аутоантитiл.
Дослiдження вмiсту продуктiв ПОЛ виявило:
- пiдвищення рiвня МДА в обох групах пащ-енпв порiвняно з нормативним показником:
1) у хворих на артропатичний псорiаз, асоцшований з урогештальними шфекцшми, -на 64,06 % (7,12 ± 0,72 проти 4,34 ± 0,42; p < 0,05);
2) у хворих з iзольованим артропатич-
ним псорiазом - на 49,31 % (6,48 ± 0,6 проти 4,34 ± 0,42; p < 0,05);
при цьому вiрогiдниx вщмшностей мiж зна-ченнями МДА по групах хворих не було вияв-лено (p > 0,1);
- аналопчш змши для сироваткового рiвня ДК:
1) у хворих на артропатичний псорiаз, асоцшований з урогештальними шфекщя-ми, показник перевищував значення у здо-рових осiб на 97,23 % (31,36 ± 2,54 проти 15,9 ± 1,31; p < 0,05);
2) у хворих з iзольованим артропатичним псорiазом - на 75,47 % (27,9 ± 2,31 проти 15,9 ± 1,31; p < 0,05);
достовiрниx вiдмiнностей рiвня ДК у груп хворих не виявлено (p > 0,1).
Дослщження активност ферментiв антиок-сидантного захисту виявило:
- зниження активност супероксиддисмутази еритроципв порiвняно з нормативним значенням:
1) у хворих на артропатичний псорiаз, асоцшований з урогештальними шфекщями, -на 20,17 % (168,2 ± 12,2 проти 210,7 ± 11,5; p < 0,05);
2) у хворих з iзольованим артропатичним псорiазом - на 10,6% (189,5±12,7 проти 210,7±11,5; p<0,05);
- суттеве зниження вмiсту супероксиддисмутази при артропатичному псорiазi е причиною шдвищення кисню, наслiдком чого може бути пошкодження молекулярних компонента клiтин;
- зниження рiвня каталази порiвняно з нор-мативним значенням:
1) у хворих на артропатичний псорiаз, асоцшований з урогештальними шфекщями, - на 31,64 % (5,4 ± 0,02 проти 7,9 ± 0,05; p < 0,05);
2) у хворих з iзольованим артропатичним псорiазом - на 21,51 % (6,2 ± 0,04 проти 7,9 ± 0,05;p < 0,05);
при цьому була виявлена достовiрна вщмш-нють мiж групами хворих - 14,81 % (6,2 ± 0,04 проти 5,4 ± 0,02; p < 0,05).
- зниження показника глутатюнпероксидази еритроцитiв порiвняно з нормативним значенням:
1) у хворих на артропатичний псорiаз, асоцшований з урогештальними шфекщями, - на 42,98 % (6,5 ± 0,05 проти 11,4 ± 0,02; p < 0,05);
2) у хворих з iзольованим артропатичним псорiазом - на 35,96 % (7,3 ± 0,05 проти 11,4 ± 0,02; p < 0,05);
при цьому була виявлена достовiрна вщмш-нють мiж групами хворих - 12,31 % (7,3 ± 0,05
проти 6,5 ± 0,05;p < 0,05).
Отже, порушення активност фермента анти-оксидантного захисту е одним iз провщних лан-цюгiв патогенезу та чинником тяжкостi перебiгу артропатичного псорiазу. Поеднання артропатич-ного псорiазу з урогештальними шфекщями при-зводить до ще бiльш суттевих порушень системи антиоксидантного захисту. Таким чином, зниження активност супероксиддисмутази, каталази i глутатюнпероксидази призводить до пiдвищення концентрацй цитотоксичних сполук, як негативно впливають на перебiг патологiчного процесу.
Отримаш данi слугували теоретичним обгрун-туванням для розробки комплексноï диференщ-йованоï терапй хворих на артропатичний псорiаз, асоцiйований з урогенiтальними iнфекцiями, яю були пiд нашим спостереженням, та мала спря-мованiсть на кутрування шкiрниx та суглобних проявiв i санащю урогенiтальниx iнфекцiй.
Biдповiдно до поставленоï мети i завдань до-слiдження, усi xворi на артропатичний псорiаз, асоцiйований з урогенiтальними шфекщями, були роздшеш методом рандамiзацй на двi статистич-но порiвняннi групи по 30 пацiентiв - основну i порiвняльну. Хворi обох груп отримували за-гально прийняте л^вання, яке було спрямова-не на кутрування псорiатичного процесу i про-водилося згiдно наказiв МОЗ Украши:
- «Про удосконалення дерматовенеролопч-ноï допомоги населенню Украши», № 286 вщ 07.06.2004 р.;
- «Про затвердження клшчних протоколiв надання медичноï допомоги хворим на дер-матовенеролопчш захворювання», № 312 вiд 08.05.2009 р.
Традицшна терапiя хворих на артропатичний псорiаз складалась з призначення:
- седативних препаратiв;
- гепатопротекторiв;
- полiвiтамiнниx комплексiв у сполученнi з мшроелементами;
- нестероïдниx протизапальних препарата;
- бiостимуляторiв;
- адаптогенiв.
Велика роль, серед багатьох юнуючих мето-дiв лiкування хворих на артропатичний псорiаз, належить мiсцевiй терапй, яка у дослщжених хворих складалась iз призначення:
- мiсцевиx засобiв, як мали пом'якшуючий та зволожуючий ефект;
- салiциловоï кислоти;
- сечовини;
- дйтярних препаратiв; 1-4 2014 Дерматовенерология. Косметология. Сексопатология
- тошчних глюкокортикостеро^щв;
- аналогiв вiтамiну В;
- УФО;
- ванн.
При визначенш в асощацй iнфекцiйниx агентiв Trichomonas vaginalis, санащя iнфекцiï у хворих на артропатичний псорiаз, асоцiйований з урогештальними шфекщями, була поетапною:
- на першому еташ призначали препарати ш-троiмiдазольноï групи;
- на другому еташ - антибютики.
Для санацй Tr. vaginalis призначали препарат оршдазол, розчин для iнфузiй 500 мг/100 мл, який вводили по 500 мг два рази на добу, внут-ришньовенно, протягом 5 дшв.
Для санацй xламiдiйноï i мiко-уреаплазменоï iнфекцiï призначали послiдовно нашвсинтетич-ний препарат тетрациктну та препарат з групи макроладв.
Хворим на артропатичний псорiаз, асоцшо-ваний з урогештальними шфекщями, доксици-клiн призначали по 100 мг двiчi на добу, протягом десяти дшв (на перше приймання 200 мг).
Пюля заюнчення прийому доксициклiну, хворим на артропатичний псорiаз, асоцшова-ний iз урогенiтальними iнфекцiями, призначали азитромiцин у курсовш дозi 3,0 г; перший при-йом 1,0 г - за одну годину до прийому ïm або через 2,5 години шсля прийому ¡¡ж1. Доза ази-тромiцину при наступних прийомах препарату складала 0,5 г.
Хворим на артропатичний псорiаз, асоцшований з урогештальними шфекщями, основноï групи перед призначенням антибактерiальниx препарата проводилась на протязi 14 дшв до-даткова терапiя; комплекс додаткового лшуван-ня залучав призначення:
- НПЗП - Диклоберлу у супозиторiяx по 100 мг 2 рази на добу;
- ентеросорбенту - Атоксшу по 2 г 3 рази на день, за 1,5-2 години до прийому îm.
Разом з атибактерiальними препаратами хворим основноï групи призначали iмуномодулятор Глутоксим - по 10 мг (1 мл 1-вщсоткового розчи-ну, внутрiшньом'язово) щодня, на протязi 10 дiб.
Усi призначенi препарати хвор^ якi були пiд нашим спостереженням, переносили добре; будь-яких ускладнень не визначено.
Розроблений метод комплексноï диференцi-йованоï терапй забезпечив сприятливi найближ-чi й вщдалеш результати.
Ефективнiсть комплексного лiкування хворих на артропатичний псорiаз, асоцiйований з урогештальними шфекщями, ощнювали на шдставк
- високого вщсотка елiмiнацil урогешталь-них iнфекцiй;
- позитивно! динамши шкiрного i суглобного симптомiв.
Аналiзуючи показники стану перекисного окиснення лiпiдiв пiсля проведеного лiкування у хворих основноИ групи, якi додатково отри-мували Атоксiл та Глутоксим, ми спостерпали зниження, порiвняно з вихщним значенням:
- рiвня мДа - на 36,66 % (5,21 ± 0,15 проти 7,12 ± 0,72; p < 0,05);
- рiвня Дк - на 51,2 % (20,74 ± 1,92 проти 31,36 ± 2,54; p < 0,05).
У пащенпв групи порiвняння у динамщ комплексного лiкування не спостерпалося змен-шення рiвня продукпв ПОЛ у сироватцi кровi:
- рiвень МДА перевищував аналогiчний в основнш групi пiсля лiкування на 58,15 % (8,24 ± 0,68 проти 5,21 ± 0,15;p < 0,05);
- рiвень ДК - на 76,33 % (36,57 ± 2,96 проти 20,74 ± 1,92; p < 0,05).
Таким чином, базуючись на результатах ана-лiзу проведених дослiджень, можна визначити, що у хворих на артропатичний псорiаз вiдмiча-еться бiльш значне накопичення продуктiв ПОЛ у порiвняннi зi здоровими особами. Порiвняль-ний аналiз рiвня МДА i ДК у хворих на артропатичний псорiаз показав значно вищш рiвень ПОЛ у хворих на артропатичний псорiаз, асощ-йований iз урогештальними шфекщями, шж у хворих на артропатичний псорiаз, у яких уроге-нiтальнi iнфекцiï не виявленi.
Активнють антиоксидантноï системи також залежала вщ наявностi урогенiтальниx шфек-цiй у хворих на артропатичний псорiаз i методики ïï санаци.
При порiвняннi результатiв дослiдження по-казниюв, якi вказують на стан активност анти-оксидантноï системи у хворих на артропатичний псорiаз, з показниками у здорових оаб встановлено, що вони практично в уах хворих були зни-женi. Шсля комплексного лiкування iз включен-ням Атокалу, Диклоберлу та Глутоксиму, вщбу-лася змiна показникiв антиоксидантноï системи:
- рiвень супероксиддисмутази невiрогiдно зрю на 9,67 % (184,5 ± 10,6 проти 168,2 ± 12,2; p > 0,1);
- рiвень каталази достовiрно збiльшився на 18,52 % (6,4 ± 0,3 проти 5,4 ± 0,2; p < 0,05);
- рiвень глутатiонпероксидази достовiрно збiльшився на 21,54 % (7,9 ± 0,3 проти 6,5 ± 0,5; p < 0,05).
Однак, лише рiвень супероксиддисмутази еритроципв досяг показника здорових осiб
(184,5 ± 10,6 проти 210,7 ± 11,5; p > 0,1); р> вень каталази залишався нижчим на 18,98 % (6,4 ± 0,3 проти 7,9 ± 0,05; p < 0,05), а глута-тюнпероксидази - на 30,07 % (7,9 ± 0,3 проти 11,4 ± 0,02; p < 0,05).
У пащенпв групи порiвняння не спостер> галося вiдновлення змiнениx показникiв анти-оксидантного захисту; ïx рiвень залишався нижчим вщ показникiв основноИ групи:
- супероксиддисмутази - на 29,65 % (142,3 ± 11,8 проти 184,5 ± 10,6; p < 0,05);
- каталази - на 52,38 % (4,2 ± 0,4 проти 6,4 ± 0,3; p < 0,05);
- глутатюнпероксидази - на 51,92 % (5,2 ± 0,4 проти 7,9 ± 0,3;p < 0,05).
Отже, загально прийнят методи санаци уро-гештальних iнфекцiй призводять до тдвищення продукпв ПОЛ та зниження функцюнальноИ активностi антиоксидантноï системи у хворих на артропатичний псорiаз, що супроводжуеться погiршенням як шкiрниx, так i суглобних кт-нiчниx проявiв артропатичного псорiазу.
Отриманi результати чпко вказують на те, що комплексне лiкування хворих основноï групи приводить до суттевого зниження процешв вшьно-радикального окиснення, антигенного наванта-ження та полiпшенню стану антиоксидангаоН системи. Аналiз результатiв проведених до^джень пiсля санацп урогенiтальниx шфекцш показав, що у хворих як основноИ групи, так i групи порiв-няння не було виявлено вiрогiдниx змiн у загаль-нш кiлькостi лейкоцитiв периферичноï кровi (p > 0,1). У той же час в основнш грут пащенпв тсля комплексного л^вання було виявлено вiрогiдне зниження, порiвняно з вихщним показником:
- вщносноИ кiлькостi лiмфоцитiв - на 17,31 % (28,3 ± 1,5 проти 33,2 ± 1,6;p < 0,05);
- абсолютное.' кiлькостi лiмфоцитiв - на 28,16 % (1,74 ± 0,21 проти 2,23 ± 0,11;p < 0,05).
У груш порiвняння даш показники не мали вiрогiдниx змш пiсля загально прийнятого лшу-вання (p > 0,1).
Слщ зазначити, що комплексне лiкування хворих на артропатичний псорiаз, асоцiйований з урогештальними шфекщями, iз застосуванням розроблено" методики приводило до вiрогiдно-го зниження в периферичнш кровi процентного вмюту 77-xелперiв вiдповiдно на 11,31 % (71,6 ± 2,3 проти 79,7 ± 2,9; p < 0,05) та 31,62 % (42,7 ± 2,05 проти 56,2 ± 1,6; p < 0,05); у той же час вмют CD3+ лiмфоцитiв залишався вищим вщ значень здорових оаб на 11,2 % (71,6 ± 2,3 проти 64,4 ± 2,5; p < 0,05), а CD4+ лiмфоци-пв - на 20,96 % (42,7 ± 2,05 проти 35,3 ± 1,7;
p < 0,05). Вщносна кшькють CD8+ лiмфоцитiв у пащенпв з артропатичним псорiазом, асощ-йованим з урогенiтальними iнфекцiями, до лй кування не мала достовiрниx вiдмiнностей вiд значень здорових оаб (p > 0,1), а також не мала суттевих коливань як серед пащештв основноï групи, так i в груш порiвняння шсля проведе-ноï терапй (p > 0,1). Вищенаведеш змiни привели до зниження показника iмунорегулятор-ного iндексу в основнiй групi хворих на 26,7 % (2,21 ± 0,01 проти 2,8 ± 0,04;p < 0,05) у порiвнян-ш з показником до л^вання, хоча його значення все ж було вищим вiд нормативного значення на 16,32 % (2,21 ± 0,01 проти 1,9 ± 0,04; p < 0,05).
Застосування обох методiв терапй хворих на артропатичний псорiаз, асоцiйований з урогеш-тальними iнфекцiями, приводило до зменшення вщносного вмiсту в периферичнiй кровi В-клгтин; проте у групi порiвняння ïx кiлькiсть достовiрно зменшилася лише на 19,7 % (20,8 ± 1,1 проти 24,9 ± 1,3; p < 0,05) i перевищувала норма-тивне значення на 63,78 % (20,8 ± 1,1 проти
12.7 ± 1,3; p < 0,05). В основнш групi хворих вмют CD 19+ клггин вiрогiдно зменшився на 41,48 % (17,6 ± 0,9 проти 24,9 ± 1,3; p < 0,05), однак теж був вищим вщ нормативного значення на 38,58 % (17,6 ± 0,9 проти 12,7 ± 1,3;p < 0,05).
В основнш груш хворих вщбулося достовiрне зниження вiдносноï кшькосп iV^-клгтин на 26,2 % (18,7 ± 1,2 проти 23,6 ± 1,9;p < 0,05) до рiвня, який практично вщповщав показнику у здорових ошб (18,7 ± 1,2 проти 18,9 ± 2,3; p > 0,1), у пащенпв групи порiвняння процентна кiлькiсть лiмфоци-тiв з фенотипом CD 16+ невiрогiдно зменшилася на 8,3 % (21,8 ± 1,6 проти 23,6 ± 1,9; p > 0,1) та перевищувала показник здорових оаб на 15,34 % (21,8 ± 1,6 проти 18,9 ± 2,3; p < 0,05).
Аналiз вмiсту активованих субпопуляцiй лiм-фоцитiв встановив зменшення ïx кшькост неза-лежно вiд методики л^вання. Проте, в осно-внiй груш хворих вщносний вмiст активованих Т^мфоципв, якi експресують а-ланцюг 1Л-2 рецептора, знизився на 55,1 % (14,7 ± 0,98 проти
22.8 ± 1,26; p < 0,05), хоча й перевищував нор-мативне значення на 65,17 % (14,7 ± 0,98 проти 8,9 ± 0,39; p < 0,05), а в груш порiвняння вш вщ-повщно зменшився на 27,37 % (17,9 ± 1,01 проти 22,8 ± 1,26; p < 0,05), перевершуючи показник здорових оаб удвiчi (17,9 ± 1,01 проти 8,9 ± 0,39; p < 0,05). Процентний склад активованих Т- та Вшмфоципв iз фенотипом HLA-DR+ мав таку ж динамiку: зменшився в обох групах вщ-повщно на 62,72 % (16,9 ± 1,03 проти 27,5 ± 1,38; p < 0,05) та 26,15 % (21,8 ± 1,64 проти 27,5 ± 1,38;
p < 0,05), проте перевищував нормативне значення:
- в основнш груш - на 37,4 % (16,9 ± 1,03 проти 12,3 ± 1,27; p < 0,05);
- у груш порiвняння - на 77,23 % (21,8 ± 1,64 проти 12,3 ± 1,27;p < 0,05).
Отже, проведений аналiз показниюв кттин-ноï ланки iмунноï системи показав переваги за-пропонованоï схеми л^вання хворих на артропатичний псорiаз, асоцiйований iз урогешталь-ними шфекщями; це виявилося у:
- достовiрному зниженнi вмiсту CD3+ та CD4+ лiмфоцитiв;
- нормалiзацiï сшввщношення CD4+/CD8+ лiмфоцитiв;
- зменшеннi проявiв В-лiмфоцитозу;
- вiрогiдному зниженнi вмюту активованих субпопуляцiй лiмфоцитiв.
Динамiка показниюв функцiональноï ак-тивностi iмунокомпетентниx кттин у хворих основноï групи продемонструвала, що пiсля лй кування вщбулося вщновлення показникiв фа-гоцитарноï активносп нейтрофiлiв:
- фагоцитарне число вiрогiдно зросло на 47,51 % (6,21 ± 0,28 проти 4,21 ± 0,23; p < 0,05);
- фагоцитарний вдекс - на 45,89 % (67,4 ± 3,06 проти 46,2 ± 2,53; p < 0,05);
при цьому обидва показники вiрогiдно вщ-повiдають нормативним значенням (p > 0,05).
Також вщбулася норматзащя метаболiчноï ак-тивностi нейтрофшв; при цьому показник спонтанного НСТ-тесту достовiрно зменшився на 36,84 % (20,9 ± 1,73 проти 28,6 ± 1,94; p < 0,05) i не вiдрiзнявся вщ аналогiчного показника здорових осiб (20,9 ± 1,73 проти 21,69 ± 2,40; p > 0,1). Зниження показника спонтанного НСТ-тесту е одним з показниюв ощнки ефективносп антибактерiальноï терапй та зменшення проявiв бактерiальноï iнфекцiï.
У групi порiвняння також вiдбулося зниження показнику НСТ-тесту на 33,02 % (21,5 ± 1,48 проти 28,6 ± 1,94; p < 0,05) до рiвня здорових оаб (21,5 ± 1,4 проти 21,69 ± 2,40; p > 0,1), що безумовно вказуе на ефективнють антибактерй альноï терапй. У той же час вщновлення фаго-цитарноï активностi нейтрофшв у хворих групи порiвняння повнютю не вiдбулося: фагоцитарне число зросло на 28,98 % (5,43 ± 0,31 проти 4,21 ± 0,23; p < 0,05), фагоцитарний вдекс - на 24,9 % (57,7 ± 2,94 проти 46,2 ± 2,534; p < 0,05), проте ïx значення залишились нижчими вщ нормативних показникiв вiдповiдно на 19,71 % (5,43 ± 0,31 проти 6,50 ± 0,35;p < 0,05) та 20,97 % (57,7 ± 2,94 проти 69,80 ± 4,20; p < 0,05).
Функцюнальна активнють лiмфоцитiв теж
мала позитивну динам^ при застосуваннi комплексного тдходу до лiкування хворих на артропатичний псорiаз, асоцiйований iз урогештальними шфекщями. Спонтанна пролiфе-ративна актившсть лiмфоцитiв в основнiй гру-пi хворих достовiрно зменшилася на 31,56 % (2,25 ± 0,14 проти 2,96 ± 0,19; p < 0,05), а в гру-m порiвняння - на 23,85 % (2,39 ± 0,16 проти 2,96 ± 0,19; p < 0,05), проте обидва показники не досягли нормативних значень. Безумовно, причиною такого факту е наявнють основного захворювання - артропатичного псорiазу, коли юнуе постшна антигенна стимуляцiя та ауто-сенсибiлiзацiя до власних ушкоджених тканин. Стимульована ФГА пролiферативна актившсть лiмфоцитiв у хворих основноï групи невiрогiдно зросла на 7,38 % (71,3 ± 3,11 проти 66,4 ± 3,75; p > 0,1), проте в обох групах хворих була вiрогiд-но нижчою за показник здорових ошб (p < 0,05).
Концентращя основных клашв iмуноглобулi-нiв у сироватцi кровi вщображала природну ди-намiку ïx рiвня пiсля антигенноï стимуляци. У хворих основноИ групи та групи порiвняння вмiст IgM пiсля проведеного комплексного л^вання вiрогiдно зменшився на 24,81 % (1,29 ± 0,12 проти 1,61 ± 0,11; p < 0,05) та 22,91 % (1,31 ± 0,13 проти 1,61 ± 0,11; p < 0,05) та в обох групах вщ-повщав значенню здорових осiб (p>0,1). Концен-трацiя IgG в обох групах пащенпв не мала досто-вiрниx змiн пiсля проведеного л^вання (p > 0,1) i залишалася вищою вщ нормативного значення (p < 0,05). Аналопчш змши рiвня були прита-маннi i IgA; у пацiентiв основноï i порiвняль-ноï груп рiвень IgA залишався вищим вщ значень нормативного показника вщповщно на 28,83 % (2,86 ± 0,11 проти 2,22 ± 0,13;p < 0,05) та 26,58 % (2,81 ± 0,10 проти 2,22 ± 0,13;p < 0,05).
В основнiй групi хворих, завдяки частковому вiдновленню фагоцитарноï активностi нейтрофь л1в, вдалося досягти вiрогiдного зниження сиро-ватковоï концентрацй патогенних Ц1К середньо-го та малого розмiру, ïx рiвень вiрогiдно зменшився вщповщно на 36,3 % (41,63 ± 2,38 проти 56,75 ± 2,34; p < 0,05) та 26,03 % (36,72 ± 1,49 проти 46,28 ± 1,68; p < 0,05), проте перевищував нормативне значення на 20,53 % (41,63 ± 2,38 проти 34,54 ± 2,02; p < 0,05) та в 3,36 разу (36,72 ± 1,49 проти 10,94 ± 1,13; p < 0,05) вщповщно. Одночасно вщбулося зростання рiвня фiзiологiчниx Ц1К великого розмiру на 59,07 % (34,2 ± 1,48 проти 21,50 ± 0,53;p < 0,05).
У груш порiвняння фагоцитарна актившсть нейтрофшв пiдвищилася незначно, завдяки чому i не було виявлено таких суттевих змiн сироват-
ковоï концентрацй Ц1К. Вмiст Ц1К великого роз-мiру залишався в динамiцi л^вання незмiнним (p > 0,1) i був достовiрно нижчим вiд показника здорових оаб у 2,28 разу (22,71 ± 0,96 проти 51,7 ± 3,12; p < 0,05). Рiвень Ц1К середнього та малого розмiру зменшився порiвняно з початко-вим на 15,49 % (49,14 ± 2,19 проти 56,75 ± 2,34; p < 0,05) та 10,64% (41,83 ± 1,94 проти 46,28 ± 1,68; p > 0,1).
Таким чином, нами встановлено, що комплексна терашя хворих на артропатичний псорь аз, асоцшований iз урогенiтальними iнфекцiями, яка додатково до стандартних засобiв включала Атоксш, Диклоберл та Глутоксим, виявила ви-соку клiнiчну ефективнiсть. На rai покращення загального стану хворих, зменшення запального процесу та лшвщаци проявiв урогенiтальниx iнфекцiй спостерiгалося часткове вщновлення змiнениx показникiв клiтинноï та гумораль-ноï ланок iмунноï системи. Завдяки зменшен-ню синтезу прозапальних цитокiнiв, вiдбулося зменшення вмiсту Т^мфоцинв та 71-xелперiв, Б^мфоципв та АЖ-кштин, активованих субпо-пуляцiй лiмфоцитiв. Пщвищення фагоцитарноï активностi нейтрофiлiв внаслiдок застосування сучасних макролiдiв, та призначення Атокалу, який мае сорбцiйну дiю, сприяло зменшенню концентрацй патогенних Ц1К у сироватщ кровi.
Отже, вищенаведене демонструе зменшення вираженостi активацiйниx та аугамунних пору-шень в iмуннiй системi пiд впливом запропонова-ного л^вання. Наявнiсть залишкових порушень у рiзниx ланцюгах iмунноï системи та вщсутшсть повноï нормалiзацй всix показниюв вiдкривае можливостi для подальшого призначення iмуно-коригуючих засобiв, направлених на iмунореабi-лiтацiю хворих на артропатичний псорiаз.
Весь комплекс проведених нами до^джень, насамперед, був спрямований на вивчення ролi iн-фекцiйниx факторiв у складних меxанiзмаx виник-нення та особливостей клiнiчниx проявiв артропатичного псорiазу, з метою запропонувати лiкарям практичноï охорони здоров'я додаткових методiв обстеження та диференцiйованиx показань до iн-дивiдуальноï комплексноï терапй рецидивiв. Де-тальний i поглиблений аналiз отриманих даних дозволив запропонувати конкретш рекомендацй практичним лiкарям. Ми звертаемо особливу ува-гу на детальний збiр анамнезу у хворих на артропатичний псорiаз, де акцентуеться увага на мож-ливу наявнiсть урогенiтальниx iнфекцiй, i прове-дення загально прийнятих методiв обстеження.
Ефективнють запропонованоï методики са-нацй урогенiтальниx iнфекцiй у хворих на ар-
тропатичний псорiаз оцшювали за найближчи-ми i вщдаленими результатами.
Запропоноване лiкування хворi осиовио! i по-р1Бияльио! груп переносили добре. Небажаних по-бiчних реакцш иа лiкуваиия, яке проводилось серед хворих, що були тд нашим спостереженням, ие ви-явлеио. Для оцшки ефективиостi запропоиоваио! методики санацй урогеиiтальиих iифекцiй проводили аналiз результатiБ лiкуваиия хворих иа артро-патичиий псорiаз осиовио! й порiвняльноl груп.
Безпеку та ефективнiсть метсдов комплексно! терапi! хворих на артропатичний псорiаз оцiнювали за:
- позитивною динамшою об'ективних та суб'ективних клiнiчних проявiв захворювання;
- результатами мошторингу загального стану;
- показниками найбшьш iнформативних ла-бораторних методiв дослiдження;
- наявнiстю побiчних явищ;
- зручнютю застосування призначених пре-паратiв.
Одужання пацiентiв основно! групи з елiмi-нацiею збудника, яке було тдтверджене лабо-раторними методами дослщження через 1, 2 i 3 мiсяцi (найближчi результати) тсля закiнчення лiкування вiдбулося у 29 (96,7 %) хворих. При проведенш контролю елiмiнацi! збудникiв хворих порiвняльно! групи, що одержували лшу-
вання за загальноприйнятими методами терапи, встановлено клiнiчне i мiкробiологiчне виду-жання у 26 (86,7 %) хворих.
Вщдалеш результати при спостереженнi за хворими основно! групи тсля заюнчення лшу-вання на протязi одного року дозволили встано-вити рецидиви захворювання у одного хворого (3,3 %). Бшьша частота рецидивiв урогешталь-них iнфекцiй була встановлена серед хворих по-рiвняльно! групи; аналiз вщдалених результатiв ефективностi санацi! урогенiтальних шфекцш у хворих порiвняльно! групи дозволив встанови-ти рецидив захворювання у 4 (13,3 %) хворих.
Пюля закшчення лiкування у 90 % хворих основно! групи вiдмiчалась позитивна динам> ка, яка вiдображалась у зменшенш больового синдрому суглобiв, рашшньо! скутостi, набряку м'яких тканин навколо суглобiв. Проте у хворих порiвняльно! групи санацiя урогенiтальних шфекцш супроводжувалась активiзацiею кт-нiчних проявiв артропатичного псорiазу.
Таким чином, запропонований метод санацй урогештальних шфекцш у комплексному л^ванш у хворих на артропатичний псорiаз мае переконливе теоретичне обгрунтування та практичне шдтвердження високо! терапевтич-но! ефективностi, добро! переносимост з висо-кими вщсотками ерадикацi! мiкробних агентiв.
Висновки
1. Встановлено, що у хворих иа артропатичний псорiаз, асоцшований з урогештальними шфек-цiями, перебiг урогеиiтальиих шфекцш носив у 54 % випадюв асимптомний, а в 46 % - малосимп-томиий характер з формуванням шфшьтратиБио-пролiферативиих змiи та фiброзного перетвореи-ия слизових оргашв урогештальио! системи.
2. Доведено, що порушення функцiонально! активностi iмунно! системи полягали у тдви-щеннi рiвня Ц1К, iмуноглобулiнiв, незначним пiдвищенням рiвня Т^мфоципв та збшьшен-ням коефщенту С^4+/С^8+. Також встановлено шдвищення продуктiв ПОЛ та пригнiчення активносп антиоксидантних ферментiв. Вияв-ленi девiацi! бiльш вираженими були у хворих на артропатичний псорiаз, асоцiйований з урогештальними шфекщями.
3. З урахуванням високого аитигеииого иа-
вантаження, пiдвищеиия рiвия ПОЛ та знижено!
активиiстi системи аитиоксидаитиого захисту роз-
роблеиа методика саиацi! урогеиiтальиих шфекцш у хворих иа артропатичний псорiаз, яка включала
перед призначенням антибакт^альних препара-тiв призиачеиия иа протязi 14 диiв Диклоберлу в
супозиторiях - по 100 мг 2 рази на добу, Атокс> лу - по 2 г 3 рази на день за 1,5-2 години до при-йому !жь Разом з етюлопчно-обгрунтованим призначенням атибактерiальних препарапв вводили Глутоксим - по 10 мг (1 мл 1-вщсотко-вого розчину) щодня на протязi 10 дiб.
4. Встановлено, що загально прийняп методи санацi! урогештальних шфекцш призводять до пiдвищення продукпв ПОЛ та зниження функ-цюнально! активностi антиоксидантно! системи у хворих на артропатичний псорiаз, що також супроводжуеться погiршенням як шкiрних, так i суглобних клiнiчних проявiв артропатичного псорiазу, а також до зниження лiмфоцитiв за ра-хунок ушх клiтинних популяцiй; найбiльш ви-ражене зниження було у хворих основно! групи. Показник сшввщношення С^4+/С^8+ знизив-ся (за рахунок бiльшого зниження 77-хелперiв) у хворих основно! групи до рiвня здорових людей, а у хворих порiвняльно! групи залишився шдвищеним. У всiх хворих вщзначено статис-тично значиме зниження рiвня iмуноглобулiнiв, за винятком рiвня ^G у хворих порiвняльно! групи. Рiвень Ц1К у хворих на артропатичний
псорiаз порiвняльноï групи був збiльшеним, у порiвняннi з показниками до проведення санацй урогенiтальниx iнфекцiй, а у хворих осно-вноï групи знизився з 68,7 до 58,7. Рiвень Ц1К вказуе на рiвень антигенного навантаження та ендогенноï штоксикацй.
5. Розроблена i впроваджена методика санацй урогештальних iнфекцiй у комплексному л^ванш хворих на артропатичний псорiаз за-безпечила клiнiчне i мшробюлопчне одужання у 29 (96,67 %) хворих основноï групи, що було
Практичш
У практицi роботи дерматовенеролопчних закладiв доцiльно робити бшьш детальний збiр анамнезу у хворих на артропатичний псорiаз, де акцентуеться увага на можливу наявнiсть урогештальних шфекцш, проведення загально прийнятих методiв дослiдження.
Враховуючи високий рiвень захворюваност населення на урогенiтальнi iнфекцй та певний вплив ïx на формування i перебiг псорiатичного
Л1ТЕРАТУРА
1. Бадокин В. В. Современная терапия псориа-тического артрита/ В. В. Бадокин// Consilium medicum. - 2005. - Т. 7, № 3. - С. 65-68.
2. Беловол А. Н. Комплексная терапия больных распространенным псориазом с применением мембранного плазмафереза и полиокси-дония / А. Н. Беловол, И. Н. Штыров, Н. А. Рыжкова, А. Е. Дунаева // Украшський журнал дерматологй, венерологй, косметологй.
- 2011. - № 1 (40). - С. 31-33.
3. Беляев Г. М. К вопросу трактовки результатов иммунологических исследований при псориазе / Г. М. Беляев, А. Н. Огурцова // Дерматолопя та венеролопя. - 2005. - № 2 (28) . - С. 23-27.
4. Беляев Г. М. Псориаз. Псориатическая артро-
патия / Г. М. Беляев, П. П. Рыжко. - 3-е изд., доп. - М.: Медпресс-информ, 2005. - 272 с.
5. Беляев Г. М. Современное представление о патогенезе псориатической артропатии и лечение этих больных / Г. М. Беляев // Дерма-тол. и венерол. - 2010. - № 1 (47). - С. 7-30.
6. Беляев Г. М. Современный взгляд на проблему лече-
ния больных псориазом / Г. М. Беляев // Дерматолопя та венеролопя. - 2009. - № 3 (45). - С. 7-15.
7. Бондаренко Г. М. Комплексная терапия хронического урогенитального хламидиоза с использованием индуктора эндогенных интерферонов тилорона («Лавомакса») / Г. М. Бондаренко, Ю. В. Щербакова, Т. В. Губенко, И. Н. Ники-тенко // Дерматолопя та венеролопя. - 2010.
- № 4 (50). - С.47-55.
8. Бондаренко Г. М. Болезнь Рейтера: современ-
ные подходы к лечению / Г. М. Бондаренко //
шдтверджене комплексом лабораторних мето-дiв дослщження через 1, 2 i 3 мюящ шсля про-веденоï терапй. У хворих порiвняльноï групи, що одержували л^вання за загальноприйня-тими, традицшними методами терапй, кшшчне i мшробюлопчне видужання встановлено у 26 (86,67 %) хворих. Вщдалеш результати ефектив-ност санацй урогештальних шфекцш на протязi одного року дозволили встановити рецидиви захворювання у одного (3,33 %) хворого основноï i 4 (13,33 %) хворих порiвняльноï групи.
рекомендацп
процесу, на наш погляд, доцшьно запропонувати:
- проводити вшм хворим на псорiаз комплек-сне клшко-лабораторне дослщження на уроге-штальш шфекцй;
- при виявлеш урогештальних шфекцш проводити комплексне л^вання хворих на артропатичний псорiаз з адекватною санащю шфекцш з урахуванням активносп псорiатичного процесу.
Клшчна iмунол., алергол., шфектол. - 2009.
- № 1. - С. 69-72.
9. Бондаренко Г. М. Комплексное лечение урогени-
тальной хламидийной и микоплазменной инфекции/ Г. М. Бондаренко, И. Н. Никитенко // Украшський журнал дерматологй, венерологй, косметологй. - 2010. - № 4 (39). - С. 92-97.
10. Дмитренко С. В. Деяю антропогенетич-ш аспекти псорiазу / С. В Дмитренко, В. Г. Коляденко // Укр. журн. дерматол., венерол., косметол. - 2006. - № 3. - С. 9-15.
11. Дюдюн А. Д. Инфекции, передающиеся половым путем, у больных псориатическим артритом/ А. Д. Дюдюн, В. П. Федотов, Н. М. Колева, С. К. Курбанова // Дерматолопя та венеролопя. - 2011. - № 2 (52). - С. 191-192.
12. Дюдюн А. Д. Эффективность применения растительного комбинированного препарата Лив.52 и Серезиса в комплексном лечении больных псориазом / А. Д. Дюдюн, Н. М. Полион, Н. М. Колева, Л. Х. Али, Г. И. Маку-рина // Дерматология. Косметология. Сексопатология. - 2012. - № 1-4. - С. 291-296.
13. Дюдюн А. Д. Коморбидность артропатиче-ского псориаза, инфекций, передаваемых половым путем, и малассезиоза / А. Д. Дюдюн, В. В. Горбунцов, Н. Н. Колева, С. А. Дюдюн, А. А. Мамон, Лоай Али. - 16 Кашкинские чтения: тезисы докладов. - СПб. - 2013 // Проблемы медицинской микологии. - 2013.
- Т. 15, № 2. - С. 71.
14. Дюдюн А. Д. 1нтегральна роль урогештальних шфекцш в розвитку артропатичного
ncopia3y / А. Д. Дюдюн, Н. М. Колева, Л. Х. Алi // Украшський журнал дерматологи, венерологи, косметологи. - 2014. - № 1 (52). - С. 101-108.
15. Дюдюн А. Д. Эффективность и безопасность применения препарата «Глутоксим» в комплексном лечении больных артропатическим псориазом, ассоциированным с урогениталь-ными инфекциями / А. Д. Дюдюн, Н. М. По-лион, Н. М. Колева, Л. Х. Али, В. И. Молокова // Дерматология. Венерология. Сексопатология. - 2013. - № 1-4. - С. 179-187.
16. Дюдюн А. Д. Особливосп стану iмyнноl системи у хворих на артропатичний псорiаз, асоцшований з урогештальними шфекщями
/ А. Д. Дюдюн, Н. М. Полюн, Н. М. Колева, Л. Х. Алi // Журнал дерматовенерологи та косметологи iм. М.О. Торсуева. - 2014. -№ 1-2 (32). - С. 41-45.
17. Свирид С. Г., Руденко I. Б. Суперантигени при псорiазi: установлен та можливi / С. Г. Свирид, I. Б. Руденко // Дерматовенерология. Косметология. Сексопатология. - 2005. -№ 3-4 (8). - С. 144-148.
18. Сизон О .О. Артропатичний псорiаз: обгрун-тування рацюнальних метсдов лшування та профшактики. Частина 1. / О. О. Сизон, В. I. Степаненко // Украшський журнал дерматологи, венерологи, косметологи. - 2011. - № 1 (40). - С. 7- 24.
КОМПЛЕКСНАЯ ДИФФЕРЕНЦИРОВАННАЯ ТЕРАПИЯ БОЛЬНЫХ АРТРОПАТИЧЕСКИМ ПСОРИАЗОМ, АССОЦИИРОВАННЫМ С УРОГЕНИТАЛЬНЫМИ ИНФЕКЦИЯМИ Дюдюн А. Д., Колева Н. Н. ГУ «Днепропетровская медицинская академия Министерства здравоохранения Украины»
Проанализированы результаты комплексного лечения 60 больных артропатическим псориазом, ассоциированным с урогенитальными инфекциями. Больные были распределены по двум группам: основной, больные которой принимали общепринятую терапию для санации урогенитальных инфекций и комплекс препаратов Диклоберл + Атоксил + Глутоксим, и сравнительную, больные которой принимали только общепринятую терапию. У исследуемых больных определяли иммунный статус, уровень процессов свободно-радикального окисления и активность ан-тиоксидантной системы до и после санации уроге-нитальных инфекций. Разработанная и внедренная методика санации урогенитальных инфекций в комплексном таргетном лечении больных артропатиче-ским псориазом обеспечила клиническое и микробиологическое выздоровление, подтвержденное комплексом лабораторных методов исследования через 1, 2 и 3 месяца после проведенной терапии у 96,67 % больных основной группы. У больных сравнительной группы, получавших лечение по общепринятым, традиционным методам терапии, клиническое и микробиологическое выздоровление установлено у 86,67 % больных. Отдалённые результаты эффективности санации урогенитальных инфекций в течение одного года позволили установить рецидивы заболевания у 3,33 % больных основной и у 13,33 % сравнительной группы. Отдалённые результаты свидетельствуют о том, что после исключения триггерного фактора (уро-генитальные инфекции) снижается частота и интенсивность рецидивов артропатического псориаза.
Ключевые слова: артропатический псориаз, урогени-тальные инфекции, патогенез, диагностика, лечение.
COMPLEX DIFFERENTIATED THERAPY OF PATIENTS WITH ARTHROPATHIC PSORIASIS ASSOCIATED WITH UROGENITAL INFECTIONS
Dyudyun A. D., Koleva N. M.
"Dnipropetrovsk Medical Academy of Health Ministry of Ukraine" SE
The results of complex treatment of 60 patients with arthropathic psoriasis associated with urogenital infections have been analyzed. The patients were distributed on two groups: the basic one, the patients of which adopted the generally accepted therapy for treatment of urogenital infections and a complex of medications Di-cloberl + Atoxyl + Glutoxim, and comparative one, the patients of which adopted the generally accepted therapy only. The immune status of the explored patients and their level of processes of freely-radical oxidization and activity of the antioxidant system before and upon the recovery of urogenital infections have been determined. The developed and applied in medicine method of sanative arrangements for treating the urogenital infections in complex target treatment of patients with arthropathic psoriasis provided clinical and microbiological recovery confirmed by the complex of laboratory research methods in 1, 2 and 3 months after the applied therapy in 96.67 % patients of the basic group. At the patients of comparative group, which got treatment fit with the generally accepted, traditional methods of therapy, clinical and microbiological recovery was determined in 86.67 % patients. The remote results of the urogenital infections treatment efficiency during one year allowed determining the relapses of disease in 3.33 % patients of basic and in 13.33 % of the comparative group. Remote results testify that frequency and intensity of relapses of arthropathic psoriasis went down after the delete of the trigger factor (urogenital infections).
Keywords: arthropathic psoriasis, urogenital infections, pathogenesis, diagnosis, treatment.
Дюдюн Анатолий Дмитриевич - д-р мед. наук, профессор, заведующий кафедрой кожных и венерических болезней ГУ «Днепропетровская медицинская академия Министерства здравоохранения Украины», Колева Наталья Николаевна - ассистент кафедры кожных и венерических болезней ГУ «Днепропетровская медицинская академия Министерства здравоохранения Украины». [email protected]
