CC BY
18
УДК 616.517-07-08:616.98:579.882.11
Особливосл саиацп урогештальних
• 1 • и «-» •
шфекцш у хворих на артропатичнии псорiаз
Колева Н. М.
ДЗ «Днтропетровська медична академ1я МОЗ Украти»
Представлено методи дiагностики i санаци урогенiтальних Ыфекцш у хворих на артропатичний псорiаз. Показано високу терапевтичну ефективнiсть запропонованого метода санаци шфекцмних агентiв у 60 хворих на артропатичний псорiаз, асоцшований з урогенiтальними iнфекцiями.
КлючовI слова: артропатичний псорiаз, урогеытальы iнфекцií, методи дослiдження, дiагностика, хламщмна i трихомонадна iнфекцií, лiкування.
Псорiаз е одним з найбiльш поширених шкiрних захворювань мультифакторно! природи, який з рiзною частотою зустрiчаеться по всш Земнiй кулi. У рiзних кра!нах страждае на псорiаз, за даними численних дослщжень, вiд 2 до 7-10 % населення. Серед пащенпв дерматолопчних стацiонарiв, хворi на псорiаз складають близько 15-20 %. Останшм часом все бiльша кшьюсть дослiдникiв говорять про псо-рiаз, як про системну «псорiатичну хворобу» з домшуючими проявами шкiрного процесу. Це положення пiдкрiплюеться даними про систем-нi iмуннi змiни генетично! природи i часте за-лучення до процесу опорно-рухового апарату i внутрiшнiх органiв [1-3].
Артропатичний псорiаз (АП) - захворюван-ня, яке вщноситься до групи серонегативних спондилоартрипв, до складу яких входять:
- анкшозуючий спондилоартрит;
- реактивнi артрити;
- ентеропатичш артрити;
- ювеншьний хронiчний артрит;
- £АРИО-синдром.
З позици сучасно! оцiнки патоморфологiч-ного стану, ПА е прогресуючим деформуючим полiартритом [3, 4, 6].
В останнш час збiльшилась частота та «омо-лодження» патологи кiсток i суглобiв у хворих на псорiаз. Прогресуючий деструктивний характер артритичних проявiв псорiатично! хво-роби, рiзноманiтнiсть патогенетичних мехашз-мiв розвитку та клшчних проявiв, вiдсутнiсть чiтких алгоритмiв дiагностики, недостатня ефективнiсть терапи - далеко не повний пере-лiк факторiв, якi зумовлюють актуальнiсть ар-тропатичного псорiазу як медико-сощально!
проблеми, приваблюючо! увагу дерматовенеро-логiв та лiкарiв багатьох сумiжних дисциплiн.
Урогештальш шфекци (УГ1), безумовно, ма-ють певне значення на iнiцiальних етапах розвитку АП та впливають на подальшу динам> ку аутоiмунного процесу, суттево погiршуючи якiсть життя пацiентiв. Тому велике практичне значення мають питання щодо вдосконалення методологи в дiагностицi сполучено! патологи, вивчення !! клiнiко-лабораторних особливостей, особливостей реакцш мiкро- та макрооргашз-му, яю спостерiгаються при цьому станi [4-8].
Нерацюнальне, стереотипне лiкування хворих на АП, асоцшований з УГ1, призводить до взаемного потенцiювання патолопчних проце-сiв та стшко! швалщизаци пацiентiв; тому особливо гостро виникае потреба в розробщ дифе-ренцiйованих комплексних методiв санаци УГ1 на тлi загально! терапи.
Мета роботи: шдвищити ефективнiсть методики санаци УГ1 у хворих на АП через удо-сконалення юнуючих та розробки нових алго-ршмв дiагностики i лiкування з урахуванням поглибленого вивчення особливостей переб^у коморбщних процесiв.
Матерiали та методи. Щд нашим спосте-реженням знаходилось 60 хворих на АП, асощ-йований з УГ1 (22 жiнки та 38 чоловшв вiком вiд 25 до 67 роюв; середнiй вш склав 43,8 ± 5,2 року). Ус хворi на АП були консультоваш су-мiжними спецiалiстами:
- терапевтом;
- кардюлогом;
- ревматологом;
- гастроентерологом;
-ендокринологом;
- iмунологом;
- невропатологом;
- урологом;
- гшекологом.
Клшчна характеристика спостережуваних хворих проводилась з урахуванням основного захворювання, де зверталась увага на шкiрнi та суглобш клiнiчнi прояви псорiазу, а також на результата комплексного обстеження на урогеш-тальш шфекци. Клшчний дiагноз базувався на ретельному вивченш:
- анамнестичних даних;
- клшчних проявив хвороби;
- результатiв комплексу клшко-лабораторних дослiджень.
Хворi на АП, яю були пiд нашим спостере-женням, розподiлилися таким чином:
- за шмейний станом:
1) знаходились в шлюбi - 47 (78,3 %) хво-
рих;
2) не були у шлюбi та пов'язували це зi
сво!м захворюванням - 5 (8,3 %);
3) були розведеш - 8 (13,3%);
- за сощальним станом:
1) службовщ - 6 (10,0 %);
2) робiтники - 20 (33,3%);
3) приватш пiдприeмцi - трое (5,0 %);
4) пенсюнери - четверо (6,7 %);
5) не працюкга - 27 (45,0 %).
У бшьшосп хворих на АП давшсть захворю-вання становила:
- для хворих iз шюрними проявами хвороби:
1) вiд 6 до 10 роюв - у 33 (27,5 %) хворих;
2) вщ 10 до 15 роюв - у 32 (26,7 %);
- для хворих iз суглобними проявами хвороби:
1) вщ одного до 5 роюв - у 58 (48,3 %);
2) вщ 6 до 10 роюв - у 34 (28,3 %) хворих.
Переважання давност захворювання iз шюр-
ними проявами над суглобними вказуе на те, що у переважнш бiльшостi хворих на АП спочатку виникало ураження шкiрних покровiв, а поим суглобiв.
Тяжкiсть ураження шюри у хворих на псор> аз, поширешсть патологiчного стану проводили за вдексом РАБ1.
Для вивчення показниюв активностi сугло-бового синдрому враховувалися:
- гемодинамiчнi показники;
- болi у суглобах;
- тривалють суглобно! скутостi вранцi;
- функцюнальна здатнiсть хворого.
Активнiсть патолопчного процесу шкiрних
проявiв псорiазу в прогресуючу стадiю супро-воджувалась активащею запальних проявiв опорно-рухового апарату.
Ретельно зiбраний анамнез дав можливють установити зв'язок виникнення захворювання, появ рецидивiв патолопчного стану iз сезонни-ми перюдами року; базуючись на цьому, було встановлено:
- осшньо-зимовий тип псорiазу - у 41 хворого (68,3 %);
- весняно-лiтнiй тип псорiазу - у 10 (16,7 %) хворих;
- недиференцшований тип псорiазу - у 9 (15,0 %) хворих.
Серед перенесених хвороб домывали:
- застудш захворювання - у 60 (100%) хворих;
- гншно-запальш захворювання та враження шюри - у 35 (58,3 %) хворих.
На перенесення в минулому захворювань вказали:
- 15 (25 %) хворих - на уролопчну патоло-пю;
- 12 (20 %) хворих - на невролопчну пато-лопю;
- 11 (18 %) хворих - на шлунково-кишкову патологiю.
- 6 (10 %) хворих - на перенесет серцево-судинш захворювання.
Серед супутньо! патологи у хворих на АП, яю були тд нашим спостереженням, превалю-вала патологiя з боку серцево-судинно! системи та захворювання неврологiчного характеру.
Ретельно та довiрливо зiбраний анамнез дозволив нам встановити у хворих на АП, яю були тд нашим спостереженням, перенесет захворювання, спричинет УГ1. Бiльшiсть, понад 34 % хворих перенесли хламщшну i бiля 20 % -трихомонадну iнфекцiю.
Виявлення УГ1 базувалось на комплексному обстеженш спостережуваних нами хворих на АП. Для досягнення поставлено! мети, у хворих проводилися дослщження, передбачеш чинни-ми нормативними актами МОЗ Укра!ни:
- фiзикальнi та загальнi клiнiко-лабораторнi дослiдження;
- комплексне клшко-лабораторне досл> дження на збудники УГ1;
- комплексне клiнiко-iнструментальне обстеження стану урогештально! системи.
При вщсутносп гостро-запальних явищ проводили пальцеве дослщження передмiхуровоl залози з наступним одержанням секрету i уре-
троскошю. Проводили трансректальне скану-вання передмiхуровоï залози та ультразвукове -органiв сечостатевоï системи.
Статистична обробка результат^ отриманих у дослщженш, проводилася за допомогою за-гальноприйнятих у медично-бiологiчних до-слiдженнях параметричних i непараметричних методiв статистичного аналiзу на персональному комп'ютерi за допомогою програм Statistica v.6.0 («StatSoft», USA) та Microsoft Excel.
Результати дослiдження та ïx обговорення. Пiд час клiнiчного обстеження хворих на АП було встановлено, що обмежений шкiрний про-цес - у вигщщ поодиноких псорiатичних бля-шок з чiткими межами, розташованих на шкiрi тулуба i юнщвок - з iндексом PASI не бшьше 10 був у трьох хворих. У решти хворих на АП, яю були тд нашим спостереженням, шкiрний про-цес був бшьш-менш розповсюджений, iнколи -з тенденщею до дисемiнацiï по всьому шюрно-му покриву i з iндексом PASI вiд 10 до 50.
Комплексне клшко-лабораторне обстежен-ня хворих на АП дозволило виявити
- хламщшну iнфекцiю - у 60 (100,0 %) хворих; серед них хлашдп виявлеш
1) у вигщщ моноiнфекцiï - у 17 (28,3 %);
2) у комбшацн з шшими iнфекцiями - у
43 (71,7 %);
- трихомонадну iнвазiю - у 20 (33,3 %);
- мико-уроеаплазмену шфекщю - у 23 (38,3%) хворих.
У жшок, хворих на АП, яю були тд нашим спостереженням, уражалася слизова:
- цервiкального каналу - у 22 (100 %) жшок;
- уретри - у 15 (68,2 %);
- тхви - у 5 (22,7 %);
- шийки матки - у 3 (13,6 %).
Придатки матки уражались у 6 (27,7 %) жь нок.
Данi акушерсько-гiнекологiчного анамнезу свщчать про те, що жiнки, хворi на АП, асоцшо-ваний з УГ1, якi були пiд нашим спостереженням, у минулому страждали на гiнекологiчнi захворювання i неодноразово отримували лшу-вання; найбiльш частою патолопею були:
- порушення менструального циклу - у 9 (40,9%) жшок;
- щюпапчне безплщдя - у 11 (50,0 %) жшок.
Головними скаргами жшок з боку урогеш-
тальних оргашв були:
- незначш видiлення iз статевих органiв, яю посилювались пiд час менструацiï, - у 19 (86,4 %) жiнок;
- свербiж шкiри i слизових статевих оргашв перед та тд час менструацн - у 10 (45,5 %);
- печiя - у 6 (27,3 %);
- болючють та дискомфорт унизу живота - у 9 (40,9 %) жiнок.
Аналiз андролого-урологiчного анамнезу дозволив нам встановити, що хворi чоловши неодноразово зверталися за медичною допомогою та отримували лiкування у лiкарiв урологiв , андрологiв та дерматовенеролопв. Найбiльш частими захворюваннями були:
- неспецифiчний (бактерiальний) уретрит;
- баланопостит;
- хронiчний простатит.
На безплщний шлюб вказували 23 (60,5 %) хворих.
Хвор^ якi були тд нашим спостереженням, активно жалоб з боку урогештальних органiв не висказували. На наявнiсть запального процесу урогештальних оргашв вказували суб'ективш скарги хворих, на яю потрiбно було акцен-тувати увагу хворого пiд час збору анамнезу. 1з суб'ективних жалоб потрiбно вiдмiтити:
- перiодичну наявнють свербежу i дискомфорту в уретрi - у 24 (63,2 %) чоловшв;
- незначну болючють в органах калитки та промежиш - у 10 (26,3 %);
- почуття болю в попереково-крижовш об-ластi - у 18 (47,4 %) чоловшв.
У значит бiльшостi хворих чоловiкiв були вiдмiченi незначнi видiлення з уретри, яю носили слизовий характер. У 28,6 % вшьних вид> лень з уретри не спостерпалось.
Тошчна дiагностика ураження урогешталь-них оргашв у хворих чоловшв на АП, яю були пiд нашим спостереженням, дозволила в уих 100 % установити хрошчний уретрит i хрошч-ний простатит з в'ялим перебпом патологiчно-го стану. Ураження структурно-морфолопчних складових слизово1' уретри та ïï залоз, а також хронiчне ураження передмiхуровоï залози вка-зують на те, що запальний процес у структурах урогенiтальних оргашв носить давнш, хронiч-ний характер.
УЗД дозволило досить чггко виявити iнфiльтративно-пролiферативнi змiни, мiкро-абсцеси, камеш та дiлянки фiброзного перетво-рення в органах малого тазу.
Одшею з особливостей перебiгу УГ1 у хворих на АП е наявшсть багатьох осередюв ураження запальним процесом оргашв малого тазу, яю в бшьшосп випадюв розцшювались лiкаря-ми гiнекологами i урологами, як прояви неспе-
цифiчного запального процесу.
Вщповщно до поставлено! мети роботи, yci xBopi на АП, асоцiйований з УГ1, були рандом> зованi на двi групи по 30 пащенпв - основну i порiвняльнy.
При визначенш Trichomonas vaginalis в асо-щаци iнфекцiйних агентiв, санацiя шфекци хво-рим на АП, асоцшований i3 УГ1, проводилося поетапно:
- на першому етапi антибактерiально! терапи призначали препарати нiтроiмiдазольно! групи в загально прийнятих дозуваннях;
- на другому - антибютики.
Для санаци халмщшно! i уреа-микоплазмено! шфекци призначали послщовно нашвсинтетич-ний препарат тетрациклшу та препарат з групи макроладв нового поколiння. Пiд час вибору препарапв враховувався той факт, що Chlamydia trachomatis - внyтрiшньоклiтинний облиатний паразит, тому препарати повиннi обов'язково проникати у кттину i бути здатними до вну-тршньокттинно! кумуляци. Цим вимогам вщ-повiдають фармацевтичш препарати групи те-трациклiнiв, макроладв i фторхiнолонiв.
Хворим на АП, асоцшований з УГ1, докси-циклш призначали по 100 мг двiчi на добу про-тягом 10 дшв (на перше приймання - 200 мг). Пюля закiнчення прийому доксициктну цим хворим призначали азитромщин в кyрсовiй дозi 3,0 г; перший прийом - 1,0 г за одну годину до прийому !ди або через 2,5 години шсля прийому !ди. Доза азитромщину при наступних при-йомах препарату складала 0,5 г.
Хворим на АП, асоцшований з УГ1, основное' групи перед призначенням антибактерiаль-них препаратiв проводилась на протязi 14 днiв додаткова тератя. Комплекс додаткового л^-вання хворих основно! групи включав призна-чення:
- Диклоберлу в сyпозиторiях - по 100 мг два рази на добу;
- Атоксшу - по 2 г три рази на день за 1,5-2 години до прийому !ж1.
Разом з атибактерiальними препаратами хворим основно! групи, починакта з 15-го дня л^вання, призначали Глутоксим - по 10 мг (1 мл 1 %) щодня на протязi 10 дiб, а з 11-го дня Глутоксим призначали через день ще 5 ш'екцш
Ефектившсть запропоновано! методики са-нацi! yрогенiтально! шфекци у хворих на АП оцшювали за найближчими i вiддiленими результатами.
Запропоноване лшування хворi основно! i
порiвняльноï груп переносили добре. Небажа-них побiчних реакцiй на л^вання, яке проводилось серед хворих, що були шд нашим спо-стереженням, не виявлено.
Для оцшки ефективностi запропонованоï методики санаци УГ1 порiвнювали результати л> кування хворих на АП основноï й порiвняльноï груп.
Безпеку та ефектившсть методiв комплек-сноï терапи оцшювали, грунтуючись на мошто-рингу загального стану хворих на АП, клшч-ного перебиу захворювання; також оцшювали:
- динамшу показникiв найбшьш шформатив-них лабораторних методiв дослщження;
- динамiку суб'ективних даних хворих;
- наявшсть побiчних явищ;
- зручшсть застосування призначених препарапв.
Клiнiчне i мiкробiологiчне видужання хворих основно!' i порiвняльноï груп шдтверджу-валося суб'ективними та об'ективними даними:
- усунення почуття печи, явищ дискомфорту i болiв при сечовипусканш;
- зменшення гiперемiï слизових оболонок урогенiтальноï системи;
- вщсутшсть видiлень.
Мiкробiологiчне видужання грунтувалося на пiдставi комплексу лабораторних методiв дослщження, що включае мiкроскопiчнi, бак-терюлопчш i iмунологiчнi (П1Ф, РН1Ф, 1ФА) дослiдження з наступною адекватною штерпре-тацiею отриманих результатiв.
Одужання пащенпв основноï групи, яке було шдтверджене лабораторними методами дослiдження через 1, 2 i 3 мюящ шсля закшчен-ня лiкування, вiдбулося у 29 (96,7 %) хворих. При проведенш контролю вилшування хворих порiвняльноï групи, що одержували лiкування за загальноприйнятим, традицiйним методам терапи, нами встановлено ктшчне i мшробю-лопчне видужання у 26 (86,7 %) хворих.
Вщдалеш результати при спостереженш за хворими основноï групи шсля заюнчення лшу-вання на протязi одного року дозволили встано-вити рецидиви захворювання у одного пащента (3,3 %). Бшьша частота рецидивiв урогешталь-них iнфекцiй була встановлена серед хворих порiвняльноï групи. Аналiз вiддалених резуль-татiв ефективностi санаци УГ1 у хворих порiв-няльноï групи дозволив встановити рецидив захворювання у 4 (13,3 %) пащеипв.
У хворих порiвняльноï групи, на вщмшу вiд основноï, тд час проведення санаци УГ1 вщбу-
валося загострення як шюрних, так i суглобних проявiв ncopiara4Horo процесу. На наш погляд, це було обумовлено збшьшенням антигенного навантаження, що пiдтверджувалось змiною кiлькостi iмуноглобулiнiв та пiдвищенням Ц1К.
Таким чином, проведет нами дослщження вказують на те, що санащю УГ1 у хворих на АП
Л1ТЕРАТУРА
1. Бадокин В. В. Современная терапия псориа-тического артрита // Consilium medicum. -2005. - Т. 7, № 3. - С. 12- 22
2. Беляев Г. М. Псориаз. Псориатическая артро-
патия./ Г. М. Беляев, П. П. Рыжко. - 3- е изд., доп. - М.: Медпресс- информ, 2005. - 272 с.
3. Беляев Г. М. Современное представление о патогенезе псориатической артропатии и лечения этих больных / Г. М. Беляев // Дерма-тол. и венерол. - 2010. - № 1 (47). - С. 7-30.
4. Конкин Д. Е., Л1ськов1ч А. В. Вплив урогештально! хламщшно! шфекцп на яюсть життя хворих на псорiатичний артрит // «1нновацшш технологи в дiагностицi i л^ванш шюрних захворювань i шфекцш урогештального тракту». Матерiали репонально! НПК 31 травня 2012 р. - Гродно: ГрГМУ, 2012. - С. 76-78
потрiбно проводити тсля попереднього проведено! детоксикацшно! терапп. Антибактерiаль-ну терапiю необхщно проводити на тлi призна-чення гептотропних препаратiв та лiкарських засобiв, якi регулюють метаболiчнi процеси в кттинах i тканинах людського оргашзму.
5. Свирид С. Г., Руденко I. Б. Суперантигени при псорiазi: установлен та можливi // Дерматовенерология. Косметология. Сексопатология. - 2005. - № 3-4 (8). - С. 144-148.
6. Шахпес Я. Е., Пришвина И. Л., Туманян Л. Т. Артропатический псориаз в сочетании с урогенитальным хламидиозом // Российский журнал кожных и венерических болезней. -2000. - № 1 - С. 33-35.
7. Nanagara R., Li F., Beutler А. et al. Alteration of Chlamydia trachomatis biologic behavior in synovialmembranes // Arthr. Rheum. - 1995. -Vol. 38. - P. 1410-1417.
8. Villareal Z., Whittum-Hudson J. А., Hudson А. P. Persistent Chlamydiae and chronic arthritis // Arthritis Res. - 2002. - Vol. 4, No 1. -P. 5-9.
ОСОБЕННОСТИ САНАЦИИ УРОГЕНИ-ТАЛЬНЫХ ИНФЕКЦИЙ У БОЛЬНЫХ АР-ТРОПАТИЧЕСКИМ ПСОРИАЗОМ Колева Н. Н.
ГУ «Днепропетровская медицинская академия МЗ Украины»,
Представлен метод диагностики и санации уроге-нитальных инфекций у больных артропатическим псориазом. Показана высокая терапевтическая эффективность предложенного метода санации инфекционных агентов у 60 больных артропатическим псориазом, ассоциированным с урогенитальными инфекциями.
Ключевые слова: артропатический псориаз, уроге-нитальные инфекции, методы исследования, диагностика, хламидийная и трихомонадная инфекции, лечение.
THE FEATURES OF UROGENITAL INFECTIONS SANATION IN ARTHROPATHIC PSORIASIS PATIENTS Koleva N. M.
"Dnipropetrovsk Medical Academy of Health Ministry of Ukraine" SE
The methods of diagnosis and sanitation of urogenital infections in arthropathic psoriasis patients are presented. High therapeutic efficiency of the proposed method of infectious agents sanitation in 60 patients with arthropathic psoriasis associated with urogenital infections has been shown.
Keywords: arthropathic psoriasis, urogenital infections, methods of research, diagnosis, chlamydia and trichomona! infection, treatment.
Колева Наталья Николаевна - ассистент кафедры кожных и венерических болезней ГУ «Днепропетровская медицинская академия МЗ Украины». andd@ua.fm
